Лише на відстані велике
Очима згодом осягнемо,
Зблизька воно якесь безлике,
Не зрозумівши, геть ідемо.
Ми звикли бачити дрібненьке
І порпатись у ньому,
Воно щоденне і рідненьке,
Побачим, тягнемо додому.
І не важливо чи багатий,
Чи так собі, чи дуже бідний,
Бо ти на іграшках затятий,
Масштабно мислити не гідний.
Палац, автівка чи хатина,
Грошва для іншої дрібноти,
То іграшки, бо ти дитина,
В пісочниці твої турботи.
Велике праці потребує,
Масштабу мислення про нього,
Такий попереду крокує,
То провідник народу свого.
Таких, на жаль, у світі мало,
А нині нам вони потрібні,
Бо щось крокуємо не вдало,
Усі розсварені та бідні.
02.09.07.
