| Сторінки (8/783): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
Вот серия рифм, если подумать, со смыслом:
поэт, свет, примет, воспет, нет, привет.
Поэт видел свет и узнал его, определил ряд примет.
Свет порой осужден им был, а порой и воспет,
Свет людей оказался жестоким - и вот, поэта нет.
Но в стихах остались и свет, и тьма,
Как осуждение, так и привет.
12.11.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072044
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.11.2026
Оригінал
XXXVII
My mouth doth water, and my breast doth swell,
My tongue doth itch, my thoughts in labour be:
Listen then, lordings, with good ear to me,
For of my life I must a riddle tell.
Toward Auroras Court a nymph doth dwell,
Rich in all beauties which mans eye can see;
Beauties so farre from reach of words that we
Abase her praise saying she doth excell;
Rich in the treasure of deseru'd renowne,
Rich in the riches of a royall heart,
Rich in those gifts which giue th'eternall crowne;
Who, though most rich in these and eu'ry part
Which make the patents of true worldy blisse,
Hath no misfortune but that Rich she is.
Мій український переклад:
Сонет 37 з циклу "Астрофіл і Стелла"/'Зорелюб і Зірка"
Я слинки ллю, і потяг мій зростає,
Язик свербить, а думці - народити.
Панове, слухайте, не щоб ганьбити,
Хай загадка життя мого лунає.
В Аврори царстві німфа проживає,
Багата на красу, що оку стріти.
Всяк, хто її задумає хвалити,
Принижує її, як каже - "сяє".
На славу, що заслужена, багата,
На серця царського багатство пишне,
На те, у вічності з чим царювати.
Що б не робила, тільки благом дише,
Для світу - благодатне майбуття.
Нещасна ж цим - Багата на ім'я.
Переклад 12.11.2026.
(У сонеті обіграється прізвище героїні в шлюбі - Річ, тобто "багата").
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2026
Под звездным небом на земле чужой
Шел человек - искатель доли лучшей.
Уже хворал, хоть был он молодой,
Не навредил, законов не нарушил.
В пути старушка встретилась ему,
Она вязанку хвороста тащила.
- Позвольте, бабушка, вам помогу.
Должна работать молодая сила.
- Как ты поможешь? Сам идешь с трудом.
Тебе не нужно большего страданья.
- Не беспокойтесь, бабушка, о том.
Я развлекусь еще, вам помогая.
Коль о своем несчастье думать нам,
То тяжело. Помочь другому - легче.
- Ну, если судишь так, прими бальзам.
Полезен может быть, тебя излечим.
Бальзам чудесный сразу хворь изгнал.
Попутчик изумлен, весь - благодарность,
И ждет попутчица, чтоб рассказал
Он о себе, уж раз с ним повстречалась.
- Зовусь Франческо, а ищу того,
Что всякий ищет, как сумеет - счастья...
От голода спасаюсь...- Ничего.
Две вещи попроси - сумею дать я.
Ты с ними сможешь чудеса творить.
То совершишь, чего не удавалось.
Так что же ты желаешь попросить?
- Хочу... такой мешок, чтоб оказалось
В нем все, чего б я вздумал пожелать.
- Бери. Возьмешь и многое, и малость.
- Еще дубинку я хотел бы взять.
Такую, чтоб сама врага побила...
- Скажи "В мешок, дубинка!" и принять
Все сможешь, чем тебя я наделила.
- В мешок, дубинка! - Видишь, вот она.
Врагов твоих любых померкнет сила.
Теперь ты, друг мой, награжден сполна.
Он спутницу хотел благодарить...
Взглянув, глаза в смущенье опускает.
Взамен старухи, что могла лечить,
Вот девушка, что красотой блистает.
- Я - фея здешних мест. Франческо, знай:
Тебя я испытала и довольна.
Дары мои по сердцу применяй,
Твори добро, не делай слишком больно.
Опять в пути Франческо и встречает
Близ города попутчика другого,
Что языки животных понимает,
Перевести умеет. Имя - Бобо.
Он сказал: - Отдать в ученье
Захотел меня отец.
И учился я с охотой,
Но нелепым был конец.
Мой учитель знал, как звери,
Говорят между собой
И о чем щебечут птицы.
Был мудрец учитель мой!
Выучил меня он славно,
Понимать их стал и я,
Но отец был недоволен:
Мол, потратил деньги зря.
И на черную работу
Он меня определил.
Из дому тогда сбежал я
И постранствовать решил.
Синичек этих хочешь разговор
Понять? Переведу - нельзя точнее.
Франческо - в смех: - Проверить не могу.
Будь мне попутчик! Вместе веселее.
Идут безбедно. Пища есть у них
И деньги есть. Франческо пожелает -
В мешке всего появится довольно.
А Бобо по дороге развлекает,
Переводя, что воробьи сказали,
О чем собака встреченная лает.
Франческо перестал смеяться: правду
Увидел в тех словах он постепенно.
Приходят в ближний город. Там - несчастье.
И стар, и млад игрой увлечены.
Без устали надеются на выигрыш,
Без жалости спускают состоянья.
Пришли в гостиницу. Велел Франческо,
Чтоб было золота в мешке побольше.
Решил себя за богача он выдать,
Что путешествует, без страха тратит.
А Бобо выслушал кота из местных
И городской беды узнал причину.
Причина эта - хитрый злой волшебник,
Что в карты зазывал играть азартных.
Так он явился и к Франческо с Бобо,
В игорный дом их пригласил, смеясь,
А там они увидели смятенье:
Все, кроме одного, несчастны были.
- Твой кот был прав, - шепнул тогда Франческо.
- Удачи, друг, - ему ответил Бобо.
- Ну что ж, сыграем, господа! Удача
Пусть выберет того, кто ей милее!
Так их со смехом пригласил волшебник.
Известен плут друзьям, робеть - не время.
Франческо стал играть - и проиграл.
- Плати же все! - В мешок! Что ж, бей, дубинка!
- Ах, пощади! Я сделаю, что скажешь!
- Тогда верни всем проигравшим деньги!
Себя убивших воскреси: ты можешь.
И прекрати мошенничать навеки!
Волшебник неохотно, но исполнил
И прочь ушел. Все козни прекратились.
Попутчикам был город благодарен,
Но не остались в нем. Путь продолжали.
Вот сидят Франческо с Бобо, у дороги отдыхают.
Рядом - воробьишек стайка: что-то живо обсуждают.
- Слушай-ка! - воскликнул Бобо.
- Новость нам от птиц узнать.
Вовремя придем в столицу:
Герцога хотят избрать.
- Ну и что? - Порядок странный.
