Олександр Мачула

Міцний горішок

Сивина  на  скронях,  ордена  в  петлицях,
журавель  у  небі,  та  в  руках  синиця.
Вісімдесят  років…  Прожито  немало!
Що  ж  Вам  побажати,  пане  генерале?

Син  уже  дорослий,  міцно  став  на  ноги,
топче  самостійно  він  шляхи-дороги.
Та  гаряче  серце,  щоб  там  не  казали,
про  дитя  печеться  в  батька-генерала.

Підростає  внучка,  дівчинка-синичка,
пташка-щебетушка,  радості  криничка.
Линуть  звідусюди  оди  і  хорали,
та  з  колін  не  злазить  в  діда-генерала.

Від  душі  бажаю  радості  в  родині
й  далі  буть  оплотом  рідним  і  дружині,
йти  таким  же  кроком,  не  куди  попало,
жити  доста  років,  друже-генерале!

Все  Дніпро  святкує  і  село  Башмачка,
голос  вже  зірвала  не  одна  співачка,
шлють  вітання  щедро  радіоканали,
справжньому  полковнику,  ні  –  все  ж  генералу!

06.03.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780793
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.03.2018

Проект „Жи-2“

Юдити  кашу  заварили  круто  –
в  боги  своїх  пророків  возвели,
розкинули  по  світу  віри  пута,
розвісили  тенета  кабали.

Стоїть  перед  дилемою  суспільство  –
куди,  гадає,  виведе  крива.
Всесвітнє  закипає  нині  дійство  –
проект  віків  під  назвою  „Жи-2“…

Пройшли  часи  вже  лицарства  і  честі,
з  відкритим  як  забралом  йшли  у  бій.
Весь  світ  тепер  стоїть  на  перехресті,
на  самім  попелищі  власних  мрій.

На  жаль  ковтають  люди  ту  наживку,
дідів  традицій  забувають  суть.
Тисячоліття  йде  перепрошивка
і  все  густіше  релігійна  муть.

Так,  маніяк  непевної  породи
нове  суспільство  вирішив  створить  –
у  м’ясорубку  кинув  він  народи
і  ну  в  безлику  масу  їх  місить.

М’яку,  слизьку,  бридку,  вонючу,  сіру,
геть  натяку  у  ній  щоб  на  людей.
Народи  різні  в  якості  офіри
жбурнув  на  плаху  ради  тих  ідей.

Старались  хором:  Троцький,  Каганович,
Єжов,  Ягода,  Коба,  Косіор…
Велика  шайка  з  прізвищем  на  -ович
пекла  мацу  з  ім’ям  „голодомор“.

Байдуже,  на  якій  говорить  мові
істота,  що  грабує  твій  народ!
Прийти  у  владу  на  невинних  крові
й  водити  з  лицемірства  хоровод…

Яка  різниця  в  тому,  скільки  вишів
закінчила  вона?  –  скажи  мені,
якщо  під  себе  лиш  закони  пише
й  свої  багатства  множить  на  війні!

Та  не  все  рівно,  бо  воно  вже  вкрало
собі,  дітям  і  внукам  в  сім  колін.
Чи  не  воно  в  майданівців  стріляло,
усім  покаже  згодом  часу  плин.

Невже  не  в  силі  спільно  дати  раду
„вершині  світу“  з  зайдів  і  заброд?
Якщо  й  ім’я  йому  синонім  зради,
чи  ж  може  бути  чесним  той  народ?!

Розкрити  тему  віршем  неможливо,
та  для  дослідження  підмога  і  канва.
Він  допоможе  роздумам  кмітливих,
проект  віків  під  назвою  –  „Жи-2“.

лютий,  березень  2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780791
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2018

Моє кредо

В  житті  я  невиправний  реаліст
і  не  змінюсь  уже  напевне  з  часом,
бо  головне  для  мене  –  суть  і  зміст,
кого  б  ви  назвали…  Гондурасом.

06.03.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780628
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 06.03.2018

Скільки?

Скільки  для  щастя  потрібно  –
сотня,  мільйон  чи  мільярд?
В  доларах,  платині,  сріблі,
замках  з  сотнями  мансард…

Скільки  потрібно  алмазів,
яхт,  літаків  і  авто,
вілл,  золотих  унітазів,
у  діамантах  манто?..

Скільки  потрібно  украсти,
голодом  інших  морить,
бідних  на  плаху  покласти,
щоб  одному  лише  жить?..

Скільки  намітив,  небоже,
в  світі  собі  цім  життів?
Все  те  тобі  не  поможе,
вкрадене  –  і  поготів!

06.03.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780557
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.03.2018

Не поталанило

Гадав,  що  знаю  все  чи  майже  все,
та  як  же  я  відверто  здивувався,
коли  почув  есе.  Твоє  есе,
яке  збагнути  довго  ще  старався.

З  поетів  ти  зробила  брехунів
і  „піднесла“  впритул  до  депутатів
всіх  скопом,  як  малечу  без  штанів.
Зробила  з  них  корупції  солдатів!

"Їх  твори  лицемірні,  просто  блеф,
в  житті  вони  паяци  і  сатири…"
Твої  "питання"  –  лише  гра  у  "преф"
чи  намагання  скрити  чорні  діри?

Попалась  в  сіті  неповторних  слів,
художниці  не  повезло  з  поетом?
На  серці  хтось  лишив  жахливий  слід,
як  епіграму  сплутав  із  сонетом?

Хоч  вік  учись,  та  неуком  помреш,
доволі  й  нині  гаданих  естетів…
Такі  заяви  –  поза,  кіч  чи  треш?
Ще  не  стрічала  справжніх  ти  поетів!

04.03.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2018

Знову „Перепрошивка“?

Забинтований  наспіх,  у  гіпсі  увесь
на  розтяжках  вишу  в  лікарняному  ліжку.
Не  кохав  я  раніше  в  житті  поетес,
доки  в  око  не  впала  мені  Ваша  книжка.

Зупинився,  напевно,  навік  часоплин  –
ні  руки,  ні  ноги  підвести  вже  несила.
Ваша  ніжність  свята  із  любові  цеглин,
ніби  міх  з-за  вугла,  блискавично  скосила.

Тіло  втикане  густо  голками  зі  слів,
але  думка  блукає  собі  манівцями
між  ниток  і  химерних  сплетінь  із  вузлів…
Може  й  серце  тому  все  укрилось  рубцями?

Зі  смаком  щось  не  так  може,  колір  не  той?
Щодо  змісту  –  питання,  пістрява  обшивка…
Заблукав  між  емоцій  непевний  герой  –
котрий  рік  все  одне,  знову  „Перепрошивка“…
Ні,  Олено,  потрібно  міняти  пароль,
не  спасе  ситуацію  перепрошивка!

04.03.2017

[i]*  Цей  твір  написано  мною  по  наслідкам  відвідин  творчого  вечора  молодої  поетеси  на  ім’я  Олена,  що  відбувся  03.03.2018,  де  вона  уже  вдруге  емоційно  читала  твори  зі  своєї  збірки  поезій  „Перепрошивка“.  [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780192
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.03.2018

А сніг іде

А  сніг  іде,  а  сніг  іде…
Сховалось  сонечко  руде
в  зимовій  сірій  куряві.
Весна-панянка  де?

А  сніг  іде,  все  сніг  іде…
Він  за  собою  знов  веде
вітри,  морози,  заметіль
й  докупи  їх  пряде.

Сплітає  у  холодні  дні,
сухі,  безрадісні,  сумні.
Морозить  душу  й  почуття,
на  серце  впав  мені…

Де  ж  забарилася  весна?
Мо  заблукала  десь  вона…
Чи  може  закрива  її
сніжинок  пелена.

А  сніг  іде,  все  сніг  іде…
Де  ділось  сонечко  руде?
Чому  на  серці  заметіль?
Весна-красуня  де?..

02.03.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779834
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.03.2018

Весняна віхола

Прийшла  весна,  та  снігу  в  пояс
лишила  щедра  нам  зима.
І  дівка  ледве  тягне  голос,
наскрізь  її  мороз  пройма.

Мете,  хурделить,  люто  свище,
ростуть  замети  навкруги.
Гуляє,  бавиться  вітрище,
все  перетрушує  сніги.

Весняне  забарилось  сонце,
сховалось  в  сніжній  куряві.
Лиш  розмальовує  віконця
мороз-художник…  Селяві!  

01.03.2018
http://www.stihi.ru/2018/03/01/3103

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779637
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.03.2018

Синдром недопитої склянки

Людський  характер  визначають  вчинки,
вони,  як  лакмусовий  папірець.
Коли  справляють  після  жнив  обжинки  –
поглянь  уважно,  як  смакує  жнець.

Бо,  зазвичай,  він  так  же  і  у  полі
виконував  роботу  будь-яку.
З  таким  завзяттям  буде  й  у  стодолі
трудитись  восени  вже,  на  току.

Про  що  говорить  непорожня  миска
чи  недопита  склянка,  хліба  шмат?
З  таких  працівників  немає  зиску,
їх,  зазвичай,  не  варто  брати  в  штат.

У  сиву  давнину  завжди  до  столу
саджався  зразу  незнайомий  гість
й  уважно  придивлялись,  чи  не  кволо
той  кандидат  у  першу  чергу  їсть!

21.02.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778263
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.02.2018

Повертайся Сагайдачний

Ой  ти,  Петре  Сагайдачний,  як  тобі  там  спиться?
Чи  душа  твоя  бунтарська  може  з  тим  змириться,
що  бідують  добрі  люди,  рідні  українці?
Бо  роздав  у  час  свій,  батьку,  ворогам  гостинців.

Визволяв  народ  козацький  з  лютої  неволі
й  не  шукав,  гетьмане  славний,  іншої  ти  долі.
Брали  Кафу  і  Очаків,  Стамбул  воювали,
захищали  рідну  землю  і  втоми  не  знали.

На  Москву  гуртом  ходили,  страху  напустили,
об'єднав  під  булавою  ти  козацькі  сили.
Били  турків  під  Хотином  з  польськими  братами,
та  приходилось  петляти  і  поміж  катами…

Працював  чола  у  поті  ти  для  України,
захищав  народ  злиденний  в  лихую  годину.
Православну  віру  нашу  не  давав  в  образу,
шабля  гостра  розтинала  нечисті  заразу.

Мріяв,  гетьмане  великий,  ти  про  самостійність
і  уже  таки  настала  та  щаслива  дійсність.
Здобули  свободу  й  волю  для  рідного  краю,
справедливості  ж,  як  завше,  не  було  й  немає…

Бо  дніпровськії  пороги  вкрила  смути  крига
і  на  троні  примостився  черговий  барига.
Нема  сили  вже  дивитись  на  народні  муки…
Повернися  і  клейноди  візьми  в  свої  руки!

20.02.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778056
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2018

Домашній лікар

Хто  з  віно́чка  вигляда  –
із  зубами  борода,
бо  чуприною-листами
міцно  сплівся  із  братами?

А  плюса́м  не  має  ліку,
заміняє  навіть  ліки,
проганяє  геть  простуду  –
добрий  лікар  всьому  люду!

З  дру́гом  цим  не  будуть  діти
взимку  й  восени  хворіти!
Хоч  гіркий,  та  я  вже  звик
їсти  із  борщем  часник.

17.02.2017
в  редакції  від  21.01.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2018

Часник

Він  з  віночка  вигляда  –
лише  зуби  й  борода,
бо  чуприною-листами
сплівся  міцно  із  братами.

17.02.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777550
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 17.02.2018

+Батьківська вишня

Розквітла  рясно  вишня  у  дворі,
немов  дівчина  вкрилася  фатою.
Приємно  заблукати  в  тій  порі,
де  мама  буде  завжди  молодою.

Вишня-черешня  моя,
батьківська  світла  родина,
щебет  дзвінкий  солов’я,
серця  мого  половина.

Спадає  долу  ще  духмяний  цвіт,
і  вітерець  його  кружляє  в  танці.
Через  десятки  не  забуду  літ,
до  річки  як  купатись  бігав  вранці.

Вишня-черешня  моя,
довго  ти  й  рясно  родила.
Нині  у  мене  своя
вже  немаленька  родина.

А  влітку  вишні  знову  забринять,
немов  гірлянди  у  зеленім  листі.
Як  ті  жарини,  що  для  всіх  горять,
хто  на  гостину  завітає  з  міста.

В  кожного  доля  своя,
пісня  дзвінка,  лебедина.
Завжди  ж  чекає  моя,
вишня  й  батьківська  родина!

17.02.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2018

Магія весни

За  зимою  настане  весна.
За  снігами  –  бурхливі  потоки.
За  дощами  –  небес  глибина.
За  плечами  ж  лиш  досвіду  роки…

Змінить  зиму  весняна  краса,
все  смарагдів  укриє  парчею  –
у  ранковім  промінні  роса
надихатиме  знову  Орфея.

За  зимою  приходить  весна
і  кінець  прохолодній  погоді.
Все  навколо  оновить  вона,
але  магія  та  лиш  в  природі…

15.02.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2018

Остання любов

За  кілька  кроків  до  зими
свою  любов  зустріли  ми.
Шляхами  різними  ішли,
але  її  таки  знайшли.

Хоча  уже  немало  літ,
та  не  страшні  мороз  і  лід.
І  не  лякають  холоди,
бо  це  кохання  назавжди.

Воно  зігріє  в  заметіль,
загоїть  невимовний  біль,
теплом  наповнює  серця
і  душі  пестить  без  кінця.

Сердець  гарячих  лине  стук
під  задушевний  потиск  рук.
Печаль  і  туга  відліта,
тепер  у  нас  одна  мета.

За  кілька  кроків  до  зими
любов  останню  стріли  ми.
Я  дякую  тобі,  мій  Бог,
вона  у  нас  одна  на  двох!

Розкрила  нам  любов  свої  обійми,
зненацька  захопила  у  полон.
Така  палка,  що  до  небес  підійме!
Ми  дихаємо  лише  в  унісон.

14.02.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2018

Пацюки

 Пацюки
Колись  у  ліс  забрів  один  медвідь.
Сподобалась  йому  зелена  хаща
і  залишився  в  тому  лісі  жить
топтун  Мишко,  з  дитинства  роботящий.

Його  громада  радо  прийняла
в  розкішні  лісові  свої  пенати,
та  заячу  посаду  лиш  змогла
Михайлу  косолапому  надати.

Погодився  й  старанно  працював,
виконував  ведмедячу  роботу  –
дерева  гнув  і  бджілок  доглядав…
До  сьомого  Мишко  трудився  поту!

Та  випадково,  у  один  із  днів,
коли  жував  свій  трудовий  окраєць,
зі  звірів  хтось  йому  переповів  –
Мишка  посаду  обіймає  заєць!..

Не  витримав  бурмило  дивини,
до  Головлісу  написавши  скаргу.
Приїхала  комісія  слонів  –
на  місці  розібрати  прикру  сварку.

Направили  за  куцим  ті  гінця,
щоб  заячі  почути  аргументи,
а  він  з  кишені  витяг  гаманця  –
надав  слонам  вагомі  документи.

Тоді  вони  послали  за  Мишком.
Наказ  той  дав  на  працевлаштування,
та  був  зупинений  єхидненьким  смішком
і  зрозумів  –  даремні  сподівання.

А  голова  комісії  казав
і  щурив  хитрі  очі  мов  китаєць,  –
Навіщо,  Мишо,  вам  оцей  скандал?
По  документу  ви,  шановний,  заєць!

Немало  у  житті  таких  комісій…
Скажу  для  тих,  кому  ще  не  втямки,
що  на  слонів  посади  в  Головлісі  –
оформлені  звичайні  пацюки!..

14.02.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2018

Нуль без палички

[i](або  мистецтво  високого  хамства)
[/i]
Колись  один  художник-жартівник,
що  потішатись  над  загалом  звик,
відчувши  в  коштах  немалу  потребу,
рішив  –  черговий  жарт  створити  треба.
Писав  митець  на  грані  аферизму
і  все  те  називав  супрематизмом.
Мистецтво  він  порівнював  з  верблюдом,
нав’юченим  усім  невмілим  людом:

Із  Персії  царями  і  Єгипту,
одалісок  вінком  і  манускриптів,
принцесами  з  собачками  і  без,
й  венерами-блудницями  з  небес.
Він  не  вважав  художників  митцями,
звав  філософії  ганчірок  їх  знавцями.
І  живопис  не  був  йому  секретом  –
на  череві  товстухи  лиш  корсетом.

Блукаючи  поміж  воріт  і  тином,
таки  створив  «знавець»  свою  картину.
В  ній  велич  хисту,  думки  глибина,
інтриги  згусток,  темна  таїна,
повії  карі  та  глибокі  очі
і  битва  негрів  прямо  серед  ночі.
Ну,  геній  просто,  біс  йому  не  брат!
За  ніч  родив  у  муках  свій  квадрат…

Для  арту  не  написано  закону,
та  куншт  цей  не  вартує  й  пів  лимона.
Ним  любуватись  можна  тільки  рачки,
ціна  в  базарний  день:  на  долар  –  пачка.
У  чому  суть  усе  ж  цього  памфлету?
Немає  тут  великого  секрету:
«шедевр»  модерну  зберігав  інтригу  –
сторіччя  він  висів  угору  дриґом!..

