струснулось небо ,
ніби мокрий пес.
врізнобіч краплі й морок...
а я тулюся грітися до тебе.
намотую на шию шарф,
мов час на обертальну вісь...
я зосереджена і мовчазна,
бо ти до мене притуливсь...
зашкандибає сіро-жовте листя,
перетинаючи порожній сад.
думки мої вколисані туманом,
котами укладуться край вікна...
знов скаржиться паркан на старість,
поштова скринька позіхає,
порожнім грається відром сірко -
нарвалося ж само на прочухана!
серед гілок, мов білка рудошерста
відкрився світу мій купальник,
ще з літа вкрадений
сорокою на скарб...
тулюсь до теплої розмови,
торкаюсь носиком осінніх ароматів...
а хризантеми діляться думками,
написаних на білих пелюстках,
немов записки з печива пророцтв.
...повільно, вдумливо читаю...
18.11.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223013
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2010
автор: gala.vita