і там, де день за днем
і крок за кроком,
ми нічого не приймемо-
ми захлинемось током
знепам*ятайсь
знетямся
віддай як дар
усе незнайдене
залишене
невагоме…
на шляхах геніїв та нездар
все ділиться на свідоме та несвідоме
не з відома триматись руки
торкатися
дихати і дивитись
як ніжно приймають зірки
світло, як ліки,
стати, як діти
легко
стримано
без меж, без слів
жити – грати
в мовчання клітці…
і не стати врешті, ніким,
крім атомів, нанизаних
на електричній нитці
і тут, врешті, злодії і сліпці
зламані, звірені із Божим словом
неповернені вже на жодні святі шляхи
підемо мовчки у над свідоме
без виходів
без входів
без прав
на прощення і безсловесність…
ти безсмертя своє програв,
я програла свою безпечність…
я програла дитинність
сни
і днів забуття солодке,
рай і янголів сонми в нім
і свої несвідомі кроки