Sukhovilova

Коли ти є……

Коли  тебе  нема  –  я  тінню  по  Землі  блукаю…
Неначе  лист  загублений,пливу  я  по  калюжі…
Коли  тебе  нема  –  згасають  ліхтарі….і  я  згасаю…
І  пролітають  сірі  дні,незвичні  і  байдужі…

Щовечора  в  Заході  сонця  інші  бачу  силуети,
Я  по  алеї  йду  .  Тут    пахне  димом  від  багаття…
У  парках,  у  задумі,  з’являються  нові  поети,
Коли  тебе  нема  –  втрачається  завзяття…

Дивлюсь  у  темне  небо  .  Глибоке,  неозоре…
Малюють  зорі  образ,  такий  для  мене  рідний!
Коли  ти  поруч  –  навколо  щастя  море,
Коли  тебе  нема  –  поет  голодний,  бідний…

Гуляють  сум  і  протяг  вулицями  мого  міста,
Як  темно  навкруги,  і  по  осінньому  лірично…
Мені  із  неба  підморгнула  зіронька  іскриста,
Гуляти  з  протягом  у  парі  так  незвично!

Коли  тебе  нема  –  птахи  всі  замовкають…
А  я  ,  мов  лист  осиротілий,  кружляю  по  калюжі…
Думки  поета  із  вітрами  до  тебе  відлітають,
А  всі  Заходи  сонця  вже  такі  байдужі…

Щовечора  листок  пожовклий  в  самоті  кружляє,
Купається,  від  смутку,  в  володіннях  ночі,
Навколо  вічний  морок,  коли  тебе  немає,
І  всюди  дивляться  на  мене  хижі  очі…

Проходить  час,  а  осінь  так  і  не  здається…
Минають  сірі  дні  ,  які  несу  немов  тягар…
Без  спину  Лист  пожухлий  із  дощами  б’ється…
А  час  п’є  мою  кров,  немов  комар…


Коли  тебе  нема  –  сльоза  в  очах  не  висихає,
Зі  мною  разом  світ  весь  тоне  у  сльозах…
Нехай  твоя  душа  мою  в  калюжі  не  лишає,
Для  тебе  видам  цілий  альманах!

Хоч  осінь  на  Землі,  здається,  пахне  літом,
Хоч  хмари  в  небі  –  але  бачу  ясне  сонце!
Ти  завтра  повертаєшся!  Все  вкрилось  цвітом!
Листок  летить  в  обійми!  Відчини  віконце!

Коли  ти  є  –  всі  ліхтарі  на  вулицях  палають!
І  замість  ночі  вічної  приходить  вічний  день!
Коли  ти  є  –  птахи    усіх  країв  не  замовкають,
Душа  співає  тисячі  Божественних  пісень!

Коли  ти  є  –  поета  муза  ні  на  мить  не  покидає,
У  світлі  ліхтарів  лише  твій  рідний  силует!
І  знов  сонет  лише  тобі  душа  складає,
Такого  не  писав  ще  ні  один  поет!

Коли  ти  є………….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2012

Дитя Щастя!

Ішло  по  світу  втомлене  дитя…
Любові  всій  Землі  бажало!
В  очах  людей  світилось  співчуття,
Всі  шепотіли,  що  таких  як  Ти  не  стало!

Дитя  це  знало  вже  давним  –  давно,
Та  все  одно  про  мир  у  світі  сповіщало.
Та  світу  й  людям  було  всеодно,
А  це  дитя  любов  віддати  поспішало.

Дитя  голодне,  втомлене,  роздіте…
 Вночі  іде  по  лісу  босими  ногами…
ТИ  розпали  вогонь,  щобИ  дитя  зігріти,
Нажаль  нема  у  нього  тата  й  мами…

Це  є  дитя,  народжене  від  світу,
Сама  Земля  колись  його  зростила!
В  той  час  ,  як  людство  досягло  зеніту  -
Земля  про  це  дитя  всім  сповістила!

Сьогодні  час  прийти  і  в  твОю  душу,
Візьми  мене  за  руку,  серце  мОє!
З  тобою  шлях  Земний  долати  мушу
Тепер  я  не  одна!  Нас  Двоє!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2012

А РОзум………………. !

Інколи  здається,  що  розум  покидає,
У  душі  гримить  палаючий  вулкан....
Інколи  здається,  що  виходу  немає,
А  серце  моє  попало  у  капкан!

Інколи  здається,  що  світло  неймовірне,
А  ніч  сховалась  у  життя  чиєсь.....
Інколи  навколо,  все  так  тихо  й  мирно,
А  буває  що  зникає  світ  увесь!

Зараз  світлі  миті  покидають  розум,
Хмара  -дія  скупчилась  в  кулак,
Впало  яблучко  на  землю  з  возу,
Затріщав  розірваний  піджак!

Яблучко  котилось  із  гори  в  туман,
А  навколо  ікла  клацали    голодні,
Чиїсь  губи  вже  осушують  фонтан,
Заридали  Зорі  в  небесах  холодні!


Яблучка  Ти  зблизька  не  побачиш,
Встань  на  Гору  ,  й  запали  Вогонь!
І  від  того,  що  побачиш,  ти  заплачеш,
Сивина  торкнеться  твоїх  скронь!

МОже  враз  ти  втратиш  мови  дар,
Образ  яблучка  такий  сентементальний.......
Поклади  серденько  на  вівтар.....
І  Поринь  у  світ  сокральний!!!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2012

Останні удари…

Я  знов  дивлюсь  у  твої  очі,
І  вкотре  падаю  з  гори,
Вуста  солодкі,присмак  ночі,
Вертаюсь  до  німої  гри….

Лиш  світла  мрія  –  порятунок,
Жевріє  у  густій  пітьмі…..
Я  збережу  твій  поцілунок,
А  тіло  лишу  у  вогні…

Поглянь  в  нічне,  холодне  небо,
В  мої  безмежні,  темні  очі,
Твоїм  очам  зустрітись  треба
Із  поглядом  моєї  ночі….

Я  знаю,  що  жага  нестерпна,
У  полум’ї  -    і  ти  –  і  я!
І  пристрасть  наша  також  смертна,
В  пітьмі  розтанула  зоря….

Терпкий  цілунок  –  мов  отрута!
Розлука  нам  подарувала,
В  душі  вирує  буря  люта...
Зникає  все,  що  так  кохала…….

Краплина  впала  на  підлогу,
Розбилась  ваза  почуттів….
Про  біль  я  прокричу  лиш  Богу,
Мене  Він  завжди  розумів!

Запалю  свічку…й  помолюся…..
А  потім  гляну  у  вікно….
Думками  я  тебе  торкнуся,
Згадаю  ,  як  усе  було……

Стою  в  вікні….осіння  сирість….
Троянда  тихо  помирає…….
Я  Богу  дякую  за  милість,
За  те  ,  що  є,  й  чого  немає!

Удари  серця  чути  скрізь,
Троянда  ритми  відбиває…..
Вона  вмирає  в  морі  сліз,
Нічого  вічного  немає!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2012

В путь!

Зима  с  собой  забрала  боль…
Теперь  мой  путь  совсем  иной!

Открыты  настежь  двери  в  счастье,
Поникли  в  сумерках  ненастья…

Возьму  я  в  путь  себе  вина,
Что  б  легче  я  его  прошла!

И  выйду  в  поле  на  рассвете,
Подумаю  о  тёплом  лете!

Сложу  в  мешок  свои  мечты!
НЕ  стану  ждать  я  темноты!

Покину  старенький  виг  –  вам,
Восход  открыт!  Я  буду  там!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367569
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.09.2012

А думала, твоє життя!!!

Чого  ж  так  серденько  щемить?
Хоча  усе  в  житті  я  маю....
Чому  в  очах  сльоза  бринить?
Хоча,  кохана  я....й  коха....ю..

Мабуть  ,  від  того,  що  тепер
НЕ  скоро  стрітись  нам  прийдеться...
Поставлю  фотополімер,
На  карієс,  у  своїм  серці.

Тепер  у  ньому  є  вже  дірка,
А  пломба  -  горе-прикриття!
Далека  я  для  тебе  зірка,
А  думала  -  Твоє  життя!

Та  ні!  я  навіть  не  Зоря!
За  зорями  і  те  сумують....
Я  темнота....я  тінь  твоя...
Яку  лиш  бачать....та  не  чують..

Ось  так!  Тепер  пролились  сльози!
Змочила  шкіру  біль-роса!
В  наш  дім  постукали  морози!
Снігами  плачуть  небеса!!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2012

Мій Сад…

Мене  покинув  ти  саму...
У  снах  кричу..Невже  не  чуєш?
Ти  іншу  бачиш  вже  весну...
Мене  в  собі  вже  не  відчуєш...

Ти  покохав  пейзаж  новий,
Пейзаж,  що  солодкаво  лестить!
На  радість  всім  мій  вірш  сумний,
Лиш  заздрісникам    вухо  пестить!

Нова  Весна  в  тобі  співає!
Моя  ж  весна  -  це  тільки  спогад...
Невже  душа  не  відчуває???
В  думках  панує  тільки  здогад...

Ти  знищив  виплекані  квіти,
У  тебе  інших  -  повен  сад!
А  квіти  були  наче  діти,
Неначе  стиглий  виноград!!!

Візьму  у  руки  я  гітару!
Хай  біль  у  пісню  перейде!
Я  винесу  небесну  кару,
Бо  сонце  все  одно  зійде!

Нехай  сьогодні  плачуть  ті,
Хто  сад  оманою  засіяв!
Я  залишаюсь  в  самоті,
Твій  холод  із  щилин  повіяв...

Чужа  тебе  спіймала  доля,
Забрала  із  моїх  долонь!
Заснула  на  дзвіниці  воля,
І  сивина  торкнулась  скронь...

Я  відійшла  на  пару  кроків,
Весну  ти  вибрав  не  мою!
Та  через  енну  кількість  років
Кричатимеш  мені:"  люблю"!

Нехай  весна  у  тебе  інша,
Нехай  це  був  твій  маскарад!
Мій  крик  замовк..Співає  тиша,
Тепер  і  мій  цвістиме  сад!

Для  тебе  я  садила  квіти,
Нажаль,  вони  -  пуста  надія...
Їх  поливати  треба  вміти,
Тепер  для  тебе  це  лиш  мрія!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2012

Щойно………

Кохання  пророста  з  клітини,
Яка  від  болю  й  щастя  мліє...
Нема  ще  жодної  картини,
Яка  минулим  вже  не  віє!

Художник..мрія  всіх  століть...
Запалює  новий  початок  віри
У  незкінченну  нашу  мить
Коли  кохатимемося  без  міри!

Нехай  потік  несе  у  вічне,
Тебе  й  мене...  як  немовлят,
Які  здолали    "Пересічне"
Немов"  Серпневий  Зорепад!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2012

НЕ запалене…. . !!!!

Залиш  усі  свої  вагання,
І  сумнів  теж  свій  залиши.
У  нас  є  право  на  кохання,
Що  серце  мучить?  розкажи....

Чому  мовчиш,  коли  питаю?
В  очах  твоїх  я  бачу  страх....
Щовечора  в  смітник  кидаю
Слова,  що  були  на  вустах....

А  в  чаші  пусто!  Вітер  свище!
Щодня  всихає  там  вино!
Не  Ти!  А  Сонце  стало  ближче!
Не  зняли  ми  своє  кіно!

Король  багатий!  Ти  -  Жебрак!
Наповнити  невзмозі  чаші!
Надівши  порваний  піджак
НЕ  звариш  ти  смачної  каші!

А  в  тім  ,  що  бідний  -  сам  ти  винен!
Лиш  прахом  спогадів  багатий!
Відкритись  почуттям  повинен,
Злетиш,  неначе  птах  крилатий!

Щовечора  в  смітник  кидаю
Слова,  якими  я  мовчу......
В  Руках  я  пустоту  тримаю,
І  незапалену  свічу!!!!!!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2012

Мій коментар…

Ти  прочитай  у  серці  коментар
Крізь  відстань,  що  живе  між  нами..
Збери  не  зібраний    нектар,
Палкими,  спраглими  вустами...

З'єднались  аури  в  єдине,
Які  тьмяніли  в  самоті  роками...
Душа  в  твої  обійми  лине,
У  ній  звучать  мажорні  гами...

Ця  ніч  Божественна,  чудова,
Кімната  вся  у  воскових  свічках...
Фантазія  -  єдина  наша  мова,
З  малюнками  реальності  в  очах...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2012

Запорожці вміли панувати !!!

Було  колись  в  Україні  ревіли  гармати  
Було  колись    Запорожці  вміли  панувати              
Панували  добували  і  Славу  і  Волю  
Минулося  осталися  Могили  на  полі...
                                                                                                         Т.Шевченко


 -"Гей!  Козаче  молодий!
     Йди  скоріш  до  хати!
     Чом  стоїш,  немов  чужий?
     Змучилась  чекати!
     Ляг  з  дороги,  відпочинь,
     Шаблю  залиши...
     Хай  набере  сили  кінь..
     Мабуть  ,  довго  йшли.."

                           -"  Йшли  ми  довго  по  степах,
                                   Молодицю  люба.
                                   Бачив  смерть..і  бачив  страх...
                                   І  мару  -  приблуду!
                                   Зранку  бій  як  починався-
                                   Я  коня  сідлав.
                                   Я  молився,  причащався,
                                   А  тоді  -  вбивав!"

 -"Так!  Робота  твоя  гідна!
     Нич  будУ  казала!
     І  земелька  наша  рідна
     Вже  не  раз  плакАла!
     Ти,  ґаздуню,  повернувсь,
     ВОйна  не  забрала!
     Я  до  тебе  пригорнусь,
     Довго  ж  бо  чекала!

   -Ти  п'їланишся  зі  шкіри,
     Землю  захищаєш.
     Шабльов  фітькаєш  щосили,
     Тих  "чортяк"  вбиваєш.
     Та  коли  ж  ти  повернешся
     Назавжди.Герою?
     Тільки  з  ворогом  тим  б'єшся,
     Нич  нема  спокОю!"
 
                           -"  Молодице,  любко  файна,
                                 Запроси  до  столу.
                                 Пирогів  наліплюй  швидко,
                                 Цілую  кошолу.
                                 Бачиш,  я  вернувся  знов!
                                 СтОю  коло  хати!
                                 А  як  у  село  зайшов  -  
                                 Зацвіли  блавати!
                                         
                               -Будеш  ти  мені  за  жінку!
                                 Зажиєм  -  тай  фертик!
                                 А  як  бій  почнеться  влітку  -
                                 То  пришлю  конвертик!
                                 Ти  не  плач,  моя  ти  любко!
                                 Я  ж  тебе  кохаю!
                                 Просто  вже  давно,  голубко,
                                 Спокою  незнаю!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355911
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.08.2012

Тобі…І тільки …Тобі….

Я  Вся  тремчу  від  нетерпіння,
Немов  незайманий  листок!...
Пустило  почуття  коріння
У  чорнозем,  -  а  не  в  пісок!

Колись  -  щомиті  будем  разом,
І  розмалюєм  дні  самотні!
І  стане  Неземним  екстазом
Відкрита,  почуттів  безодня!


Хай  бур'яни  з  життя  зникають,
Барвінком  вкриється  душа!
Серця  від  болю  захищають
Плащі  із  мальв  і  спориша!

Солодкі,  свіжі  диво  -  миті
В  долонях  доля    принесла!
Мої  вуста  вином  налиті!
Воскресла  квітка!  Проросла!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2012

Трансформація….

Щодня  вертаюсь  у  реальність....
Щодня  заглиблююсь  у  сни....
Причина  сумніву  –  глобальність....
Присутність  зниклої  весни....

Душа  зневірена  в  полоні,
Нема  ні  темряви...  ні  світла...
Зів’яли  без  тепла  долоні...
До  гри  без  правил  я  вже  звикла…

А  нам  здавалось,  що  пройде,
Забудем  доторки  гарячі...
Зима  у  літо  перейде...
І  сонце  за  дощем  заплаче...

Гарячі  сльози...  шепіт  неба...
Це  все,  про  що  я  розкажу...
Мій  фоліант  лише  для  тебе...
Його  у  снах  своїх  пишу...

Мольберт  накритий  полотном...
Заглянув  місяць  до  комори....
Тут  все  забризкане  вином,
З  інгредієнтами  мінору....

Підлога  біла,  наче  сніг...
Від  холоду  вже  не  заснути…
Гарячий  струм  по  венах  біг,
Що  б  у  реальність  повернути.

Мій  біль  у  серці  знову  стих..
Замерзло  тіло…Серце  –  лід!
Танцює  тінь  від  губ  твоїх,
Зникає  долі  темний  слід…

Щодня  вертаюсь  у  реальність...
Щодня  заглиблююсь  у  сни....
Я  перетворююсь  в  глобальність...
У  подих  зниклої  весни....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2012

Я Птахом підіймусь у небеса…….

Як  сумно  у  моїй  душі,
 коли  дощ  плаче  за  вікном...
Спалю  я  в  полум'ї  вірші,  
написані  тобі  густим    пером....
І  хай  кричить  у  небі  птах,
немов  дитина  у  безодні...
Долаючи  життєвий  шлях
 -  тікаю  у  дощі  холодні!
                   
