| Сторінки (23/2253): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Якби ж ті знали павичі,
про що народ простий мовчить,
то беззаконня б не творили
та не пушили хвіст і крила,
в джерело влади плюючи.
Коли б те знали палачі…
За що, не знаю, називають
мою країну тихим раєм –
народ в ній мучився колись,
рікою сльози там лились,
криваві сльози! Я не знаю,
таке чи є у світі зло,
щоб в ній і зараз не жило?
Ми ж безпорадно споглядаєм,
жиріє як нове хамло!..
Не називаю її раєм,
країну ту, що дику зграю
перевертнів пригріть змогла.
Багатства всі їм віддала
і панахиду відспівала
своїм синам, яких немало
загинуло у тім раю…
В краю донецькім їм свою
покласти голову – то доля?
Тяжка робота – мов неволя,
а заробити не дають…
Там віру в майбуття мою
чужинці підло у могилу
із обіцянок положили.
Батьки там, плачучи з дітьми
(а ті голодні, босі й голі),
спили безмір лихої долі
у власній хаті!.. Бідні ми
розлізлися межи людьми,
хто до Іспанії, хто в Польщу
на заробітки… Стид і страм!
Другі в Московщину ходили,
поки охоту не відбили…
Заробітчани, горе вам!
Не справдились завітні мрії!
Для чого в світі живете?
Життя у наймах ваше тліє,
у наймах голови сивіють,
у наймах, чемні, й помрете!
Мені аж страшно, як згадаю
ту Україну, що була!
Невтішні й нині в нас діла –
ми скніємо у ріднім краї,
на праведній своїй землі
усі, великі і малі!
Нового ката обираєм
і з ним тихенько живемо,
лани за безцінь оремо,
сльозами й потом поливаєм,
а що робити – все не знаєм…
Чи знаємо, та мовчимо?!
Нас окрутили підлі пси,
тримають у новій неволі,
а ми їх терпимо сваволю,
такі у нас тепер часи…
Сміються вороги над нами,
вони зробилися панами
і правлять всими! Он дивись:
золотоверхий похиливсь
і нечисть з храму виглядає…
Та нам блаженним все одно,
ліси карпатські вже давно
ті за кордон переправляють…
Занепадає любий край,
а все чому – себе спитай,
чом животієм в ріднім раї?!
Хто ж допоможе бідним нам,
якщо сами цього не зробим?
Хто відсіч дасть отим катам
чи з материнської утроби
нас поведе черговий хам?
Свого немає в нас пророка,
на українській всій землі?
Як ці не виправим пороки,
то згинемо раніше строку,
розтанемо в густій імлі…
Усі – великі і малі!
16.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799607
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.07.2018
Не все продати можна і купити,
не купиш щастя, горе не продаш.
Сніговика, хоч плач, не зліпиш літом
і на льоду не облаштуєш пляж…
На все завжди існує час і місто,
для всього розмір є свій і фасон.
Не тішить форма, як немає змісту,
і не зворушить гра не в унісон…
Себе пізнати – мудрість то велика,
а підкорити ще й удачі ріг,
як досягнути апогею, піку…
А інь та ян – у цьому оберіг.
15.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799450
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.07.2018
У чім секрет маститого поета? –
сушу свій розум рік уже чи два!
За цей період – жодного сонета,
кудись поділись рими і слова…
Його ж вірші, немов шари у лузу,
влучають людям в душі і серця,
бо має він свою царицю – Музу,
що не напише – все їй до лиця!
Не сплю вночі, сушу постійно мізки,
напружено стараюсь уявить
струнку ту, молоденьку, гарну кізку
і очі не змикаю ні на мить!
А може все пусте і треба спати,
відновить творчі сили дужий сон,
поверне Музу знов в мої пенати,
як руно золоте колись Ясон?!.
15.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799448
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.07.2018
Іди до мене, я тебе шукаю,
прекрасна незнайомко з юних мрій,
і кожна зустріч видається раєм,
як бачу в снах казковий образ твій.
Як чую голос ніжний і привітний,
мов неповторний дотик чулих рук.
Вслухаюсь в тишу ночі непомітно
і серця невгамовно-щемний стук.
Твої уважні і бездонні очі,
густу що розрізають ночі млу,
постійно душу все ж мені лоскочуть,
краплинами стікають по чолу.
Прийди до мене, мила чарівнице,
замерзлу плоть зігрій своїм теплом.
Джерело світла ти, моя криниця,
ковток повітря, мрія про добро!
Те світло ллється чистою рікою
крізь неба звід і долі вітражі.
Воно мене ще манить за собою,
та це лише уява, міражі…
15.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2018
Що сталося із цим шаленим миром
в технологічний двадцять перший вік?
Ми вигаданим молимось кумирам…
Настав нарешті лицемірства пік?!
Прийшли часи, коли державі „Слава!“
сказати – злочин і недобрий знак…
У чім підтекст, яка вина держави?
Який оте все видумав дурак?!
В честь перемоги „слава Україні“
на камеру сказав один хорват.
Хоча живе в своїй він батьківщині,
та Віда друг мені і навіть брат!
Не орки чи ординці, а слов’яни,
хорвати, Домагоєви брати,
в Москві гукнули „Україні слава!“
воістину братерство щоб спасти.
У всі часи, споконвіків і нині,
на ворогів нехай наводять жах
прості слова ці – „Слава Україні“
і сіють посмішки у друзів на вустах!
15.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799340
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.07.2018
Поміж річок русинських повноводних,
серед полів безкраїх і лісів.
Людей стрічалось досить благородних
із давнини і до нових часів.
З Галичини пригадую Данила –
русинів князя, навіть короля;
його авторитет, військову силу,
таких не часто нам дає земля.
Він від татар щита хотів створити,
в Європи допомоги попросив,
а та, панянка жадібна і сита,
не стала витрачати власних сил.
Та непорядність просто не минає,
дісталось всім гостинців від Орди.
В наш час Європу чи не те ж чекає?
Лишилися б від неї хоч сліди!
Князь будівничим був зело великим –
Львів, Крем’янець і Холм побудував.
Даниловим чеснотам бракло ліку,
про нього літописець так сказав:
Король Данило мудрим був і добрим,
усим тим славу князь собі здобув;
розсудливий і з норовом хоробрим –
по Соломоні другим мужем був!
Його ім’я гриміло в повну силу,
та якось сумно й болісно мені –
чи думав, чи гадав наш князь Данило,
що буде спати вічно в чужині…
11 – 14.07.2108
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799311
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 14.07.2018
Про чесність, принциповість і відкритість
з усіх каналів „слуги“ нам кричать;
свої з трудом скривають лоск та ситість,
за власні ж статки – мов німі мовчать.
Щоб ситуацію у зРаді змалювати,
багато добирать не треба слів –
на голоси погляньте депутатів,
як зачищають ЦеВеКовський хлів.
Питання це стоїть ще з того часу,
на пам’яті курйозний інцидент,
як підрахуєм оголошений дочасно
умовно-достроковий президент.
Взяла вже старт свій виборча гарячка,
знов вартість місць у ЦВК росте
а кандидатам дошкуля сверблячка –
тож чесність виборів – питання не пусте!
Як виборна розпочалась гонитва,
вся чесна та прозора як ніде,
чому ж така повномасштабна битва
за підрахуїв знову в зРаді йде?!
14.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799296
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.07.2018
Не раз, не два ми чули древнє Слово
про Русь, про Київ, Ігоря полки…
Народ говорить, що слова – полова,
і це все більш дається нам взнаки!
Чому рукописи старі та стародруки
зібрать цариця повеліла всі?
Щоб борзописцям розв’язати руки,
щоб фальшувать історію Русі?
Згоріло чом єдине древнє „Слово“,
Москву Кутузов потім як палив?
Кому потрібна байка про основу
слов’ян – говорить нині часу плин.
Чом знаний Ігор рвав окремо жили,
на половців ходив зовсім один?
Об’єднані чом не підтримав сили,
якщо Русі він київської син?
До кого так звертався літописець,
як „браття“ в Слові про похід писав?
Фальсифікатор він чи борзописець,
а може князь він і учасник сам?!
Було б незайвим також розібратись,
чом найцінніші фонди не спасли –
рукописи в столиці чом лишались,
як значно менші цінності звезли?!
Тому й „Задонщина“, написана пізніше,
для Слова стала першоджерелом –
царизм в історії прорив для себе нішу,
в своїй меті ідучи напролом.
А сумніви малі про автентичність
карались жорстко ще й при СРСР –
так штучно будували орки вічність,
себе поводять так вони й тепер!
Чехізмати рябить підробне Слово,
росіянізмів – ліку в нім нема.
Та де ж предмет, дослідження основа,
коли відсутня пам’ятка сама?!.
Що ж нам повідав ти, Бояне віщий,
хто спонукав тебе оте зробить?
Мовчить історії старої попелище,
бо вічним сном той незнайомець спить…
13.07.2018
https://www.youtube.com/watch?v=7KpM7fNf_fI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799193
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 13.07.2018
Людина п’ять десятків тисяч років
існує у Європі на загал,
але сучасної історії уроки
спростовують весь попередній шал.
Від кого ми, сучасні українці,
хто наші предки – кельти-вояки?
Куди поділись арії, трипільці,
всота́ли їх минувшини віки?
Назад десятки тисяч років тому
із Африки прийшов сюди народ,
та льодовик, діставшись його дому,
без жалю заморозив всіх заброд?
На зміну їм прийшли вже інші люди –
це землероби древні із Балкан?
Заполонили вільні землі всюди,
але і їх безслідно згинув клан?
Хто ж, кроманьйонці чи неандертальці?
Ні ті, ні інші – ми із цих країв!
Ми народились тут, тут наші шанці,
що вистояли в тисячах боїв!
І заселили предки всю Європу,
згубивши з часом значення своє…
Чому так сталось, наслідки потопу?
На ці питання відповіді є?
Минуле значення завжди велике має,
але тепер не варто голосить,
а щоб Вітчизна стала знову раєм –
колиску ту потрібно відновить!
13.07.2018
https://www.youtube.com/watch?v=Q7tWfDBl9-c
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799180
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 13.07.2018
Віками Україну ґвалтували
її відвічні браття-вороги.
Брехню за правду часто видавали,
історію кували в ланцюги.
Зі зрадників героїв все ліпили,
героям Неньки ж – ставили тавро.
Старалися позбавить її сили,
щоб тік назад уже й старий Дніпро.
Споруджували пам’ятки наймитам,
давали їхні ймення городам.
До їх підніж вінки носили, квіти
й наказували це робити нам.
Історію у творах вивертали
назовні хутром, ніби той кожух.
Най істини невільники не знали,
щоб придушити геть бунтарський дух.
Синів, Вітчизні відданих, гнобили,
гноїли в тюрмах, дальніх таборах.
Їх по Сибіру всіх розпорошили,
мов Калнишевського тримали в Соловках.
Історію потрібно відновити –
скажу і ще казатиму не раз.
Лиш істина дорогу всім освітить,
вона в майбутнє нам дороговказ!
