| Сторінки (23/2253): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Цибулина і хліба окраєць
у торбині, що через плаче.
Світ за очі, в поля, ніби заєць,
коли серце від болю пече…
У лугах свою віру шукаю,
йду до істини поміж дібров.
Я від Неба щедрот не чекаю,
не надіюсь на вічну любов.
Має все свій кінець і початок,
має наслідок кожна з причин,
та від кількості „мокрих“ печаток
не залежить життя правочин…
Віднедавна життєві угоди
замінили для мене вірші
і під кожним з них, навіть в негоду,
я штампую відбиток душі!
05.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764287
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 06.12.2017
Місяць зазирає у криницю,
проникає в саму глибину.
Як мені, йому також не спиться,
він якусь шукає таїну.
Причаївся хто у тій криниці,
чом у пізню пору цю не сплять?
Пустка, лиш у дзеркалі водиці
зіроньки грайливо мерехтять.
Темна хмара місяць заступила,
впала хутко ніч, як чорний кіт.
Зі свічада все ж одна зорина
визирає навіть через пліт.
І ніяка ніч їй не завада,
навіть чорна хмара не страшить,
бо немає з почуттями злади
у кохання полум’яну мить.
05.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017
Сміло дивимось в майбутнє,
бо в житті ми молодці.
Народилися у грудні,
а тому нас звуть „Стрільці“.
Так, стріляємо ми влучно,
хто цигарку, хто мідяк,
бо горбатитись нам скучно,
ну, а красти – не наш знак.
Відмічаєм іменини
ми з Тетяною удвох
і зимову цю картину
нам послав напевне Бог!
Так, живем собі, не тужим,
власну долю не клянем.
Ми давно, з дитинства, дружим,
Бог дасть – разом і помрем!
Та про це ще зовсім рано
думати у наші дні,
бо живемо сито-п’яно
й наші роки не сумні!
З Днем народження, Тетянко, –
я вітаю від душі
і за це горілки склянку,
друзі, випити спішіть!
Побажайте нам здоров’я
і здоров’я для дітей!
Бо у нас усе з любов’ю,
все у нас, як у людей!
06.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764083
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 05.12.2017
Весь світ від Альфи до Омеги
лиш мій! – волає Люцифер, –
Мені байдужі обереги,
то лише відголос химер.
Людські мені підвладні душі,
підвладні також їх серця.
З народження мені всі служать
і аж до самого кінця!
Паную я над білим світом
все більше й більше з року в рік.
З моєї волі сонце світить
і двадцять перший – це мій вік!
Почув цю байку б кілька років
тому – я б лише посміхнувсь,
та після всіх життя уроків
вже посміхатися боюсь…
04.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764039
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 05.12.2017
Спустошує холодний вітер слів,
пронизують порожні наскрізь гасла.
Зима надворі, мозок зльодянів
він захолов у голові, як масло.
Думки мої, мов змерзлі горобці,
докупи збились у кущі терновім.
Чому нас манять знову манівці?
Чому ми нерозсудливі до слова?!.
Бо тяжко жити зовсім без надій,
то й віримо месіям і предтечам?
На край наш суне новий сніговій,
а нас чекають сум і холоднеча…
04.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763998
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2017
Лишилось що тобі з тих двох мільярдів?
Ще місяць, рік чи більше будеш битись?
Поважний шлях чи стежка в сотню ярдів
тебе чекає? Пізно вже любитись…
Такі лунали інколи питання
у нелегкому повсякде́ннім герці.
Посеред ночі, навіть спозара́ння,
запитував бувало мозок в серця.
У відповідь сердешне посміхалось,
немов йому приємне щось наснилось.
Усе життя воно не зупинялось
і тільки вперто билось, билось, билось…
01.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763317
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2017
Він палко так її і не обняв,
і не сказав „Кохаю“ прямо в очі,
бо й про кохання ще тоді не знав,
не те що пестувати стан дівочий.
Її він не притиснув до грудей
і не сказав „Люблю, моя лебідко“,
бо скільки їх таких, малих дітей,
голодомор спіймав у хижу сітку…
Той владомор, як пес на поводку
в руці скаженого уже від крові ката,
забрав усіх: і сина, і доньку,
і стариків, і навіть маму з татом…
Косила смерть великих і малих,
гуртом вмирали люди й поодинці.
Прищавий вождь відкрив Пандори міх
і все тому лише, що українці.
28.11.2017
https://ukrainian.voanews.com/a/holodomor-canada/3078744.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763044
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.11.2017
Мелодії кохання не згаса́ють
у тих, хто свя́то вірує в Любов!
Їм ангели на арфах ро́ндо грають,
та музика чарує знов і знов.
Мелодії кохання линуть світом,
беруть в полон і душі, і серця.
Їм не важливо, що весна, що літо…
Немає навіть взимку їм кінця!
Я зи́чу всім порядним, добрим людям –
хай через все життя вас проведу́ть
мелодії кохання, світлим буде
ваш, інколи тернистий, довгий путь!
28.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2017
Якщо людина з гумором,
вона завжди у настрої,
на всіх не давить гамором,
байдужі їй ті пристрасті.
Росте, працює, учиться,
на все з балкона мочиться,
вступить до вишу милиться
й своєму богу молиться.
Мовчить собі, помалкує,
живе, як всі, з помилками
і щось собі кумекає,
обходячись обмилками.
Згорить сірник – не зчуєшся,
та не віддайся відчаю,
бо в темряві намаєшся –
тож краще жити з гумором!
28.11.2017
[i]* Дружній шарж на твір Валентини Малої „Живе Людина в вимірах“.
[/i] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762339
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762742
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.11.2017
Любов і ре́внощі – то серця жар і лід.
Любов і ревнощі – як щастя і біда.
Любов і ревнощі – в них супере́чок слід.
Любов і ревнощі – то полум’я й вода.
Вони, як брат з сестрою, близнюки́,
розвіють смуток й прожену́ть печаль,
в полеміку зану́рять залюбки́,
та згоди не дійти їм все ж на жаль…
Знесу́ть до зір вони і кинуть у безо́дню,
засму́тять ве́реснем і звеселя́ть розма́єм.
Учора радощі, та сльози вже сьогодні,
але без ревнощів любові не буває!
26.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2017
[i]«Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає провину
батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих,
що ненавидять Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих,
хто любить Мене, і хто виконує Мої заповіді» (Втор 5, 9-10)[/i]
Коли куйовдить вітер сиву гриву,
повернено життю сливе весь борг,
стою усе частіше над обривом
і думаю собі – А хто ж мій Бог?.
Достойник той, що сотворив усесвіт,
де стільки болю, горя і краси…
Той велетень, що крутить перевесла
і тче природи килим всі часи!.
Господь – великий, гордий, всемогутній,
утілення любові, всіх чеснот.
Щасливим не приваблює майбутнім,
добра і правди нині він оплот.
Мій Бог поборник волі і свободи,
національності не має лиш один.
Йому особи рівні і народи,
та пам’ятає, що є батько, а є син.
Не заздрісний, дітей не проклинає
до третього коліна за батьків.
Сліпої віри теж не вимагає
у обмін на життя впродовж віків.
І не шанує юд та лицемірів,
злочинця першим не пускає в рай.
Не жалує катів і їх кумирів,
нечесності іде покласти край!
Не обирає він собі народу
і решту не спрямовує униз,
бо поважає кожного свободу,
а справедливість – то його девіз.
Я імені не знаю свого Бога,
важливіше, що він добра творець.
Упевнений – за ним лиш перемога,
він для людини істина, взірець!
Таким завжди я бачу свого Бога,
йому моя вся слава і любов.
До нього лиш лежить моя дорога
допоки серце розганяє кров!
26.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2017
Сьогодні день скорбо́ти. В темну по́ру
у пам’ять мовчки свічку запалю́.
Числе́нних жертв того голодомо́ру
злічить не можна. З присмаком жалю́
горить свіча́. Поволі віск стіка́є
і застигає прямо на столі,
а туга з болем серця не лишають
за мій народ, що гинув у імлі.
В найбільшого імлі голодомору,
що „вождь народів“ підло влаштував.
Продовженням червоного терору
він в тридцять третім українцям став.
За сотні тисяч, склали що мільйони,
до строку що пішли у небуття.
Звіріли в тридцять другім продзагони…
За непоко́ру пла́та – все життя!
За те, що працювали не для слави
і вміли це робити краще всіх,
мільйони українців кат кривавий
прирік на смерть! Великих і малих…
Перед очима знову пу́хлі діти,
що просять кри́хту хліба у батьків,
а ті самі не знають, що робити,
їм голод розум теж опорожни́в…
Тим часом збіжжя в за́сіки ховали,
на кораблі грузили у порта́х,
щоб непокірні голоду пізна́ли,
щоб в їхніх душах поселився страх.
До волі вбити тягу щоб навіки,
і трударя́ прибрати із полів,
партійна шайка – Сталін, його кліка,
в Сибір, на плаху, гнали куркулів.
А світова спільно́та чом мовча́ла
і тихо їла український хліб?
Невже чекала нашого ще й са́ла,
як молотили український сніп?!.
Чому сиділи, як сіренькі миші,
мені незрозуміло й дотепе́р.
У Лігу націй чом у повній ти́ші
в наступний рік включили СРСР?!.
Горить свіча всю ніч, аж до світа́ння,
сльозами капає униз гарячий віск.
Щоб відповіді дать на ті пита́ння –
шукайте поряд вигоду і зиск!
25,26 листопада 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762354
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.11.2017
Ніхто́ не ба́чить твоїх сліз,
зара́дить горю неспромо́жний.
Не ви́дко шрамів, бо́лю віз,
але поми́лку вгле́дить кожний…
15.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762295
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2017
Не дай нена́висті себе перемогти́,
дарма́ не трать на неї власні сили.
Спокуса як тебе б там не проси́ла,
вгамуй несте́рпність – шлях то до біди.
15.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762292
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2017
Питання української мови гостро стоїть в черзі денній нашої держави вже сотні років, ще з часів існування Київської Руси, а точніше – з початку її розпаду. Я б сказав, що воно було і зараз лишається визначальним у долі України. На моє глибоке переконання, поняття „український народ“ буде існувати доти, допоки будуть жити носії української мови. Дай, Боже, їм жити вічно!
Відразу ж хочу заспокоїти дипломованих критиків і просто скептиків (про ворогів і мілких недоброзичливців навіть не йдеться), дана робота не претендує на науковий ступінь, статус навчального посібника чи щось подібне. В ній я намагаюсь лише викласти на папір свої думки з мовного питання, які формувались в тій чи іншій мірі ще з дитинства і вже переповнюють мою сиву, лисіючу голову. Перш за все роблю це для того, щоб вивільнити місце для нових думок, роздумів і міркувань.
На кого розрахована ця робота? В першу чергу на таких же, як сам – небайдужих до долі держави Україна і її народу людей. Людей, які є носіями української мови в різних її проявах. Зокрема, людей, які є етнічними українцями, але в свій час піддалися шаленому тиску і перейшли на російську мову, та їх нащадків; людей, які не є етнічними українцями, але вже усвідомили необхідність переходу на спілкування державною (в першу чергу тих, хто постійно проживає на територіях України, особливо Криму та Донбасу); інших людей, яким подобається чи ще сподобається наша мелодійна, мальовнича, чарівна українська мова і в них виникне бажання її вивчити.
Водночас хочу звернути увагу читачів на одне з ключових слів – „Людина“, бо саме на тих, хто своїми вчинками підтвердив право називати себе людиною, перш за все і розрахована ця стаття.
Одним із яскравих прикладів такої людини в нинішній час, на мою думку, з якою доля звела мене кілька років тому і це знайомство вже переросло в дружбу, є ірландець за походженням і поет, письменник за покликанням Шон Маклех Патрик. Це Людина з великої літери, щирий друг України і патріот своєї батьківщини, який торує її дорогу в майбутнє вже другу сотню років! Маю надію, що у мене вистачить часу, здоров’я та снаги написати окремий твір про нього, а зараз хотів би лише зазначити, що з усталених переконань Шон пише і розмовляє виключно своєю рідною ірландською і русинською (так він називає українську мову). Тобто він взагалі не послуговується англійською – мовою держави, яку Шон вважає загарбником своєї вітчизни!
