Théophile GAUTIER
FUMÉE
Là-bas, sous les arbres s'abrite
Une chaumière au dos bossu ;
Le toit penche, le mur s'effrite,
Le seuil de la porte est moussu.
La fenêtre, un volet la bouche ;
Mais du taudis, comme au temps froid
La tiède haleine d'une bouche,
La respiration se voit.
Un tire-bouchon de fumée,
Tournant son mince filet bleu,
De l'âme en ce bouge enfermée
Porte des nouvelles à Dieu.
Теофіль Готьє
Дим
(переклад Анни Слюсарчук)
Там скидається на горбуна
Хижка, захована в темній листві.
Схилилась покрівля, хиткая стіна,
Сходинки сплять у високій траві.
Глухі віконниці і здається пустим
Будинок старий, та, у холоді зим
Подих найлегший злітає із уст –
Блакитним скрутився той видих над ним.
Так хвацько змією звивається дим,
Шовковою ниткою крутить потік –
Це душа хатинки старої
Богу вісточку шле рік у рік.
Цікава поетика! 