Не из герцогского рода
Выбирают, а любого
Могут выбрать из народа.
Надо всем прийти на площадь.
Там голубку выпускают.
На кого она присядет,
Тот и герцог. Так решают.
Я согласен, это странно,
Но так будет в этот раз.
Что ж, попутчик мой Франческо,
Повезет тебе сейчас.
Скажешь ты "В мешок!" голубке
И избрание получишь.
- Нет, - Франческо отвечает, -
Думаю, ты избран будешь.
- Но ведь волшебством владеешь,
С ним ты людям помогаешь.
- Ты владеешь тайным знаньем,
С ним к себе ты привлекаешь.
Ты и я - вредить могли бы,
Но помочь предпочитаем.
Все решит голубки выбор.
Подчинимся, как узнаем.
Голубка Бобо избрала. Просил он
Попутчика остаться, но напрасно,
А сам он герцогом стал справедливым,
О подданных заботился всечасно.
Франческо возвратился в край родной.
Там голод был еще... Свершил он чудо:
Трактир открыл бесплатный и большой -
Спасенье голодающему люду.
Когда конец несчастью наступил,
То, разум осторожный проявляя,
Франческо заведение закрыл:
Он не хотел, чтоб множились лентяи.
И так до старости один он жил,
Друзей, благополучный дом имея.
Лишь об одном все чаще он грустил:
Прекрасная не забывалась фея.
Года неслись, и стал он стариком.
Болезни подступили, злые муки...
Вот он опять стоит на месте том,
Где встретил фею в образе старухи.
В тоске Франческо вовсе изнемог,
Последнее желанно приключенье.
Как прежде мог бы крикнуть он: "В мешок!",
Но он зовет : "Явись, мое спасенье!"
Оно явилось, но не фея - Смерть,
Та самая с косой старуха злая:
- Я за тобой! Молись! Ну, что смотреть?
- Исчезни! Не тебя я призываю!
- Какое дело мне, кого зовешь?
Я здесь, и ничего не изменилось.
- Ах так! В мешок! Недолго подождешь.
И Смерть - в мешке, а фея - появилась.
- Ты добр, Франческо, был. Благодарю!
Ответь же мне, чего теперь желаешь.
- Хотел я видеть красоту твою
И вижу. Ты желанье исполняешь.
- Скажи мне, ты б хотел стать королем?
- Тебя я вижу. Так благословляешь.
Я больше не мечтаю ни о чем.
- Но, может быть, вернуть ты хочешь юность?
- Настал миг нашей встречи. Счастье - в нем.
- Прощай! С упорным я не соревнуюсь.
Дары мои сожги без сожаленья.
Злодей пусть не возьмет их. Я волнуюсь.
Наказ исполнил он, и без сомненья,
Но только Смерть сперва освободил.
Исчезла фея. Близок час затменья,
Желанное Франческо получил.
Смерть знала: он ее не избежит.
Как старика покорность увидала,
То громко крикнула "Петух кричит!",
Ударила косой - и их не стало.
4.11.2026 - 7.11.2026.
По мотивам итальянских сказок "Полезай в мешок!" и "Языки зверей" из сборника Итало Кальвино.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071814
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.11.2026
Оригінал:
XXXVI
Stella, whence doth these new assaults arise,
A conquerd yeelding ransackt heart to winne,
Whereto long since, through my long-battred eyes,
Whole armies of thy beauties entred in?
And there, long since, Loue, thy lieutenant, lies;
My forces razde, thy banners raisd within:
Of conquest, do not these effects suffice,
But wilt new warre vpon thine own begin?
With so sweet voice, and by sweet Nature so
In sweetest strength, so sweetly skill'd withal,
In all sweet stratagems sweet Art can show,
That not my soul, which at thy foot did fall
Long since, forc'd by thy beams, but stone nor tree ,
By Sense's privilege, can 'scape from thee.
Мій український переклад
Сонет 36 з циклу "Астрофіл і Стелла" / "Зорелюб і Зірка"
Навіщо, Зоре, знову штурмувати
Те бідне серце, що давно взяла,
Куди крізь очі, звиклі вже страждати,
Краси твоєї армія ввійшла?
Амур, твій помічник, став керувати,
Я відступив, ти прапор підняла.
Не бачиш, що змогла завоювати?
Ти зі своїм війну знов почала.
Твій голос милий і Природа мила,
І сила мила, що в тобі знайшлася,
Також мистецтво миле ти явила, -
І не лише душа моя здалася
Тобі. Камінню з деревом - скорятись,
Без почуттів їм теж не врятуватись.
Переклад 16.10.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2026
Оригінал:
What may words say, or what may words not say,
Where Truth itself must speake like Flatterie?
Within what bounds can one his liking stay,
Where Nature doth with infinite agree?
What Nestors counsell can my flames alay,
Since Reasons self doth blow the coale in me?
And, ah, what hope that Hope should once see day,
Where Cupid is sworn page to Chastity?
Honour is honour'd that thou dost possesse
Him as thy slaue, and now long-needy Fame
Doth euen grow rich, meaning my Stellaes name.
Wit learnes in thee perfection to expresse:
Not thou by praise, but praise in thee is raisde:
It is a praise to praise, when thou art praisde.
Мій український переклад
Сонет 35 з циклу "Астрофіл і Стлла"/"Зорлюб і Зірка"
Що можна і чого не слід казати,
Як Правда мову Лестощів вживає?
Де межі, вподобання щоб тримати, -
Природа ж з нескінчнним згоду має?
Порадам Нестора як мир послати,
Коли вогонь сам Розум роздуває?
І, ах, чи Сподівання зберігати,
Як Цноті Купідон служить бажає?
Честь тим вшанована, що володієш
Ти ним, немов невільником, і Слава
З ім'ям Зорі моєї ще зростала.
Ти досконалість виразити вмієш.
Не ти хвалу - вона тебе знайшла.
Тебе прославить - це хвалі хвала.
Переклад 15.10.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2026
Оригінал
Morpheus, the liuely sonne of deadly Sleepe,
Witnesse of life to them that liuing die,
A prophet oft, and oft an historie,
A poet eke, as humours fly or creepe;
Since thou in me so sure a pow'r dost keepe,
That neuer I with clos'd-vp sense do lie,
But by thy worke my Stella I descrie,
Teaching blind eyes both how to smile and weepe;
Vouchsafe, of all acquaintance, this to tell,
Whence hast thou ivory, rubies, pearl, and gold,
To shew her skin, lips, teeth, and head so well?
Foole! answers he; no Indes such treasures hold;
But from thy heart, while my sire charmeth thee,
Sweet Stellas image I do steal to mee.