[b]Що таке мова народу?[/b]
Це питання виникало давно і не тільки у мене. Однак, на відміну від учених мужів в галузі мовознавства (чи лінгвістики, як кому забажається), я дивлюсь на нього не з високої трибуни конференцзали чи аудиторії, а безпосередньо із середовища носіїв української мови. При чому з самих його глибин. На своєму досить довгому життєвому шляху мені не раз доводилось зустрічати представників вказаної науки, котрі вважали себе не тільки найкращими знавцями та істинними носіями народної мови, але і її творцями та верховними суддями з усіх питань лінгвістичного характеру. На превеликий жаль така ситуація не змінилась і понині…
В таких випадках моя уява щоразу малювала українського селянина, одвічного трударя, який буквально
добував свій нелегкий хліб в полі чи на фермі з раннього ранку і до пізнього вечора під пекучим сонцем, холодним дощем, пронизливим вітром, в кізяках і на протягах… Після більшовицького перевороту в Росії восени 1917 року та подальшого загарбання нею навколишніх держав і територій, які після насильницького об’єднання в Радянський союз партія комуністів назвала республіками, кращі представники цього класу в Україні були обізвані кулаками та практично на голову фізично знищені в першу ж чергу.
Саме мова простих людей, корінних жителів України, для мене і є мовою українського народу. Призначення ж науки я бачу не в бездумно-кон’юнктурному створенні нових штучних назв, термінів, правил тощо, а в першу чергу в систематизації і упорядкуванні існуючого мовного матеріалу.
Простими словами народна мова – це те, чим розмовляє її носій, а не те, що вигадали вчені на кшталт есперанто. Тому намагання так званої наукової еліти, які стають все відчутнішими останнім часом, вчити народ „правильно“ розмовляти, в т.ч. вживати „правильні“ слова, часто приводять до невиправданого відхилення, іноді аж в протилежний бік, наклеювання ярликів типу „калька“, „росіянізм“ і т.п. До того ж останній дехто називає „русизмом“, що, на моє тверде переконання, не має підстав ні з точки зору лінгвістики, ні з позиції історичної науки.
Так, очевидно, що термін „русизм“ походить від слова Русь та назви її мешканців – русинів, русичів. Всесвітній історії невідомо іншої Руси, окрім Київської (виключення може складати Біла Русь, але мова зараз про це). Зі зміною Московією всього триста років тому своєї назви на Росію ініціатори та виконавці цього лицедійства
не встояли перед спокусою прихопити і великий шмат історії та мови того народу, з якого проросло коріння перейменованої держави (та й то лише частково). Це не лише моя точка зору, яка останнім часом активно збільшує кількість своїх прихильників. Гадаю достатньо зазначити, що Іван Франко стосовно своєї національності у відповідних документах у свій час так і писав – „Русин“, а на заході України й до нинішнього часу живуть народності, які називають себе русинами.
Яку ще реакцію, окрім посмішки, може викликати досить розповсюджена відповідь багатьох росіян на запитання про їх національність – „руський“?! Я навіть не акцентую увагу на те, що формою визначення національності людини є іменник, як частина мови, а не прикметник. Наприклад, українець, русин, німець, росіянин… Все це – наслідки російської імперської політики, яка з часів свого виникнення базується на брехні і віроломстві, несприйнятті для себе будь-яких правових і моральних норм, що не стверджують фантом величі Росії і її великодержавного шовінізму. Та що там уже говорити про форму, коли зі змістом непереливки… В останній час слова відомої за радянських часів пісні „Хотят ли русские войны?“ виглядають просто знущанням над здоровим глуздом як по формі, так і за змістом.
В той же час, на моє переконання, існуючі реалії говорять про те, що мовою народу є словарна маса, яка використовується відповідним народом для спілкування між собою, навіть якщо переважна частина тих слів була раніше запозичена (а попросту вкрадена) в іншого народу.
[b]Слова іншомовного походження і росіянізми.[/b]
Мова народу постійно розвивається і збагачується. Це відбувається як за рахунок лексем та словосполучень,
так і запозичення термінів з інших мов, так званих слів іншомовного походження.
Ще в шкільні роки, в глибокі радянські часи, у мене виникало питання – Чим останні відрізняються від росіянізмів? Вчителі, а потім і викладачі, як правило, не могли чітко визначити цю різницю. Вони, зазвичай, лише давали зрозуміти, що це аксіома і подібні питання просто недоречні. Трохи пізніше я докумекав, що це один із тривіальних проявів великодержавного шовінізму в окремо взятій частині повсякденного життя, в мовній царині.
Іншими словами, росіянізми – це різновид слів іншомовного походження (запозичень з мов інших народів, як правило при відсутності національних аналогів). Одначе, з урахуванням історичних особливостей виникнення російської мови, частина якої в сиву давнину була запозичена (простіше кажучи вкрадена) з руської (нині української) мови, переважна більшість росіянізмів фактично такими для української мови не являються. Саме це потрібно враховувати, особливо любителям чіпляти наліво і направо ярлик „калька“, коли мова йде про слова чи вирази „запозичені“ у свій час росіянами в русинів (українців). Отже, підсумовуючи сказане, слід прийти до висновку – не можна вкрасти те, що належить тобі по праву народження!
[b]Козаки чи посіпаки?[/b]
На моє глибоке переконання доля майбутнього держави Україна в значній, якщо не сказати у вирішальній, мірі залежить від виховання підростаючого покоління. Сьогодні, як ніколи, саме питання виховання дітей є однією із головних проблем нашої держави і всього нашого суспільства.
Після розвалу Радянського союзу Україна боролась, та й донині бореться, з внутрішніми і зовнішніми ворогами за економічне, а останнім часом і політичне, виживання в умовах високої корумпованості так званої партії влади з внутрішніми злочинними кланами і зовнішньою, зараз уже відкритою, агресією Росії. В цій запеклій боротьбі питання виховання підростаючого покоління, наших дітей і внуків, відійшло на другий план не тільки із-за обмеженості фінансових можливостей держави, але й із-за недооцінки ролі такого виховання в подальшій долі всього українського суспільства.
Не хочу кинути тінь на завоювання українського народу, але свобода і відкритість суспільства не рівносильні вседозволеності, в т.ч. в області культури і мистецтва. Країну заполонили низькопробні кіно-, відео- продукти, література, пісенно-музикальні композиції, всякого роду шоу і т.п., переважна більшість яких „крутиться“ іноземною, якщо не сказати відвертіше – мовою агресора. З екранів безперешкодно пропагується культ насилля, розпусти, вседозволеності. Про яку любов до навчання і формування якого світогляду у дітей, їх життєвої позиції може йти мова, коли повсюди лунає реклама на кшталт „Все і відразу“ чи „Навчимо Європу бенкетувати“?! Ким же потрібно бути, щоб, живучи на кредити, в т.ч. тієї ж Європи, вчити її бенкетувати в країні, в якій більша половина населення знаходиться на межі бідності, а третина – вже за цією межею?! Недалекими істотами, циніками чи просто негідниками і ворогами?
Недавно я зіткнувся з яскравим проявом недооцінки цієї проблеми навіть в педагогічному середовищі. Зокрема, один викладач української мови та літератури, став доводити мені, що термін „посіпаки“ має позитивне забарвлення. При цьому спеціаліст в області української
мови та літератури в обґрунтування своєї позиції посилався на однойменний мультиплікаційний серіал та відповідні дані шкільного підручника для середніх класів, затверджений у встановленому порядку профільним міністерством. Чесно кажучи, я був настільки приголомшений такою впевненістю і безапеляційністю, що вирішив глибше вивчити це питання, а уже потім висловити свою остаточну думку з цього приводу.
Вдома я спочатку переглянув з десяток різних словників, але це тільки укріпило мене в правоті своєї позиції. Знайти в інтернеті мультсеріал „Посіпаки“ було зовсім неважко. Його перегляд не доставив мені задоволення і остаточно переконав в тому, що зміст терміну „посіпака“ носить зневажливий характер, бо означає ніщо інше, як поплічник, прислужник, особа, що готова допомагати в будь-яких, переважно ганебних, діях. Більш за те, прямо в анотації до фільму автори сайту відкрито зазначили, що його герої посіпаки – це жовті істоти, які відрізняються своєю тупістю; вони живуть на планеті Земля і завжди прислужували найбільш злісним королям та диктаторам; з ситуативної депресії їх виводить зустріч з амбітною злочинницею, супер-лиходієм планети та перспектива їй прислужитись. Як говориться, коментарі зайві…
Знаючи рівень і якість шкільних підручників із власного досвіду, я повірив мовознавцю на слово і з великим розчаруванням на цьому закінчив свої пошуки підставності такої його позиції. Однак потім, під впливом пережитого, сів і написав ось цей вірш, яким і хочу завершити першу частину своїх роздумів про українську мову.
[b]Козаки чи посіпаки?
[/b]
На уроці мовознавства вчителька Світлана
про слова розповідала вправно й полум'яно.
Говорила про відмінки, розділові знаки
і наводила, як приклад, термін „посіпа́ки“.
Хтось сказав, що у контексті слово недоречне
і поволі між народом сталась суперечка:
означає що те слово, як його вжива́ти
та підста́вно чи про нього свою думку мати…
Посилалась виклада́чка на мультфільм і пресу,
зокрема шкільний посібник, помічник прогресу.
У житті всього буває, нічого стида́тись,
але спробуєм, панове, разом розібратись.
Надає хтось перевагу каві, інший чаю,
та відношення до всього – су́тність визначає.
Одне слово зігріває, навіть го́їть рану,
віддає запрілим друге, з присмаком поганим.
Що ж той термін означає – попи́хач, лаку́за;
ще лаке́й, холу́й, прислу́жник і холо́п для „пуза“;
поштурхо́висько, поплі́чник, раб і пес смердя́чий,
ще пошту́ркач і приспі́́шник, поли́гач собачий…
Запитати панство хочу, що закрило бі́льма,
чи потрібні нашим дітям книги ті і фільми?!
Ростимо з дітей своїх ми ли́царів-коза́ків
чи прислужників ганебних, ни́цих посіпа́ків?!
14 – 22 листопада 2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762114
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 24.11.2017
Є люди – хоч до рани прикладай,
воно завжди улесливе й привітне.
Від нього компліментів водограй
і посмішка завжди на пиці квітне.
Таке цукеркою старою пригостить,
зі святом риторично привітає,
ще інколи мізерний борг простить,
та вигоду свою не забуває.
Усе в вас буде добре до тих пір,
як поклади розтануть ваші срібні.
Допоки ви король, хоча би лір,
йому лиш доти й будете потрібні…
Коли ж ота потреба відпаде
через хворобу, пенсію чи інше –
воно ущербне миттю пропаде
і слова привітання не напише.
А є на світі інші диваки,
мовчать здебільшого чи інколи кивають.
У душу влазити вони не мастаки,
але добра такі не забувають.
Вони вас не підставлять, не здадуть,
хоч правду-матку скажуть прямо в вічі.
Тернистий з вами разом пройдуть путь,
прохати не заставлять себе двічі.
Зустріти їх на світі – просто дар,
нас ними доля балує не часто.
З такими в воду можна й на пожар,
такого друга мати – справжнє щастя!
23.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762003
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2017
Кошлатить вітер кучері дівочі,
грайливо кожне пасмо обвиває.
Меткий пустун давно сказати хоче,
що хлоп один ту дівчину кохає.
Що денно і ночами марить нею,
зімкнуть повіки вже йому не сила.
Глибокі очі кольору лілеї
й дівоча врода хлопа полонили.
Чому ж мовчить той легінь чорнобровий,
немов води набравши щедро в рота?
Чом вечорами він рубає дрова
і у надії ходить за ворота?
Можливо все тому, що час мивнувся
і неприступна та йому вершина,
бо в нападі емоцій він забувся,
що вдома троє діток і дружина…
22.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761866
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.11.2017
Оченята – немовби волошки,
брови крилами чайки злетіли.
Коси з льону, у руку завтовшки,
зав’язала у хустку ти білу.
Губи бантиком, кольору ружі,
випромінюють ніжну усмішку.
В моє серце запала ти дуже,
та боюся зізнатись в цім трішки.
Білі руки і личко рум’яне,
в сукні вишитій стан твій дівочий.
Від кохання ходжу ніби п’яний
й тверезішати зовсім не хочу.
23.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2017
Нас убиває все ж не тільки куля,
не лише розірвавшийся снаряд.
Ганебне слово завжди серце муля,
то смертоносна зброя, справжній яд.
Людей вбиває слава і байдужість,
ідуть з життя від горя і образ.
Вбиває підлість часто й недолугість,
від страху помирали і не раз…
Нам заздрощі не раз стискали шию
і боягузи укорочують життя.
Дурна ще слава віє суховієм
і майже позбавляє майбуття.
А скільки нерозділене кохання
у білім світі натворило бід?!.
І не важливо, перше чи останнє,
його не заросте у серці слід.
Це пам’ятайте, я прошу вас, люди!
Задумайтесь до „пострілу“ за мить,
що може шансу іншого й не буде
і смерть чиюсь ще можна зупинить!
17.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761653
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2017
Чотири роки промайнули шви́дко
з тих пір, як люди вийшли на майдан.
Що сталося? Чом змін нових не ви́дко?
Чом нами править інший ни́ций клан?
Питань багато… Лиш одні питання,
а відповідей до сих пір нема́!
Не справдились народні сподіва́ння
і влада все мовчить, немов німа́.
Мовчить, мовчить, та кошти спра́вно ти́рить,
уже тріщать офшори від бабла́.
Чотири роки у донбаськім тирі
вбиває наших хлопців кабала…
Безвіз народу кинули, як кістку,
і пенсію на сотку підняли.
Пенсіонерів більшість чом ту звістку
немов образу власну сприйняли?!
Корупція ресурси доїда́є,
на черзі український чорнозем,
але чомусь народ не окриляє,
що вірною дорогою повзе́м…
21.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761650
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2017
Читаю Божі заповіді я,
а думи в голові самі рояться.
Святе: людина, власність, честь, сім’я…
Але чомусь не всі цього бояться.
Вбивають, крадуть, зраджують, сім’ю
без тіні сумніву з-за похоті руйнують.
Бо жадібність шанують лиш свою
і Бога голосу давно уже не чують…
Опам’ятайся, грішнику, молю!
Лиш каяття спасе тебе, людино.
Бо прийде час без віри і жалю,
вже насувається на нас лиха година…
21.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761496
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2017
Питання віри му́чило віки́
осіб, народи й цілі покоління.
Повідав би усім вам залюбки́,
якби дізнався, де її коріння.
Давайте разом спробуємо в тім
відверто й послідовно розібратись.
Історія – часів минулих плин,
а в нім нелегко істини дістатись.
Щоб усвідомить краще час палки́й –
середньовіччя́ варто пригадати,
як хрестоносців немалі полки
ходили гріб Господній захищати.
Тевто́ни й тампліє́ри-шукачі
азійському несли уперто ми́ру
на вістрях своїх ко́пій і мечів
маловідому християнську віру.
Невже той гріб цінніший за життя
хоча б одної грішної людини?
Лиши́лося їх стільки майбуття́
тої лихо́ї, лю́тої години…
А скільки їх стражде́нних полягло
у Африці й на інших континентах,
коли ту віру християн зело
несли конкістадо́ри в позуме́нтах…
Та і своїх не жа́лували браття,
в вогонь старанно підливали масла –
святої інквізиції багаття
століттями у пору ту не гасло.
Не краще стало в пізні більш часи́,
з початком вже двадцятого століття
побили більшовицькі підлі пси
узагалі рекорд тисячоліття.
Лиш встигли встановити владу рад
й відразу ж, прямо з самого порога,
в комуністичний з вірою уклад
вбивали тих, хто вірив щиро в Бога!..
Морили голодом, гноїли в таборах
чужих, своїх і просто іновірців.
Життя перетворили в су́щий жах,
чого чекати ще від тих ординців?!.
Але найбільш цікавить мене все ж,
чи є у підлості і зла якась хоч міра,
чом насаджалась усіма́ без меж
у всі часи сліпа́ і ра́бська віра?!
І як прожить без віри в наші дні
в порядність, справедливість чи у вірність?..
Любов і та подейкує мені,
що я не вірю щиро в її вічність…
21.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761479
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2017
Наш світ – руїна. Все летить у прірву!
Розірвано намисто днів і слів…
Вже й перли істин падають у ви́рву –
люци́фер видно добре зголоднів.
Наш сад пору́бано, зів’яли буйні крони,
а під ногами тліє прах надій…
Народ плюндру́ють графи і барони,
тиран на троні, крамар, лицедій.
Руйнуються міста людсько́ї віри
і манускри́пти мудрості димля́ть.
Чатують в небі ворони й вампіри
на плоть людську, байдуже вік і стать.
Уже гірча́ть у роті й зовсім ну́дять
верве́чки з обіця́нок-молито́в.
Керує кат, закони ве́ршить, су́дить
і не страши́ться Всесвіту основ.
Нас у полон хапа́ють темні сили,
над світом душ панує чорна мла.
Цивілізації вони не раз губи́ли,
бракує лю́дям світла вже й тепла.
Світ нетривки́й, звучать останні ноти –
проро́чить старець, лірник і скрипаль.
Чи ж тільки я в сумні ці дні скорбо́ти
жахли́ву казку слухаю, на жаль?..
Молись. Епоха зла прийшла доча́сно.
Уже зоріє твій армагеддо́н.
Лиш боляче буває й вельми жа́сно,
як зневажа́ють світови́й закон.
20.11.2017
[i]* За мотивами твору Шона Маклеха Патрика „Розірване намисто“.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761357
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2017
Опа́ла багряни́ця в ди́внім лісі,
злетіло золото і бронза вже спливла́.
Стоя́ть дерева бідні голі й лисі,
осіння казка в ле́ту відійшла.
І вітру поміж віт таке роздо́лля,
у кронах він уже не застряє́.
Усе тепер підвладне його волі,
ганяє ни́зом листя, як своє.
Сумує на узліссі кущ калини,
хоч ще прикраси з нього й не зняли́.
Він пта́ство прихисти́ть в зимову днину,
щоб потім його діти розцвіли́.
Останні дні… Усе чекає зи́му,
з її морозом-дідом і сніжко́м.
Всьому свій час. Ще буде срібно й зи́мно,
все зви́чним у природі ланцюжком.
20.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761328
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.11.2017
Колись тебе я люто ненавидів
всіма своїми фібрами душі
і хоч давним-давно уже не видів,
та очі все ж лишилися чужі.
З них холодом ласкаво й зараз віє
і так же визирає пустота,
Там заповітні не живуть вже мрії
і покосилися колись п’янкі вуста…
Проходить все. Уже давно минулись
і ті часи, коли тебе любив.
Образи, зради… ніби сон забулись
і жаль недовгу ненависть змінив.
18.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2017
На уроці мовознавства вчителька Світлана
про слова розповідала вправно й полум'яно.
Говорила про відмінки, розділові знаки
і наводила, як приклад, термін „посіпа́ки“.
Хтось сказав, що у контексті слово недоречне
і поволі між народом сталась суперечка:
означає що те слово, як його вжива́ти
та підста́вно чи про нього свою думку мати…
Посилалась виклада́чка на мультфільм і пресу,
зокрема шкільний посібник, помічник прогресу.
У житті всього буває, нічого стида́тись,
але спробуєм, панове, разом розібратись.
Надає хтось перевагу каві, інший чаю,
та відношення до всього – су́тність визначає.
Одне слово зігріває, навіть го́їть рану,
віддає запрілим друге, з присмаком поганим.
Що ж той термін означає – попи́хач, лаку́за;
ще лаке́й, холу́й, прислу́жник і холо́п для „пуза“;
поштурхо́висько, поплі́чник, раб і пес смердя́чий,
ще пошту́ркач і приспі́́шник, поли́гач собачий…
Запитати панство хочу, що закрило бі́льма,
чи потрібні нашим дітям книги ті і фільми?!
Ростимо з дітей своїх ми ли́царів-коза́ків
чи прислужників ганебних, ни́цих посіпа́ків?!
18.11.2017
ДОСЛІВНО З АНОТАЦІЇ ДО МУЛЬТИКА НА ОДНОМУ ІЗ САЙТІВ:
«Короткий опис: Посіпаки – милі жовті істоти, які відрізняються своєю тупістю. Для них дуже важливо знайти злого господаря і служити йому, правда обраний посіпаками господар може про це навіть і не знати. Як свідчить історія, посіпаки живуть на планеті Земля набагато довше за людей і найбільш злісні королі, диктатори були знайомі з посіпаками. Причина розставання була лише одна – ніхто не міг витримати цих маленьких, тупих, жовтих створінь.
У підсумку головні герої впадають в повну депресію. Але одного разу наймужніший з них – Кевін – бере з собою двох друзів Стюарта і Боба, щоб все-таки знайти лиходія. І такого вони зустрічають! Точніше – таку. Скарлет Оверкілл з міста Нью-Йорк, модна і амбітна злочинниця хоче стати першою дівчиною супер-лиходієм на планеті. Але їй допомагає тільки її чоловік, Герб, у той час як всі посіпаки готові служити їй. За своєю старою традицією жовті створіння навколо себе створюють лише хаос, так що у Скарлетт, мабуть, мало що вийде. Запрошуємо подивитися мультик Посіпаки онлайн українською та скачать торрент на нашому інтернет-кінотеатрі.»
На мою думку мультфільму більше відповідає назва «Супер-лиходій Скарлет Оверкілл і її посіпаки». А ще б я сказав фільм про тупих і для тупих (чи для отупіння наших дітей).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760998
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.11.2017
Настав нарешті двадцять перший вік,
прогрес торує уперед дорогу.
Піднісся над Землею чоловік,
та все частіше згадуємо Бога…
Давно скінчилось рабство на землі,
та багатьох тримають у кайданах
зажерливість, гарцююча в сідлі,
і хтивість упереміжку з обманом.
Активно монстрам помагає страх,
підступність, підлість, лицемірство, чванство.
А жадібність добро стирає в прах,
та першу скрипку грає дике хамство.
Можливо час мій вже давно минув
чи може поспішив я народиться…
В хитросплетіннях долі не втонув,
але і на вершини не пробився.
У чому бачу сенс свого життя?
Навіщо ще живу, мій любий брате?
Я скористався шансом вороття,
щоб рабство те клятуще подолати!
16.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760786
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2017
О, Боже, увійди в мій дім!
Хай тільки мир панує в нім.
Позбав мене назавжди зла.
Надії, віри дай, тепла.
Великий Боже, всеблаги́й,
тобі подяка щира.
Хай Батько, Син і Дух Святий
над всім панують миром!
Благослови мій, Боже, труд
і змий з душі зневіри бруд,
щоб міг я тяготи знести.
Мою родину захисти.
Великий Боже, всеблаги́й,
тобі подяка щира.
Хай Батько, Син і Дух Святий
над всім панують миром!
Пошли здоров’я нам усім
і благодаттю вкрий мій дім.
Розвій лукавих навіть тінь.
Хвала, Творець, тобі! Амінь!
16.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760784
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2017
Життя безжально трощить на шматки,
ти робиш за помилкою помилку?
Перед тобою знову вітряки,
не знаєш, як дожить до понеділка?!.
