Ви вибачте мене,
За те, що критикую,
Я вашу дійсність,
Вашу сутність.
Що все це просто накипіло,
За те, що просто, все набридло,
І нервів наших,
Ні гроша не стоїть.
Навіщо стільки нам проблем?
Невже ми всі їх сильно хочем?
Та ні, то просто люди є дурні,
Їх суть проблеми нам творити.
Та ще раз вмить я повторю,
Не брати все до голови,
В любому разі все пройде,
І смерті гірше вже не буде.
А ми у світі,
Наче мурашини,
Такі маленькі і дурні,
Наше призвання - відробити,
Своє життя роботою забить.
А тут це все,
Неначе геморой,
Він просто жити заважає,
Творити те,
Чого душа бажає,
Не можем ми,
Нам не дають.
Та, що душа у нашім світі?
Кому вона із нас потрібна?
Мені потрібна!
Гадаю, вам всім потрібна.
Я вірю в те,
Що ми доб'ємся,
Всього того,
Чого в житті бажаєм.
І кожен з нас,
Життя пізнає,
Таким, яким,
Він в мріях бачить...
ID:
495964
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 30.04.2014 17:03:49
© дата внесення змiн: 30.04.2014 17:03:49
автор: Viktorovich
Вкажіть причину вашої скарги
|
