вони йшли
безмежно зм'яклі дощем
у тому старому місті з пережитками давності
їм було легко у випарах вранішнього туману
нікого не було видно
все незрозуміло і легко
така собі невизначеність
вони зайшли за кут вулиці
з якої пахло свіжим гарячим хлібом
то була стара пекарня
її стіни тримали важкий дах
по вінця наповнений спогадами
і запахами
зараз наче впаде
вони мали йти далі
лабіринтами дерев і тротуарів
тут з'явився він
несподіваний і зовсім невизрілий
для такого пейзажу
він ступав битою бруківкою виважено
як цар чи то володар сих вулиць
маленького містечка
де зупинилося життя і час
вони йшли за ним
їм зовсім не було тісно
вони дарували йому простір
свіжої трави і холодної
сільської
по-дівочому гарної роси
він вів їх
а вони йшли
за чорним котом
