| Сторінки (8/710): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
Ішла за сонцем під дощами вже роками,
Уздовж узбіч надій заритих у сльоті,
Його шукала між подертими хмарками,
Що над життям пливли в безмежній висоті.
Ішла за сонцем по калюжах босонога,
Бувало, град шмагав по долі батогом,
І, наче ковзанка, ставала вмить дорога,
Синцями вкрита вся, подряпана кругом.
А я ішла по ній щодня і все чекала,
Коли ж засяє знову сонце в небесах,
В сліпій гонитві за далеким я втрачала,
Щасливі миті, що були в моїх руках.
Я все ішла по ній в мороз і літню спеку,
В пустих надіях витрачаючи свій час,
Шукала те, що було там, десь там, далеко...
Що вже давно існує в кожному із нас...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
Немов сорочечку, любов з душі знімаю,
І одягаю на близьких мені людей,
Від цього добре так і легко, аж літаю,
В садах щасливих із рожевих орхідей.
Душа оголена, проте вже завтра зранку,
Нову сорочку їй пошиє серце знов,
Яку візьму й пройду крізь відстані фіранку,
Щоб огорнути дорогих людей в любов.
Запас тканини нескінченний, я це знаю,
Сорочок вистарчить на кожен день життя,
Які ще теплими з душі клітин знімаю,
Близьких вдягаю в них під ритм серцебиття.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020
Так хочеться новин побільше добрих,
Побільше кінострічок про любов,
Щоб меньше стало горя, смерті, хворих,
Щоб литись перестала в світі кров.
Щоб стало більше днів життя веселих,
Й поменьшало заплаканих очей,
Щоб щастям повен був у долі келих,
Щоб з ним ходила в гості до людей.
Так хочеться, щоб мрії всі здійснились,
Звільнивши тепле місце для нових,
Щоб душі, що знайшлись - не загубились
В розлуках, мов в краплинах дощових.
Так хочеться ночей побільше ясних,
Щоб повнились взаємністю серця,
Миттєвостей, щоб тільки лиш прекрасних,
І тільки ходового вітерця.
Щоб теплими були слова частіше,
Веселок стало більше над життям,
Щоб час ішов для людства повільніше,
Милуючись начищеним взуттям.
Так хочеться, щоб зникли всі страждання,
Всі біди й катастрофи на землі,
Щоб враз, колись, здійснилися бажання,
Все те, чого так хочеться мені...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020
Просіяна, мов борошно крізь сито,
Крізь осені перетинки живі -
Потрапила за мить на берег літа,
На сонячні пісчинки, вікові.
На берег, що з дитинства був забутий,
Незримий, хоч і поруч існував,
Роками вже до снів моїх прикутий,
Під пальмами надій моїх дрімав.
А я його в літах чужих шукала,
На тьмяних, чорно-білих берегах,
Якби ж тоді...якби ж тоді я знала,
Що він лежить на долі сторінках.
Що я порину в простір підсвідомий,
В осінніх заблукаю десь лісах,
Долаючи маршрут уже знайомий,
Під сонцем споконвічним в небесах.
А потім я просіюся крізь сито,
Крізь осені перетинки живі,
І ляжу, мов листок, на берег літа,
В чиїсь пісчинки теплі, вікові...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020
А ти висиш, неначе мушка в павутині,
В тенетах пам'яті, в куточку, на стіні,
Де ще стоїть світлина наша на каміні,
А поруч з ним лежить конвертик на вікні.
В якому літери давно повицвітали,
Рядків не рівних вже віджитих почуттів,
Місцями склеєних, бо часто розрізали,
Блискучим лезом хаотичних, гострих слів.
В якому шлях один на два ми поділили,
Пішли окремо в світ по чистих сторінках,
А цей конверт на підвіконні залишили,
В шарах пилюки, у надій слабких роках.
Де ти висиш, неначе мушка в павутині,
Скобочеш серденько безпомічно мені,
Щодня роздмухуєш жаринки у каміні,
З кутку далекого на пам'яті стіні.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020
Любов за гроші не купити,
Бо це не річ і не товар,
Її не зшити, не зліпити,
Вона - Божественний нектар.
Який летить з небес раптово,
Мов з меду зроблена стріла,
Проходить м'яко, поступово
У саме серце крізь тіла.
І там висить, мов подарунок,
У пляшці з бантиком вгорі,
Святий, цілющий порятунок,
Що гоїть рани всі старі.
Цей дар людей не вибирає,
Як їхній статус, імена,
І що таке користь не знає,
Ціни у нього теж нема.
Він дорогий, хоч безкоштовний,
Його не купиш, мов товар,
Солодкий, теплий і безмовний,
Садів Божественних нектар.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020
В калюжі плавають хмарки і частка світу,
Маленька часточка, мов виворіт життя,
Яка прибилась, як листочок, до взуття,
Що скинув з себе вчора колір малахіту.
Що трішки вигнувся у надра планетарні,
Діставши кутиком небесну паралель,
Неначе гострою верхівкою тих скель,
Які вкривають десь дороги тротуарні.
Де я стою в задумі, дивлячись в калюжу,
У світ не зношений, не латаний, як цей,
Де не сховав в собі Везувій тло Помпей,
Що зараз дмухають мені красою в душу.
Листок злетів кудись за вітром, змерзли руки,
Сховався виворіт в туманність вечорів,
Торкнувшись небом до гілля тих яворів,
В яких і досі вдалині десь крячуть круки...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020
У лабіринтах заблукала,
В кущах самшиту і бузку,
На зовні вихід все шукала,
Дзвонила в світ - та без зв'язку.
В екран дивилась телефону,
На жаль, немає покриття,
Я не покрила власну зону,
Невже не буде вороття?
Роль архітектора зіграла,
І це створила все сама,
Десь власний вихід заховала,
А, може, виходу нема?
А за кущами люд говорить,
Хтось номер з вулиці набрав,
І телефон в долонях дзвонить,
Хтось код душі розшифрував.
У серці вмить розставив вежі,
І лабіринт зв'язком покрив,
Мене повів за власні межі,
Любов'ю вихід в світ створив.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020
Шурхоче місто, а я згадую Карпати,
Повітря чисте, нас, Яремче, звук пісень,
Вузький місток, етнічний ринок, де гуляти
В гірському затишку хотілось цілий день.
Авто сигналять, а я згадую трембіту,
Її прекрасний, неземний, протяжний спів,
Який, здається, зараз вийде на орбіту,
Крізь тло матерій із невидимих світів.
Шумлять дороги, а я згадую ту річку,
Що ніжно бризками торкалася до ніг,
Як ми на кущик пов'язали нашу стрічку,
Глінтвейн з корицею, красу гірських доріг.
Холодний вітер і дощить, а я в Карпатах,
У тому дні, де сяє сонце для нас двох,
Де наші тіні у багряних вічних шатах
Гуляють стежками між натовпу епох.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020
Сходить сонце, новий день і я живу,
І роки свої голублю, наче жито,
Чи то осінь, чи зима, весна чи літо,
Разом з досвідом біжу на рандеву.
Десь кохаю по дорозі, десь грішу,
Під дощем сліди гріхів з душі змиваю,
До спокути знов квиток собі купляю,
І розхристана на потяг свій спішу.
У задумі перед люстром знов стою,
Кілька сивих волосинок відстригаю,
Та до чого цей протест - сама не знаю,
Бо не змінить сивина вже суть мою.
Кожне "завтра" - мікро-всесвіт майбуття,
Де роки свої голублю, наче жито,
Де горить на вході вивіска: Відкрито,
Раді вам. Ласкаво просимо в Життя.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020
Звичайно, я плачу, а як же інакше?
Навіщо ж ці сльози тоді?
Та з ними в очах я душею не слабша,
На тій же лечу висоті.
І хоч я не бачу, куди несуть крила,
І страшно буває в цю мить,
Наосліп крізь хмари я рвуся щосили,
Туди, де надія горить.
Де мрія живе, де вона не вмирає,
Під тиском спустошених днів,
На смузі сидить і на мене чекає
В рядах посадкових вогнів.
Де сльози кінчаються, пахне любов'ю,
На світі ще є ті місця,
Куди прилітають побиті журбою,
Заплакані, сильні серця.
Що часто від солі стають тільки м'якше,
Хоч зовні - мов скелі тверді,
Звичайно, я плачу, а як же інакше?
Навіщо ж ці сльози тоді?
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
Стікає час, немов вода, по тілу долі,
Яку збираю днями в пам'яті грааль,
В якому стільки рідини, неначе в морі,
Яке з роками тільки більшає, на жаль.
Грааль руками під краплини підставляю,
Під миті щастя, болю, сліз і доброти,
На дно години, мов камінчики кидаю,
З розлук і зустрічей, дощів і самоти...
Збираю миті, мов копійочку жебрачка,
Вустами жадібно торкаючись води,
Де, наче в люстрі, виглядаю, мов дивачка,
Яка тамує спрагу спогадом завжди.