Я вірю, що колись настане час,
обніме хтось тебе і відчай схлине,
усі шматочки разом водночас
зберуться знову, у одне єдине!
І знову заспівають солов’ї,
а за плечима вмить проб’ються крила.
Всі біди враз розвіються твої
й наповнить вітер подрані вітрила!
В собі як зможеш відчай побороть,
а також силу страху подолати, –
зіллються в купу власні дух і плоть.
Їм не завадять вже ніякі втрати!
15.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760672
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2017
Робити будем все, що схочеш ти! –
мала на вухо шепотіла ніжно.
Він мріяв про незвідані світи,
вона ж зняла кофтину білосніжну…
Підкорював він в думці простір, час;
вона все поряд у журбі сиділа…
Пізніше він ще згадував не раз –
А все-таки, чого ж вона хотіла?!.
16.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760670
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.11.2017
Червону троянду в осіннім саду
ще вітер холодний колише.
Неспішно вузькою стежиною йду
туди, де кохання залишив.
Туди, де гостинно шумлять вартові
завжди в Ясиновій діброві.
Не раз і не два де сиділи в траві,
колись о порі вечоровій.
Пісні нам співали дзвінкі солов’ї
і роки зозуля кувала.
Ти слухала мовчки зізнання мої,
та очі тебе видавали.
Палали ті лагідні очі вогнем,
світились як вранішні зорі.
Тепер на душі залишився лиш щем
і спогади з присмаком горя.
Пішла ти у вічність, голубко моя,
зорею вже світиш на небі.
І слухаю пісню сумну солов’я
давно я, кохана, без тебе…
15.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2017
Посміхнусь листопаду, забуду про дощ і негоду,
прогуляюся парком, укутавшись в тепле пальто.
Не люблю із дитинства похмуру і мокру погоду,
та не хочу чекати на тебе в порожнім авто.
Зупинюся під кленом, в кінці прохідної алеї,
де з тобою в часи ті далекі стрічались не раз.
Пригадаю, троянди, гвоздики, ромашки, лілеї
як тобі дарував і твій стан обіймав повсякчас.
Хай скимить падолист і сумує за променем сонця,
хай чекає зима на казковий до міста прихід,
бо немає, на жаль, від гірких помилок охоронця –
тож, гуляючи парком, дивлюсь тобі сумно услід.
Та чому дотепер зупиняєшся ти біля клена,
щосуботи чекаєш когось, як тоді восени?
Час лежить під ногами у тебе, мов листя черлене,
і нерідко ночами приходиш до мене… у сни.
І збагнути не можу, чому до сих пір приїжджаю
я до іншого міста у пору осінню оцю.
Подивлюся на тебе і юність шалену згадаю,
знов радію туману, дощу, холодам, багрецю…
15.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2017
Життя ще не минула й половина,
та вже прогрес гайнув за небокрай –
допитливих очей шкільна країна
перетворилась в прихисток Wi-Fi.
Летять роки, нас накриває осінь,
усе частіше озираємось на тил,
де на верхівках вже столітніх сосен
шматки залишились рожевих ще вітрил.
Біжить вперед незвідана дорога,
минувшині немає вороття.
Не за горами наша зустріч з Богом
і фініш школи з назвою „Життя“…
13.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760368
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.11.2017
В давнину жила в Диканьці кра́лечка Оксана,
покохала вона палко навіть не султана.
Уподобала та дівка, ви вже мабуть чули,
козаченька молодого на ім’я Вакула.
Та пиха́ паня́нці юній дуже заважала –
черевички, що цариця носить, забажа́ла.
Перевірити хотіла наміри козачі,
а тепер у самоти́ні гірко-гірко плаче.
За взуттям козак поїхав в гості до столиці
і ноги його немає в дівчиній світлиці.
Може інша заспівала юнаку осанну
і відтак забув Вакула про свою Оксану…
Хоч уже й не молоденький, як отой Вакула,
та полковник він козацький – дід Сашко, Мачула.
Козарлюзі все ж не личить про любов молити,
а тим паче з забаганки бороду голити.
За своє життя він бачив не одну царицю –
тож по мешти не попреться навіть у столицю!
12, 13 листопада 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760283
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 13.11.2017
Два мільярди ударів – середнє життя!
Два мільярди ударів – вся сутність буття?
Задля чого, людино, прийшла ти у світ
і як довго пролине життєвий політ?
Монотонно і дрібно ти чуєш – тук-тук,
свого серця невпинний, уривчастий звук.
Що той дріб означає для кожного з нас? –
це питання постане, коли прийде час!
Поміркуй же, людино, для чого живем.
Щоб лише удобрити сухий чорнозем?
Щоби пельку набити й жагу втамувать?!
Тут даремно кивати на вік чи на стать…
Покумекай, корисний, в чім сутність твоя,
чи не надто кохаєш, дружок, своє Я.
Всіх зрівняє земля, як злочинців тюрма,
і кишень в дерев’янім костюмі нема…
13.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760168
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2017
Давно залишив ти свій сад,
пішов навік в краї далекі.
Не раз минув вже листопад
і в небо злинули лелеки.
Давно не бачили тебе
ні у твоїм селі, ні в місті.
Та пам’ять серце ще шкребе
і осінь землю криє листом.
Ще пам’ятає тротуар
на дотик смак твоїх підборів
й бляшанку із-під „Carte Noire“
ще вітер пестить на заборі.
Ще постать сива і сумна
із бородою до коліна
сновида мов якась скляна
бреде повітряно-нетлінна.
Над головою ще висить
низького неба сіра книга,
а душу грішну холодить
як дим мутна, морозна крига.
Давно покинув дім ти свій
у пошуках одвічних істин,
та гордий дух і образ твій
завжди витатиме над містом.
11.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759839
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2017
Ой, прісним видавався б світ,
якби не стрілися з тобою.
Давно б уже життєвий пліт
обвився зелені журбою.
Тяжкі б мене гнітили сни,
весь час літала б я по колу.
Чекала б до сих пір весни
і озиралася довкола.
Не випадково погляд твій
перехопили мої очі.
Тепер витаю серед мрій
і серце пташкою тріпоче.
Лунає музика в душі,
навкруг мелодіями лине
і ні за які бариші
вона мене вже не покине.
10.11.2017
* За мотивами твору "Але як..." автора цього сайту БЕЗ http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759699
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2017
Нам кажуть жить по совісті і честі,
та на біду вони у кожного свої.
Один настриг з отари віз вже шерсті,
а інший – лише крихту для сім’ї.
Один за рік подвоїв свої статки
і до офшор сховав новий мільйон.
А інший чесно заплатив податки
і получив на груди медальйон.
Той жре ікру та жиром запливає,
проблема в нього зайвої ваги.
Сухар цей прісним чаєм запиває
й голодним дати скибку до снаги.
Так в чому ж тут, шановні, особливість?
Чом совість з честю в кожного свої?
Допоки верх не візьме справедливість –
не наведемо ладу у сім’ї.
10.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759697
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.11.2017
Нічний у філіжанці чай,
а Місяць – часточка лимону.
Нехай хоч трішки охолоне,
не опалити б серце вкрай.
В нім думи плавають сумні
про сьогодення і минуле.
Вони в горнятку потонули
і причаїлися на дні.
У ньому присмак давнини,
шкільні, уже далекі, роки
і нелегкі життя уроки,
що добавляли сивини.
Нічний гарячий в чашці чай,
поволі вгору в’ється пара.
Туди, де світло ллють Стожари
і ще лунає дивограй.
Уперто відганяє сон
і душу бунтівну зігріє,
юнацькі розворушить мрії
зі спогадами в унісон.
Міцний зелений в чашці чай
смакує уночі з лимоном.
Той трунок визволить з полону,
та цукром лиш не зловживай.
09.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2017
Пливе над степом полиновий дзвін,
в повітрі запах ладану витає.
Вкраїну ні на мить не полишає,
десятиліття не стихає він.
Донині пам’ять мозок люто рве,
голодні діти все перед очима…
Та неприродня, нелюдська картина
мов лемешем чіпляє за живе!
Свята земля дідів моїх, батьків,
благословенний Велесовий краю,
з моїм народом разом розпинають
тебе кати вже протягом віків.
Народе мій, чому засумував?
Згадай свої звитяги незабутні!
Своїх дітей не виведеш в майбутнє?
Невже навіки буйні крила склав?!.
07.11.2017
https://ukrainian.voanews.com/a/holodomor-canada/3078744.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759306
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.11.2017
Вона – це сотні душ відважних на Майдані,
на фронті тисячі палаючих сердець
й мільйони виборців, що мовби у тумані
панянці скромній наближають тій кінець.
Бо знову й знову обирають тих у владу,
кому плювать на Україну в кожну мить,
хто патріотів лицемірно в тюрми саде
й не втомлюється виборців доїть!
05.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758941
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.11.2017
Що іржеш, мій кінь педальний?
Треш „копитами“ асфальт…
Ти увесь такий брутальний,
бо змінив аж сотню пальт!
05.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758912
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.11.2017
Більшовикам здійснить переворот
лише в тупій Росії і вдалося.
Республік решту, пам'ятай народ,
захоплювати потім довелося!
04.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758639
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.11.2017
Такі особи в світі є – їм добре не буває.
Вони готові все і всіх роздерти, очорнить.
Але створити щось своє ума не вистачає,
лиш зникне критики об’єкт – відразу ж гублять нить.
Безцеремонно, зазвичай, ведуться ті „експерти“,
вважають доками себе у всіх сегментах знань.
З плеча рубають все підряд й готові в пил зітерти,
але не в правилах у них комусь віддати дань.
Такі завжди кричать: „Не так, живе додайте слово!
Міняйте форму, риму, склад, пірніть у глибину!..“
Та на просте питання „Як?“ – мовчать не випадково.
Все те нагадує мені забіг у ширину…
01.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758485
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2017
Зронила сльозу вечорову
фіалка нічна у саду,
бо вітер співав колискову
на щастя її чи біду.
Хоч місяць всміхався привітно
і все навкруги осявав,
та легіт красуні тендітній
усе пелюстки обдував.
Немов ворожив її долю
той вітер гульвіса-пустун.
Літав, веселився по полю
і пахощі сіяв між врун.
Фіалка в надії чекала
всю ніч на кохання тепло,
а вранці раптово зів’яла
ледь сонце на небо зійшло.
01.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2017
Добридень, друже листопаде!
Ти знову в гості завітав?
Господарем ідеш по саду,
де квітень коси заплітав
порічкам, грушам, айвам сливам…
Де жовтень глодом частував,
де кожен з нас бував щасливим,
як папороті квіти рвав.
Безжально листя все зриваєш
з горіхів, яблунь й не лишень.
Невже нікого не кохаєш
чи не прийшов любові день?
Невже у тебе, строгий брате,
хоч трохи серце не болить?
А може й ти так любиш владу,
що не чекаєш ні на мить?!.
02.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2017
Вона ногами не торкалася землі
і пурхала пташиною по сцені.
Її чарівні очі у імлі,
як дві зорі світилися зелені.
Чутливі руки і осиний стан,
та сповнене теплом велике серце
завжди вели через життя туман
й допомагали у щоденнім герці.
На першім місці па і фуете,
часу не вистачало для обранця.
Відкинула й думки вона про те
і цілковито віддалася танцю.
01.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2017
Візьми свій хрест і йди за мною,
я поведу тебе за хмари.
Полинемо удвох з тобою
туди, де пломенять Стожари.
Я поведу тебе на Небо,
у Царство зоряного світла.
Відкрию всю Красу для тебе,
щоб ти за мить у ній розквітла.
Я поведу тебе у Вічність,
ми пройдемо крізь невагомість.
Побачиш Всесвіту величність
і опануєш Підсвідомість.
Візьми свій хрест і йди за мною,
немов за хлібом йдуть голодні.
Лиши все тлінне за спиною,
я виведу тебе з Безодні!
01.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758190
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2017
Підступно із кущів, з нічної тьми
пустив хтось чергу довгу з автомата.
