Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру




Скунць Петро

Прочитаний : 552


Творчість | Біографія | Критика

МІЖГІР'Я

У  зимове  надвечір’я  там,  де  привиди  й  повір’я
Ще  недавно  присідали  до  селянського  стола,
у  зимове  надвечір’я  
там  іде  моє  Міжгір’я
у  майбутнє  
дивне  місто  із  прадавнього  села.
І  куди  йому  спішити?  –  у  селі  простіше  жити,
вдосталь  свіжого  повітря  і  веселої  води.
Але  мало  нам,  повірте,  цих  криниць,  річок,  повітря,
Коли  в  світі  є  пустелі  й  не  розтоплені  льоди…
…………………..
І  не  хоче  смачно  їсти,  а  космічних  прагне  істин
Сім’янин  благополучний,  що  у  хаті  має  рай.
І  злітаються  в  Міжгір’я  вечорами  всі  сузір’я,
І  краса  така  навколо,  хоч  ніколи  не  вмирай.
……………………….
Та  не  можна  покидати  землю  цю  гірську  –  то  мати,
І  не  досить  їй  привіту  з  поїздів  та  літаків.
Мати  хоче  мати  сина,  тільки  в  цьому  її  сила,
Полонина  хоче  мати  вівчаря-сопілкаря.
Але  світом  крутять  диски,  всюди  ритми,  крики,  виски,
всюди  зблиски,  
крізь  які  нам  не  процідиться  зоря.
Не  тримаюсь  я  за  давнє,  лиш  за  ті  дороги  славні,
вже  не  бідні,  але  рідні,  по  яких  ішли  отці,
не  тримаюсь  коломийки,  але  нею  душу  вмийте,
старики  двадцятилітні,  
як  столітні  молодці.
А  тоді  ідіть  шукати  щось  гарніше  за  Карпати,
За  шугайську  Колочаву,  синьоокий  Сине  вир.
Мир  тобі,  моє  Міжгір’я,  мир,  і  щастя,  і  довір’я
На  дорогах,  що  крізь  нетрі  прорубались  без  сокир.
У  піснях  сумуй  і  смійся,  а  фальшивих  криків  бійся,
В  коломийках  неповторних  почуттів  не  економ.
Ти  орало,  ти  косило  і  –  ніколи  не  просило,
Бідувало  –  і  співало,  ти  це  вмієш  і  тепер.
Ти  з  блакитними  очима,  ти  з  могутніми  плечима,
І  твій  Кук  по-богатирськи  небеса  твої  підпер.
І  вдержати  над  собою,  і  вдержати  не  злобою,
а  великою  судьбою  таємничі  небеса…
Мир  тобі,  столице  чиста  мого  співу  і  дитинства,
і  –  краса,  краса  одвічна
і  нових  людей  краса.


1992

Нові твори