11.07.2018
http://mahno.info/svitlo-ukrayinskoyi-pravdy/pro-ukrayinu/597-yak-peremozhna-bitva-za-ukrayinu-svyatkuyetsya-prograshnoyu-vdeo.html
http://vgolos.com.ua/articles/gerakl__prabatko_ukrainy_i_tse_ne_zhart_322894.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798921
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 11.07.2018
Два яблука дитя тримало,
на вигляд гарних і смачних.
Гостинець де воно дістало,
не відав я, та то не гріх.
Звернувся щиро до малого, –
Одне дай яблучко мені.
А той з-під лоба зирнув строго,
примружив очі враз ясні.
Та потім надкусив нечуло
обидва яблука мерщій.
Ділить не хоче, – промайнуло, –
малюк смачний добуток свій.
Але хлопчина зиркнув знову
із-під своїх пухнатих вій
і, не промовивши ні слова,
мені простяг дарунок свій.
Беріть оце, воно смачніше, –
спокійно вимовив малюк,
а я у цілковитій тиші
відчув сердець шалений стук…
Тож не спішіть чимдуж судити
по перших проявах чогось –
навчити можуть навіть діти!
Щоб каятись не довелось…
10.07.2018
* За мотивами притчи автора сайту КП "Тома".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798786
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.07.2018
Ти видатний сучасності поет?
У тебе звань – як у собаки блох,
художник незрівнянний і естет,
здобутків маєш скриню й повний льох?
А що ж такого пан цей написав,
чим ощасливив славний свій народ?
Сьогодні темним нам повідай сам,
як захищав Вітчизну від заброд.
Говориш Ненька в кожного своя,
що мови нам потрібно розвивать?..
Не буде діла з даного роя,
в народі кажуть так – ні дать, ні взять!
І цих митців – хоч греблю вже гати,
шедеври строчать й поглядають в ліс.
Щодо таких – давно я „йду на ти“,
бо під ребром у них сховався біс.
09.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798682
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.07.2018
Чи є для них хоч щось святе?
Для тих перевертнів у владі.
Собі майбутнє золоте
вони будують й тому раді.
Куди їх жадність заведе?..
Чи є для них хоч щось святе?
Для цих паяців від мистецтва
на все готових, а проте
лише нагадують купецтво…
Та врешті-решт – то все пусте.
Чи є для них хоч щось святе?
Для пастирів отих, що Бога
десь залишили за порогом,
сховавши фальш свою під тоги.
Вона їх в пекло приведе!
Чи є для нас хоч щось святе?!.
Дияволу заклавши душі,
до всього стали ми байдужі,
змінили реквієми туші,
бо мрія в серці не цвіте…
Так є для вас хоч щось святе?!
08.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798666
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.07.2018
Ну, ось і все – настала тиша,
куртина впала на поміст.
Вже хвиля вічності колише
життєпису останній лист…
Жбурнув своє життя на плаху
за волю рідної землі.
Ти у борні не відав страху,
але не згинув у петлі.
Не закликав народ до зброї,
та все життя у боротьбі.
Вітчизни істинним героєм
залишив славу по собі.
Таких як ти земля роджає
один лиш раз на сотню літ.
Сьогодні в вічність проводжає
тебе весь український світ.
08.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798514
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.07.2018
На Івана, на Купала
папороті цвіт шукала –
віднайшла квіток букетик…
Далі – краще без патетик.
На Купала, на Івана,
вся була від щастя п’яна.
Захопила юна врода,
ніч водила хороводи.
На Івана, на Купала
через вогнище стрибала –
обпалила брови й коси,
пелену змочила в роси.
На Купала, на Івана,
поринала у нірвану,
з головою у кохання
все пірнала як востаннє.
На Івана, на Купала
хлопців медом частувала,
пригощалась солоденьким –
бавиться тепер з маленьким.
На Купала, на Івана,
стріла серця свого пана,
та любов була та згубна –
молодик уже був шлюбний…
На Івана, на Купала
дівка враження збирала –
запаслась на цілий рік,
пам’ятатиме ж весь вік!
07.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2018
Ідуть останні з наших могікан
на небеса, у височінь, у вічність…
Чи вже і ти зібрався, друг „Лук’ян“,
невже спішиш туди, у потойбічність?!.
Зробив за свій багато довгий вік,
та скільки, брате, міг би ще зробити.
Благим ділам твоїм я втратив лік,
таким як ти – два віки треба жити!
Сумує Ненька літньої пори,
молюсь і я, прошу здоров’я в Бога.
Ти не сприймав нечесних правил гри,
з тобою в вічність ціла йде епоха…
З Вітчизною у серці все життя
і Акту незалежності ти автор.
Так хто ж заради Неньки майбуття
підхопить з рук твоїх синівських прапор?!
07.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798446
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.07.2018
Тендітну, в сукенці шкільній,
із бантами у косах,
зустрів з країни юних мрій
тебе русоволосу!
У білих гольфах, каблучки
та фартушок ажурний,
і оченята-світлячки –
увесь "прикид" гламурний...
У літні ці, поважні, дні
назвав би те я шалом,
та саме з юності мені
наснилась на Купала.
Давно не відчував весни
на дні душі своєї,
але я знову бачу сни,
часів весни тієї…
07.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2018
Навіщо я пишу вірші? –
мене запитують нерідко.
Вони комусь не до душі,
комусь – як в полі маку квітка…
Для чого я пишу вірші? –
щораз цікавляться колеги.
У чім для мене суть маржі,
де все як з Альфи до Омеги…
Для кого я пишу вірші? –
інтересуються частенько.
Чи задум свій уже звершив,
чи захистив Вітчизну-неньку…
Питання ставляться всерйоз,
а хтось тихцем гримаси корчить.
Хоча для мене це курйоз,
та що робить людині творчій?!.
Бо творчість – то такий рушій,
здолає біль, журу, тривогу…
Вірші пишу я – для душі!
А ви як думали, для чого?
06.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798330
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2018
Дивлюсь на Грацію, довершеності символ,
доладності вершину і краси.
Вона пробуджує завжди життєві сили,
немов краплини божої роси.
Величність ліній манить безумовно
і легкістю своєю полонить,
а ті про цноту скажуть красномовно,
що свіжістю джерельною п’янить.
Невимушена витонченість рухів –
естетика природи, божий, дар.
Знімаю перед нею капелюха,
в цім не завадить навіть пеньюар.
Дивлюсь на Грацію, довершеності символ,
доладності верхів’я і краси,
та внутрішню її я бачу силу –
красу душі, що скарб на всі часи!
04.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2018
Де в Бог-ріку святий Інгул впадає,
у сиву давнину, ще в бронзи лад,
історія нам достеменно бає –
заклали наші предки Дикий сад.
Тут славної минувшини сувої
сплелися в неповторний пантеон;
до Ольвії, часів Гомера й Трої –
у наш причорноморський Іліон.
Античне городище древніх русів,
це місто зброярів, ремісників…
Засноване задовго до улусів,
жило і квітло протягом віків.
Ще не було Німфея, Херсонеса,
(лиш води рік зливалися в посад),
Пантикапея, Тіри… З волі Зевса
над Бугом зеленів наш Дикий сад.
Так, Миколаїв – неповторне місто,
для кожного із нас воно своє.
Комусь ласкаве, рідне і барвисте,
таким воно уже й для мене є.
Наш Миколаїв, місто корабелів,
це древній порт всіх світових морів,
колиска вчених, рай для менестрелів,
турбін, авіаносців, якорів…
Люблю мій Миколаїв знову й знову,
нічних гірлянд замріяні вогні,
Інгул, що вигинається в підкову
навкруг Аляуд у житті-борні.
Люблю наш Миколаїв, місто-казку
на берегах великої ріки,
а ще молю йому про божу ласку –
живи і квітни знову й на віки!
03.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797968
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.07.2018
Із виборами знов заворушились
старі представники країни рад –
плести на наші гроші заходились
із обіцянок липових парад.
Просякло лицемірством кожне слово,
ростуть білборди знову як гриби –
будує дзяблоніс собі основу!
Країна запрацює чи раби?!
Зірки Давида ярко в небі сяють,
але блаженним досі невтямки –
нас новим курсом вкотре обіцяють
вести вперед старі провідники.
24.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796868
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2018
Зі мною стрітись думав хто в раю,
вас вимушений дещо засмутити.
Не шанував планиду я свою,
і не давав їй в спеку доста пити.
Частенько сходив з битого шляху,
щоб віднайти одну, свою, дорогу.
Бо ненавидів чванство та пиху
і мало вірив казочкам про Бога.
На чорне біле ще не звик казать,
хвостом виляти, щоб пролізти вгору.
Тому байдужі нині вік і стать,
якщо про вічне міркувати впору.
Дивлюсь на Вовчу з сивих Бурханів,
пригадую село, своє дитинство.
В лимані тоне присмак наших днів,
спливає з сонцем неповторне дійство.
23.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796860
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2018
Скінчилося дитинство раптом якось,
уже в руках жаданий атестат.
Батьки готують стіл, простіше закусь,
сльозинки в мам спадають, навіть в тат.
І вальс шкільний полине незабаром,
закрутить пари як з акацій сніг.
Ви стільки років вчилися недаром,
нехай лунають радощі і сміх.
Життя доросле вже за цим порогом –
робота, ВУЗ, сім’я чи пелюшки…
Кому куди – відомо лише Богу,
та що непросто так і невтямки…
Замінять, вірю, не один вам гаджет
шкільні ці роки раю на землі,
а у серцях залишаться назавжди
і ваша школа, й перші вчителі.
23.06.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796797
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.06.2018
Як все змінилося навкруг!
Вже нові цінності в пошані –
тепер тобі він тільки друг,
хоча раніше був коханий.
Позбулись ми в житті химер,
любить когось – немає сенсу.
Тепер він інший – лиш партнер,
по бізнесу і навіть сексу.
Якимсь черствим став білий світ,
„любов до себе“ – в кожнім слові.
Від почуттів лишився слід –
ми клянемось собі в любові!
Романтик – вже абориген,
у всьому вигоду шукаєм.
Свій розвалили Карфаген
і зовсім це не помічаєм…
Любити стали лиш себе,
звершили ідіоти дійство,
а кожен з нас тепер – цабе!
Ми – це суспільство егоїстів…
Я на увазі мав тебе
і все суспільство лицемірства.
14.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795557
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2018
Горбоконик скаче містом,
розцяцькований, барвистий.
З правого у лівий ряд,
покрутився і назад.
Нові мешти з магазину –
тільки перевзув резину.
Знову газу додає,
обігнав і за своє!
Мов зірки палають очі
галогенками щоночі.
Розходився не на жарт.
Ось такий пронира – смарт!
12.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795333
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.06.2018
Біжить вперед життя мого дорога,
мелькають дні, години, місяці…
Простую вдаль від отчого порога,
а десь чекає вічність у кінці.
Робив – що міг, у чому розбирався,
долав свій шлях і вірив в майбуття.
Усе було – і плакав, і сміявся,
історію писав всього життя.
Старався не чорнити власну совість,
здобув немало гідних перемог.
Все ближче до кінця життєва повість,
вже впору починати й епілог...