Тендітна жінка з ангела крильми
упала замертво – такий доробок ката.
Своїм життям, наповненим ущерть,
вона пройшла лише до половини.
Її дорогу перетнула смерть
і враз не стало гідної людини.
Вона, як українська Жанна д’Арк,
не раз й не два старій дивилась в вічі
і не один отримав кулю в карк.
На жаль тепер по ній палають свічі…
Побільше б нам Окуєвих Амін
та, як у неї, віри в свої сили –
війни б давно ми зупинили плин
і ворогів наголову розбили!
31.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758114
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.10.2017
Приборкай, Господи, мої палкі вуста,
до язика мого пристав Ти охорону,
щоб ніс смиренно я свого хреста
і не порушував біблійного закону!
Язик мій – ворог. Часом він різкий,
не знає меж, завад, авторитетів…
Говорить правду, ллє мов мед гіркий,
але він незамінний для поета.
Боровся все життя з тим козаком,
уже підходить до порогу й старість…
Як справитись не можеш з язиком,
то де вже говорить про досконалість?!
Приборкай, Господи, палкі мої вуста,
щоб не порушував найвищу заборону
та ніс смиренно я свого хреста –
мого Ти ворога візьми під охорону!
31.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758003
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.10.2017
У Богом забутім краю,
де й сонце щодня набурмосене,
ховає натуру свою
містечко одвічної осені.
Маскує старі сіряки
під фраки шикарні чи смокінги
й чужі видає мідяки
за власні фінансові подвиги.
Містечко старих образів,
з мармиз богомазом написаних,
як хвилі минулих часів,
у затхлих болотах колисаних.
То місто колючих дощів
і вітру холодного, лютого.
Суспільство дірявих плащів
і старця в кайдани закутого.
Там падають гроші щодня,
як листя порою осінньою
й управа бреде навмання
пустелею в одязі зимньому.
Там жебрають швець і гончар
обоє босоніж, без глечиків.
Уже за пожаром пожар
втомились гасити пожежники.
Там хижо лунає орган
у храмі затятих церковників
і гулко мовчить барабан
під співи освячених „коників“.
Немає там літа й весни,
осінньою вкрите все хусткою.
Тяжкі сняться жителям сни
і круки кружляють над пусткою.
Те місто завмерло чи спить?
Жахіття можливо наснилися?..
Потрібно уже щось робить,
щоб судна та осінь скінчилася.
30.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757969
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2017
Життя людське – всього лише дорога
у край сумний, де ангели живуть.
Тернистий шлях від матері до Бога,
у когось довгий чи короткий путь.
Людина в світ з’являється безсила,
і перший крик – це плач її, не сміх.
А те, чи виростають в неї крила,
залежить, перш за все, від нас самих.
Дай Боже людям віри і надії,
любові, мудрості і витримки добав.
Здійснити змогу мав щоб кожен мрії,
а допоміг їм сили й волі сплав.
Від нас залежить ширина ж дороги
і те, яке на ній постелим покриття.
Що жде нас – те відомо лише Богу,
але і ми куєм своє життя.
30.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757910
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2017
– Мого товариша покинула дружина…
– І що, оговтався від тої він напасті?!
– Емоцій більша вже минула половина,
але спочатку ледь не вмер…
від щастя.
28.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757579
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.10.2017
Поширені прикмети лицеміра –
невідповідність слів його і справ.
Кричить воно – За православну віру!
В кишені ж Тору вже давно сховав.
Я бізнесу позбутись обіцяю,
лиш оберіть, лиш тільки дайте шанс!
А потім – Вперше чую, ні не знаю,
не говорив я, запевняю вас…
Бруківку відновлю за власні кошти,
за кілька тижнів закінчу АТО!
Четвертий рік воюємо… Так хто ж ти?
А за бруківку й не згадав ніхто…
Своїм ім’ям звик речі називати,
і навіть чесно визнати вину!
Чому ж три роки, в душу його тата,
спецоперацією кличе він війну?..
Корупцію здолаю у державі,
усіх тюрма чекає крадіїв!
Та мілкота в судах сидить на лаві
і кількість виросла державних шахраїв…
На лицедійство дивимось те з миром,
не вчить нічому нас минулий час…
А хто наступним стане лицеміром –
залежить, браття й сестри, ще й від нас!
27.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757492
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.10.2017
Журлива осінь знову пропливає,
як в синім небі журавлиний клин.
Сховається він десь за небокраєм,
лиш сумно лине малиновий дзвін.
Сльозить дощем і тихо пада листя,
жоржини гублять свій останній цвіт.
Калина вся в червоному намисті,
мов дівка увібралась в оксамит.
Іду, забувши всі перестороги,
між сосен, білолистів та осик.
Кричить душа про болі і тривоги,
а голосу не чути, геть осип.
Дощить частіше довшими ночами
і зовсім сиро стало на душі.
Та досвід не носити за плечами
і, слава Богу, пишуться вірші!
27.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2017
Мій народ віки́ гнобили по́ловці, хоза́ри,
збиткувалися не менше турки і татари.
Полоне́них тисяча́ми гнали на чужину,
продавали люд невільний в далекі країни.
Натерпілися по вінця рабства та неволі,
зобиджали моїх предків, як билину в полі.
Відійшли давно в минуле кабала́, кріп́ацтво,
після них часи настали благоденства, братства.
І „брати“ із се́бе лізли, чи ж не біса діти,
щоб за шкіру вдосталь сала родичам зали́ти.
В Соловка́х рідню морили, в Магадан зганяли,
за Полярним колом браття цілину орали…
Та і ті часи минули, здобули свободу.
Ну, нарешті заживе́ться рідному народу!
Землю станем обробляти і хліба́ ростити,
у добробуті і мирі бу́дем дружно жити.
Та не ста́лось, як гадалось, знов прийшли хозари,
поділили всю країну на товчки́ й базари.
Захопили владу дружно, зверху і до ни́зу,
опустили Україну в непроглядну кризу.
Третій рік війна палає у Донбаськім краї,
чужі во́ші й свої гни́ди Неньку розпина́ють.
Множать тварі власні статки на люському горі
і ховають їх в офшори за чотири моря.
Мій народ мандрує знову у чужі країни,
вже покинуло Вітчизну майже половина.
Знову з дому у неволю го́нять нас масо́ни,
тільки роблять це хитріше – „Праця за кордоном!“
Ой, народе безтала́нний, трударю́ мій ни́щий,
скільки ж можна існувати, мов на попелищі?!
Повертатися пора вже у свою країну –
захистить, розбудувати власну Батьківщину!
26.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757356
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.10.2017
Стомився день, убавилось тепла,
зорю циганське сонце колисає.
У бронзі ліс поволі засинає –
вечірнє диво осінь принесла.
Її останній легінь листопад
знімає з ясенів багряні шати.
Аби могли вони зимою спати,
готує пуховиці снігопад.
Темніє вже, а десь удалині
віконця світляками загорілись,
та ненадовго – і вони втомились…
Утихло все, розтало у пітьмі.
Циганська ніч розправила крило…
Гаптує осінь листом одіяло
і криє землю, де бере начало
наснаги життєдайне джерело.
Халяндру крутить непроглядна ніч,
усе укрила непорушна тиша.
Квачем уже сюжети доля пише
під мерехтіння віковічних свіч…
26.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2017
Україно, рідна Ненько, як тобі живеться?
Чому, люба, так дрібненько твоє серце б’ється?
Чому, птахо моя мила, крила опустила
і в зажурі низько-низько голову схилила?
Як живеш, моя країно, в двадцять першім віці?
Як же сталось, що тобою правлять урки ниці?
Чом в епоху технологій так нарід бідує,
й за тяжким своїм минулим потайки сумує?
Чом сутужно так живеться нищому народу
і куди поділась в люду тяга до свободи?
Чому туга розгулялась від Карпат до Криму
й де козаччини поділась воля незборима?
Не минулося даремно Україні рідній,
бо сусіди нам псували зазвичай обідні.
Ні кинджалів не жаліли „браття“, ні отрути,
ще на пам’яті Батурин, не забути й Крути.
В вісімнацятім державність вбити намагались,
в тридцять третім задушити голодом старались.
Край покласти українській прагнули епосі,
як відродження згубили в дальнім Сандармосі.
Довго буде ще звучати та кривава тризна,
не прийде до тями швидко дорога Вітчизна.
Не здавайся, Україно, ненько моя люба!
Просинайся, об’єднайся, український люде!
26.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757235
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.10.2017
Вже скоро, скоро прийде, „брате“,
заслужена за всі часи розплата
за спалені будинки наші й хати,
за понівечені тіла, життя, серця…
Не буде люті праведній кінця
й не оминуть тобі тернового вінця –
горіти в пеклі тобі вічно, кате!
30.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757146
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.10.2017
Реклама, ніби геморой,
псує життя невчасно:
як тільки зняв труси герой –
екран відразу ж гасне!..
24.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756949
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.10.2017
Букварі і зошити, парти в три рядки,
крейда розпорошена, в класі малюки.
Привели до школи нас вперше у житті
і полинув довгий час нових відчуттів.
У рядки шикуються палички криві
й літери чергуються в кожній голові.
Поміж парт учителька повагом іде,
дивиться малеча як лінії веде.
Непомітно четверть так, друга пропливла,
вже на скроні вчительки й сивина лягла.
Закінчили читанку, вивчили вірші,
протоптали стежечки в свіжім спориші.
За чотири роки хоч не знайшли руна,
матінкою другою стала нам вона.
Всім життя премудростям вчила залюбки
й у серцях лишилася наших на віки.
Вчителько, вчителько, вчителько моя,
люба неба жителька, пісня солов’я!
Визнанню і вдячності не існує меж,
ти нас, небожителько, по життю ведеш!
24.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756932
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.10.2017
Раз садівник троянду посадив,
в своїм саду на самім чільнім місці.
Навколо неї день і ніч ходив,
все поливав, носивши воду в мисці.
Завітну мрію він плекав роки,
яка яркіша сонячного світла –
зануритись у ніжні пелюстки
троянди, що у всій красі розквітла!
Вдихати пахощі у прохолодний час,
насолодитись виглядом чарівним…
Старий останніх сил своїх запас
поклав, щоб справжню виростить царівну.
І довгожданий час таки настав,
у всій красі розквітла біла квітка.
Знов ночі садівник і дня не спав,
все поливав і поглядав на хвіртку.
Та не встеріг, одним негожим днем,
підступно в сад забрався підлий злодій.
Це порівняти можна лиш з вогнем,
нема страшнішого за цапа в огороді…
Трояндою недовго молодик
позабавлявся, вельми ж був убогий.
Зустрів невдовзі новий він квітник
й змарнілу ружу викинув під ноги.
23.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756714
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.10.2017
Нам радості не завжди вистачає,
ми відчуваємо нестачу щастя.
Але чому таке в житті буває,
звідкіль на нас чатують ті напасті?
Виною цьому є одна потвора,
страшний, презлючий триголовий змій.
Він джерело всіх наших бід і горя,
заклятий ворог світлих дум та мрій.
Що перша голова тої тварюки –
постійне за минулим співчуття.
Друга ж довбешка підлої зміюки –
тривога за непевне майбуття.
Та третя навіть гірша попередніх,
вона з рідні чванливості й гордині, –
невдячність за просте чи посереднє,
що маємо в своїм житті ми нині.
Живі батьки, брати, здорові діти –
чому не привід дякувать Творцю!
Що зранку в мирнім небі сонце світить,
що ти живий і бачиш казку цю.
Топтати землю здатен ще ногами
і чути досить добре голос свій…
Як справишся з отими ворогами –
сконає з ними й триголовий змій!
20.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756257
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2017
[i]Держава створює умови для ефективного
і доступного для всіх громадян медичного
обслуговування. У державних і комунальних
закладах охорони здоров'я медична допомога
надається безоплатно; існуюча мережа таких
закладів не може бути скорочена.