А потім ранок і реальності похмілля,
З граалем пам'яті крокую в майбуття,
В який стікає і любов, і божевілля,
І все, чим сповнене прожите вже життя...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
Ви дощ не замовляли? - Ох, якби-то,
Якби ж то по замовленню він йшов,
Періщить, як з відра, несамовито,
Як добре, що сховала в'язку дров.
Сховала в свою душу, там де сухо,
Мабуть, піду багаття розпалю,
Бармене, не шепчіть мені на вухо,
Дощу сьогодні я не пригублю.
Будь-ласка, не вмовляйте, я ж уперта,
Ви краще, он, клієнтів обслужіть,
Пробачте, що я трішечки відверта,
Візьміть ці гроші, решту залишіть.
Я дрова в душу з літа ще складала,
Щоб потім розпалити восени,
Щоб в час, коли я дощ не замовляла -
Зігріли душу полум'ям вони...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2020
Любов давно лишила серце без вагання,
Каптур наділа свій і вибігла на двір,
Вона десь там, десь за межею існування,
Ти не знайдеш її ніколи вже, повір.
Вона зі мною також більше не говорить,
Мабуть на острові, в ліхтарні десь живе,
По скелях пам'яті нагрітих сонцем ходить,
Де все розмите, наче дзеркало криве.
Ти не шукай її, залиш, це марна справа,
Вона не та, якою вчора ще була,
Вже не така міжгалактична і цікава,
В кофтині латаній, прозора, мов зі скла.
І, може бути, що об скелі вже розбилась,
На водах змін її колишеться каптур,
Неначе знала, що у серці вже з'явилась
Любов сильніша, щастям вбрана у гіпюр.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020
Я пригорнусь до тебе, осене, дозволиш?
І розповім тобі про сум...журбу... печаль...
А ти мовчанкою цю сповідь поневолиш,
Засиплеш листям мої сльози, відчай, жаль...
І потечуть по венах долі дні багряні,
З дощів холодних знов народиться душа,
Немов воскресне десь в ранковому тумані,
Де вже протерлася до дір тривог межа.
Десь там, де з голоду печалі помирають,
І десь в болотах, у незвіданих лісах -
З душі свіженьку оболонку пожирають,
Яка лишилась при народженні в дощах.
Роки біжать по листю жовтому босоніж,
Шляхи розходяться, наповнені людьми,
А я лишусь з тобою, осене, дозволиш?
Десь тут на розі у кав'ярні до зими...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2020
А я надіну свій жовтенький дощовик
І буду в ньому під дощами танцювати,
Хоч трішки сумно і кінця доходить рік -
Повеселюся разом з жовтнем рудуватим.
Із ним бачату потанцюю на листках,
А потім вип'ю десь на лавці з липи чаю,
Під ліхтарями у його сумних очах
Краплинку теплої надії відшукаю.
Надії в те, що буде світлим майбуття,
І хоч дощить сьогодні - завтра буде сонце,
Хоч нині хмарами обвішане життя -
Вже завтра промінь з них проб'ється у віконце.
Та поки що я запалю собі сірник,
Щоби в очах його сумних не заблукати,
Вдягну, як завше, свій жовтенький дощовик,
І буду в ньому під дощами танцювати.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020
Щось бурмоче про зливи ведуча в екрані,
Про поривчастий вітер і тепле взуття,
За стіною сусід грає вальс на баяні,
За віконцем дідусь викидає сміття.
І усе, як завжди, просто дні холодають,
Зранку гріє долоні із досвіду чай,
А роки, наче листя, з життя опадають,
І летять, мов у вирій, у спогадів край.
Просто в косу вплелося тонке павутиння,
І старіють батьки, іх коротшає вік,
А в думки вже пролазить розмите видіння,
Як у вирій збирається ще один рік...
І усе, як завжди, просто літо минуло,
І під ковдрою серце, душа у пальто,
Просто осінь постукала, смутком війнуло,
Відчинила, як все, не питаючи: хто...
За стіною сусід грає вальс на баяні,
Хтось по сходах побіг викидати сміття,
І усе, як завжди, та ж ведуча в екрані,
Лиш роки опадають, мов листя з життя...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020
Старенький художник малює картини,
І там, на полотнах, є кожен із нас,
Фраменти життя він чіпляє на стіни,
І звуть реаліста всі коротко: Час.
Від людних доріг заховався подалі,
Від сірих краплин, що із неба летять,
Малює і вдень, і вночі у підвалі,
Де сотні свічок на підлозі горять.
А хтось дуже часто йому дорікає,
Що весь неохайний, живе без сім'ї,
Що сотні свічок у підвалі палає,
Що фарба кругом й комашині рої.
Що знов недосохлі вдягає картини
В новесенькі рамки і вішає в ряд,
На ці архаїчні, замшілі вже стіни,
Які, мов музейний, старий експонат.
Та він вже уваги на це не звертає,
І пензлем обводить лице у вікні,
Малюнок сирий ще у рамку вставляє,
І вішає хутко на цвяшок в стіні.
Бо скоро заб'є вже у дзвони дзвіниця,
На кожну картину дається свій час,
Чому саме так? Та яка вже різниця...
Це щастя, що він взагалі є у нас.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2020
Зашпорталася, впала...ні, не я,
А віра, вся збентежена до болю,
Та я їй тут лежати не дозволю,
На сходах, що ведуть до вівтаря.
Підняла, обтрусила від сльоти,
І знову їй до рук поклала свічку,
У косу заплела чистеньку стрічку,
І пошепки промовила: веди...
Чекай, одну секунду, ще не йди,
Для тебе окуляри ці купила,
Бо ти, моя незграбо, ті розбила,
Благаю, лиш тепер вже не впади.
Так щиро розсміялась...ні, не я,
А віра, із якою ми крізь осінь
Побігли в майбуття щасливі й босі,
Подалі від сходинок вівтаря...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020
Чомусь так боляче буває,
Неначе серце тисне гніт,
Хоча причин на те немає,
Всміхатись важче стало в світ.
Клубок у горлі душить шию,
На волю сльози вже хотять,
Ну що ж, я клітку їм відкрию,
Чого тримати? Хай летять...
Ще мить - і справді полетіли,
Немов сполохані птахи,
І десь під небом темним сіли
На тротуари і дахи.
На лавки, вікна, парапети,
На сходи, площі, ліхтарі,
На голих кленів силуети,
На гострі шпилі...димарі...
Вони сідали просто всюди,
Мов пір'я, сипалася сіль,
І щось звільняло мої груди
Від опівнічних божевіль.
І стало легше, бо напевно
Кудись пропав із серця гніт,
Мабуть, таки, я не даремно
Вночі їх випустила в світ...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2020
Вогонь душі очам не видно,
Його відчує лиш душа,
Якій відомо слово: зимно,
І вираз: відстань - не межа.
Бо через сотні кілометрів
Він аж до серця дістає,
І вже не треба грубих светрів,
Коли цей вогник в світі є.
І вже не треба чайник гріти,
Поїти душу чебрецем,
Щоб знов не дати захворіти,
Продутій наскрізь вітерцем.
Не треба дрова десь шукати,
Щоб знов багаття розвести,
В лісах життя густих блукати,
Палити десь старі мости.
Душі не треба вже одежі,
Коли постукає зима,
Не треба йти кудись за межі,
Бо меж насправді і нема.
Вогонь тепліший за зеніти,
Із ним сплелися почуття,
Його так хочеться любити,
Любити все своє життя...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2020
Як смачно пахне це життя,
Немов пиріг із ягід вишні,
Який пече для нас Всевишній,
З солодким присмаком буття.
Який щоранку на столі
З надій горнятком вже чекає,
Рецепту кращого немає
Ніде вже більше на землі.
Цей дивовижний аромат,
Що розпирає щастям груди,
Який в душі, у серці, всюди,
Сочиться з вулиць і кімнат.
І я щаслива, бо жива,
Бо я встаю з-за столу сита,
Блакиттю й сонечком умита,
І, як завжди, кажу слова,
Слова подяки за цей день,
За цей пиріг, який Всевишній
Для нас пече із ягід вишні,
З любові, віри і натхнень...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2020
Сховаюсь душею у парки осінні,
З дощем наодинці про щось помовчу,
Й подібно забутій під хмарами тіні,
Кудись по алеях від світу втечу.
Присяду у мокру самотню альтанку,
Щоб там тільки я, без журби і тривог,
Нехай мене люди шукають до ранку,
Все марно, бо де я - лиш знатиме Бог.
У тиші собі відпочину на славу,
Подалі від справ, від розмов, метушні,
Під деревом купку листків золотаву
Підкину...хай падають в серце мені...
Кружляють із днями й ночами п'янкими,
Під тихий, осінній, замріяний вальс...
Чомусь раптом парки стають не чіткими,
Мабуть, то вже ранок, вертатися час...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2020
Колише осінь ностальгіями світанки,
А я між ними пролітаю, мов листок,
Думки приходять на залиті сонцем ґанки,
На ще тепленькі, мов на березі пісок.
