Ці слова до пісні присвячую всім матерям...
На жаль їх сини загинули на війні.
Проводжала мати сина на війноньку
Та й на мужні груди, клала голівоньку
Сину мій рідненький, миле соколятко
Нащо йдеш, синочку, моє янголятко.
Та втримать не можу, плаче Україна
Земля - ненька стогне, все в журбі калина
Й не одна дівчина стала вже вдовиця
Життя у скорботі, виє, як вовчиця…
Проводжала мати сина на війноньку
Тай просила Бога… Тож за кровиноньку
За свою рідненьку…. За щастячко в полі
Щоб жилось усім нам, мирно та й на волі.
Щоб сонце всміхалось, душа не боліла
А наша сторонка, вся барвінком цвіла
Та щоб повернувся, живий і здоровий
Щоби стіл накрила… Раденька, святковий.
Проводжала сина та й його просила
Хоч текли сльозини, стриматись несила
Прожени тих клятих, ворогів пихатих
Нащо їм ті землі, нащо йшли до хати?
Не гостем із хлібом, а із автоматом
А ти, колись нечисть, називався братом…
Завмирало серце, від такої зради
Скажи мені Боже, де шукати правди?
Проводжала сина й сонечко за обрій
Ховалось проміння й материнський спокій
Розгулявся вітер, ніс хмари сльозливі
Ой, синочку любий, чи й будем щасливі?
Полинові сльози…. Личенько вмивали
Завмирало серце...Птахи не співали…
Пішов… відчайдушний синок на війноньку
Під хустку…. ховала сиву голівоньку…
09.08.2018р
Дуже чуттевий вірш!На жаль пани з однієї і з другої сторони впоралися і зробили війну.Та ще й третя сторона у цьому допомогла,а прості люди тепер страждають і усе важче жити!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так гарно, в народному стилі, описали болючу актуальну тему...
На жаль, ті, хто розпалили багаття війни, не каяться. 