                                       Я  птахом  підіймусь  у  небеса
                                       Де  вітер  із  дощем  блукають......
                                       П'янке  вино,  земна    краса,
                                       У  світлих  спогадах  зникають......
                                       Я  птахом    підіймусь  у  небеса!
                                       Хоч  я  далеко,але  я  з  тобою......
                                       У  траві  в  саду,  тремтить  моя  сльоза,
                                       В  Ній  Щастя  поєдналося  з  журбою!

Як  довго  я  тебе  шукала,
На  зниклих  вулицях  буття,
У  цьому  я  житті  впізнала,
 обличчя  із  минулого  життя!
В  миттєвостях  життя  нового,  
нас  наздогнав  розлуки  час,
І  полум'ям  життя  чужого  
спалив  усе,  що  було  в  нас!

Твій  погляд  не  знайде  мене!
Обійми  не  зігріють  тіло!
Я  знала  ,  що  любов  мине,  
НЕ  довгим  полум'ям  вона  горіло!
І  серед  попілу  віршів,
Серед  вугілля,  що  ,  горить,
Знайдеш  ти  все,  чого  хотів
А  МОє  серце  птахом  полетить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2012

Звільнення!!!

Повітря  пахне  теплим  літом,
В  душі  мелодія  звучить!
Дощем  минуле  моє  змито..
Майбутнє  солодко  манить…

Так  гомонить  навколо  світ!
І  шутер  під  ногами  ниє…
Забуду  біль,  і  плинність  літ,
В  минуле  браму  я  закрию!

Хай  з  гуркотом  рипить  залізо,
Мабуть,  іржа  його  проїла.
Минуле  тут  вже  не  пролізе,
У  Космосі  його  втопила!

А  шутер  під  ногами  квокче,
Я  розіпну  безмежну  даль…
Свого  майбутнього  я  Зодчий,
Майбутнє  -  мій  святий  Грааль!

Сьогодні  літо  в  Україні!
Асфальт  від  спеки  засина…
В  Майбутньому  лиш  Ми,  Єдині!
Минуле  в  Космосі  літа!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012

Сумні квіти…

Мій  біль  зростає  по  секундах!
До  крові  пальці  обдираю…
Його  не  оцінити  в  фунтах,
На  біль  ціни  іще  немає.

Мені  його  в  листі  прислали,
З  фатальним  змістом,  роковим!…
Мене  ще  вчора  так  кохали….
Від  полум’я  лишився  дим!

Мабуть  це  все  –  миттєвий  хміль,
Гуде  без  спину  дикий  вітер.
Панує  серцем  тихий  біль…
Схилили  пелюсточки  квіти…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012

Не мовчи!!!!!!!!!!

А  вітер  дерева  колише..
У  небі  співають  птахи…
В  долоні  моїй  ти  залишив
Тепло  від  своєї  руки!

Його  до  душі  прикладаю,
Купаюся  в  ньому  щодня!
Крізь  відстань  кричу,що  Кохаю!
Мовчання  повзе  ,як  змія…

Чому  ти  не  чуєш,  як  плачу?
У  серці  пожежа  палає…
За  те,  що  не  чуєш  -  пробачу,
Хоч  серце  дощами  ридає..

Мовчанням  мене  роздираєш,
Неначе  шакал  здичавілий..
Кришталь  почуттів  розбиваєш,
Благаю,  спинися  мій  Милий!!!

Озвися  у  серці  рікою,
І  шумом  дібров  гомони!
Не  здайся  образам  без  бою!
Благаю,лише  НЕ  МОВЧИ!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2012

Роздертий день….

Мій  день  роздертий  на  шматки,
А  з  ним  –  я  долю  роздираю..
Зберу  усі  слова  в    рядки,
А  потім  знову  розкидаю!

Тебе  я  в  морі  потопила,
Тепер  ти  –  соляний  макет.
Макет  я  полотном  накрила,
І  вберегла  від  хвиль  –  вендет.

Париж.  У  мареві  вогні.
Дощем  покрився  сірий  шлях,
Малюю  біль  на  полотні,
В  яскравих,  світлих  кольорах.

Малюю  спогади  бентежні,
Усе,  з  чим  прокидаюсь  нині.
І  ночі  пристрасні,  безмежні,
І  небеса  відверто  –  сині…

А  ти  все  спиш  під  полотном,
Букет  конвалій  висихає…
Я  тут,  я  поруч,  за  вікном..
Розлука  в  очі  заглядає..

Ти  чуєш  стукіт  каблуків?
Пора  мені.  Я  прокидаюсь!
Під  полотном  сльозу  пролив,
Я  до  тепер  за  неї  каюсь…

Мій  день  роздертий  на  шматки,
А  з  ним  я  долю  роздираю…
Під  полотном  шумлять  рядки,
Та  я  вже  їх  не  прочитаю…



..................................................порожнеча...................

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2012

Заздрю собі я самій!

Гарні  слова.  Пройняли!
Сягнули  в  глибини  душі!
Шторм  у  душі  здійняли
Пристрасні  ,  теплі  дощі!

Заздрю  Собі  я  Самій,
Заздрю  я  тілу  й  вустам,
Заздрю,що  в  Мене  Ти  Мій,
Душі  невгамовної  храм.

Тебе  я  до  Себе  ревную!
У  холод  в  думках  обійму.
Тебе  я  крізь  відстань  відчую,
Бо  також  крізь  відстань  Люблю!



                                                                       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353434
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.07.2012

Чахне Еустома…

Любов  згасає  ,  мов  сірник,
Який  запалений  в  підвалі.
Мій  погляд  до  згорання  звик..
Збираю  почуттів  скрижалі.

Долонями  вогонь  ховаю,
Від  хтивих  і  сирих  вітрів!
Згорілі  сірники  тримаю,
Наступна  книга  -  без  листків.

В  підвалі  чахне  Еустома..
Зникає  мрій  моїх  заставка.
З’явилася  сірчана  кома,
І  В’їлась  в  книгу,  наче  п’явка.

Стікає  фарбами  ікона.
На  пальцях  опік  від  вогню.
Усупереч  усім  законам  -
Будь  вічним  полум’ям!  Молю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353426
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.07.2012

В тишині……

В  тишині  зозуля  закувала,
Жайворонок  в  крилах  заховав
Те,  про  що  вона  співала,
Те,чого  цей  світ  не  знав.

Він  поніс  цю  пісню  по  Землі,
Крізь  дощі  холодні,  і  сніги,
Він  –  неначе  Привид  у  імлі,
Наче,  таємничі  береги!

Від  снігів  холодних  замерзав,
Від  дощів  й  вітрів  ховався.
В  крилах  пісню  він  тримав,
Перед  труднощами  не  здавався.

Мокре  пір’я  зігрівало  сонце,
Ніч  –  натхненням  огортала…
Відчини  своє  віконце,
Щоб  Зозуля  закувала!

Хоч  пісні  тобі  відомі,
Слухай,  поки  є  ще  час!
Ми  знаходимось  в  полоні,
Бо  відкриваємось  не  раз!

Зозуля  жайвора  просила,
Щоб  пісню  серця  він  доніс
До  твого  серця  в  своїх  крилах,
Щоб  Ти  покинув  темний  ліс!

Ах  як  же  добре  все!  Чудово!
Лунає  Жайворонка  спів!
Хоча  мелодія  й  не  нова,-
Проте  вона  із  Твоїх  снів!

А  Жайвір  серцем  заспівав
Ту  пісню,  що  на  крилах  ніс…
Хоча  Ти  ці  пісні  вже  знав,-
Та  бачив  поруч  тільки  ліс….

Тепер  Ти  знаєш,  що  є  Світ!
Дощі  холодні,  люди,  небо!
Тут  Жайвір  залишив  свій  слід.
Додому  повертатись  треба.

Ти  насолоджувався  співом,
Забув  Зозулю,  що  кувала…
Земля  покрилася  вже  снігом,
З  Землею  й  пісня  засинала…

В  сирих  руїнах  синагоги
Гніздечко  вітер  огорнув….
Заснуло  все  .  Дрімають  боги…
І  спів  у  небі  потонув…

А  сніг  всю  землю  покриває,
І  Жайвір  до  гнізда  летить,
Вже  простір  з  вітром  розмовляє,
Усе  навколо  мирно  спить.

Не  чути  вже  Зозулі  нині,
Забута….  зникла  у  снігах…
Ридає  у  снігах  Калина,-
Несе  на  крилах  Жайвір  прах!

Лиш  тільки  вітер  повиває…
Колись  цю  пісню  дарувала..  -
Зозуля…а  тепер  гукає:
-  «Ти  пам’ятай,  що  я  кувала…»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2012

Я скрипкою стану…. .

Я  скрипкою  стану  у  твОїх  руках,
Шаленою,ніжною,  навіть  смішною…
Я  бачу  свій  образ  у  твОїх  очах,
Якщо  і  вкрадеш  –  то  здамся  без  бою!

Любов  –  це  Вогонь!...У  ньому  згораю!
Ти  лиш  доторкнешся,-  і  тіло  тремтить…
І  знову,  вночі,  я  в  тобі  воскресаю,
А  музика  скрипки  у  небо  летить!!!

Торкнешся  волосся  –  я  розум  втрачаю…
І  руки  твоЇ  відпускати  не  хочу,….
Сліди  від  обіймів  на  тілі  тримаю,
Сліди  від  палкої,бурхливої  ночі!

Тепер  лиш  для  тебе  я  буду  горіти
Вогнем,  що  ніколи  в  душі  не  згасає..
Я  буду  вперед  за  тобою  летіти
Туди,  де  вже  сонце  за  обрій  сідає!

Туди  –  де  життя,  туди,-  де  любов!
Долоні  розкрий,  і  серця  торкнися….
Тобі  дозволяю  я  випити  кров!
Цілунком  на  шиї  моїй  залишися!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2012

Сім'я Землі

Вийду  зранку  на  поріг!
Припаду  до  твоїх  ніг!

Хмари  розведу  руками,
І  торкнусь  роси  губами…

Ти  співай  із  солов’ями,
І  злети  понАд    полями!

Сад  в  трояндах  і  криниця,
Щастя  ллється,  мов  водиця!

Я  пройдуся  садом  боса,
Розплету  пахучі  коси.

Зачешу  сумну  пшеницю,
Принесу  в  руках  водицю!

Стану  хлібом  я  ранковим,
Стану  садом  я  казковим!

Ця  криниця  –  це  є  Я!
Це  є  вся  твоя  сім’я!

Вийду  зранку  на  поріг,
Відіб’юсь  слідами  ніг!

Знай,  як  поле  сколихнеться,
Хтось  до  тебе  повернеться!

Зловиш  мавку  у  лісах,
Дощ  застигне  в  небесах!

Втому  змиє  джерелом,
Тіло  знову  зацвіло..

Поки  кроки  є  неспинні,
Поки    є  праві  і  винні,
Поки  квіти  зацвітають,  
І  сліди  ще  не  зникають,-
Доти  буде  Неба  синь!
Ранків  свіжих  голубінь!

Буде  вся  Земля  в  садах!
Будуть  рОси  на  вустах!

Доки  йтимеш  ти  полями,
Буду  я  від  ніг  слідами…

В  полі  тільки:    Ти  і  я!
Ти  –  це  вся  моя  сім’я!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2012

Зустріч….

Знову  сцена….квітів  море….
І  оркестр  завмирає……
Ти  далеко,  моя  Зоре!
Серце  в  грудях  не  змовкає…

Пафос  ,  біс,  і  геніальність,
Стиль,  багатство  –  все  єдине!
Містер,  з  іменем    «Незванність»
Час  Без  тебе  знову  гине…..

Винних  тут  нема,  о!  Зоре!
Винна  обрана  стежина..
Я  не  дощ,  не  впАду  в  море,
Я  дорога  –  ти    -  калина!

Близько  ми,  але  й  далеко…
Може  я  давно  в  Тобі?
Лист  приніс  мені  лелека,
Все  життя  моЄ  в  журбі..

Нам  не  стрітися  весною,
Відстань  тіл  така  безмежна…
Я  живу  щодня  ТОБОЮ!
Моя  роль  така  залежна!

Зоре!  Я  тебе  не  знаю!
Відчуваю  подих  твій!
Я  конвалії  збираю,
Аромат  і  Твій  і  Мій!

Знаю,  любиш  диво  –  квіти,
Знаю,  мариш  теплотою!
Вже  зростають  мОї  діти,
Вірю  в  зустріч  із  Тобою!!!
***

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2012

Холодна війна.

Навіщо  всі  слова  говориш  за  проханням?
Так  хоче  серце  ласки  .  Її  воно  чекає….
Моя  душа  біжить  за  втраченим  бажанням,
Бажання  у  тобі  .  Воно  ,  як  ти,  тікає…

Вже  іншим  почуттям  твій  перейнявся  мозок..
Я  жадібно  стискаю  мобільний  телефон.
Благаю  тепле  слово,  неначе  відморозок!
І  серце  знов  кричить  у  ретро  -  мікрофон!

В  агоніях  кричу,  і  б’юсь  об  білу  стінку,
Кидаю  на  підлогу  предмети  зі  столів,
Сьогодні  я  боєць  ,  іду  до  цілі  стрімко!
Моя  війна  самотня:  без  війська  й  королів!

Години  сліз  солених  наповнили  відерце,
Жую  й  ковтаю  текст,  який  не  розпізнала,
І  власними  руками  вбиваю  трепіт  в  серці,
Вбиваю  те  бажання,  якого  так  чекала!


Мобільний  ,  наче  персик,  стиснула  у  руці,
І  сік  солодкий  вперше,  з  жагою  випиваю!
ЗагОїлися  рани  на  зболенім  лиці,
У  цій  війні  холодній,  я  лиш  тепла  благала!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2012

Ніч , коли тануть сніги…

Ця  ніч  залишила  без  сну  і  покою,
В  обійми  забрала,  немов  у  тенети..
Забрала  без  крику,  без  сліз,  і  без  болю,
Без  присмаку  страху,  без  смаку  вендетти!

Земля  у  спокусі    вдихає  морози,
Душа  поливає  газони  -  омани,
В  долоні  плескають  замерзлі  мімози,
З  папрИкою  ллється  Кохання  із  крану.

Від  гострого  перцю  сніги  розтопились,
Зі  стовбурів  чорних  стікає  водиця,
Вночі,  наче  вдень,  небо  сяйвом  іскрилось,
І  щастям  наповнилась  горе  -  криниця..

Співає  нестримна  ріка  про  кохання,,
Ріка,  що  так  тихо  говорить  до  зір,
А  нічка  -  віщунка  шепоче  зізнання,
Віддайся  цій  ночі!  Без  сумніву  вір!

Повір  у  нове  відкриття  берегів,
У  те,  що  все  зникле  живе  у  душі,
Повір  у  пекучість  папрИко  –  рядків,
Що  змочені  перцем  у  цьому  вірші!


Читай  між  рядочків  ,  при  світлі  свічок,
Надінь  окуляри,якщо  є  потреба,
Ти  спробуй  на  смак  вОди  різних  річок,
Дивись,  яке  ж  гарне  це  зоряне  небо!!!

Торкайся  до  ночі,  до  сонця,  до  зір!
Нічого  не  щезне,  крім  білого  снігу.
Віддайся  цій  ночі!  Без  сумніву  Вір!
Старий  букініст  вже  чекає  на  книгу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2012

Похована мрія…

Сьогодні  поминальний  день!
Я  віднеслА  на  цвинтар  мрію!
Я  не  співатиму  пісень,
Комусь  віддам  свою  Надію!

Чергова  мрія  -  знов  омана,
Чужого  більше  не  візьму!
Із  сліз  натягнута  мембрана,
Бринить  у  цвинтарську  пітьму!

Чому  така  до  мене  милість?
Втрачаю  мрію  непомітно...
За  нею  поспіша  сміливість,
Ховаю  ,мов  панів,елітно!

А  цвинтар  жадібний,  без  дна!
Ковтає  мрії  без  жалю!
Тепер  з'явилась  ще  одна,
-  "Достойно  поховай!  Молю!"

Я  знаю,  вірю,  ти  -  жорстокий!
Ти  цвинтар!  і  на  цьому  Крапка!
Ти  мов  лахмітник  зизоокий,
А  мрія  -  висохла  канапка!

Скоштуй...тобі  це  по  зубах,
Канапка  з  смаком  праху  й  ртуті,
Читай  уважно  по  губах
Слова,  ніким  ще  непочуті!

Читай,  хай  мрія  прошепоче
ПРо  звуки  пісні  і  романсу,
Хай  розповість  про  те,  що  хоче,
Такого  вже  не  буде  шансу!

-"Ну  що?  говорить  щось  чи  ні?"
Вже  Ні!...Не  дАрма  поховала!
Гниє  на  цвинтарі,  в  землі,
Я  мрію  цю  Землі  віддала!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352447
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.07.2012

Це все для Вас!!!!!!!!!!

