ЇЇ губи – спокуса,
А очі – печаль,
Смолянисто на плечі спадає волосся,
У судинах таємних бажань магістраль,
Що із заходом сонця форсажності просить.
ЇЇ кроки наземні -
Звучання струни:
Віртуозно тремтіння запалює серце,
У відлунні чуттєвім купаються сни -
Осяйного натхнення мелодія ллється.
У обіймах шовкових
Роззброєний час
Зазирнути у вічність дозволить спонтанно,
Доки вогник небесний іще не погас,
Ніч-чаклунка душі пеленає світанок.
Мені не так римою муляє, як русизмом. Ехо - луна? Каблучок - підбор? В поетичній мові все можливо (Шевченко писав "врем'я") і я не такий її великий знавець... Ось зараз поліз у "тлумачний словник" - нема там "еха"... Фігзна... Прийду додому - запропоную щось.
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я часто використовую русизми в мовленні, але намагаюсь писати правильно. Буду вдячна.
Гарна лірика. Мені тільки "каблучок" та "ехо" око муляють...
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, З "тонким каблучком" і " медУнковим сном" (медунка - це така квітка) усе більш-менш нормально, а от риму до "проникливим ехом" шукала довше, ніж писала решту вірша; "далеко-далеко"- своєрідний компроміс між змістом і римою. Я ще кільканадцять разів перечитаю - може, щось зміню. Часто викладаю твори відразу після написання, тому редагую уже на сторінці.
Подумаю, які кути треба обтесати...
- 