Із чого починати? Геть не знаю,
та за минувшим часом не тужу.
Від вічності я раю не чекаю
і зла на строгу дійсність не держу.
11.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795223
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2018
А опівно́чі ви черешню їли?
Із дерева! При місячнім промінні,
утриматись уже не мавши сили...
А кісточки́ плювали як лушпиння?
Поміж чере́шень ви гуляли садом,
п’яніючи щораз від того дійства?
У червні любувались зорепадом
в казковому саду свого дитинства?!.
11.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2018
Стоїть висока, ніби шафа,
під пальмою струнка жирафа.
Листочки з дерева зриває
й хмаринок ріжками сягає.
В красуні гарні, довгі ноги,
мандрує вільно без дороги,
а шию щоб обпеленать –
потрібен шалик метрів п’ять.
Усе життя вона гуляє
і не лягає ні на мить,
на ніжках навіть спочиває,
бо стоячи жирафа спить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794740
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.06.2018
Живе у лісі хитра лиска,
в норі у неї там прописка.
Туди несе вона курчат
для ще маленьких лисенят.
Руду й пухнату шубу має,
хвостом сліди всі замітає.
На зайчика й мишок полює,
а во́вка – здобиччю частує.
До курника біжить щоночі,
бо півника піймати хоче.
Стемніло й злодійка руда –
уже з-за тину вигляда.
Тому вночі Бровко не спить,
він хитру злодійку провчить –
мерщій прогонить аж до дуба
і та втече латати шубу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794714
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.06.2018
Не ромашка в чистім полі –
то метка онучка Оля.
Вся тендітна і ласкава,
мовби пава величава.
Має хитрі оченята,
любить маму, любе тата.
Та бувають і ексцеси,
бо на те вона й принцеса.
Хай росте мала здорова,
як веселка кольорова,
шле їй Бог щасливу долю
й береже красуню Олю!
06.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794619
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.06.2018
Поезія для мене – вже не хобі,
то майже стиль всього мого життя.
Це як Сахара чи пустеля Гобі,
Чорнобиль із проектом „Укриття“…
Поезія – потреба говорити,
свої думки до людства донести.
А як без думки в цьому світі жити?
Мов на піску наводити мости…
Поезія – дружина і коханка,
а також повсякденний стан душі.
Вона не тимчасова забаганка –
повітря, що спресоване в вірші.
03.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794307
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.06.2018
Віки тому, у сиву давнину,
на світ людина вільною з’явилась,
щоб миру пізнавати таїну;
раділа сонцю, небу й геть не злилась.
Вклонялася вона своїм богам:
Сварожичу, Перуну чи Дажбогу…
До капища, що заміняло храм,
лежала нелегка її дорога.
Пройшли часи, пролинули віки,
десятки й сотні літ уже минуло.
Змінилось все, не ті тепер роки –
любов і щирість в підлості втонули…
Душа моя зажурена болить,
що правлять світом зовсім інші боги.
Замінюють невірні їх за мить
й слов’яни вже забули про Сварога…
Відчути хочу свіжість чебрецю
й духмяну прохолоду рути-м’яти.
Вві сні я часто бачу казку цю,
яку нізащо часу не відняти.
Чому рабом повинен хтось рости
й духовного у чім причина панства?
Скидаю в прірву всіх церков хрести
і тим руйную сам фундамент рабства!
Якщо в твоїй душі багатий світ,
він завжди переможе підлу хтивість.
Здолають безліч незборимих бід
добро, любов свята і справедливість!
Переконати я нікого не берусь,
та завше, вирушаючи в дорогу,
схиляю голову і подумки молюсь,
а не спішу чужу вдягати тогу.
І повернувшись з мандрів, зазвичай,
як пілігрим до отчого порогу,
у благодаті рину знов ручай –
молюсь одному у всім світі Богу!
Я повертаю пам’ять родову,
рішуче відхиливши штучну ширму.
Творцю дивлюсь у вічі й тим живу,
а весь непотріб без жалю – у вирву!
02.96.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794124
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.06.2018
Просякло все байдужістю й журбою
у місті каменю, бетону і свинцю.
Там все давно покрилося нудьгою,
енергія ядра де йшла до бою
із тоннами води і вуглецю.
Стоїть з восьмидесятих місто-пустка
мов пам’ятник недбалості людській,
яка десятки й сотні тисяч мрій
у радіації перетворила згустки
та кладовище віри і надій.
А все-таки – трагедія чом сталась
і хибним став який насправді крок?!.
Тож як би там „все в нормі“ не здавалось,
пильнуймо, щоб біда знов не підкралась
і не спустила атомний курок!
01.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794016
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2018
[i] Пошлем думу аж до Бога, Його розпитати,
чи довго ще на сім світі катам панувати??
(Т.Г.Шевченко, "Сон")
[/i]
Не знаю навіть, як те сталось,
Творець сам вийшов з вівтаря
і помахом руки, здавалось,
вернув на землю Кобзаря.
Підняв поета з домовини,
назад його вернувши путь,
щоб глянув той на Україну,
як люди зараз в ній живуть.
І полетів Тарас під хмари,
немов архангел Гавриїл,
загладить щоб минулі чвари
і вічних суперечок пил.
Полинув батько над землею,
понад Карпатами, Дніпром,
над Україною всією
зі сподіванням на добро.
Та вгледів села він забуті,
все в бездоріжжі, геть екстрим,
наш Дніпр парканами закутий,
горить Донбас, в чужинців Крим…
На Умань не забув поглянуть,
на Гонту із Залізняком.
Живі тут квіти хоч не в’януть,
та чути кожний рік „шалом“.
Щоосені тепер хасиди
святкують свій тут новий рік.
Уже й Черкащина під жидом,
в наш час змінився й Бога лик…
Поглянув з сумом на столицю,
на олігархів-держиморд,
які жирують по світлицях,
в хлівах тримаючи народ.
Хіба про це тоді він мріяв,
коли писав славетний „Сон“?
Невже таку судьбу леліяв
в палючих думах наш Ясон?!.
Та й повернув пророк на Канів,
туди, де вічний його дім.
Наклав свою печатку Каїн
на Україну? Горе всім,
якщо пророцтво те здійсниться.
Невже приречені всі ми
і щастя буде тільки сниться?
Рішить повинні це сами!
Спустився на Чернечу гору,
схилилась в батька голова,
відсторонив юдейську Тору
і вимовив такі слова:
„Запам’ятайте, українці,
у книзі цій семітська суть.
Лиш гої ви для тих чужинців
і дітям гоями лиш буть!
Тримайтесь купи, сестри й браття,
бо сила в єдності жиє,
і українства хай багаття
майбутнє ваше осяє!“
Сказавши ці слова пророчі,
Кобзар розтанув, мов почив.
Проснувся я, продерши очі,
і сон мерщій свій розповів.
28 – 30.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793708
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.05.2018
[i]Пам’яті героїв, що полягли
за свободу і незалежність
рідної України, присвячую.
[/i]
Як сумно й боляче мені,
коли дивлюсь на Україну –
народ втопає у війні,
втрачаємо своїх синів,
найкращі з них у небо линуть.
Так сумно й боляче мені…
Ой, сумно й боляче мені,
коли в сльозах розбита мати
по вуха у чужім багні,
шукає Бога в вишині
біля труни свого дитяти…
Нестерпно боляче мені!
Як сумно й боляче мені,
що діти розбрелись по світу
знайти в далекій стороні
копійку – вдома не прожити,
тут править бал чужа еліта.
Ох, сумно й боляче мені.
Так, сумно й боляче мені,
земля що рідна знемагає.
Цю годівницю у борні
продати зайди вимагають.
Її чужинці й доконають –
тож сумно й боляче мені…
Як сумно й боляче мені,
ненавиджу всім серцем ката…
Питаєш, що робити, брате?
Відправим всіх в свої пенати,
всіх ненаситних і пихатих –
одягнем Неньку нашу в шати
і стане радісно мені!
29.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793649
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.05.2018
Дозволь сердечно привітати
тебе, мій брате по перу,
із цим весняним диво-святом
й подарувати слова гру.
Цієї сонячної днини
в святої Трійці чудо-день
ми відзначаєм уродини
й співаємо тобі пісень.
Щоб ти здоровим був і жвавим,
щоб завжди мріяв і творив
таким же гордим, величавим
і щоб жінок своїх любив!
Із побажаннями скінчаю,
достатньо хлюпав я єлей,
бо віку ценз нам визначає –
що вже не рік, то ювілей!
27.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793357
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.05.2018
Давним-давно Мольєр свого Тартюфа
в таких яскравих фарбах змалював,
що кожному з нас вистачило б духу
не стати жертвою його негідних справ.
Чи то зміліло нинішнє суспільство,
чи то достаток нас девальвував,
бо на вершині знову лицемірство
і вряд чи цим когось я здивував…
Десятки років водять манівцями,
тартюфи нас, пророчать люду рай.
Кінці ж ми мусим зводити з кінцями,
чекаючи коли настане край.
Край святотатству, ханжеству, блюзнірству,
бо підлість ница зараз править бал;
кінець відвертого розгулу бузувірства,
що слідом тягне ненависті шквал.
Ми надто часто віримо тартюфам,
їх сотням обіцянок, а не справ.
Фантом черговий кандидат нам „втюхав“
й пройдисвіт за стерно держави став.
Ми втонемо у цім бездоннім вирі,
не безкінечний міцності запас.
На жаль тартюф у тій чи іншій мірі
живе й донині в кожному із нас…
26.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793305
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.05.2018
Не вмію вити я по-вовчи,
ну хай там що, ну хоть кричи.
Най гори золота пророчать
і найпухкіші калачі.
Не вмію ворога простити,
коли душа вогнем горить.
Брехнею рота як мастити –
смолу гарячу краще пить.
Не вмію вити я по-вовчи,
хоча до лісу звик ходить.
Вже як собі ті звірі хочуть,
та в мирі й дружбі нам не жить.
Таким завжди я був, хоч трісни,
таким уже й скінчу свій вік.
Хай краще ногу чобіт тисне,
ніж руку підлий чоловік.
22.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792731
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.05.2018
Два маніяка у тридцять дев’ятім
втягнули людство в світову війну.
Пройшли роки, але порахувати
й донині всю не можемо ціну,
якою нам далася перемога.
Що каже нам статистика сумна?
Хто воював, за що і проти кого?
Кому потрібна та була війна?
Відповісти щоб на усі питання,
історію потрібно добре знать,
бо існували завжди намагання
по-своєму її переписать.
Минуло понад сім десятків років
з тих пір, як закінчилася війна,
та в пам’ять шрамом врізалась глибо́ко,
жахи не дасть забути, нам вона.
Фашистському звернули шию звіру,
коричневу здолали ми чуму.
Ціною перемозі тій офіра
життів людських мільйони. Все ж чому
загинуло в рази нацистів менше,
хоча у наступ спершу йшли вони?
Бо в контратаку гнали пси зі „СмерШу“
гарматне м’ясо дикої війни…
Діди потужно наші йшли в атаку
з гвинтівкою одною на… п’ятьох
і не було косі смертельній браку
в людських життях. Не стало багатьох…
Згадаймо, як кувалась перемога
в тилу, на фронті, серед партизан;
лендліз – заокеанську допомогу,
оточення і… черговий казан.