12.02.2018
[i]
"Мистецтво  живопису,  скульптури,  слова  було  до  цього  часу  верблюдом,  нав'юченим  різним  мотлохом  одалісок,  єгипетськими  і  персидськими  царями  Соломонами,  Саломеями,  принцами,  принцесами  з  їхніми  улюбленими  собачками  і  блудом  венер,  –  пише  художник  Казимир  Малевич  у  брошурі  "Від  кубізму  до  супрематизму",  виданій  до  відкриття  у  Санкт-­Петербурзі  виставки  "Нуль-десять"  1  січня  1916  року  –  19  грудня  1915-го  за  старим  стилем.  –  Живопис  був  краваткою  на  накрохмаленій  сорочці  джентльмена  і  рожевим  корсетом,  що  стягував  розбухлий  живіт  ожирілої  дами.  Худож­ники  були  судовими  слідчими,  чинами  поліції,  а  ще  –  адвокатами,  веселими  оповідачами  анекдотів,  психологами,  ботаніками,  зоологами,  археологами,  інженерами.  Наші  передвижники  розмальовували  горщики  на  парканах  Малоросії  і  старалися  передати  філософію  ганчірок.  Ближча  до  нас  молодь  зайнялася  порнографією  і  зробила  з  живопису  чуттєвий  хтивий  мотлох.  Але  творчості  не  було".
https://gazeta.ua/articles/history-journal/_tilo-vashe-zhive-u-suchasnosti-a-dusha-vbrana-u-starij-babusin-lifchik/667893  
http://www.uamodna.com/articles/kazymyr-malevych-ta-yogo-chornyy-kvadrat/  
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2018

Вищий закон

Адам  і  Єва  –  то  початок  людства.
Так  Біблія  говорить  нам  про  це.
Займатися  не  хочу  богохульством,
та  розімкнути  спробую  кільце.

Ті  прабатьки  –  єврейської  породи,
Господь  Яхве  такими  їх  зробив.
Взялися  звідки  інші  все  ж  народи
і  хто  тих  неєвреїв  породив?

Що  Вавилонську  будували  вежу,
що  мови  Бог  їм  нарізно  ділив…
Роздмухав  поміж  націй  хто  пожежу,
і  розбрату  вогонь  хто  запалив?

Чом  допустив  Господь  у  світі  рабство?
Людей  гнітили  гірше  за  скотів…
Невже  їх  муки  –  то  не  святотатство,
чи  ж  можна  так  недолити  братів?!.

Чому  Всевишній,  нації  не  мавши,
обрав  собі  окремий  все  ж  народ?
А  той,  завіти  Господа  поправши,
затіяв  із  крадіжок  хоровод…

Із  малечку,  від  ранку  і  до  ночі,
безперестанно  спини  гнуть  одні.
Їм  сльози  з  потом  застилають  очі,
та  мусять  прозябати  у  багні…

Усі  ж  державні  фабрики  й  заводи
у  власність  по  кишеням  розповзлись.
Представники  елітного  народу,
до  хитрощів,  як  в  давнину,  вдались.

Вони,  немов  на  дріжджах,  множать  статки,
приносить  криза  їм  новий  мільйон.
Кінці  з  кінцями  ж  платникам  податків
звести  не  помагає  навіть  сон.

А  де  ж  тоді  Господня  справедливість?
Чом  з  обраних  формує  пантеон?
Чи  він,  як  Цезар,  обраному  –  милість,
простим  же  смертним  –  працю  і  закон?!

І  хто  лукаві  ті  закони  пише  –
пройдисвіти  чи  інші  сили  мли?
Мільйони  животіють  нині  лише,
щоб  одиниці  обраних  жили!

Вернувшись  все  ж  до  спільного  коріння,
хіба  прийти  до  висновку  не  слід  –
як  прабатьки  з  єврейського  насіння,
у  всіх  нас  не  один,  єврейський,  рід?!

Тут  нестиковка  знову  випливає,
бо  різні  шкіра,  звички,  лексикон…
За  справедливість  вище  не  буває,
лиш  справедливість  –  то  життя  закон!

09.02.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776013
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2018

Дві біди

У  України  дві  біди  –  пихаті  і  пархаті.
Жиди,  кругом  одні  жиди,  вже  майже  в  кожній  хаті.
Засіли  в  головах,  умах,  у  Раді  і  Кабміні,
у  наших  доньках  і  синах…  Хабад  панує  нині!

Свою  забули  давнину  і  принесли  в  офіру,
сповідуємо  чужину  –  релігію  їх,  віру.
Хасиди  в  Умань  кожен  рік  злітаються  зусюди,
„своїм“  утратили  вже  лік  –  кругом  одні  іуди…

Вони  новий  Єрусалим  будують  в  нашім  краї,
а  ми  чергового  „капо“  на  трон  знов  обираєм.
Лукавий  ребе  нам  свою  уже  співає  тризну,
що  християнство  та  іслам  –  то  суть  іудаїзму…

Все  більше  й  більше  рідний  край  нагадує  руїну,
невже  не  звільнимо  від  зграй  ми  нашу  Україну?!.

08.02.2018

https://www.facebook.com/religiaopium/videos/928850103936388/  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775787
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.02.2018

Невже не вистачить?

За  що  стояв  у  Києві  Майдан
і  віддала  життя  Небесна  сотня?!
Щоб  правив  Україною  обман?
Щоб  Ненька  почувалася  самотньо?

Чому  ми  розбрелися  по  хатах
і  мовчки  шабаш  той  спостерігаєм?
Чому  не  заперечуєм  скотам,
збиткуються  які  над  рідним  краєм?

Петро  Мальдівський  –  горе-командор,
у  владу  вибрали  закінчених  плутархів…
Юрко  Сейшельський  урка-прокурор,  –
гарант  безкарності  пархатих  олігархів.

Розкрашено  ярмулками  Кабмін,
все  швидше  й  глибше  той  семітський  осмос.
Кияни,  піднімайтеся  з  колін!
Вам  імпонує  новий  Льоня  „Космос“?..

Смакуємо  давно  прокислий  квас,
меди  ж  покірно  віддаєм  тиранам…
Очолюють  чом  іновірці  нас?
У  нас  своїх  немає  отаманів?

Невже  на  хватить  мудрості  і  сил
нам  об’єднатись  у  сім’ю  єдину.
Скінчити  щоб  гіркий  парад  могил
і  відродить  стражденну  Україну?!.

06.02.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775434
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2018

Самі себе?!

Життя  людині  дане  тільки  Богом,
ніхто  його  не  вправі  віднімать!
Та  виявилась  іншою  дорога
євреїв  багатьох…  Ні  вік,  ні  стать
у  цьому  дійстві  не  зіграли  ролі,
коли  до  таборів  збирали  їх.
В  родиннім,  навіть,  випадало  колі
і  танув  у  печах  дитячий  сміх…

Однак,  не  все  в  питанні  цім  так  просто.
Чому  завжди  єврейський  антураж?
Чому  навкруг  євреїв  голокосту
у  всі  часи  такий  ажіотаж?
Нацисти  українців  не  вбивали?
В  концтабори  не  гнали  росіян
чи  білорусів  в  печі  не  складали,
поляків,  чехів,  сербів  –  всіх  слов’ян?!.

Немовби  димом  не  ішли  цигани,
французи,  німці  смерть  там  не  знайшли.
Іспанці  горді  власними  ногами
до  крематоріїв  дорогу  не  пройшли…
Чому  у  дні  війни,  не  тільки  Богом,
народ  ізраїлевий  „обраним“  знов  був?
Чому  лишилось  стільки  за  порогом?
Про  Мільха,  Гольдшлаг,  Кацлера  хтось  чув?!.

Перевертнів  таких  було  багато
тоді  в  двадцятий  лицемірний  вік  –
у  армії  фашистській  юд-солдатів
на  сотні  тисяч  йшов  мерзенний  лік.
У  „Травниках“  ще  звірів  муштрували,
тих  нелюдів  з  пов’язками  „капо“.
Чужі  й  свої  зазнали  їх  навали,
в  нацистських  вистачало  їх  депо.

Чому  євреї  розповзлись  по  світу?
Повсюди  тягнеться  семітський  шлейф…
Та  перш  за  все  і  всіх  вони  в  елітах.
Не  виключенням  став  й  германський  Рейх!..
Чому  євреїв  завжди  не  любили?
Ось  в  чому  суть  короткого  есе.
За  непомірність  і  підступну  силу,
за  їх  користолюбство,  перш  за  все!

01.02.2018

[i]Цей  твір  написано  мною  у  відповідь  на  твір  без  назви  автора  Т.  Вольтская,  опублікованого  на  ФБ,  наступного  змісту:

...Ах,  скажите,  скажите  скорее,
Где,  поляки,  ваши  евреи?
Где  торгуют  они,  где  бреют,
Лечат,  учат,  флиртуют,  стареют,
Проезжают  в  автомобиле?
Почему  вы  их  всех  убили?
Ах,  скажите,  скажите  скорее,
Где,  литовцы,  ваши  евреи?
Где  такие  ж,  как  вы,  крестьяне  –
Те,  кого  вы  толкали  к  яме,
А  кто  прятался  на  сеновале  –
Тех  лопатами  добивали.
Между  сосен,  янтарных  кочек
Не  положите  им  цветочек?
Ах,  скажите,  скажите  скорее,
Где,  французы,  ваши  евреи?  –
Адвокаты,  врачи,  кокетки,
Дети  с  вашей  лестничной  клетки,
Те,  которых  вы  увозили
Ранним  утром  –  не  в  магазины  –
К  черным  трубам,  стоявшим  дыбом,
Чтоб  соседи  взлетели  –  дымом.
Ах,  скажите,  скажите  скорее,
Где,  голландцы,  ваши  евреи?  –
Часовщик,  поправляющий  время,
И  кондитер,  испачканный  в  креме,
Где  рембрандтовские  менялы?
На  кого  вы  их  променяли?
Почему  вы  их  выдавали?
Почему  вы  их  убивали?
Ах,  скажите,  скажите  скорее,
Где,  британцы,  ваши  евреи,  
Те,  кому  вы  не  отперли  двери?
Пепел  их  –  на  земле,  в  траве  и
В  вашем  сердце,  что  всех  правее.
Ах,  беспечные  европейцы,
Эти  желтые  звезды,  пейсы,
Полосатых  призраков  стаи
В  вашем  зеркале  не  растаяли.
По  ночам  в  еврейском  квартале
Ветерок  шелестит  картавый.
Как  вам  дышится?  Как  вам  спится?
Не  тошнит  ли  вашу  волчицу
С  бронзовеющими  сосцами?
Подсказать?  Или  лучше  сами?
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774516
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.02.2018

Пардон, мадам!

Не  пийте,  пані,  так  багато,
утратите  від  хмелю  глузд.
З  лікером  віскі  –  то  занадто,
то  майже  непідйомний  груз…

Горілку  з  пивом  не  мішайте,
згубити  можна  розум,  честь!
Пардон,  мадам,  чи  вибачайте,
коли  вони,  звичайно,  єсть…

Вино  цідити  марна  справа,
смакуйте  ліпше  самогон.
Шампанським  полірнути?  Браво!
То  досвід  і  життя  закон.

Не  пийте,  пані,  непомірно,
поринете  в  анабіоз,
печінку  уб‘єте  манірно,
а  в  перспективі  –  лиш  цироз…

31.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2018

Заповіді Господні

Як  бає  всім  нам  Тора  іудейська,
сам  Бог  колись  з  Мойсеєм  говорив,
коли  пророк  той  свій  народ  єврейський
безводною  пустелею  водив.

Через  півсотні  днів  після  „ісходу“,
зустрів  його  Він  на  горі  Синай
і  заповіді  для  свого  народу
Мойсей  отримав,  що  приводять  в  рай.

Я  твій  Господь  єдиний!  Окрім  мене
нехай  не  буде  будь-яких  богів.
До  Неба  руки  ти  здійми  натхненно,
наперекір  догматам  ворогів!

Не  сотвори  ніякого  кумира,
подоби  на  небесне  чи  земне.
Прокляття  жде  нащадків  твоїх,  віру  –
ревнивий  Бог  нікого  не  мине…

Ім’я  не  згадуй  Господа  даремно.
Язик  брутальним  словом  не  погань,
слідкуй  за  ним  несамовито,  ревно,
щоб  покаранню  не  віддати  дань.

Шість  днів  Всевишній  дав  усім  для  праці,
суботу  ж  Він  для  себе  залишив.
Бо  світ  Господь  творив  шість  діб,  а  вранці
на  сьому  –  мир  спочинком  освятив.

Шануй  свою  рідню,  отця  і  неньку,
батьків,  які  дали  тобі  життя.
Будь  з  ними  завжди  ввічливо-чемненьким  –
продовжить  Бог  твоє  земне  буття.

Не  убивай,  не  відай  перелюбу,
в  чужого  і  свого  не  укради.
Як  близькості  в  житті  не  мав  без  шлюбу  –
то  зайвий  крок  до  Бога,  від  біди.

На  ближнього  не  свідчи  неправдиво
його  дружину  теж  не  побажай,
вола,  осла,  домівки,  навіть  жнива  –
отримаєш  багатий  урожай.

Ці  заповіді  –  Царства  запорука,
народу  що  Єгова  сотворив.
Його  народу!  Ось  у  чому  штука…
І  не  потрібно  більше  зайвих  слів.

Якщо  ж  мені  хтось  хоче  заперечить,
я  запитаю  також  тих  заброд  –
чом  не  виконує  ті  Божі  речі
у  першу  чергу  все  ж  Його  народ?!.

січень  2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774422
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 31.01.2018

+Подорож

Пливу  човном  прозорим  мов  зі  скла
життя  рікою  вже  з  десяток  літ.
Від  сонця  доста  я  зібрав  тепла,
знаходив  часто  папороті  цвіт…

По  берегах  –  стіною  окуга,
туман  долину  густо  огорнув.
Давно  затихли  жайвори  в  лугах
і  вітер  прохолодою  дихнув…

Вода  парує  ніби  молоко,
в  повітрі  запах  полину  висить.
На  березі  статечний  дід  Сашко
із  вудкою  задумливо  сидить.

Заплющу  очі  –  ранок  у  росі,
біжу  босоніж  вдаль  по  споришу.
Від  захвату  тону  у  тій  красі,
надихатися  юністю  спішу.

Навіяне,  в  картину  що  сплелось
як  ковдра,  той  туман  густий  накрив.
Минуло  півстоліття,  пронеслось,
та  видається,  нібито  й  не  жив…

Здається,  все  не  гірше  за  людей,
але  комфорту  мало  на  душі.
Залишу  після  себе  що?  Дітей
ще  роздуми,  байки,  пісні,  вірші…

Вони  весь  час  лунають  в  голові,
як  у  діброві  пісня  солов’я,
і  раптом  розумію,  се-ля-ві,
що  дід  Сашко  насправді  –  то  вже  я…

29.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2018

Полум’я душі*

Шалено  молодість  помчала  у  минуле,
солодкуватий  залишивши  присмак  мрій.
Погода  сонячна  в  дощах  уже  втонула,
а  душу  стомлену  терзає  буревій…

Ми  часто  затишок  серед  суєт  шукаєм,
гіркої  кави  філіжанку  пригубить.
А  як  гроза  над  нами  раптом  нависає  –
уже  безпомічні,  не  знаєм,  що  й  робить…

Плаща  немає,  парасолька  десь  удома,
всі  сили  віддано  безплідній  боротьбі.
Та  серце  мліє,  як  у  юності,  в  судомах,
коли  дивлюся  знову  в  очі  я  тобі…

Пташиний  плач  стає  на  щебет  навіть  схожий,
з  твого  лиця  як  чарівну  усмішку  п’ю.
Враз  зупинився  одинокий  перехожий,
згадав  він  також,  мабуть,  молодість  свою…

Останні  крапельки  з  даху  життя  спадають,
а  думи  серце  обвивають,  мов  вужі.
Воно  сердешне  рветься  й  раптом  затихає,
та  жевріє  ще  полум’я  в  душі…

28.01.2018

[i]*  Ремейк  на  твір  Тетяни  Ващук  „Вогонь  душі“,  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773689  .[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2018

Гімн сучасних шапокляків

Допомагаєш  людям?
                                                         Марнуєш  лише  час!
Робити  добрі  справи  –
                                                         заняття  не  для  нас.
Піклуємось  за  себе,
                                                         все  брешемо,  крадем.
Живемо  по  потребам,
                                                         сьогоднішнім  лиш  днем.

Ми  Тору  сотворили,
                                                         придумали  закон  –
ніхто  не  всуне  рило
                                                         у  наш  Синедріон.
Тримаємо  в  запасі
                                                         для  Бога  каяття,
бо  втілили  наразі
                                                         свій  рай  в  земне  життя!

