До незалежності двояке відчуття.
Ми ніби незалежні, та від чого?..
Від гідного життя, свободи слова...
Це як добротне та тісне взуття.
Ніхто не заважає нам змінити
Тісні, аж біля серця коле, мешти
І, навіть, вже готові кілька... Решта,
Уже, здається, звикла так от жити.
Помалу забувають як то добре,
Коли ногам у нових мештах вільно,
Тісні міняти якось недоцільно,
Якщо близенько йти, а не за обрій.
Нам поступитись мовою не складно,
І з прапором та гімном будуть зміни...
Закладена під незалежність міна,
А ми, мов немовлята безпорадні.
2012
Утрачаємо надію чи то зневірюємось... Нема змісту - велика кількість наших земляків просто неймовірно втомлена... Муляє - звикають і мають сподівання тільки на себе...
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Надія, як кажуть, вмирає останньою, так що ще поборемося.
САМЕ ТАКЕ ДВОЯКЕ ВІДЧУТТЯ У МЕНЕ, ПАТАРОЧКО! НЕ ЗМОГЛА НАВІТЬ ВІРШІ СЬОГОДНІ ПИСАТИ, БО ВІДЧУВАЮ СЕБЕ ЗАЛЕЖНОЮ СКРІЗЬ І ВІД УСІХ!!!
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Трішечки доброго гонору нашим людям не завадило б і, тоді може б не продавалися за гречку і олію, або за якихось 100 грн. А так... Хто-зна коли ми з цієї ями виберемося.