Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 7
Пошук

Перевірка розміру




Леся Українка

Прочитаний : 3119


Творчість | Біографія | Критика

ОДЕРЖИМА (Драматична поема) Дія II

+

II  

Гефсіманський  сад*.  Дванадцять  учеників  сплять  
непробудним  сном.  Месія  молиться.  Міріам  нишком  крадеться  попід  садовим  муром,  
стає  в  найглибшій  тіні,  звідки  їй  видко  Месію  в  місячному  світлі.  

Месія  

(до  учеників)  

Спите?  Не  спіть!  Моя  душа  сумна  
до  смерті…  

Ученики  не  озиваються,  сплять.  

Міріам  

(до  себе)  

Боже!  знов  він  одинокий,  

ще  гірше,  ніж  в  пустині!  Сії  люди  
твердіші  від  каміння…  Он  отам  

лежить  той  ученик,  що  —  люди  кажуть  —  
Учителю  з  усіх  їх  найдорожчий,  

а  спить  він,  як  і  всі,  —  твердіше,  може,  
бо  наймолодший…  Я  одна  не  сплю,  

я  вкупі  з  ним  страждаю,  тут  же,  поруч,  
та  я  німа,  як  мур  оцей,  не  видна,  

як  сяя  тінь,  так,  мов  я  не  людина,  
так,  наче  в  мене  і  душі  нема…  
Я  
приступлю  до  нього…  

(Вихиляється  трохи  з  тіні,  але  знов  ховається.)  

                           
                     Ні,  не  смію…  

Він  знову  скаже,  як  тоді  сказав:  
"Яке  тобі  до  мене  діло,  
жінко?"  
Що  ж  я  йому  скажу?  Моя  душа  
тепер  чорніша.  Я  тепер  не  тільки  

до  ворогів  його  ненависть  маю,  
але  й  до  друзів.  О,  до  сих  ще  більшу!  

Ви,  сонне  кодло!  Світло  опівночі  
не  будить  вас?  Вам  заграва  кривава  

очей  лінивих  не  здола  розплющить?  
Бодай  вам  вічний  сон  наліг  на  груди  

і  зморою  душив  вас  без  кінця!  
Мені  сто  раз  від  вас  миліші  гади,  
бо  в  
них  таки,  либонь,  тепліша  кров.  

(З  відразою  одвертається  від  сонного  товариства.  
Дивиться  
на  Месію,  прислухається.)  

Про  що  він  молиться?  

Месія  

(впівголоса)  

Нехай  мине  

ся  чаша…  

Міріам  

Саваоф!  чи  й  ся  молитва  

в  сю  ніч  твого  престолу  не  досягне?  
Вовкам  даси  ти  на  поталу  
сина?  

Месія  

Але  хай  буде  так,  як  ти  бажаєш,  
а  не  як  я…  

Міріам  

Сам  Вельзевул,  напевне,  

почув  би  милосердя.  

Месія  

(до  учеників)  

   Ви  спите?  

Не  спіть!  моя  душа  смутна  до  смерті!  

Міріам  

Каміння  у  пустині  відкликалось  
потрійною  луною,  але  сі  
не  
обізвуться,  ні,  дарма  надія!  
Я  обізвусь…  Який  злий  дух  тримає  
мої  слова?  
Учителю!  Єдиний!  
О  світочу  моїх  очей!  Невже  ти  
не  бачиш,  як  я  гину  тут  
від  туги,  
від  болю,  від  тривоги?  І  нічим,  
нічим  потішити  тебе  не  можу!  

…Я  обізвусь…  Ні,  голосу  не  стане.  
Коли  ж  і  стане,  дико  забринить,  

немов  шакала  голос  опівночі,  
бо  туга  стиснула  за  серце…  Я  не  можу,  

не  можу  бачити  сього!  Прощай!..  
Ох  Міріам,  ти  проклята  від  Бога!  

(Так  само  незамітно  для  Месії,  але  швидко  вибігає  з  саду.)  

______________________________________________  
*  
Гефсіманський  сад  —  місцевість  біля  Єрусалима  в  Палестині.  

*  *  *  

Джерело:  Життя,  Смерть  і  
Гіганти
.  
За  виданням:  
Леся  Українка.  Поезія.  Драматичні  твори.  К.,  
"Наукова  Думка",  1999.  






Нові твори