А скільки у ворожому полоні
і безвісти сердешних полягло,
та й тим, що повернулися додому,
Сибіру скуштувати довелось…
І бранців завсіди не шанували,
живий з полону – вила під ребро.
Вожді їх за людей не рахували,
усім ліпили зрадника тавро.
Хто бідкався за ще зелених хлопців
о тій воєнній, нелегкій порі?!.
Їх сотні тисяч горе-полководці
втопили у бурливому Дніпрі,
коли плотину Дніпрогесу рвали
і за водою плив Вкраїни цвіт,
а далі – як Славуту форсували,
в бажанні знову дивувати світ.
А скільки віддало життя намарно
на ворогом мінованих полях…
Просякла кров’ю переможців гарно
і наша, і Європи вся земля!
На вірну смерть їх гнали у атаку,
по мінах і під вогняним дощем,
бо Жуков краще шанував собаку –
„Баби нам понароджують іще“…
Й понині серце корчиться в судомах,
а в спраглім горлі просто бракне слів
при згадці тих, хто не прийшов додому
з війни скаженої, з її страшних фронтів.
А скільки їх могло б іще пожити…
Все описать – не вистачить рядків!
І серед них діди, дядьки і… діти,
нерождені від згинулих батьків!
А скільки їх каліками вернулось
з жарких полів кривавої війни…
Як швидко та біда чомусь забулась
тими, кого тоді спасли вони!
Я не молю Творця про допомогу,
але чому ж нерадісно мені,
як площею в параді Перемоги
незримо йдуть загиблі в тій різні?..
Чом нині переможці зло з собою
несуть – нову загарбницьку війну?
Росія стала з Ненькою до бою,
любов поправши братську і земну…
Напала підло у часи непевні,
в сестри украла Крим, затим Донбас.
Настали знов скрутні часи, буремні,
вони рабами хочуть бачить нас.
Обвішані цяцьками мов ялинки,
у орденах, медалях в сім рядів,
трясуть жирком „блондини“ і „блондинки“
зразка кінця сорокових годів.
Лунають вибухи і кровоточать рани,
та ту картину серцем не збагну…
Навіщо ці міфічні ветерани,
які плюндрують пам’ять про війну?!.
Повстанці українські – хто вони:
бандити, посіпаки, патріоти?
Народу українського сини,
що захищали Неньку від сволоти!
Народжена у Другій світовій
в терорі, геноциді, катаклізмах,
УПА ішла й після війни у бій,
у бій з оскаженілим комунізмом!
Говорять нам: потрібно примиритись,
подарувати вбивства і борги,
що на „братів“ уже не треба злитись,
простити їх гріхи нам до снаги…
Підставне виникає все ж питання –
Кого прощати і миритись з ким?
Попросить хто прощення й чи востаннє
у морі переповненім людськім?
Чи діти тих, доноси що писали,
морили голодом і в табори вели,
знущались і в потилиці стріляли
тим, що без зброї у атаку йшли?
Чи внуки тих, що ницо ґвалтували
і підло грабували мій народ?
Тепер вони спасителями стали
і перші у святковий хоровод!..
Кого перемогли ми в сорок п’ятім
і в чому перемоги тої суть?
Чом переможці на хресті розп’яті,
а переможені як у раю живуть?!
Чому забули братню допомогу
того, хто підсобив здолати млу?
Тяжку ціну дали за перемогу
прості солдати й люди у тилу…
Дев’яте травня – свято Перемоги?
Учасників все менше тих подій…
Удавкою сплелися їх дороги,
не привели народ до світлих мрій.
Зі святом цим вітаю обережно,
щоб не просипать ненароком сіль…
Дев’яте травня – це печаль безмежна,
це реквієм і невимовний біль.
травень 2018
https://bbcccnn.co/v-noyabre-1943-goda-myasnik-vatutin-pri-forsirovanii-dnepra-za-2-dnya-utopil-do-1-mln-soldat-na-70-80-sostoyashhih-iz-ukraintsev/
https://uamodna.com/articles/za-lashtunkamy-operaciyi-ilaquo-grozairaquo-chastyna-1/
https://uamodna.com/articles/za-lashtunkamy-operaciyi-ilaquo-grozairaquo-chastyna-2/
https://www.radiosvoboda.org/a/28652839.html
https://www.youtube.com/watch?v=S6gg1z5DovI&feature=share
https://www.youtube.com/watch?v=jAfSrBMuXI8&feature=share
https://baitsar.blogspot.com/2017/08/i-ii.html?spref=fb
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2018
У місто як сьогодні я збирався,
поскаржилась мені знайома леді –
мій пес її вкусити намагався
і мчав за нею на велосипеді.
Наклеп щоб віроломний спростувати,
не треба допомоги Архімеда.
Авторитетно можу всім сказати –
не має мій Сірко велосипеда!
20.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2018
З догматами світосприймання
боровся Бруно всім, чим міг.
Нестримний потяг до пізнання
ченця у ньому переміг.
Тягнувся все життя до світла,
і врешті-решт він злився з ним…
Та все ж зоря його розквітла –
розтало неуцтво як дим!
19.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792295
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.05.2018
Потік фотонів сік йому обличчя,
трильйони кварків сипались до ніг,
браслет з нейтрино стиснув передпліччя,
а в душу падав галактичний сніг.
На всесвіту околиці далекій
вдивлявся пильно крізь густий туман
і згадував протуберанців клекіт
сумливо сивочолий капітан.
Він космосом помандрував доволі
за довге й нелегке своє життя,
а вітер сонячний закручував поволі
в тугу спіраль астральні почуття…
19.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792293
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 19.05.2018
Машину часу ти створи собі,
великих коштів це не вимагає.
Зате допомагає далебі
в щоденних мандрах аж за небокраєм.
Вона відносить нас у ті часи,
як Всесвіт був мов макова зернина.
Зробити може це без зайвих сил
й пересічна у творчості людина.
То що вже говорити про майстрів,
хоч дрібку хисту що до того мають?!
Та зауважить треба в кілька слів:
одні творять, а інші – витворяють…
Твоя уява – ось той апарат,
феноменом що у народі зветься.
Вона за світло швидше у стократ
просторами космічними несеться.
Підвладні їй галактики, світи,
які звичайним людям недосяжні.
Подорожуєш часто, друже, ти
машиною у часі неосяжнім?
Я гімн співаю кращій із машин,
яка четвертий вимір підкорила.
Бо наша думка – справжній чудоплин,
то величезна, незбагненна сила!
Машина ця незвідане творить,
а осягнув минулого все сутнє –
вам відстань підкоряється і мить
у подорожі в чарівне… майбутнє!
Уява дозволяє зазирнуть
в його найпотаємніші глибини.
Не зміг би час і простір розітнуть –
не написав би навіть половини!
12 – 18 травня 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791951
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2018
Він за покликанням скотар і хлібороб,
але в юриспруденцію подавсь.
Партійний виглядає з нього сноб,
та головою для людей старавсь.
Не поспішає з козами на торг,
хто б там і що йому вже не казав.
Якби вернув старий, зараза, борг,
ще кращого б вірша я написав.
16.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791931
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.05.2018
Корупція – як ракова пухлина,
просякли нею людства всі шари.
Вона була завжди, але вершина
її розквітла нашої пори.
Хабарників в наш час, на жаль, багато,
ми замастились жирно в тім лайні.
Тому почнемо факти викладати
з футбольного кумира – Платіні.
Коли Мішель ганяв м’яча по полю,
для нього рівних поряд не було.
Але констатувати маю з болем,
що й „профі“ те болото затягло.
Корейська закінчилася прем’єра,
як зачитав недавно вирок суд.
З подругою пуститися в аферу
вже Пан Кін Хє, у корупційний блуд.
На хабарі спіймали й президента
не самого багатого Перу.
У чому суть гучного інциденту?
Кучинськи Педро теж „метнув ікру“!
Таких у світі немала когорта,
та й ми до неї лепту додали,
хоча американці Манафорта
лиш вдома за корупцію взяли.
Ми лідерство упевнено тримаєм
у цім питанні навіть в дану мить.
Над Янеком процес іще триває,
а за суди забули й говорить…
Я не сказав вам ще і половини,
але підняти раджу всім абсент,
як в найбіднішої в Європі України –
все ж найбагатший нині президент!
На жаль, шановні, ні з чим привітати,
ідуть не як хотілося б діла.
Та ризикну, панове, запитати –
Так що, корупція нас всіх перемогла?!
травень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791807
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.05.2018
Народ-бідняк… Чому така в нас доля?
Черствий окраєць лютої біди…
Тому, що мов билина в чистім полі,
поміж Європи й хижої Орди.
Зі споконвіччя ми – „з варяг у греки“,
поміж ковадлом й молотом віки.
Не завжди нас спасали обереги
як насувались ворога полки.
А їх було у всі часи удосталь,
хто прагнув хліба, меду і землі,
й повзла на землю-матінку короста
з усіх усюд… Великі і малі!
Себе у найми часто віддавали,
щоб хоч життя дітей своїх спасти,
та сюзерени нами торгували –
ярмо і внукам випало нести.
А ворог нині, він буває різним,
не завжди той, що зброю й лати вдів.
В наш час підступний з вигляду не грізний –
є в вишиванці й у вінку зі слів.
Та й зараз ми вже вкотре продалися
за обіцянки щастя і добра
чужим вождям, а ті мерщій взялися
на наших спинах будувати храм.
Одначе свій, не наш, не український…
Фундаментально, міцно – на віки!
Та купола лиш не хрести ординські
вінчають – інші, їхні вже, зірки!
Хрести перекочовують на цвинтар,
куди простий переселяють люд!
Народ-бідняк, народ-жебрак чи митар…
А що чекати можна від іуд?!.
Чекати нічого – історія все знає.
Пильнуй, щоб не лишитись за бортом.
Побудувати рай у власнім краї
у змозі бідні люди лиш гуртом!
Історії Вітчизни гляну в вічі
і бачу нелегкий, тернистий путь.
Її переписати можна й тричі,
але життів – ні разу не вернуть!
15.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791800
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 15.05.2018
Сидів Митець і майстрував намисто,
на вісь космічну зорі насиляв.
У відблиску проміння золотистім
мільярди він собі світил узяв.
Їх підбирав по розміру і масі,
по кольору, вазі і густині…
Ішло усе повільно, та із часом
проглянули узори в вишині.
І образ уявлявся все чіткіше,
що потім буде сяять у віках.
Он „Лев“ і „Діва“, „Лебідь“, а простіше
усе те нині звуть – Чумацький шлях!
13.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2018
Ой, Сірко, мій добрий друже, скажу навіть брате,
просинайся – змії підлі заповзли вже в хату.
Оповили кровососи сіттю Україну,
осідлали й на аркані тягнуть в домовину.
Все добро, що дбали спільно, миттю розібрали
і панують у Вкраїні лютії шакали.
Прокидайся, підіймайся, славетний козаче,
бо знедолений народ твій тепер гірко плаче.