Я  хочу  надзвичайно  різного,  можливо  й  непотрібного  для  Вас  сказати,
Але,  нажаль,  немає  в  стилі  «Безладу»  написаних  віршів….
Можливо,  з  часом,  я  Вам  зможу  хаотичну  пісню  написати,
Але  на  даний  час  відвідувач  «Високої»  поезії  мене  лишив.
Та  це  не  є  основою  у  напрямку  моїх  думок,
І  я  Вам  хочу  вибухової  енергії  та  сили  побажати!
Щоб  Ви  не  стали  наче  списаний  із  зошита  життя  листок,
А  з  кожним  роком  філігранніше  навчились  танцювати!
Звичайно,  ще  бажаю  Вам  в  житті  людей  від  Бога,
Бо  Люди  –  основне  сплетіння  в  нашому  шаленому  бутті,
Нехай  веселою  і  довгою  буде  для  Вас  земна  дорога,
А  Ваше  серце  стане  вогником  для  когось  у  житті!
Ах!  Я  би  ще  хотіла  у  так  званому  вірші  додати,
Щоб  і  мені  в  житті  везло,  і  на  моїй  дорозі  
Людей,як  Ви,  розумних  й  світлих  зустрічалося  багато,
З  якими  б  я  зробити  крок  у  Вічність  була  взмозі….!
                                                                             
                                                                                                   Epilog

..................Це  було  вітаннячко  для  Вас!  Таке  собі  маленьке,але  без  бутафорій!  Воно  -  справжнє!
     Воно,  моє  справжнє  Вітання  маю  на  увазі  ,  можливо  ,  не  на  стільки  досконале  ,як  і  моє  життя  ,і  звичайно  ,  таким  вже  ніколи  не  буде  ,  але  коли  читатимете    його  ,  коли  -  небудь  ,  у  майбутньому  ,  пам'ятайте  ,  що  серед  різного  брудного  мотлоху  і  сурогатів    великого  світу,  десь  на  кінці  величезної  піраміди  модерну,  прогресу  та  вмілого  правління  масонів  ,  де  на  одній  території  літають  яструби  та  метушаться  у  пошуках  їжі  польові  миші  ,  а  між  ними  блукають  забуті  світом  ,  немов  фантоми  у  місячному  сяйві  ,  створіння  з  інших  планет  ,  десь  там  ,  в  маленькому  вакуумі  усього  безкінечного  Всесвіту  ,  у  візерунках  незчислених  галактик  -  є  я!  Можливо,  не  на  стільки  досконала  ,  як  наприклад  :  сніжинки  зимою  ,  ну  там  скажем,  зіркове  небо  вночі  ,  чудова  пародія  на  гостре  відчуття  совісті  в  деяких  служителів  церкви  ,  або  відмінна  робота  команди  по  бізнесу  Білла  Гейца  ,  чи  акторська  гра  Антоніо  Бандераса  у  фільмі  :  "Мексиканець",  а  також  ,  сюди  ще  можуть  увійти  сімейні  труси  Джорджа  Буша!!!....(і  до  чого  тут  це???  я  ж  їх  ніколи  і  не  бачила  ,  тай  нехочу  бачити  !  на  відміну  від  деяких...але  й  тут  додам  ,  що  тільки  унітази  Верховної  Ради  бачать  справжнє  "обличчя"  влади..),та  знайте  ,  що  Ваші  спогади  будуть  зігрівати  мене  ,  коли  настануть  люті  морози  і  в  браму  моєї  душі  постукає  прозора  ,  пуста  ,  і  до  всього  справжній  коріфей  мистецтва  по  знищенню  всього  прекрасного  і  насиченого  ,  з  Янгольським  обличчям  ,  білим  ,  наче  вапно,  сама  Реальна  ,  Велична  ,  Руйнівна  -  САМОТА!!!!!
.........Згадуйте  інколи  ,  адже  завжди  -  Неможливо!
 .......................P.S  І  ні  в  якому  разі  не  думайте  про  білих  мавп!........

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352445
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.07.2012

Жабки

Пустила  по  воді  я  жабку,
Вода  від  вічних  кіл  тремтить,
А  озеро  проклало  кладку,
Любов  моя  по  ній  біжить.

А  кола  в  озері  чарують,
Неначе  бачиш  хід  планет.
В  повітрі  почуття  вирують,
Горить  минулого  скелет…

Біжу  по  кладці  в  руки  твОї,
Волосся  світиться  в  пітьмі,
Сплелись  в  палітрі  кола  мОї,
І  розійшлись  по  всій  Землі.

Відкрило  озеро  свічадо,
Моя  любов  летить  до  тебе,
Ці  почуття  -  немов  торнадо,
Серед  замріяного  неба.

Ти  бачив,  як  сніги  падуть?
Засипали  скелет  забутий.
Думки  по  кладочці  бредуть,
ЩобИ  твої  думки  почути.

Не  забирай  сирої  кладки,
Хоч  слизько  –  я  не  потону.
В  коханні  є  свої  порядки,
Візьму  на  себе  всю  вину.

Візьму  вину  за  лютий  сніг,
За  жабки,  кола,  і  скелет.
Візьму  на  плечі  спільний  гріх,
Тобі  віддам  свій  амулет.

Ти  кинь  мій  амулет  у  воду,
І  кола  в  вічність  розійдуться,
А  потім,  в  сонячну  погоду,-
У  сходи  золоті  складуться!

НЕ  бійся  більше,  це  –  Любов!
А  сходи  –  наше  майбуття!
Блищить  на  сонці  наша  кров,
На  кладці  відбулось  злиття!

А  час  летить  по  гіпер  -  колу,
В  воді  лишились  наші  жабки,
У  кожного  своя  розмова,
У  кожного  своя  є  кладка!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2012

Електро-цвіт

Сьогодні  я  з’єдналася  зі  світом!
А  світ  з’єднав  мене  з  собою!
Вдихаю  аромат  електро  -  літа,
Бо  літо  пахне  лиш  Тобою!

Мої  дротИ  підключені  до  Тебе,
І  тягнуться  крізь  ніч  холодну,
Мені  електрики  Твоєї  треба,
Ти  нагодуй  мене,  голодну.

Можливо  робот  я,  а  не  людина,
Проте,  з’єдналася  зі  світом,
МОжливо  я  в  3D    картина,
Яка  цвіте  Електро  –  цвітом?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351523
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2012

Вогонь Кохання

Ми  свічку  нашу  запалили,
Свічу  Кохання  і  Добра!
Хай  Доля  буде  в  нас  щаслива,
ПРозора  й  чиста  як  вода!
Ми  пронесем  свічу  Любові
ПО  стежці  віри  і  буття,
НЕ  Відірвем  свої  долоні,
Разом  спочатку  й  до  кінця!
Хай  бачать  люди,що  горить
Новонароджене  світило,
У  когось  вогник  мирно  спить,
А  наш  здійняв  могутні  Крила!





                                                           

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349454
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.07.2012

Соловейко України

Так  тепло  надворі,  так  тихо,
Гойдаються  малі  листочки,
А  десь  далеко  сталось  лихо:
Замерзло  два  швидких  струмочки!

Колись,  так  радісно  дзвеніли,
Стікали  у  круті  пороги,
Дітей  купали,гомоніли,
Тепер-  це  льодяні  дороги!

Затихло  з  ними  все  навкруг,
Дерева,  люди  і  птахи...
Нескошений  дрімає  луг,
У  тім  краю  часи  лихі!

Там  хуртовини,заметіль,
І  гори  всі  покриті  снігом,
Там  морок  лізе  звідусіль,
Струмки  накрила  груба  крига!

Наш  соловей  у  світ  літав,
Зустрів  він  птаха  з  того  краю,
А  той  про  лихо  розказав,
Що  більше  щастя  там  немає.

Століття  горя,  сліз,  біди,
Нема  ні  сонця  там  ,ні  гріз,
Немає  більше  там  води,
Замерз  густий,  квітучий  ліс...

Там  спить  усе  під  снігом  білим,
Загинули  усі  пташки,
На  небі  чорно-сірий  килим,
Там  спалені  усі  книжки...

А  соловейко  все  послухав,
Крилом  погладив  і  сказав:
-"Я  соловейко,я  -не  муха,
І  ще  ніколи  не  жужжав!

-Тому,  я  полечу  туди,
Я  знаю,  що  тепер  робити,
Врятую  край  твій  від  біди,
Земля  у  щасті  буде  жити!"

Змахнув  крилом  і  полетів,
Долав  і  гори,  і  долини,
Він  врятувати  край  хотів,
Він  Соловейко  України!

І  це  йому  вдалось  на  славу,
Пісні  співав  Землі,  струмочкам,
І  хмари  розійшлись  помалу,
І  Край  вдягнувся  у  сорочку!

На  небі  сонечко  засяло,
І  буйним  рясом  вкрився  ліс,
І  музика  струмків  заграла,
Почувся  гуркіт  літніх  гріз!

Струмки  зустрілись,поєднались,
І  стали  враз  єдиним-цілим,
Дзвеніли,  мріяли,  кохались,
Під  небом  синім,  небом  Щирим!

Наш  соловейко  повернувся,
Піснями  долі  поєднав,
Щодня  за  Неньку  я  молюся,
Щоби  Господь  оберігав!

Нехай  Вкраїна  бід  незнає,
Незнає  болю  і  снігів,
Хай  соловейко  незмовкає,
Хай  вічним  буде  його  спів!

І  наша  Слава  не  загине,
Бо  є  могутнім  наш  народ!
Нехай  тече  Дніпро  без  спину,
Несе  легенди  своїх  вод!

Так  тепло  надворі,так  тихо,
Гойдаються  малі  листочки,
Пісні  рятують  нас  від  лиха,
Об'єднують  в  моря  струмочки!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349429
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 10.07.2012

Лиш тільки Ти є моє диво!

Лиш  тільки  Ти  є  моє  диво,
Ласкаве,  ніжне  і  кохане,
Лиш  тільки  Ти  є  мої  крила,
Мої  засухи  і  фонтани!
Я  погляд  твій  ловлю  щомиті,
Тримаю  образ  у  очах!
Давай  залишимось  на  Кріті,
І    зробим  ванну  при  свічах!

Омию  шкіру  бархатисту,
Зітру  краплинки  рушником,
Я  зроблю  ніч  для  нас  іскристу,
На  землю  ляжу  голяком….
Я  обійму  тебе,  Любов,
Схилю  голівоньку  до  серця,
Відчуєш  під  зірками  кров,
Яка  у  венах  моїх  б’ється!

Ми  вдвох  у  затишному  домі,
Лягаємо  на  теплий  Килим,
Тебе  відчую  в  своїм  Лоні,
І  світ  здаватиметься  дивом!
Коли  торкнешся  мого  тіла
Воно  –  неначе  пелюсток,
Тобі  я  серце  відчинила,
Тіла  сплелися  в  колосок!

Цілунком  огорнув  мій  стан,
В  каміні  мружиться  багаття,
Любов  спіймала  у  капкан,
І  зняла  з  свого  тіла  плаття!
Ця  ніч,  камін,  і  твої  ласки,
Це  чудо  Боже,  Рай  земний,
Прийшов  до    мене  Ти  із  казки,
Свій  час  даруєш  дорогий!

Чому  думки  твої  зі  мною?
Хоча,  не  рідна  я  тобі,
Непрохане  дитя  тобою,
А  за  Любов  пробач  мені!
Ти  Ніч  тендітна,  день  натхненний,
Ти  кров  моя,  душа  і  біль,
А  серце  твоє  –  дім  блаженний,
Де  світло  б’ється  звідусіль!

В  долонях  зношених  тримаю
Надію  ,  Віру,  і  Любов!
У  парку  літньому  чекаю
Коли  відчуєш  рідну  кров!
Хай  парк    кохання  буде  вічним,
Залишусь  в  ньому  назавжди!
Чекання  стане  дуже  звичним,
Не  буде  більше  Самоти!  

У  парку  дама  загадкова,
А  може  марення  моє?
Нажаль,  незрозуміла  мова,
Джерельце  у  засуху  б’є!
Мабуть,  це  Ти  зайшов  у  парк!
Ти  бачиш  в  ньому  свою  даму?
Живу,  неначе  я  -  жебрак,
А  ти  перетворився  в  Ламу!

Я  дочекалася  ,  Коханий,
Я  знала,  що  відчуєш  кров!
Щодня  й  щоночі  ходжу  п’яна,
Я  знаю,  що  таке  Любов!
Ми  живемо  у  світлім  домі,
Вагання  стали  сонним  пилом…
Тебе  відчула  в  своїм  лоні!
Гріховний  Світ  здається  Дивом!


                       ...............................Epilog..............


Цей  день  залишив  Землю!!!!!!!!!!

Пробач  ,  що  так  тихо  турбую  тебе  своїм  сумом…або  посмішкою….
Те  ,  що  повинне    зазвучати  -    нехай  звучить  ,  те  ,  що  повинно  мовчати  –  нехай  мовчить  і  залишиться  таємницею!
Пишу  відверто,  інакше  просто  не  вмію…..  Надія  і  віра  –  невичерпні!
Вони  постійно  тримають  людську  душу  в  тендітних,  дамських  рукавицях!
Колись  я  скину  ці  рукавиці,  поперу  їх  в  чистій,  джерельній  воді  ,  і  вдягну  знову!  
Проте  ,  ще  не  час!  
Сиджу    на  лавці,  у  парку  –  літо!
Літо……  те,  яке  Ти  так  любиш!!!!!!!!!!!!!!
Ти  вмієш  його  любити,  і  любиш  ,  наче  дитя  своє  рідне..
Я  сиджу  із  сумом  у  очах..,Ні,  я  не  Одинока,  адже  те  ,  що  у  рукавицях    дамських  –  говорить  зі  мною,  не  дає  суму  жити!
Навіщо  я  тут????  Питання  долетіло  до  Небес!  У    повітрі  запахло  риторикою!!!
Чекала,  завжди  чекала,  що  так  само  як  і  літо  ,  яке  ти  любиш    наче  своє  дитя  ,  ти  зможеш  Любити  і  мене!
Ні,  не  тільки  як  даму,  у  зношених  рукавицях,  А  як  Дитя!
Можливо,  капосне,  чи  навпаки,  всепоглинаюче,  і  привабливе,  яке  притягує  до  себе  ,  мов  Бермудський  трикутник  в  океані  безмежної  душі!
Пробач,  що  в  рукавицях,  пробач  за  аромат  Риторики,  
Пробач,  що  чекаю  чогось  у  парку,  чогось  сумного,  
ніжного,  і  чистого,  маленького,  проте  ,  такого  щирого!
Завжди  хочу  писати  лише  для  тебе!  Завжди  хочу  дякувати  тобі    за  те,  що  дозволив  сидіти  в  парку,  бачити  літо,  і  Кохати  його!
Бажаю  ,  щоб  Літо  Твоє  було  вічним!  Це  значить,що  і  я  у  ньому  навічно  залишуся!  Нехай  у  зношених  рукавицях,  нехай  з  питаннями,  які  підіймаються  в  небеса,нехай  у  чеканні  чогось  маленького  та  щирого……..
Коли  Надія  Єднається  з  болем,почуй  тихий    шепіт  в  повітрі:
-«У  твоїх  зношених  рукавицях  Вічне  Літо!  Кохання    і  Дитя!!!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2012

Любовь

Я  по  Земле  несу  Любовь!
Врата  открылись  в  небесах!
Сменила  русло  моя  кровь,  
В  живое  превратился  прах!

А    мёртвый  тенью  умывался,
Покинул  светлый  уголок……
Мой  взор  сквозь  тени  пробивался,
Открыв  врата  сквозь  Потолок!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337375
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.05.2012

Меньше наслаждайся!

В  метро  стою,  как  будто  привиденье,
Всё  это  –  дежавю,  и  за  спиной  –  вчера,
Теперь  в  суде  сижу  ,какое  наважденье,
Мерцают  фары…стою  бездумно  у  окна.

Как  схоже  всё…забыто  и  мертво!
Все  люди  –  словно  тени  наслажденья!
На  Землю  что-то  очень  тёмное  легло,
Иллюзия  возможно,  ожила  как  виденье…

А  что  такое  скорость?  Без  спору    :  Тормоза!
Как  жаль,  что  давим  мы  на  Газ!
Ночами  плачут  с  сожаленьем  небеса:
«Ах!  Как  ты  далека  Земля  от  нас!!»
Расстоянье  не  отмерить,  и  не  сократить!
Оно  за  нашей  областью  познанья!
Свободу  гайками  начнём  крутить,
А  за  решёткой  ждёт  души  терзанье…

Ты  в  казни?  Или  в  награжденье?
Ты  пьян  иль  трезв  ?  Каков  ответ?
В  чём  смерть?  В  безумном  наслажденье!
Поменьше  наслаждайся!  Вот  это  мой  совет!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333998
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.04.2012

Свіча Любові!

Свічу  любові  віднайшла  сьогодні,
Я  знала,  що  це  в  моїх  силах!
Зігріло  полум’я  думки  холодні,
Понесло  в  ніч  на  світлих  крилах.

Хтось  спить  у  ліжку  й  бачить  сни,
Хтось  тінню  бродить,  мов  примара,
Хтось  не  побачить  вже  весни,
Хтось  щойно,  п’яний  ,  вийшов  з  бару….

У  когось  світло  ще  горить….
Хтось  в  дзеркалі  фантазії  блукає,
Неспалена  цигарка  ще  димить…
Господаря  в  квартирі  вже  немає…

На  підвіконні  свічечка  горить…
Повзе  до  світла  втомлена  мураха.
А  хтось,  як  я,  крізь  ніч  летить
На  полум’я,  немов  комаха…..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2012

мій сонет!

Подих  риторики.

Минуле  вже  пішло  давно…ми  чуємо  ці  кроки..
В  майбутньому  не  бачимо  ми  світла  мрії…
Сміється  з  неба  дощ  .  Минають  наші  роки,
У  марності  життя,  й  глухої  безнадії.

А  чуєш    в  небесах  широких  і  безмежних
Хор  Янголів  співає  вічну  колискову?
Це  спів  наляканих  сердець,  бентежних,
Які  на  Землю  цю  приходять  знову.