І там п'ють каву, із любов'ю розмовляють,
Так, наче стрілись у кав'ярні, за столом,
Старі газети зацікавлено читають,
Які просочені ще сонячним теплом.
Меню знайоме вже без поспіху гортають,
На перше - мрію, а на друге - дні ясні,
А на десерт осіннє щастя замовляють,
Вгорі з корицею, з горішками на дні.
Любов для когось в'яже шалик із проміння,
Із золотих, одвічних, сплутаних ниток,
Співає тихо ностальгія щось осіння,
А я між ними пролітаю, мов листок...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020
У всього є свій термін споживання,
І старість з часом жмакає тіла,
Така вона вже, догма існування,
Творити, потім нищити до тла.
Десь рама постаріла вже віконна,
І зморшками покрився новий факт,
Така вона вже, догма безсоромна,
Зі старістю оформила контракт.
А та без вихідних собі працює,
Пролазить в декольте, під макіяж,
З роками в сивину усіх малює,
Псує щодня фізичний "фюзеляж".
Мов стіни, з часом лущаться питання,
Згинається натруджена спина,
У всього є свій термін споживання,
Та тільки у душі його нема.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
Заходить сонце у душі за межі смутку,
А з ним і ти кудись зникаєш назавжди,
Тримають пальці, наче спогад, незабудку,
Куйовдять коси вітром часу поїзди.
Вслід за тобою облітають пелюсточки,
Прощанням пахне у душі моїй вокзал,
Який вже доля розбирає на шматочки,
Горить на дверях в серце вивіска: фінал.
Неоном блимає ночам і дням осіннім,
Стікає зранку дощ холодний по лиці,
Тепер єдине від самотності спасіння -
Ця незабудка, частка спогадів в руці.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
У грудях серденько радіє, я щаслива,
На небі зірка провідна моя зійшла,
І зверху скинула пухнасті білі крила,
Які до себе причепила вже душа.
Моя зоря, моя любов, моя відрада,
Моя далека й водночас така близька,
У цьому світі неозорому лампада,
Завжди яскрава, ніжна, тепла вся така.
Крізь тіло світить прямо в душу...зігріває...
На крилах виросли троянди між пір'їн,
Душа в тендітні пелюсточки поринає,
В рясні сади метаморфоз, щасливих змін.
Нехай у кожного в житті палають зорі,
Чи, може, зірка, лиш одна така близька,
Яка дарунком є від Бога і від долі,
Яскрава, ніжна, рідна, тепла вся така...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2020
Осіннім сонцем заціловане обличчя
На мить всміхнулося задумано листкам,
Які дощем рудим спадали на узбіччя,
І стало трішки холодніше вже рукам.
І стало трішки холодніше всьому тілу,
У сантиментів плащ вдягнулася душа,
І змило серце літню шкіру загорілу,
Осіннім змістом ностальгійного вірша.
В якому серпень між рядочків розчинився,
Немов у каві білий цукор назавжди,
Лиш присмак літа на вустах ще залишився,
А душу кличуть вже у спогади сліди...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
Уся прикута ланцюгами,
Із білосніжними крильми,
Сидить і тягнеться руками
До мене мрія із пітьми.
З пітьми обставин неминучих,
З тунелю тліючих надій,
Сидить в думках моїх пекучих,
У центрі замкнених подій.
І я нічим не допоможу,
При спробі зняти ланцюги -
Лиш долю сплячу розтривожу
Гарячим доторком руки.
Вона розгніватися може,
Від сну прокинеться і вмить
До нас настроїться вороже,
Тому нехай...нехай ще спить.
Пробач, маленька моя мріє,
Пробач, повір, настане час
Й до тебе доля подобріє,
Надії вогник ще не згас.
Я в тебе вірю до нестями,
В таку підтоплену слізьми,
В прикуту нині ланцюгами,
Із білосніжними крильми.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020
Чому повинні люди розставатись?
Хто видумав розлуки ці? Хто б знав...
Для чого серцю болем захлинатись
Так, наче на хресті хтось розіп'яв?
А хочеться, щоб поруч були вічно
Кохані, рідні, друзі та близькі,
На жаль, в житті розлука - це хронічно,
І шанси на одужання низькі.
І навіть, якщо щастя прилетіло -
То доля щось придумає нове,
Щоб час від часу серце поболіло,
Бо раз болить - то значить ще живе...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2020
Моя любов - вона подібна океану,
Така ж глибока із перлинами на дні,
Які для когось, не вагаючись, дістану,
І принесу їх на незримому крилі.
А ще любов моя подібна шоколаду,
Який я хочу смакувати без кінця,
Разом з родзинками із сорту винограду,
Що зветься щастям і наповнює серця.
Вона подібна чистим росам на травиці,
Яка купає в благодаті почуття,
Вона подібна загадковій чарівниці,
Яка на казку перетворює життя.
А ще любов моя - вона така бурхлива,
Цілує хвилями душевні береги,
Водночас лагідна, спокійна і дбайлива,
Така ж безмежна, як і всесвіт навкруги.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
В оболонці спокійного тіла
Б'є об скелі душі океан,
В небі чайка кричить легкокрила,
Ліг на берег розлогий туман.
У якому, мов тіні блукають
В білих рясах тривоги худі,
По пісчаних думках пробігають
Їхні ноги й обличчя бліді.
Десь далеко видніються Страхи,
Що сидять між загострених скель,
Зі Сміливістю грають у шахи:
Хто ж них сяде в старий корабель?
Хто у ньому, забравши тривоги,
Із душі назавжди попливе?
І десь там, на узбіччі дороги
Вік в самотності свій доживе?
Шах і мат. В океані фігури.
Йду погляну я, хто ж переміг,
Крізь скелясті, загострені мури,
Крізь туман, що на берег мій ліг...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
Який же ранок цей прекрасний,
Зустрів горнятком теплоти,
Такий натхненний, свіжий, ясний,
Зробив сніданок з доброти.
Його ще в ліжку скуштувала,
Взяла свій ровер і життям
Щаслива вдаль помандрувала,
На зустріч світлим почуттям.
Скриплять педалі під ногами,
Любов'ю пахне вся душа,
То по камінню мчу стежками,
То по сплетіннях спориша.
І кожну мить, неначе квіти,
Складаю в пам'яті альбом,
Де всі вони продовжать жити,
Любов'ю зрошені й добром.
Цей ранок просто особливий,
І як всі решта перед ним -
Він неповторний, він щасливий,
Із сонцем в серці золотим.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020
Не плачте очі, все колись минеться,
І цю печаль розділить з вами час,
Настане день і знов душа всміхнеться,
Щаслива в світ подивиться крізь вас.
Хоч дощ молотить - вій не опускайте,
Не вперше вам дивитись на грозу,
Знов зійде сонце, просто пам'ятайте,
Промінням теплим висушить сльозу.
Не сипте сіль у лоно мого серця,
Не плачте очі, лиш благаю вас,
Ви ж знаєте, що все колись минеться,
І цю печаль розділить з вами час.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Україна - це небо блакитне,
Україна - це сонце в очах,
Це любов у серцях непохитна,
З рідним словом на щирих вустах.
Україна - це спів солов'їний,
Це нескорена мова, свята,
Це народ добродушний, єдиний,
Це пшениця в полях золота.
Україна - це долі стежина,
Це батьківської хати поріг,
Це в лісах соковита калина,
Україна - це наш оберіг.
Україна - це пісня, це воля,
Це молитва усіх матерів,
Україна - це віра, це доля,
Це традиції з древніх віків.
Україна - це прапор свободи,
Це Карпати та сивий Дніпро,
Україна - це різні народи,
Це повага, це мудрість, добро.
І нехай процвітає Держава,
Непохитністю, ділом, людьми,
Буде вічною пам'ять і слава,
У яких будем вічними ми!
Україна - це слово могутнє,
Це свята Кобзарева Земля,
Україна - це наше майбутнє!
Україна - це Ти і це Я!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
А радість - вона у дрібницях,
У теплих і добрих словах,
У щирих, усміхнених лицях,
І в сяючих щастям очах.
А радість - вона у любові,
В звичайних, людських почуттях,
В турботі, душевній розмові,
В простих заклопотаних днях.
У ранках, у ночах магічних,
У свіжих вітрах вечорів,
У сонці, у зорях одвічних,
В палітрі земних кольорів.
У спогадах світлих, у мріях,
В обіймах, що дані рукам,
У кроках, цілунках, надіях,
У пісні, що зветься життям.
У теплих дощах, блискавицях,
В роках, що дарує нам час,
Бо радість - вона у дрібницях,
Бо радість - вона в самих нас.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020
Буває, що звиваючись від болю,
В агоніях згораючи щодня,
Так хочеться втекти кудись на волю,
На волю, наче з клітки пташеня.
У біле простирадло загорнутись
І в серці запалити чорний гніт,
Руками до розетки дотягнутись,
І витягти з душі до болю дріт.