Плаче бідний і не знає – варто всім зібратись,
вкруг такого отамана треба гуртуватись,
славних прадідів великих правнуки погані,
щоб нарешті вже здолати нам своїх османів.
Ой, полковнику козацький, хоч і польський пане,
з Богуном і Дорошенком розкусив Богдана.
Тож не станеш присягати і тепер нікому,
будем долю здобувати для рідного дому.
Отамане запорозький, не сидів в окопі,
воював ти з козаками навіть у Європі.
Перемог же на Вкраїні і ліку не маєш,
як Вітчизну захищати – свою справу знаєш.
Тож гримітиме над миром слава наша й воля,
як здобудемо ми, браття, разом свою долю.
Бо здолаємо ми чвари і пітьму ворожу,
а Сірко нам, українці, в цьому допоможе!
13.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791518
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 13.05.2018
Ой, Тарасе, батьку славний, як тобі там спиться?
Чи, поете, з пір недавніх нічого не сниться?
Не болить твоє серденько і душа не плаче?
Чи не згадуєш, Кобзарю, долю гайдамачу?
Як ножі тоді святили і збирали військо,
за підмогою ходили в братство запорізьке.
Як тяжкі зривали пута і петлю із шиї,
а навкруг танок водили ворони та змії.
Повернися в Україну, піднімись на кручу,
подивись, як люд нещасний сльози ллє пекучі.
Як старий Дніпро закутий сумує в кайданах,
бо простий народ в’ярмили глитаї-тирани.
Одурили, обібрали, розвели по хатах,
а на троні засідає нині цар пархатий.
Всі міста заполонили зайди та чужинці
і в степах немає місця бідним українцям.
Просинайся, піднімайся, навісти Вітчизну,
скільки можна вже справляти по загиблих тризну!
А з тобою разом, батьку, зі східного фронту
з військом скоро завітають Залізняк і Гонта!
травень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791459
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.05.2018
Було завжди відвертим важко жити,
в наш час велика розкіш благородність.
Як любиш правду в вічі говорити –
повинен полюбити і самотність…
12.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791338
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2018
Тому, кому немає що втрачати,
зустрітися не страшно з небуттям.
Хто рішення уже приймав вмирати –
не прагне будь за що спасти життя.
09.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791036
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2018
[i]Пройдуся римами по ребрам
ще й копняка у писок дам!
А що з таким робити треба,
коли воно фашист і хам?!
(стисле викладення коментарів до пасквіля)
[/i]
Усе життя прожив ти в Україні,
але її ніколи не любив.
Так поступати можуть тільки свині –
ти каменюку в пазусі носив.
В чаду сивушнім спиш і знову бачиш
старих Великоросію часів.
Ніяк ти українцям не пробачиш,
що чільне місце й досі не посів.
У вірності нікому не клялися,
тим більше в дружбі. Ще й своїм катам!
Такі, як ти, сьогодні узялися
знов „русский мир“ насаджувати нам.
Концтаборами Україну вкрити
невпинно мрієш ти, скажений пес.
Зробили що тобі маленькі діти?!
І навіть мертвих положив під прес!..
Тобі замало Біломорканалу?
Знов бачиш в земляках своїх рабів?!
Дорогу щоб в минуле будували
Одеса, Миколаїв, Київ, Львів…
Так, дійсно, все життя твоє – макуха,
хоч підло камінь у душі й ховав.
Роздерти б рот від вуха і до вуха,
багном щоб в Неньку більше не плював.
Який ти метр? Облуплений месія,
дешевий майстер епатажних сцен…
Ти спілки член письменників Росії?
Ні, голий міліметр і просто… член.
09.05.2018
[i]* Відповідь на пасквіль миколаївського так званого поета пермського розливу, члена спілки письменників Росії Аркадія Сурова, опублікований в світовій павутині у міжнародний День пам’яті і примирення 8 травня 2018 р., наступного змісту:
Мы всё равно натянем вас, украинцы,
Даже не сомневайтесь, по самый пуп,
Ибо вы предали клятву, клятву единства,
и полезли в худшую из засад.
Мы же вас били в Вооруженных Силах,
Но и дрались с вами вместе с любым зверьем.
Западенская су ка что ли вас укусила,
Или эти – приблуды – накормили своим гнильём?!
Значит так: уютный лагерь для деток малых,
И для членов семей – уютненький лагерёк,
И дорога Мурманск – Чукотка вместо Канала,
И тяжелый камень всем, кто в землю лёг.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2018
Жінки, жінки… Нічим вас не здивуєш.
Ви між собою своєрідні тезки.
Коли „У мене ти найкращий“ чуєш,
то розумієш, що порівнювати є з ким…
07.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790700
рубрика: Поезія,
дата поступления 07.05.2018
Дівчи́на стріла хлопця, закохалась,
за місяць вже призначили й весілля.
Щодня вагу скидати намагалась,
щоб в су́кню влізти – все пила вугілля.
Спочатку активо́ване, із чаєм,
а потім біле, ще якісь пігулки.
Ефекту – нуль. Ніхто не помічає,
щоб зменшились у дівки пи́шні булки.
Вже навіть в хід пішла вода свяче́на,
корсети різні одяга на себе…
Щоб похудіти, мила наречена,
вугілля – розвантажувати треба!
07.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790661
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.05.2018
Каштани знову запалили свічі,
у білі грона одяглось гілля.
В такий травневий вечір вкотре личить,
послухати старого скрипаля.
Весни лунають ніжні переливи,
лише смичок торкається струни.
Зворушливо і трішечки сумливо
тендітна скрипка проситься у сни.
Каштанів цвіт ензимами дурманить,
вечірня прохолода аж п’янить.
Травневий вечір у обійми манить,
дарує насолоду в кожну мить.
03.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790185
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.05.2018
Зростають у ціні, коли зникають,
картини, люди, навіть почуття…
Ця участь і кохання не минає,
таке сумбурне нині в нас життя.
Трапляються чому ці парадокси,
що пророкують нам загибель мрій?
В житті завжди було, немов у боксі, –
один нокаут й програно весь бій.
Але цей бій – в житті всього етап,
нам не замінить журавля синиця.
Постелим над безоднею ми трап
і знову бій, хай спокій тільки сниться!
03.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790151
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2018
День перемоги… Свято в нас сьогодні.
Та як святкує зморений народ?
У пам’яті ще дзвони великодні,
лише поблякнув пафос від свобод…
Бо ті, хто вижив у кривавій бійні,
Європу захистиши від чуми,
тепер немов церковні миші бідні.
Все ближче переможці до суми…
За що діди з фашизмом воювали?
За світле завтра, наше майбуття.
Та люд простий до нитки обібрали
і на поталу віддали життя!
В таких умовах можна існувати
героям переможної війни?
Не жити чом повинні? Виживати!
Достойні долі кращої вони.
Усіх вітаю з цим травневим святом,
бажаю всім здоров’я і добра,
а ще дозвольте, люде, побажати,
щоб справедливості скоріш прийшла пора!
01.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790038
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 02.05.2018
У філіжанці чаю заварю,
замінить він мені сьогодні каву.
Дивитимусь на вранішню зорю
і пригадаю знов тебе ласкаву.
Життя, на жаль, дається тільки раз,
та зі смаком його потрібно пити.
Як невблаганно пролітає час…
Чи варто без кохання власне жити?
У метушні, серед подій і віх,
любити треба душу, потім тіло.
Воно предмет всього лиш плотських втіх,
зробити як би інше не кортіло.
01.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789836
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2018
Кипить вода на перекатах,
укрився бурунами Буг,
дерева в ізумрудних латах,
зазеленів яскраво луг.
Оділись в біле дикі вишні
між скелями, біля води,
і яблуня в наряді пишнім
рожеві залиша сліди.
Стіною стали білости
на острові серед ріки.
Між них, на килимі барвистім,
поодинокі рибаки.
Навкруг святкова атмосфера,
запахло димом з шашликом.
Першотравнева біосфера
смакує добре з коньяком.
Усе навкруг здається раєм
й тому, хто навіть звик до ласк –
День праці разом з Первомаєм
святкує місто Первомайськ.
01.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789781
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.05.2018
Для кого пишуться романи чи вірші –
для обраних, широкого загалу?
Знавець літератури розсмішив,
як мій доробок кинув на поталу:
„Він взагалі для мене не поет, –
сказав авторитетно в хвильку гніву.
Де думки глибина, уяви злет?
Бо репортаж – не поетичне чтиво!
Незрозумілі образ, зміст, сюжет…
Своїх ідей бракує, новотворів!“
Так говорив і говорив естет,
як вітер хвилі гнав у синім морі.
В житті стрічав я критиків не раз,
що кидали людей напризволяще.
Вони загальних не жаліли фраз…
Якщо не так – то сам зроби вже краще.
А ще згадався принциповий спір –
чи слід вважати за гриби опеньки…
Я віршем визнаю життєвий твір,
все решта – поетичні витребеньки.
29.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789596
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.04.2018
Переді мною кам’яне Побужжя –
краса земна, емоцій феєрверк!
Вода і камінь, мов якесь подружжя –
прадавній лик і досі не померк.
Звисають над водою грізно брили,
тече дзвінка вода на перекат.
Уява стрімко розправляє крила –
тут скіф стояв на скелі чи сармат…
Історія в граніті, як в доспіхах,
живе вздовж Бугу, славної ріки.
Вона залишила повсюди свої віхи,
як пам’ять про минуле, на віки.
З тих пір спливло води уже немало,
в ній зір скупалось не один мільйон,
Історія безслідно не пропала –
все пам’ятає Актовський каньйон.
Над ним лунала запорозька слава,
де пращури заклали древній Гард.
Тут починалась воля і держава,
цивілізація колись тут брала старт.
Одне з семи чудес у Україні,
парк каменю, реліктів і води.
Чому ж втопити все те хочуть нині
й паланки Буго-Гардської сліди?
Пощо ж лютують ненажери ситі,
того, що вкрали, їм сьогодні не стає?
Бо історична правда й у граніті
перевертням спокою не дає!
29.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789507
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.04.2018
[i]До роковин Чорнобильської трагедії
[/i]
Біду нам поселили в ріднім домі,
тоді вже долинав невинних плач,
як атомний реактор на розломі
партійний будувать рішив діяч.
Під самим серцем Неньки-України,
серед лісів одвічних і озер
керманичі чужої батьківщини
ліпили міць гнилого СРСР.
І лихо не заставило чекати –
аварія, якийсь хлопок, пожар…
Чому ж у таємниці все тримати
партійні бонзи стали той кошмар?!
У бій послали юних в гімнастерках,
із захисту – один лиш протигаз.
Вони здолали той вогонь нестерпний,
але ж життя дається тільки раз…
Своїх дітей вивозили подалі,
а люд простий погнали на парад.
Загиблим потім тицьнули медалі
криваві ватажки країни Рад.
Чорнобиль – то трагедія народу,
завжди це пам’ятати треба всім!
Загроза Україні, її роду,
розрив ядра у триста Хіросім.
Ті хмари пилу піднялись до сонця
і впали потом хижої роси.
Смертельну небезпеку сіяв стронцій,
як відголос вселенської коси.