Прийди  й  почуй,  як  серце  тихо  плаче…
Холодною,  сирою,  ранковою  росою…
Поглянь,  як  зорі  в  темнім  небі  наче
Зібрались  для  кривавого  двобою!

 Ти  Білий  янгол,  чи  ти  Янгол  Чорний?
 Який  готовий  знищити  бажання?
Твій  знак  душі  –  це  відбиток  потворний,
Забрав  ти  мрії  чи  страждання?

Ми  пам’ятаємо  старі  вірші  кохання,
Ми  прагнемо  забути  гострий  біль….
Передаємо  небесам  вітання,
Землі  даруєм    насолоду  й  хміль...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2012

Волоцюги син.

Кораблі  ключем  пливли
По  тілам  кокосів.
Замість  квітів  тут  цвіли
Посмішки  матросів.

Хтось,  колись,  давним  –  давно
Щастя  острівець  знайшов.
Тут  все  праведним  було,
Поки  зрадник  не  прийшов.

Роки  йшли,  і  тут  з’явився  
Острів  –  карантин.
Зверху,  на  піску  пригрівся
Волоцюги  син!

Пестив  пальмове  волосся,
Пив  з  кокосу  молоко
Серце  із  гріхом  зрослося,
В  древнім  стилі  «Рококо».

І  його  не  відірвати,
Міцно  в  оргіях  зрослось…
На  піску  стояли  шати,
Золотом  життя  лилось!

Раптом,  на  людскеє  диво
Волоцюги  син  помер…
Потонув…вода  накрила….
Десь  на  дні  лежить  тепер.

З  часом  «Острів  –  карантин»
Океан  собі  забрав.
Не  один  тут  Зрадник  –  син
Землю  свою  вихваляв!

Обізвався  острів  біллю,
Метроном  задеренчав,
Наче    хмарка  у  суспіллі
Океан  у  світ  кричав:

«Про  святу  любов  говорять
Злидні!  Бісові  сини!
А  на  ділі  таке  творять,-
Наче  варвари  вони!.

В  зрадницьких  вогнях  горить
Вся  земелька  рідна!
Мати  в  самоті  не  спить,
Бо  де  син  –  там  кривда!»

Раз  один  рибак  затятий
Поруч  пропливав,
В  справі  був  своїй  завзятий,
Все  про  рибу  знав.

Він  здалека  мовчки  плив,
А  вода  як  забурлить!!!!!!!!
Хутко  люльку  прикурив,
Перевірив,  чи  не  спить!

«Ні,  не  сплю…все  наяву,
Чую,  бачу  океан…
Зараз  ближче  підпливу,
Раптом  це  очей  обман?»

Став  він  ближче  підпливати,
Очі  враз  закрились..
Вже  стомились  лютувати
Сумнів,  зрада,  милість…

На  поверхню  поспливав  
І  пісок  ,  і  глина..
Волоцюга  враз  впізнав
 В  глині  свого  сина!!!

Син  його  -  немов  чужинець!
Наче  дідька  рідний  брат.
Хоч  і  кров’ю  –  українець,
Серце  спить  у  ліжку  зрад.

Батько  взяв  у  руки  серце,
Наче  яблучко  гниле,
Кладучи  його  в  відерце  
Зрозумів  –  Воно  Живе!!!!!!

Він  не  зміг  до  міста  свого
Взяти  серце  сина,
Бо  згниє  ураз  від  нього
Ціла  Україна!

Де  матросів  чувся  сміх  
 Залишився  тільки  прах.
Човен.  Батько.  Поруч  –  гріх
З  серцем  у  руках!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2012

Поїздка за кордон…. .

Поїздка  за  кордон,
А  візи  ще  немає....
Після  дощу  перон....
мій  поїзд  вже  гукає...

Важкі  валізи  у  руках,
Неначе  тони  стратосфери...
Обтяжливий  небесний  дах,
У  хмарах  погляд  Гери!

Волоссям  бавиться  природа,
А  страх  майбутнього  манить,...
"Лахмітник"..-  це  сьогодні  Мода!
Реальність  вже  болить!

Чи  є  "валізам"  вартість?
Брудні  сорочки  та  піжами...
Секундомір  -  життєва  святість...
Сегменти  -  песимізму  брами!

Перон...і  аромати  колій....
Пекучій  дим  заворожив...
З  валізами  позбудусь  болю..
Вокзал  від  сну  збудив!

Гудок!!!  І  потяг  рушив!
Лахмітник  посміхнувся....
Вокзал  закон  порушив...
Сюди  не  повернуся!

Стегмата  оживає  знов!
Спалила  всі  валізи!
Балоном  напишу  "Любов"
Я  їду  за  кордон  без  візи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2012

Арена Всесвіту

Я  відчуваю  порожнечу....сентиментальний  сніг
Запеленав  немов  заплакану  дитину,світ...
Нема  на  цій  Землі  п'янких,найбільших  втіх,
Яких  не  стерла  б  швидкоплинність  літ....

Буває  час,  коли  я  думаю  про  Небо....
Воно  -  немов  Надії  світло  і  Життя....
Як  хочеться  дізнатись  те,  що  знать  не  треба,
Про  всі  секрети  створення  й  буття...

Якби  в  єдину  мить  змінити  долю...
Знайти  квиток  до  оперної  зали.....
Побачити  себе  у  м'юзиклі  Святою....
Зіграти  на  Арені  Всесвіту  виставу....

Зіграти  в  капелюсі  з  дзвониками  на  кінцях...
Перетворитись  на  незграбного  Веселуна...
І  озернутись  в  залу,де  Еліта  на  своїх  місцях
Зухвало  аплодує..й  Всесвітом  летить  луна!

І  кожен  з  цих  добродіїв  пузатих  і  Елітних
Пригрівшись  в  свому  кріслі,вік  марнує...
Роки  свої  складає  з  днів  одноманітних...
І  кожен  добрий  вчинок  на  пальчиках  рахує...

Чомусь  ніхто  з  героїв  власних  опер
Не  зміг  спуститися  на  Всесвіту  арену...
Забракло  сили  духу...а  можливо  вкотре
Змінили  всі  події,  декорації,  і  сцену...

Фантазія  моя  у  Космосі  життя  земного...
Там  всі  планети  й  люди  -  мов  Єдине-ціле!
А  всі  метаморфози  з'єднані  казково,
В  душі  холодні  зігрівають  схили!

Страждання  люду  у  синдромі  Водоспаду:
В  ріку  стрибаєм,  разом  з  тим  -  у  Небуття...
Пливем...  і  наближаємось  у  прірву!Позаду-
Олімп  кричить:  "Минулому  немає  вороття!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2012

Вітання!

Колись,а  може  і  недавно,
Писала  я  тобі  вітання!
Воно  перетворилось  плавно
У  несподіване  зізнання!

Колись,  в  минулому  житті
Я  не  любила  літо!
Колись  не  були  у  злитті
Майбутнє,  і  що  вже  прожито!

Давай  згадаєм  рік  минулий,
Невже  це  рік?А  може  Вічність?
Ми  час  на  двоє  розігнули,
І  подолали  пересічність.

Я  знов  пишу  тобі  вітання,
Шаблонні  фрази  вже  набридли,
Відчуй  пекуче  коливання
Не  їж  з  солодких  слів  повидло!

Аудієнція  нам  не  пасує,
Тому  вітання  без  обмежень,
Душа  не  схибить,все  відчує,
Побачить  неозорий  стержень!

Лише  одне  я  тут  додам:
Любов  ніколи  не  мине,
Тебе  нікому  не  віддам,
Ти  також  не  лишай  мене!

Нехай  так  просто,без  напруги,
І  десь  авто  летить  у  даль...
Дорожні  пробігають  смуги,
А  під  колесами  -  кришталь..

Бажаю  мати  це  авто,
Я  буду  кришталем  доріг,
Надіну  древності  пальто,
І  домом  стане  твій  поріг.

Під  двері  покладу  багатство,
Любові  скриню  і  тепло,
Вже  не  відчуєш  ти  жебратства,
Яке  колись  в  душі  пекло!

Я  хочу  щастя  побажати,
Хоча,  це  теж  шаблонна  фраза...
Проте,повинен  ти  це  мати,
Бо  горе-  це  така  зараза!

Вітання  моє  -  анархіст!
Сприйми  так  вільно,як  читаєш!
Мене  не  сприйме  нігіліст,
А  ти  з  моїх  очей  все  знаєш!

Читай,або  дивись  у  вічі...
Все  лишиться  таким,як  є...
Твоє  життя  розтягну  вдвічі,
Дивися  ,світло  з  неба  б'є!

Яка  різниця  ,  скільки  років?
Свіча  небес  уже  тремтить...
Яка  різниця  скільки  кроків?
Нема  слідів  ,життя  летить...

Нехай  прозорим  буде  день...
Земні  притулки  -  срібні  шати...
Навчи  мене  співать  пісень...
Я  дам  усе,що  зможу  дати!

Нема  таланту,бездар  я!
Свічу  небес  оберігаю...
Свіча  -  це  є  душа  моя...
Антиталант  -  це  все  ,що  знаю.

Нехай  вітання  хаотичне,
Колись  тобі  вже  обіцяла,
Що  напишу  можливо  вічне,
Можливо  те,про  що  незнаю...

Нема  загадки  ,просто  все,
Неначе  кінофільм  життя,
Зі  слів  ріка  кудись  несе...
У  нескінченне  майбуття!

Забудь  про  те,що  ти  читаєш,
Це  все  без  змісту,без  мети,
Лиш  те,що  ти  давно  вже  знаєш,
Є  всім,чого  так  хочеш  ти!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2012

Моя душа, як еустома!

Почуй  ,  як  серце  моє  б'ється...
Любов  піднялась  до  небес,
Поглянь,  як  сонечко  сміється,
І  смуток  з  горизонту  щез...

Моя  душа  -  як  Еустома,
Тобі  лиш  цвіт  свій  віддає,
Розлилася  солодка  втома,
Кохання  я  знайшла  своє!

Все  тіло  пахне  лиш  тобою,
В  очах  танцює  образ  твій,
І  я,  із  літньою  грозою
Проллюся  крапельками  мрій!

Нехай  про  нас  незнає  світ,
Нехай  тайфун  ,або  цунамі,
Хай  зарегоче  навіть  Кріт,
У  білій,  порваній  панамі.

Мій  аромат  вдихай  щоночі,
Росу  мою  спивай  губами,
В  моїх  очах  лиш  твої  очі,
Кохай,  благаю,  до  безтями!

Люби  мене  під  світлом  зір,
Люби  під  сонцем  України,
Люби  мене,  мій  ніжний  звір!
Люби  жагуче!  Без  зупину!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2012

Коханому

Душа  співає  у  тональностях  мажорних!
Політ  думок  аж  до  небес  сягнув!!!
Від  почуттів  моїх,  шалених,  неповторних,
Весь  Всесвіт  зміст  народження  збагнув!

Вода  з  небес  перетворилася  на  сніг,
Зачарувала  рідної  Землі  куточки,
Для  тебе  час  мій  в  просторі  застиг,
У  серці  розпустилися  листочки!

У  райський  Сад  мене  надія  привела,
Там  вогник  у  траві  тривожно  тлів,...
Я  в  Сад  намріяний  тихенько  увійшла...
І  запалав  вогонь,  який  мене  зігрів!

Вогонь  сягнув  до  неба,  до  зірок,
Все  тіло  стало  теплим  і  рум'яним!
З'явився  в  просторі  сердець  місток,
Без  доторків  Ти  став  мені  "Коханим"

Зігріті  вогнищем  безмежних  почуттів-
Ми  сидимо  роздіті  у  морозну  ніч...
Вдивляємось  в  обличчя,  з  тінями  років..
І  сльзи  щастя  падають  із  віч...

-  "Яка  чудова  ця  картина,  Любий!
Поглянь,  ці  двоє  з  нами  дуже  схожі!!"
-"  Пригадую  кохана,  як  цілував  я  твої  губи...
Ідем..Сьогодні  ми  старенькі  перехожі"......

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2012

молюсь……

Молюсь  на  березі  ріки,
Відвертістю  торкаюсь  Неба!
А  по  воді  пливуть  вінки,
Сьогодні  сумувать  не  треба!

Навколо  річка,Бог  і  Ти,
Поглянь.  я  тут  сиджу!
НЕмає  сил,не  можу  йти,
Але  думками  я  біжу.

НЕ  стій  далеко.Підійди!
Накрий  мене  собою
Врятуй  від  лиха,  і  біди,
сьогодні  я  здалась  без  бою!

Огороди  фортецею  кохання
І  їжу  з  ласки  приготуй,
Ти  мої  пристрасть.і  кохання,
Любов  незайману  відчуй!

Як  ноги  мої  відпочинуть
А  тіло  -  набереться  сил-
То  вороги  твої  загинуть,
Відчують  помах  білих  крил!

Я  встану  знову  біля  річки,
І  пошепки  почну  молитись...
А  ніч  стікає    воском  свічки
Щоби  до  ніг  твоїх  пролитись!

ТИ  ПІДІЙШОВ,  бо  я  молилась.
Думки  до  Бога  здійнялись,
Обійми  теплі  відчинились,
Тепер  я  в  Небі!  ПОдивись!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302929
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2011

Ти спиш???

Ти  спиш  ,мій  День?
Бо  сонця  вже  не  стало.
Пишу  щоденник  откровень
Чорнило  на  сторінку  впало.

Ти  ніч  в  бурхливих  грозах,
Зі  світлом  у  очах,
Сьогодні  дні  в  морозах,
А  ночі  при  свічах!

Чому  сумна  мовчиш,
З  ТОбою  я  ,  твій  хоронитель,
Коли  у  НЕбо  закричиш,
ПРийду....я  Твій  спаситель!

Вогнем    свічок  зігрію,
МОїм  ти  станеш  откровенням,
Чорнилом  сторінки  залию
Минуле-  сьогоденням!...

Розкрию  крила  білі,
Злечу,  мов  білий    птах,
Із  доторком  твоїм  на  тілі,
Цілунком  на  вустах!

ПРокинувся  мій  день!
А  ти  чому  мовчиш?
ТИ  мій  щоденник  откровень
Коли  замовкну-  Закричиш!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302917
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2011

Куранти б'ють, куранти б'ють!

Розлите  молоко,
Хвилини  йдуть...
Епоха  рококо-  
Куранти  б'ють,  куранти  б'ють...

У  морі  кораблі,
Години  йдуть..
Далеко  у  імлі-
Куранти  б'ють,  куранти  б'ють!

Застигли  сльози...
Містом  йдуть
Нічні  морози...
Куранти  б'ють  ,куранти  б'ють....

Із  кров'ю  сміх...
Вітри  гудуть.
Жартує  гріх...
Куранти  б'ють,  куранти  б'ють...

Щасливе  "Нині",
Хмарки  пливуть..
У  павутині  -
Куранти  б'ють,  куранти  б'ють...

Їмо  хот  -дог,
А  роки  йдуть!
Надія  -  Бог!
Куранти  б'ють,  куранти  б'ють....

А  я  -  блондин!
Століття  йдуть...
З  моїх  картин  -
куранти  б'ють,  куранти  б'ють..

Ти  спиш,Земля?
А  стрілки  йдуть!
Чекай!  Тут  я!!!!
Куранти  б'ють,куранти  б'ють...

Душа  радіє...
Стрілки  сплять..
Завмерли  мріїї...
Куранти  вже  мовчать,  мовчать...

Від  тіл  сліди
З  землі  кричать!
Потрібно  йти...
Куранти  вже  мовчать....мовчать!

Спинилися  роки..
В  тунель  летять-
Не  пройдені  віки!
Куранти  вже  мовчать,  мовчать...

Закрию  очі...
Час  вже  спати...
Навіщо  ночі?
Щоб  в  унісон  з  Курантами  мовчати.....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2011

Слова

Німі  слова  очей  самотніх,
Немов  кришталь  гірського  тіла,
Він  тане  у  Земних  безоднях,
Згорають  у  проваллі  крила!

Чомусь  так  важко  на  душі,
У  люстрі  -порожнеча.
Летять  за  горизонт  вірші,
Це  не  остання  втеча.

Дивлюсь  у  небо  в  дні  проваль,
На  зграю,  що  летить  до  сонця,
Слова  німі  -  душі  кришталь,
Я  відчинила  їм  віконце!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2011

Старушка.

Заплакала  в  саду  старушка,
И  спрятала  в  ладони  огонёк,
За  печкой,  в  темноте  зверушка,
и    в  паутине  ,  чёрный  потолок!

Огонь  нетлеющий  в  её  глазах,
Как  вечный  воин  подземелья,
Сидит  за  печью  тёмный  страх,
А  в  казане  бушует  зелье!

СИдит  старушка  на  траве,
Огонь  в  ладонях,  и  в  глазах,
Губами  прикасается  к  Земле,
Шумит  листвой  нарядный  страх!

Она  ласкает  травы  в  тишине,
И  на  прощанье  ,  созерцает  сад,
Уж  слышен  стук  копыт  во  тьме,
Огонь  погас.  Цветы  молчат!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302110
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.12.2011

Моя реакція невірна…………. .

Моя  реакція  невірна,
Напевне,  не  відчула,
Зробилась  непокірна,
І  гуркіт  хвиль  почула!

Ніколи  ще  не  знала
Що  значить  ,потонути,
Вода  в  полон  забрала,
Зуміла  проковтнути!

