| Сторінки (8/710): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
Ти ніжними руками розпалюєш вогонь,
Який зігрів всі дні холодні…
У венах кров пульсує від твоїх долонь,
Зустрілись дві душі голодні.
Вустами всіх птахів і Сходу сонця
Пробуджуєш від сну любов…
Очима відчиняєш у мені Земні віконця,
Мабуть у нас єдина кров.
Ми цю сторінку вже перегорнули,
Підошви збережуть мораль.
Відчуй як тіні у минулому зітхнули,
Малюючи зі спогадів спіраль!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2011
В тривозі зранку прокидаюсь,
В тумані не знайти дорогу.
З туманом тільки попрощаюсь,
А посміхнуся Богу!
У темряві іде позаду
У капелюсі чорний страх.
Шепоче він про сонця зраду,
Яке померло в небесах.
Нема парканів,й заборон,
А дух чомусь не вільний….
Дрімає міцно Посейдон,
Навколо страх могильний…
А десь, он там, в сирій коморі
Мов Янгол, розгорнувши крила
Сидить і нищить світлі зорі
Звірюка смерті сніжно-біла!
Глибокий страх – мов ненажера,
З’їдає душу – мов хробак.
Здійснивши мрію людожера -
Тепер він знає плоті смак.
Бува підпустиш людожера
Занадто близько до тепла,
А він , страждання ненажера
З’їдає душу аж до тла.
Буває підповзе потвора
Зачепить легко, без зубів,
Поріз загоїться так скоро,
Що не залишиться слідів.
Але чим глибше плоть з’їдає
Тим довше буде гнити,
І виходу ,нажаль ,немає.
Прийдеться з гноєм жити.
Хоча й буває і таке,
Що гній на сонці висихає,
А джерело святе й дзвінке
Водою струпи позмиває.
У водоспаді прокидаюсь.
Мій Посейдон знайшов дорогу.
Я з болем тихо попрощаюсь,
А посміхнуся Богу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273176
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2011
Мій сум сягнув галактик світу,
А сльози – надр земних.
Мій біль піднявся до зеніту,
І голос вітру втих.
Затихли голуби,Завмерли.
На морі чайки не кричать…
Всі слухають музичні перли,
Що з вуст зозулиних летять.
Пісні кохання – з моря перли.
Переливаються у кольорах сумних.
На стінах крилами птахи розтерли
Малюнки тихих мук моїх.
Співає пісню вам зозуля,
А темна ніч – її слухач,
Завмерла у лісах косуля.
Застиг в оваціях глядач….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273070
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.08.2011
Зустрілись в небі дві душі
У мюзиклі реінкарнацій.
Писали в космосі вірші,
Які зазнали гравітацій.
Одна душа спитала другу:
«Навіщо нам в сльозах Земля?
Ходити знов по цьому кругу,
І зорі бачити здаля?»
А та душа, що віком старша
Сказала:Чуєш ті ридання знов?
Земля - це місія остання наша,
Програма запуску –Любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273067
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.08.2011
Упала звёздочка с небес,
И заиграла тишина!
Запел давно уснувший лес,
Танцует в небесах луна!
Земля от боли задрожала,
Я шла по ней босая,
От кучи мусора бежала
Одежду раздирая!
Я одиноких птиц кормила,
И светом растворяла тьму,
Судьба всё за меня решила,
Ведь знала, что пойму!
Одежду разорвав на клочья-
Замёрзших согревала,
Покрывшись шерстью волчьей
я в пустоту бежала!
На берегу резвился ветер,
Гриммасы строила гроза,
И дождь, и я- одни на свете,
Исчезла бирюза!
Земля дрожит-а мир ликует,
И ты с ним в унисон!
А сколько судеб в ней ночует,
Трофеев и корон!!!!
А сколько там воды течёт,!
Не прожитой любви!
Горит сознание, печёт,
В огне самой земли!!
Я днём бегу,-а ночью-вою!
Как раненный каёт!
В ручье холодном лапы мою....
Судьба с собой зовёт!
Открой свой дом, налей вина!
Я всё ещё в пути...
А послана затем была-
Что б в жизнь твою войти!!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271968
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.07.2011
Заходжу в дім з одним крилом
Зтискаю вишню соковиту...
Тут пахне хлібом і зерном,
Кидаю день у піч відкриту...
Хтось рукава мого торкнувся,
-Хто тут? Невже я не одна?
У темряву світітв дивлюся,
Регоче із небес луна!
-Хто тут? і Хто мене торкався?
І враз так моторошно стало!
Цей хтось крізь темряву вдивлявся
На полумя,що догорало....
Крило моє в вогні згорало,
А сік вуста мої поїв...
Мені повітря бракувало,
І попіл в небеса злетів.
..
Вогонь танцює вічний танець....
ТО засміється- то , заплаче....
Він друг мені...Бува...коханець...
А інколи мене не бачить.
Сиджу на лаві.Хліб печеться.
Чекаю сонця і роси.
А полумя до неба вється,
Вюном з пшеничної коси.
-Ти сядь, і посиди зі мною,
До тебе я уже звикаю...
Можливо стала вже тобою,
Хоч хто ти- до тепер не знаю!!!
А може...знаю....без різниці!
І хоч крило моє згоріло-
Відкрию заново зіниці,
Крила нема.Та є - Вітрила!
