Не вірю я в любов священну,
Якою б вона не була,
Її немає в моїм серці,
Вона померла в самоті.
Та думаю, гадаю я,
Що повернеться вона вмить,
Вона все тіло моє проковтне,
У жарі пристрасті згорить.
Я цього хочу,
Всі ми хочем.
Кохати раз і назавжди,
Та не дано всім нам із віку.
Кохати раз і назавжди.
Любов також свої відтінки має,
Вони яскраві, запальні.
Хоча тепер у нашім світі,
Ми рідко можем, ту любов знайти.
А зараз є лиш тільки слово,
Воно пусте, незрозуміле,
Облите дурістю зрання.
Любов та була вік єдина,
У неї ворог вже існує,
Що зветься гордо - долар США.
Напевно, цього я не зрозумію,
На що міняти, ту любов?
На папірці зелені, кляті...
Не розумію цього я.
Та от, що з цього випливає,
Що наш весь світ,
Існує без любові?
Та ні, не може бути цього,
Любов є, вона існує,
Вона живе у наших душах.
Вона чекає свого часу,
Що вмить про себе дасть свій знак,
Я вірив в це,
І вірить буду.
Лиш не прийшов мій грішний час,
Коли любов моя розквітне,
Як ніжне поле пелюстків троянд.
ID:
496654
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 04.05.2014 01:35:49
© дата внесення змiн: 04.05.2014 01:35:49
автор: Viktorovich
Вкажіть причину вашої скарги
|
