Пливеш,наче човен,
Чи парусник білий,
Чи навіть летючий
Якийсь корабель,
Туди, де під зморшками
Гір синьокрилих,
Сріблястим дельфіном
Зрина Коктебель.
Немає табу,
Розійшлися кордони,
Піджак оксамитний,
Натягує джаз,
Й відкинувши кодекс
Химерних законів,
Позує у профіль,
І навіть в анфас.
Сезон оксамиту,
Пора пілігримів,
Мов прапор свободи
Сія Кара –Даг,
Осінній сироко
Нас садить на спину-
Приємно скупатись
В знайомих вітрах.
Смарагдові хвилі.
Пора пілігримів.
Осінній ноктюрн.
Саксофоновий твіст.
Останній сироко
Під срібло дельфінів –
Солоного моря
Прочитаний лист…