Мій переклад
Сонет 32 з циклу "Астрофіл і Стелла"/"Зорлюб і Зірка"
Морфею, сине жвавий Сна сумного,
Свідок життя для тих, хто помирає,
Пророк, той, хто історію складає,
Поет - за рішення чуттів такого.
Володар ти могуття, і значного:
Заплющу очі - та чуття триває,
Твій твір побачить Зірку помагає,
Вчить зір сліпий гіркого чи ясного.
Зізнайся, бо знайомство наше довге,
Де ти береш рубіни, злато, перли,
Щоб показать її настільки добре?
- Ні, дурнику, не в Індіях, будь певен.
В твоєму серці. Батько мій панує,
Й прекрасний Зірчин образ заберу я.
Переклад 14.10.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2026
О важности новых песен
Она нова - с недавних пор звучит,
Задержится и дольше, может статься.
Раз рождена - дух мига ей раскрыт,
Делиться хочет им, не замыкаться.
Так юный голос привлечет к себе
Внимание - надолго ль, ненадолго.
Не зная, что дает ответ судьбе,
Он прозвучать своим считает долгом.
11.10.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070308
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.10.2026
Об обаянии неновых песен
Она стара - хоть человек не стар,
Которому она адресовалась.
Она - волны прошедшей мысли дар.
Волна у ног мечтателя плескалась.
Так человек не юный - средних лет,
В любви, как выйдет, хочет объясниться.
Неслышен пусть останется ответ,
Но настроению признанья - длиться.
09.10.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070207
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.10.2026
Оригінал:
XXX
Whether the Turkish new moone minded be
To fill her hornes this yeere on Christian coast;
How Poles right king means without leaue of host
To warm with ill-made fire cold Muscouy;
If French can yet three parts in one agree:
What now the Dutch in their full diets boast;
How Holland hearts, now so good townes be lost,
Trust in the shade of pleasant Orange-tree;
How Vlster likes of that same golden bit
Wherewith my father once made it half tame;
If in the Scotch Court be no weltring yet;
These questions busy wits to me do frame:
I, cumbred with good manners, answer doe,
But know not how; for still I thinke of you.
Мій український переклад:
(сонет 30 з циклу "Астрофіл і Стелла"/"Зорелюб і Зірка". Автор робить тут короткий огляд новин міжнародних відносин свого часу).
Чи думає півмісяць поживитись,
Як християнський берег споглядає?
А Польща чи вогню достатньо має,
Щоб холод московитів мав скоритись?
Чи трьом частинам Франції миритись?
Що сейм імперський нині вихваляє?
Голландія великі втрати знає -
Із вірою Оранським як лишитись?
Чи можна Ольстер золотом скорити,
Як майже зміг зробити батько мій?
Чи смутам по Шотландії не бити?
Таких питань я зустрічаю рій.
Манери змушують - кажу весь час,
та що, не знаю: думаю ж про вас.
Переклад 29.09.2026
Три частини Франції - три ворожі сторони у релігійних війнах. Валуа, Бурбони та Гізи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2026
XXIX
Оригінал:
Like some weak lords neighbord by mighty kings,
To keep themselues and their chief cities free,
Do easily yeeld that all their coasts may be
Ready to store their campes of needfull things;
So Stellas heart, finding what power Loue brings
To keep it selfe in life and liberty,
Doth willing graunt that in the frontiers he
Vse all to helpe his other conquerings.
And thus her heart escapes; but thus her eyes
Serue him with shot, her lips his heralds are,
Her breasts his tents, legs his triumphall car,
Her flesh his food, her skin his armour braue.
And I, but for because my prospect lies
Vpon that coast, am given vp for slaue.
Мій український переклад
(сонет 29 з циклу "Астрофіл і Стелла"/ "Зорелюб і Зірка")
Як слабший пан, що з королем межує,
Щоб волю мать і міст своїх не здать,
Погоджується табір постачать,
І віддає, як влада потребує,
Так серце Зірки взнало, як панує
Любов, і хоче волю зберігать.
Тож згодне до кордонів підпускать,
Новим завоюванням шлях дарує.
Так серце порятоване, але
Очі - це постріл, вісниками - губи,
Груди - намети, ніжки - то тріумфи,
Плоть - це харчі, а шкіра - лати сильних.
А я, бо майбуття моє сумне
Там, де лежить кордон, - її невільник.
Переклад 28.09.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2026
XXVIII
Оригінал:
You that with Allegories curious frame
Of others children changelings vse to make,
With me those pains, for Gods sake, do not take:
I list not dig so deep for brazen fame,
When I say Stella I do meane the same
Princesse of beauty for whose only sake
The raines of Loue I loue, though neuer slake,
And ioy therein, though nations count it shame.
I beg no subiect to vse eloquence,
Nor in hid wayes to guide philosophy:
Looke at my hands for no such quintessence;
But know that I in pure simplicitie
Breathe out the flames which burn within my heart,
Loue onely reading vnto me this arte.
Мій український переклад:
(сонет 28 з циклу "Астрофіл і Стелла"/"Зорелюб і Зірка")
Ви, ті, хто алегорії складає,
Шукає влаштувать дітей підміну,
Не звіть, до ваших спроб я не порину,
Бо я не той, хто славу закликає.
Кажу "Зоря" , і на увазі має
Мій голос тільки ту краси царівну,
Для кого міць любові без упину,
Хоч цілий світ це соромом вважає.
Я не прошу для красномовства теми
І філософії ховать не стану.
Шукать такого не потрібно в мене,
А знайте, що лише простим постану:
Я видихаю полум'я із серця,
Любов - ось вчителька цього мистецтва.
Переклад 27.09.2026.
Підміна дітей - образ з міфології.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2026
Sir Ph. Sidney Though dustie wits dare scorne Astrologie Мій український переклад
Оригінал:
XXVI
Though dustie wits dare scorne Astrologie,
And fooles can thinke those lampes of purest light
Whose numbers, waies, greatnesse, eternity,
Promising wonders, wonder do inuite
To haue for no cause birthright in the sky
But for to spangle the black weeds of Night;
Or for some brawl which in that chamber hie,
They should still dance to please a gazers sight.
For me, I do Nature vnidle know,
And know great causes great effects procure;
And know those bodies high raigne on the low.
And if these rules did fail, proof makes me sure,
Who oft fore-see my after-following race,
By only those two starres in Stellaes face.
Мій український переклад
(сонет 26 з циклу "Астрофіл і Стелла"/"Зорелюб і Зірка")
Буває, з астрології кепкують.
На погляд дурнів, ці ясні світильні,
Що в небесах у величі мандрують,
Вражають і дива чинити схильні,
Лише для того в небесах чарують,
Щоб серед ночі сипать іскри ніжні,
Чи у височині вони танцюють,
Щоб глядачі були щасливі й пильні.
