І як би там не було, але якщо погано без людини, то нікуди від цього не втечеш,
Можна видаляти сторінку, не приїжджати у місто, припинити слухати Фліт,
Номер не набирати. В телефоні є така опція "очистити кеш"
А в житті, на жаль, немає такої опції "від нього очистити світ"
Збиті орієнтири. Яке сьогодні число, день? Двадцять шосте, четвер,
До осені ще шістдесят чотири тягучі, самотні дні.
Скоро уже по новинах розкаже швидкий і пронирливий репортер,
Як без нього важко, нестерпно! Було все це літо мені.
Ранок не з кави - з перевірки відсутніх листів,
Дощ проклинає всіх, настукуючи печальний блюз.
Я не бачила його рівно тиждень, сім безпробудних днів,
Так-тобі-дурепо-і-треба, записуй, мотай на вус,
Ніколи до тих, з ким ділила ліжко не прив'язуйся, не звикай!
Бо потім від себе не втечеш, не виїдеш за моря.
Це була межа, а я потягнулась до нього і ступила випадково за край,
В нього у серці попіл, минулим випалена рілля.
Як від таких щось хотіти, взаємністю марити від таких,
Коли він ще сам ледь прийшов після колишньої N. до тями?!
Ні крик, ні плач. Світ захлинувся ним і мертво притих,
Згадавши, як він підіймав до небес своїми гарячими і міцними руками.
Чудово змальовано!!! Насправді, це дуже важкий стан залежності, вийти з якого - майже неможливо... без надзусиль над собою... Але, хто ТАМ не був і не відчував (майже нереальності буття без НЬОГО), той ніколи не зрозуміє Вас!!! Браво!!! Вірю!!!
зовнішність - це оболонка, тонка, гнучка межа, пізнати суть, це теж мистецтво тонке, і зазирнути аж до тла, і там побачить, чи зітліло чи є ще щось живе, а пориватись вниз, бо так хотіло тіло, це діло, знаєте, легке...