Тепер у зоні бродять звірі дикі,
донині Прип’ять пусткою стоїть,
а тиха смерть свої міняє лики,
збирає дань… Ні дня вона не спить!
Їх стільки полягло на тім покосі,
пролито ріки неутішних сліз!
Оговтатись не можемо і досі,
донині Україна – рижий ліс…
Хвала і честь всім, хто здолав цей жах,
їх імена нехай не будуть стерті.
Героїв подвиг хай живе в віках,
як оберіг від косовиці смерті.
28.04.2018
https://www.radiosvoboda.org/a/29280147.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789383
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 28.04.2018
[i]Ах, скажите, скажите скорее,
Где, поляки, ваши евреи?
Где торгуют они, где бреют,
Лечат, учат, флиртуют, стареют,
Проезжают в автомобиле?
Почему вы их всех убили?
Т. Вольтская
[/i]
Як звізду на етнічну ліврею –
відповім вам, де наші євреї:
Там вони, де запахне грошима,
у кафе й ательє індпошиву.
Лікарі, адвокати, чинуші,
прокурорські й директорські душі.
Той діяч світового масштабу,
офіцер генерального штабу.
Магазин цей тримає чи лавку,
в міністерстві засів або главку.
Президенту готує поради,
управляє чи банком, чи складом.
В ювелірних майстернях, аптеках,
із варягів давно уже в греках.
Розповзлися по білому світу,
сіють людству юдейську освіту.
Йдуть до кожного вперто порога
і несуть нам Христа, свого бога.
Насаджають усім свою віру,
що над грішним панує вже миром.
Спекулянти, міняйли, бариги –
ось штрихи з наймудрішої книги
і од жовтих зірок, чорних пейсів
нудить вже не лише європейців.
Вся торгівля у них, медицина,
в їх руках продовольча корзина,
шоубізнес і медіасфера…
Де юдит – зазвичай там афера.
Часто ходять в короні чи з німбом,
політичним керують олімпом.
Президенти, міністри, прем’єри
еру близять усім Агасфера…
лютий 2018
http://club.berkovich-zametki.com/?p=27451
http://www.rusnation.org/stat/pub010.shtml
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2018
Розчарувань тоді в вас менше буде,
ілюзії як вдасться подолать.
Мов меседжі підступного Іуди
вони давно бентежать кожну стать.
Без мрій і зараз жити неможливо,
вони завжди тримали на плаву.
Тож попри свій характер норовливий –
надіюсь, мрію, вірю й тим живу.
22.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788683
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.04.2018
[i]Життя стече, немов вода,
відквітне як вишнева гілка.
Одна помилка – не біда,
біда, як все життя помилка…
[/i]
Як загубився в нетрях непролазних
й хитросплетіннях власної душі,
в вервечці днів пустих і невиразних –
для нових вражень віднайди рушій.
Зміни умови власного дозвілля,
до зорь далеких думами полинь,
гони нудьги гнітючої засилля,
перебори безсилля й власну лінь.
Поринь у щось нове чи закохайся,
втони у водоспаді почуттів,
не хнич, а більше щиро посміхайся
і не шкодуй нікому теплих слів.
Змирися з тим, що нині уже сталось,
минувшині немає вороття
хай що б тобі там знову не здавалось,
бо рух постійний – то і є життя.
22.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788519
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.04.2018
Тече ріка життя у синє море
десятки, а то й сотні, тисяч літ.
Аж раптом світ спіткало люте горе –
він якось різко помарнів і зблід.
Всі звичні кольори перемішались
у гей-палітру із істот-рабів.
Лиш одному мені хіба здавалось,
що мир останнім часом зголубів?..
Традиції, відносини, стосунки
покрив зело наліт голубизни.
Іржею та проникла за лаштунки
під видом різних змін і новизни.
Воно тепер прогресом все назвалось,
ми брешем, лицеміримо, грубим…
Рожевим що раніше видавалось,
змішалось щедро також з голубим…
Вже зовсім знахабніли сині звірі,
розтали сподівання ніби дим
і небо увібралось в барви сірі.
Весь світ стає все більше голубим…
21.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788411
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.04.2018
Від хиб в житті нас вберігає досвід,
як рукавиці в тернах від голок.
Та небезгрішним видається довід,
бо досвід – то ланцюг із помилок…
20.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788305
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.04.2018
В собі я розіпнув Хреста,
скінчивши Біблію читати.
Цей крок зробив я неспроста.
В душі потрібно Бога мати!
Свого я розіп’яв Хреста.
Чому боятись Батька треба,
а не любити беззавітно?
Не має злитися потреби
людина щира і привітна.
Чому боятись Бога треба?!
Як мудрість, це Господній страх,
боязнь та вічна і тривога –
не хочу той носити прах
в душі питливій. Та й на Бога?!.
Ненавиджу я всякий страх.
Із себе вичавив раба,
бо не сприймаю рабську сутність.
Хоч все життя і гнув горба,
та вірив потай в самобутність…
Нарешті вбив в собі раба!
Хоч мудрість, що живе з умом,
знання розсудливого прагне,
релігія святим письмом
нас в нетрі віри вперто тягне.
Чи ж тільки віра за кермом?!
Щоб не накликати біду,
не варто викривать блюзніра,
а мудрий прямо на ходу
дарує вам любов і віру?!
Як тут не стати лицеміром?!.
Наказує Христос того
у першу чергу, кого любить?!
Дарма не скажуть – бий свого,
чужі ж боятись тебе будуть…
Жаліє сина Бог свого!
Великий Соломон пророк,
його цікаві настанови.
Якщо ті притчі все ж вінок –
він може бути лиш терновим…
Насправді мудрість в них – порок.
Кому прикрасою петля
слугує для худої шиї,
той навіть рабство вихваля,
сприймає за вино помиї.
Ця мудрість – та ж сама петля.
Чекає в чому мудрих слава,
якщо вона вся тільки Богу?
Як заповідь ця не лукава,
до слави не знайти дорогу…
Христу хай буде вічна слава.
Я розіп’яв свого Христа,
пройшовши через зими й весни.
Життя – це нива непроста!
В мені він вряд чи вже воскресне…
Я розіпнув в собі Христа.
12,13.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787260
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2018
Душа в людини кожної своя,
з народження її не покидає.
Вона – тала́н, плани́да, друге „Я“…
Усе про те лиш Бог єдиний знає.
Але для роздумів не бачу перепон.
Хто ж заборонить нам про це гадати?
Душа людська – всього життя закон,
що до снаги́ лиш Господу прийняти.
Яка ціна невинної душі
і скільки вона варта уже грішна?
Відповісти на це я б не спішив,
напевне знать те може лиш Всевишній.
Вже сказано про Юду безліч слів
та все ж згадати тут відверто мушу –
у тридцять срібняків він оцінив
усе – життя Христа і його душу…
Козак Вакула свою душу бісу
хотів продати за любов Оксани.
Із ворогами душу в темнім лісі
в болоті утопив Іван Сусанін…
Що варті душі тих, хто свій народ
постійно підло ду́рить і грабує?
Що стане потім з душами заброд,
як вічність плоть слабку їх потурбує?
Якому бісу продались вони,
кому заклали нас і Батьківщину?
Достойні діти батька-сатани,
тікайте геть – на Захід, в Московщи́ну…
Як те́рпим упирів дони́ні ми,
як тільки цих іуд земля ще но́сить?!
Вони хотять вже торгувать людьми?..
Їм тридцяти срібля́ників не досить?
Оскаженілий і шалений світ,
ти стрімголов летиш в бездонну прірву.
Щоб перервати затяжний політ –
я б своє серце, навіть душу, вирвав!
11.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787004
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2018
Коли земний скінчається політ
і покидає плоть душа людини,
то по дорозі у безсмертя світ
в чистилище вона спочатку лине.
Вготованих митарств вкусивши смак,
залежно від земних особи вчинків,
душа, пройшовши фейсконтроль, відтак
у рай чи пекло втрапить для спочинку.
Коли земний я свій закінчу шлях
і в інший світ душа моя полине,
до пекла спершу полечу, на жах
мельком погляну, лише на хвилину.
Затим до раю також, зазирну
в відкриту праведним Небесну браму.
З’ясую віри вічну таїну –
як світлі душі там живуть погляну.
Непослухом я був усе життя
і після смерті б не лишивсь собою,
якби душі своїй нікчемне майбуття
обрав в раю чи пеклі між юрбою.
Я варту ангельську чемненько попрошу –
хвилинку-дві на мене зачекати,
й босоніж тихо, мов по споришу,
покину ті засиджені пенати.
Моя душа шугне крізь жар і лід,
розірве цей старий уклад обтяжень
і полетить в безмежний дивосвіт
шукать собі нових пригод і вражень!
10.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786826
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2018
Погане забувати – це наука,
я зараз говорю не про склероз.
Забути вчасно стрес – це гарна штука,
то краще, ніж лягти в анабіоз.
Забути горе, сумніви, печалі,
війну, утрати, ревнощі чи біль –
все ж краще, ніж безсонними ночами
кімнату мірять й поправлять постіль.
Із пам’яті стирати весь непотріб –
майстерності ознака, вищий клас!
Зробити краще скопом це ніж в роздріб,
але то все залежить вже від вас.
Учіться все недобре забувати,
незгоди всякі і подібний „хлам“.
Бо, як не зможете собі в цім ради дати,
альцгеймер швидко допоможе вам.
09.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786747
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2018
З подружніми не грайтеся в любов,
послухайте життєвої поради:
хто зрадив раз – напевно зрадить знов,
на картах навіть нічого гадати!
Недовго той триватиме екстаз,
фіаско закінчиться вся бравада:
особа, схитрувала що хоч раз –
вже заразилась схильністю до зради…
Сімейним також маю що сказать:
новенького як вам би не кортіло,
та спробуйте перш ребус розгадать –
чи варто все ж мінять на шило мило?!.
На жаль життя дорога непряма.
Хто знає, що начертано судьбою…
В сім'ї стосунки – то суцільна тьма,
в них розібратись можуть тільки двоє.
09.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786731
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.04.2018
Йду Гетсиманським садом в Великодень,
в нім каменів вже більше ніж дерев.
Вони ще пам’ятають лик Господень
й народу невимовно-дикий рев.
Він лине із забутої Голгофи,
куди Ісус поніс тяжкий свій хрест:
„Варавві волю!“ – відгук катастрофи,
і „Розіпни Його!“ – як помсти перст.
Відтак пішов Син на нестерпні муки,
щоб відкупити первородний гріх,
із криком: „Батьку мій!“ у мить розпуки,
під вигуки юрби й єхидний сміх…
Христа як відрізнити від Варавви,
хто жертва з них обох, а хто все ж кат?
Іуда в кожнім з нас живе лукавий
і кожен з нас хоч трішечки Пілат…
Так, Юди слід у кожнім з нас лукавий
і кожний з нас по-своєму Пілат!
08.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786608
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2018
Великдень. Сонечко сіяє,
мов посміхається з небес,
всім добрим людям промовляє –
Ісус воскрес, Христос воскрес!
