Galuna_maluna: Ви як манірна панночка - жалієтесь, що люди лише дивляться на ваші вірші і не пишуть коментарів, а як хтось напише - відразу ображаєтесь.
У віршах цінне лише те, який присмак вони залишають після їх прочитання.
Цей ваш вірш, як пояснення причини дії можна дати у руки кожному самогубцю.
Ви кажете, що про це не писали, тоді ви не вмієте керувати своїми віршами,хоча ваш вірш вражаючий.Я розумію його тему, я написала на ваш вірш рімейк, намагаючись уникнути цих ваших недоліків. Ваш вірш більш загальний, мій-надто конкретний
Життя мусить далі тривати,
Хоч позбавлене всякої цілі,
Хоч занурене у болото,
Хоч в багнюці буденної цвілі.
Сірим стало природи зображення,
Барви всі враз за мить посіріли,
Кольори вже не мають значення,
І бліді фотографії знову ожили.
Боже мій,яким був я дебілом,
Як радів, що небо є синє,
У полоні твоїх поцілунків
І обіцянок твоїх нещирих.
Ти ж пішла,то іди собі з богом,
І роби, що душа забажає,
Ти для мене вся у минулому,
І мене більш для тебе немає.
Не чекай,я ніколи не буду
Бігать песиком за твоїм слідом.
Хтось у жалі малює все в чорне,
Ну, а я розфарбуюся в сіре.
ID: 873272
Що до Єсеніна, я не збиралась вас з ним порівнювати. Для мене не менша трагедія ,ніж вбивство, те ,що поет,який весь час був чесний з собою, змушений піти з життя через нестачу "повітря"
Galuna_maluna: Вірш написаний сильно і що до форми вірша і усіх поетичних моментів жодної претензії.
Якийсь суіцидальний вірш.
Якби Єсенін писав по- українськи, то на його прощальну записку ваш вірш якраз би підійшов.
"Життя могло б і продовжитись..."
Так,щось трапилось у житті, але сприймати життя як справжнє лише за якісь яскраві його моменти,подібно на ниття наркомана,якому не вдалося дістати чергову дозу. Не сприймайте мої слова як якусь нотацію.
Galuna_maluna: В неділю в самотній печері поета,створивя диво на цілу планету.Не знаю я навіть як диво це сталось: вірш був звичайний - все раптом взірвалось.Мабуть, надто довго його я варив, не п\'ять , як звичайно, а двадцять хвилин і соус був дивний не юшка зі слів,а клейка густота найкращий відбір.Мій вірш спалахнув,червонів і гудів,іскрився ,бурчав і пустив чорний дим.Мій песик, що поезію мою любив,вдихнув дим той чорний і дух іспустив.Так, шкода ,звичайно,що Бобік мій здох,та все ж вірш мій - зброя, хоча б проти блох.