***

 і  там,  де  день  за  днем
і  крок  за  кроком,
ми  нічого  не  приймемо-
ми  захлинемось  током
знепам*ятайсь  
знетямся
віддай  як  дар
усе  незнайдене
залишене
невагоме…
на  шляхах  геніїв  та  нездар
все  ділиться  на  свідоме  та  несвідоме

не  з  відома  триматись  руки
торкатися
дихати  і  дивитись
як  ніжно  приймають  зірки
світло,  як  ліки,
стати,  як  діти

легко
стримано
без  меж,  без  слів
жити  –  грати  
в  мовчання  клітці…
і  не  стати  врешті,  ніким,
крім  атомів,  нанизаних  
на  електричній  нитці

і  тут,  врешті,  злодії  і  сліпці
зламані,  звірені  із  Божим  словом
неповернені  вже  на  жодні  святі  шляхи
підемо  мовчки  у  над  свідоме

без  виходів
без  входів
без  прав
на  прощення  і  безсловесність…
ти  безсмертя  своє  програв,
я  програла  свою  безпечність…

я  програла  дитинність
сни
і  днів  забуття  солодке,  
рай  і  янголів  сонми  в  нім
і  свої  несвідомі  кроки

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986654
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2023
автор: Мілена Христич