Ти  знай  ,  що  я  не  вмію,
Пливсти  в  глибоких  водах,
Як  вибратись  зумію-
То  заблукаю  в  бродах!

Слова.Години.Миті.
У  лабіринтах  сліз,
Костюми  вже  пошиті,
У  полум'ї  наш  ліс!

А  полотно  обірване,
В  агоніях  згоряє,
Неначе  хмара  зірвана,
Аффект  з  вогнем  згасає!

Волосся  розвивається  
Із  вітром  до  небес,
Мій  корабель  хитається,
У  штормі  спокій  щез!

Я  плавати  не  вмію
У  лабіринтах  сліз,
Як  вибратись  зумію-
То  збережу  наш  ліс!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2011

Цілуй……….

Цілуй  мене  вустами  сонця,
Польотом  птаха  зваблюй  душу!
З  грозою  залети  в  віконце
Зігрію  полум'ям,  осушу....

Ти  оселився  у  моїй  хатині,
Ніхто  надовго  тут  не  залишався,
Бо  кожен  птах  ,проживши  "нині",
Вже  завтра  повернутись  намагався!

Я  зачинила  вікна  за  тобою,
На  підвіконику  -  покинуті  птахи!
Омиті  сонцем  і  Небесною  водою,
Розтануть  у  саду  мої  гріхи!

Тебе  запущу  в  дивний  сад!
Де  крім  гріхів  ростуть  і  квіти,
Де  сміх  сердець  і  шепіт  зрад,
Будемо  в  ньому  -  наче  діти!

Ніхто  цього  вже  не  побачить,
Лише  тобі  дано  пізнати,
Як  сіре  небо  тихо  плаче,
Я  вкрала  птаха...Небо  не  забрати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2011

Арфа.

Вдруг  струны  дивной  Арфы  зазвучали,
Как  –  будто  жизнь  земная  властвует  в  аккордах.
Неистовые  струны  ,  словно  соки  источали,
Меняя  образ  в  олицетвореньях  гордых.

А  струны  изнывали  от  преживаний,
Они  –  то  страждущие,  то  бушуют  в  счастье.
В  них  скрытая  гармония  страданий,
В  них  жаркий  пыл  и  страх  безвластья.

Ах  Арфа  дивная,  небесная  моя,
Какой  сегодня  образ  изберёшь?
Что  сердце  тронет:  радость  или  грусть  твоя?
Какую  тайну  в  музыке  своей  несёшь?

Вдруг  струны  дивной  Арфы  замолчали….
-  О  Нет!!!  Других  я  арф  и  слышать  нехочу!!!
Но  струны  сердцем  в  тишине  шептали:
-  Коль  Ты,  мой  музыкант  молчишь  –  и  я  молчу....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301906
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.12.2011

життя летить!

Життя  летить  зі  швидкістю  в  прогрес,
Міняється  Земний  екватор.
Вся  святість  й  чистота  летить  в  регрес,
Це  все  я  бачу  крізь  ілюмінатор!

Стоять  у  канделябрах  негаснучі  свічки!
Запалені  від  Божого  вогню!
В  єдине  –  ціле  об’єдналися  річки,
А  я  століттями  навколішках  стою!

Моє  волосся  стало  білим  снігом,
В  застиглих  зморшках  радісне  обличчя,
Мій  час  займається  спортивним  бігом,
НЕ  оминаючи  Земні  узбіччя!

А  я  стою,  неначе  воскова  фігура,
І  образ  мій  був  різьблений  віками,
Позаду  мене    ще  якась  статура!
Яка  говорить  з  власними  Богами…

Фрагменти  із  життя  –  як  чорна  плівка,
Блимають  ,  як  безколірний  світлофор!
З  народження  нам  зроблена  прививка,
І  чорний  Янгол  зло  складає  у  Люксор!

Усюди  є  музеї  воскових  фігур,
Між  ними,  завмираючи,  іду  і  я,,,,
Позаду  повно  загадкових,  неземних  статур,
А  серед  них  –  із  зморшками  моя!


Життя  летить  зі  швидкістю  в  прогрес,
Міняється  земний  екватор!
Люксор  з  лиця  Землі  не  щез!
Я  все  це  бачу  крізь  ілюмінатор!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301735
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2011

Добраніч…. Добрий день! Привіт!

Добраніч….Добрий  день!  Привіт!
Дивись  у  карі  очі,  зрозумій…
Яким  багатогранним  є  сьогодні  світ….
Яким  уразливим  є  буревій!

Яким  безмежним  є  моє  натхнення
Коли  у  цьому  світі  –  ти!
Яким  є  світлим  сьогодення
Я  йду  з  тобою  до  мети!

У  прах  ти  втілюєш  весну
З  весни  виліплюєш  зізнання,
Без  усмішки  я  не  засну,
Без  доторку    одне  вагання!

Без  поцілунків  плаче  ніч,
А  без  обіймів  світ  згасає,
Лише  сльоза  солена  з  віч
По  скелі  сніговій  спадає!

Зітхнуло  люстро  на  стіні…..
Там  я,  там  ти  ,  і  цілий  світ….
Там  тіні  наші  навесні
Блукають  серед  тихих  віт!

Зайди  цілком  у  мої  груди….
Пірни,  зненацька,  залети…
Там  спокій,  мир  і  різні  люди
Вони  разом  є  ціле  –Ти!

Зіграємо  разом  з      дощем,
Веселий  ,  кольоровий  джаз!
А  Всесвіт  огорне  плащем!
Зорю    на  небі…лиш  для  нас….!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2011

Гіперкуб.

Взяла  у  руки  книжку  зранку,
Налила  кави  філіжанку,
Дивлюсь  на  сторінки  і  бачу,
Що  не  сміюсь  я  там,  а  -  Плачу!

Гадалка  по  руці  гадає,
Мабуть  усе  про  мене  знає!
Стирає  попіл  і  гербарій,
Складає  в  срібний  Осуарій.

Минає  лінії  та  долі,
Говорить  фрази  проти  волі,
В  черговий  раз  горить  світило,
А  за  спиною  білі  крила!

Лечу  на  світле  мерехтіння,
Зберу  я  там  своє  каміння!
Гадалка  фарби  розтирає,
Малюнок  янгола  шукає!

Стою  позаду,  споглядаю,
Неначе  Я  -  Створіння  Раю!
З  каміння  викладаю  місто,
Розвішую  своє  намисто!

В  моїх  долонях  серце  й  очі,
А  в  них  вогонь  й  самотність  ночі....
Гадалка  пісню  заспівала,
Пророцтвом  Землю  здивувала!

Посипав  сніг.Зима  настала,
Гадалка  фарби  розтирала,
Намалювала  Гіперкуб!
З  відбитків  своїх  власних  губ!

Із  ліній  на  моїх  долонях,
із  болі  і  напруги  в  скронях,
Цей  Гіперкуб  летів  у  ніч,
Ніхто  не  знав,  у  чому  річ.....

Лишав  сліди  ,  мов  дикий  звір!
і  кожного  благав  :  "Повір"
Наш  сумнів  -  вічний  логотип,
Неначе  власний  прототип!

Цей  Гіперкуб  -  Небес  криниця,
Живе  у  ній  Свята  водиця!
Недописав  хтось  власну  книжку,
Заснув  в  долонях,  наче  в  ліжку!

Хтось  збудував  прозорі  замки.
Хтось  вірить  в  Гіперкуб  гадалки!
Взяла  у  руки  книжку  зранку,
Налила  кави  філіжанку!

Я  прочитала  пару  фраз!
Відчула  неземний  Екстаз!
Я  вийшла  на  мансарду  волі,
НЕма  пророцтв.Немає  Долі!

За  люд  поставила  я  свічку!
Стрибнула  у  космічну  Річку!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2011

Я + Любов.

Я  з  тобою  не  долала  ще  вершин  гірських,
Не  схиляла  Всесвіт  до  молочних  ніг  твоїх,
Не  стояли  ми  над  прірвою  життя,
Де  кришталевий  дзвін  -  сердець  биття.

Не  лапали  ще  метеликів  в  долоні,
Не  тонули  ще  в  небеснім  лоні.
Змоклі  від  краплинок  водоспаду,
Ми  долаєм  Нашу  автостраду!

Ще  не  падали  на  Землю  птахом,
Щоб  розвіятись  в  повітрі  прахом!
Купаємося  голі  в  теплім  молоці,
Стаємо  піною  у  стомленій  ріці!

Не  пестили  нас  ранішні  тумани,
Лабіринти  джунглів  і  пустель  омани!
Ще  не  грілись  ми  разом  під  сонцем,
Але  долі  з'єднані  одним  віконцем!

Не  палили  ми  вночі  багаття,
НЕ  писали  на  піску  речення  крилаті!
Та  проте  ми  є  єдиний  організм,
Ми  є  Двигун  ,  вічний  механізм!

З  відкритим  серцем  досягнем  вершини,
І  злетимо  у    небо,  наче  дві  пташини!
Дощем  проллємось  з  темної  тканини,
І  сонце  спалахне  кольором  калини.

Настане  наш  скривавлений  Захід!
А  паралельно  з  ним  -  черговий  Схід!
І  от,  ми  стоїмо  над  прірвою  життя,
І  аури  сплелись  у  фіолетове  злиття!

І  від  натхнення  серця,  від  завзяття
Щоночі  ми  розпалюєм  багаття!
Разом  лапаємо  метеликів  в  долоні!
Разом  сміємось  у  Земному  Лоні!

Купаємось  у  молоці    як  чисті  діви!
Сьогодні  наше  ложе  -  це  Мальдіви!
А  завтра  глянемо  разом  в  віконце-
Там  світить  наше  спільне  сонце!

Ми  ієрогліфи  напишемо  на  склі,
Ми  теплим  подихом  розтанемо  в  імлі.
Накриєм  Землю  екзотичною  росою,
І  хтось  пройде  по  ній  Тобою  й  Мною!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2011

НЕзвичне відчуття.

Хай  у  душі  холодний  вітер,
Летять  в  безодню  почуття,
Схилило  серце  срібні  віти,
Якесь  незвичне  відчуття...

Танцює  танго  старий  дуб,
Не  спиться  у  зимову  пору,
Палає  тінь  від  твоїх  губ,
Тональність  задає  для  хору.

Мій  хор  співає,  тануть  снігом
Сніжинки  -  ноти  у  серцях,
Вони  так  довго  в  душах  стигли,
Що  б  народитись  на  вустах.

Хай  холодом  повіє  в  домі,
Хай  тихо  стане  за  вікном,
Колише  серце  стиглі  грона,
Наповнені  терпким  вином.

Співає  світ  вустами  ночі,
Мені  цю  ніч  вже  не  забути,
Твої  морозні,  світлі  очі
Вже  не  дадуть  душі  заснути.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2011

Пазли

Цей  сніговий,  морозний  ранок,
Малює  візерунки  на  моєму  склі.
Птахів  без  крил,  у  самоті  сніданок,
І  мрії  у  липкій  смолі.

Малює  гнізда  у  просторах  неба,
Покинуті  осінні  парки  і  серця
Які  складати,  наче  пазли  треба,
З  детальок  власного  життя.

Минув  давно  душі  торнадо,
Зима  вже  за  вікном  гуляє,
А  пазли  викладають    зраду
І  біль,  що  з  часом  затихає..

А  спогади  летять  у    небуття,
Розбилась  раритетна  ваза,
Минулому  немає  вороття,
Пісок  засипав  мої  пазли!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2011

Ти мій…………….

Ти  мій  подорожник  –  а  я  –  твоя  рана,
Ваніллю  спиняєш  ти  кров,
Ти  вдень  наче  тато,  вночі  –  ти  коханий,
Одна,  проте  різна  любов.

Я  твій  листочок,  а  ти  –  тихий  вітер,
Що  підійняв  мене  із  ріки,
Ти  моє  сонце,  а  я  –  твої  квіти,
Хвилини  без  сонця  –  самотні  віки!

Я  ніжна  троянда,  ти  –  мій  аромат,
Вечірнім  туманом  лягаєш,
Я  веселка  енергій,  ти  мій  дублікат,
Вночі  без  тепла    замерзаєш.

НЕ  одне  ми  життя  прожили  разом,
По  світах  залишали  сліди,
І  не  раз  зазнавали  сердець  перелом,
У  майбутньому  нас  не  знайти.

 Розсіялись  світлом  у  синьому  небі,
 Книга  життя    на  полиці!
Зустрінемось  знов,  якщо  буде  треба,
Відчуємо  запах  кориці!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2011

Пташина………

Скривавлений  орел  прибився  до  твого  вікна,
Холодний  дощ  на  склі  душі  танцює  ча-ча-ча.
Злякався  ти  в  крові  пташини,  налив  іще  вина,
Крізь  скло  у  твої  очі  дивлюсь  і  нині  –  я!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2011

Третє око!

Якось  поглянула  на  Землю  третім  оком,
Дивлюсь  на  неї  і  сьогодні  крізь  калейдоскоп,
Я  бачу  там  красу  життя  ,  і  сльози  ненароком,
Кометами  летять,  й  не  бачать  знаку  «Стоп»!

 Земля  великий  ,  гомінливий  мегаполіс,
Людська    душа  з’єдналася  із  тілом,
Мій  космос  -    це  Земний  Північний  полюс,
Де  прибирання  снігу  є  звичайним  ділом!

Минають  роки  і  століття,  не  помічають  сліз  людських,
НЕ  бачать  зморшок  радості,  не  чують  в  тишині  зітхання,
Та  час  завмер  в  одному  із  кутків  земних,
Де  у  червонім  світлі  ллється  музика  кохання………

М’якими  кроками    старенький  час  пішов!
Зібрав  усі  годинники,  поставив  їх  в  кишеню!
Він  зрозумів:  Бо  нескінченний  день  прийшов,
Зимовий  день,  і  ніченькі  без  сну  шалені!

Із  Космосу  дивлюсь    на  Землю  третім  оком,
Життя  кипить,  бурлить,  неначе  із  води!
Я  ще  раз  глянула  на  те  червоне  світло  ненароком,
Відправила  в  каретах  хмару  Янголів  туди.

Лапатим  снігом  міцно  огорнули  місто,
І  двоє  у  вечірнім  світлі  сміючись  тримали
Сніжинки  в  рукавицях,що  переливалися  іскристо,
А  Янголи  від  щастя  крила  в  небеса  здіймали!

Рука  в  руці!  І  серце  поєдналось  з  серцем!
Червоне  світло  і  тремтіння  тіл,  неначе  пелюстків!
Парадоксальність:  наче  їж  морозиво  з  пекучим  перцем!
ЦЕ  неймовірно!  Але  час  лишити  нас  зумів!!!!!!!!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300687
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2011

О Земля!!!!!!!!!!!

О  ,  Земля  моих  страстей!  
Без  рабов  и  без  властей!  
Нету  войн,  и  нет  побед,
Нету  слёз  и  нету  бед.  
Нету  правил  ,  нет  законов,
Нет  правления  массонов!
О,  моя  Земля  надежды,
Без  защиты,  без  одежды!
Ты  в  обьятьях  обнажённых
Заключаешь  осуждённых!
Грешен,  знаю.  Тихо  каюсь,
Из  оков  не  вырываюсь!
Крал  твою  святую  радость,
В  соли  распознал  я  сладость!
Отыскал  каньён  надежды!
Плачь  святых  ,и  смех  невежды.
Тут  я  вором  жалким  был,
По  теченью  жизни  плыл!
Красоту  мирскую  крал!
Но  что  брал  –  то  возвращал!
Крал  я  космос  и  планеты,
След  несущейся  кометы.
Воровал  я  не  руками,
А  душою  и  глазами!
Ты  прости  меня  Земля,
Что  вором  родился  я!
Раньше  руки  отрубали
Если  люди  воровали!
Я  стою  тут  пред  тобою
С  распростёртою  душою!
Возьми  глаза,  не  трогай  руки,
В  судьбе  моей  безбрежны  муки!
Часто  в  небо  я  вздымался,
Там  надолго    оставался!
Море  звёзд  и  безконечность,
Там  познал  я  слово  «Вечность»
Вновь  на  Землю  возвращаясь
Я  в  ворижку  превращаюсь!
Крал  я  много,вдохновенно,
Я  не  брал  лиш  то,  что  тленно,
Крал  улыбки,  наслажденье,
Чувства,  совесть,  искушенья,
Мудрость,  радость  и  любовь,
Голубую  пил  я  кровь!
В  час  когда  бедняк  смеялся
Рядом  с  ним  я  появлялся!
Покаяние  –  блаженство,
Счастья  миг    и  совершенство,
То,  что  я  повсюду  крал  -
Непременно  возвращал!
Отдавал  костёр  вночи,
Свет  негаснущей  свечи
Тёплый  борщ    и  смех  друзей!
Им  отдал  я  Колизей!
Но  оставил  уговор:
-  Знайте,  я  лиш  жалкий  вор!
Роль  моя  предрешена!
Поднялась  моя  волна!
Ваши  воды  тихо  спят,
Зрителями  бать  велят!
Сядьте    вместе  в  Колизей!
Попросил  я  всех  друзей!
Наблюдателями  будьте,
Только  ,  завтра  ,  не  забудьте,
Волны  ваши  сколыхнуться,
И  прийдеться  вам  вернуться  
на  Арену  бытия…
Там  вас  буду  ждать  и  я!!!!!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300686
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.12.2011

Я дякую тобі…….

Я  дякую  тобі  за  білі  ночі,
За  тихий  шепіт  губ  твоїх,
Я  дякую  тобі  за  щирі  очі,
Що  потемніли  від  очей  моїх.