Хто  помагає  людям  –
                                                         той  блазень  чи  дурак.
Не  зайвим  навіть  буде
                                                         мерзеннійший  п’ятак.
Своя  сорочка  ближче
                                                         до  тіла  і  душі,
хоч  тонемо  все  нижче
                                                         в  корупції  парші…

Вершки  ми  і  еліта,
                                                         писк  моди,  цинус,  треш!
Пішком  пройди  пів  світу  –
                                                         такого  не  знайдеш.
Колона  ми  вельможна,
                                                         суспільства  красна  нить!
Змінити  нас  не  можна,
                                                         нас  можна  лиш…  убить.

28.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2018

Дев’ять кіл пекла

Кипить  смола,  летять  протуберанці,
повсюди  крики,  сльози,  каяття…
Свої  гріхи  спокутують  поганці,
гієна  огненна  живе  своїм  життям.

Якщо  уважно  глянути  на  пекло,
воно  скоріш  нагадує  мішень.
По  ній  „стріляють“  грішники  уперто
і  попадають  чи  не  кожен  день.

Нехрещені  томляться  в  крайнім  колі,
утворюючи  своєрідний  Лімб.
Скорбота  вічна  –  їхня  тепер  доля,
безболісні  страждання  для  них  німб.

Сократ,  Вергілій,  Цезар,  Арістотель,
біблійні  Ной,  Мойсей  і  Авраам…
Харон,  Аїда  царства  Мефістофель,
сплавляє  Стіксом  їхні  душі  в  храм.

У  другім  колі  ураган  вирує,
він  хтиві  душі  на  шматочки  рве,
цар  Мінос  дійством  тим  усім  керує,
від  нього  потерпає  й  неживе...

Тут  Клеопатра  і  Семіраміда,
об  скелі  душі  блудниць  вітер  б’є.
Олена,  що  прекрасна  тільки  з  виду,
дань  за  гріхи  невпинно  віддає.

Зажерливі  у  третім  колі  муки
приймають  від  холодного  дощу.
Їх  Цербер  на  свої  узяв  поруки  –
смакує  замість  м’яса  і  борщу.

В  четвертім  скупердяї  й  марнотрати,
спокутують  тяжкі  свої  гріхи,
майно  і  честь  що  встигли  все  програти,
що  множили  свої  й  чужі  борги.

Назустріч  котять  величезні  глиби,
стикаються  і  пхають  знову  й  знов…
Терзаються  як  жадібні  тим  штибом,
слідкує  Плутос  згідно  настанов.

В  Стигійському  болоті  злі  й  ліниві
змагаються  запекло  у  борні
під  Флегієвим  наглядом  кмітливим,
але  в  багні  –  то  ще  не  у  вогні.

Бо  п’яте  коло  –  лише  середина
для  грішних  душ  зі  всіх  випробувань.
Кого  й  за  що  розплати  жде  дубина  –
перейдемо  до  інших  сповідань.

У  шостім  колі  ниці  лжепророки,
служителі  брехливі  всіх  церков.
Відплатою  за  нелюдські  пороки  –
могильні  печі,  краще  від  оков.

Змієволосі  Фурії  вартують
постійно  їх  в  розжарених  печах,
а  крики  душ  тих  в  Диті  лише  чують,
прокляття  в  них  Господнє  на  плечах.

У  сьомім  колі,  за  зловонним  ровом,
зібрались  вбивці  і  ґвалтівники.
Вогненного  дощу  попід  покровом
гуляють  полем  таті  й  босяки.

На  жаль,  сюди  попали  самовбивці
й  обдурений  усім  відомий  мавр,
бо  заблукали  всує  оті  вівці…
Начальником  там  –  грізний  Мінотавр.

Дурисвіти  у  восьмім  опинилось,
лжесвідки,  лицеміри,  чаклуни…
Їх  душі  вже  навічно  загубились
у  володіннях  злого  сатани.

Тут  звабники  пливуть  і  сутенери
у  озері  із  калу  й  нечистот.
Повії  томні  з  ликами  Венери
пірнають  у  фекалій  ешафот.

Киплять  попи  у  чанах  зі  смолою,
частують  їх  чорти  по  голові.
Висить  хабарник  в  тернях  під  скалою,
у  власній  захлинаючись  крові.

Гадалками  й  майстринями  феншуя
заповнений  увесь  той  „пантеон“
і  всіх,  корисних,  без  жалю  катує  –
шахрай,  брехун  великий,  Герион.

Дев’яте  коло,  яблучко  мішені,
то  пекла  самий-самий  епіцентр.
Там  прямо  з  троном  вмерзнув  на  арені
його  володар  –  хижий  Люцифер.

Для  зрадників  припас  він  вічний  холод,
щоб  їхні  душі  зберегти  гнилі,
не  опустився  поки  Божий  молот
і  не  розніс  їх  в  друзки  по  імлі.

Тут  Юда  з  Касієм  і  Брутом  геть  заклякли,
тут  Мічений  із  Кобою  сидять,
Морозов  Павлик  із  лицем  побляклим
і  сотні,  тисячі  таких  же  юденят…

Антей  вартує  їх  із  Ефіальтом,
а  разом  з  ними  велет  Бріарей.
Закінчив  я  своє  панно  зі  смальти.
Як  не  крути,  а  кожен  із  них  гей…

Щоденно  нам  це  пам’ятати  варто,
щоночі  навіть,  і  на  майбуття  –
„Божественну  комедію“  від  Данте,
трагедію  під  назвою  „Життя“.

січень  2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773502
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2018

22. Без посередників

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  22)
[/i]
Всевишній  –  пастир  мій!  Других  не  треба,
без  посередників  з  Ним  бесіди  веду.
Як  в  маклерах  існує  все  ж  потреба,
хай  самостійно  дбають  до  ладу.

В  лугах  альпійських  Він  мене  поселить,
зігріє  душу  радісним  вогнем,
оберне  в  повну  чашу  всю  оселю
і  благодать  Господня  не  мине.

Як  доберуся  до  долини  смерті,
піду  стежками  правди  я  Його,
усіх  Він  нас  спасе  від  круговерті
і  все  те  –  раді  імені  Свого…

25.01.2018

[i]Псалом  22:
1. Господь  то  мій  Пастир,  тому  в  недостатку  не  буду,
2. на  пасовиськах  зелених  оселить  мене,  на  тихую  воду  мене  запровадить!
3. Він  душу  мою  відживляє,  провадить  мене  ради  Ймення  Свого  по  стежках  справедливости.
4. Коли  я  піду  хоча  б  навіть  долиною  смертної  темряви,  то  не  буду  боятися  злого,  бо  Ти  при  мені,  Твоє  жезло  й  Твій  посох  вони  мене  втішать!
5. Ти  передо  мною  трапезу  зготовив  при  моїх  ворогах,  мою  голову  Ти  намастив  був  оливою,  моя  чаша  то  надмір  пиття!
6. Тільки  добро  й  милосердя  мене  супроводити  будуть  по  всі  дні  мого  життя,  а  я  пробуватиму  в  домі  Господньому  довгі  часи!

[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773253
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 25.01.2018

23. Перевертням

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  23)
[/i]
Той  добереться  до  вершини  слави
й  відчує  милість  Божу  на  собі,
хто  нечестивим  не  волає  „браво“,
сховавшись  запопадливо  в  юрбі.

Хто  має  щире  серце,  чисті  руки
і  власну  душу  бісу  на  заклав  –
благословенню  все  те  запорука
і  віри  беззавітної  анклав.

Лиш  той  зійде  до  Господа  на  гору,
не  лицемірив  хто  і  не  судив,
незмінно  хто  свою  єврейську  тору
в  святе  письмо  підступно  не  рядив.

25.01.2018

[i]Псалом  23:
1. Господня  земля,  і  все,  що  на  ній,  вселенна  й  мешканці  її,
2. бо  заклав  Він  її  на  морях,  і  на  річках  її  встановив.
3. Хто  зійде  на  гору  Господню,  і  хто  буде  стояти  на  місці  святому  Його?
4. У  кого  чисті  руки  та  щиреє  серце,  і  хто  не  нахиляв  на  марноту  своєї  душі,  і  хто  не  присягав  на  обману,
5. нехай  носить  він  благословення  від  Господа,  а  праведність  від  Бога  спасіння  свого!
6. Таке  покоління  усіх,  хто  шукає  Його,  хто  прагне  обличчя  Твого,  Боже  Яковів!  Села.
7. Піднесіте  верхи  свої,  брами,  і  будьте  відчинені,  входи  відвічні,  і  ввійде  Цар  слави!
8. Хто  ж  то  Цар  слави?  Господь  сильний  й  могутній,  Господь,  що  потужний  в  бою!
9. Піднесіте  верхи  свої,  брами,  і  піднесіте,  входи  відвічні,  і  ввійде  Цар  слави!
10. Хто  ж  то  Він,  той  Цар  слави?  Господь  Саваот  Він  Цар  слави!  Села.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773252
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 25.01.2018

Купальська ніч

Немає  кращого  у  світі,
як  назбирати  в  полі  квітів,
барвистий  виплести  вінок
і  понестися  у  танок.

Багаття  в  лузі  розпалити
та  хоровод  навкруг  водити,
торкнутися  твоїх  долонь
й  босоніж  прямо  у  вогонь…

Спадала  думка  ця,  бувало,
в  чарівну  нічку  на  Купала,
коли  п’янили  нас  дива
й  ходила  колом  голова.

Із  далини  юнацьких  літ
палає  папороті  цвіт,
де  поміж  лісу  до  світання
шукали  ми  своє  кохання.

Воно  горіло  в  сотні  свіч  –
на  те  вона  й  купальська  ніч!
А  потім  тихо  за  водою
пливли  віночки  чередою…

24.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2018

Дорога ціна

Найкращий  вчитель  –  досвід.  Зрозуміло,
в  житті  немає  ліпшого  повчання.
Він  дуже  добре  знає  своє  діло,
та  дорого  те  коштує  навчання.

23.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772889
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2018

Страх

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  21)
[/i]
Тремтиш?  Тремти,  великий  царю!
Ти  натворив  немало  бід…
Не  личить  нині  государю
єлей  вкушати  на  обід,
коли  народ  загруз  у  злиднях,
з  кінцями  зводить  лиш  кінці.
Диявол  править  цю  обідню
збирають  дань  його  женці.

До  Бога  тягнеш  знову  руки
і  щедрий  дар  Йому  несеш…
Прикрити  щоб  народні  муки,
затіяв  ти  цей  ниций  треш.
Кого  биками  називаєш?
Не  бачив  ти  ще  бугаїв!
Від  пересичення  сконаєш
серед  таких  же  глитаїв.

А  тупіт  буйволів  вже  чутно,
Лев  за  собою  їх  веде.
Тобі  вже  скоро  стане  скрутно
і  апетит  враз  пропаде.
Твої  багатства,  що  повсюди,
обернуться  у  сущий  прах.
І  стане  Бог  на  боці  люду!
Тебе  ж  підіпре  лише  страх.

23.01.2018

[i]Псалом  21:
1. Для  дириґента  хору.  На  спів:  «Ланя  зорі  досвітньої».  Псалом  Давидів.
2. Боже  мій,  Боже  мій,  нащо  мене  Ти  покинув?  Далекі  слова  мого  зойку  від  спасіння  мого!…
3. Мій  Боже,  взиваю  я  вдень,  та  Ти  не  озвешся,  і  кличу  вночі,  і  спокою  немає  мені!
4. Та  Ти  Святий,  пробуваєш  на  хвалах  Ізраїлевих!
5. На  Тебе  надіялись  наші  батьки,  надіялися  і  Ти  визволив  їх.
6. До  Тебе  взивали  вони  і  спасені  були,  на  Тебе  надіялися  і  не  посоромились.
7. А  я  червяк,  а  не  чоловік,  посміховище  людське  й  погорда  в  народі.
8. Всі,  хто  бачить  мене,  насміхаються  з  мене,  розкривають  роти,  головою  хитають!
9. Покладався  на  Господа  він,  хай  же  рятує  його,  нехай  Той  його  визволить,  він  бо  Його  уподобав!
10. Бо  з  утроби  Ти  вивів  мене,  Ти  безпечним  мене  учинив  був  на  персах  матері  моєї!
11. На  Тебе  з  утроби  я  зданий,  від  утроби  матері  моєї  Ти  мій  Бог!
12. Не  віддаляйся  від  мене,  бо  горе  близьке,  бо  нема  мені  помічника!
13. Багато  биків  оточили  мене,  башанські  бугаї  обступили  мене,
14. на  мене  розкрили  вони  свої  пащі,  як  лев,  що  шматує  й  ричить!
15. Я  розлитий,  немов  та  вода,  і  всі  кості  мої  поділились,  стало  серце  моє,  немов  віск,  розтопилось  в  моєму  нутрі.
16. Висохла  сила  моя,  як  лушпиння,  і  прилип  мій  язик  до  мого  піднебіння,  і  в  порох  смертельний  поклав  Ти  мене.
17. Бо  пси  оточили  мене…  обліг  мене  натовп  злочинців,  прокололи  вони  мої  руки  та  ноги  мої…
18. Я  висох,  рахую  всі  кості  свої,  а  вони  придивляються  й  бачать  нещастя  в  мені!
19. Вони  ділять  для  себе  одежу  мою,  а  про  шату  мою  жеребка  вони  кидають…
20. А  Ти,  Господи,  не  віддаляйся,  Допомого  моя,  поспіши  ж  мені  на  оборону!
21. Від  меча  збережи  мою  душу,  одиначку  мою  з  руки  пса!
22. Спаси  мене  від  пащі  лев'ячої,  а  вбогу  мою  від  рогів  буйволів.
23. Я  звіщатиму  Ймення  Твоє  своїм  браттям,  буду  хвалити  Тебе  серед  збору!
24. Хто  боїться  Господа,  прославляйте  Його,  увесь  Яковів  роде  шануйте  Його,  страхайтесь  Його,  все  насіння  Ізраїлеве,
25. бо  Він  не  погордував  і  не  зневажив  страждання  убогого,  і  від  нього  обличчя  Свого  не  сховав,  а  почув,  як  він  кликав  до  Нього!
26. Від  Тебе  повстане  хвала  моя  в  зборі  великім,  принесу  свої  жертви  в  присутності  тих,  хто  боїться  Його,
27. будуть  їсти  покірні  і  ситими  стануть,  хвалитимуть  Господа  ті,  хто  шукає  Його,  буде  жить  серце  ваше  навіки!
28. Усі  кінці  землі  спам'ятають,  і  до  Господа  вернуться,  і  вклоняться  перед  обличчям  Його  всі  племена  народів,
29. бо  царство  Господнє,  і  Він  Пан  над  народами!
30. Будуть  їсти  й  поклоняться  всі  багачі  на  землі,  перед  обличчям  Його  на  коліна  попадають  всі,  хто  до  пороху  сходить  і  не  може  себе  оживити!
31. Буде  потомство  служити  Йому,  й  залічене  буде  навіки  у  Господа.
32. Прийдуть  і  будуть  звіщать  Його  правду  народові,  який  буде  народжений,  що  Він  це  вчинив!

[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772857
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2018

20. Невже не гріх?

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  20)
[/i]
Як  тільки,  Отче,  весели́ться  цар!
В  його  мольбах  Ти  знову  не  відмовив.
Вінець  золотощи́рий,  Божий  дар,
отримав  він  за  підле  своє  слово…

Просив  собі  він  ла́сого  життя
і  довгих  літ  такого  існування.
Здійснилося  –  настало  майбуття́
і  справдились  найліпші  сподівання!

Хвала  та  велич  линуть  звідусіль,
і  золото  дощем  спадає  з  неба…
Досягнута  його  завітна  ціль,
але  взива́є  знову  він  до  Тебе:

„Десни́цею  своєю  ворогів
пове́ргни,  Отче,  порази́  стрілою,
щоб,  не  дай  Бог,  повернення  боргів
ніхто  не  зажадав  з  них  за  спиною.

Поглине  хай  усіх  невірних  ад,
простому  люду  шлях  лише  до  пекла!“
Розвіявся  вже  обіцянок  чад,
але  свята  надія  ще  не  сме́ркла…

Дітей  і  внуків,  і  нащадків  їх
чекає  що  до  сьомого  коліна?
Невже  таким  царям  уже  не  гріх
простий  народ  тримати  за  скотину?!

