Мені болить, що я утратив Вас,
Не тільки тіло, а болить сорочка,
Я не забув отой казковий час,
Коли удвох чекали ми синочка?
А нині будні у моїй душі,
Хоч в нас є син, та опустились плечі,
Лиш залишились дивні міражі
В чеканні довгожданої малечі.
Та пам’ять береже завжди святе,
Леліє внуків, нашу душу, серце,
Оте минуле, щастя золоте,
Що завжди ще звучить, неначе скерцо.
Я всім серцем співчуваю Вам... Біль утрати коханої людини може зрозуміти тільки той, хто по-справжньому вміє кохати...Мусиш жити, але яке воно те життя... Сонечка Вам у душі
Не сумуй, Друже... Це таке життя... Усі щось втрачають дороге, і тоді болить душа до кінця днів.
Але треба триматися, бо життя продовжується... Радості тобі для душі...