Я  дякую  за  те,  що  ти  була  зі  мною
У  час,коли  спинялося  життя,
Я  дякую,  що  пестила  рукою
Коли  приходило  до  мене  каяття.

Ти  замовкала  у  години  болю,
Я  плакав  на  твоїм  плечі,
Ти  дарувала  силу  –  волі,
І  витягала  з  полум’я  печі.

Я  дякую  тобі  за  щастя  і  любов,
За  ранішній  смачний  сніданок,
За  те,  що  віддаєш  ти  кров,
І  не  даєш  безглуздих  обіцянок.

Я  дякую,  що  ти  мене  зустріла,
Я  повзав,  і  не  міг  злетіти,
Тепер  у  мене  гарні  крила,
Тепер  я  зможу  полетіти.

З  небес  побачу  всю  красу,
Цей  світ,  який  думками  обіймав,
В  якому  заплітала  ти  косу
Коли  я  в  твоїм  ліжку  спав.

Ти  ласку  заплітала  у  косу,
Тепло  долонь  і  тихий  спів,
З  зорею  квіти  я  тобі  несу,
Я  цього  все  життя  хотів.

Я  дякую  за  неможливість  фраз,
За  те  ,що  залишилось  потаємним,
За  те,  що  зрозумів  я  враз  -
Життя  моє  було  богемним!

Пробач  мені  слова  образ,
Вони  –  лиш  відбиток  забутий,
Пробач  що  нескінченну  кількість  раз
Хотілося  тебе  відчути.

Пробач,  що  подихом  будив,
І  за  вікном  дивився,  як  ти  спиш.
Що  залишив  тебе  без  крил..
Мабуть,  ти  більше  не  злетиш!

Ти  Янгол  мій,  я  точно  знаю,
І  я  схиляюся  до  твоїх  ніг,
Відчуй,  як  я  тебе  кохаю,
Моя  спокута,  світлий  гріх…..

Я  хочу,  щоб  була  щаслива
Твоя  душа  на  цій  Землі,
Ти  загадкова  і  мінлива,
Ти  квітка  Божа  у  імлі.

Захоплень  в  тебе  є  багато,
Ти  емоційна  і  стрімка,
Де  ти  з’являєшся  –  там  свято,
Там  радості  дзвенить  ріка.

Я  дякую  за  крила  білі,
За  те  ,  що  чуєш  як  мовчу,
За  побажання  твої  щирі…
За  те,  що  я  тепер  лечу!

Ким  хочеш  стану  я  для  тебе,
Рікою,  тінню,  чи  вином,
Я  буду  поруч,  якщо  треба,
Я  обійму  тебе  крилом!

Блаженство  й  радість  будуть  з  нами!
А  крила  віднесуть  нас  в  край
Де  сховані  Тібетські  лами,
І  це  не  просто  край!  Це  –Рай!

Для  тебе  струшу  сніг  з  дерев,
І  щастям  застелю  твій  дім.
Ти  наймудріша  серед  королев,
Ти  океан  ,  а  я  –  кораблик  в  нім.

Я  дякую  тобі  ,що  дозволяєш
Пливсти  мені  в  твоїх  просторах,
Я  дякую,  що  ти  мене  кохаєш,
Що  ми  купаємося  в  зорях!

Я  вдячний  не  лише  тобі,  кохана,
Ще  Богу  вдячний  неймовірно
За  те,  що  ходжу  ніби  п’яний,
Я  по  слідах  твоїх  покірно!

В  думках  тебе  не  залишаю,
І  в  день  коли  знайде  тебе
Захоплення  нове  ,-  я  промовчу  «кохаю»
І  біль  п’яницю  обійде!

Я  все  пробачу,  все  змовчу,
П’яниці  всі  мовчать  повинні,
Надіну  крила  й  полечу
Туди,  де  спогади  невинні!

Сховаюсь  у  Тібетських  горах,
Де  край  цвіте,  засіяний  серцями,
Вином  напою  тяжко  –  хворих,
Себе  прив’яжу  до  землі  ланцями,

Відірву  крила,  що  несли
Мене  так  довго  над  Землею!
Де  квіти  радості  цвіли,
Які  для  тебе  я  приносив  із  зорею….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2011

Комок Кохання

Закриті  двері,  тиха  ніч,
Не  впущу  в  дім  нікого,
Аж  раптом  хтось  постукав,
В  чому  річ?
Не  хочу  я  візиту  твого!

Лягла  у  ліжко.  Стукіт  знов.
Ти  не    даєш  заснути!
Відкрила  двері  .Тихо  .
У  венах  б’ється    кров.
І  стукіт  серця  чути….

В  під’їзді  тихо,  як  і  вдома,
Повітря  сколихнулось….
Хтось  спить  у  ліжку,
Мабуть  це  дика  втома,
І  в  сон  я  повернулась……..

Лягла  у  ліжко.  Запах  квітів
Із  вітерцем  зайшов.
Накрила  тілом  щось  маленьке,
Запам’ятала  щастя  миті,
Коли  до  мене  сон  прийшов!

Вночі  не  бачила  я  снів,
Хтось  помолився,  щоб  не  спала,
Можливо,  це  була  і  я,
Можливо  той,  хто  захотів  
Що  б  я  заснути  не  давала.

Черговий  ранок.  Знову  тиша.
Як  швидко  ніч  пройшла.
У  ліжку  тільки  я  одна,
Тривога  бігла,  наче  миша,
Сніданок  ранішній  знайшла.

Лягла  на  місце,  ще  тепленьке,
Зігріте  зоряним  коханням,
Туман  осів  від  аромату  квітів,
Лишив  мене  комок  маленький,
А  місце  передав  зітханням.

У  смутку  дні  мої  минали,
Ніхто  не  стукав  в  двері,
А  серце  у  крові  тонуло,
І  очі  від  любові  не  палали,
Удома  –  наче  у  готелі.

Підлога  стала  мов  вугілля,
Розбилась  знову  склянка!
Причина  й  наслідок  у  змові,
Я  б  випила  б  якогось  зілля,  
Це  є  любов?  Чи  це  захцянка?

У  двері  хтось  постукав  знов!
Повіяв  вітерець  легенький,
А  на  порозі  я  одна,
Навколо  тихо  .У  душі  любов,
У  ліжку  –  мій  клубок  маленький!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2011

Блюз.

Запрошую  тебе  на  танець,
На  блюз,  із  наших  почуттів,
В  минулому  я  був  коханець,
Сьогодні  -  центр  відчуттів!

Ззійшлися  в  парі  ми  з  тобою,
Нема  нікого,  тільки  -  ми!
Лиш  тільки  ти  передімною,
мій  Янгол  з  білими  крильми!

А  ніч  п'янка,  все  місто  -  спить,
В  цій  залі  тільки  ти  і  я!
І  незкінченний  блюз  звучить,
Він  вічний,  як  любов  моя!


А  в  кожному  із  цих  дзеркал
Я  бачу  тільки  твої  очі!
Я  від  розлук  мов  злий  шакал,
Від  зустрічей    -  я  світло  ночі!

Танцюй  -  танцюй  любов  моя,
Для  тебе  написав  цей  блюз!
Він  наче  в  темряві  зоря,
Неначе  у  коханні  шлюз.

Танцюй!  Забудь  про  сум  і  страх.
Мій  блюз  із  почуттів  зігріє,
Залишить  доторк  на  губах,
Який  ніколи  не  зітліє.

Танцюй,  мій  ніжний  Янгол  ночі,
Нехай  вирують  почуття,
Нехай  п'янять  глибокі  очі,
В  яких  шукаю  каяття.

Я  обійму  і  притулю  до  тіла,
Відчую  подих  ніжних  трав,
Моя  душа  у  небеса  злетіла,
Тебе  в  Землі  на  вечір  вкрав.

Мій  блюз  почула  ти  одна,
Його  ти  серцем  зрозуміла.
Вечеряти  пішла  луна,
Нас  на  одинці  залишила.

Вуста  солодкі,  блюз  -  терпкий.
Крізь  дзеркала  нас  бачить  світ!
Лиш  звук  годинників  легкий,
Нагадує  про  плинність  літ.

Стара  платівка  не  змовкає,
З  останніх  сил  рятує  блюз,
Її  пилюка  не  спиняє,
У  неї  також  є  свій  шлюз.

Якби  художником  вродився,
Я  б  взяв  мольберт  -  і  сотворив
Твій  образ,  що  колись  явився,
Коли  я  ще  не  говорив.

Я  сотворив  красу  незвичну,
Із  фарб  уяви  й  почуттів,
Тебе  намалював  би  вічну,
Це  те,  чого  завжди  хотів.

Картина  -  світло  неозоре,
А  блюз  -  це  поклик  почуттів,
Це  океан,  це  водоспад,  це  море,
Це  щастя  пройдених  життів!!!!!!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2011

Самота……. .

як  добре  ,  чуєш,  самота?
Так  добре  не  було  ніколи!
Така  убивча  простота,
Таке  невиоране  поле!

З  тобою  часто  я  говорю,
Про  Сходи  Сонця  в  небесах,
Про  сяйво  зір  і  гуркіт  моря
І  про  цілунки  на  вустах.

Незвідана  моя  криниця,
Я  дна  не  бачу  -  лиш  -вода!
А  самота  моя  ,  як  спиця
Все  глибше  в  душу  проника....

Та  ні!  Насправді  добре  серцю!
А  з  ним  і  тіло  в  ейфорії,
Налила  самоту  ввідерце,
Забула  ненадійні  мрії!

В  моїх  долонях  цілий  світ!
В  очах  -фонтани  із  ночей!
Безмежний  в  небесах  політ,
Й  любов  близьких  мені  людей!

Я  надурила  самоту,
А  разом  з  нею  -  і  себе!
Я  спицю  у  душі  знайду!
А  разом  з  нею  -  і  тебе!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2011

Серце не моє

Чому  душа  моя    болить?
НЕначе  рвана  свіжа  рана,
У  тупіку  сльоза  тремтить
ТИ  не  сказав  мені  :Кохана!

хотілось  теплої  води,
Холодна  -  тіло  огоррнула,
За  мною  більше  не  іди,
Навіщо  взагалі  відчула?

Багато  сліз  я  вже  пролила,
Багато  випила  кохання,
Тому  вогонь  ,  що  розпалила,
Я  затоптала  без  вагання.

Твій  погляд  більше  не  зі  мною,
Тримаєш  серце  не  моє,
Зато  тепер  мій  біль  з  тобою.
Крильми  у  твоє  серце  б'є!!!!!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2011

Відпочинок!

Холодний  дім  чекає  на  весну,
З  відкритих  кранів  крапає  вода,
У  цих  краплинах  я  тебе  знайду,
Я  тілом  чую,  ти  іще  жива.

Коли  на  Землю  прилетів  я  із  небес
Вона  з  відкритими  обіймами  зустріла,
-  Чому  так  довго,  і  куди  ти  щез?
Земля  кричала,  наче  одуріла.

-  Колись  казав,  що  в  гості  я  зайду,
І  мій  візит  не  довгим  буде,
Себе  в  красі  Земній  знайду,
А  завтра  ця  краса  мене  забуде.

Хлипнувши  аромат  конвалій,
Я  без  озону  точно  проживу,
У  цьому  світі  світлих  аномалій
Від  зрад  свої  легені  збережу.

Я  десь  на  Місяці  в  кутку  присяду,
Розкурю  пачку  із  гріхів  й  образ,
Налию  знову  в  склянку  яду,
Відчую  світовий  екстаз!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2011

Ріо де Жанейро

Ріо  де  жанейро,  яскрава  й  пафосна  фіерія,
Карнавалів  традиція,загадкова  містерія,
Костюми  -  на  вибір,маскарад  нескінченний,
На  п'єдесталі  приреченність,  та  її  наречений.

Темні  кути,  невідомість,  зниклі  шляхи,
Дитяча  наївність  стала  примарою  нині,
Сльози  святкові,  та  усмішки  лихі.
На  святі  земному  зустрілись  Богині!

ОДна  -  Богиня  Сонця,  чарівна  королева,
Буяла  цнотою  неторканою,наче  Єва,
А  пісня  з  її  вуст  затьмарила  земних  птахів,
Це  був  Божественний,  меланхолійний  спів.

ПОчула  спів  Богиня  друга.  Прокинулась.
ПОбачила  у  натовпі  світило.  До  нього  кинулась.
Заслухалася  співом,  поруч  встала,
-  Богиня  Вічності,-  лиш  пошепки  сказала.

В  очах  богині  Вічності  роїлося  життя,
Незвідане  майбутнє,Всесвітнє  каяття,
Вона  була  чарівна,  неначе  біль  кохання,
Який  блукає  серцем,  й  виходить  без  визнання.

-  Дивись  Богине  Сонця,  на  маскарад  бурхливий,
Цей  погляд  твій  у  небо,  чомусь  такий  тужливий.
ПОглянь  як  веселяться  на  карнавалі  люди,
Ми  тут  уже  востаннє,  повернення  не  буде.

В  єдину  мить  богиня  Сонця  відкрила  свої  очі,
І  світло  огорнуло  всі  володіння  ночі.
Костюми  злості  і  знущання  в  унісон  блищали,
ПРО  світло  це  чарівне  пророцтва  сповіщали!

А  натовп  божевільний  кричав  у  злобі  до  богинь,
На  мові  ледь  знайомій,Можливо  це  латинь?
-  дивіться,  ці  безтижі,  стоять  там  зовсім  голі,
Можливо  їм  потрібно  птахів  лякать  у  полі!

Ці  безсоромні  Діви,  Ці  виродки  жебрацтва,
Вони  же  зовсім  голі,  яке  з  них  взять  багатство?!
Давайте  закидаєм  їх  масками  й  камінням,
а  потім  поховаєм  під  світовим  бадиллям!

Здійняли  до  небес  Богині  свої  білі  крила,
На  Ріо  де  Жанейро  упала  з  неба  брила.
Зайнявся  буревій  століть.  Зайнялися  вогнем  герої,
Ніхто  і  ще  ніколи  не  бачив  фіерії  такої!!!!!!

На  вулицях  враз  стало  зовсім  темно,
А  дітки  -  янголятка  бавилися  на  бадиллі  чемно!
На  Землю  опускалися  зі  співчуттям  птахи,  поволі,
А  з  ними  опускалася  володарка  -Богиня  Долі!

Замовкли  музиканти,  і  карнавал  скінчився,
Хтось  від  вогню  помер,  хтось  щойно  народився.!
Хтось  стане  у  душі  святим,  хтось  буде  наркоманом,
Хтось  лишиться  в  тюрмі  скривавленим  вандалом!

Хтось  носить  окуляри,  ховається  від  сонця,
А  хтось  збере  все  пір'я  ,  і  вилетить  в  віконце!
Хтось  перейде  дорогу,  а  хтось  по  ній  пройде,
Візьме  у  руки  компас,  перлину  віднайде.

Когось  краса  Богинь  назавжди  полонила,
Когось  далекозоркість  назавжди  залишила.
Це  місто  карнавалів  лишили  дві  Богині,
А  маскарад  потворний  проходить  там  і  нині.

Хтось  Смерть,  а  хтось  -  Життя,міняються  там  ролі.
Цим  всім  розпоряджається  лише  Богиня  Долі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2011

Ми - гості!

Чому  зима  така  холодна?
Чому  таке  гаряче  літо?
Чому,  хоч  їм,  але  голодна?
Чому  дощами  усміх  змито?

Чому  птахи  себе  сховали?
Під  снігом  бігають  сліди...
Птахи  мої  колись  літали
Тепер  сховались  від  журби!

Сліди  біжать  за  обрій  світу,
Шукаю  у  снігу  себе,
Мій  усміх  вже  дощами  змито,
Голодний  день  також  мине!

А  губи  сині  від  морозу,
У  віях  бавляться  птахи,
Замерзли  на  обличчі  сльози,
Зима  застигла  на  віки.

На  довгі  роки,  на  століття,
На  дні  коротки,  на  хвилини,
Завмерли  сльози  у  повітрі,
Рахую  снігові  години.

Годинник  кину  у  провалля,
І  спиняться  умить  сліди,
Щезають  зболені  питання,
Щезає  аромат  журби!

Я  дочекаюся  моїх  птахів,
Залишусь  на  краєчку  світу!
Позаду  -  доля  із  слідів,
Зайду  у  браму  привідкриту...

А  небо  шле  листи  забуті,
Лунає  гомін  весняний,
Я  на  Землі  -  мов  на  батуті,
Стрибаю  в  вир  життя  земний.

Знайшлося  місце  і  для  мене,
В  долині  зболених  питань,
Тебе  сховала  я  від  себе,
І  від  дощів,  і  від  проваль!

У  голові  -  шумить,  гуде,
Щось  поглинає  власний  простір,
Немає  спокою  ніде,
На  цій  планеті  ми  лиш  гості!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2011

Тебе…

Привет  волнистая  дорога!
Ты  для  любой  души  тревога!
Ты  -  надежда  и  печаль!
Словно  ты  -  святой  грааль!
Ты  -  скрижали,  тайна  света
Час  для  тьмы  и  для  рассвета!
Мир  вокруг  тебя  из  роз!
Розы  выросли  из  слёз,
Слёзы  тех,  кто  не  вкушал,
Кто  вкушая,  пострадал.
Ты  -  не  Ангел,  и    не  Бес!
Не  река  ты,  и  не  лес.
Ты  -  загадка  всех  миров
Для  мужчин,  кто  быть  готов,
Лишь  с  тобою  рядом  быть.
Лишь  одну  тебя  любить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296339
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.11.2011

Мереживо. .

