Ой мила я свої горщики
У швидкоплинній Кітакамі
Та й впустила один горщик
У швидкі хвилі
Розбився він об гостре каміння
Лежать скалки на дні
А хвиля швидко пливе
Студена вона та глибока
Ой била мене вдома мати
Ходи доню та за новим горщиком
Та не повертайся доки
Не знайдеш свого щастя...
Пішла я світ за очі
Берегом Кітакамі
Крутим бережочком
Та все питала де моє щастя кого не спіткала
А мені сказали:
Піднімись на високу Фудзі
Та поглянь на усі землі
Може, десь і побачиш ...
Пішла я на високу Фудзі
Та по білому холодному снігу
День йшла другий шла
Поки усі землі не побачила
А землі ті безмежні та прекрасні
Вітер коси мені розвіяв по плечах
Дивилась я два дні
Перший день на південь, а другий - на північ
Та немає ніде щастя мого
А вітер шепоче: може на тому острові
Що не видно з Фудзі
Живе твоє щастя ...
Та й сіла я на корабель
Та й обійшла усі острови
І скрізь говорилм мені
Що щастя мого тут нема ...
Та й повернулась я у рідний дім
Тихо та холодно в нім
Шепоче біля ганку верба
І тут вже нікого нема
2024