І просто так завмерти і чекати
Допоки зійде сонце в небесах,
Щоб душу до світила під'єднати,
Щоб обрій золотився у очах.
А потім простирадло з тіла зняти,
Із тіла, що у сонячних дротах,
І світу від душі подарувати
Усмішку на потрісканих вустах.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020
Душа дрімає в срібнім коконі любові,
У дуже ніжних, філігранних почуттях,
І бачить сни, такі солодкі, кольорові,
В яких мандрує по незвіданих місцях.
Прекрасні крила на спині ростуть поволі,
Такі пухнасті і м'які, мов оксамит,
Співає серце в ритмі щастя колискові,
А ось і доля вже нанесла свій візит.
Прийшла година срібний кокон покидати,
Нитки тендітні розірвати без вагань,
І крила, виткані любов'ю, розгортати,
Щоб понесли до мрій зіркових і бажань.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020
Загубилась між стін твого серця,
Між холодних, між білих...німих...
Тут навколо туман сивий в'ється,
Між облич на портретах чужих.
Тут усюди закриті кімнати,
В коридорах одежа й взуття,
Тут французьких парфум аромати,
Мабуть, пахнуть нові почуття.
Ну а я...я зайшла попрощатись,
Так, не вперше, востаннє тепер,
Лиш не треба, благаю, вагатись,
Мій портрет ти давно уже стер.
Закінчилась, на жаль, наша казка,
В твоє серце я вже не прийду,
Не хвилюйся за мене, будь-ласка,
Я дорогу додому знайду.
Я піду за туманом, що в'ється
Між облич на портретах чужих,
Щоби вийти зі стін твого серця,
Із холодних, із білих...німих...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
Різні люди, різні долі,
Мов відбитки пальців,
Різна радість, різні болі,
Різна кількість шансів.
Різні душі із тілами,
Різний колір шкіри,
Різні дюни з міражами,
Різна сила віри.
Різний погляд, різні очі,
Різний сміх і сльози,
Різні ранки, різні ночі,
Різні щастя дози.
Різний одяг, різні мрії,
Різна група крові,
Різні цілі і надії,
І масштаб любові.
Різні церкви, різні Боги,
І хрести від долі,
Що несуть на собі ноги,
Часто в ранах й голі.
Різна в кожного стежина,
І вітри суворі,
Лиш земля у всіх єдина,
Сонце, небо, зорі.
З покоління в покоління
Бог - гончар, ми глина,
Ми усі Його творіння,
З іменем - Людина.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
Із білих сніжинок, зимових,
Наділа на очі вуаль,
Й сховалась у квітах бузкових,
Якась чужоземна печаль.
Та звідки ж в мені ти взялася?
Навіщо у сад мій прийшла?
Під теплим бузком розляглася,
І холод зими принесла...
Мабуть, тебе вітер навіяв,
Приніс із далеких країв,
В душі моїй смутку насіяв,
Тобою садок мій покрив.
Нічого, не вперше, буває,
Морозиш снігами траву,
Тебе я в любові скупаю,
Вуаль цю з обличчя зірву.
І може, як все, що любила,
Ти також залишиш мене,
І хай, звідкіля прилетіла,
Тебе вітер знов віднесе.
Покинула квіти бузкові,
Якась чужоземна печаль,
Промінчики щастя ранкові
Теплом розтопили вуаль...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2020
Я у волосся заплету собі це літо,
І пронесу його крізь осінь до зими,
Щоб там, колись, усе що було пережито,
Розквітло в пам'яті теплом, добром, людьми...
Я заколишу на руках ці дні і ночі,
Які проникнуть з почуттями в мою кров,
А з першим снігом за вікном відкриють очі,
І оживуть в моїй душі любов'ю знов.
Я із волосся буду квіточки виймати,
На світ дивитися з любов'ю із вікна,
В той час, як хуга буде плечі обіймати,
В той час, як коси мої вкриє сивина.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
Мені самотність подзвонила,
І привіталась в телефон,
Відкрити двері попросила,
І завести свій грамофон.
Свічки пахучі запалити,
Разом з вечерею на трьох,
Бо поруч буде ще сидіти
Із нами лиш Всевишній Бог.
Я швидко стіл для нас накрила
Під старовинний менует,
У хату двері відчинила,
А там в імлі йде силует.
Ну що ж, привіт, самотність мила,
Ти розтривожила мій сон,
Заходь, я вже вино відкрила,
І завела свій грамофон.
Сьогодні ти моя відрада,
А ще свічки і в небі Бог,
І ця не стерта з вуст помада,
Й вечеря, зроблена на трьох.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020
У душу влетіла
Зима сніжно-біла,
Лишила без світла любов при свічках,
Засніжені крила,
В бурульках вся віра,
І біль, наче вогник, жевріє в очах.
Сидить в своїй хаті,
В маленькій кімнаті,
А зрада зі снігом летять за вікном,
Та в чім винуваті
Сніжинки крислаті,
Це ж доля змішала їх всіх з полином.
Любов замерзає,
Крізь скло споглядає,
А, може, ще сонце раптово зійде,
Сніги відкидає,
Поріг розчищає,
А, може, її хтось колись тут знайде...
Вже зовсім безсила
На ґанок присіла,
І раптом побачила промінь в руках,
Всміхнулась щаслива,
Розправила крила,
Злетіла і зникла в душі небесах.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
Якось по іншому сьогодні пахне літо,
Якось по іншому ліси уже шумлять,
І хоч земля серпнева спекою накрита -
Та десь предвісники осінні вже сурмлять.
Немов нагадують, що літо не зникає,
Лиш переходить в інші стадії життя,
У нові форми й кольори перетікає,
І ллється з часом в лабіринтах майбуття.
У лабіринтах, де і ми кудись пливемо,
Чи попливемо ще в осінніх кольорах,
Тому давайте гарно серпень проведемо,
Ще покупаємось у теплих, літніх днях.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
Мені так тепло на душі і так спокійно,
У грудях серце тихо ріками дзвенить
Так кришталево, так тендітно, мелодійно,
Думки колише й почуття мої п'янить.
Душа з паперу білі човники складає
Вночі під деревом, на березі ріки,
А потім кожен по воді стрімкій пускає,
Легкими рухами тендітної руки.
В човнах по водах мої мрії пропливають,
Які пристануть скоро вже до берегів,
Де їх давно уже на пристані чекають
Чиїсь обійми і багато щирих слів.
Здійнялась думка в небеса так ностальгійно,
І розтягнулася у часі щастя мить,
Від чого тепло на душі і так спокійно,
І в грудях серце тихо ріками дзвенить...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020
Ішла собі містом спекотним
Чиясь безпритульна любов,
Під сонцем палким, безтурботним,
В людській метушні між розмов.
Хтось в неї спитав: Загубилась?
Спитав і по справах пішов,
-Та ні, я мабуть закінчилась,-
тихенько сказала любов.
Проживши у серці людському,
Багато щасливих років,
Тепер не потрібна нікому,
Затерлась в буденності днів.
Повз мене пройшла і присіла,
Тихенько в хустинку реве,
А я...я взяла й запросила,
Нехай в моїм серці живе.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
Моє багатство в рідних людях,
У хлібі з сіллю на столі,
В моїх близьких і вірних друзях,
У сонці ясному в горі.
Моє багатство в ріднім слові,
Яким наповнені вірші,
Моє багатство в рідній мові,
Що б'ється птахою в душі.
Моє багатство в моїх мріях,
В ранкових посмішках і снах,
У вірі в Бога і надіях,
В молитві тихій на вустах.
Моє багатство в океанах,
У бистрих ріках і морях,
В бузку, ромашках і тюльпанах,
І у вечірніх ліхтарях.
У почуттях, добрі і мирі,
У теплих спогадах моїх,
Моє багатство навіть звірі,
Дитячий плач і щирий сміх.
Моє багатство в житнім полі,
В квітучих вишнях і бджолі,
Моє багатство у любові,
В моїй любові до Землі!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
А я в старенькому трамваї
Життям в задумі їду вдаль,
Летять до хмар пташині зграї,
І грає пісню десь скрипаль.
Блищить бруківка, наче глянець
В вечірніх променях, рудих,
Приліг розніжений рум'янець
На тло будиночків блідих.
Виходять люди, знов заходять,
І компостуючи квитки,
Розмови про життя заводять,
Про всякі справи і плітки.
А я кудись, сама не знаю
Все їду...їду навмання,
З вікна очима проводжаю
Фрагменти пройденого дня.
Летять в хмарках пташині зграї,
Складає скрипку вже скрипаль,
А я в старенькому трамваї
Життям в задумі їду вдаль.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
Дай мені руку, молю, не стрибай,
Я так не хочу, щоб ти потонула,
Просто зроби крок до мене, давай,
Вибач, що зовсім про тебе забула.
Глянь, як вирує внизу океан,
Хвилями лиже загострені скелі,
Он вдалині дощ забив в барабан,
Ну ж бо, пішли до моєї оселі.
Досить стояти на цьому мості,
Чуєш, реве буревій невблаганний,
В небі жене чорні хмари, густі,
Хвилі здіймає під дріб барабанний.
