|
"Упавши" у борги,наче у яму,
ногами й руками себе я вигрібаю.
і тільки піднявши,себе до гори,
враз обвалився вниз-до глубини.
Опять вигрібаю-у поті чоло,
руками,ногами-мені все рівно.
Тільки б піднятись мені з болота,
немає,вже сил,а жити охота.
Коли наверху був,усі помагали,
а тепер як ідуть,ще штовхають ногами.
Руку,щоб подати,підняти б на верх-
ганьба,це для них-хто,я тепер.
І це,ще сильнішої,дає ось наснаги-
вийду доверху,хоч ноги й ламали.
Цим друзям фальшивим,нічого не скажу,
далі пійду,біля них,я не стану.
Я вигребу-вийду я з ями,
хай ті наверху,мене й покидали.
У мене сімя-жінка і діти,
за них можу все,на собі стерпіти.
А поки як можу,з ями вихожу,
і хай всі сміются-я вірю-я зможу.
Життя іде,то в верх-то вниз,
та жити так-уже я звик.
ID:
742591
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 18.07.2017 20:57:41
© дата внесення змiн: 18.07.2017 20:57:41
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