Я ж знаю, що Природа не лінива,
Великим цілям - наслідки не менші,
Високе - нижчим править, і дбайливо...
Як помилюсь - ось доказ мій належний:
Хто про майбутній шлях мій скаже більше -
Це дві зорі на Зірчинім обличчі.
Переклад 26.09.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2026
Оригінал:
XXV
The wisest scholler of the wight most wise
By Phoebus doom, with sugred sentence sayes,
That vertue, if it once met with our eyes,
Strange flames of loue it in our souls would raise;
But for that man with paine this truth descries,
Whiles he each thing in Senses balance wayes,
And so nor will nor can behold those skies
Which inward sunne to heroick mind displaies
Vertue of late, with vertuous care to ster
Loue of herself, tooke Stellas shape, that she
To mortall eyes might sweetly shine in her.
It is most true; for since I her did see,
Vertues great beauty in that face I proue,
And find th' effect, for I do burn in loue.
Мій український переклад
(сонет 25 з циклу "Астрофіл і Стелла"/"Зорелюб і Зірка")
Ось учень наймудрішого зазначив
(Хто наймудріший - Феб свій вирок мовить),
Що як чесноту хтось колись побачив,
Вона вогонь любові в душах родить.
Проте цю правду з болем той відзначив,
Хто все на терезах чуттів знаходить
І тих небес ніколи не забачив,
Де з сонцем героїчний розум сходить.
Чеснота нещодавно прийняла
На себе вигляд Зірки так, щоб світло
Для зору смертного вона дала.
Це так: як я побачив те, що мило,
Чесноту я одразу ж упізнав
Й палаю, бо всім серцем покохав.
Переклад 21-26.09.2026
Примітки. Учень наймудрішого - Платон, наймудріший за визначенням Аполлона - Сократ. Сонце в оригіналі - внутрішнє сонце, інтуїція. Сонет є виразом неоплатонічної філософії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2026
В статті Вікіпедії про знамениту пісню з "Титаніка" вже є її український переклад, який зробили Тетяна Роджерс та Олекса Кириченко у листопаді 2018 р.
У Клубі поезії є переклад Мирослави Савелій.
Я теж спробувала зробити свій український переклад, до якого пасувала б мелодія.
My Heart Will Go On
Lyrics by Will Jennings
Music by James Horner
Performed by Celine Dion
Produced by Walter Afanasieff
Оригінал:
[Verse 1]
Every night in my dreams
I see you, I feel you
That is how I know you go on
Far across the distance
And spaces between us
You have come to show you go on
[Chorus]
Near, far
Wherever you are
I believe that the heart does go on
Once more, you open the door
And you're here in my heart
And my heart will go on and on
[Verse 2]
Love can touch us one time and last for a lifetime
And never let go 'til we're gone
Love was when I loved you
One true time I'd hold to
In my life, we'll always go on
[Chorus]
Near, far
Wherever you are
I believe that the heart does go on
Once more, you open the door
And you're here in my heart
And my heart will go on and on
And my heart will go on and on (Mm)
You're here, there's nothing I fear
And I know that my heart will go on
We'll stay forever this way
You are safe in my heart
And my heart will go on and on
My Heart Will Go On Мій український переклад
Ти - мій сон щоночі,
Я бачу, я чую,
Так я відчуваю: ти є.
Відстань ти долаєш,
До мене прямуєш,
Ти прийшов сказати: ти є.
[Приспів]
Тут, там,
Де б не був ти сам,
Вірю я, що зі мною ти є.
Ти знов до мене прийшов,
Увійшов в моє серце,
Зі мною ти знов, ти є.
Раз любов торкнеться і вже не минеться,
Так знайшли ми щастя своє.
Я тебе кохала,
І справжнє я знала.
Ми в моїм житті завжди є.
[Приспів]
Тут, там,
Де б не був ти сам,
Вірю я, що зі мною ти є.
Ти знов до мене прийшов,
Увійшов в моє серце,
Зі мною ти знов, ти є.
Геть страх! Назавжди ми так,
Знаю я, що зі мною ти є.
Двох взять - вже не розірвать,
Ти живий в моїм серці,
Для мене ти завжди є.
Переклад 21.09.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2026
Оригінал
XXIII
The curious wits, seeing dull pensiuenesse
Bewray it self in my long-settl'd eies
Whence those same fumes of melancholy rise,
With idle paines and missing ayme do guesse.
Some, that know how my spring I did addresse,
Deem that my Muse some fruit of knowledge plies;
Others, because the prince my seruice tries,
Thinke that I think State errours to redress:
But harder iudges iudge ambitions rage:
Scourge of itselfe, still climbing slipperie place:
Holds my young brain captiu'd in golden cage.
O fooles, or ouer-wise. alas, the race
Of all my thoughts hath neither stop nor start
But only Stellaes eyes and Stellaes heart.
Мій переклад
(сонет 23 з циклу "Астрофіл і Стелла" / "Зорелюб і Зірка")
Всезнавці сум упертий споглядають,
Який в очах моїх уже постійний.
Чому зробився я меланхолійний,
Вони невдало розв'язку шукають.
Одні мій час весняний пригадають,
Вважають, що плід знань - дар музи гідний,
А інші - що слуга я принца вірний,
Держави помилки мене займають.
А найсуворіші звуть честолюбним.
Мовляв, для себе - бич, де сходжу, слизько,
Полон мій золотий - для думки згубний...
О дурні, о премудрі! Ви неблизько.
Я думаю весь час - це не минеться -
лише про очі Зірки й Зірки серце.
Переклад 11-12.09.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2026
Оригінал:
XXII
In highest way of heau'n the Sun did ride,
Progressing then from fair Twinnes golden place,
Hauing no mask of clouds before his face,
But streaming forth of heate in his chiefe pride;
When some fair ladies, by hard promise tied,
On horsebacke met him in his furious race;
Yet each prepar'd with fannes wel-shading grace
From that foes wounds their tender skinnes to hide.
Stella alone with face vnarmed marcht,
Either to do like him which open shone,
Or carelesse of the wealth, because her owne.
Yet were the hid and meaner beauties parcht;
Her dainties bare went free: the cause was this:
The sun, that others burn'd, did her but kisse.
Мій український переклад
(сонет 22 з циклу "Астрофіл і Стелла" / "Зорелюб і Зірка")
Посеред неба Сонце виїжджало,
Зі златом дому Близнюків розсталось,
За маску з хмар обличчям не ховалось,
Воно пекло й могуття виявляло.
