Борг

"Упавши"  у  борги,наче  у  яму,
ногами  й  руками  себе  я  вигрібаю.
і  тільки  піднявши,себе  до  гори,
враз  обвалився  вниз-до  глубини.

Опять  вигрібаю-у  поті  чоло,
руками,ногами-мені  все  рівно.
Тільки  б  піднятись  мені  з  болота,
немає,вже  сил,а  жити  охота.

Коли  наверху  був,усі  помагали,
а  тепер  як  ідуть,ще  штовхають  ногами.
Руку,щоб  подати,підняти  б  на  верх-
ганьба,це  для  них-хто,я  тепер.

І  це,ще  сильнішої,дає  ось  наснаги-
вийду  доверху,хоч  ноги  й  ламали.
Цим  друзям  фальшивим,нічого  не  скажу,
далі  пійду,біля  них,я  не  стану.

Я  вигребу-вийду  я  з  ями,
хай  ті  наверху,мене  й  покидали.
У  мене  сімя-жінка  і  діти,
за  них  можу  все,на  собі  стерпіти.

А  поки  як  можу,з  ями  вихожу,
і  хай  всі  сміются-я  вірю-я  зможу.
Життя  іде,то  в  верх-то  вниз,
та  жити  так-уже  я  звик.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742591
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2017
автор: Бабич