Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 6
Пошук

Перевірка розміру




Федькович Юрій

Прочитаний : 1130


Творчість | Біографія | Критика

ЮРІЙ ГІНДА

В  Буковині  добре  бути,
     бо  і  Шипіт  в  Буковині.
Там  гуляють  сто  опришків
     з  топірцями  при  долині.
А  горівка  в  перебоях,
     і  цигани  аж  з  Молдови;
На  опришках  -  срібло,  злото,
     на  дівчатах  -  чорні  брови.

А  там  далі,  при  убочі,
     там  стояли  три  побої,
А  в  побоях  не  маєтки,
     не  світлиці,  не  покої,  -
Але  що  ж  то  вам  казати,
     коли  годі  уповісти!..
Що  столів  там,  що  коверів,
     що  там  пити,  що  там  їсти!

Гей,  то  славна  Буковина!
     Сіль  і  хліб  їй  не  бракує,
А  пан  двірник,  русин  з  роду,
     свої  гості  не  рахує;
У  хоромах  пута  меду,
     коновками  п'ються  вина,
А  в  світлицях  тілько  світла,
     що  би-сь  думав:  тамка  днина.

На  підсіню  також  ясно,
     там  підклади  настелені.
Там  засіли  три  бояни,
     що  май  славні  в  Буковині,
Та  й  на  лірах  пригравають,
     піють  пісні  давній  славі:
О  Нечаю,  о  Морозі,
     о  Хмельницькім  і  о  Саві.

У  світлиці  за  столами
     пан  капітан  гайдамацький:
Червінь-злото  в  очі  ловить,
     молод,  красний,  стан  козацький.
За  столом  ся  розлягає
     ясний  топір  коло  него,
Дві  му  дівці  на  колінах  -
     я  міркую:  буде  з  него.

Буде,  буде,  пане  Гіндо,
     бо  дівки  то  -  ніби  ружі:
Що  то  красні,  чорноброві,
     що  то  рослі,  що  то  дужі;
А  веселі  ти,  веселі,
     ніби  рибка,  що  гуляє,
Бо  пан  двірник  -  то  їх  батько,  -
     жартувати  не  спирає.

Що  вни  Гінду  полюбили,
     то  нема  вже  що  й  казати!
Зрештов,  люди,  не  дивуйте:
     як  же  Гінду  не  кохати,
Коли  гойний,  коли  буйний,
     коли  красний  і  хороший,
Коли  хлопців  має  двісті,
     а  три  бодні  повні  грошей.

П'є,  сміється  Юрій  Гінда,
     з  дівочками  ся  голубить...
Уповіжте,  люди  добрі:
     з  них  обох  котру  він  любить  -
Ци  Марію,  ци  Аксеню?
     Хто  то  годен  зміркувати!  -
Він  і  сам  уже  не  знає,
     з  них  котру  му  май  кохати.

Бо  обидві  красавиці  -
     не  іначей,  але  страта:
Що  там  очі  за  цигирні,
     що  за  коси,  що  за  шата!
А  не  лиці  там,  не  лиці,
     і  не  брови  там,  не  брови!?
А  смішок  такий  не  найдеш,
     би-сь  ти  з'їхав  чтири  Львови.

-  Гей,  пустіть  мня,  мої  пави,
     і  надвір  ся  подивити,
Що  там  хлопці  мої  діють,
     та  й  -  собі  ся  покрутити.
-  А  я  також  йду  гуляти,  -
     каже  Мица  до  опришка.  -
А  ти,  Сеню,    будь  у  хаті:
     он  порожня,  бачиш,  флєшка.

"Почекай  же,  подла  дівко:
     тільки  ти  вже  з  ним  гуляла!
Я  ти  фляшку  вже  доповню  -
     будеш  ти  ї  пам'ятала!
Дві-три  капці  -  буде  доста,  -
     так  ми  баба  ворожила:
Вже  не  пусто  я  циганці
     три  червоні  заплатила".

-  Гей,  Маріє,  гей,  ци  чуєш?  -
     А  ходи  ж  бо  вже  до  хати!
Чей,  і  я  така,  як  люде,  -
       і  мені  мож  погуляти.
-  Аксенія  добре  каже:
     йди,  Маріко,  до  світлиці;
Я  там  также  зараз  прийду,
     лиш  вина  всип  до  шкляниці.

"Почекай  же,  Сеню-суко:
     ти  вже  тілько  з  ним  гуляла!
Погулянє  ти  сегодне
     будеш  довго  пам'ятала.
Дві-три  каплі  -  буде  доста,  -
     так  ми  баба  наповіла:
Вже  недурно  та  циганка
     три  червоні  в  мене  з'їла".

-  Гей,  додому,  Аксеніє!
     Гей,  до  хати,  капітане!
Я  вина  вам  наточила  -
     ану  борше,  бо  зоряне.
То  вино,  що  ти  приніс  нам!
     Гайда,  борше  лиш,  борзенько,
Бо  у  хаті,  гей,  задуха,
     а  вно  добре  холодненько.

-  Я  вже  й  осьде,  файна  любко.
     Ну  ж,  дівчата,  -  скло  ми  в  руку!
Аксеніє:  пуку-стуку!
     Ну,  Маріє:  стуку-пуку!
Але  пийте  мені  жваво,
     би  нічо  ся  не  остало,
Бо  вино  се  Токай  родить,  -
     таких  вин  є  дуже  мало...

Стакан  дзвонить,  вино  тече  -
     ані  пік  ся  не  лишило.
Сестри  глипли  ся,  як  змії,
     а  відтак  на  Гінду  -  мило.
Не  дивіться,  бідні  сестри,
     бо  стовпом  вже  око  стине...
Сеня  крикла:  -  Гину,  гину!  -
     А  Марія  впала  -  гине.

А  капітан  став  та  й  думав
       на  вибиванім  топорі...
Та  й  покинув  своїх  хлопців,
     та  й  покинув  сині  гори.
Ходить  світом  без  розуму,
     ходить,  плаче  та  питає,
Ци  Марію,  ци  Аксеню
     він  май  дужче-ді  кохає?

...В  Буковині  добре  бути,
     бо  і  Шипіт  в  Буковині,
А  там  церков  при  потоці,
     далі  -  цвинтар  при  долині:
Там  сумують  дві  берези,
     ніби  кожда  сльози  ронить,  -
Одна  в  сей  бік  ся  нагнула,
     друга  в  той  бік  голов  клонить.

Нові твори