На павутинці бабиного літа,
у крапельці холодного дощу
ще мерехтить слабкий промінчик світла -
а значить, ще не час мого плачу.
І поки у очах твоїх бездонних
і у душі твоєї глибині
не відпалахкотів кленовий вогник -
ще не пора печалитись мені.
А як уже закрутить і завіє,
огорне світ засніженим плащем -
тоді уже прощай, моя надіє,
тоді уже ридай, моя душе...
2009