22.01.2018

1. Для  дириґента  хору.  Псалом  Давидів.
2. Господи,  силою  Твоєю  веселиться  цар,  і  спасінням  Твоїм  як  він  сильно  радіє!
3. Ти  йому  дав  бажання  серця  його,  і  прохання  уст  його  не  відмовив.  Села.
4. Бо  Ти  його  випередив  благословеннями  добра,  на  голову  йому  поклав  корону  зо  щирого  золота.
5. Життя  він  у  Тебе  просив,  і  дав  Ти  йому  довголіття  на  вічні  віки!
6. Слава  велика  його  при  Твоїй  допомозі,  хвалу  та  величність  кладеш  Ти  на  нього,
7. бо  Ти  вчиниш  його  благословенням  вічним,  звеселиш  його  радістю,  як  буде  він  разом  з  Тобою!
8. Цар  має  надію  на  Господа,  у  ласці  Всевишнього  не  захитається  він.
9. Знайде  рука  Твоя  всіх  ворогів  Твоїх,  знайде  правиця  Твоя  Твоїх  ненависників.
10. На  час  гніву  Свого  Ти  їх  учиниш  огненною  піччю,  Господь  гнівом  Своїм  їх  понищить,  і  огонь  пожере  їх.
11. Ти  вигубиш  плід  їхній  із  землі,  а  їхнє  насіння  з-поміж  синів  людських.
12. Бо  нещастя  на  Тебе  вони  простягли,  замишляли  злу  думку,  якої  здійснити  не  зможуть,
13. бо  Ти  їх  обернеш  плечима  до  нас,  на  тятивах  Своїх  міцно  стріли  поставиш  на  них.
14. Піднесися  ж,  о  Господи,  в  силі  Своїй,  а  ми  будем  співати  й  хвалити  могутність  Твою!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772715
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2018

Поет

Поет  не  народився  випадково,
якщо  він  тільки  взагалі  поет,
бо  майже  кожне  сказане  ним  слово
вплітається  у  пісню,  вірш,  сонет…

Бо  всяка  фраза,  мов  стріла  із  лука,
запущена  у  доленосну  ціль,
а  кожен  твір  –  уяви  лет  і  мука,
вершина  щастя  й  невимовний  біль.

Дзвінкі  катрени  –  камінці,  цеглини,
з  них  неприступну  він  кладе  стіну,
то  захист  і  надія  для  людини
на  мир,  що  переможе  все  ж  війну.

Поет  –  то  честь  і  совість  для  суспільства,
його  обличчя,  фаху  еталон,
борець  за  правду  з  силами  злодійства,
слуга  народу  і  його  закон.

А  ще  скажу  усім  одне  напевно  –
зразок  смаку  він,  вищий  етикет,
така  людина  у  наш  час  непевний
й  достойна  лише  імені  Поет!

22.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772667
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2018

Можливо

Можливо  в  році  цім  новім
десь  в  полі  дальнім,  серед  жита,
собі  тихенько  розповім,
без  тебе  як  учився  жити…

Як  вічність  в  Господа  просив
навколішках  посеред  хати,
до  крові  губи  прикусив
й  минуле  вчився  забувати.

Як  щодоби  шукав  себе,
все  прагнув  правди,  як  спасіння,
та  знов  і  знов  чекав  тебе,
немовби  Бога  воскресіння!

Як  подумки  зовсім  один
блукав  у  просторі  і  часі.
Як  зупинився  часу  плин,
себе  вже  бачив  в  темній  рясі…

Як  підземеллями  душі
життя  носив,  немов  офіру.
Як  несподівано  вірші
любов  мені  вернули  й  віру!

Лише  собі…  Помилуй,  Боже!
Десь  у  степах,  посеред  трав,
бо  зрозуміти  мене  зможе
лиш  той,  хто  у  житті  кохав…

січень  2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2018

18. Запоруки праведності

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  18)
[/i]
Співає  Небо  Господу  осанну
і  вторить  йому  матінка  Земля.
Із  дня  у  день,  в  ніч  з  ночі  несказанно
знання  передаються.  Окриля
їх  відголос  безмовно  Світ,  безслівно.
Шатро  для  Сонця  збудував  із  них.
Воно  виходить  велетом  чарівним
зі  шлюбного  чертога,  мов  жених.

Героя  схід  і  його  мандри  небом
дарують  всьому  світло  і  тепло,
щоб  кожен  міг  здійснити  власну  требу,
схиливши  перед  Ним  своє  чоло.
Закон  Господній  вельми  досконалий,
він  дух  зміцнить  і  загартує  плоть.
В  нім  мудрості  закладено  начало,
щоб  підлість  і  зневіру  побороть.

Ясні  Творця  накази  й  справедливі,
зціляють  душу,  серце  веселять,
ще  й  очі  просвітліють  всім  на  диво,
бо  чистота  не  може  не  сіять.
А  страх  Господній,  з  правдою  сполука,
дорожчий  золота,  за  мед  солодший  він  –
то  чистоти  святої  запорука,
надійніший  він  від  фортечних  стін.

Очисти,  Господи,  від  скверни  та  свавілля
і  помилки  дай  силу  зрозуміть,
щоб  не  діждатись  пустоти  похмілля,
щоб  марно  все  життя  не  загубить.

21.01.2018

Псалом  18:
1. Для  дириґента  хору.  Псалом  Давидів.
2. Небо  звіщає  про  Божую  славу,  а  про  чин  Його  рук  розказує  небозвід.
3. Оповіщує  день  дневі  слово,  а  ніч  ночі  показує  думку,
4. без  мови  й  без  слів,  не  чутний  їхній  голос,
5. та  по  цілій  землі  пішов  відголос  їхній,  і  до  краю  вселенної  їхні  слова!  Для  сонця  намета  поставив  у  них,
6. а  воно,  немов  той  молодий,  що  виходить  із-під  балдахину  свого,  воно  тішиться,  мов  той  герой,  щоб  пробігти  дорогу!
7. Вихід  його  з  краю  неба,  а  обіг  його  аж  на  кінці  його,  і  від  спеки  його  ніщо  не  заховається.
8. Господній  Закон  досконалий,  він  зміцнює  душу.  Свідчення  Господа  певне,  воно  недосвідченого  умудряє.
9. Справедливі  Господні  накази,  бо  серце  вони  звеселяють.  Заповідь  Господа  чиста,  вона  очі  просвітлює.
10. Страх  Господа  чистий,  він  навіки  стоїть.  Присуди  Господа  правда,  вони  справедливі  всі  разом,
11. дорожчі  вони  понад  золото  і  понад  безліч  щирого  золота,  і  солодші  за  мед  і  за  сік  щільниковий,
12. і  раб  Твій  у  них  бережкий,  а  в  дотриманні  їх  нагорода  велика.
13. А  помилки  хто  зрозуміє?  Від  таємних  очисть  Ти  мене,
14. і  від  свавільців  Свого  раба  заховай,  нехай  не  панують  вони  надо  мною,  тоді  непорочним  я  буду,  і  від  провини  великої  буду  очищений.
15. Нехай  будуть  із  волі  Твоєї  слова  моїх  уст,  а  думки  мого  серця  перед  лицем  Твоїм,  Господи,  скеле  моя  й  мій  Спасителю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772530
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 21.01.2018

16. Влада

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  16)
[/i]
Чи  ще  у  білім  світе  є
крім  мене  хтось,  великий  Боже,
хто  славить  так  ім’я  твоє,
хто  так  вартує  на  сторожі,
як  я  –  твій  раб  і  божий  син,
твій  учень  вірний  і  старанний?
Хоча  не  тішить  часу  плин,
та  не  страшать  мене  й  страждання.

Ти  випробовував  мене
не  раз,  не  два,  удень,  ночами…
Хай  гнів  невірних  омине
мене  з  їх  підлими  речами.
Зміцни,  Всевишній,  укріпи
у  намірах  Тобі  служити,
підступним  очі  засліпи,
великий  Отче,  небожитель.

Не  дай  повергнути  царя
і  скинути  його  в  пучину.
Візьми  дарунки  з  вівтаря,
не  викривай  мою  личину.
Нехай  не  вразить  мене  грім
і  не  карай  публічно  строго  –
не  дай  засумніватись  в  тім,
що  кожна  влада  є  від  Бога…

20.01.2018

Псалом  16.
1. Вислухай,  Господи,  правду  мою,  послухай  благання  моє!  Почуй  молитву  мою  із  уст  необлудних!
2. Від  Твого  лиця  нехай  вирок  мій  вийде,  а  очі  Твої  нехай  бачать  мою  правоту!
3. Ти  випробував  моє  серце,  навістив  уночі,  перетопив  Ти  мене,  й  не  знайшов  чогось  злого.  І  роздумував  я,  щоб  лихе  з  моїх  уст  не  виходило,
4. а  в  людських  ділах,  за  словом  уст  Твоїх,  я  стерігся  доріг  гнобителя.
5. Зміцняй  стопи  мої  на  дорогах  Твоїх,  щоб  кроки  мої  не  хиталися!
6. Я  кличу  до  Тебе,  бо  відповіси  мені,  Боже,  нахили  Своє  ухо  до  мене,  вислухай  мову  мою,
7. покажи  дивну  милість  Свою,  Спасителю  тих,  хто  вдається  до  Тебе  від  заколотників  проти  правиці  Твоєї.
8. Хорони  Ти  мене,  як  зіницю  Свою,  дочку  ока,  у  тіні  Своїх  крил  заховай  Ти  мене
9. від  безбожних,  що  гублять  мене,  смертельні  мої  вороги  оточили  мене!
10. Товщем  замкнули  вони  своє  серце,  уста  їхні  говорять  бундючно.
11. Вороги  оточили  тепер  наші  кроки,  наставили  очі  свої,  щоб  мене  повалити  на  землю…
12. Із  них  кожен  подібний  до  лева,  що  шарпати  прагне,  й  як  левчук,  що  сидить  в  укритті…
13. Устань  же,  о  Господи,  його  попередь,  кинь  його  на  коліна!  Мечем  Своїм  душу  мою  збережи  від  безбожного,
14. від  людей  рукою  Своєю,  Господи,  від  людей  цього  світу,  що  частка  їхня  в  цьому  житті,  що  Ти  скарбом  Своїм  наповняєш  їхнє  черево!  Ситі  їхні  сини,  останок  же  свій  для  дітей  вони  лишать.
15. А  я  в  правді  побачу  обличчя  Твоє,  і,  збудившись,  насичусь  Твоєю  подобою!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772320
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 20.01.2018

17. З Богом

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  17)
[/i]
Господь  –  моя  сила!  Творець  –  моя  скеля!
Ти,  Боже,  твердиня  моя!
Ти  башта,  фортеця  і  навіть  оселя,
мій  щит,  а  ще  спів  солов’я.

Тенета  смертельні  мені  не  загроза,
своїх  ворогів  не  боюсь.
Ні  спека  мені  не  страшна,  ні  морози,
я  підлим  в  обличчя  сміюсь.

Мій  Бог,  осідлавши  свого  херувима,
по  небу  летить  серед  хмар.
І  сила,  і  слава  його  незборима
міцніша  від  тисяч  примар.

За  праведність,  Господи,  інших  Ти  судиш,
за  вірність  і  рук  чистоту.
Даруй  же  прозріння  усім,  кого  любиш,
яви  нам  душі  широту!

Не  зрадим  нізащо  своїй  ми  ідеї,
чужих  нам  не  треба  богів.
Подібно  Давиду,  царю  Іудеї,
ми  знищим  усіх  ворогів.

У  цьому  Всевишній  усім  запорука,
підпора  і  дороговказ.
Стрілу  налаштує  і  в  руку  дасть  лука,
на  поміч  Він  прийде  й  не  раз!

19.01.2018
[i]
Псалом  17.
1. Для  дириґента  хору.  Раба  Господнього  Давида,  коли  він  промовив  до  Господа  слова  цієї  пісні  того  дня,  як  Господь  урятував  його  з  руки  всіх  його  ворогів  та  від  руки  Саула,
2. то  він  проказав:  Полюблю  Тебе,  Господи,  сило  моя,
3. Господь  моя  скеля  й  твердиня  моя,  і  Він  мій  Спаситель!  Мій  Бог  моя  скеля,  сховаюсь  я  в  ній,  Він  щит  мій,  і  ріг  Він  спасіння  мого,  Він  башта  моя!
4. Я  кличу:  Преславний  Господь,  і  я  визволений  від  своїх  ворогів!
5. Тенета  смертельні  мене  оточили,  і  потоки  велійяала  лякають  мене!
6. Тенета  шеолу  мене  оточили,  і  пастки  смертельні  мене  попередили.
7. В  тісноті  своїй  кличу  до  Господа,  і  до  Бога  свого  я  взиваю,  Він  почує  мій  голос  із  храму  Свого,  і  доходить  мій  зойк  до  лиця  Його  в  уші  Йому!
8. Захиталась  земля  й  затремтіла,  і  затряслись  і  хитались  підвалини  гір,  бо  Він  запалився  від  гніву:
9. із  ніздер  Його  бухнув  дим,  з  Його  ж  уст  пожирущий  огонь,  і  жар  запалився  від  Нього!
10. Він  небо  простяг  і  спустився,  а  хмара  густа  під  ногами  Його.
11. Усівся  Він  на  херувима  й  летів,  і  на  вітрових  крилах  понісся…
12. Поклав  темряву  Він  як  заслону  Свою,  довкілля  Його  то  темрява  вод,  а  мешкання  Його  густі  хмари!
13. Від  блиску,  що  був  перед  Ним,  град  і  жар  огняний  пройшли  хмари  Його…
14. І  Господь  загримів  у  небесах,  і  Всевишній  Свій  голос  подав,  град  і  жар  огняний!
15. Він  послав  Свої  стріли,  та  їх  розпорошив,  і  стрілив  Він  блискавками,  та  їх  побентежив.
16. Показалися  річища  водні,  і  відкрились  основи  вселенної,  від  сваріння  Твого,  о  Господи,  від  подиху  вітру  із  ніздер  Твоїх…
17. Він  простяг  з  висоти  Свою  руку,  узяв  Він  мене,  витяг  мене  з  вод  великих,
18. він  мене  врятував  від  мого  потужного  ворога,  і  від  моїх  ненависників,  бо  сильніші  від  мене  вони!
19. Напали  на  мене  вони  в  день  нещастя  мого,  та  Господь  був  моїм  опертям,
20. і  на  місце  розлоге  Він  вивів  мене,  Він  мене  врятував,  бо  вподобав  мене!
21. Нехай  Господь  зробить  мені  за  моєю  справедливістю,  хай  заплатить  мені  згідно  з  чистістю  рук  моїх,
22. бо  беріг  я  дороги  Господні,  і  від  Бога  свого  я  не  відступив,
23. бо  всі  Його  присуди  передо  мною,  і  не  відкидав  я  від  себе  Його  постанов!
24. І  був  я  із  Ним  непорочний,  і  стерігся  своєї  провини,
25. і  Господь  заплатив  був  мені  за  моєю  справедливістю,  згідно  з  чистістю  рук  моїх  перед  очима  Його.
26. Із  справедливим  поводишся  Ти  справедливо,  із  чесним  по-чесному,
27. із  чистим  поводишся  чисто,  а  з  лукавим  за  лукавством  його,
28. бо  народ  із  біди  Ти  спасаєш,  а  очі  зухвалі  принижуєш,
29. бо  Ти  світиш  мого  світильника,  Господь  Бог  мій,  освітлює  Він  мою  темряву!
30. Бо  з  Тобою  поб'ю  я  ворожого  відділа,  і  з  Богом  своїм  проберусь  через  мур.
31. Бог  непорочна  дорога  Його,  слово  Господнє  очищене,  щит  Він  для  всіх,  хто  вдається  до  Нього!
32. Бо  хто  Бог,  окрім  Господа?  і  хто  скеля,  крім  нашого  Бога?
33. Цей  Бог  мене  силою  оперезав,  і  дорогу  мою  учинив  непорочною,
34. Він  зробив  мої  ноги,  мов  у  лані,  і  ставить  мене  на  висотах  моїх,
35. мої  руки  навчає  до  бою,  і  на  рамена  мої  лука  мідяного  напинає.
36. І  дав  Ти  мені  щит  спасіння  Свого,  а  правиця  Твоя  підпирає  мене,  і  чинить  великим  мене  Твоя  поміч.
37. Ти  чиниш  широким  мій  крок  підо  мною,  і  стопи  мої  не  спіткнуться.
38. Женуся  я  за  ворогами  своїми,  і  їх  дожену,  і  не  вернуся,  аж  поки  не  винищу  їх,
39. я  їх  потрощу,  й  вони  встати  не  зможуть,  повпадають  під  ноги  мої!
40. Ти  ж  для  бою  мене  підперізуєш  силою,  валиш  під  мене  моїх  ворохобників.
41. Повернув  Ти  до  мене  плечима  моїх  ворогів,  і  понищу  ненависників  я  своїх!
42. Кричали  вони,  та  немає  спасителя,  взивали  до  Господа,  і  не  відповів  їм.
43. І  я  їх  зітру,  як  той  порох  на  вітрі,  як  болото  на  вулицях,  їх  потопчу!
44. Ти  від  бунту  народу  мене  бережеш,  Ти  робиш  мене  головою  племенам,  мені  будуть  служити  народи,  яких  я  не  знав!
45. На  вістку  про  мене  слухняні  мені,  до  мене  чужинці  підлещуються,
46. в'януть  чужинці  і  тремтять  у  твердинях  своїх…
47. Живий  Господь,  і  благословенна  будь,  скеле  моя,  і  нехай  Бог  спасіння  мойого  звеличиться,
48. Бог,  що  помсти  за  мене  дає,  і  що  народи  під  мене  підбив,
49. що  рятує  мене  від  моїх  ворогів,  Ти  звеличив  мене  над  повстанців  на  мене,  спасаєш  мене  від  насильника!
50. Тому  то  хвалю  Тебе,  Господи,  серед  народів,  і  Йменню  Твоєму  співаю!
51. Ти  Своєму  цареві  спасіння  побільшуєш,  і  милість  вчиняєш  Своєму  помазанцеві  Давиду  й  насінню  його  аж  навіки.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772271
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 19.01.2018

+Коляда

Угору  сонце  лиш  пішло
і  сніжень  на  поріг  –
шляхи-дороги  замело,
крокує  Новий  рік!
Вітаємо  з  Різдвом  усіх
найкращих  із  людей.
Хай  линуть  радощі  і  сміх
з  відчинених  дверей!

