струснулось небо ,
ніби мокрий пес.
врізнобіч краплі й морок...
а я тулюся грітися до тебе.
намотую на шию шарф,
мов час на обертальну вісь...
я зосереджена і мовчазна,
бо ти до мене притуливсь...
зашкандибає сіро-жовте листя,
перетинаючи порожній сад.
думки мої вколисані туманом,
котами укладуться край вікна...
знов скаржиться паркан на старість,
поштова скринька позіхає,
порожнім грається відром сірко -
нарвалося ж само на прочухана!
серед гілок, мов білка рудошерста
відкрився світу мій купальник,
ще з літа вкрадений
сорокою на скарб...
тулюсь до теплої розмови,
торкаюсь носиком осінніх ароматів...
а хризантеми діляться думками,
написаних на білих пелюстках,
немов записки з печива пророцтв.
...повільно, вдумливо читаю...
18.11.2010р.
думки мої вколисані туманом,
котами укладуться край вікна...
знов скаржиться паркан на старість,
поштова скринька позіхає,
порожнім грається відром сірко -
нарвалося ж само на прочухана!
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як тобі вдається так чудово й незвично писати? Я захоплююсь і перечитую... Браво!!!
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
приємно, дякую Надюшка!...як виходить?...сиджу дивлюсь у вікно, наливаю кави собі і про всяк випадок музі...залітає,погомонимо про се, про те... то, я все записую .
Вырш гарний, по-осінньому спокійний, барвистий. Але... одне лиш ,- купальник тут не вписується. Чесно, так думаю. Псує враження. Але, - воля автора, - закон.
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро, мені не псує купальник нічого, осінь час згадок, і купальник символ розваг і відпочинку, а вони скінчились,але майорять на горизонті нового літа...Щось таке.