***

Ой  мила  я  свої  горщики
У  швидкоплинній  Кітакамі
Та  й  впустила  один  горщик
У  швидкі  хвилі

Розбився  він  об  гостре  каміння
Лежать  скалки  на  дні
А  хвиля  швидко  пливе
Студена  вона  та  глибока  

Ой  била  мене  вдома  мати
Ходи  доню  та  за  новим  горщиком
Та  не  повертайся  доки  
Не  знайдеш  свого  щастя...

Пішла  я  світ  за  очі  
Берегом  Кітакамі
Крутим  бережочком
Та  все  питала  де  моє  щастя  кого  не  спіткала

А  мені  сказали:  
Піднімись  на  високу  Фудзі  
Та  поглянь  на  усі  землі  
Може,  десь  і  побачиш  ...

Пішла  я  на  високу  Фудзі
Та  по  білому  холодному  снігу  
День  йшла    другий  шла
Поки  усі  землі  не  побачила

А  землі  ті  безмежні  та  прекрасні
Вітер  коси  мені  розвіяв  по  плечах
Дивилась  я  два  дні
Перший  день  на  південь,  а  другий  -  на  північ  

Та  немає  ніде  щастя  мого
А  вітер  шепоче:  може  на  тому  острові  
Що  не  видно  з  Фудзі
Живе  твоє  щастя  ...

Та  й  сіла  я  на  корабель  
Та  й  обійшла  усі  острови  
І  скрізь  говорилм  мені
Що  щастя  мого  тут  нема  ...

Та  й  повернулась  я  у  рідний  дім
Тихо  та  холодно  в  нім
Шепоче  біля  ганку  верба
І  тут  вже  нікого  нема
2024

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008278
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2024
автор: Мілена Христич