Мереживо  із  дня  і  ночі,
Із  місяців,  років,  століть....
Втомилися  без  світла  очі,
І  мозок  від  думок  болить.

Кидаю  спиці  у  корзину,
Клубок  із  ниток  -  за  вікно,
В  машині  вже  нема  бензину,
Моє  життя  -  німе  кіно!

Мережка  сіє  існування,
Із  ниток  дивних,  неземних,
Бензин  залила  без  вагання,
Без  прагнень,  й  почуттів  стрімких.

Горюче  є.  Мотор  мовчить.
Свій  хід  заповільнив  Юпитер,
Мереживо  гуде,  кричить.......
Нитки  поплутав  хитрий  вітер.

Всі  візерунки  застигають...
І  віск  стікає  по  руці,
Обличчя  з  космосу  благають,
Лишити  сутність  на  Лиці.!

Лишу.    І  далі  покрокую,
Вже  Дервішом  ввійду  в  буття,
Мереживом  життя  малюю,
Без  сумніву  і  каяття.

МОжливо  ті  судити  можуть,
Хто  далі  йти  вже  не  волів,
Кусають  лікті,  і  ворожать,  
І  позбуваються  зубів.

МОє  мереживо  плететься,
ТО  з  воску,  то  з  ниток  небес,
У  візерунках  відіб'ється
Давно    похований  Рамзес.

На  воску  затанцюють  Риби,
З  моїх  неторканих  глибин,
Із  віри  зліплю  цілі  глиби,
Змережу  сукню  із  годин.

Плететься  хаос  без  зупину,
А  час  мій  строгий,  мов  Біг-  бен,
Кидаю  спиці  у  корзину,
Куплю  новенький  міні  -  вен!

Мотор  Світилами  заправлю,
Юпітер  рушиться  у  путь,
В  Майбутнє  вісточку  відправлю,
Про  все  життя  своє  і  суть!

І  відповіді  дочекаюсь,
В  конверті,  що  застиг  у  часі,
Я  Небу  вдячна  і  вклоняюсь
За  те,  що  я  в  останній  расі.

За  скерування  міні  -  вену,
За  хаос  сплетених  думок,
За  точність  вічного  Біг  -  Бену,
За  Сумнів  і  за  вдалий  Крок!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295945
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2011

Вертаюсь……

Щодня  вертаюсь  у  реальність,
Щодня  заглиблююсь  у  сни,
Причина  сумніву  -  глобальність,
Присутність  вічної  весни.

Душа  зневірена  в  полоні,
Немає  темряви  і  світла,
Зів'яли  без  тепла  долоні,
До  гри  без  правил  я  вже  звикла.

А  нам  здавалось,  що  пройде,
Забудем  доторки  гарячі,
Зима  у  літо  перейде,
І  сонце  під  дощем  заплаче.

Гарячі  сльози,  шепіт  неба,
Це  все,  про  що  я  розкажу..
Мій  фоліант  лише  для  тебе,
Його  у  снах  своїх  лишу.

Мольберт  прикритий  полотном,
Заглянув  місяць  до  комори,
Тут  все  забризкане  вином,
З  інгрідієнтами  мінору.

Підлога  біла,  наче  сніг,
Від  холоду  вже  не  заснути,
Гарячий  струм  по  венах  біг,
Що  б  у  реальність  повернути.

Мій  біль  у  серці  знову  стих,
Замерзло  тіло.  Серце  -  лід.
Танцює  тінь  від  губ  твоїх,
Зникає  долі  темний  слід.

Щодня  вертаюсь  у  реальність,
Щодня  заглиблююсь  у  сни..
Я  перетворююсь  в  глобальність,
У  подих  вічної  весни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295936
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2011

Люблю цей лайф!

Піду  ва-  банк,
Мені  це  в  кайф,
Живу  як  панк.........
Люблю  цей  лайф..

Навіщо  грім?
Що  б  було  сонце,
Навіщо  дім?
Бо  в  нім  віконце......

Життям  ідем..
Це  довгий  сон.........
Летиш  ,пливеш.........
Немов  бізон!

А  що  в  очах?
Забутий  грім......
Навіщо  страх?
Заснути  в  нім..

Я  птах  небес
ТИ  -птах  Землі,
Твій  образ  щез.
В  густій  імлі....

Навіщо  ніжність?
Краще  -біль!
Забути  вірність,
Без  зусиль......

ТИ  моя  Святість,
Я  -  твій  гріх"!
Таємна  заздрість,
Дикий  сміх.

Зламаю  ніч,
Збудую  день,
А  сльози  з  віч,
Пісок  із  жмень,

Знайти  життя?
Чи  сотворити?
Ми  є  буття,
ПОвинні  жити.......

На  карті  -все!
Чи,  може,  ні?
А  нас  несе
В  забуті  дні..........

Фортуна  спить...........
Навіщо  кава?
А  грім  гримить,
НЕзвична  справа......

Пішла  Ва-  банк,
Мені  це  в  кайф........
Взірвала  банк.........
Люблжю  цей  Лайф!!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2011

Мне жаль

Мне  жаль,  что  ты  меня  не  любишь,
Я  без  любви  любить  не  стану....
Ты  равнодушием  двоих  погубишь,
Но  я  сильна,  Я  снова  встану!

Следы  кассаний  стали  тенью,
Глаза  потухли.Снова  -ночь....
Замолкло  раненного  сердца  пенье,
Судьба,сгорая,рвёться  прочь.

Твою  ладонь  я  к  сердцу  прижимаю,
Ты  чувствуешь  моё  тепло?
Хоть  больно  мне,но  вспоминаю,
как  снегом  счастье  замело....

Любовь  гниёт  в  листве  осенней,
В  душе  и  свет,  и  темнота,
С  тобой  любила  рай  весенний,
Связала  ноги  пустота....

Как  много  тех,  кто  мною  не  любим
Неразделённостью  страдают,
Ведь  в  сердце  место  занято  одним,
Он  всё  пустое  заполняет.....

А  сердце-  изувеченное  и  больное....
Себе  в  слезах  пообещала,
Что  впредь  я  сердца  не  открою,
Ни  для  конца,  ни  для  начала!

Мне  жаль,  что  ты  меня  не  любишь,
Я  без  любви  любить  не  стану....
Ты  равнодушием  двоих  погубишь,
Но  я  сильна,  Я  снова  встану!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282673
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.09.2011

О Сонце! Де ти???

О  Сонце!  Сонце!  де  ти?
Немає.....тиша  плаче....
О  Зорі!Зорі!де  Ви?
Нема  в  світил  віддачі.
О  Сонце,НЕ  ховайся...
До  тиші  я  звикаю.....
О  Зорі!  НЕ  знущайтесь....
Я  в  темряві  зникаю.
Не  плачте,мої  очі....
Птахи!  НЕ  поспішайте!
Не  залишайте  серед  ночі...
Без  сонця....не  лишайте....
О  Сонце!  ТИ-  надія!
Мій  шлях-  мов  лабіринт.
А  зорі-  мої  мрії,
Замотані  у  бинт.....
Птахи  мої  чудесні,
Співочії  серця,
Летіть  зі  мною  в  весни,
Ця  осінь  із  свинця.
О  Сонце!  Мумія-світило!
Світило  Неба  і  Землі...
До  тебе  підіймаю  крила,
І  вкотре  тану  у  імлі.
Натхнення  мало.Щезло...
Скрегоче  десь  в  печері,
Мене  в  потік  понесло,
Відкрились  задні  двері!!!
О  Сонце!  ТИ  вже  тут?
Кімната  в  світлі  твоїм.
О  Зорі!  де  маршрут?
Свинець  у  серці  моїм.

                       -"Вночі  Тебе  шукала,
                           Птахів  нагодувала
                           Та  досі  я  незнала,
                           Коли  тебе  гукала,-
                           Що  світло  вже  горить!!!!!!!"

О  Сонце!  ТИ  одне  гориш,
Як  монумент  Небес!
О  Сонце!  ТИ  одне  не  спиш,
Хоч  світ  навколо  щез!
Одне  гориш,  для  мене,
Лиш  тільки  ти  зігрієш,
Запалиш  світло  денне,
В  Мовчанні-  зрозумієш....
Крізь  темну  ніч-  побачиш..
Крізь  відстань-  доторкнешся,
Відчуєш  і  заплачеш....
Покличу-  ПОВЕРНЕШСЯ!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2011

Я думала…. .

Я  думала,что  я  тебе  нужна,
Я  думала,что  я-  дороже  мира!
Я  думала,что  я  Тебя  нашла,
И  сердце  наболевшее  открыла.

Я  думала,что  в  холоде  согреешь,
Я  думала  спасая,кинешься  в  огонь...
Я  думала,  ты  только  мной  болеешь,
Ты  впредь  враньём  своим  не  тронь..

Была  больна,я  бредила  тобою,
Я  думала,что  не  сумеешь  отпустить...
Но  отпустил.Теперь  глаза  открою,
Прийдёться  снова  научиться  жить.

НЕ  трогай  то,что  отпустить  сумел,
Не  трогай  то,о  чём  не  вспоминаешь,
Ты  песню  нашу  до  конца  не  спел,
Конца  и  смысла  так  и  не  узнаешь!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278427
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.09.2011

Хто ти?????????

Хто  ти?  Ти  гори  і  гомінливі  ріки....
Хто  я?  Птахів  переляканих  крики.
Хто  ти?  Торнадо  моїх  почуттів...
Хто  ти  ?Гама  моїх  відчуттів.
Хто  ж  я?Пияк,що  тебе  випиває,
Хто  я?  Привид,що  поруч  літає.
Хто  ти?  Актор  ,  чи  може  глядач?
Хто  я?  Платівка,чи  програвач...?
Хто  ти?  Наркотик  стрімких  генерацій,
Хто  ж  я?  Початок  твоїх  реставрацій.
Хто  ти?  Швейцарія,чи  може  Китай?
Хто  я?  Мартіні  а  може  я  чай?
Я  ложками  ковтаю  сніг.
Я  їм  наркотик,з  ним  і  гріх.
Дві  колії  з'єдналися  в  одну,
Разом  покинули  пітьму.
Хто  ти?  Ти  колія  мого  кохання...
Хто  ти?  Ти  колія  мого  мовчання...
Хто  я?  Люголь  на  твоїх  гландах...
Хто  я?  Світило  в  твоїх  мандрах.
Я  мандрівник-  а  ти  -оаза.
Я  квітка  ніжна..ти  є  ваза.
Разом  ще  довго  будем  жити,
Едине  враз  не  розділити.....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2011

Говорю щоночі…. .

Говорю  щоночі  я  мовою  серця,
Воно  із  твоїм  тремтить  в  унісон.
Голуб  за  склом  зажурено  б'ється,
Ми  разом  спимо  і  бачимо  сон.

Сон  дивовижний-  секрет  для  двоїх,
Створений  Богом  лише  для  любові.
Сон  цей  без  правил,немов  літом  сніг,
Змінить  все  чорне  на  дні  кольорові.

В  розлуці  спимо,  така  Його  воля,
Але  прокидатись  немаємо  права,
Голуб  за  склом...така  його  доля,
На  кухні  вже  вистигла  зварена  кава.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2011

Лебеді білі…. (Чорнобилю)

Здалека  летіли  лебеді  ключем,
На  шляху  зустрілись  з  чорним  журавлем,
Ніс  у  дзьобі  крихту  рідної  землі,
Не  забути  кривду  в  віковій  імлі!

Лебеді  білі,сховайте  ви  крила!!!!!!!
Вогонь  із  бідою  землею  летять....
Від  міста  лишили  лиш  чорнії  брили,
А  сльози  від  втрат  на  обличчях  тремтять..

Журавель  той  чорний  з  горя  почорнів,
В  небесах  і  в  лузі  горе  він  зустрів.
Крик  людського  болю  Всесвітом  летить!
Наче  після  бою  вся  земля  тремтить!!!!!

Хвиля  чорна  здалека  світом  враз  пішла.
І  земля  Чорнобиля  Смертю  Поросла!!!!
В  Небесах  запалені  Тисячі  свічок!!!
Це  птахи  обпалені  ховають  Діточок!!!!!!!!!

Боже  в  молитві  Тебе  я  благаю,
Врятуй  рідну  землю  від  горя  і  зла....
Що  б  кожна  пташина,від  краю  й  до  краю
Свічку  Любові  на  Крилах  несла!!!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277732
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2011

Сину……….

Як  сонечко  блищить  у  небі  синім,
Та  вже  не  зігріва  квітучий  сад....
Бо  в  материнськім  серці,милім,
Чекання  й  горя  оселився  брат.
Де  ти  ,синочку,рідний  мій  соколе?.....
Чекаю  я,кровиночко  моя,
Вже  цвітом  вкрився  сад  довкола,
Куди  стежина  завела  твоя?

                                                           О,  Сину  мій  Ріднесенький!!!!!
                                                           Чому  залишив  матір  в  самоті???
                                                           Ти  Всесвіт  мій  малесенький,
                                                           Ти  світла  радість  у  моїм  житті....
                                                             О,Сину,Сину,Озовись!!!!!
                                                             Душа  немає  сил  кричати...
                                                             Благаю,Соколе,Вернись!!!!!
                                                     Як  важко  кожен  день  тебе  втрачати..

Блукаєш  ти  самотніми  степами...
Незнаєш,що  удома  сад  цвіте...
На  білій  вишиванці  мами
Для  тебе  сонця  промінець  зійде.
Серед  країв,  холодних  і  далеких,
Хай  зігрівають  серденько  твоє
Роки  чекань  моїх  нелегких,
І  полотно  вишиване  моє!

На  вишитому  полотні  у  мами
Весною  зацвітає  рідний  сад...
Синочка  мати  жде  роками...
А  поруч-смуток,  наче  рідний  брат.
Із  кожним  днем  у  небесах  темніло,
Стревожено  лелеченька  кружля.
Та  сонце  матінку  не  гріло....
І  Горя  Дзвін  по  всій  землі  луна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2011

Палата.

Навколо  білий  простір.Стерильно-безколірна  чистота.
У  вікна  заглядає  нинєшнє  стрімке  життя,
Тут  душ  людських  надія,наївна  простота,
Сердець,палаючих  в  гріхах,відверте  каяття.

Закриті  у  квадраті.нас  пятеро  в  безвимірній  палаті.
З  одного  джерела  ковтаєм  опіум  і  воду,
Забули  про  каталізатори  життя  та  вирази  крилаті,
Ми  зупинились,  ненадовго,  біля  світового  броду.

У  білих  стінах  кожен  душу  у  повітря  виливає,
Нас  вчора  тут  закрили...і  чим  ми  завинили?
У  стомлених  очах  сусіда  ми  ще  чогось  шукаєм,
Не  ми,  а  нас  ці  гамаки  на  диво  приручили.

Без  плану  конструктивного  у  власних  діях
Без  попердження,  забрав    нічний  експрес,
Ми  їдемо  в  вагоні.Думки  летять  у  мріях,
Маршрут  яскраво  -білий,хоч  колір  сонця  щез.

Крізь  голі  та  відверті  вікна,  дивиться  у  мої  очі
Далекий,безнадійний  сум,очима  місяця  у  небі,
У  білому  вагоні  є  холодні,  моторошні  ночі,
Буває,  страх  говорить:  "Зіграй  зі  мною  в  регбі"

Ми  їдемо  у  білому  експресі  навмання...
На  світ  ми  дивимось  з  свого  вікна.
У  венах-  заспокійливе,  та  нам  не  до  спання!
Тут  править  дух  анархії.Це  сховище  вина.

Яке  це  щастя  їхати  вночі  у  білому  експресі.
І  залишити  у  минулому  ці  гамаки  і  стелі.
купатися  в  новинах  і  у  брехливій  пресі...
В  той  час  як  за  вікном  пливуть    пустелі.

Минаючи  ліси,річки,  країни  та  моря
Ми  підіймаємось  без  крил  в  холодне  небо,
Всю  землю,  крізь  вікно,  ми  бачимо  здаля,
Ні  моря,  ні  пустель  нам  більше  тут  не  треба.

У  віртуальному  польоті  кайфанули  від  душі,
А  я,  від  жадності,  напилася  гарячого  вина,
про  цей  нічний  експрес  ще  не  написані  вірші,
Їх  прочитати  можна  лише  з  мого  вікна.

Ми  вкотре  сидимо  разом  у  білому  квадраті,
Бодун  від  анархізму  до  мене  в  гості  завітав,
Я  віддаю  йому  думки,  і  вирази  крилаті,
намалювала  світові  експрес,  який  мене  забрав.

Ця  подорож  незвична,  до  болі  креативна!
Невичерпана    тема,сьогодні  залишила  слід,
На  білій  стелі  намальована  картина  дивна,
У  венах  бється  кров  гаряча,  а  під  ногами-  лід.

Ліжка  не  застеляєм  коли  сідаєм  у  експрес,
На  білій  стелі  залишаємо  долонь  сліди.
Хоч  подорож  ця  біла-  та  сумнів  мій  не  щез...
На  стінах  напис  блимає:"Ти  ще  вернешся.Йди!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2011

Рабиня сходу

Твоя  рабиня  -  це  Сходу  скарбниця!
В  танець  тебе  запросила  сміливо,
Одяг  чарівний  на  сонці  іскриться,
Смійся,  жартуй  із  нею  грайливо!

