Ти спитала, якось у кав'ярні,
Чи хотіла б я стати совою,
Мала б мудрість і пір'ячко гарне,
І літала б над лісом й рікою...
Потім випила кави й спитала,
Чи хотіла б вовчицею стати...
Позіхнула і кволо додала:
-" Але ти би не вміла літати..."
Я вдивлялась крізь дерево голе,
Як проносились в темряві фари...
Мабуть легше спуститись у поле,
Ніж піднятись у порвані хмари...
***