Кілька сотень пустих дилем, -
Ти у них загубив мій спокій.
Одинокий душі тандем
Намір́яє багато років...
Неприймання твоїх "не так",
Нетримання тебе в обіймах...
Все ж мов скалка в душі застряг,
У віках клеймом - "божевільна".
Пережита зима-війна,
Проблиск світла і трохи втоми.
Хай пульсує життям весна,
Коли я повернусь додому.
Кілька сотень крап́ок. Не так!
Бо між нами, на жаль, ще коми.
Тільки мій незугарний такт
Не дозволить зізнатись в тому...