Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 11
Пошук

Перевірка розміру




Талалай Леонід Миколайович

Прочитаний : 514


Творчість | Біографія | Критика

Глибокий сад

В  ранковому  саду  заголубіли  тіні,
І  краплею  роси  заснула  в  квітці  мить.
Біжить  стежина  в  сад  у  зарості  малини,
Яка  дозріла  вже  і  запахом  п’янить.

Стоїть  на  місці  час.  Нічого  не  минає.
На  промінь  золотий  схилилась  висота.
Співають  горобці  на  гребені  сараю.
І  мати  молода  подвір’я  підміта.

Котяра  голубів  чатує  сонним  оком.
Кров  місяця  іскрить  у  стеблах  полину.
А  яблуко  одне  зірвалося  до  строку,
І  яблуня  немов  приховує  вину.

Гуде  бджолиний  рій,  спішить  заповнить  хоти.
В  очах  палахкотінь  від  яблук  у  росі.
Червоно  квітне  мак,  червоно  грає  сонце,
До  танцю  і  пісень  запрошуючи  всіх.

Танцюють  лопухи,  і  соняхи,  і  клени,
Найдальша  далина  прибилась  до  воріт,
І  вихор  золотий  шумить  навколо  мене,  —
Розкручуючи  все  і  всотуючи  світ.

А  в  центрі  тільки  я,  дитина  листопада,
Єдиний  диригент  і  чародій  на  мить,
Дарма,  що  народивсь  під  зіркою,  що  пада,
В  саду,  що  обліта,  на  вітрі,  що  горить!

До  матері  тягнусь,  розказую  руками
Про  те,  що  тільки  їй  лише  одній  збагнуть.
Щаслива  у  дворі  мені  сміється  мама,
І  в  неї  зморшки  всі  ще  глибшими  стають.

Метелик  вогняний  кружляє  біля  мене,
Торкається  плеча  і  відлітає  геть.
І  звідки  мені  знать,  що  яблуко  зелене
Метеликом  таким  приречене  на  смерть,

Що  вже  проснулась  мить  і  зоряна  краплина
По  теплому  стеблу  збігає  до  землі.
Від  матері  спішить  захеканий  хлопчина,
Біжить  в  глибокий  сад  і  розтає  вві  млі…

Склепив  повіки  сон.  І  почорніли  тіні.
Над  яблуком  в  росі  метелик  кружеля.
І  стільки  у  саду  дозрілої  малини,
Що  хлопчика  не  жди  —  не  вийде  звідтіля.



Нові твори