(Із ст. 49 Конституції України)
[/i]
Реформу медицини прийняли! –
у за́хваті експерти галасують.
Всі задово́лені, чекають похвали́,
нікого окрім себе вже й не чують.
У скептиків, звичайно ж, інтерес –
чи залиши́лося дитя у мисці.
В цій справі важливіший сам процес,
що ми ідем, а не стоїм на місці!
Куди ж веде народ реформа ця,
на що людині кожній сподіватись?
Скажу вам не для кра́сного слівця́ –
є кожному із нас за що боятись!
Держава лиш обмежиться любов'ю,
і знов міцним дам волю словесам,
бо піклуватись за своє здоров'я
тепер громадяни́н повинен сам!
Та це іще не все, наступним кроком,
щоб якість лікування підійня́ть,
лікарень кількість зменшиться до строку.
Тут інших слів немає… їхню мать!
Ось втілять медрефо́рму у життя
і заживем нарешті ніби в казці –
знов ба́бок і шаманів вороття́,
лікарні ж залиша́ть для можновладців!
За що боролись і куди ідем,
навіщо Конституцію приймали?!.
Не обирали б лицемірів і проблем
таких би, певен, вочеви́дь не знали!
19.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756115
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.10.2017
Трапляються на світі різні люди,
бракує їм то слави, то тепла…
В таких осіб вдоволення не буде,
най папороть для нього розцвіла!
Ніколи і ні в чім їм не вгодити.
Завжди не те, чомусь не там, не так…
То промайнуло надто швидко літо,
то осінь недостатньо золота…
Причіпками і шматтям негативу
його душа наповнена ущерть.
Намилити комусь спішить він гриву,
життя для них – суцільна круговерть…
А своє „фе“ воно іще з порога
жбурне в обличчя, ще й не ворогам,
бо для таких усе не слава Богу,
всередині у них зануда й хам.
Насправді, щастя є і зовсім близько,
воно десь тут, на відстані руки.
Розгледіти його у бруду бризках
дано не кожному одітому в шовки.
Воно у вірних друзях, наших дітях,
у мирі й стуці серця в кожну мить,
що пощастило жити в білім світі,
творити, сподіватись і любить!
19.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756092
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.10.2017
Нарешті в нас свої з’явились парії,*
вони створили різні блоки, партії…
Їх не хвилює чистота сумління,
а ціль у них – система управління.
Для себе вже й закони написали,
Кабмін, парламент враз окупували.
Під свій контроль взяли прокуратуру,
суди та інші силові структури.
Вони живуть давно вже по потребам,
з казни гребуть усе і стільки треба.
Обов’язки в них суто риторичні,
зате оклади позахмарні чи космічні.
А головний шакал у їхній зграї,
себе гарантом гордо називає.
Він гарантує їм добробут і безкарність
у обмін на підтримку й солідарність.
Війна для паріїв – то ніби рідна мати,
вони готові все життя так воювати.
Поки в країні, горе й безпорядки -
примножують невпинно свої статки.
У їхній зграї кругова порука,
бо око крук не виклює у крука.
Тож доки недоторканість не знімем,
в тюрму із них не сяде жодна сука.
18.10.2017
[i]* Каста недоторканих і Індії.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755973
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.10.2017
Верховна зРада знову у кільці,
тривогу б’є оскаженіла хунта,
зусюди позганяли молодців –
народного вона боїться бунту!
Паркани, спецпризначенці кругом
і копи в повній викладці чатують.
Спецтехніка, спецзасоби… Дурдом
цей треба вже скінчати. Підрахуєм,
а скільки ж їх зібрали в тім кільці
засранців від народу захищати.
І скільки можна вже в кінці кінців
ту недоторканість із виродків знімати?!
Допоки грабуватимуть людей,
киваючи на складнощі і норми?
Ця влада нас тримає за свиней
й кричить про неіснуючі реформи!
Якщо вже ці безкомплексні наймити
попрали демократію й свободу,
то скільки ж треба було зла зробити,
боятись щоб панічно так народу?!.
17.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755897
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.10.2017
Затихли з безголосся солов’ї.
Вони від протягу в гаю осипли,
ще і дощем холодним зранку сипле.
Десь ворон каркнув голосом охриплим,
таким блідим, як почуття твої.
Побляклі і змарнілі почуття
зухвалий по калюжах носить вітер.
Він їх шматує ніби голі віти,
лишається згадати лиш про літо
й шмигнуть під ковдру, мов у небуття.
Коханню вороття уже нема
й наступний день не поміняє суті.
Як Муромець стою я на розпутті
й не тільки у птахів всі зв'язки скуті.
Шукав любов, та мабуть все ж дарма…
17.10.2017
[i]* Дружній шарж на твір Аліни Кім „Депресивне“, http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755819
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2017
Квітку я побачив, що зросла в саду,
подумки неначе все до тебе йду.
Бачу твої очі, губи-пелюстки,
ніжний стан жіночий, вії мов листки.
Квітко, моя квітко, як тебе люблю.
Ти, моя лебідко, не зів’янь, молю!
Квітко, моя мила, ти завжди цвіти.
Боже, мені крила дай, щоб був, де ти!
Вклав у насінину Він життя порив,
щоби у жоржині я тебе відкрив.
Істину пізнання, мов душі красу,
і своє кохання я тобі несу.
16.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2017
Я маю честь вітати козаків
з Покрови незабутнім, древнім святом!
Їх славні предки протягом віків
Вітчизну нашу захищали свято.
Я маю честь вітать захисників,
що на Донбасі Неньку боронили!
Простих троєцьких наших мужиків,
що ні життів, ні сили не жаліли.
Вітаю всіх своїх односельчан,
що всі часи ці чесно працювали,
свій вистояли не один майдан,
і спокою в своїм житті не знали.
Бажаю всім вам, рідні і близькі,
мої шановні друзі, односельці –
дороги хай широкі чи вузькі
ведуть лише добро у ваше серце.
Хай ваші душі сповняться теплом,
а ваші думи просвітліють, браття,
щоб ми зустрілись за одним столом
і всіх Покрова вкрила благодаттю!
16.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755597
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.10.2017
Ні, я брахманом, друже, ніколи не буду,
бо навіщо потрібен мені неземний абсолют.
Що для мене, простої людини, твій Буда?
Ще один ланцюжок із численних кайданок і пут?
Не лякає й юродивість, друже блаженний,
вже давно звик я правді-жебрачці дивитись в лице.
Сам життя все прожив я немов навіжений,
бо язик - ворог мій, хай налився б гарячим свинцем…
Та не треба гнівить лицемірством лиш Бога,
у останні часи в нас у кожного правда своя.
Ти провів мене гостем тоді до порога,
не забуду твій хліб і солоні слова твої я.
15.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755596
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2017
Не довіряйте людям, зробленим зі снігу,
не відкривайтесь тим, хто має серце льодяне.
Повік не розтопити у їх душах кригу,
нехай усе життя в них біля вогнища мине.
Не віддавайте їм своє тепло намарно,
їх льодяні серця не хватить сили оживить.
Хоч як вони у вірності клянуться гарно,
але морозом лютим з них постійно струменить.
Усе життя вони привикли тільки брати,
хоча на перший погляд добродушні і прості.
Крім холоду у них немає що віддати,
вони немов сніговики у нашому житті.
Хоча ліпити і приємно бабу сніжну
чи на санчатах взимку шпарко з’їхати згори,
все ж прагнемо тепла. Ту пору дивовижну
ми також любимо, та тільки до пори!..
15.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755449
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.10.2017
Зникають друзі непомітно,
все рідше зустрічі, дзвінки.
Ми почуваємось самітно,
та що робити – невтямки.
Немає в цьому дійстві винних,
життя ж бо змінює ходу.
В минуле дивимось невпинно,
та часто бачим пустоту.
Все менше сили вечорами,
все більше хочеться гулять.
Бентежать нас життєві драми,
як інші солодко вже сплять.
Вже багатьох ми забуваєм
і так же забувають нас.
На свята друзів ми вітаєм,
та знов самі лиш пройде час.
Можливо те цілком нормально
і так трапляється у всіх,
а може, як не тривіально,
то просто плата за наш гріх.
Все більше й більше розумієм –
в житті нам мало що ділить.
Все більше ми чого умієм,
та сил немає все зробить.
Зникають друзі поступово,
лиш найвірніші не здадуть,
бо їх шляхи не випадково
все ж перетнули нашу путь.
Поки живі, все можна справить,
щось усвідомити, простить,
не мстити люто, не лукавить,
надію виплекать, зростить.
Поки живем – спинитись можна,
на вірний повернути шлях,
та від безодні неспроможна
спасти нас доля навіть в снах.
Пробачити когось не встигли
й самі прощення попросить.
Комусь не вистачило світла,
щоб зберегти кохання мить.
Хтось крок зробив у вічну тишу,
не встиг промовити – прости.
Життя частіше повість пише,
де замість літер вже хрести.
Тьмянішають з роками фото,
де ми веселі й молоді.
Нас побут поглина, робота,
ми просто тонемо в житті.
Вже поглядів не помічаєм,
бо лише плями від облич,
і все частіше від печалі
у церві ставим сотні свіч.
За те, що вчасно не сказали,
або сказали щось не те.
Що сумніви весь час терзали,
за все мілке в житті й пусте.
Ми просимо у тих прощення,
хто нас давно уже простив,
й картаємо себе дощенту,
як дивимось на їх хрести…
14.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755287
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2017
Ні, дружок, ти – ворожок,
вперто дуєш в свій ріжок,
продаєш свою країну
за чужинський пиріжок!
Ти говориш про злодюг,
що крадуть усе навкруг,
довели народ до ручки…
Я тобі у цьому друг.
Твердиш ти, що зло війна,
не потрібна нам вона,
не покінчимо ми з нею –
і країні геть хана!
Згоден я з тобою й тут,
бо страждає бідний люд,
він кладе життя за Неньку,
що іуди продають.
Ти говориш, що віки
брали ляхи нас в штики,
турки, німці мордували
ще й монгольські байстрюки.
Що сказати?.. Правда теж,
лють не відала їх меж,
та не вся, бо скаженіли
більше всіх свої. Еге ж!
Так, гнобили нас брати,
гідні правнуки Орди,
більш за всіх від них ми мабуть
натерпілися біди.
Разом з ляхами вони,
вірні діти сатани,
із повстанців шкіру дерли…
Не брати вони, пани!
Чи забули в чому річ?
Знищив хто козацьку січ,
Калнишевського в кайданах
хто згноїв без сонця й свіч?!
Хто під дзвін червоних шпор
влаштував голодомор?
Збіжжя хто у українців
повитрушував з комор?!
Хто в нас Крим украв зараз,
запалив Лугань, Донбас?
Хто зелені коридори
порозстрілював не раз?!
Я не бачу тут братів,
навіть і якби хотів,
злодіяння ті безмежні
видають у них катів!
Чув не раз такі сю-сю.
З ким миритись братусю?!
Як сюсюкати, то можна
й Україну здати всю!
Ні, дружок, ти – ворожок,
вперто дуєш в свій ріжок,
продаєш мою Вітчизну
за чужинський пиріжок!
13.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755119
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.10.2017
Чому у нас наступна кожна влада
ще гірша попередників-кумів?
Тому що навкруги панує зрада
і попередні й досі не в тюрмі!
11.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754946
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.10.2017
Входжу неквапливо в пізню осінь,
вже тобі назустріч йду крізь вітер.
Зимні роси миють ноги босі,
все лихе із пам’яті я витер.
Вже іду до тебе я крізь роки,
крізь туман, негоду, буревії…
Дзвонами лунають мої кроки,
юності лише замовкли мрії.
Вже останнє листя опадає
й хороводить у повітрі чистім.
Я іду до тебе виднокраєм
як тоді, карпатським падолистом.
І несе мене стрімка уява
аж до Синевиру водоспадом,
в думах знову дівчина русява…
Я іду крізь осінь листопадом.
