Прочитаний :  2113
|
Творчість |
Біографія |
Критика
"Я думав - сам іду. Дорога..."
Я думав - сам іду. Дорога,
І витребеньочка-ріка,
Та дика яблуня-обнога,
Та ще сорока з Меджибога,
Що у колгоспі "Перемога"
Вже заморозила черв'ячка.
Та вишнячок, старий ще змалку, -
Забувся він, коли і ріс! -
Напташивши за літо гнізд,
Відслухав їхню щебетанку
Й тепер стояв сумний до сліз.
Я зупинився: з перелога
Куривсь під дощиком стіжок,
Похнюпився, мовчав і мок,
Лиш сіра яблуня-обнога
Гукала гілкою листок.
Те голе, те її гукання
Безмовно вітер в хмари ніс,
Було благання в нім й прощання,
Не так прощання, як благання
Та ще непевне сподівання,
Та ще притишене ридання,
Як тому вишнячку, до сліз...
Я думав - сам іду. Тополі,
Та покаміннячко-струмок,
Й сороки човник в далі голі,
Та гурт на буряковім полі
Осінніх вкутаних жінок.
1987
|
|