Красунь, що обіцянка пов'язала,
І вершниць стріло. Спека їх торкалась,
Та віялом з них кожна захищалась
І ворогу краси не підставляла.
Одна Зоря була з лицем беззбройним,
Чи щоб чинити так як те, відкрите,
Чи щоб свого ж байдуже не покрити.
Та розплатитись довелося скромним
Тим вершницям, не їй. Що відбулося:
Всім іншим - опік, їй - цілунок Сонця.
Переклад 10.09.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2026
Sir Ph. Sidney Your words, my friend, (right healthfull caustiks). blame Мій переклад
Оригінал:
XXI
Your words, my friend, (right healthfull caustiks), blame
My young mind marde, whom Loue doth windlas so;
That mine owne writings, like bad seruants, show
My wits quicke in vaine thoughts, in vertue lame;
That Plato I read for nought but if he tame
Such coltish yeeres; that to my birth I owe
Nobler desires, lest else that friendly foe,
Great expectation, wear a train of shame:
For since mad March great promise made of mee,
If now the May of my yeeres much decline,
What can be hop'd my haruest-time will be?
Sure, you say well, Your wisedomes golden myne
Dig deepe with Learnings spade. Now tell me this:
Hath this world aught so fair as Stella is?
Мій український переклад
(сонет 21 з циклу "Астрофіл і Стелла" / "Зорелюб і Зірка")
Ти, друже, докоряв, мов ліки дав,
Що розум мій - це забавка кохання,
Мов служники дурні, мої писання:
Дбав про пусте й в чесноті я кульгав.
Що і Платона марно я читав,
Якщо він не здолає пустування,
Що на мені великі сподівання -
Цей дружній ворог сором би наслав.
Мій березень занадто обнадіяв,
Якщо значна для мене втрата травня,
То як врожай збирати, що б я вдіяв?
Ти добре кажеш: мудрість - це копальня,
А в ній є заступ знань. Хай пролунає:
Чи більшу хтось красу від Зірки має?
Переклад 08-09.09.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2026
Оригінал:
XX
Fly, fly, my friends; I haue my deaths wound, fly;
See there that Boy, that murthring Boy I say,
Who like a theefe hid in dark bush doth ly,
Till bloudy bullet get him wrongfull pray.
So, tyran he no fitter place could spie,
Nor so faire leuell in so secret stay,
As that sweet black which veils the heau'nly eye;
There with his shot himself he close doth lay.
Poore passenger, pass now thereby I did,
And staid, pleas'd with the prospect of the place,
While that black hue from me the the bad guest hid:
But straight I saw the motions of lightning grace,
And then descried the glistrings of his dart:
But ere I could flie thence, it pierc'd my heart.
Мій переклад
(Сонет 20 з циклу "Астрофіл і Стелла"/"Зорелюб і Зірка")
XX
Йдіть, друзі, йдіть! Смертельну маю рану.
Дивіться, ось хлопчисько-вбивця злий.
Мов злодій в ліс, укрився бездоганно,
Щоб вразить жертву - край настане їй.
Так, краще не сховатися б тирану, -
Краса довкола, світ же потайний -
Ніж в покрив чорний. Схованку мав гарну,
Тут і приготував він постріл свій.
Я, бідний перехожий, близько йшов
І, місцем зачарований, спинився.
У чорноті я лиха не знайшов,
Та спалах сяйва раптом учинився.
Блиск дротика тоді я упізнав...
Але не втік: він серце пронизав.
Переклад 07.09.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2026
Оригінал:
XIX
On Cupids bowe how are my heart-strings bent,
That see my wracke, and yet embrace the same!
When most I glory, then I feele most shame;
I willing run, yet while I run repent;
My best wits still their own disgrace inuent:
My very inke turns straight to Stellas name;
And yet my words, as them my pen doth frame,
Auise them selues that they are vainely spent:
For though she passe all things, yet what is all
That vnto me, who fare like him that both
Lookes to the skies and in a ditch doth fall?
O let me prop my mind, yet in his growth,
And not in nature for best fruits vnfit.
Scholler, saith Loue, bend hitherward your wit.
Мій переклад:
(сонет 19 з циклу "Астрофіл і Стелла"/ "Зорелюб і Зірка")
Лук Купідона струни серця взяв,
Поразку бачу, та її приймаю!
Зі славою і сором відчуваю,
Охоче біжучи, я жалкував.
Найкраще творячи, дурне пізнав.
Чорнила я на Зірку витрачаю,
Проте слова, коли перо тримаю,
Все ж визнають: даремно я казав.
Хоч все вона, та що "все" за принада
Для мене, хто поводиться, як хтось,
Хто в небо дивиться, й до рову пада?
О, розум би підтримать довелось,
І не таким, як є він - як навчивсь.
Любов велить йому: "Сюди дивись".
Переклад 07.09.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2026
Оригінал:
XVII
His mother deere, Cupid offended late,
Because that Mars, growne slacker in her loue,
With pricking shot he did not throughly moue
To keepe the place of their first louing state.
The boy refusde for fear of Marses hate,
Who threatned stripes if he his wrath did proue;
But she, in chafe, him from her lap did shoue,
Brake bowe, brake shafts, while Cupid weeping sate;
Till that his grandame Nature, pitying it,
Of Stellaes brows made him two better bowes,
And in her eyes of arrows infinit.
O how for ioy he leaps! O how he crowes!
And straight therewith, like wags new got to play,
Falls to shrewd turnes! And I was in his way.
Мій переклад
(сонет 17 з циклу "Астрофіл і Стелла" "Зорелюб і Зірка")
XVII
Матусю любу Купідон образив,
Бо в Марса, що з любові слабший став,
Він заново із луку не стріляв -
Щоб сили відновить, уже не вразив.
Хлопчак тоді відчув весь страх відрази:
Поров би Марс, якби гнів показав.
І материнську кару він дістав:
Зламала лук і стріли - плач одразу.
Його Природа-бабця пожаліла,
Дала два луки, що із Зірки брів,
Ще й безліч стріл в очах її зробила.
Як застрибав він! Як же він зрадів!
Знов вигадати б хитрість, ще й яку...
Мене тоді зустрів він на шляху.
Переклад 06.09.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2026
Sir Ph.Sidney. In nature, apt to like, when I did see Мій переклад
Оригінал:
XVI
In nature, apt to like, when I did see
Beauties which were of many carrets fine,
My boiling sprites did thither then incline,
And, Loue, I thought that I was full of thee:
But finding not those restlesse flames in mee,
Which others said did make their souls to pine,
I thought those babes of some pinnes hurt did whine,
By my soul iudging what Loues paine might be.