12.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2017
Дощем холодним сіє за вікном
розсудлива зело, статечна осінь.
Ще вчора літо ніжило теплом,
сьогодні ж вітер чеше вербам коси.
Гортає сторінки мого життя,
перебирає думи свіжий вітер
та студить запізнілі каяття,
рядки здуває непотрібних літер…
У сірім небі плетиво хмарин
він сумно гонить у краї далекі,
а поміж ними загубився клин –
несуть у вирій біль свою лелеки.
Зриває потьмянілі пелюстки
з останніх вже змарнілих пізньоцвітів
й відносить їх між очерет хисткий
немов у небуття осінній вітер.
11.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754801
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2017
Волає майстер: „Люди, плагіат!
Картину в мене безсоромно вкрали –
схід сонця над рікою змалювали,
та ще й майстерніше
зробив це супостат…“
Письменник вторить: „Браття, плагіат!
У мене повість віроломно вкрали –
в житті кохання перше описали,
та ще й правдивіше
і навіть без цитат…“
Кричить поет: „Рятуйте, плагіат!
Шедевр підступно в мене блазні вкрали –
зі слів моїх же рими інші склали
ще й милозвучніші,
принаймні в кілька крат“.
Та не погоджусь, щоб там не волали,
бо точку зору маю в тім свою
і хочу донести її загалу –
я плагіату геть не визнаю.
Пишіть, колеги, так, щоб пізнавали
і насолоду всі від того мали,
а місце знайдеться
у пеклі чи в раю!
жовтень 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754785
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.10.2017
Громадськість в Україні б’є на сполох,
під зРадою зелені мітингують –
команду на відстріл лосів дав „порох“,
в Мінекології відверто торжествують.
Мисливців, єгерів вони зібрали,
щоб мітингу була альтернатива.
Зійшлися всі, хто тих тварин стріляли
й відкрито брешуть нам про перспективи.
Один „еколог“ вперто нам доводив –
Червону книгу нічого боятись!
Відстріл тварини, на наш великий подив,
стимулюватиме сохатих розмножатись!..
Занесеними буть в Червону книгу –
не горе зовсім, а велике благо,
немов узимку настає відлига,
то прояв піклування і уваги!
Щоб обламати лицемірам роги
й корупції зламати сіру кригу –
потрібно всіх недоумків двоногих
мерщій занести у Червону книгу.
10.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754644
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.10.2017
Тихенька хода у часів і легка,
що й шерхоту зовсім не чути.
Як шестерні крутить незрима рука,
не всім удається збагнути.
Секунди, хвилини крізь пальці течуть,
затим набігають години.
Так дні, місяці вони й роки зітчуть.
Дивись – вже й немає людини.
А стрілка невпинно по колу біжить,
немовби рисак по арені.
Тож часом потрібно усім дорожить,
його не марнуйте даремно!
09.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754469
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2017
У моїм південнім милім краї
осінь золота прийшла в гаї,
землю рідну щедро напуває,
під нові готує врожаї.
В ріки зазирає і озерця,
засіває луг рясним дощем,
проникає сумом в кожне серце
і туману накрива плащем.
Вже холодний вітер все частіше
одинокі тормошить стіжки,
верби стали над ставком сумніші
і затихли з трелями пташки.
Сіре небо землю придавило,
розгулялась мряка у полях.
Так природа набирає силу.
Хай спочине матінка-земля.
А зима уже не за горами
з блиском діамантів й серебра,
та чомусь їй відчиняти браму
осінь не спішить. Ще не пора.
07.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754159
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.10.2017
Ми не вмираєм, помирає час.
Триклятий час безперестанно гине,
а ми живем і це лиш тішить нас.
Час відлітає пухом тополиним…
Ми любим один одного без прощ
на цьому дивовижнім білім світі.
Безсмертні ми як серця стук чи дощ,
ми вічні як між зорь незримий вітер.
Коли ти просинаєшся – весна,
як засинаєш вже настала осінь,
а поміж ними літо і зима
мелькають як в отаві ноги босі.
Ми любимо безмежно й тим живем,
хай наші почуття ці будуть вічні.
Вигадуємо дні і сотні тем,
роки ж втрачаємо, даруєм потойбіччю.
Та жодних справ до того в нас нема.
Мить радощів – ціна життю усьому!
Вона для нас як вічність вже сама,
в коханні ми не відаємо втоми.
В очах твоїх – мерехкотіння зір,
зірковий пил струмує в нескінченність.
Дряхліють боги й падають у вир,
та губи юні як благословенність.
Лиш ти і я у Всесвіті удвох,
один лиш поклик і на нього відгук!
Про захват той дізнався лише Бог,
він наших чув сердець любові вигук…
06.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2017
Іменини святкує у вересні бабине літо,
ніби щастя шматочки дарує ще сонячні дні.
На уламках осик виграє нам рапсодію вітер
і клини журавлині сумливо пливуть в вишині.
В оксамит і парчу одягнулась зажурена осінь,
нарядила у бронзу діброви, луги і гаї.
Опустила верба до води золоті свої коси,
а калина в туманах купає принади свої.
Вітерець-музикант розганяє легку павутину
і несе у обіймах її в голубу далечінь,
бавить в небі прозорім ледь-ледь посірілі хмарини
та в осінню палітру невтомно підмішує синь.
Жовте листя лишає свої кучеряві домівки
і у вальсі на землю лягає як ноти на стан.
Вирушає воно у останню життєву мандрівку
і усе накриває осіннього блюзу туман.
05.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753797
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.10.2017
Люба осене, зранку холодним дощем
змий з душі увесь осад дощенту.
Покрутися у вальсі повільно, а ще
заспівай на прощання крещендо.
Посумуй, моя мила, зі мною удвох
під низьким пошматованим небом.
Засинає усе, лише килимом мох
вистилає доріжку до тебе.
Пожурися, поплач і послухай „курли“,
що з небес долина усе рідше.
Ниє серце і сум огортає коли
клин лелечий врізається в тишу.
Відлітають з ключами і часточки нас
за моря, у країни далекі.
Та красуню-весну все одно, пройде час,
принесуть на крилятах лелеки.
04.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2017
Скаженійте вражі діти – борщови, козлови…
Не поможе вам, ущербні, вже лайливе слово.
Не спасе отрута ваша, що струмить із пащі.
Ми Вітчизну милу нашу змінимо на краще.
Ми відчистим Україну від гидоти й скверни.
Мову пращурів великих дітлахам повернем.
Нашу пісню солов’їну вернемо в світлицю
і джерельної водиці наберем з криниці.
Звичаї дідів відродим, відбудуєм храми,
зводили що предки славні многими віками.
Ми традиції примножим, віру розбудуєм,
батька Велеса повернем, що позбулись всує.
Свіжим вітром закружляє наш Стрибог по краю
і Ярило допоможе виростить врожаї.
Знов Мокоші, Лелі, Хорсу, зазвучать рулади,
а гармонію в природі забезпечить Лада.
Знов Сварог укріпить духом і поправить долю,
а Перун дружину грізну виведе у поле.
Род відкриє нам до віри потаємні дверці
і Дажбог дорогу знайде у наш дім і серце.
жовтень 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753627
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2017
Четвертий рік війна йде в Україні,
четверту осінь гине бідний люд.
Донецький край лежить в страшній руїні,
а юди Батьківщину продають…
Ні, не свою, а нашу Батьківщину –
своє добро сховали за моря.
Вона для них не рідна й не єдина,
здале́ка світить їм своя зоря…
Хоч слухають вони нас, та не чують –
диявол жовтий в них людей убив.
Біда у тім, що Україною керують
ті, хто її ніколи не любив!..
Війна іде в людськи́х умах і душах,
вона гримить в кишенях і серцях.
Вже море закипає, що там суша!..
Невже історія сягне́ свого кінця?!.
04.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753616
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.10.2017
Копаєм черв’яків і парим кашу,
картоплю варим і макуху трем,
бо завтра вихідний на радість нашу
і на рибалку ми нарешті йдем.
На мотиля наметиляв
я піввідерця карасів,
допоки крутиться земля –
рибалки ми один і всі.
Вудилища старанно ревізуєм,
в запас берем грузила та гачки,
і скептиків насмішок геть не чуєм,
і мимо вух пускаєм їх шпички.
На мотиля наметиляв
зо три десятки карасів.
допоки вертиться земля –
ми рибаки усіх часів.
Лиш тільки-тільки небо засіріє,
ми мов солдати знову на ногах,
і не рибалка той з нас, хто не мріє
тримать найбільшу рибку у руках.
На мотиля наметиляв
я півкорзини карасів,
допоки крутиться земля –
рибалки ми один як всі.
Вигадливіших в світі не зустрінеш,
мисливцям навіть фору ми дамо.
Нам очерет немовби рідні стіни,
там юшку варим, там же й живемо.
На мотиля наметиляв
зо три десятки карасів?
допоки вертиться земля –
ми будем голі й без трусів.
В нас якостей нема нехарактерних,
романтики ми щирі й моряки,
і не існує в світі більш упертих,
ніж ми – прості рибалки й рибаки.
На мотиля наметиляв
я цілу низку карасів,
допоки крутиться земля –
рибалки ми один і всі.
03.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753520
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 03.10.2017
А вас історія ціка́вить людства?
Хто Біблію хоч трішечки читав,
той приклад пам’ятає зла й паскудства –
як учень свого вчителя продав.
Десятків трьох срібля́ників хвати́ло
йому, щоб злодіяння те вчини́ть.
І серце довго у Іуди не боліло,
Христос навіть сльозу не встиг зрони́ть.
Однак тепер масштаби зо́всім інші –
прогрес мото́ром замінив ослів
й ціна на зраду стала значно більша,
бо апетити дуже підросли.
Дивлюся з болем я на Україну,
яку іуди тягнуть до хреста́,
що більше все нагадує руїну,
й пригадую історію Христа…
У наші дні панує лицемірство
і свої гнізда часто зра́да в’є.
Знов постає тисячолітнє дійство
і оптимізму зо́всім це не додає.
Глибо́ко проросло його коріння,
боюся не уникнути біди,
бо у наш час Іу́дине насіння
на превеликий жаль дало рясні плоди…
02.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753376
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.10.2017
Обривки думок Пацьорки
(або одним рядком)
Сльоза – то тихий зойк душі, який словами вам не передати.
Образити людину сильну неможливо, та засмутити можна і її.
Ми говоримо різними мовами, хоч слова і лунають одні.
Щоб настрій вам не зіпсувати остаточно, я краще красномовно промовчу.
За зроблене добро якщо подяки ти чекаєш, то радше ним торгуєш у кредит.
На мові хто чужинській розмовляє повсякденно – тварюка то велика, так і знай.
Болить душа за рід і Україну, та тільки в тих, у кого вона є.
В кого скрута з головою – той махає булавою.
Козаків, як кізяків, в стайні розвелося.
Похвально правду в вічі говорити, біда лиш – в кожного вона своя.
З лиця, говорять нам, води не пити, бо оцту вистачає зазвичай.
Украсти – злочин, більше красти – бізнес, а грабувати – то політика уже.
Немає в жоднім місці більше яду, ніж в дружньому жіночім колективі.
Тверезим поглядом окинеш нашу дійсність й відразу розумієш – треба випить.
Примітивізмом віє у коханні, коли до сексу зводиться в нім все.
Кому потрібен той „безвіз“, коли зарплата з гулькин ніс?
Я думку про велике поділяю – з гармати по стерв’ятниках стріляю…
Ти така крилата, бо зросла в Карпатах.
Не зайво б лупонуть кефіру – тріщить башка після ефіру.
Душа болить і серце плаче, бо дістає життя собаче.
Якби я менше критиків тих слухав, то може б путнє щось і написав.
Як твори з-під пера такі пускати – коровам краще вже крутить хвости.
Він працював натхненно так і плідно, що не завжди витримувало ложе.
