УДАВАНИЙ ДІАЛОГ
Омара Хайяма з українцем
Українець:
Немає у нас злидарів, немає і п’яниць,
Нема з кого вірші писать, лежучи горілиць.
Хайям:
Ой щось мені не віриться; не віриться, не йметься.
Поглянь, он там йде п’яниця і злидар долу гнеться.
Українець:
Ні, вуйку, то не п’яниця, ніякий то не злидар.
Не піднімай з-за будь-чого на вулиці гармидер.
Самі розберемося де взялись тут ці двоє.
Хайям:
Але ж поглянь, поглянь в вікно – тепер їх уже троє.
А ти казав: нема п’яниць! Рахуй же скільки їх!
І злидар там якийсь іде, несе подертий міх!
Українець:
Не смій, не смій, Хайяме, на сміх нас підіймати,
Бо не така погана вже Вкраїна, наша мати.
Не всі п’яниці тут у нас, не всі і злидарі.
Є хто горілці кажуть: пас! Й не люблять хабарі.
Хайям:
От вже й хабарник виліз ваш, а кажеш, що все добре…
Укпаїнець:
Омаре, не принижуй нас, бо скажу щось недобре…
Хайям:
Ого, куди нас понесло і як тебе вчепило!
Українець:
А ти хотів, щоб пронесло, чи, може, щоб убило?
Хайям:
Ой, друже, що це ми таке з тобою учинили?,
Почавши з злидаря й п’яниць, ще гірше натворили.
Для чого нам сваритися, нащо цей «хай» знімати?
Тож краще помиритися і спір вином владнати.
ID:
430557
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 10.06.2013 09:26:09
© дата внесення змiн: 10.06.2013 09:26:09
автор: Едельвейс137
Вкажіть причину вашої скарги
|