Колядую,  колядую,  колядую…
Зі  святами  новорічними  віншую.
На  здоров’я  і  добро  вам  засіваю,
щастя,  радості,  добробуту  бажаю.
На  здоров’я  і  добро  вам  колядую.
Слава  Господу  навіки!  Алілуя!

Нехай  зимовий  Миколай
заходить  в  кожен  дім.
Дарує  усмішку  нехай
великим  і  малим.
Хай  музика  в  усі  часи
лунає  без  кінця,
любов  чарівної  краси
наповнює  серця!

Колядую,  колядую,  колядую…
Зі  святами  новорічними  віншую.
На  здоров’я  і  добро  вам  засіваю,
щастя,  радості,  добробуту  бажаю.
На  здоров’я  і  добро  вам  колядую.
Слава  Господу  навіки!  Алілуя!

січень  2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2018

14. Достойник

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  14)
[/i]
Той  милості  Всевишнього  достойний,
хто  правду  в  серці  зігрівав  своїм,
хто  не  цурався  істин  непристойно
і  нечестивців  не  пускав  у  дім.

Язик  хто  не  паскудив  свій  брехнею,
з  відступником  хто  дружбу  не  водив,
хто  ближнього  не  змішував  з  землею,
себе  служінню  Богу  присвятив.

Хто  в  ріст  не  зичив  срібла  знову  й  знову,
блаженному  у  скруті  допоміг,
не  зраджував  ніяк  своєму  слову,
хто  духом  грубу  силу  переміг.

15.01.2018

Псалом  14  
Псалом  Давида.  
1  Господи!  кто  может  пребывать  в  жилище  Твоем?  кто  может  обитать  на  святой  горе  Твоей?  
2  Тот,  кто  ходит  непорочно  и  делает  правду,  и  говорит  истину  в  сердце  своем;  
3  кто  не  клевещет  языком  своим,  не  делает  искреннему  своему  зла  и  не  принимает  поношения  на  ближнего  своего4  
4  тот,  в  глазах  которого  презрен  отверженный,  но  который  боящихся  Господа  славит;  кто  клянется,  хотя  бы  злому,  и  не  изменяет;  
5  кто  серебра  своего  не  отдает  в  рост  и  не  принимает  даров  против  невинного.  Поступающий  так  не  поколеблется  вовек.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771657
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 16.01.2018

15. Єдиний

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  15)
[/i]
Творець  –  єдиний!  Це  мені  відо́мо,
хто  як  Його  собі  б  не  називав.
Цю  істину  повторюю  свідо́мо,
то  мудрості  тисячолітній  сплав.

В  псалмах  ще  цар  Давид  в  часи  далекі
розповідав  нам  про  чужих  богі́в,
бажав  їх  учням  смутку  повні  гле́ки,
пророчив  пекла  дев’ять  їм  кругів.

Однак  ми  всі  одно́го  Бога  діти,
у  Всесвіту  один  лише  Творець.
Для  всіх  одне-єдине  Сонце  світить,
чоло  прикрасить  лиш  один  вінець.

Людино,  вір,  коли  возно́сиш  руки,
а  на  вуста́х  брини́ть  ім’я  Творця  –
один  Господь  розвіє  наші  муки
і  благодаттю  сповнить  нам  серця!

16.01.2018

Псалом  15  
Песнь  Давида.  
1  Храни  меня,  Боже,  ибо  я  на  Тебя  уповаю.  
2  Я  сказал  Господу:  Ты  -  Господь  мой;  блага  мои  Тебе  не  нужны.  
3  К  святым,  которые  на  земле,  и  к  дивным  Твоим  -  к  ним  все  желание  мое.  
4  Пусть  умножаются  скорби  у  тех,  которые  текут  к  богу  чужому;  я  не  возлию  кровавых  возлияний  их  и  не  помяну  имен  их  устами  моими.  
5  Господь  есть  часть  наследия  моего  и  чаши  моей.  Ты  держишь  жребий  мой.  
6  Межи  мои  прошли  по  прекрасным  местам,  и  наследие  мое  приятно  для  меня.  
7  Благословлю  Господа,  вразумившего  меня;  даже  и  ночью  учит  меня  внутренность  моя.  
8  Всегда  видел  я  пред  собою  Господа,  ибо  Он  одесную  меня;  не  поколеблюсь.  
9  Оттого  возрадовалось  сердце  мое  и  возвеселился  язык  мой;  даже  и  плоть  моя  успокоится  в  уповании,  
10  ибо  Ты  не  оставишь  души  моей  в  аде  и  не  дашь  святому  Твоему  увидеть  тление,  
11  Ты  укажешь  мне  путь  жизни:  полнота  радостей  пред  лицем  Твоим,  блаженство  в  деснице  Твоей  вовек.

Хорони  мене,  Боже,  я  бо  до  Тебе  вдаюся!
Я  сказав  Господеві:  Ти  Бог  мій,  добро  моє  тільки  в  Тобі!
До  святих,  які  на  землі,  що  шляхетні  вони,  до  них  все  жадання  моє!
Нехай  множаться  смутки  для  тих,  хто  набув  собі  інших  богів,  я  не  буду  приносить  їм  ливної  жертви  із  крови,  і  їхніх  імен  не  носитиму  в  устах  своїх!
Господь  то  частина  спадку  мого  та  чаші  моєї,  Ти  долю  мою  підпираєш!
Частки  припали  для  мене  в  хороших  місцях,  і  гарна  для  мене  спадщина  моя!
Благословляю  я  Господа,  що  радить  мені,  навіть  ночами  навчають  мене  мої  нирки.
Уявляю  я  Господа  перед  собою  постійно,  бо  Він  по  правиці  моїй,  й  я  не  буду  захитаний!
Через  те  моє  серце  радіє  та  дух  веселиться,  і  тіло  моє  спочиває  безпечно!
Бо  Ти  не  опустиш  моєї  душі  до  шеолу,  не  попустиш  Своєму  святому  побачити  тління!
Дорогу  життя  Ти  покажеш  мені:  радість  велика  з  Тобою,  завжди  блаженство  в  правиці  Твоїй!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771656
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 16.01.2018

Не зміг

Прожив  немало  літ  і  днів,
як  лунь  вже  грива  сива,
але  здолати  не  зумів
в  собі  усе  ретиве.

15.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771467
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 15.01.2018

Краще гірка правда

Гірку  вже  краще  правду  говорити:
хоч  ранить  сильно,  потім  все  ж  лікує,
надію  ніж  брехнею  подарити,
що  заспокоїть,  а  затим  –  лінчує!

14.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771407
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2018

Серце

Відомо:  досвід  –  завжди  сила,
однак  це  лише  словеса…
Чому  б  життя  нас  не  учило,
а  серце  вірить  в  чудеса!..

Голубить  заповітні  мрії,
у  казці  сонечком  живе.
Плекає  чарівну  надію
і  небом  зоряним  пливе.

Біда  його  на  шмаття  крає,
та  щастя  склеїть  далебі…
Отак  життя  і  протікає
у  єдності  і  боротьбі.

14,16.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2018

Тіло і кров

Я  бачив,  як  брати  вкушають  тіло  Бога
і  кров’ю  запивають  усе  те…
Лежить  куди  в  нелегкий  час  життя  дорога?
Куди  вона  усіх  нас  приведе?..

До  спадщини  Творця  підхід  такий  хвилює,
картина  ця  спокою  не  дає,
бо  один  одного  їдять  миряни  всує
і  ладні  горло  гризти  за  своє.

Та  за  своє  –  то  півбіди,  вражає  інше,
на  даний  час  біда  в  другому  вже.
Їдять  живих  людей  і  з  кожним  днем  все  більше,
ще  й  кров’ю  запивають,  за  чуже!..

14.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771312
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.01.2018

+Василя

Як  зима  вертає  в  літо,
так  Василь  проходить  світом.
Тож  дозвольте  привітати
вас  із  цим  веселим  святом!

Засіваю  хату  житом,
щоб  в  достатку  стали  жити.
Вам  насиплю  ще  пшениці
на  пухнаті  паляниці.

Щоб  вареники  пузаті
не  виводились  у  хаті,
а  також  на  пампушки,
пиріжки  і  галушки.

Ще  добавлю  дрібку  проса
на  густі  травневі  роси,
на  багатий  урожай
і  на  пишний  коровай.

Наостанок  повну  жменю
засіваю  вам  ячменю,
щоб  дістало  й  на  черінь.
Слава  Господу!  Амінь!

13.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771205
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.01.2018

13. Праведність

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  13)
[/i]
Сказав  безумний,  –  Вже  немає  Бога,
лиш  брехуни  і  злодії  кругом,
не  варто  нам  чекати  допомоги,
пропали  ті,  хто  радує  добром!

З  небес  Господь  людей  оглянув  спішно,
безумця  щоб  розгледіти  того,
чи  розуміє  він,  що  Бог  безгрішний,
чи  дійсно  ще  шукає  хтось  Його…

Невже  їм  глупим  розуму  не  стане,
закон  надалі  щоб  не  попирать?
Чи  дурня  Люцифер  кричить  вустами,
що  не  потрібна  Божа  благодать?

Лиш  в  праведності  вся  Господня  сила!
Для  людства  настає  нелегкий  час,
бо  праведників  майже  не  лишилось,
їх  з  кожним  днем  все  менше  серед  нас…

12.01.2018

Псалом  13  
Начальнику  хора.  Псалом  Давида.  
1  Сказал  безумец  в  сердце  своем:  .  Они  развратились,  совершили  гнусные  дела;  нет  делающего  добро.  
2  Господь  с  небес  призрел  на  сынов  человеческих,  чтобы  видеть,  есть  ли  разумеющий,  ищущий  Бога.  
3  Все  уклонились,  сделались  равно  непотребными;  нет  делающего  добро,  нет  ни  одного.  
4  Неужели  не  вразумятся  все,  делающие  беззаконие,  съедающие  народ  мой,  как  едят  хлеб,  и  не  призывающие  Господа?  
5  Там  убоятся  они  страха,  [где  нет  страха,]  ибо  Бог  в  роде  праведных.  
6  Вы  посмеялись  над  мыслью  нищего,  что  Господь  упование  его.  
7    Когда  Господь  возвратит  пленение  народа  Своего,  тогда  возрадуется  Иаков  и  возвеселится  Израиль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770920
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 12.01.2018

9. Осанна

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  9)
[/i]
Співатиму  пісню  свою  тобі,  Боже,
щоб  ворог  розлючений  пав.
Суддею  величним  Ти  стань  на  сторожі
усіх  моїх  лицарських  справ!

Радітиму  величі  я  урочисто
і  мудрості,  Боже,  твоїй.
Із  днів  безпросвітних  зірви  Ти  намисто,
наблизь  нас  до  праведних  мрій.

Позбавив  Ти  ворога  лютого  зброї,
і  пам’ять  про  нього  прогнав.
Дав  мудрості  бідному  люду  сувої,
дорогу  в  майбутнє  проклав.

В  майбутнім  народи  чекає  суд  Божий,
де  кожен  за  все  відповість.
За  все,  що  зробив  чи  подумав  негоже,
за  підлість,  підступність  і  злість.

Співаю  Творцю  цю  величну  осанну,
Всевишнього  славлю  ім’я.
Дорогу  Його  з  Гетсиманського  саду
повік  не  забуду  вже  я.

10.01.2018

[i]Псалом  9  
1  Начальнику  хора.  По  смерти  Лабена.  Псалом  Давида.  
2  Буду  славить  [Тебя],  Господи,  всем  сердцем  моим,  возвещать  все  чудеса  Твои.  
3  Буду  радоваться  и  торжествовать  о  Тебе,  петь  имени  Твоему,  Всевышний.  
4  Когда  враги  мои  обращены  назад,  то  преткнутся  и  погибнут  пред  лицем  Твоим,  
5  ибо  Ты  производил  мой  суд  и  мою  тяжбу;  Ты  воссел  на  престоле,  Судия  праведный.  
6  Ты  вознегодовал  на  народы,  погубил  нечестивого,  имя  их  изгладил  на  веки  и  веки.  
7  У  врага  совсем  не  стало  оружия,  и  города  Ты  разрушил;  погибла  память  их  с  ними.  
8  Но  Господь  пребывает  вовек;  Он  приготовил  для  суда  престол  Свой,  
9  и  Он  будет  судить  вселенную  по  правде,  совершит  суд  над  народами  по  правоте.  
10  И  будет  Господь  прибежищем  угнетенному,  прибежищем  во  времена  скорби;  
11  и  будут  уповать  на  Тебя  знающие  имя  Твое,  потому  что  Ты  не  оставляешь  ищущих  Тебя,  Господи.  
12  Пойте  Господу,  живущему  на  Сионе,  возвещайте  между  народами  дела  Его,  
13  ибо  Он  взыскивает  за  кровь;  помнит  их,  не  забывает  вопля  угнетенных.  
14  Помилуй  меня,  Господи;  воззри  на  страдание  мое  от  ненавидящих  меня,  -  Ты,  Который  возносишь  меня  от  врат  смерти,  
15  чтобы  я  возвещал  все  хвалы  Твои  во  вратах  дщери  Сионовой:  буду  радоваться  о  спасении  Твоем.  
16  Обрушились  народы  в  яму,  которую  выкопали;  в  сети,  которую  скрыли  они,  запуталась  нога  их.  
17  Познан  был  Господь  по  суду,  который  Он  совершил;  нечестивый  уловлен  делами  рук  своих.  
18  Да  обратятся  нечестивые  в  ад,  -  все  народы,  забывающие  Бога.  
19  Ибо  не  навсегда  забыт  будет  нищий,  и  надежда  бедных  не  до  конца  погибнет.  
20  Восстань,  Господи,  да  не  преобладает  человек,  да  судятся  народы  пред  лицем  Твоим.  
21  Наведи,  Господи,  страх  на  них;  да  знают  народы,  что  человеки  они.  
22  Для  чего,  Господи,  стоишь  вдали,  скрываешь  Себя  во  время  скорби?  
23  По  гордости  своей  нечестивый  преследует  бедного:  да  уловятся  они  ухищрениями,  которые  сами  вымышляют.  
24  Ибо  нечестивый  хвалится  похотью  души  своей;  корыстолюбец  ублажает  себя.  
25  В  надмении  своем  нечестивый  пренебрегает  Господа:  "не  взыщет";  во  всех  помыслах  его:  "нет  Бога!"  
26  Во  всякое  время  пути  его  гибельны;  суды  Твои  далеки  для  него;  на  всех  врагов  своих  он  смотрит  с  пренебрежением;  
27  говорит  в  сердце  своем:  "не  поколеблюсь;  в  род  и  род  не  приключится  мне  зла";  
28  уста  его  полны  проклятия,  коварства  и  лжи;  под  языком  -  его  мучение  и  пагуба;  
29  сидит  в  засаде  за  двором,  в  потаенных  местах  убивает  невинного;  глаза  его  подсматривают  за  бедным;  
30  подстерегает  в  потаенном  месте,  как  лев  в  логовище;  подстерегает  в  засаде,  чтобы  схватить  бедного;  хватает  бедного,  увлекая  в  сети  свои;  
31  сгибается,  прилегает,  -  и  бедные  падают  в  сильные  когти  его;  
32  говорит  в  сердце  своем:  .  
33  Восстань,  Господи,  Боже  ,  вознеси  руку  Твою,  не  забудь  угнетенных  [Твоих  до  конца].  
34  Зачем  нечестивый  пренебрегает  Бога,  говоря  в  сердце  своем:  "Ты  не  взыщешь"?  
35  Ты  видишь,  ибо  Ты  взираешь  на  обиды  и  притеснения,  чтобы  воздать  Твоею  рукою.  Тебе  предает  себя  бедный;  сироте  Ты  помощник.  
36  Сокруши  мышцу  нечестивому  и  злому,  так  чтобы  искать  и  не  найти  его  нечестия.  
37  Господь  -  царь  на  веки,  навсегда;  исчезнут  язычники  с  земли  Его.  
38  Господи!  Ты  слышишь  желания  смиренных;  укрепи  сердце  их;  открой  ухо  Твое,  
39  чтобы  дать  суд  сироте  и  угнетенному,  да  не  устрашает  более  человек  на  земле.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770919
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 12.01.2018

Для науки

Сказати  хочу,  друже,  без  прикрас,
що  ми  з  тобою  на  краю  безодні  –
настав  нарешті  розпроклятий  час,
не  буде  завтра  краще  за  сьогодні…

Та  ми  самі  б  собою  не  були,
носи  якби  схилили  й  склали  руки.
Ми  будем  пити,  друже,  як  пили,
а  печінки  –  залишим  для  науки!