Ерзац-інтелігенцію в наш час чомусь елітою частіш все називають.
Поки із гнидами ми власними не скінчим – московські воші нам не по зубах.
Вже скоро, „брате“, прийде розплата за спалені будинки й хати.
Прекрасні незнайомки до тих пір, поки не познайомились ви з ними.
В людину праця мавп перетворила, та дехто не піддався й до сих пір.
Нині злодій у законі на державнім сидить троні.
Згоріла не одна свіча від заповітів Ілліча.
В ногах, казали, правди не буває, а зараз взагалі її немає.
Затриматися краще на годину, аніж спізнитись на усе життя.
Не помиляється лиш той, хто ніц не робить, а хто працює – завжди є що поправлять.
Якби ми обирали так, як треба, то може й не прийшлось би виживати.
Хай краще вже ніякої не буде сім’ї, аніж абияка.
Якщо не раб чужою мовою говорить – велика то падлюка зазвичай.
Неважні твори – то звичайний плагіат на нашу мелодійну рідну мову.
Все більше фізику останнім часом я люблю – її закони не порушити й за гроші.
За що зачепитись душі одинокій? Хіба що за тільки таку ж…
Гучний полинув дріб дощу і вітру свист – то на поріг уже ступає падолист.
Держави коштами усе, що називають посадовці, – то гроші наші, платників податків.
Релігія – отрута для людини, а віра – то вже життєдайний трунок.
Вона була така красива, немовби атомна війна.
Настала врешті-решт стабільність – підряд вже кілька років у багні.
Як люди створені по образу Творця, то чом гидоти так багато в цьому світі?
Як треба не любити Україну, російською щоб навіть в Раді виступати?!
Лиш підкоривши вповні свій язик, можливо мріяти вже про якусь там досконалість.
Щасливою людиною вважатись може лиш той, життя хто любить у всіх численних проявах його.
Хам, зазвичай, найбільше скаженіє, коли й інтелігент повівся так, як він.
В наш час ніщо людині так не допоможе, як скромність, вчасно здана у ломбард.
Хто у яку професію влюбився, той відповідно з неї і живе.
Найбільша розкіш в сірому житті – це з мудрим чоловіком спілкування.
Переконатися хотів би особисто, що не у грошах щастя, за життя.
Простити зраду певної особи не означає їй і далі довіряти.
В наш час особи, що уміють жити, сидять на шиї у людей, які працюють.
Прості слова хоча й не дуже гарні, та ставлять все відразу на місця.
Не гинуть нації відразу й водночас, їх поступово позбавляють мови.
Висококваліфікований екстрасенс нетрадиційної орієнтації за помірну плату знімає вінець безшлюбності з осіб жіночої статі на відстані – подумки.
Самим масштабним фантастичним твором в Росії є історія цієї держави.
Особа, що вчинила підлий злочин, людиною не може називатись, допоки у смиреннім покаянні ділами не спокутає свій гріх.
Не сумнівайтесь – у хвилину скрути вас зрадить першим той, хто це робив раніш.
Не може бути апріорі те законним, що незаконним зроблено шляхом.
Самодостатня і забезпечена людина йде у владу за славою і ще більшими статками.
Збільшення статків людини прямопропорційно знижує її ступінь патріотизму.
Почуття голоду і патріотизму – рідні брати.
Голод підсилює патріотизм людини, а ситість – навпаки.
Бажання виглядати кращим, ніж є насправді, не робить людину кращою по суті.
Бажання виглядати кращим, ніж є насправді, притаманне навіть лінивим.
Ефективність влади залежить від її вмотивованості у наслідках своєї роботи і ступеню контролю за нею збоку народу.
Ефективність контролю народу за владою залежить від рівня вмотивованості широкого загалу у наслідках роботи цієї влади, а також своєї освіченості і згуртованості.
Достатній рівень освіченості народу дає йому можливість усвідомити необхідність пошуків та встановлення механізму ефективного контролю за владою, оскільки, в разі відсутності такого механізму, навіть найкраща влада не утримується від спокуси поступово змінювати баланс прав та обов’язків між собою та народом на свою користь.
Суть держави полягає в певному обмеженні прав окремої особистості в інтересах всього суспільства, тобто це тривіальний апарат пригнічення прав і свобод людини, а ступінь цього гніту залежить від балансу правого та фактичного статусів між особою та владою.
Природа держави залежить від збалансованості прав і обов’язків між нею та кожною окремою особою, а також народом в цілому.
Спроби схуднути завдяки зменшенню частоти вживання їжі інколи приводять до протилежних наслідків через збільшення об’єму споживання продуктів.
Бути джерелом влади і мати реальну владу – в Україні зовсім різні поняття.
Піком знущанням над поняттями „Верховенство закону“ і „Правова держава“ є прийняття законів із застосуванням кнопкодавства.
Істота з мозком – це ще далеко не людина, а людина без мозку – це завжди істота.
Ох, як уже дістали ці вальцмани, гройсмани, капітельмани та інші януковичі!..
Хто ревнощів не звідав у житті, той в дійсності все ж не пізнав любові!
В собі хто ревнощі приборкати не зміг, той втратити любов назавжди може.
Хто ревнощі у собі поборов, кохання той утратив вже назавжди.
Чий розум ревнощі спромігся підкорити, найщасливішим той у світі став!
Як любить хтось і каже – не ревную, той лицемір великий, зазвичай!
Мелодії кохання не згасають у тих, хто свято вірує в Любов!
Прийшли часи гурманам визначатись, корисне хочуть їсти чи смачне.
Не складно менеджером славитись успішним, коли ресурс держави під рукою.
Хтось зустрічав в цілому світі ситуацію, щоб президент країни, головнокомандувач армії, продавав своїм підлеглим за, м’яко кажучи, дуже немалі гроші озброєння, виготовлене на своїх підприємствах?!. Доки це буде існувати – війна скінчитись просто не зможе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753234
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2017
На жаль любов як данину сприймають,
звикають швидко у коханні жити –
її відсутність лише помічають,
коли уже перестають любити…
01.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2017
Дивуюсь недалекості людській,
що кличе до двобою навіть долю,
мов у житті не вистачає болю…
Вона сама вас визве на двобій.
Причетним стати прагне хто уперто
до всіх тривог і неминучих втрат,
тому скажу я коротко й відверто –
Не спокушай її терпіння, брат!
Але дивись байдужості у вічі,
Христос перед тобою, Мухамед…
Поки горять душі твоєї свічі –
живи, борись, уперто йди вперед!
27.09.2017
[i]* Відгук на твір автора сайту КП Сіроманка (Ірина Вовк) "Дивуюся примхливості людській…[/i]"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752488
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2017
Життя, життя… немов великий потяг,
вперед воно безперестанно мчить.
Нам дошкуляють гуркіт, сирість, протяг,
а згодом і зупинок кожна мить.
На тих зупинках сходять пасажири,
то наші рідні, друзі, вороги…
Ідуть хто як, по віку і ранжиру,
комусь шмигнуть без черги до снаги.
Ті радощі і успіхи стрічають,
других же поглинає самота.
Одних відсутність геть не помічаєм,
а після інших – мертва пустота.
Все рідше входять нові пасажири
і вірних друзів зустрічаєм ми.
Тьмянішають для нас старі кумири,
все тяжче й тяжче сходимось людьми.
Можливо треба тактику міняти,
робити більше у житті добра,
прощати, в серці злоби не тримати…
Осіння вже й до нас прийшла пора.
І не важливо, чоловік ти, жінка,
згадай з теплом свій рідний курс і клас.
Коли остання підійде зупинка –
це не відомо жодному із нас.
Долаючи життєві перегони,
роби побільше, брате, добрих справ,
щоб ти один виходячи з вагона
сміявся щиро, а народ ридав.
27.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752466
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2017
Ну, ось і все скінчилося. Прощай!
Ми розійшлись як в морі кораблі.
Прийшов поневірянням нашим край.
Твій слід розтанув поглядом в імлі.
Серця навік заклякли у пітьмі,
багаттю не під силу їх зігріти.
Кінця і краю вже нема зимі,
зів’яли нашого кохання квіти.
Ти не повернешся і не чекаю я.
Прийшов кінець і це ми добре знаєм.
Ми не шепочем один одного ім’я,
бо вже обоє більше не кохаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
В людині не сприймаю рабську суть,
кого б не стосувалася покора.
Не може рабовласником Він буть,
щоб не писали Біблія чи Тора!
Подобі як і образу своїх
створив Господь людей, окрасу світу,
то й думати таке – великий гріх,
бо не раби ми, свого Батька діти!
Я говорив і запевняю знов –
зазнає рабство неодмінно краху,
бо тільки за любов’ю йде любов.
Покора ж рабська – відголосок страху!
В покорі апріорі рабська суть,
її мета – людину пригнобити.
Як і здолає хто всесвітню лють,
то не раби, а лише божі діти!
26.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
Любов і страх – поняття несумісні.
Вони у серці разом не живу́ть,
які б церкви, вселенські чи помісні,
цю намагались спростувати суть.
Одну лиш мить в своїм житті я знаю,
коли любов і страх хвилюють кров –
то підійти до самого до краю,
це страх Твою утратити любов.
24.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752014
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2017
Вже заморилися чекати чогось путнього?
Скучаєте тепер й напередодні?
Якщо бажаєте на краще змін в майбутньому –
цією зміною ставайте вже сьогодні!
22.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751680
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2017
Ця влада імпотентна для народу,
але для себе зовсім навпаки.
Життя в країні через пень-колоду,
чиновники ж всі ніби хом’яки.
Країну всю заплутали у сіті
всіляких схем, відкатів, клоунади…
Ми обігнали вже усіх у світі
по рівню корумпованості влади!
Як довго українська ще земля
терпітиме злодюг і кровососів?
Допоки наші ниви і поля
кормитимуть чужих і своїх босів?
І так тут ці прибульці обжились,
що між собою ділять владу, квоти…
Були ми самостійними колись –
тепер нам курви піють вже й про цноту!..
21.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751635
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.09.2017
Люблю дивитися, як стелиться туман
весняним ранком тихо над Інгулом,
як комишом густим поріс лиман
й бджолиним насолоджуватись гулом.
Улітку глянути на річку теж люблю,
коли малеча розсікає хвилі,
і вже зимовому на зміну кришталю
пейзаж приходить в ізумруднім стилі.
Люблю дивитися на річку восени,
коли за течією листя плине.
Згадаються лелеки, ясени…
і пісня птахом над водою лине.
На особливий взимку любуватись
люблю я крижаний полон ріки
і навіть в лютий холод милуватись,
як в товщі льоду світяться зірки.
Люблю Інгул у кожну пору року,
уранці, ввечері, опівдні і вночі.
Ріка ця славна стала мила оку
красою берегів її парчі.
20.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751478
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.09.2017
Одним повітрям дише цар і челядь,
одну зорю багач зрить і бідняк,
а гори перлів й золота до стелі
для мертвого не краще за мідяк.
Нелегко осягнуть людську природу,
непросто оцінить людське життя,
та справжню втіху все ж і насолоду
приносить людям міри почуття.
20.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751468
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.09.2017
З дерев останнє опадало листя
і килимом лягало біля ніг.
Калина ще в гранатовім намисті,
та завтра може все накрити сніг.
Ми випадково стрілися у парку,
на мить схрестили погляди свої,
бо кожен має тріумфальну арку –
ти все одна і я вже без сім’ї…
Образи у серцях хоча й не носим,
кохання все ж не повернуть назад.
Прийшла в життя нарешті й наше осінь,
нас запросив у гості листопад.
На вкритій золотом і бронзою алеї,
де клени зсохлим листом шелестять,
вже не побачив я своєї Лорелеї
і не зумів тобі хоч пару слів сказать.
Бо туга з біллю горло вмить здавили,
палаючі згадалися мости…
Хоч слова мовити тоді не мав я сили,
та подумки сказав усе ж: „Прости!..“
14.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2017