Нема  в  неї  вроди,свободи  нема,
Самотня  рабиня,мов  місяць  Каїра,
Пірамід  берегинею  завжди  була,
Тепер  перевтілилась  в  хижого  звіра.

Повзе  звір  поранений,  пісню  співає,
Для  нього  мисливцем  стань  хоч  на  мить,
-Стріляй  прямо  в  серце!-тебе  він  благає,
-Бо  серце  так  довго  страждає,  болить!

Постріл......і  кров  стала  водою.....
Тіло  звіряче  щезло  в  землі,
Знову  рабиня  вабить  ходою,
Гнучко  танцює  в  прозорій  імлі.

-Я  рабиня  твоя,  роби  що  захочеш,
Вбивай  мене  вдень,вночі-  воскрешай,
А  завтра  вуста  цілунками  змочиш,
Благаю,  лиш  танець  мій  не  зупиняй!

Тепер  на  піску  танцюєте  вдвох,
Пристрастна  ніч,  вдалині  -караван,
Дорогу  в  Каїр  вказав  тобі  Бог,
У  східному  ритмі  звучить  барабан!

Жреці  чужеземні  тебе  зустрічали,
Галасом  щастя  здіймався  Каїр,
А  серед  натовпу  сном  вічним  спали
Мертвий  мисливець  і  вбитий  ним  звір!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2011

Прапор України

Життя  і  час  вперед  летять  без  спину,
Нам  не  забути  пройдених  років.
Хтось  рідну  Землю  назавжди  покинув,
І  вічну  пам'ять  залишив!

                                       Прокидайся  ,  рідний  Краю!
                                       Пісня  ця  лише  для  тебе!
                                       Солов'їний  спів  лунає              
                                       У  широке,  синє  небо!
                                   
                                       Україна-це  майбутнє!
                                       Горе  в  пам'яті  залишим,
                                       Прапор  піднятий,  могутній,
                                       Вітер  в  небесах  колише!

Ви  бережіть  духовний  талісман,
Плекайте  ненароджене  натхнення,
На  поле  опускається  туман,
А  з  ним  Небес  благословення!

Багатство  наше  в  українській  мові,
Бо  рідна  мова  -  серце  Батьківщини,
Хай  буде  Україна  в  кожнім  слові!
Кохана!  Вічна  і  Єдина!!!!!!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2011

Де ти? Мій Ангел?

Я  бачу  сум  в  очах  життя,
Коли  любов  у  самоті  блукає...
Минулому  немає  вороття,
І  вже  ніхто  на  тебе  більше  не  чекає!
Підніму  руки  й  закричу!!!!!!!
Нехай  почує  голос  мій  Земля....
Мій  Ангел-хоронитель  я  лечу
Туди,  де  доленька  моя........

                                 Побудь  зі  мною  Ангел  мій,
                                 Крізь  сльози  кличу  я  тебе,
                                 У  цьому  світі  важко  йти  самій,
                                 Молю  тебе,  не  залишай  мене!
                                 Зійди  до  мене  в  ніч  ясну,
                                 Мов  пісня  світла  із  небес,
                                 Даруй  мені  заквітчану  весну,
                                 Щоб  біль  мій  із  снігами  разом  щез!

Мій  Ангел,  я  тебе  не  чую....
Мабуть  покинув  ти  мене  давно..........
Стежиною  життя  сама  мандрую,
Позаду  залишилось  невипите  вино..
Дні  радості  у  памяті  моїй,
МОв  в  золоті  сирий,осінній  парк,
А  образ  від  несправджених  надій
В  душі  живе  немов  жебрак.

Не  випити  ,нажаль,  до  дна
Моєї  чаші  самоти  ніколи!
Осіннім  парком  я  іду  одна,
І  сніг  летить  з  небес,  і  пахне  вже  зимою...
Ти  зглянься  Ангел  із  небес,
У  Цьому  світі  я  тепер  одна!
Мій  світ,  в  єдину  мить,з  тобою  щез,
У  самоті  душа  моя!!!!!!!!!!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2011

Чорнобильській катастрофі….

Згадаємо  сьогодні  день
Коли  кропива  почорніла…
Не  чути  більше  там  пісень…
А  лебеді  здійняли  крила…

«О  Боже,  дай  нам  сили
Це  горе  й  втрати  пережити…
Вже  почорніли  білі  крила,
Нам  більше  не  злетіти!»

Кропива  чорна  при  дорозі…
І  заніміла  автострада..
Там  жах  катається  на  возі.
Там  сатани  панує  влада.

Здається,  що  війна  пройшла,
Лиш  вітер  листям  поганяє…
Нема  повітря,  й  кольорів  нема…
Пустеля  місто  накриває.

Хай  пісня  нині  прозвучить
Для  тих,  хто  світу  вже  не  бачить….
Хай  пісня  в  небеса  злетить…
Хтось  помовчить…а  хтось  –  заплаче..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276403
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.08.2011

Маски

У  шафу  вмонтували  декілька  полиць,
У  хаосі  розкидані  там  маски,
Тут  спить    колекція  химерних  лиць,
На  захист    від  життєвої  поразки.

У  хаосі  шукаю  нові  маски.
Щоденно  змінюю  обличчя,
Та  є  в  житті  хвилини  казки,
Коли  втрачає  владу  звичай.

Від  вас  обличчя  не  ховаю,
Ви  бачите  мене  роздіту,
І  володіти  мною  дозволяю,
Дарую  сховане  від  світу.

У  кожного  є  вдома  шафи  й  маски,
Можливо,  також,  не  одна,
Спалила  я  всі  маски,  живу  у  світі  казки,
Пустою  шафою  летить    луна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2011

К закату

День  догорел,  свеча  погасла....
И  стало  вдруг  темно...
А  ты  смотрел  в  глаза  напрастно,
И  пил  со  мной  вино....

Зачем  ты  ждёшь?  чего  ты  хочешь?
Мой  солнечный  закат...
Любви  мне  больше  не  пророчишь.
А  счастью  будешь  рад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276285
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.08.2011

Спогад

Свій  кемпінг  завершує  літо,
У  серці  осіння  тривога....
Насвистує  пісеньку  вітер,
Щезає  під  листям  дорога.

Танцюють  при  вході  в  задуму
На  кожнім  стовпі  оголошень,
Афіші  з  картинками  суму,
Афіші  ,із  написом:  Осінь!

Попереду  кличе  незвичне,
А  може,  це  знов  ностальгія
За  тим,що  скінчилося  Вічне,
За  тим,що  здійснилася  мрія....

В  душі  моїй  літня  заграва,
У  погляді-  лист  пролітає....
Всміхається  тінь  золотава,
Кудись  безтурботність  зникає..

Листки  пожовтілі  згорають,
Ввогні,що  розпалений  долею,
Рядки  у  повітрі  літають,
У  спогади  виклали  колію...

Залишу  у  памяті  квіти,
Хвилини  життя  романтичні,
Афіші  з  картинками  Літа,
Афіші,  із  написом:Вічне!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276284
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2011

Поле-мрія

Ніч  в  минуле  загорну,
Знов  без  болю  не  засну!

В  спогадах  тебе  знайду,
Сонцем  уночі  зійду..

Поведу  у  поле-мрію,
Воскрешу  тебе,зігрію....

Стану  в  полі...Помовчу.
Часом  буду...Полечу...

Вітер  коси  розкуйовдить,
Мрія  у  вині  забродить...

Колос  з  хмарами  сплететься,
Полю  з  неба  посміхнеться.

Тануть  в  часі  наші  сни,
В  маринаді-цвіт  весни.

В  лісі  зароста  стежина,
Заховалась  в  панцир  днина.

Ніч  і  я  у  полі  -мрії...
Ти  воскресла  без  надії...

Вітер...колос...не  судилось.
Поєднання  не  здійснилось.

Все  продумав  шарлатан,
Поле-мрія-  це  обман.

Ніч  в  серветку  загорну,
Знов  без  болю  не  засну!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2011

Больно мне…. .

Больно  мне,  ...но  почему?....
Тихо  мне....я  пропадаю...
Сквозь  столетия  ищу,
Солнце  ночью  воскрешаю.

Коль  уходишь,-не  робей,
Шаг  сближения  услышу,
Роза  я,  меня  полей,
Хоть  на  миг  тебя  увижу..

Зацвела...Свершилось  чудо,
И  в  глазах  искриться  свет,
Я  тобою  снова  буду,
Наше    Да  стирает  Нет!

Сниться  сон,шумит  прибой,
Ты  идёшь  по  автостраде,
Я  -земля,  что  под  тобой,
В  зазеркальном  маскараде.

Память  смотрит  мне  в  окно,
Солнце  в  небе  замерзает,
Прошлого  вокруг  полно,
Будущего  нехватает...

Утро  в  сладкой  дремоте,
Догорел  огонь  в  печи,
Дышит  слабо  в  темноте
Огонёк  моей  свечи.

Может  быть  ещё  любовь
В  нас  безумно  окунёться,
Впереди  бушует  кровь!
Память  позади  смеёться!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276088
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.08.2011

Розлука!!!

Ах  ти  розлука.  Сердець  наших  мука!
нема  благородства,  безжалісна  ти,
Щодня  і  щоночі,  ти  тінню  від  крука
Літаєш  навколо  без  змісту  й  мети.

Твій  запах  солодкий,п’янкий  аромат,
проте,  я  не  хочу  звикати  до  нього,
Страждання  від  щастя  –  це  твій  постулат,
В  тобі  дух  убивці,із  серцем  святого.

Солодка  розлука  –  мов  кат  для  душі,
Ти  вдень  і  вночі  вбиваєш  без  болю,
І  смерть  ця  щоденна  живе  у  вірші,
Цей  вірш  –  це  є  серце.  Вирване  мною.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2011

Любити…. як?

Любити  ….Як?
Питання  часу,
Дорожній  знак
Змінив  гримасу.

Сміється  шлях
Яким  бреду..
На  вітер  прах.
З  гори  біду.

З  обличчя  грим,
Із  тіла  одяг..
В  крові  килим,
У  венах  протяг…

Тобі  пишу
В  вогонь  кидаю..
Сльозу  лишу
У  склянці  чаю…

Мій  світ  –  тобі
Забракло  слів….
Душа  в  мольбі,
Із  тиші  –  спів.

Дивлюсь.  Мовчу.
Ковтаю  чай.
Сміюсь  .  Кричу.
В  молитві  –  Рай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2011

Хтось тобою був почутий

Залишила  сонце  за  горою,
Змучених  птахів  в  тумані.
Стану  я  із  гір  водою,
Стану  правдою  в  омані.

Серце  твоє  огорну  собою,
Пар  здійметься  від  тепла,
Паром  стану,  і  з  грозою
Я  торкнусь  твого  вікна.

Сонце  спить  вже  за  горами,
Сохне  скло  від  вітру  літ.
Спий  мене  зі  скла  губами,
Не  лишай  в  проваллі  світ.

Забери  мене  у  тіло,
Заховай  в  собі  від  болю.
В  дім  твій  щастя  прилетіло,
Горе  заблукало  в  полі.

Хтось  проллється  із  грозою
В  поле,  де  блукає  горе.
Місяць  щезне  за  горою,
Без  дощу  засохне  море,

Через  заметіль  натхненну
Сум  згадається  забутий…
Через  метушню  буденну
Хтось  тобою  був  почутий…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2011

Зорі в морі

Дельфін  у  морі  проживав,
Та  все  у  небо  споглядав.
«Цей  місяць  ясний,  тихі  зорі….
Чому  живуть  вони  не  в  морі?»

Раз  чайка  мимо  пролітала,
Дельфіну  радісно  кричала:
«Ти  не  сумуй  морська  рибино,
Не  плач.  Загублена  дитино!

Поглянь  з  пташиного  польоту,
Та  усвідом  дзеркал  роботу,
Ти  зверху  споглядатимеш  на  зорі,
Що  вже  не  в  небі.  А  у  твоїм  морі»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275736
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.08.2011

Ти!!!

Ти  світло  в  сирому  тунелі  життя,
А  я  –  твій  експрес  з  потойбічного  світу.
Неначе  у  море,  пірнув  у  злиття,
Із  сонцем  любові,  що  йшло  до  зеніту.

Ти  дощ  сентиментів  мого  каяття,
Який  врятував  моє  серце  від  спраги,
В  житті,  як  в  бою,  ти  моє  прикриття,
А  твоя  душа  –  ненаписані  саги.

Ти  доторк  троянд,що  на  тілі  палає,
Вогнем  нескінченним,  вогнем  неземним.
Ти  –  як  самум,  що  мій  одяг  зриває,
Одяг  блаженства,  не  знятий  ніким!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2011

Мамі….

Відходять  роки  у  далеку  далечінь..
І  час  біжить  крізь  пальці,  мов  пісок..
Підніму  очі  я  в  небесну  і  глибоку  синь..
На  твої  плечі  впав  вже  сивий  волосок..

Єдина  ти,  кого  люблю  я  до  нестями..
Рідненька,  ти  дала  мені  в  житті  усе.
Моя  любов  зростає  із  роками…
А  моя  доля  щастя  у  собі  несе.

І  все  проходить  у  буденності  щоденній,
Яка,  немов  бурхливе  джерело..
Твої  поради,  і  твої  благословення  –
Немов  квітучий  рай  для  серденька  мого.

Я  вдячна,мамочко,  що  йдеш  зі  мною,
За  те,  що  чую  ніжний  спів  дібров,
Я  вдячна  тобі  ластівочко  мила  моя,
За  те,  що  ти  дала  мені  життя  й  любов!

Як  хочу  Всесвіт  прихилить  до  твоїх  ніг,
І  щоб  твій  біль  розтанув  у  віках.
У  нашому  житті  не  вічний  білий  сніг,
Він  наче  перелітний,сизий  птах.

Живи  рідненька,  сотню  довгих  літ,
Покличу  Янголів  тебе  охороняти,
Щоб  ти  не  знала  ані  сліз,  ні  бід…
А  внуки  будуть  радість  дарувати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273673
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.08.2011

Мімози…

У  твоїх  долонях  сльози,
Рідина  розлук  й  чекання…
В’януть  у  саду  мімози,
У  хвилини  розтавання.

Відчувай  крізь  ніч  безмежну
Теплоту  багаття  мого,
Душу  люблячу,  й  бентежну
Це  мімоза  серця  твого.

Принеси  в  долонях  сльози
Серед  ночі  в  сад  забутий…
Там  полий  слізьми  мімози,
Дай  солений  смак  відчути.

Квітку  не  шукай  в  саду,
Бо  мімоза  -  в  серці  твоїм.
То  зів’яну,  то  цвіту,
Ти  –  це  сад  у  серці  моїм!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2011

Генію!

Привіт  Омар!  Привіт  Хайям!
Люблю  твій  дух  поезії,  вірші…
Та  Рубаї  твої  –це  низка  голограм,
Об’єм    яких  за  межами  душі.

Гра  світла  під  прямим  кутом,
Загадка,  й  істина  відкрита….
Вони  живуть  в  рядках  немов  фантом
І  мудрість  та  у  сундуку  закрита.

Йдемо  дорогою.  А  під  ногами  –  сніг,
Сліди  лишаємо  на  білім  тілі….
Лапаємо  долонями  каскади  втіх,
Але  насправді    -  ми  пустельні  тіні.

Вже  без  натхнення  ми  будуєм  храми.
І  без  любові  ми  даруємо  любов.
Живем  за  правилами  догми  –мами
І  випиваєм  з  чаші  не  вино  –  а  кров!

А  ти  ,  Омар,  розумно  поступив….
Сундук  закрив.  Ключі  порозкидав.
І  таємниць  своїх  нікому  не  відкрив,
Хоча  секрети  Всесвіту  ти  знав.

Прогулянка  чудова,  коли  є  ти,Хайям!
І  не  на  горизонті  я  ключі  знайшла…
Відкрила  твій  сундук,ввійшла  у  храм..
Бувай  омар!  Зоря  моя  зійшла!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273537
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.08.2011

Поговори….

Поговори  зі  мною,  не  мовчи...
Як  сумно  без  сонати  вуст  твоїх...
Нествореним  роялем  зазвучи,
Під  доторком  несмілих  рук  моїх!

А  вітер  сколихнув  фіранку,
Бузок  п'янить  під  маревом  ночей,
Знайдем  нестворену  альтанку...
Що  заховалась  від  чужих  очей...

Старенька  хатка  зажурилась,
Сховала  зморшки  у  кущах  троянд...
Соната  з  трепетом  забилась,
Зірвався  з  вуст  нестворений  талант!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2011

Смуток

Смуток  у  небі,
Смуток  в  душі.
Зачинені  двері,
Забуті  вірші.

Слова  –  таємниці,
У  сейфах  дрімають.
Зажурені  лиця
Містом  блукають.

Код  невідомий,
Його  знає  Бог.
Внесок  вагомий
Зробимо  вдвох.

Крапля  натхнення,
Чарка  вина..
Вершки  сьогодення.
Світло  вікна.

Життєвий  салат,
Реальність  співає..
Всесвіт  мій  брат
Цю  страву  мішає.

Образ  твій  зник.
В  душі  пустота.
Жалібний  крик
Із  вуст  пророста…

Пісня  звучить  
На  зниклій  платівці.
Страва  стоїть
Заплакані  лиця.

Зачинені  двері,
Я  на  порозі,
Смуток  у  небі-
Щастя  в  дорозі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2011