Ще крила наші – пружні і широкі,
Ще літо недоспіле, молоде!
Та вдалині – глухе відлуння кроків
І час роки між буднями пряде…
Ще наші діти – юні пташенята
У теплому гніздечку під крилом…
Та юність, мов стара забута хата,
Стежина заросла давно зелом…
І кожну з нас, немов покоти́по́ле,
Нестримний вітер долі поволік…
І, може б, не зустрілися ніколи,
Та кругла дата випала цей рік!..
І звідусюди скликала до міста
Юнацьких мрій, натхнення і весни
Ота далека молодість іскриста –
Грайлива, як весняні буруни!
Так хочеться усім нам побажати,
Студентських літ дівчатка-ластівки́:
Збираймося на зустріч, мов на свято,
Тримаймося крізь відстань і роки!
Як гарно, Наталю! Так тЕпло, з любов'ю... і ностальгією.
Трішечки заздрю філологам-поетам, вам крапельку лекше, хоч граматику знаєте.
Чудові фото, чудові наші жіночки, особливо в вишиванках!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякуємо, Світланонько! Філологам справді легше. Хоча, не всі філологи - поети. Он у Вас які гарні вірші, хоч і не маєте філологічної освіти. А граматику можна осилити будь-кому. Дякую, що так тепло відгукнулися!
Дякую, що зазирнули в гості! 
Дякуємо Вам сердечно! 
Он у Вас які гарні вірші, хоч і не маєте філологічної освіти. А граматику можна осилити будь-кому. 
Дякую, що так тепло відгукнулися! 