Вогонь горить, і хліб печеться...
Вуста налиті соком вишні.
Хай дощ, хай буревій почнеться,
І зникнуть спогади колишн!
А ранок в росах! Сяє сонце!
Сідай.Чекає вже сніданок!
Відкрий в своїй душі віконце,
Вже зачекався рідний ґанок.
Смачний хлібець- і свіже небо!
Як хочеться летіти!!!!!!!!
Тепер вже крил мені не треба!
Лиш треба- Захотіти!!!!!!!!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271967
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.07.2011
Отвлекись хоть на минуту,
Обернись хоть на мгновенье...
Я держу в руках валюту,
Покупаю приключенье!
Я хочу создать кураж,
В мыле отмокает тело,
Я иду на абардаж,
Этого всегда хотела.
Береги осенний дождь,
Не живи пустынной тенью,
Обернувшись- всё поймёшь,
Слей в едино наши звенья.
Посмотри! Я тут! Я - есть!
Ты ведь тоже не уходишь!
Слушая чужую лесть-
Не бежишь....а молча бродишь...
Дай мне руку! -полетели!!!
Обернёшся- замолчу...
Сядешь в ржавые качели-
Я от скрипа закричу!
Я купила приключенье!
На тебе в него билет..
Быть не страшно исключеньем
Нарушая наш запрет!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271804
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.07.2011
Знову мозок душу крає,
Про живе і мертве...
Чорне білим не буває,
Бо життя відверте.
Заблищали ранні весни,
Чути гомін джерела,
Золотиться перевесло..
Тадж- Махал в душі звела...
Мона- Ліза в ейфорії,
Око мружить загадково..
Серце люду замиліє
Від старого й від нового.
Склад Землі із тіла люду,
Переродження в дорозі..
Я брести позаду буду,
Нова ера на порозі!
Айсберг тане в океані,
Зорі гаснуть в небесах,
Вся брехня вже на екрані,
В мозку- метушня і страх...
Сонце в сонях перелилось,
У гробницях- мертвий морок,
Може мрія не здійснилась,
І застряг у пляшці корок.
Я в пустелі засинаю...
Серед соняхів світів!
Паралельний світ торкаю,
І дивлюся на птахів...
Око бачить Мона- Лізу,
Ноги йдуть у Тадж- Махал,
Бог створив і антикризи,
І у соняхах привал!
Наше світло- неозоре!
Мрії в небеса летять,
Стогне і ридає море,
А німі в ефір кричать:
"Ми не створюєм, а творим!
Біле із Землі щезає...
Любим те, що стало новим!"
Знову мозок душу крає.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271803
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2011
Кровь на белом полотне
Словно отголос невзрачный.
Ты явился мне во тьме,
Образ лёгкий и прозрачный!
Кровь на белом полотне!
Словно в смерти жизнь проходит..
Сердцем прошепчу тебе,
Что из жизни не уходят!
В ней окутают тебя
Словно паутиной,сны,
В ней почувствуешь меня,-
Запах молодой весны!
Сокрушиться в думах осень,
Опадут с деревьев листья.
Снежную одежду сбросим,
Нарисуем лето кистью.
Пахнут яблони теплом!
Поцелуем уст блаженных,
Тут пройдёмся босиком,
Парой ног несовершенных!
Цвет весны- мой аромат!
Звёзды- тихое блаженство...
В этой смерти жизни рад!
В ней познаешь совершенство!!!!!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271498
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.07.2011
Сьогодні йде осінній дощ.У капелюсі і плащі
Минаю вулиці у власній, нескінченній самоті.
Пливуть думки про жовте листя і сирі дощі...
І про народження відвертих почуттів в житті.
В задумі йду я по калюжах.Не помічаю люд.
Лиш парасольки блимають,мов кольорові кадри...
Он фенікс пролетів повз мене...он іде верблюд...
Люблю я під дощем ранкові та натхненні мандри.
Холодна, дощова краплина торкнулась серця мого...
Крізь водяну фортецю раптом я побачив
Маленьку дівчинку,яка танцює для сліпого,
Цей танець у його житті нічого вже не значив.
Вона сміялась щиро, плескала в малі долоні,
А він стояв завмерши,і дивився в пустоту......
Для нього світло замкнене у власному полоні,
І кожен день дарує безнадію й самоту.
Його хвороба- незкінченний біль життя,
Вона його з сумлінням у кайдани закувала....
У свому горі не почує сердець людських биття
Хвороба сліпоти всю душу розікрала...
А дівчинка радіє...танцює під дощем одна...
Розділась перед ним- а він її не баче...
Живе у світі і незнає, що в неї теж біда,
За нею тільки дощ по справжньому заплаче.
Стрибнула дівчинка з високої гори. Розбилась.
Повзе мов чорна кобра, траурна процесія....
Колись у танці під дощем, ця дівчинка розділась,
Цей танець зупинила незрячості агресія.!
Я прикурив сигару, Поправив капелюха,
Швидкими кроками долав сирий асфальт...
А дощ все лив, Замерзли ніс та вуха...
В газетах, "танцю" , присвячено багато шпальт,
Скінчився цей осінній дощ. У капелюсі і плащі
Минав знайомі вулиці у власній самоті....
Пливли думки прожовте листя, і дощі...
Про смерть відкритих почуттів у нашому житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271494
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.07.2011