But while I thus with this young lion plaid,
Mine eyes (shall I say curst or blest?) beheld
Stella: now she is nam'd, neede more be said?
In her sight I a lesson new haue speld.
I now haue learnd loue right, and learnd euen so
As they that being poysond poyson know.
Мій український переклад
(сонет 16 з циклу "Астрофіл і Стелла" / "Зорелюб і Зірка")
XVI
Утворений я до захоплень схильним,
Красунь розкішних часто зустрічав.
Коли мій дух схвильований палав,
Себе вважав Любові я покірним.
Та, не знайомий з полум'ям тим сильним,
Яке хтось інший з болем відчував,
Я думав, що дрібницю він плекав.
Так судячи, собі лишався вірним.
І доки так із левеням я грався,
Побачив (проклятий? благословенний?)
Я Зірку. Чи достатньо вже зізнався?
В її красі - урок новий для мене.
Тепер, що є любов, я справді знаю.
Отруєний, отруту відчуваю.
Переклад 06.09.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2026
Sir Ph. Sidney. You that do search for euery purling spring Мій переклад
Оригінал:
XV
You that do search for euery purling spring
Which from the ribs of old Parnassus flowes,
And euery flower, not sweet perhaps, which growes
Neere thereabouts, into your poesie wring;
Ye that do dictionaries methode bring
Into your rimes, running in rattling rowes;
You that poore Petrarchs long deceased woes
With new-borne sighes and denisen'd wit do sing;
You take wrong wayes; those far-fet helps be such
As do bewray a want of inward tuch,
And sure, at length stol'n goods doe come to light:
But if, both for your loue and skill, your name
You seek to nurse at fullest breasts of Fame,
Stella behold, and then begin to indite.
Мій український переклад:
(сонет 15 з циклу «Астрофіл і Стелла» / «Зорелюб і Зірка»)
Ви, хто дзюрчання всюди звик шукати,
Яке б старий Парнас вам дарував,
Хто квітку не найкращу все ж зривав,
Щоб до своїх поезій долучати;
Хто словники так любить розгортати,
Щоб вірш ваш голосніше пробряжчав,
Кого Петрарка бідний надихав,
Щоб їм нове і власне вже співати,
Ви помиляєтесь: чуже тримає,
Свого натхнення вам не вистачає.
Вас змусять запозичення відкрить.
Проте, якщо шукаєте ви Слави,
Щоб ви любов і вміння показали,
На Зірку подивіться і пишіть.
Переклад 05.09.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2026
Оригінал:
XIV
Alas, haue I not pain enough, my friend,
Vpon whose breast a fiecer Gripe doth tire
Than did on him who first stale down the fire,
While Loue on me doth all his quiuer spend,
But with your rhubarbe words ye must contend
To grieue me worse, in saying that Desire
Doth plunge my wel-form'd soul euen in the mire
Of sinfull thoughts, which do in ruin end?
If that be sinne which doth the manners frame,
Well staid with truth in word and faith of deede,
Ready of wit, and fearing nought but shame;
If that be sin which in fixt hearts doth breed
A loathing of all loose vnchastitie,
Then loue is sin, and let me sinfull be.
Мій український переклад:
(сонет 14 з циклу "Астрофіл і Стелла" "Зорелюб і Зірка")
Мій друже, чи не надто я страждаю?
Жорстокіший Орел мене терзав,
Аніж того, який вогонь украв:
Всіх стріл Любові рани відчуваю.
Слова твої, мов ревінь, я приймаю
Й сумую більш, бо ти мені сказав,
Що я з бажанням тільки лихо взнав:
Я у гріхів болото потрапляю.
Якщо це гріх утворює мене,
Якщо він - у словах і вчинках правда,
Крім сорому - нічого не страшне
Для нього, і в серцях, що вірні, радо
Розпусту нищить він, цілком успішний,
Любов - грішить. Нехай я буду грішний.
Переклад 04.09. 2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2026
Оригінал:
Cupid, because thou shin'st in Stellaes eyes
That from her locks thy day-nets none scapes free
That those lips sweld so full of thee they be
That her sweet breath makes oft thy flames to rise
That in her breast thy pap well sugred lies
That her grace gracious makes thy wrongs that she,
What words soere shee speake, perswades for thee
That her clere voice lifts thy fame to the skies,
Thou countest Stella thine, like those whose pow'rs
Hauing got vp a breach by fighting well,
Crie Victorie, this faire day all is ours!
O no; her heart is such a cittadell,
So fortified with wit, stor'd with disdaine,
That to win it is all the skill and paine.
Мій український переклад:
(сонет 12 з циклу "Астрофіл і Стелла" "Зорелюб і Зірка"
В очах Зорі ти, Купідоне, сяєш,
Від кучерів її не врятуватись,
І губи повні — там ти звик ховатись,
Вона зітхне — й натхнення здобуваєш.
І милі груди пестити бажаєш.
Із нею ти не можеш помилятись:
Говорить так, щоб міг ти захищатись,
Як скаже мила — слави набуваєш.
Тому вважаєш, що вона — твоя,
Як ті, кому скоряється фортеця,
Кричать: "Здолали! Наше — щастя дня!"
Та ні. Цього не взяти легко серця.
Його боронять розум, гордовитість,
Щоб взять, уміння треба й тяжко битись.
Переклад 03.09.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2026
Я разговариваю с Петронием Арбитром
(имеется в виду персонаж романа «Quo Vadis» Г, Сенкевича)
Ах, барин распутный, ах, барин изящный!
Последних времен ты герой, не иначе.
Хотел уж взять Лигию в жены Виниций,
Но ты отсоветовал другу жениться,
И тем запустил ты романа движенье —
Чтоб принял твой друг новой веры ученье.
А ты оказался принять не способен.
Живешь, как желаешь, и этим доволен.
И ты посоветовал Рим сжечь Нерону,
Чтоб голос сберечь… Он запомнил, бесспорно.
Тебя осудить бы… но нет. Ты блистаешь,
Читателя к скуке ты не отпускаешь.
Ты больше, чем кажешься — этим приятен.
Жалеть тебя даже читатель согласен —
Того, кто умен был, но все же ошибся…
А в смерти отважной ты лучше открылся.
- Вот разбранила затем, чтоб похвалой мне окончить…
Что ж, оказался я прав: этого я ожидал.
Ты придираешься много — ведь хочешь со мной разговора.
Небезразличен тебе… кратко ответить хочу.
Меньше распутен, чем думаешь ты. Обо мне так читаешь,
К жизни подносишь ты текст — он же послушен вполне.
Что же, читай, как желаешь — порой похвалить ты захочешь.
Будет щедра похвала — я не противлюсь тому.
