Прочитаний :  299
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ВИ БАЧИЛИ МОЮ МАМУ?
Ви бачили мою маму? Он в одежині подертій
Сіла на камінь, чекає, хто б їй картоплю доніс...
Сіла перепочити - перед ворітнями смерті,
Перебира пережите очима, повними сліз.
Коли вибирали долю - усі святі були проти
Лихої для неї долі, а біс, певне, вигукнув "за"...
Крутиться світ шалений: війни, перевороти,
Тільки печаль незмінна, як удовина сльоза.
Пасла в людей корови. Паморозь - ноги ж босі.
А підросла - у пана зрізала соняшники...
Та до престолу Бога й сирітські доходять сльози:
Солдат з революцій вернувся -
у дівчини просить руки.
Час на життя й на жито - в полі на власне жито.
Та не даремно тричі тужно гукав їй сич...
Цвіт не зів'яв з весілля, як хлібороба вбито,
Мужа її убито. Ким? - не розкаже ніч...
Наче нитви в прядильні - хто обірвав надії?
Йваночку, мій Іване, не довго ж топтав ти ряст...
Рогатий позаздрив на долю?
Проспали ту ніч святії?
"Йдуть сльози вдови до неба", -
сказав це Екклезіаст.
Ви бачили мою маму? Зморшки геть поорали
Її обличчя ласкаве, і ніч стоїть на сліду.
Сам Бог, напевне, позаздрив:
прийшли і сина забрали,
Бо треба ж комусь кайлувати
на Півночі нашій руду.
Ви бачили мою маму? Он в одежині подертій
Сіла, дивиться довго - у потойбічну пітьму...
А біля неї Ангел, зажурено Ангел смерті
Стоїть, а сльоза йому котиться - і сам не знає, чому.
|
|