Все, слава Богу, ще крок по землі,
Дай обійму тебе, моя Надіє,
Твоя присутність, як вогник в мені,
Душу в негоду зсередини гріє.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
Я на піску сьогодні сонце малювала,
Вдихнула в нього із душі своє тепло,
І в той момент, коли його у руки взяла -
Пісок струсило, запалало, запекло.
Його промінчики добром своїм протерла,
Любов'ю щирою роздмухала вогонь,
І ним милуючись, на мить якусь завмерла,
А потім в небо відпустила із долонь.
І покотилось моє сонце по блакиті,
І там десь впало в неозорій далині,
У саме серце крізь обійми вже розкриті
Душі чиєїсь, що всміхнулася мені.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
Я деколи боюся власних слів,
Боюся ними зранити людину,
А все із-за великих почуттів,
Загорнутих в душевну серцевину.
І тут же парадокс та дивина:
Я деколи боюсь свого мовчання,
Яке вібрує в серці, мов струна,
І глушить децибелами бажання.
А ще...а ще боюсь своїх думок,
Що мозок часто в крайності заносять,
То в море аж на дно, то до зірок,
То просто у полях травичку косять.
І тут я переступлю це "боюсь",
В думках бажанням буду вібрувати,
На цьому, певна річ, не зупинюсь,
Продовжу говорити й відчувати.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
Ох, як же хочеться до мами,
Хоч вже за тридцять - все одно,
До неї хочу до нестями,
До неї хочу так давно.
До рук рідненьких притулитись,
І помовчати про життя,
В минуле з нею подивитись,
І в невідоме майбуття.
І просто поруч посидіти,
Про щось поплакати разом,
А потім чай на кухні пити,
Сміятись щиро за столом.
Почути лагідне: "добраніч,"
З цілунком ніжним на щоці,
З любові порцією на ніч,
З пахучим медом в молоці.
А потім: "Доню, добрий ранок,
Любима зіронько, вставай!
Тебе чекає вже сніданок,
Скоріше очка відкривай!"
Себе дитиною відчувши,
Я дню і ранку посміхнусь,
Проблеми всі свої забувши,
В любові маминій втоплюсь.
І втихнуть грози із дощами,
Загляне сонце у вікно...
Ох, як же хочеться до мами,
Хоч вже за тридцять - все одно...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
Майже втративши, дивилась в синє небо,
Крізь сльозу в очах, крізь біль і каяття,
Та в ту мить я відчувала, що так треба,
Це урок, який дало мені життя.
Майже втративши, в той день я зрозуміла,
Що хтось став мені ще більше дорогим,
І когось, мабуть, ще більше полюбила,
І, напевно, хтось ще більше став близьким.
Майже втративши, потрібно пам'ятати,
Що, можливо, це життя повчає нас,
Просто треба ситуацію прийняти,
І тоді, можливо, доля дасть ще шанс...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
В кінці неозорого поля,
Де сонце встає золоте,
Сидить на окраєчку доля,
І в косу дороги плете.
А потім по них ідуть люди,
Нових зустрічають людей,
Будують мости і споруди,
Фонтани і сотні алей.
В щось вірять і щиро кохають,
Втрачають, знаходять, живуть,
Приходять у світ, помирають,
Дорогами долі ідуть.
Яка, розпелехана вітром,
Де сонце встає золоте
Сидить, і милуючись світом,
Дороги у косу плете.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
Я на ромашці погадала,
Всі пелюсточки обірвала,
Один лишився і тріпоче,
Так, наче відірватись хоче.
Його від вітру заховала,
І про любов свою спитала,
Він відповів, захвилювався,
І від стеблини відірвався.
І полетів з вітрами долі,
Навіки зник у чистім полі.
Пшениця теж усе почула,
До ніг торкнулася, зітхнула.
Я долі мовчки помахала,
В задумі трішки постояла,
І під дощем пішла по полю,
Вся мокра встала під тополю,
Всміхнувшись, витерла сльозину,
В руках стискаючи стеблину,
В думках благаючи пшеницю,
Щоб зберегла цю таємницю.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
І все таки, це щастя, просто жити,
Із сонечком щоранку зустрічатись,
Ще сонною у ліжку каву пити,
І небом синьооким милуватись.
І ця ранкова ніжність, поцілунки,
Любов, думки, і кроки по планеті,
Дощі, розлуки, люди і стосунки,
Авто, метро, новини у газеті...
І біг разом із часом по калюжах,
Шляхом, який веде до світлофору,
Прогулянки між люблячих й байдужих,
І знову біг то вниз, то потім вгору.
З доріг буття додому повертатись,
І після ночі каву зранку пити,
Любити, вірити, частіше посміхатись,
Бо все таки, це щастя, просто Жити!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020
Якось спитала Ніч: Скажи, Людино,
потрібна я тобі чи, може, ні?
- Звичайно так, ти ж сну мого години,
із місяцем й зірками вдалині.
- А ти скажи, мій Місяцю, мій друже,
потрібна я тобі чи, може, ні?
- Звичайно, що потрібна, навіть дуже!
Без тебе я б не сяяв у пітьмі.
- А ти скажи, скажи гірський мій Лотос,
потрібна я тобі чи, може, ні?
- Звичайно так - промовив тихий голос, -
без тебе я б не цвів тут на стеблі.
- А ти скажи, скажи Світило ясне,
потрібна я і зорі всі мої?
- Звичайно так, о, Ніченько прекрасна,
без тебе зникли б ранки на землі!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
Така усміхнена, щаслива,
Сльоза пробігла по щоці,
На душу впала і накрила
Своєю радістю рубці,
Які з-під неї позникали,
Так, наче їх і не було,
І раптом очі запалали,
Неначе сонце в них зійшло.
Сльоза до серця притулилась,
Сповзла і впала у любов,
В якій навіки розчинилась,
Із щастям змішуючи кров.
Давно вже сліз таких не мала,
Лиш гола сіль і гіркота,
Та нині з вій щаслива впала,
Яку створила доброта...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
Чомусь душа моя втомилась,
Зігнулась змучено в мені,
До стін тілесних притулилась,
Де ліхтарів горять вогні.
Де нічка ходить по бруківці,
Снують ще люди і авто,
Стоїть з думками наодинці,
І мокне під дощем пальто.
І я б могла її забрати
З-під неба ночі, що дощить,
Та, певно, краще не чіпати,
Нехай ще трішки постоїть.
Мабуть, їй треба відпочити,
Побути десь на самоті,
В калюжі ноги помочити,
І прогулятись по сльоті.
Неначе світ, парадоксальна,
Бреде рядочками вірша,
Така, як дощ, сентементальна,
Моя притомлена душа...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
На рівні тонкому,
На майже скляному,
Слова зупинились між тріщин тонких,
Не можуть йти далі,
Уверх по спіралі,
Яка ледь стоїть на підпорах слабких.
Завмерли у часі,
У сказаній фразі,
Торкаючи змістом бездонну блакить,
Бояться дихнути,
Спіраль похитнути,
Що вщент розіб'ється у цю ж саму мить.
Напевно їм треба
Ось тут, просто неба
Навіки згубитись в мовчанні сердець,
На рівні тонкому
Поставити кому,
Яка поєднає з початком кінець.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Не женіть так вперед, мої коні,
Дні і ночі вперед не женіть,
Зупиніться, попийте з долоні,
Зупиніться хоча би на мить.
Я втомилась весь час поспішати,
Протираючи нове взуття,
Дайте трішки мені постояти
Поміж вас в чистім полі життя.
В свою пошту на мить зазирнути,
Почитати від долі листи,
В новий одяг себе одягнути,
Нову стрічку у косу вплести.
І не кваплячись просто вдихнути
Свіжий вітер і запахи трав,
Відпочити, взуття перевзути,
Віддалитись на хвильку від справ.
І нехай час гудить на пероні,
І, мов потяг, нестримно летить,
Ну а ви, ну а ви мої коні
Не женіть так вперед, не женіть...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
А ця душа мені потрібна будь-якою,
В сльозах чи в радості, безкрила чи з крильми,
Весною, літом, в дні осінні чи зимою,
А ця душа мені потрібна будь-коли.
Потрібна ясною, потрібна дощовою,
З вітрами дужими чи сонцем вдалині,
Часом, стривоженою, тихою, сумною,
Святою, грішною, в реальності чи сні.
Життям побитою, ранимою, земною,
Чи вбрану в чорне чи в яскраві кольори,
А ця душа мені потрібна будь-якою,
А ця душа мені потрібна будь-коли.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
Розкришилися давні скоринки
В теплих пальцях теперішніх днів,
Ті засохлі шматки, ті частинки
З тіста болю, що час недоїв.
Крихти падали прямо під ноги,
Вийшла мрія і віник взяла,
Кожну крихту миттєво з підлоги
У минуле навіки змела.
В кухні радість вже піч розтопила,
Свіжий хліб на світанку спекла,
Ще гарячим мене пригостила,
З ним у душу мою увійшла.