Мне не нужна твоя жалость: иначе ее понимаю.
Все же, коль дашь ты ее, не возражаю принять.
Прожил я так, как хотел — это правда, и не был ничтожен.
Большего сделать не смог… все же и меньшим не стал.
Порассуждай над ответом моим, и ты так развлечешься.
Я же теперь замолчу. Долго вещать ни к чему.
Долог ведь был мой роман, но для вас лишь отрывки остались.
Кто пожелает — читай. Кто как умеет — толкуй.
01, 02.09.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068313
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.09.2026
Sir Ph.Sidney. In truth, O Loue, with what a boyish kind. Переклад
Оригінал
XI
In truth, O Loue, with what a boyish kind
Thou doest proceed in thy most serious ways,
That when the heau'n to thee his best displayes,
Yet of that best thou leau'st the best behinde!
For, like a childe that some faire booke doth find,
With gilded leaues or colour'd vellum playes,
Or, at the most, on some fine picture stayes,
But neuer heeds the fruit of Writers mind;
So when thou saw'st, in Natures cabinet,
Stella, thou straight lookst babies in her eyes:
In her chekes pit thou didst thy pitfold set,
And in her breast bo-peepe or crouching lies,
Playing and shining in each outward part;
But, fool, seekst not to get into her heart.
Мій український переклад:
(сонет XI з циклу «Астрофіл і Стелла» / «Зорелюб і Зірка»)
11
Любове, справді, мов хлопчисько дієш,
Шляхи найбільш серйозні зневажаєш.
Як від небес найкраще здобуваєш,
Найкращого звідтіль взять не умієш!
Ти гарну книгу, мов дитя, відкриєш,
Із золотими сторінками граєш,
Або малюнки гарні розглядаєш,
Та глибини думок не розумієш.
Ти кабінет Природи споглядала,
В нім — Зірку, і в очах дитям зосталась.
У ямках щічок пастку влаштувала,
У грудях бавишся або сховалась.
Ти гратись, сяяти скрізь зовні можеш,
Проте до серця йти, дурна, не хочеш.
Переклад 02.09.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2026
Оригінал:
X
Reason, in faith thou art well seru'd that still
Wouldst brabbling be with Sense and Loue in me;
I rather wisht thee clime the Muses hill;
Or reach the fruite of Natures choycest tree;
Or seek heau'ns course or heau'ns inside to see:
Why shouldst thou toil our thorny soile to till?
Leaue Sense, and those which Senses obiects be;
Deale thou with powers of thoughts, leaue Loue to Will.
But thou wouldst needs fight with both Loue and Sence,
With sword of wit giuing wounds of dispraise,
Till downe-right blowes did foyle thy cunning fence;
For, soone as they strake thee with Stellas rayes,
Reason, thou kneeld'st, and offred'st straight to proue,
By reason good, good reason her to loue.
Мій український переклад:
(сонет 10 з циклу "Астрофіл і Стелла" / "Зорелюб і Зірка")
Ти, Розуме, приймати звик служіння:
Моїм Чуттю й Любові докоряєш.
Було б до Муз гори твоє тяжіння,
Ти тішиш, як Природи плід вживаєш.
Або спостерігай небес склепіння,
Навіщо ґрунт земний, твердий копаєш?
Облиш Чуття й чуттєве володіння;
Царюй в думках, Любов же вільну маєш.
З Любов'ю і з Чуттям хотів ти битись.
Вражав твій меч, Зневагу сипав гірко,
Проте простим ударам мав скоритись.
Як вразили тебе промінням Зірки,
Ти вклякнув, Розуме, і, наче винний,
Знаходиш, щоб любить її, причини.
Переклад 01.09.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2026
Оригінал:
Queen Virtues Court, which some call Stellaes face,
Prepar'd by Natures choicest furniture,
Hath his front built of alabaster pure;
Gold is the couering of that stately place.
The door, by which sometimes comes forth her grace,
Red porphir is, which locke of pearl makes sure,
Whose porches rich (which name of chekes indure)
Marble, mixt red and white, doe interlace.
The windowes now, through which this heau'nly guest
Looks ouer the world, and can find nothing such,
Which dare claime from those lights the name of best,
Of touch they are, that without touch do touch,
Which Cupids self, from Beauties mine did draw:
Of touch they are, and poore I am their straw.
Мій український переклад:
(Сонет 9 з циклу "Астрофіл і Стелла"/ "Зорелюб і Зірка")
IX
Чесноти-королеви двір, що звуть
Обличчям Зірки - то Природи діло.
Стіна передня - з алебастру, біла.
А дах - із золота, велична суть.
Ті двері, звідки привітання йдуть, -
З порфіри, а замок - ясна перлина.
Червоні з білим портики створила
Природа - щік ім'я вони беруть.
А з вікон гість небесний визирає,
І дивиться на світ даремно він,
Бо гідного хвали не відшукає.
Немає рівних по красі дивин.
Любов з красою вирішили стрімко:
Їм - цінність визначать, я ж - соломинка.
30-31.08.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2026
Оригінал:
VIII
Loue, borne in Greece, of late fled from his natiue place,
Forc't, by a tedious proof, that Turkish hardned heart
Is not fit mark to pierce with his fine-pointed dart,
And pleas'd with our soft peace, staide here his flying race:
But, finding these north clymes too coldly him embrace,
Not vsde to frozen clips, he straue to find some part
Where with most ease and warmth he might employ his art;
At length he perch'd himself in Stellaes ioyful face,
Whose faire skin, beamy eyes, like morning sun on snow,
Deceiu'd the quaking boy, who thought, from so pure light,
Effects of liuely heat must needs in nature grow:
But she, most faire, most cold, made him thence take his flight
To my close heart, where, while some firebrands he did lay,
He burnt vn'wares his wings, and cannot flie away.
Мій український переклад:
(сонет VIII з циклу "Астрофіл і Стелла"/ "Зорелюб і Зірка")
Любові бог вже рідну Грецію лишив:
Переконався, що серця суворі
Турецькі вразить він безсилий в горі.
У нас він в мирі зупинитись захотів.
Та тут північний холод сильний він зустрів
І кращої почав шукати долі:
Щоб діять, де б тепла знайшов доволі -
і на обличчі Зірки врешті він спочив.
Ця шкіра ніжна, світло у пітьмі -
це очі - хлопця вдало обдурили.
Він вирішив, що буде у теплі.
Проте краса її - холодна сила.
Перелетів до серця він мого
й лишився: крильця спалені його.
30.08.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2026
Оригінал:
VII
When Nature made her chief worke, Stellas eyes,
In colour blacke why wrapt she beames so bright?
