Polemokrateia: Що ж поробиш, носити маску і дотримуватися дистанції легше, ніж потім задихатися від небезпечної хвороби чи спричинити чиюсь смерть. Мусимо бути розважливими.
Polemokrateia: Влучне питання. Без мови й культура країни немає. Просто в Європі це настільки природньо для кожного, шо й не обговорюється зовсім. Тільки зараз коли питання інтеграції мусульман які не всі хочуть інтегруватися повстало. А так - в чому ж іще може бути патріотизм? Окрім того, мені здається, якщо в людини немає справедливого гніву на катів і ворогів - то щось в тієї людини з серцем не те. Як можна співчувати катові який хоч краплю відплати отримав, а не його жертвам? Не можу собі уявити таке викривлене мислення. Царьов хіба ягня невинне щоб йому співчувати?
Polemokrateia: Еге ж. Нас б'ють - а ми повинні їм співчувати. Патріотів втоптують в багно - а вони повинні сумирно підставляти другу щоку. В нас забирають майбутнє - а ми не пручайся, адже какаяразніца, виживе та нікому не потрібна мова чи ні, буде Україна чи малоросія. Правда ж?
Що далі, то більше огиди відчуваю коли чую тих, кому хай хоч сто раз знищать країну, тільки б не забруднити білії ручки. Люди, ми всі в лайні, хто хоче його розчистити - для себе самих і для майбутнього - мусить побути до лайна нетолерантним.
Непокаране зло - зростає. Крапка.
Якби ж українську літературу викладали як треба, щоб письменники не були лише джерелом \"проблем\" для учнів. Може, менше було б тих, кому какаяразніца.
Polemokrateia:
Правда. Доки в когось є сумніви, чи треба захищати українську мову, агресія Мордору буде лише посилюватися.
Чомусь прибалти не бояться "провокувати" носіїв язика - а війна в толераних до язика малоросів, а не в них.
Polemokrateia: Доки українець ворогуватиме з ким завгодно тільки не зі справжнім ворогом - доти цей справжній ворог потиратиме руки і продовжуватиме нас нищити.
Polemokrateia: Якщо ви не підтримуєте свободу віросповідання, то ви не підтримуєте право інших людей на вільне життя в мирі з їх власною душею. Якби до вашої релігії ставилися так, як ставиться ваша релігія до інших, ви б вже вила гострили. А ми лише просимо щоб нам не штовхали в горлянку силою те, що нам не потрібне.
Легко таке писати коли твоя релігія домінантна й до храму можеш зайти коли завгодно - хочеш такий, хочеш сякий. Ох, легко. А що робити меншинам? Як нам, хоч хтось трохи замислюється?
Polemokrateia: Просто чудовий вірш. Куди наш світ без трікстерів, ех.
Хто у візерунки
Хаос слів сплітає,
В космос різнобарвний -
Хвацько, крок за кроком,
Хай тому всміхнеться
Ас лукавий щиро,
І пошле під крила
Вітер: скальду - слава!
Polemokrateia: Правдиво, що тут скажеш. Коли при владі блазні та сивухи, яких смикають за ниточки бруднови, мертвечуки та інші агенти кацапстану, і все це під час війни, що ще скажеш.
Було б смішно, коли б не було плачно.
Polemokrateia: Та чому ж відразу непоєднуване. В житті між високим та низьким, трагедією та комедією, Вагнером та Lordi немає прірви. Все переплітається.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Дякую вам за увагу, шановний пане Володимире.
