Redivivus et ultor: Із задоволенням приєднаюсь до попередніх коментаторів: щемно, ніжно і, водночас, легко й невимушено. Це круто - і твір, і спільний щасливий вечір з присмаком ранку
Redivivus et ultor: Ок) Тоді вітаю вас із тим, що ви долучені до таємниці таємниць) А нам - звичайним смертним - залишається чекати припинення функціонування та фізичного існування організму. Одне тішить - не бачитимем, як хробаки пожирають нашу мертву плоть)))
Redivivus et ultor: Спірно чи знатимемо) Безсмертя свідомості(душі) ніким не доведене, тому і спірно. Все може просто згаснути, як камера в Термінатора
Redivivus et ultor: Люблю прозу. Гарно у вас вийшло. Трагедія, як писав хтось із коментаторів нижче? Ну, не сказав би... Останній абзац - світлий, ніби намагання знівелювати трагізм ситуації. Це, якщо об\'єктивно.
Суб\'єктивно - янгол для мене у тому творі - антагоніст. Є в ньому щось зловісне, оманливе. Передвісник смерті, який радіє, що \"пастви\" його прибуло.