Я хочу, щоб слова мої
Перетворилися із часом в справжню зброю.
І послужили лише тим героям,
В яких життя проходить в боротьбі.
Щоб слово – зброя, ніби кулемет,
Стріляло в ціль без промаху в «десятку».
Було надійним і було в порядку,
Щоб ним завжди пишатись міг поет.
А ще, щоб слово пострілом було,
Не ранило, а било наповал.
Щоб ворог помирав, а не стогнав,
Щоб дух патріотичний вознесло.
"Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!.."
Т.Г.Шевченко
Чомусь згадалися ці слова після Вашого вірша.
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, Віталя! Духу молодечого у тебе на багатьох вистачить! І вірші твої - як отрута для ворогів! Та щоб ця отрута потрапила в їх бридкі організми, треба їїтуди ввести, а це можливо тільки методом прочитання... А вони ж, падлюки читати не вміють, а вміють лише рахувати
бабло!
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