Таки проснулася природа,
розквітнув сад і луг увесь,
весна явила миру вроду –
воістину Христос воскрес!!!
Вітаю всіх з цим древнім святом
і зичу радості й добра!
Хай стане раєм ваша хата
й не підведе життєва гра!
08.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786538
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 08.04.2018
Любов не можна знищити в собі!
Які б трактати мудрі не писали…
Те почуття не здасться в боротьбі,
воно не стане підлості васалом.
Любов – завжди вели́чне почуття,
його не варто плутать з перелюбом.
Останній має нетривке́ життя,
хоч скінчитись він може навіть шлюбом.
Про по́стіль я уже й не говорю,
то взагалі не перша суть любові.
Коли душа не зрить свою зорю,
не буде правди в жоднім вашім слові.
Любов – це поєднання ваших душ
у неземнім, казковому польоті,
екстазу мить чи оркестровий туш!
Та я не маю на увазі плоті…
Любов вмирає, як згаса вогонь,
що ду́ші вам теплом уже не гріє,
як віра з ваших ви́слизне долонь
й у темряві сховається надія.
07.04.2018
Рушійна сила написання твору:
ANGEL`S STORIES. СПРОБА ЗНИЩИТИ ЛЮБОВ
– Ти сьогодні перегнув палицю, – промовив до нього Ангел, традиційно маскуючись під внутрішній голос. Це був найзручніший спосіб спілкування із Письменником – він звик до подібних внутрішніх діалогів, адже завдяки ним з’являлися його твори.
Письменник не сперечався – він і сам був вражений безсердечністю власного вчинку. На душі його було незвично тяжко.
– Коли пробуєш знищити любов у собі чи у комусь, ти уподібнюєшся до тієї юрби людців, що розіп’яли Христа.
До такого повороту сюжету Письменник був неготовий, тому знову не знайшов, що відповісти.
– У спробах знищити любов ви здатні виявляти справжнє нелюдство. Б’єте під дих, вигадуєте чергові тортури, аби побачити, що ще здатна витерпіти людина, яка ризикнула виявити до вас свою небайдужість.
Письменник приголомшено мовчав, перед його очима проносилися сцени із стрічки “Страсті Христові”. Дійсно було щось схоже.
– Ви люди – дивні істоти. Намагаєтеся знищити любов, хоча саме вона робить вас живими. Без неї ви перетворюєтеся на ходячих мерців, на механічних роботів.
Плечі Письменника пригнічено опустилися – саме таким він і почувався протягом тривалого часу. Та спробував виправдатися:
– Я не зможу крутити з нею роман. Цього не станеться з багатьох причин, тому і намагаюся викинути її з свого життя за будь-яку ціну.
– Відколи уявлення про стосунки для тебе звузилося до ліжка та штампу в паспорті? Як так сталося, що ти забув про існування душевної близькості, дружби та радості від спілкування? Секс може бути без любові, шлюб буває без любові. Душевна близькість, дружба і радість спілкування – ніколи. Любов є їхньою сутністю.
Письменник мовчав, обмірковуючи почуте. Після паузи Ангел продовжив:
– Проте спроба жорстокої юрби знищити любов зазнала поразки. Любов воскресла. Та воскресає кожного разу, коли людина відкриває своє серце. Бо любов є причиною всього, вона – сповнення Закону. І любов ніколи не перестає…
Ангел замовк, а письменник ще тривалий час замислено дивився як розмальовує небо сонце з лінії горизонту. Слова Ангела бриніли в повітрі. Любов ніколи не перестає…
© Катерина Когут, 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2018
Я сяду за кермо свого авто
й порину у романтику дороги.
Ніщо вже не бентежить і ніхто,
усе я залишаю за порогом.
Асфальтова ріка біжить удаль,
мелькають за вікном дорожні знаки.
Упевнено я тисну на педаль,
бо рух в наш вік – то добра все ж ознака.
Дружище вірний, мій автомобіль,
удвох доріг здолали ми немало.
Ділили навпіл радощі і біль,
долали неприступні перевали.
Весна прийшла, звучить пташиний хор,
та й зі здоров’ям – дякувати Богу!
Тож запускаю вправно я мотор
і знову вирушаю у дорогу.
Життя коротке, ніби щастя мить,
і марнувати нам його не варто.
Вперед, вперед, поки воно горить,
поки не згасла ця яскрава ватра!
06.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786291
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2018
В житті буває все до навпаки –
переконався в цьому і не раз.
Чекаєш сонця, а вгорі – зірки,
пече нещадно, та дощу вже час.
Очікуване не приходить в строк,
невчасно милість заміняє зло.
Я не чекав на тебе і твій крок,
а потім навіть думав, – Повезло!
Усе другими мірками вже міряв,
та в щастя кілька років ще не вірив.
Однак талан жартує з нами зле!
Сховались сонця промені за хмару,
не пломеніють більше вже Стожари.
Буває, що в житті везе, але…
05.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786244
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2018
Ти на олтар поклав усе життя,
схилив його, як голову на плаху.
Назад уже немає вороття, –
прорік і в дійсність врізався з розмаху.
Ти кинув на вівтар свою любов,
з грудей безжально вирвав власне серце.
Палку, гарячу, вічно юну кров
все приправляв чілійським красним перцем.
Але не безкінечний цей політ,
за все в житті приходиться платити.
Прийшов ти в цей шалений дивосвіт,
свою зорю щоб в небі запалити.
04.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786115
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2018
Шукали власні форми цілу вічність,
речей первинну позабувши суть,
фарбуємо тепер іржаву дійсність
й силкуємося істини збагнуть…
04.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786114
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2018
Машина часу форми квітки
під стрілок лагідний танок
пливе в нікуди із нізвідки
у вічнім мерхоті зірок…
Чарівний вечір, тихо, тепло,
а так буває уві сні,
й годинник тікає нестерпно,
і тануть мрії вдалині…
03.04.2018
[i]* За мотивами твору автора сайту „Клуб поезії“ БЕЗ „Навесні“.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2018
Стою над прірвою й дивлюсь як гине час,
крижиною той на осонні тане,
а з-за хмарини тихо лине вальс –
то вічність грає на фортепіано.
Секунди падають, хвилини і… роки,
летять в безодню, як осіннє листя.
І зазирають в урвище зірки,
їм теж не спиться в космосі імлистім.
Триклятий час, його не зупинить,
сльозою все між пальців утікає.
Тече й тече, не стане ні на мить,
моргнуть не встиг – піввіку вже немає…
Життя – немов стрімкий метеорит,
що навпіл небо в темряві розітне.
Але без митей тих яскравий світ
побляк би й зовсім став одноманітним.
03.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785965
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.04.2018
Зміню життя, як рукавичку,
пірну у паралельний світ
і запалю погаслу свічку
чи кину непотрібно звичку,
полину думкою в політ.
Здолаю космосу висоти,
наперекір всього буття,
розвію гіркоту скорботи,
і упиватимусь польотом.
У тім польоті все життя!..
02.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785834
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2018
У нас обов’язків, як гною,
повинні ми і тут і там…
Частіш все котиться луною –
сидіти годі по хатах!
Давайте візьмемось за руки
і станемо усі у круг,
щоб в ці сумні часи розпуки
дізнатись, хто нам кат, хто друг.
Поглянем кожному у вічі,
так легше істину пізнать,
щоб не палити потім свічі
і рідних нам не поминать!..
02.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785833
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.04.2018
Розвелося в Україні
власіїв – несила!..
Обліпили бідну Неньку,
тягнуть до могили.
Ключових постів дістались,
об’єднались в братства,
тягнуть із народу жили,
множачи багатства.
Той закони просуває,
корпусом керує,
цей з трудом їх текст читає,
та народ мордує.
Інший вже на їх основі
обдира мов липку,
бо в народному хуралі
грає першу скрипку.
Головний над ними Власій
вміє говорити –
тож не перший рік вдається
люд простий дурити.
Треба, браття, полишати
нам своє безсилля,
щоби власіїв здолати
це страшне засилля!
02.04.2018
http://www.uaua.world/6060/?utm_source=facebook&utm_medium=urkfb&utm_campaign=imena
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785676
рубрика: Поезія,
дата поступления 02.04.2018
Лунає голос Неба все гучніше,
старається невидимий дзвонар.
У тріщини майбутнього, у ніші,
заглянути силкується кобзар.
Та марно все, нічого не виходить,
все накриває сірості туман.
Десятки літ імлою люди бродять…
Чи ж очі застилає всім обман?
Повисли безпорадно в старця руки,
свята бандура стільки літ мовчить.
З останніх сил долає лірник муки,
лише душа безмовно ще кричить.
Всі крики тонуть в непорозумінні,
у хаосі спокус, дрібних бажань…
Невже не вирвем зла того коріння,
в життя не втілим світлих сподівань?!.
02.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785631
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2018
Скрутні часи для Матінки настали,
Вкраїна бідна стогне у ярмі.
Допродують ліси і навіть сало,
а там уже й землиця на умі…
Чорнозем скуплять ситі, ясне діло,
уже дістались до садів, дібров.
Продавши землю – України тіло,
вони візьмуться й за народну кров.
Скажу відверто, може цим зворушу, –
уперто нас ведуть до кабали.
Залишиться продати наші душі,
свої вони давно вже продали!..
01.04.2018
https://medprosvita.com.ua/kabmin-prodazh-donorskoyi-krovi-spriyatime-rozshirennyu/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785514
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2018
[i]Світлій пам’яті земляка-миколаївця,
українського льотчика, народного
героя Владислава Волошина присвячую[/i]
Безмір любив лазурну височінь,
з дитинства був закоханим у небо,
в дітей, дружину і безмежну синь.
Тепер вони залишились без тебе…
Змінився світ, жорстоким зовсім став
і нині лицемірство править балом.
Вже знецінився волі й честі сплав,
олжа панує часто над загалом.
Теля покірне дві корівки ссе,
та Влад не поділяв оту науку –
герой не „влився“ у реформ процес,
де з посмішкою ворог тисне руку…
31.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785386
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2018
Душа ти моя всім відкритая,
невже не втомилась від ран,
підступною лжею сповитая,
що плодить черговий обман.
Душа ти моя неприкаяна,
невже не набридло тобі
бентежитись смутком розкаяння,
брести в непроглядній журбі.
Душа ти моя непокірная,
чом сумно повісила ніс?
Ортуна, подруга невірная,
життя понесла під укіс…
Душа ти моя норовливая,
на спокій надію облиш –
мов кінь з золотистою гривою
в безкрає майбутнє летиш.
Душа ти моя невмирущая,
коли в небуття відлетиш,
на мить осягнув усе сущеє,
простиш всіх і благословиш.
30.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785167
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2018
Я не мольфар і не вістун,
та семи п’ядей не потрібно,
щоб напророчити нехибно –
ніяке золото чи срібло
не сколихне душевних струн.
Осіннім золотом дібров,
гаїв і долів неозорих
в повітрі мов кришталь прозорім
переливається й дозором
іде удалечінь любов.
Лиш срібло чарівних снігів,
що в сонця променях іскриться
і в зимній казці буде сниться
немов холодна чарівниця,
сягне далеких берегів.