10.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2018

Рукоруб

Хто  буде  красти  в  армії  –
повідрубаю  руки!  –
із  пафосом,  від  партії,
зрекла  одна  падлюка.
Від  партії,  від  партії,
навіщо  інциденти.
Таке  ж  не  може  ляпнути
особа  Президента!..
Злетіло  слово  пташкою.
По  суті,  не  по  формі,
подивимось  уважно  ми,
в  чім  суть  тої  „реХворми“.
Що,  менше  стали  красти  вже
в  тилу  сановні  суки?
Простим  же  хлопцям  „без  війни“
все  відриває  руки…
Чим  далі  в  ліс,  тим  більше  дров,
нерадісна  картина…
Щоб  Україну  зберегти  –
потрібна  гільйотина!

10.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770704
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.01.2018

Місто темряви

Мені  приснився  сон,  страшний  і  темний,  –
я  заблукав  у  місті  зла  і  тьми.
На  троні  посіпака,  пес  нікчемний,
сидів  бундючно  і  читав  псалми.

Я  бачив  Попелюшку,  всю  у  чорнім,
та  кукіль  вибирала  із  вінця.
Чернець,  що  „Марсельєзу“  грав  на  горні,
невинності  зразком  був  для  ченця.

Пусту  колиску  ненька  колисала,
дитину  вже  поховано  давно.
„Титаник“  сива  хвиля  підіймала,
він  виринав  і  знову  йшов  на  дно.

Згустились  хмари,  потемніло  море,
а  вітер  заревів,  як  у  сурму.
Проснулись  враз  гармати  із  „Аврори“
і  сполохи  розрізали  пітьму…

Мені  приснився  сон,  страшний  і  темний,  –
я  нетрями  блукав  у  місті  тьми,
шукав  дорогу  вийти,  та  даремно…
Як  довго  ще  блукатимемо  ми?!

09.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770520
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2018

Осінній менует

Вином  і  сумом  повнить  осінь  келих,
на  сонці  грані  років  виграють.
В  вервечку  снів  барвисто-невеселих
поринула  моя  життєва  путь.

Туман  тривог  думки  мої  клубочить
і  образи  летять  за  неба  край,
та  пам’ять  відпускати  все  ж  не  хоче
ласкаве  літо  й  весняний  розмай.

Багрянець  листям  стелиться  під  ноги
і  на  узбіччя  падає  душі.
Іду  вперед  наосліп,  без  дороги,
туди,  де  щедро  пишуться  вірші.

Туди,  мене  чекає  де  безмежність,
де  тиск  уже  відсутній  стелі  й  стін.
Іду  вперед,  забувши  обережність,
туди,  де  не  важливий  часу  плин…

09.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770518
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2018

Що краще

Зі  щирим  краще  хліб  черствий  з  водою  з’їсти
і  почуватися  по-панськи,
до  миски  чорної  ікри  як  з  підлим  сісти,
запивши  навіть  той  делікатес  шампанським.

08.01.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770379
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2018

69. Без віри жити неможливо

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  69)
[/i]
О  Боже,  поспіши  на  допомогу,
покине  моє  серце  хай  імла
і  осоромляться  невірці  в  перемогу,
моїй  душі  хто  зиче  бід  і  зла.

Злостивці  ті  хай  висміяні  будуть,
а  стопи  їх  повернуто  назад.
Туди  ж  і  лицемірство  їх  убуде,
розквітне  красно  Гетсиманський  сад.

Хай  звеселяться  люди  і  радіють,
що  люблять  чи  шукають  ще  тебе,
бо  про  душі  спасіння  щиро  мріють
і  славлять  Бога  завжди,  не  себе.

Жебрак  я,  Боже,  бідний  і  убогий,
про  допомогу  все  тебе  молю.
За  віри  брак  карай  не  дуже  строго,
вона  мені  –  як  скрипка  скрипалю.

08.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2018

Чума

Чума…  Чума  прийшла  у  наше  місто
і  вразила  великих  і  малих.
Колись  було  у  ньому  тепло  й  чисто,
звучала  музика,  лунав  веселий  сміх.

Тепер  все  місто  ніби  опустіло,
а  мертву  тишу  розриває  дзвін.
Шматує  він  нещадно  душу  й  тіло,
в  глибини  мозку  проникає  він.

Бреде  бездомний  в  розпачі  і  тузі,
страшний  над  ним  висить  кубічний  шар.
Кудись  поділись  дім,  робота,  друзі…
Ні,  він  не  бомж,  тепер  він  вже  клошар.

Чума  вражає,  пустку  в  душах  сіє,
ввергає  місто  все  у  небуття…
Полишили  нас  заповітні  мрії…
Що  всім  нам  принесе  таке  життя?..

08.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770284
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2018

19. Помазанику

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  19)[/i]

В  печалі  день  Господь  тебе  почує
і  Бога  Якового  ймення  захистить.
З  Святилища,  з  Сіону,  примандрує
жадана  допомога  й  підкріпить.

Згадавши  всі  твої  дари  і  жертви,
Він  по  твоєму  серцю  дасть  тобі
і  намірам  твоїм  не  дасть  померти,
задумане  не  втоне  у  журбі.

Нам  радість  принесе  твоє  спасіння
і  в  ім’я  Бога  ми  піднімем  стяг.
Спасіння  Боже,  як  і  воскресіння,
тобі  найвищий  дар  з  духовних  благ.

Помазанця  свого  Господь  спасає,
йому  допомагає  Він  з  Небес.
Його  десниця  й  інших  надихає
і  робить  все,  щоб  лід  зневіри  скрес.

Хвалитись  іншим  розкішшю  не  гоже
чи  родовитістю  минулих  поколінь.
Ми  ж  хвалимо  в  подяці  ім’я  Боже,
вся  слава  Богу,  лиш  Йому!  Амінь!

08.01.2018

Псалом  19  
1  Начальнику  хора.  Псалом  Давида.  
2  Да  услышит  тебя  Господь  в  день  печали,  да  защитит  тебя  имя  Бога  Иаковлева.  
3  Да  пошлет  тебе  помощь  из  Святилища  и  с  Сиона  да  подкрепит  тебя.  
4  Да  воспомянет  все  жертвоприношения  твои  и  всесожжение  твое  да  соделает  тучным.  
5  Да  даст  тебе  [Господь]  по  сердцу  твоему  и  все  намерения  твои  да  исполнит.  
6  Мы  возрадуемся  о  спасении  твоем  и  во  имя  Бога  нашего  поднимем  знамя.  Да  исполнит  Господь  все  прошения  твои.  
7  Ныне  познал  я,  что  Господь  спасает  помазанника  Своего,  отвечает  ему  со  святых  небес  Своих  могуществом  спасающей  десницы  Своей.  
8  Иные  колесницами,  иные  конями,  а  мы  именем  Господа  Бога  нашего  хвалимся:  
9  они  поколебались  и  пали,  а  мы  встали  и  стоим  прямо.  
10  Господи!  спаси  царя  и  услышь  нас,  когда  будем  взывать  [к  Тебе].  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770231
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2018

8. Молитва за Людину

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  8)
[/i]
Людино,  волею  Творця
ти  на  вершині  піраміди
у  світлім  храмі  Артеміди,
від  хлібороба  до  митця!

Побіля  ніг  твоїх  гурти
волів,  овець,  птахів  і  звірів,
що  тільки  є  у  цьому  мирі,
їх  стережуть  твої  хорти.

Ти  майже  Ангел,  це  не  лесть,
по  образу  й  подобі  Бога,
на  Небеса  твоя  дорога,
для  тебе  ця  велика  честь!

В  небесну  подивись  блакить,
на  зорі,  що  з  безмежжя  сяють!
Невже  вони  не  надихають
задуматися  хоч  на  мить?..

Над  тим,  куди  свій  держиш  путь,
чому  був  обраний  ти  Богом,
чекає  що  там,  за  порогом,
життя  твого  у  чому  суть!

Здіймаю  руки  до  Небес,
великий  Боже,  всемогутній,
дай  розуму  ввійти  в  майбутнє,
щоб  нас  не  переміг  прогрес!..

07.01.2018


Псалом  8  
1  Начальнику  хора.  На  Гефском  орудии.  Псалом  Давида.  
2  Господи,  Боже  наш!  как  величественно  имя  Твое  по  всей  земле!  Слава  Твоя  простирается  превыше  небес!  
3  Из  уст  младенцев  и  грудных  детей  Ты  устроил  хвалу,  ради  врагов  Твоих,  дабы  сделать  безмолвным  врага  и  мстителя.  
4  Когда  взираю  я  на  небеса  Твои  -  дело  Твоих  перстов,  на  луну  и  звезды,  которые  Ты  поставил,  
5  то  что  есть  человек,  что  Ты  помнишь  его,  и  сын  человеческий,  что  Ты  посещаешь  его?  
6  Не  много  Ты  умалил  его  пред  Ангелами:  славою  и  честью  увенчал  его;  
7  поставил  его  владыкою  над  делами  рук  Твоих;  все  положил  под  ноги  его:  
8  овец  и  волов  всех,  и  также  полевых  зверей,  
9  птиц  небесных  и  рыб  морских,  все,  преходящее  морскими  стезями.  
10  Господи,  Боже  наш!  Как  величественно  имя  Твое  по  всей  земле!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770064
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2018

Різдвяні сни

Дивитися  люблю  різдвяні  сни,
у  них  зоря  вечірня  в  небі  сяє.
В  дитинства  мить  несуть  мене  вони,
де  на  порозі  матінка  стрічає.

Де  Матір  Божа  разом  з  немовлям
вдивляється  з  потертої  ікони
і  взором  прямо  в  душу  промовля  –
Лунають  вічно  хай  різдвяні  дзвони!

Святвечір,  вся  родина  за  столом,
ще  доля  не  взяла  невтішну  требу.
І  марево  сніжинок  над  селом,
і  пил  зірок,  розсипаний  по  небу…

06.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2018

Зміна російського вектора

Так  чим  сьогодні  велична  Росія?
Поглянемо  давайте  без  прикрас
на  те,  що  нам  „втирає“  їх  месія
в  своїх  щорічних  звітах  всякий  раз.

Собак  топити  –  це  уже  наука!
Культура  –  їсти  прямо  із  лопат,
а  дипломатія  –  то  зовсім  хитра  штука,
в  ній  правду  скаже  тільки  психопат.

У  бідних  красти  –  злочин?  Ні,  то  бізнес!
Духовність  –  вбивць  кривавих  прославлять.
З  того  зліпили  цілий  катехізис
й  за  унікальність  стали  видавать.

А  що  ж  там  Пушкін,  Лермонтов,  Чайковський?
Толстой  з  Єсеніним  уже  не  до  снаги?
Часи  змінились,  новий  стиль  –  московський!
Вони  рівнятись  стали  на  других…

03.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769908
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.01.2018

Зміна жанрів

Життя  –  театр,  а  ми  лише  актори,  –
відверто  написав  колись  Шекспір.
Тому  підтверджень  вже  існує  море,
але  змінився  з  того  часу  мир…

В  комедію  перетворилась  драма,
а  та  у  фарсі  віднайшла  свій  шик.
Звучать  слова  ці,  мовби  епіграма,
в  житті,  що  схоже  радше  вже  на  цирк…

05.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769904
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.01.2018

Ліки від туги*

Печаль  –  то  стан  зболілої  душі,
коли  вона  забула  вже  про  радість.
І  біль  чужий  для  неї  не  рушій,
вона  бреде  в  зажурі  мовчки  в  старість…

Тут  лікар  час,  а  краще  –  тільки  праця
до  поту,  до  знемоги,  до  судом.
В  тандемі  тім  збороти  тугу  вдасться,
лиш  часу  плин  вперемішку  з  трудом.

Від  втрат  не  має  жоден  з  нас  гарантій,
втрачаєм  з  часом  рідних  і  близьких.
Нас  сила  волі  ставить  на  пуанти,
а  пам’ять  –  лиш  нагадує  про  них…

05.01.2018

[i]*  Ремейк  на  твір  „Печаль“  автора  сайту  „Клуб  поезії“  Пісаренчиха  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769737  .
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769748
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2018

Страх

Зневіри  час  в  серцях  посіяв  страх.
Він  на  своїм  шляху  усе  руйнує,
бо  істини  забули  люди  всує.
Потвора  та  навколо  сіє  прах…

Катком  нещадно  йде  по  головах,
навиворіт  всім  вивертає  душі,
не  знає  ані  моря,  ані  суші,
здоровий  топить  глузд  в  пустих  словах…

Кудись  мандрує  мовчки  бандурист.
Чому  ж  мовчить  тепер  його  бандура?
Порвались  струни,  заважають  мури?
А  навкруги  лиш  чути  вітру  свист…

Що  той  вістун  пророчим  всім  нам,  крах?
Невже  лихий  приніс  невтішні  вісті?
Чому  мовчать  сліпці  в  селі  і  в  місті?
Чи  вже  нас  переміг  зневіри  страх?!.

05.01.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769740
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2018

Дід Безмороз

Тебе  вітаю,  сивий  діду!
Чому  цього́річ  без  сане́й?
Чом  не  лишаєш  білосліду
копит  стрімких  своїх  коне́й?

Чому  бредеш  тепер  в  чобо́тях,
куди  ж  ти  валянки  подів?
В  багнюці  краще  чи  роботи
нема  тобі  без  холодів?

Де  загубив  свою  коха́нку,
пощо  хурделицю  сховав?
Чому  морозом  вишиванку
на  вікнах  не  намалював?

Чом  за  плечем  пуста  торбина?
Дощів  запріг  чому  у  віз?
Що,  повтікали  хуртовини
і  допоміг  у  тім  „безвіз“?

Запам’ятай,  старий  козаче,  –
це  не  Різдво  й  не  Новий  рік!
Хай  січень  з  лютим  як  не  скачуть,
зими  нема  –  стоп  часу  лік!

04.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769522
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.01.2018

Попіл

Падає  сніг,  наче  попіл,
сірий,  холодний,  німий.
Все  у  заметах  і  копах
із  сподівань  наших,  мрій…

Зимно  і  сіро  усюди,
все  поглина  заметіль.
Сунуть  зіщулені  люди,
холодом  дме  звідусіль.

Студень  скував  усе  тіло,
ось  перехожий  зомлів…  
Слово,  на  жаль,  –  ще  не  діло,
тонемо  в  морі  зі  слів.

Сипле  нещадно  доокіл,
ніби  розірвано  міх.
Ні,  то  не  сніг,  то  все  ж  попіл…
Попіл  пожарів  старих!

03.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769521
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2018

Най, най, най…

Віддам  я  долі  непомірну  требу,
щоб  побороти  заздрість  і  пиху.
І  Небу  щедрому  подякую  за  тебе,
за  те,  що  стрінешся  мені  ти  на  шляху!

Найзаповітніша  в  житті  моєму  мрія,
як  в  час  всесвітнього  потопу  Ной.
Найвизначальніша  за  всі  часи  подія
найголовніший  із  усіх  герой!

03.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2018

Подія року?!

До  ручки  довели  вже  „бгаття“  нас,
від  влади  не  чекав  такого  кроку  –
„безвіз“  назвати,  як  колись  „безгаз“,
подією  сімнадцятого  року!..

„Досягнення“  те  у  скрутний  цей  час
не  варте  навіть  ламаного  цента  –
ним  скористатись  за  півроку  з  нас
не  спромоглося  навіть  і  процента…

Без  пенсій  доживаємо  свій  вік
і  без  освіти  звикли  існувати.
Без  конституції  уже  не  перший  рік,
без  медицини  будем  вимирати.

І  з  кожним  роком  усе  більше  „без“,
реформи  їх  нагадують  руїни.
Не  спинемо  як  цей  парад  імпрез,
то  можемо  лишитись  без  країни.
Як  не  зупинимо  гаркавий  полонез  –
зостанемося  ми  й  без  України!

31.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2018

+Танець з тишею

Несамовита  і  холодна  тиша
листає  сторінки  всього  життя.
Вона  черговий  розділ  мовчки  пише
під  супровід  мого  серцебиття.

Перегортає  нескінченні  ночі,
похмуро  зазирає  у  вікно.
Її  байдужі  очі  не  пророчать
мені  нічого  доброго  давно.

Відверто  подивлюся  їй  у  вічі,
неволі  не  злякатися  вже  бранцю,
вдягну  костюм  і  запалю  всі  свічі,
та  запрошу,  як  в  юності,  до  танцю.

За  вже  немолодечі  міцно  плечі
тримає  сивочола  танцівниця  –
моя  коханка  вірна,  Порожнеча,
безмовна,  невгамовна  чарівниця.

Всього  було  в  житті  моїм  удосталь:
жалю,  любові,  радощів,  тривог…
Та  все  ж  за  спокій  підіймати  тости
ще  рано.  Бог  дасть,  це  не  епілог.

02.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2018

Натхнення

Ранковим  туманом  з  Інгулу
за  вітром  натхнення  пливе.
Поверне  уяву  з  загулу
і  враз  все  кругом  оживе.

