Я залишилась у снах, надіях
І розчинилась в подиху вітру...
Я загубилась в значних подіях
Але все прагну до cонця, світла...
Я загубила думки у натовпі -
І розтоптала останній жаль.
Та все назустріч тобі іду.
Позаду мрії - моя печаль…
Мені б в долонях відчути вітер
Але тепер це лиш іллюзія
Мені б знайти вже зів*ялі квіти
Посеред снігу холодного лютого.
Відчути знов серед тисяч очей
Такі холодні та рідні очі....
Себе згубити в полоні ночей,
Та марно все - ти цього не хочеш.
Мені б спинити на хвильку час
І подивитися, як йдеш назавжди..
Бо вже не буде ніколи "нас" -
Багато слів, та так мало правди.
Я так стомилась від твоїх надій,
Бо відчуваю - мене в них немає.
Від випадкових , дитячих мрій,
І від думок "він мене не кохає"
Давай зупинимось хоч на крок
Назад вернімось на пів години..
Мій біль від сліз вже давно промок.
І доживає свої хвилини...
Я залишаюсь у снах. Не твоїх.
І вже не ти обіцяєш зорі.
Ти мій єдиний солодкий гріх,
Але з тобой немає волі…
Затихли сльози… Вуста німі…
Конвеєр сліз вже давно зупинився.
В цілому світі тепер одні,
Бо наш на щастя кредит закінчився.
15,02,2008
Cерая Шэра та ІллюZія ( http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=3863 )
'