Де пригрілися свіжі скоринки
В теплих пальцях теперішніх днів,
Ці духмяні шматки, ці частинки,
З тіста щастя, що час замісив.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
Їх байдуже виривали
Ще живими з надр землі,
А вони знов воскресали
На тоненькому стеблі.
Ці розтоптані, пахучі,
Ці тендітні пелюстки,
До життя такі жагучі,
Знов тягнулись до ріки.
Щоби спрагу втамувати,
І до сонця прорости,
Щоб коріння знов пускати,
І для когось зацвісти.
Чиюсь душу обсипати
Тисячами пелюстків,
Щоби з кимось розмовляти
Не звертаючись до слів.
Щоби...щоби...і так далі...
Задрімали на руках,
Такі ніжні, витривалі,
Заховались в пелюстках.
Їх так часто виривали,
Викидали, мов сміття,
Та вони все воскресали,
Мої квіти-почуття.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2020
Я змія паперового зробила,
Побігла з ним босоніж по траві,
Та потім я його не відпустила
Із рук своїх у хмари дощові.
Можливо, він хотів би полетіти,
Та я йому свободи не дала,
Я знала, що повинна відпустити,
Та пальці розімкнути не змогла.
Я бігла з ним життєвими полями,
У спеку, крізь тумани й холоди,
І нитка, що тягнулася між нами
До серця прив'язалась назавжди.
Я просто цю любов собі лишила,
З якою бігла боса по траві,
Я просто не змогла, не відпустила
В той день її у хмари дощові.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
Чомусь тоді, коли люблю,
Щось дивне тягне сотворити,
Щось несподіване роблю,
Дурниці можу говорити...
Чомусь так хочу в той же час,
Поспішно душу роздягнути,
Яка собою може враз,
Близьку людину відштовхнути.
А потім біль, а потім жаль,
Душа невчасно роздягнулась,
А потім стукає печаль,
Яка із щастям розминулась.
Себе питаю знов і знов:
Чому? Навіщо це зробила?
Чому не стримала любов,
А навпаки її звільнила?
Тепер для мене це урок,
Тепер я вчусь не поспішати,
І перед тим, як зроблю крок -
Я мушу правило згадати,
Що у житті на все свій час:
І на слова і на мовчання,
І на любов, що рветься з нас,
І на душевне роздягання.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Пахучий липень, сонця схід і світ говорить,
Ніч проводжає тисячами голосів,
Вітрами свіжими земну кору бадьорить,
Шумить джерелами і кронами лісів.
Шумить містами, звуком трас, немов рікою,
В якій я проти течії чи, може, за,
Пливу життям, і, як завжди, над головою,
То світить сонце, то збирається гроза.
Проте, якою б не була погода зранку,
Вона не вічна, і гроза теж відгримить,
Вдихну тим часом запах липня крізь фіранку,
І просто слухатиму, як цей світ шумить...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
Я не знала любові бабусі,
І любові свого дідуся,
Я лиш чула про них від матусі,
Та часом від свого татуся.
Я по різному вмію любити,
І любові пізнала сповна,
Та, на жаль, не змогла я прожити
Ту любов, що мені не дана.
Тільки чула, бувало, від друзів:
-"Завтра я до бабусі, а ти?"-
Ну а я в світі власних ілюзій
Теж хотіла бабусю знайти.
Щоб поїхати також до неї,
Щоб любити й відчути любов,
Та її не було вже на Геї,
І дідусь також з Геї пішов.
На планеті я їх не застала,
Тільки їхні ще теплі сліди,
Лиш душею щодня відчувала,
Що вони десь є поруч завжди.
До світлини, буває, торкнуся,
І крізь сльози до них посміхнусь...
Це ж так добре, коли є бабуся,
Це ж так добре, коли є дідусь....
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020
Зняла руками обережно свою маску,
Із насторогою до брами підійшла,
Почувся голос з-за дверей: "Заходь будь-ласка"
І я повільно на подвір'я увійшла.
Зняла пальто, взуття лишила на порозі,
По хаті босою в надіях побрела
Під скрегіт дошок на лакованій підлозі,
Ішла на голос тихий, мов до джерела.
Здавалось, стіни ніжним шепотом голублять
Роздіту душу до знемог, до забуття,
Яка вже мріяла, що тут її полюблять
Без різних масок, без пальто і без взуття.
Полюблять грішну, наче світ не ідеальну,
Таку збентежену, мрійливу, гомінку,
Таку щасливу, хай і деколи печальну,
Смішну, раниму, вільну, сильну і слабку...
І тут почувся знову голос із кімнати:
-"Тобі не місце в цьому домі, вибачай,
Таку, як ти, на жаль, цим стінам не прийняти,
Твоя любов тут не потрібна теж. Бувай."
Додав: "І браму, як підеш, закрий будь-ласка."
Я в теплий одяг змерзлу душу одягла
І вийшла з хати, знов ховаючись під маску,
Крізь хвилі натовпу життям своїм пішла.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020
Мені здається, ми давно уже знайомі,
І це, направду, надзвичайне відчуття,
І це обличчя в електронному альбомі,
Мабуть, я знаю ще з минулого життя.
З того минулого, яке не пам'ятаю,
Яке, чомусь, нам пам'ятати не дано,
Проте, душею чиюсь душу відчуваю,
Невже і справді ми знайомі так давно?
Невже і справді ми щось спільне пережили?
Невже ми друзями чи рідними були?
Невже до старості дари життя ділили?
Невже ми поруч по землі синхронно йшли?
А, може, ми...хоча тепер, яка різниця,
Нехай доповнює собою майбуття
Чиєсь обличчя, ця одвічна таємниця,
Що залишилася з минулого життя.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2020
Мов ліхтарики, у небо відпускаю
Ощасливлені і зболені роки,
Їхнє світло мерехтливе споглядаю,
Що ховається навіки за хмарки.
Може й добре, що з теплом також зникає
Слід із серця пережитих холодів,
А в руках новий ліхтарик вже палає,
Ось і він тепер у небо полетів...
Як багато ліхтарів горить довкола,
Знов з'являються в руках, як і в моїх,
А у когось вже не з'явиться ніколи,
А у когось із долонь спадає сніг.
Шар за шаром час роки життя знімає,
То ж потрібно цінувати кожну мить,
Як ліхтар, життя так само догорає,
І колись востаннє в небо полетить.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020
Люблю я посмішку, вона ж така чудова,
Немов, душі людської сонячний привіт,
Така прекрасна, як веселка, кольорова,
В яскраві фарби розмальовує цей світ.
Бувають посмішки, мов ягідки червоні,
Встидливо ямками рум'яними горять,
Або цвітуть, мов чорнобривці на балконі,
Що помаранчевим здалека майорять.
Бувають посмішки, неначе жовте листя,
Що опадає з вуст й летить в осінню даль,
Бувають посмішки, неначе зелень чиста,
Яка росою з душ змиває всю печаль.
Бувають тихі, мов блакитні океани,
Що в глибину м'якими хвилями манять,
Бувають сині, мов гірскькі, густі тумани,
Що на обличчях таємницями лежать.
А ще бувають фіолетово-бузкові,
Що залишають ароматний в серці слід...
Люблю я посмішки, вони ж такі чудові,
Немов душі людської сонячний привіт.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020
Як добре, що ми вміємо любити,
І щиро дарувати почуття,
Як добре, що ми можемо творити
Добро на цій землі усе життя.
Що вміємо образи забувати,
Готові, не зважаючи на час
Пробачити й спочатку все почати,
З людьми, що дорогими є для нас.
Як добре, що віддавши не чекаєм
Повернення любові чи добра,
Бо ми не бумеранги запускаєм,
Любов це не предмет, життя не гра.
Як добре, що ми вміємо словами
Дороги будувати між сердець,
А потім тими ж самими серцями
Іти комусь назустріч навпростець.
Напевно, в тім, що вміємо творити
Добро і дарувати почуття,
Серцями йти назустріч, щоб любити -
І є наш таємничий зміст буття.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2020
Мені би зараз, як колись, на дельтаплані
На мить коротку відірватись від землі,
І у простори полетіти би жадані,
В свого дитинства безтурботні, теплі дні.
Де я в ріку в проміннях сонечка стрибаю,
Де просто добре, просто весело мені,
Де я так мало про життя доросле знаю,
Де не мордує ніч тривогами у сні.
Де я в траві комашку кожну розглядаю,
Де гладжу лагідно кульбабки золоті,
Де так повільно, так мрійливо час минає,
І де батьки мої ще зовсім молоді.
Мені би зараз страви мамині духмяні,
Мені би зараз жарти татові смішні,
Мені би зараз, як колись на дельтаплані,
Втекти на мить одну в свої дитячі дні...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020
Люблю синє небо, таке загадкове,
Люблю його добрим, люблю його злим,
Коли воно літнє, осіннє, зимове,
Весняне...я небо люблю будь-яким.
