Мені болить, що я утратив Вас,
Не тільки тіло, а болить сорочка,
Я не забув отой казковий час,
Коли удвох чекали ми синочка?
А нині будні у моїй душі,
Хоч в нас є син, та опустились плечі,
Лиш залишились дивні міражі
В чеканні довгожданої малечі.
Та пам’ять береже завжди святе,
Леліє внуків, нашу душу, серце,
Оте минуле, щастя золоте,
Що завжди ще звучить, неначе скерцо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620394
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.11.2015
автор: Віталій Назарук