Розквітнуть  у  думах  довкола
ріка,  комиші,  небокрай…
А  виведе  дрізд  своє  соло  –
і  Муза  поверне  в  цей  Рай.

Я  теж  заведу  власне  соло
і  ляже  строфою  розмай.

28.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769085
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2018

Не здавайся

Не  здавайсь!  Ніколи  не  здавайся,
як  би  тяжко  не  було  тобі.
Посміхайся,  завжди  посміхайся
всім  наперекір,  навіть  собі.

Не  здавайсь  ніколи  і  нізащо!
Хай  там  що,  хай  тисячі  пліток…
Бо  від  того  вже  не  буде  краще,
переможених  не  жалує  ніхто.

29.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769084
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2018

Подарунки

В  житті  бувають  різні  подарунки:
букет  квіток,  сережки  чи  парфюм,
художника  веселого  малюнки
в  міському  парку,  поміж  вічних  дум.

Наряди,  гроші,  дім,  освіта,  бізнес,
прикраси,  відпочинок  і  сім’я  –
це  основне,  так  званий  катехізис
того,  що  дарував  постійно  я.

Та  цих  можливостей,  кохана,  ти  не  мала.
Що  жінка  мужу  може  подарить,  –
слова  ці  ти  не  раз  мені  казала,  –
Лише  себе,  завжди  і  в  кожну  мить!

Себе  з  лихвою  дійсно  дарувала
й  не  лиш  мені…  Ти  просто  цим  жила.
Постелі  згодом  тобі  стало  мало
і  в  решті-решт  ти…  по  рукам  пішла.

Відомо  навіть  домогосподаркам,
та  мабуть  не  таким,  як  ти,  під  стать,  –
дурним  смаком  рахується  подарки
назад,  колись  кохана,  забирать.

31.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768934
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.12.2017

Актриса

Вона  була  актриса  екстракласу,
на  сцені  грала,  сценою  жила.
В  кохання  ролях  зали  до  екстазу
доводила,  трояндою  цвіла.

Трагедію  також  вона  любила,
у  драмі  розчинялась  залюбки.
Своєю  грою  тисячі  скорила,
чоловіки  її  кохали…  і  жінки.

Богиня,  німфа,  грація,  феміна  –
були  всі  ролі  ці  їй  до  снаги.
Лиш  за  життя  вона  не  розтопила
в  своєму  серці  вікові  сніги…

27.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768616
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 29.12.2017

По лезу бритви

Бреду  давно  стежиною  вузькою
усе  вперед,  без  цілі,  без  мети.
Думки  мої  змоталися  в  сувої
вперемішку  зі  світла  й  темноти.

Попереду  лежить  долина  предків,
позаду  –  частокіл  скелястих  гір.
Минув  немало  різних  осередків,
та  йду  вперед,  усім  наперекір.

Не  знаю,  завтра  що  мене  чекає:
презирство,  осуд,  завидки  чи  сміх,
та  завжди  тепло  й  затишно  буває
в  країні  світлих  спогадів  моїх.

Стежина  ця  для  мене  незабутня,
лише  вперед,  немає  вороття.
Постійно  між  минулим  і  майбутнім  –
по  лезу  бритви  на  ім’я  „Життя“.

28.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768615
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.12.2017

Місяць-поет?

У  чорній  безодні  неба  нічного
місяць  блукає  яркий.
Поряд  з  тим  старцем  не  видко  нічого,
зорі  закрили  хмарки.

Що  він  шукає,  отой  волоцюга,
котре  сторіччя  підряд?
Вперто  мандрує  до  ранку  по  кругу…
Хоче  надибати  клад?

Чому  не  спиться  нічному  гульвісі
десь  між  хмаринок-перин?
Щось  роздивляється  в  темному  лісі,
раптом  загляне  за  тин.

М’яко  ступає  по  площах,  майданах,
мимо  нових  бутиків.
Лиш  на  хвилину  над  городом  стане,
струсить  пилюку  віків.

Мовчки  огляне  стрімнини  і  гори,
пройдеться  поміж  вершин,
з  сумом  у  далеч  вдивляється  моря…
Може  й  він  пише  вірші?!

28.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768471
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2017

То не моя війна

І  вічний  бій,  нам  спокій  тільки  сниться,  –
писав  колись  відомий  всім  поет.
Початок  цей  для  оди  знадобиться  б,
але  боюсь,  що  вийде  все  ж  памфлет.

Одна  фіндюрка,  розпустивши  пір’я,
казала  якось  –  нудять  чоловік,
одноманітність:  дім,  сім’я,  ганчір’я…
Стомилась  коротати  так  свій  вік.

Що  захисник  і  добувач,  то  ясно,
машина,  дача,  кошти  –  все  його.
Що  вдячна  чоловіку  вона  красно,
та  мало  їй  уже  всього  того.

Що  їх,  красунь,  потрібно  дивувати,
війну  вести  за  серце  всякий  раз,
чарівністю  своєю  покоряти…
Кормити  ж  і  поїти  –  водночас.

Такі  завжди  бажають  рибку  з’їсти
і  разом  з  тим  на  тепле  місце  сісти…
Але  скажу  відверто,  –  Ні  хріна,
підтіпанки,  то  не  моя  війна!

27.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768335
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2017

Перший трофей мисливця-початківця

Пішла  учора  на  охоту  з  чоловіком,
усі  отримали  невидану  потіху  –
після  тринадцятого  пострілу  за  ліком
трофей  мій  перший  все  ж  помер…  від  сміху!

27.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768297
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.12.2017

Груднева ніч

Холодна  тиша  дихає  словами,
як  сніг  у  сяйві  місячнім  іскрить.
Кріпкий  мороз  дзвінкі  виводить  гами,
повітря  кришталеве,  аж  бринить.

З  кишень  всю  вовну  витрусило  небо,
земля  пуховим  вкрилася  рядном.
Приносить  знов  зима  природі  требу,
оздобивши  все  дивним  полотном.

Грудневий  місяць  в  цю  зимову  пору
у  сни  приходить  критиком  старим,
немов  потвора  лізе  до  комори,
ламає  стрій,  збудований  із  рим.

Про  невиразність  щось  мені  буркоче,
відсутність  новотворів  і  на  грам,
та  моє  его  солодко  лоскоче
рясним  вінком  тернових  епіграм.

Візьму  в  долоні  снігу  для  натхнення,
занурюся  обличчям,  як  у  вир.
Пізнати  хочу  я  природи  одкровення
і  цей  безмежний,  неповторний  мир.

26.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768223
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.12.2017

Новорічна ніч

Дива  мандрують  звідусіль
у  новорічну  ніч  казкову.
Кружляє  в  танці  заметіль,
співає  вітер  колискову.

Солодощі  барвистих  снів
ще  на  губах  смакують  ніжно.
А  візерунки  на  вікні  –
немовби  казка  білосніжна.

Іде  землею  Новий  рік
і  підкоряє  континенти.
На  сцені  двадцять  перший  вік
і  все  гучніш  аплодисменти.

Що  принесе  черговий  круг?
Летить  Земля  по  тому  ж  колу.
Невже  тепер  чужинський  плуг
оратиме  вкраїнське  поле?..

Сніжинка  за  вікном  тремтить,
як  на  помості  балерина.
Куранти  вдарять  вже  за  мить,
як  наша  доля  швидкоплинна…

26.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768141
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.12.2017

Жінка в чорному

Вона  ще  майже  молода,
а  у  очах  вже  біль  і  туга.
У  неї  ще  легка  хода,
та  вже  настала  чорна  смуга.

Пішов  коханий  в  небуття,
життям  наклавши  на  Донбасі.
Людські  глибокі  почуття
враз  підірвались  на  фугасі…

А  час  біжить  і  треба  жить,
робота,  дім,  сім’я,  робота…
І  шлях  удалечінь  лежить,
і  знову  чергова  субота.

В  кафе  багато  молодих,
здорових  хлопців,  симпатичних.
І  погляд  одного  із  них
вона  спіймала  на  обличчі.

Розмова  мила,  кілька  слів,
і  коньяку  зрадливий  келих.
І  знову  тихий  серця  спів
і  нотки  ритмів,  вже  веселих.

З  кафе  вони  пішли  удвох,
що  було  далі  –  невідомо.
Суддя  усім  їм  тільки  Бог…
Вона  була  на  ранок  вдома.

Я  не  хотів  би  навмання,
кидати  їй  цей  чорний  докір,
та  вранці  все  ж  вона  вбрання
змінила  вже  на  світлий  колір…

25.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768039
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.12.2017

Розмови з тишею

Із  тишею  ми  мовчазні  розмови
ведемо  в  ці  зимові  вечори
і  пам’ять  повертає  знову  й  знову
в  далекі  дні  щасливої  пори.

Пригадую  твої  бездонні  очі
і  посмішку  веселу  на  вустах,
а  тиша  про  любов  мені  шепоче…
Ну,  зовсім  підла  загубила  страх!

Вже  нічка  розпустила  темні  крила,
на  чорнім  зорі  блимають  рядні,
та  відігнати  думи  ті  несила…
Чом  так  приємно  й  затишно  мені?

Цікава  співбесідниця  ця  тиша
і  душу  спомин  лагідно  ятрить.
Життя  само  нову  сторінку  пише,
та  інколи  й  минувшиною  снить…

24.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2017

Олжа

Я  стільки  творів  присвятив  брехні,
що  в  пил,  здавалось,  вистачило  б  сте́рти!
Однак  вона,  на  жаль  гіркий  мені,
з  усіх  щілин  і  далі  лізе  впе́рто.

Вига́дниця  така́,  хоч  сядь  і  плач,
личи́н  її  усіх  і  не  злічи́ти.
А  прудконо́га  –  но́ситься  лиш  вскач,
і  цно́ті  пра́гне  всіх  завжди́  учи́ти!

Найповново́дніший  із  ви́гадок  потік
останнім  часом,  зазвича́й,  –  реклама.
Тим  побрехе́нькам  втрачено  вже  лік,
то,  як  офшо́рам  –  матінка  Панама…

За  нею  суне  обіця́нок  сонм
чино́вників,  ділкі́в  чи  депутатів.
Страшним  те  дійство  видається  сном,
а  скільки  накопилось  тих  трактатів…

Все  більше  й  більше  ці  інгредіє́нти
включають  до  любо́вного  меню.
Як  чуєш,  що  кохатиме  до  смерті  –
велика  є  підозра  на  брехню!..

В  наш  час  брехня  суспільство  підкори́ла,
як  ракова  пухлина  організм.
Вона  найкра́щим  підтина́є  крила!
Страшніше  тільки  правовий  садизм…

Нікого  я  ні  в  чому  не  виню́,
я  просто  не  люблю  брехню!

23.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2017

Сонцеворот

Настав  нарешті  справжній  новий  рік  –
сьогодні  на  додаток  день  пішов.
Було  завжди  так,  буде  з  віку  в  вік,
саме  сьогодні  Новий  рік  прийшов!

Сонцестояння  зимнє  –  древнє  свято,
сьогодні  найкоротший  року  день.
Хай  щастя  й  радість  прийдуть  в  вашу  хату,
весь  рік  дарують  вам  вінок  з  пісень.

Колядки  хай  сьогодні  вас  вітають,
добробут  став  щоб  міцно  на  поріг.
Пшеницею  і  житом  засівають,
щоб  виріс  щедрий  і  смачний  пиріг!

Не  гріх  історію  нам,  друзі,  пригадати,
коріння  предків  наших,  трударів,
що  нам  розповідали  батько  й  мати…
І  Новий  рік  стрічати  на  зорі!

Всім  від  душі  шлю  щирі  привітання
у  день  зимового  сонцестояння!

22.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767427
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.12.2017

На дорозі чи роздоріжжі?

Іще  один  спливає  рік,
мелькнув  на  горизонті  фініш.
Розчаруванням  втратив  лік
і  ти  нічому  вже  не  віриш?
Черговий  утікає  рік…

Куди  летить  він,  рік  старий?
Туди,  де  жде  нас  вічний  спокій,
над  кладовищем  наших  мрій
де  сум  клубочиться  глибокий?
Чом  так  спішить  цей  рік  старий?..

Що  нас  чекає  в  році  новім?
Відсутність  плану  і  мети
та  пустота  в  своїй  основі,
а  ще  –  палаючі  мости?
Ми  що,  на  іншім  боці  знову?!.

І  скільки  буде  ще  тих  рік,
тих  переправ  і  тих  майданів?
Ми  вийдемо  колись  на  пік
чи  так  і  втонемо  в  обмані?
На  що  Всевишній  нас  прирік?..

21.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767246
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2017

Жінка

Сплелося  все  в  тобі:  турбота,
любов,  і  радість,  і  краса.
І  усміх  з  присмаком  скорботи,
й  сльозинок  вранішня  роса.

Киплять  і  пристрасті,  й  бажання
в  тобі,  як  гейзер.  Ні  –  вулкан!
І  на  майбутнє  сподівання,
а  ще  в  тобі  живе  обман.

Ну,  як  без  нього  в  цьому  світі,
без  лицедійства  нікуди.
Пізнання  яблуко  й  при  світлі
уже  дає  рясні  плоди.

Твоє  жіноче  лицемірство  –
то  просто  вищий  пілотаж:
фіглярство,  інколи  блюзнірство,
що  часто  переходить  в  раж.

І  все  це  пафосно,  зі  співом
чи  в  танці,  часом  на  балу,
вперемішку,  а  то  й  з  надривом.
І  не  забуде  про  хулу…

Така  звичайна  жінка  й  мати,
що  просто  величчю  горить.
Їй  палко  до  снаги  кохати
і  дуже  легко  погубить!..

Хай  не  спадуть  твої  вітрила
і  Бог  тебе  благословить,
щоб  дарувала  тільки  крила,
які  підносять  у  блакить!

20.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767075
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2017

В ніч на Різдво

Чотири  свічки  на  столі  горіли
в  кімнаті  темній  в  переддень  Різдва.
У  тиші  полум’я  палахкотіло
й  потріскувало,  як  в  печі  дрова.

Промовила  одна  свіча  –  Я  спокій,
не  вміють  мене  люди  зберігать.
Поблимала  і  у  журі  глибокій
таки  погасла,  мов  хотіла  спать.

Сказала  друга  тихо  –  А  я  віра,
мені  також  чомусь  не  по  собі  –
приносять  мене  в  якості  офіри
добробуту.  Й  погасла  далебі…

Ще  згодом  третя  мовила  –  Любов  я,
останнім  часом  впала  у  ціні…
Життя  все  менше  сповнене  любов’ю,
часи  настали  вельми  вже  сумні.

Лиш  вимовила  це  і  також  згасла.
Тут  до  кімнати  увійшло  дитя.
У  присмерку  малому  стало  жасно,
лунало  серця  юного  биття.

Четверта  мовила  –  Не  бійся  Вія,
хай  темрява  кругом  й  усе  вже  спить.
Горю  допоки  я,  твоя  надія,  –
погаслі  свічі  можна  запалить!

19.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766985
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.12.2017

Зимовий Миколай

Попід  гору,  через  гай
йде  зимовий  Миколай.
Поряд  ангели  кружляють
і  пісень  дзвінких  співають.

Через  річку,  білим  полем
йде  до  нас  Святий  Микола!
Роздає  він  привітання
та  виконує  бажання.

І  великим  і  малятам  –
всім,  хто  слухав  маму  з  татом.
Всім,  хто  в  школі  добре  вчився,
наполегливо  трудився.

Говорив  хто  правду  людям,
не  лупив  дарма  по  грудям.
Ворогів  хто  не  прощав
і  Вітчизну  захищав!

А  для  цього  є  причина  –
міх  дарунків  за  плечима.
По  країні,  з  краю  вкрай,
йде  зимовий  Миколай!

19.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766946
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 19.12.2017

Поетичний облом

Я  цілу  ніч  не  спав,  не  їв  –
творив!  Уже  під  співи  півня
спромігся  на  десяток  слів,
але  була  то  справжня  пісня:

„Чудову  пам’ятаю  мить  –
з’явилась  ти  переді  мною,
як  неба  дивного  блакить
своєю  вразила  красою!“

Та  вранці,  о,  який  облом,
сказала  ти  мені  на  вушко,
що  це  усе  давним-давно
вже  написав  якийсь  Опушкін…

18.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2017

Не треба грішити

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  6)
[/i]
Коли  ми  в  ярості,  Творцю,
нам  помилятися  властиво.
Не  викривай  свою  вівцю
і  не  карай  мене  у  гніві!

Помилуй,  Господи,  мене,
бо  я  всього  лише  людина.
Хай  грізна  кара  омине  –
прохання  лиш  одне-єдине.

Ми  немічні  в  своїм  бутті,
підвладні  заздрощам,  спокусам.
Тож  довгі  ночі  в  каятті
проводити  постійно  мусим.

Уже  не  вистачає  сліз,
щоб  всі  гріхи  свої  омити,
але  провин  ще  цілий  віз
чекає  часу  на  молитву.

