Прочитаний :  284
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ЖОЛУДЬ
М. Миколаєнкові
Затихла нагло буря степова -
І дуб, навпіл розчахнутий вітрами,
Поник на кручу, краяну ярами,
Де вже лежала хворощ нежива.
Мовчить і сохне, хмарам не співа
Гіллястий велет голими верхами.
На доріжки, що поросли тернами,
Не пошепоче різьблена листва.
Та перед смертю він закинув жолудь
На низькодолля у прадавній пил -
І буйна парість перегнала волоть!
Гудуть негоди, гнеться крутосхил.
А він, праправнук, вигнавши гібрида,
Наздоганяє предка-круговида.
на Гурівській горі, 1991.
|
|
