І веде нас по життю весна. Чи то ми ведемося на неї. Ну, як би там не було, Але серденько її відчуло. Загомоніло, защебетало, Небесної блакиті дістало, І... в одну мить... Затремтіло душа і тіло. Дух. Матерія. Ах! Ця весняна містерія!
ID: 791105 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 10.05.2018 10:28:55 © дата внесення змiн: 10.05.2018 10:28:55 автор: яся
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie