каблучки фортуни скрізь на моєму шляху.
я ганяв мотоциклом кам'яним королівським трактом,
я ходив за моря з іспанцями великим важким кораблем.
мене називають ангелом чорного медальйона,
а насправді я – peter pan, розумний маленький хлопчик.
дівчино, я назбирав сонячного проміння
і сяйва повного місяця. можеш взяти собі;
хочу твого кохання: всього, до останньої крихти,
бо не знаю, куди мене завтра покличуть мої шляхи.
я хотів би, аби світанкова мить
тривала й тривала; здається, опівдні сонце
кричить, мов сусідський кіт, несамовитим голосом.
сумно спостерігати, як люди стають старими.
я ніколи не був розумним – сподіваюся, що й не стану.
сказати, чого я хочу? хочу, щоб ти ніколи
не побачила "продається" над моєю білою хатою.
– кажу, бо я сам бачив: сміються вранці,
а ввечері – гірко плачуть, і рвуть на собі волосся;
бачив, ці люди раптом падали на коліна,
сміялися знов – але вже не так –
і помирали з прокльонами
rings of fortune, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=srbb7bFDXEo