Помилуй,  Боже,  і  спаси,
мою  нікчемну  душу,  підлу  –
приблизно  так  у  всі  часи
волали  грішники  до  Світла.

І  їх  мольби  Всевишній  чув,
та  всім  воздасться  по  заслугам.
Хто  в  їхній  шкурі  ще  не  був,
не  варто  тим  ходити  кругом.

13.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766118
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 15.12.2017

В пустині Іудейській

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  62)
[/i]
О,  Боже!  Господи,  Тебе  шукаю  зрання  я.
Тебе  жадаю,  мій  Творець!  –  кричить  душа  моя.
Втомилась  спрагла  моя  плоть  від  спеки  без  води,
знемогу  силюсь  побороть,  де  не  цвітуть  сади.

Та  силу  й  славу  Твою,  Бог,  в  пустелі  бачу  я,
немов  святиню  шепотять  вуста  Твоє  ім’я,
а  милість,  Господи,  Твоя  миліша  за  життя.
До  Неба  руки  підніму,  благословлю  буття.

Єлеєм  з  туком  до  верхів  наповнилась  душа
і  думи  радісно,  мій  Бог,  до  Тебе  лиш  спішать.
Захоплено  і  по  ночам,  і  в  кожен  ясний  день
співаю,  Господи,  Тобі  весь  час  своїх  пісень.

Лиш  постіль  покидаю  я,  ця  музика  звучить,
Твоє  лиш  на  вустах  ім’я  у  мене  в  кожну  мить.
Я  вірю,  що  Твоя  любов  мене  не  омине,
Твоя  десниця,  плоть  і  кров  підтримають  мене.

Мечем  своїм  здолаєш  Ти  підступних  ворогів,
шукати  враз  відправиш  їх  пекельних  берегів.
Прокляття  й  згубу  хто  мені  несе,  загинуть  всі,
замовкнуть  їх  вуста  лихі  на  всі  віки  й  часи.

15.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766112
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 15.12.2017

Зі щитом чи на щиті

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  7)[/i]

На  Бога  уповаю  завжди  я,
а  розраховую  в  житті  на  себе.
У  світі  хай  гримить  Його  ім’я,
та  повсякчас  готовим  бути  треба.

Бо  серцем  правий  –  не  завжди  герой,
а  переможець  вже  борець  за  правду.
Насправді  перший,  зазвичай,  ізгой,
як  владі  догодить  не  зміг  чи  стаду.

Неправду  хто  колись  і  десь  зачав,
хто  у  собі  леліє  чорну  злобу  –
скинь,  Господи,  той  невимовний  сплав,
очисти  його  душу  і  утробу.

Хто  яму  ближньому  завзято  все  копав
і  завжди  уповав  на  гроші  й  силу  –
дай,  Боже,  щоб  він  сам  до  неї  впав,
а  рів  перетворився  на  могилу.

Якщо  неправий  був  я,  Батьку  мій,
прости  мені  вину,  всесильний  Боже!
Усю  гординю,  мов  туман,  розвій,
від  сліз  хай  не  просохне  моє  ложе.

Але  коли  за  правду  йшов  у  бій
і  віддавав  борні  останні  сили  –
допоможи  у  всьому,  Отче  мій,
хай  як  би  вороги  не  голосили!

По  правді  й  непорочності  моїй
суди  мене  завжди,  великий  Боже.
Господь,  Ти  щит  мій,  оберіг  святий,
мені  у  всьому  віра  допоможе!

13.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765953
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 14.12.2017

+Падає листя

Як  непомітно  літа  промайнули,
осінь-чаклунка  прийшла  на  поріг.
Завтра  –  майбутнє,  а  вчора  –  минуле.
сумно  стою  в  перехресті  доріг.

Падає  листя,  падає  листя,
все  поглинає  дощу  пелена.
Осінь  вже  в  місті,  осінь  вже  в  місті,
скроні  гаптує  мені  сивина.

Тільки  учора  з  любов’ю  земною
стрілись,  несміло  ступивши  у  світ,
та  вже  сьогодні  у  нас  за  спиною
плетиво  років  із  весен  і  літ.

Падає  листя,  падає  листя,
все  поглинає  дощу  пелена.
Осінь  вже  в  місті,  осінь  вже  в  місті,
скроні  гаптує  мені  сивина.

Лиш  зупинились  і  знову  в  дорогу,
тільки  спочили  і  знов  таки  путь.
Що  буде  завтра  –  відомо  лиш  Богу,
але  учора  уже  не  вернуть.

Падає  листя,  падає  листя.
Вулиці  вкрив  непроглядний  туман.
Осінь  вже  в  місті,  осінь  вже  в  місті,
осінь  холодна,  та  ще  не  зима.
Падає  листя,  осінь  вже  в  місті,
осінь  холодна,  та  все  ж  не  зима!

14.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765950
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2017

Гарантії безпеки і гармонії

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  4)
[/i]
Озвися,  Боже  праведний,  благаю!
Раніше  простір  Ти  давав  мені.
Допоможи,  бо  Ти  всесильний,  знаю,
здобути  перемогу  в  цій  війні.

Сини  людські,  чому  такі  лукаві,
чом  хугу  любите  ви  так  і  метушню?
В  ганьбі  допоки  буде  Божа  слава
і  доки  буде  попит  на  брехню?

Не  гнівайтесь  –  не  будете  й  грішити,
віддайте  правді  дань  і  все  мине.
Утіштеся,  не  треба  так  спішити,
Всевишній  всіх  почує,  вас  й  мене.

Господній  лик  Він  свій  нам  знову  явить,
покаже  благо  –  Правду  і  Любов.
Усім  вони  на  білім  світі  правлять,
а  ми  відчуємо  і  плоть  його,  і  кров.

У  кожному  проснеться  мир  і  віра,
Творець  вдихне  нам  радість  у  серця
і  спокій  пануватиме  над  миром.
Не  буде  благодаті  тій  кінця!

12.12.2017


Псалом  4  
1  Начальнику  хора.  На  струнных  орудиях.  Псалом  Давида.  
2  Когда  я  взываю,  услышь  меня,  Боже  правды  моей!  В  тесноте  Ты  давал  мне  простор.  Помилуй  меня  и  услышь  молитву  мою.  
3  Сыны  мужей!  доколе  слава  моя  будет  в  поругании?  доколе  будете  любить  суету  и  искать  лжи?  
4  Знайте,  что  Господь  отделил  для  Себя  святаго  Своего;  Господь  слышит,  когда  я  призываю  Его.  
5  Гневаясь,  не  согрешайте:  размыслите  в  сердцах  ваших  на  ложах  ваших,  и  утишитесь;  
6  приносите  жертвы  правды  и  уповайте  на  Господа.  
7  Многие  говорят:  "кто  покажет  нам  благо?"  Яви  нам  свет  лица  Твоего,  Господи!  
8  Ты  исполнил  сердце  мое  веселием  с  того  времени,  как  у  них  хлеб  и  вино    умножились.  
9  Спокойно  ложусь  я  и  сплю,  ибо  Ты,  Господи,  един  даешь  мне  жить  в  безопасности.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765713
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 13.12.2017

Наймиту сатани

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  3)
[/i]
Коли  народ  благословляєш  свій,
коли  ним  правиш  непомірно  строго,
хоч  інколи  відринь  од  власних  мрій
і  на  хвилинку  пригадай  про  Бога.

Щоб  не  тікати,  мов  тоді  Давид
від  сина  рідного  свого,  Авесалома,
тяжких  як  непомірна  кількість  бід
людей  підніме  й  пожене  із  дому.

Згадай  Всевишнього,  його  могутній  щит,
коли  все  тягнеш  і  ховаєш  всує,
бо  час  відкриє  всім,  що  ти  наймит,
Господь  тобі  спасіння  не  дарує.

Шубовснеш  в  пекло,  юде,  так  і  знай,
а  за  тобою  полетить  і  свита.
Волати  будеш  довго  –  Досить,  край!..
Получиш  сповна  в  зуби  й  по  ланітах.

12.12.2017

[i]Псалом  3  
1  Псалом  Давида,  когда  он  бежал  от  Авессалома,  сына  своего.  
2  Господи!  как  умножились  враги  мои!  Многие  восстают  на  меня  
3  многие  говорят  душе  моей:  "нет  ему  спасения  в  Боге".  
4  Но  Ты,  Господи,  щит  предо  мною,  слава  моя,  и  Ты  возносишь  голову  мою.  
5  Гласом  моим  взываю  к  Господу,  и  Он  слышит  меня  со  святой  горы  Своей.  
6  Ложусь  я,  сплю  и  встаю,  ибо  Господь  защищает  меня.  
7  Не  убоюсь  тем  народа,  которые  со  всех  сторон  ополчились  на  меня.  
8  Восстань,  Господи!  спаси  меня,  Боже  мой!  ибо  Ты  поражаешь  в  ланиту  всех  врагов  моих;  сокрушаешь  зубы  нечестивых.  
9  От  Господа  спасение.  Над  народом  Твоим  благословение  Твое.  

[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765712
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 13.12.2017

Земним царям

[i](із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  2)[/i]

Царі  земні  –  прийдіть  до  тями,
згадайте  настанови  Божі.
Навіщо  Він  відкрив  вам  брами,
щоб  ви  ламали  огорожі?

Щоб  намагалися  піднятись
над  миром  навіть  вище  Бога?
Ви  перестали  вже  боятись,
але  в  пітьмі  ваша  дорога…

Навіщо  плетете  інтриги,
вганяєте  у  рабство  люд,
куєте  все  нові  вериги
і  плодите  нових  Іуд?

Служіть  Всевишньому  зі  страхом,
шануйте  Сина  і  Отця!
Лиш  так  не  станете  ви  прахом,
спасете  душі  і  серця.

12.12.2017

Псалом  2  
Псалом  Давида.  
1  Зачем  мятутся  народы,  и  племена  замышляют  тщетное?  
2  Восстают  цари  земли,  и  князья  совещаются  вместе  против  Господа  и  против  Помазанника  Его.  
3  "Расторгнем  узы  их,  и  свергнем  с  себя  оковы  их".  
4  Живущий  на  небесах  посмеется,  Господь  поругается  им.  
5  Тогда  скажет  им  во  гневе  Своем  и  яростью  Своею  приведет  их  в  смятение:  
6  "Я  помазал  Царя  Моего  над  Сионом,  святою  горою  Моею;  
7  возвещу  определение:  Господь  сказал  Мне:  Ты  Сын  Мой;  Я  ныне  родил  Тебя;  
8  проси  у  Меня,  и  дам  народы  в  наследие  Тебе  и  пределы  земли  во  владение  Тебе;  
9  Ты  поразишь  их  жезлом  железным;  сокрушишь  их,  как  сосуд  горшечника".  
10  Итак  вразумитесь,  цари;  научитесь,  судьи  земли!  
11  Служите  Господу  со  страхом  и  радуйтесь  [пред  Ним]  с  трепетом.  
12  Почтите  Сына,  чтобы  Он  не  прогневался,  и  чтобы  вам  не  погибнуть  в  пути  вашем,  ибо  гнев  Его  возгорится  вскоре.  Блаженны  все,  уповающие  на  Него.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765567
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 12.12.2017

Благодать

[i](із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  1)[/i]

Блажен,  хто  раду  нечестивих  оминає
і  не  стовбичить  в  грішних  на  шляху,
не  почувається  своїм  у  їхній  зграї
і  не  наслідує  їх  жадність  та  пиху.

Блажен,  хто  Господа  прийняв  усі  закони,
з  Творцем  хто  проживає  ночі  й  дні.
На  біле  чорне  хто  не  скаже  чи  червоне,
не  зрадить  Бога  навіть  уві  сні.

Він  стане  деревом,  що  виросте  в  оазі,
в  достатку  маючи  і  сонця,  і  води,
розквітне  й  зеленітиме  наразі,
багаті  згодом  принесе  плоди.

А  нечестивці  неодмінно  згинуть,
розвіє  вітер  тих  лукавих  прах.
Дорогу  праведних  незгоди  не  поглинуть,
любов  їх,  віра  житимуть  в  віках.

12.12.2017

Псалом  1
Псалом  Давида.  
1  Блажен  муж,  который  не  ходит  на  совет  нечестивых  и  не  стоит  на  пути  грешных  и  не  сидит  в  собрании  развратителей,  
2  но  в  законе  Господа  воля  его,  и  о  законе  Его  размышляет  он  день  и  ночь!  
3  И  будет  он  как  дерево,  посаженное  при  потоках  вод,  которое  приносит  плод  свой  во  время  свое,  и  лист  которого  не  вянет;  и  во  всем,  что  он  ни  делает,  успеет.  
4  Не  так  -  нечестивые,  [не  так]:  но  они  -  как  прах,  возметаемый  ветром  [с  лица  земли].  
5  Потому  не  устоят  нечестивые  на  суде,  и  грешники  -  в  собрании  праведных.  
6  Ибо  знает  Господь  путь  праведных,  а  путь  нечестивых  погибнет.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765555
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 12.12.2017

+Зимовий вальс

Вже  за  обрій  відлетіла  осінь  золота,
лиш  озимі  зеленіють  пшениці  й  жита.
Сонце  ходить  нижче  й  нижче,  скоро  Новий  рік,
вже  холодний  вітер  свище  й  хуга  на  поріг.

Лине  музика  морозу  під  сніжинок  плин
і  лунає  в  верболозах  срібний  передзвін.
Пухом  землю  вкрила  ніжним  матінка-зима,
ніби  казка  білосніжна,  кращої  нема.

Зимо-зимонько  казкова,  біло-голуба,
заспівай  нам  колискову,  снігом  вкрий  хліба.
Зимо-зимонько  чарівна,  покажи  єство
на  Святого  Миколая,  Василя  й  Різдво!

Хай  лютують  сніговії,  заметіль  гуля,
та  мене  в  мороз  зігріє  дорога  земля.
Україно,  мила  Ненько,  ми  з  тобою  всі,
зиму  зустрічай,  рідненька,  в  неземній  красі.

10.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765112
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.12.2017

З днем народження

З  днем  народження,  сину!  Як,  рідний,  живеш?
Чи  здоровий  в  далекій  чужині?
Віроломство  поляків  не  відало  меж.
Щось  змінилось  на  краще  в  них  нині?

То  чому  ж  у  наш  час  сотні  тисяч  людей
спину  гнуть  все  ж  на  польського  брата?
Та  невже  у  самих  не  хватає  ідей,
як  трудитися  на  супостата?..

Чом  багата  ресурсами  наша  земля
виганяє  дітей  на  чужину?
Чом  сильніше  нам  шию  все  тисне  петля?..
З  днем  народження,  бідний  мій  сину!..

09.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764905
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2017

+Вечір

Сидів  над  урвищем,  спустивши  ноги  вниз.
Багряна  куля  схилу  добігала,
а  поряд  догорав  тріскучий  хмиз,
що  ще  колись  з  коханою  зібрали.

Полинула  давно  за  небокрай,
туди,  де  йде  світило  спочивати.
Мені  додому  теж  пора…  Гай-гай!
Стомився  в  самотині  вікувати.

Самого  вже  давно  покинув  страх
попасти  на  гостину  до  Аїда.
На  стоптаних  чоботях  пил  і  прах,
а  в  торбі  кусень  хліба  й  „Енеїда“.

Стемніє,  як  багаття  догорить,
і  землю  непроглядна  ніч  укриє…
Останні  думи  линули  в  блакить,
не  здійснені  де  бовваніли  мрії.

грудень  2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764684
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.12.2017

Скільки ще?

Потрібно  скільки  ще  Майданів  відстояти,
ще  скільки  треба  пережити  лютих  зим,
живим  щоб  з  фронту  дочекалась  сина  мати,
який  стискає  автомата  магазин?!.

Повсюди  лозунги  і  заклики  чи  лайка,
мелькають  маски,  декорації.  Фальцет
щотижня  в  Раді,  знову  й  знову  свіжа  байка,
і  свій  лукавий  підраховує  процент.

У  матерів,  дружин,  дітей  загиблих
не  втихнув  біль,  не  висихають  сльози.
Та  це  лиш  осінь,  далі  діло  гибле  –
зима  невдовзі,  скоро  вже  морози.

Мовчить  простий  народ,  ридає  Україна,
зализує  страшні  рубці  від  свіжих  ран.
Та  думка  в  крамаря  всього  одна-єдина  –
не  допустити  путч!  Ой,  вибачте,  Майдан…

07.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764683
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.12.2017

Іменем закону

Впродовж  віків,  у  чорні  миті,
були  незмінними  канони  –
найбільші  злочини  у  світі
творились  іменем  закону!..

06.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764519
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2017

Куди ж так можна зайти?

Питань  в  ООН  і  цілім  світі  злива!
Поділись  де  Обама,  Клінтон  Білл?
Перенести  посольство  з  Тель-Авіва
команду  дати  міг  лише  дебіл…

Рядном  вологим  навіть  глузд  вже  криють,
хоч  вибухи  лунають,  все  в  диму…
Я  не  здивуюсь,  як  тепер  відкриють
в  Донбасі  представництва  і  Криму!

06.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764518
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2017