Упала зіронька остання,
З росою скапала в траву.
І соловейко спозарання,
Нас запросив на рандеву.
Зозулька з гаю закувала,
Луною тьохкав переспів.
Діброва музу колихала,
В акордах пісні день яснів.
Злітала музика високо,
Понесло вдалеч і ушир.
В ярах ховалась ніч глибока,
Романтик - гай заворожив.
Приспів:
Лунала музика із раю,
Воскреслих чарів оберіг.
У світлі відблисків розмаю,
Принесла трунку рано з гаю,
Як повінь падала до ніг.
Гарний, цiкавий вiрш. Дуже вдало ви описали багатство природи, яка нас отчуе.
Тiльки от у вас у 12 рядку мiж словами "романтик" i "гай" набагато краще дефiс поставити, а пiсля слова "гай" - знак тире. Бо у такому варiантi дехто з читачiв можуть подумати, що нiби якась людина, що була романтиком гуляла по гаю i iй вдалося заворожити гай. А тут же у вас маеться на увазi, що саме гай е романтиком. А щоб таких незрозумiлих моментiв не виникало, то правильнiше буде:
"Романтик-гай - заворожив".
Дуже вдало ви описали багатство природи, яка нас отчуе.
Краса! 
Чарівна пісня 
