[i]І як би там не було, але якщо погано без людини, то нікуди від цього не втечеш,
Можна видаляти сторінку, не приїжджати у місто, припинити слухати Фліт,
Номер не набирати. В телефоні є така опція "очистити кеш"
А в житті, на жаль, немає такої опції "від нього очистити світ"
Збиті орієнтири. Яке сьогодні число, день? Двадцять шосте, четвер,
До осені ще шістдесят чотири тягучі, самотні дні.
Скоро уже по новинах розкаже швидкий і пронирливий репортер,
Як без нього важко, нестерпно! Було все це літо мені.
Ранок не з кави - з перевірки відсутніх листів,
Дощ проклинає всіх, настукуючи печальний блюз.
Я не бачила його рівно тиждень, сім безпробудних днів,
Так-тобі-дурепо-і-треба, записуй, мотай на вус,
Ніколи до тих, з ким ділила ліжко не прив'язуйся, не звикай!
Бо потім від себе не втечеш, не виїдеш за моря.
Це була межа, а я потягнулась до нього і ступила випадково за край,
В нього у серці попіл, минулим випалена рілля.
Як від таких щось хотіти, взаємністю марити від таких,
Коли він ще сам ледь прийшов після колишньої N. до тями?!
Ні крик, ні плач. Світ захлинувся ним і мертво притих,
Згадавши, як він підіймав до небес своїми гарячими і міцними руками.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636966
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2016
автор: Сокол Катя