лабіринтами дерев і тротуарів

вони  йшли  
 безмежно  зм'яклі  дощем
 у  тому  старому  місті  з  пережитками  давності
 їм  було  легко  у  випарах  вранішнього  туману
 нікого  не  було  видно
 все  незрозуміло  і  легко
 така  собі  невизначеність
 вони  зайшли  за  кут  вулиці
 з  якої  пахло  свіжим  гарячим  хлібом
 то  була  стара  пекарня
 її  стіни  тримали  важкий  дах
 по  вінця  наповнений  спогадами  
 і  запахами
 зараз  наче  впаде
 вони  мали  йти  далі  
 лабіринтами  дерев  і  тротуарів
 тут  з'явився  він
 несподіваний  і  зовсім  невизрілий
 для  такого  пейзажу
 він  ступав  битою  бруківкою  виважено
 як  цар  чи  то  володар  сих  вулиць
 маленького  містечка
 де  зупинилося  життя  і  час
 вони  йшли  за  ним
 їм  зовсім  не  було  тісно
 вони  дарували  йому  простір  
 свіжої  трави  і  холодної
 сільської  
 по-дівочому  гарної  роси
 він  вів  їх  
 а  вони  йшли
 за  чорним  котом

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450886
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2013
автор: Олеся Новик