За все йому вдячна: за сонце і грози,
За втомлений захід, за радісний схід,
За білі сніжинки у люті морози,
За дощ, що гойдає краплинами глід.
Люблю його різним, неначе людину,
В якої то хмари в душі, то зірки,
Яку полюбив хтось лише на хвилину,
А хтось, як я небо, на довгі роки...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020
Я відчуваю чиєсь серце, що сумує,
Чомусь сумує, тільки знати би, чому?
У грудях схлипує, проте, ніхто не чує,
Таке самотнє...як же ж боляче йому...
Мені так хочеться це серце обійняти,
Приготувати чай з любові й доброти,
"Все буде добре, просто вір"- йому сказати,
Прошепотіти: "Не самотнє більше ти."
Та я далеко. Вечоріє, вітер дує,
Очима впершись у безкрайню даль, німу,
Я відчуваю чиєсь серце, що сумує,
Лиш відчуваю, як же ж боляче йому...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020
Тебе я вже стільки разів проводжала,
На ґанку рукою махала услід,
І знов своє серце на ключ замикала,
І в душу міняла у сотий раз вхід.
Тебе я вже стільки разів забувала,
Слова всі твої, наче бризки сльоти,
Ганчіркою з пам'яті знов витирала,
Та це усе марно. В ній далі лиш ти...
Я стільки разів почуття розбивала
Об стіни, мов посуд, що був дорогим,
І вкотре уламки руками збирала,
На ґанку їх клеїла, несла у дім.
Ти кара чи щастя? Якби ж то я знала,
Чи, може, спокута для серця мого?
Бо скільки б у душу я вхід не міняла -
Ти знову і знову знаходиш його.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
Хтось каже поетеса я...та ні...
Звичайно ж ні, я так собі, аматор,
Записую, що Бог дає мені,
У мене роль пера, це Він...це Він мій Автор...
Часом, буває всяке у житті,
Хтось раптом починає малювати,
Пісні писати, книги чи статті,
Пекти смачні торти чи вишивати.
А, може, і не раптом, а давно,
З народження ми всі талановиті,
Та кожному в свій час своє дано,
Своя важлива роль у цьому світі.
Ми часто і не знаємо самі,
Якими ми прокинемося зранку,
Куди понесуть крила на спині,
Ще сонних та натхненних на світанку.
Хтось каже поетеса я...та ні...
Чому пишу? Цього вже не збагнути...
Щаслива лиш, що випала й мені
Така велика честь пером побути...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
Лише зоря...лише зоря у небі чула,
Як на землі моя душа в ту ніч кричала,
Вона єдина мою душу пригорнула,
Вона єдина, хто нічого не питала.
Вона мигтіла так красиво, так магічно,
В космічних ритмах моє серце колихала,
Так неупинно, так божественно, одвічно,
Що аж душа моя забула, що кричала.
Зоря дивилася прекрасними очима,
Світила ніжно крізь пітьму і теж мовчала,
Така ж самотня, як і я, така ж незрима,
Далека зірка, що в ту ніч близькою стала...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
І знов жага до сказу душу зводить,
А може нам сказитися та й все?
І хай народ, що хоче, те й говорить,
А пристрасть нас обох несе...несе...
Несе в кімнату досі незнайому,
В якій стоять під шовком почуття,
Мов статуї у вигляді людському,
Чекаючи наступного життя.
Куди б і пристрасть з нами залетіла,
І скинула б додолу мокрий шовк,
Який би огорнув два наших тіла,
На мить спинився б час...народ замовк...
А далі? Далі сонце в небі сходить,
В руках моїх горнятко із глясе,
Набридло, що жага до сказу зводить,
А може нам сказитися та й все?..
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
Не кожен любить персик ароматний,
Не кожен любить чорний шоколад,
Не кожен любить пити сік томатний,
Не кожен любить слухати цикад.
Не кожен любить ночі шовковисті,
Не кожен любить ранки золоті,
Не кожен любить зустрічі врочисті,
Не кожен любить шарм у простоті.
Не кожен любить вигляд громовиці,
Не кожен любить каву з молоком,
Не кожен любить теплі рукавиці,
Не кожен любить осінь за вікном.
Не кожен любить маки пурпурові,
Не кожен любить бабку у полях,
Не кожен любить пряники медові,
Не кожен любить квіти у руках.
Буває, і життя не всіх голубить,
Не з кожним їсть на пару шоколад,
Буває, любим тих, хто нас не любить,
Не любить, як той персик чи цикад.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
Із клаптика подертої поверхні
Пришитої до серця самоти,
Звисають почуттів краї зашерхлі,
Звисають до підлоги з висоти.
Торкаючись до ніг моїх кінцями,
Звиваються, неначе два вужі,
Лоскочуть і тривожать до нестями,
Своїми язиками дно душі.
Яка від цих подразників скрутилась
У формі наутілуса в пісках,
Підхоплена вітрами покотилась
До змін по ще неторканих стежках.
Краї кудись вужами розповзлися,
Що впали почуттями з висоти,
Нитки на серці з часом розійшлися,
На клаптику поверхні самоти.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
Стікає день крізь пальці Хроноса водою,
Тече за сонцем у шпарину небокраю,
Черговий день, який прощається зі мною,
Черговий день, який за обрієм зникає.
А з ним зникає щось незриме і безцінне,
Щось дороге, безповоротне і одвічне,
Таке, як Всесвіт чи душа людська, нетлінне,
І в той же час, таке просте, до болю звичне.
Життя по днях своїх за обрій проводжаю,
Кудись туди, в обійми сонечка палкого,
В світи далекі, про які ніхто не знає,
Кудись туди, за межі розуму людського...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2020
Повіяло осінніми вітрами,
Не дивлячись на літо за вікном,
З'явилось жовте листя під ногами,
Захляпане дощами і вином.
Чому ж до мене осінь завітала?
Навіщо завітала в літній час?
Можливо, це тому, що я згадала
Тумани на алеях...жовтень...нас.
Той парк, вологу лавку біля клену,
Сплетіння під дощами теплих рук,
І пристрасть ту розбурхану, шалену,
З легкими ароматами розлук.
Той ранок і те щастя непрожите,
Вино з плодів солодких почуттів,
Яке, на жаль, лишилось недопитим,
Десь там, наприкінці осінніх днів.
Що листям пролітають над роками,
Захляпані дощами і вином,
Пронизані осінніми вітрами,
Не дивлячись на літо за вікном...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
Сповзає млосно сонечко по стінах,
Бурмоче тихо радіо старе,
Прокинулася пам'ять в павутинах,
В якій ми вдвох з тобою в кабаре.
В нічному кабаре панянки долі,
Де танець танцювали почуття,
Де ми на сцені грали свої ролі,
В самому центрі нашого буття.
Хотілось тут лишитись і любити,
Але, на жаль, оркестр замовкав,
Згасали жирандолі, в'яли квіти,
Швейцар ключима двері замикав.
Лиш спогади продовжують ще жити,
Сидять у кулуарах наших душ,
Їдять і п'ють, сміються, наче діти,
На килимі сухих, зів'ялих руж.
Розлука їм гротескне соло грає,
Десь там, в панянки долі кабаре...
По стінах млосно сонечко сповзає,
Бурмоче тихо радіо старе...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020
Не треба, віра, не вмовляй
Іти за тим, чого нема,
Словами в душу не стріляй,
Це все наосліп, все дарма.
Надія, ні, мовчи, молю!
Не треба більше, вибачай...
Довіру відпусти мою,
Вона втече, як не тримай.
Ви зрозумійте, не піду,
По долі склу за міражем,
Вже раз сходила на біду,
Вернулась зранена ножем.
Я краще тут, одна, в полях,
Зате без болю і без ран
Побуду ще, допоки шлях
Не вкриє ранішній туман.
Надія, віра, не просіть
Іти в світи кривих дзеркал,
Якщо вам хочеться - то йдіть,
На цей химерний карнавал.
О ні, і ти також прийшла!
Навіщо ж ти, любове, тут?
І як же ти в душі знайшла
Прихований від тебе кут?
О ні, лиш ти ще не проси,
І серця мого не турбуй.
О, скільки ж у тобі краси,
Благаю, душу не хвилюй.
Ти знов лишила п'єдестал...
Навіщо? Ні...усе...мовчу...
Здаюсь...приїхали...фінал...
З'явились крила, я лечу...
Лечу...лечу...мій Бог, лечу!
Вже все одно: міраж чи скло,
Нап'юсь життям цим досхочу,
Як не боліло б й не пекло.
І скільки б ран не було знов -
Я в цьому світі не одна,
Надія, Віра і Любов
Зі мною поруч недарма!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2020
А ми існуємо у снах, мов два кити,
Лише у снах, в яких ти мій, а я твоя,
З яких підхоплені вітрами самоти
У світ реальний повертаємось щодня.
Де ми з тобою, мов роздмухані піски,
Які лежать на зовсім різних берегах,
Хоча ще вчора крізь негоду і роки
З тобою плавали китами по морях.