Я не мольфар і не вістун,
але звучать душевні струни
і вітерець колише вруни,
і пестить посмішка фортуни,
як словом бавлюсь мов пустун…
березень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2018
Благими намірами в ад дорога вкрита,
брехня на благо! Тільки то добро чи зло?
Дзвінкі пісні співають нам біля корита
про рай усі, кому в житті вже повезло.
Усі, зелену хто свою все ж виграв карту,
портфель хто свій завітний відхопив,
шкільних відмінників саджають знов за парту!
Ті, хто в дитинстві уже списувати вмів…
Невтішні знову чи й сумні часи настали,
прийшла біда для тих, хто не „навчився жить“.
Тепер уже одним мільйонів навіть мало,
коли народу більшість куснем хліба снить.
За що більшовики боролись, комуністи,
перебудовники і просто шахраї?
Щоб розвалити все й на тепле місце сісти,
задовольнити щоб потреб всі… свої!
27.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784843
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.03.2018
[i]Збудуй хату з лободи, а в чужую не веди!
(із української пісні „Рушник“)
[/i]
„Так ніхто не кохав!“ – говорив нам поет
ще в минулому тисячолітті.
До небес підіймать дум стрімких своїх лет
не спиняло його лихоліття.
Почуттям своїм оду натхненно співав,
увімкнувши шалену уяву –
тихий місяць і зорі він свідками брав,
в тумані́ розчинивши синя́ву…
„Так ніхто не кохав!“ – заявляв нам поет
і душею кривив безсумнівно…
Хоч любов – то емоцій невиданий злет,
все ж упевненість дещо наївна.
Бо духмянить кохання трояндами всяк
чи пливе чебрецем над водою,
в нім конвалій букет, полину навіть смак,
та не тхне юна кров лободою!
„Так ніхто не кохав!“ – віршував же колись
той співець робітничої рані…
„Як напився, мужик, так піди похмелись“
й повертай до навушниці Мані!
27.03.2018
https://www.currenttime.tv/a/29513148.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784668
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.03.2018
(Слово про слово)
Все, що існувало мить бодай,
снить думками, мов стежина в полі,
що біжить удаль, за неба край,
на узбіччя нетривкої долі.
А буття, пронизливий, як дзвін,
розтина життя чийогось промінь,
бо стрімкий і незупинний він,
мов весни порив, нестримна повінь.
Згодом стане каменем і дуб,
та й його в пісок вода розточить.
Як не в’ється молодецький чуб,
як не манять звабності дівочі…
Все живе в майбутнім відімре,
але мертве оживе із часом,
та й через віки дзвінкий катрен
стріне хтось на камені Парнасу.
24.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784093
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2018
Вітаю всіх, хто пише, хто читає,
хто думає, не просто сокорить.
Усім, хто словом тішиться, бажаю –
в житті свою вершину підкорить!
Проникливе й просте най ваше слово
сягне людських голів і всіх сердець,
і музика лунає веселково,
й катрени хай сплітаються в вінець!
Мелодії хай линуть водоспадом
з буремної, та чистої, душі,
липневим барабанять з неба градом.
Хай будять і зворушують вірші!
21.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783516
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 21.03.2018
Від чого пишуться вірші?
Від радості і горя.
Коли спекотно на душі
чи вражень ціле море.
Коли горить вона вогнем
від болю чи кохання.
Якщо приходить в серце щем
чи йде любов остання.
В літах уже ви, молоді,
в житті буває трудно.
В минуле тягне лиш тоді,
якщо тепер марудно.
Коли ж ти ситий, як хом’як,
і рівномірно дишиш –
нічого путнього ніяк,
нізащо не напишеш.
19.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783192
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2018
Ми йшли вперед, хоча й не знали,
що віддалялись від мети,
а за спиною в нас палали
уже наведені мости…
17.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782725
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.03.2018
Сльоза, мов тихий зойк душі,
який словами важко передати, –
в дитинстві так повчала мене мати,
читаючи Тарасови вірші…
Сльоза – то вранішня роса,
що омиває щедро спрагле серце,
в потоці невловимих сотень терцій
підносить душу прямо в небеса.
Сльоза, немов рідкий кришталь,
що застигає згодом у алмази,
змиває смуток та гіркі образи
і ніби масло розтинає сталь.
березень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782310
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2018
Блаженний, хто нічого не чекає,
його розчарування не спіткає.
Таких насправді у житті немає,
бо свою долю кожний виглядає…
14.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782115
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 14.03.2018
Дивлячись телевізор, а також переглядаючи сторінки численних соціальних мереж, мимоволі приходиться констатувати, що передвиборна президентська кампанія 2019 розпочалася задовго до оголошення про її офіційний старт. Як би там не було, але від того, хто буде наступним Президентом України в значній (якщо не вирішальній) мірі залежить – буде наша країна й надалі сповзати у прірву чи з’явиться перспектива на подолання кризи.
Останнім часом слово „президент“ я свідомо пишу з малої літери, оскільки рука не повертається робити це відповідно до діючого законодавства і чим далі, тим більше (не повертається). В даній статті в цьому плані я роблю виключення, оскільки ще не утратив надію, що на цю високу посаду буде обрана людина, яка відновить довіру народу до інституту „Президента“ і бажання писати це слово з великої літери.
Взятися за перо мене підштовхнула чергова полеміка із одним зі своїх товаришів в мережі „Фейсбук“ відносно майбутнього, за його визначенням, кандидата в Президенти України. Прізвища кандидата не називаю, щоб не робити йому зайвої реклами, але скажу лише, що не поділяю позицію Миколи, незважаючи на його особисте знайомство з потенційним кандидатом та позитивні характеристики.
Який Президент потрібен Україні, країні, що вийшла на перше місце в Європі за ступенем корупції і опустилась на самий низ за розмірами заробітної плати і пенсії?
Для мене очевидно, що в першу чергу це повинен бути патріот. Але не просто патріот, а патріот своєї батьківщини. І не просто патріот своєї батьківщини, а щоб тією Батьківщиною була саме Україна! Хто може відповідати цим критеріям? Подумайте самі, але тут має значення все: і де народилася ця людина, виросла, хто її батьки, чим вона займалася до цього, як вона себе вела, в чому полягає її патріотизм і любов до своєї землі, до свого народу.
Ще для мене є очевидним, що після п’яти невдалих спроб шостим Президентом України повинен бути саме українець. І не формально, а по суті, по своєму духу, по своєму баченню шляхів розвитку нашої держави і ступеню його відданості інтересам українського народу.
Також не викликає сумніву, що у майбутнього Президента України не повинно бути конфлікту власних інтересів із державними, які можуть виникнути в зв’язку з обранням його на цю високу посаду, що дає майже необмежені потенційні можливості для зловживання владою. Іншими словами статки кандидата не повинні перевищувати певну розумну межу. Пам’ятаючи, що великі гроші отримати чесним шляхом вельми нелегко, а дуже великі – неможливо, і маючі сумний досвід п’яти попередників, гадаю, що ця межа може складати на загал не більше суми добутку між офіційною заробітною платою кандидата і фактично відпрацьованим ним часом (за мінусом накладних витрат – вартість їжі, одягу, комунальних послуг і т.п.).
Іншими словами на посаду Президента повинен прийти не бізнесмен (чи тим більше наступний барига), а державний менеджер, який має певний досвід такої роботи і до цього відверто не крав. Менеджер, ціллю якого буде не примножити свої статки за рахунок народу, купити іноземне громадянство собі і своїм нащадкам та в подальшому відлетіти в теплі краї, а організувати і наполегливо очолювати будівництво гідних умов проживання на рідній землі для всього українського народу, в т.ч. для своїх дітей, внуків і правнуків.
Безумовно, що з часом кожна людина в тій чи іншій мірі змінюється і далеко не завжди в кращу сторону. Ніхто не може бути від цього застрахованим. Президент – теж людина. Ступінь корупції в нашій державі найвищій у світі. А тому вже зараз потрібно думати про систему утримань і противаг, яка б ефективно перешкоджала Президенту у відповідних випадках відійти від такого покликання, а тим більше піддатися спокусі використання державної влади у власних інтересах чи інтересах родичів або якихось наближених до нього осіб (любих друзів).
Так, над цим потрібно працювати уже зараз, оскільки потім, як свідчить історія, буде пізно. Кожного разу перед президентськими і парламентськими виборами популісти від політики постійно б’ють себе в груди і кричать, наприклад, про відміну депутатської недоторканості. Однак, досягнувши мети, вони забувають майже про всі свої обіцянки і так триває уже четверть століття… Тому, на мій погляд, при визначенні зі своїми симпатіями щодо кандидата на посаду Президента України небайдужому до своєї долі і долі своїх нащадків виборцеві потрібно уважно дивитись як на особу самого кандидата (наскільки він є патріотом і скільки він уже вкрав), так і на його програму конкретних дій по виводу країни з економічної і політичної кризи.
Як колись говорили класики, критерієм істини є практика!
Тож дивіться, шановні мої співвітчизники, потенційні власники виборчих голосів, в першу чергу на те, що конкретно зробив кожен кандидат за своє життя. Чим він весь цей час займався, які у нього статки (при переході певної межі – скільки він вкрав). Не довіряйте популістам і їх щедрим гаслам. Уважно вдивляйтесь у обґрунтованість механізмів втілення таких гасел чи планів у життя і предметність аргументів (якщо вони взагалі там трапляються).
Особисто я віддав би свій голос, якщо це станеться, кандидату, який зробить все можливе і навіть більше, щоб законодавчо і організаційно подолати (а не очолити) корупцію в державі, припинити пограбування українського народу взагалі і в першу чергу олігархами, а також виключити подібне в майбутньому. Але при умові, що ця особа буде відповідати переліченим вище критеріям.
12.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781760
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 12.03.2018
Учора з жінкою своєю
орали поле, ставши цу́гом.
Впряглася люба прямо в шле́ю,
а я – з чепігами за плугом.
Затим натхненно скороди́ли,
вже я упрігся в борону́,
бо ні вола, ані кобили,
дружину маю лиш одну…
У землю бульбу ми потому
садили прямо під леміш,
а на останні сили вдома
зварили ще удвох куліш.
Кохатися як миші сірі
утратили ми інтерес –
любовні втіхи в повній мірі
нам замінив оральний секс.
07.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2018
Восьме березня – свято чи горе?
Хто придумав його і коли?
Тонни квітів і радощів море
чи лише океан кабали?
Що задумали Роза і Клара
для наступниць своїх чарівних?
В світі мало лишилось коралів,
а натомість проблем цілий міх…
Неузгідну систему зламати
їм потрібно було будь там що.
Що їм жінка, сестра, навіть мати?
Окрім власних амбіцій – ніщо!
Вирок винесли світу старому
і пустили святе під укіс.
На тріски шматували свідомо,
як рубали реліктовий ліс.
Не зважали на матір-природу,
ґвалтували жінок і сестер –
будували темницю народів
під найменням гучним СРСР.
Ось таке оте свято жіноче,
відспівати його вже пора.
Всіх жінок привітати я хочу
в свято матері, миру й добра!
09.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781173
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.03.2018