Під шамотіння невгамовного життя,
Яке кидало нас у шторм, а потім в штиль,
Разом пірнали з головою в почуття,
Що колихали нас в обіймах теплих хвиль.
Тепер у сні...в моєму сні лишився ти,
Тепер у сні...в твоєму сні лишилась я,
З яких підхоплені вітрами самоти,
У світ реальний повертаємось щодня.
***
(Світлина з просторів інтернету)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020
Комусь я дякувати буду все життя
За добре серце, за тепло, за розуміння,
За мого духу щирим словом підняття,
За час приділений, увагу і терпіння.
За хвилі радості, в яких купались дні,
За те, що посмішка частішою ставала,
За мить турботи у реальності і в сні,
За віру в мене, що натхнення додавала.
За віру в мрії мої дивні і за час,
Коли я вперше за багато довгих років
Під шелест чорної сльоти вологих трас
Не відчувала вже тривог, а тільки спокій.
За те, що я так несподівано змогла
Себе відчути хоч на мить одну слабкою,
За те, що сумніви свої перемогла,
За те, що я змогла побути знов собою.
Візьму ці спогади і піду в майбуття,
В яке веде доріг незвіданих сплетіння,
Та пам'ятати буду все своє життя
Це добре серце, це тепло і розуміння.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020
Я під каштанами замріяно пройдуся,
Які цвітуть роками в рідному Стрию,
Минуле згадуючи, тихо посміхнуся,
У тінях крон величних мовчки постою...
І просто слухатиму, як вони шепочуть,
Про річку Стрий, про парк Шевченка і костел
Словами спогадів, які в душі дзюркочуть,
Неначе сотні вчора сплячих ще джерел.
Пройдусь алеями, слідами ніг дитячих,
Які тікають в свіжоскошену траву,
Торкнусь до них, нагрітих сонечком, гарячих,
І знову мить давно віджиту проживу.
І знов душею у дитинство повернуся,
У світлу юність, чисту, райдужну свою,
Де під каштанами замріяно пройдуся,
Які цвітуть роками в рідному Стрию.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020
Буває так, когось за двері виставляють,
Неначе вживаний мішечок зі сміттям,
Когось, мов книгу на зупинці забувають,
І вже не згадуючи, йдуть своїм життям.
А скільки в світі є страждань від нелюбові,
Чи навпаки, від дуже сильних почуттів,
Емоцій зайвих та фатальних при розмові,
Якій так просто бракувало мудрих слів.
Якби ж ми вміли трішки більше цінувати
Людські відносини, людей і почуття -
То не приходилось би часто так страждати,
І, може б, легшим стало хоч на грам життя...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020
Любила вчора і люблю,
І завтра буду знов любити,
Люблю вночі, коли я сплю
І поливаю зранку квіти.
Коли іде якесь кіно
І я у ковдрі на дивані
Крізь дощ дивлюся у вікно
На силуети в ресторані,
Які їдять і щось там п'ють,
Про щось натхненно розмовляють,
Як я, життям своїм живуть,
Знаходять, люблять і втрачають.
І, може, втративши, як я,
Іще продовжують любити
Чиєсь близьке душі ім'я,
Чиїсь слова, мов свіжі квіти.
І, може, їм, як і мені,
Дій свого серця не збагнути,
Яке десь там, у глибині
Не в силах вже когось забути.
І байдуже, чи міцно сплю,
Чи поливаю зранку квіти,
Любила вчора і люблю,
І завтра буду знов любити...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020
Мій друже, ви спитали, чи болить
Душа уся в порізах і синцях?
О, так, буває! Ще й часом кровить
Від гострих слів у деяких місцях.
А ви подумали, що слово - це пусте,
І можна, що завгодно говорити?
Хоч слово тільки з вигляду просте,
Ним можна врятувати або вбити.
А ви? Та ні, який там біль чи гнів,
Вам, друже мій, мене не зачепити.
Щоб я відчула біль від ваших слів,
Потрібно вас хоч трішечки любити.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020
Заблимала лампа
Розпеченим світлом,
Яке осяйнуло
Дифузію душ,
Тих душ, що з далеких
Країв повернулись,
Пропахлі морями
І зеленню суш.
У спалахах жовтих
Вінтажної лампи,
Немов кінострічка
Йшли кадри життя
Людей, що зустрілись,
І душі їх злились
В хатинці старій,
На окрайку буття.
То сльози, то радість,
То щастя, то горе,
По різному бігли
Їх ночі і дні,
Роз'їхались діти,
І слабшали руки,
Тьмяніли від старості
Очі ясні.
Життя пролітало
То сонце, то зорі,
То літо, то осінь,
То знову зима,
З'являлися зморшки,
Сивіло волосся,
То світло у хаті,
То хижа пітьма.
Крутилася стрічка,
З роками все швидше,
А їм так хотілось
Спинити свій час,
Назад повернутись,
Та це неможливо,
Життя - це єдиний
Для кожного шанс.
І блимнула лампа
В останньому вдосі
Ще мить - і погасла
В кутку назавжди,
У мороку хатка,
Мовчить кінострічка,
Від ніг вистигають
Ще свіжі сліди...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020
Так хочеться втекти часом у ліс,
З дріадами в туманах помовчати,
Без зайвої одежі, без валіз,
Мов дервіш, не спиняючись кружляти.
Торкаючись душею до вітрів,
Забути хоч на мить, хоч на годину,
Той сумнів, що проріс із почуттів,
Ту слабкість, що проникла у сльозину.
Проте, від себе вже не відріктись,
У світі парадоксів і спокути
Хтось мріє загубитись, хтось знайтись,
Хтось мріє пригадати, хтось забути.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
Понеси мене човник в країну
Моїх світлих фантазій і мрій,
Хочу плавати там цілу днину,
У "Венеції" власній своїй.
Забери від життєвих реалій
У світи безтурботних хвилин,
У світи із моїх аномалій,
У міста з кольорових цеглин.
Понеси по вузеньких каналах
Поміж вулиць, що пахнуть вином,
Залиши у гучних карнавалах,
Із близькими людьми за столом.
Я у мріях, мов вітер у полі,
Куди хочу, туди і лечу,
Дай набутись мені там доволі,
Дай наплаватись там досхочу.
А як зорі на небі засяють -
Ти назад мене знов поверни
У реальності світ, де чекають
Тепле ліжко і лагідні сни.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
Зі смолоскипом у руках прийшла спалити
Місток маленький, що сховався у тіні
Зелених туй, які стоять, мов моноліти,
На тлі минулого в безкрайній далині.
Старенькі дощечки блищать у чистих росах,
Неначе в рибок перламутрова луска,
І вітер капосний знов плутається в косах,
Біля містка завмерла з полум'ям рука.
Я вмить згадала, як я тут когось зустріла
Як міст, мов кіт, від наших кроків муркотів,
Свій смолоскип в холодну річку опустила,
Вогонь прощально зашкварчав...зашепотів...
Пожеж не хочу, хай стоїть місток у росах,
І я побуду тут ще трішечки в тіні
Зелених туй, разом із вітром в моїх косах,
На тлі минулого в безкрайній далині...
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
Неможливо роз'єднати дві краплини,
Що стікаючи по склу, сплелись в одну,
Це, мов знайдені дві долі, дві людини,
Що із осені пролились у весну.
Неможливо, просто так, двома руками
Від'єднати срібний місяць від землі,
Це, мов друзі, що разом ідуть роками,
Навпіл ділять мрії, радощі, жалі.
Неможливо, просто взяти й розірвати
Жмут із сотні, або тисячі ниток
Між серцями, що навчились цінувати
Цей незримий для очей людських зв'язок.
Неможливо змити сонце із блакиті,
Неможливо нам, які б не йшли дощі
Змити з пам'яті слова, людей і миті,
Що давно вже стали часткою душі.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
Так багато, наче квітів в цьому світі,
Почуттів, неподарованих ніким,
Відцвітають непрожиті кимось миті,
З ароматом трішки пряним і гірким.
Так багато, мов проміння у блакиті,
Теплих слів, так і несказаних, на жаль,
Вистигають десь, мовчанкою покриті,
І поблискують в серванті, мов кришталь.
Так багато, мов піщинок у Сахарі,
На планеті цій несправджених надій,
Над барханами летять з самумом в парі,
Розсипаючись над дюнами із мрій.
Не потрібно щось чекати, треба жити,
Витягаючи з серванту слів тепло,
Дарувати почуття, а з ними - квіти,
Щоби потім надто піздно не було.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020
Окрилена,
Замріяна,
Мов пісня стоголоса,
Живе в мені,
В полях душі,
Якими ходить боса.
Усміхнена,
Захоплена,
Біжить у вишиванці,
Щоб синіми
Карпатами
Помилуватись вранці.
На мить одну
Забутися,
В смереках залишитись,
Вслухаючись
В трембітоньку,
Росою з м'яти вмитись.
Немов дитя,
Відверта вся,
В намисті із калини,
Моя, мов птах,
Окрилена -
Любов до України.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020