Would she in beamy blacke, like Painter wise,
Frame daintiest lustre, mixt of shades and light?
Or did she else that sober hue deuise,
In obiect best to knitt and strength our sight;
Least, if no vaile these braue gleames did disguise,
They, sunlike, should more dazle then delight?
Or would she her miraculous power show,
That, whereas blacke seems Beauties contrary,
She euen in black doth make all beauties flow?
Both so, and thus, she, minding Loue should be
Plac'd euer there, gaue him this mourning weede
To honour all their deaths who for her bleed.
Мій український переклад:
(сонет VII з циклу "Астрофіл і Стелла"/ "Зорелюб і Зірка")
Коли Природа головне створила -
То очі Зірчині - чому ж вона
Яскраве світло чорним оточила?
Чи вишуканість так знайти змогла?
Чи темряву навмисно долучила,
Щоб наша зіркість сили набула:
Якби яскравість без борні світила,
Вона б не радість - сліпоту несла?
А може показати, як чарує,
Схотіла: начебто негарне - чорне,
Та навіть в чорноті краса панує?
Все так, Амурові ж - вбрання жалобне,
Щоб відтепер він завжди шанував
Тих, хто кохав і кров свою віддав.
27.08.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2026
Оригінал:
VI
Some louers speake, when they their Muses entertaine,
Of hopes begot by feare, of wot not what desires,
Of force of heau'nly beames infusing hellish paine,
Of liuing deaths, dere wounds, faire storms, and freesing
fires:
Some one his song in Ioue and Ioues strange tales attires,
Bordred with buls and swans, powdred with golden raine:
Another, humbler wit, to shepherds pipe retires,
Yet hiding royall bloud full oft in rurall vaine.
To some a sweetest plaint a sweetest stile affords:
While teares poure out his inke, and sighes breathe out his
words,
His paper pale despaire, and pain his pen doth moue.
I can speake what I feele, and feele as much as they,
But thinke that all the map of my state I display
When trembling voyce brings forth, that I do Stella loue.
Мій переклад:
(Сонет 6 з циклу "Астрофіл і Стелла"/ "Зорелюб і Зірка")
Як музу хтось розважити бажає,
Про страх надії каже й про відмови,
Що райське щастя й біль пекельний знає,
Життя як смерть, холодний жар - ось мова.
Хтось про Юпітера веде розмову:
Там бик, там лебідь, золотий дощ сяє.
Хтось до пастуших співів відступає,
Та скромність ця приховує корону.
Хтось, скаржачись, бажає стиль шукати:
В чорнилах - сльози, каже, щоб зітхати,
Блідий папір, перо ж їх біль штовхає.
Так, як вони, я можу говорить.
Все висловлю, як голос мій тремтить
І видаю, що я Зорю кохаю.
26.08.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2026
Оригінал:
III
Let dainty wits crie on the Sisters nine,
That, brauely maskt, their fancies may be told;
Or, Pindars apes, flaunt they in phrases fine,
Enam'ling with pied flowers their thoughts of gold;
Or else let them in statlier glorie shine,
Ennobling new-found tropes with problemes old;
Or with strange similes enrich each line,
Of herbes or beasts which Inde or Affrick hold.
For me, in sooth, no Muse but one I know,
Phrases and problems from my reach do grow;
And strange things cost too deare for my poor sprites.
How then? euen thus: in Stellaes face I reed
What Loue and Beautie be; then all my deed
But copying is, what in her Nature writes.
Мій український переклад:
(сонет 3 з циклу "Астрофіл і Стелла" / "Зорелюб і Зірка")
3
Для хитрунів це - дев'ять муз вітати,
Щоб краще про любов свою сказать,
Чи Піндаровим мавпам - прикрашати
Рядки, сенс золотий квіткам - вкривать.
Або величніше їм сяйво мати,
Хоч сенс старий, слова нові шукать,
Або подібність дивну додавати,
З країн далеких трави й звірів брать.
У мене Муза є лише одна,
Слова і сум дає мені вона.
Мій бідний дух за дивне платить більше.
То що ж? В обличчі Зірки я читаю,
Що є любов, красу тут зустрічаю.
Те копіюю, що Природа пише.
25.08.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2026
Про двох друзів (за мотивами слова 5 Києво-Печерського Патерика)
Оповідають притчу про двох друзів,
Які хотіли вірність зберегти:
Вони священною вважали дружбу.
І ось удвох прийшли вони до церкви,
Побачили там радість, чули співи
І Богородиці спокійний погляд
Зустрівся з поглядами їх. Тоді
Засяяла ікона дивовижним
Прекрасним світлом. Плакать спонукала
Ікона друзів вражених. Вони
Заприсяглися дружбу зберігати:
Що стануть, мов брати, на віки вічні,
Ділитимуть і щастя, і нещастя.
Один з цих друзів мав малого сина.
Із часом розхворівся друг, слабкий став,
Дав сина другові на виховання,
Щоб як про рідного той піклувався -
Адже тепер був хлопець наче небіж
Для названого брата свого батька.
Роздав майно і наділив убогих
Той хворий батько, та великі гроші
Він залишив і синові у спадок,
А друг його мав гроші зберігати,
Допоки вихованець не зросте.
Розпорядився батько й вмер невдовзі.
І плинув час. Зробився спадкоємець
Із хлопчика малого юнаком,
Та дядько названий схотів дурити
Його і спадщину лишити в себе.
Образою для юнака було це,
Проте наполягав підступний дядько.
Молодий:
Якщо не хочеш ти всього віддати,
Віддай мені принаймні половину
Того, що заповів мій любий батько,
Не половину - то нехай третину,
А як не хочеш - то десяту частку.
Старий:
Даремно просиш. Я не маю спадку
Для тебе. Бідарям роздав твій батько
Все те, що мало б стать твоїм багатством.
Даремно просиш. Наділить не можу.
До церкви молодий старого кличе:
Як правду каже, то хай присягнеться,
Як присягалися у дружбі з батьком.
Ось церква знов і знов свята ікона,
І Богородиці спокійний погляд.
Хотів поцілувать підступний дядько
Її, але зробить не може кроку,
Наблизитись не може до ікони
Тієї, на якій він присягався
Колись, що чесним, вірним другом буде,
Біля якої, вражений, він плакав.
- Я винуватий, - каже. - Спадок - твій.
Візьми його й розпорядись, як схочеш.
Я ж, грішний, стану відтепер молитись,
Благати, щоб мій гріх тяжкий простився.
Нам щиро про дива оповідають,
Одне з них - як дивилась Мати Божа.
Я каюся - бо погляд її змусив.
21.08.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2026
Ось вечір. Він уже піти готовий,
Поступиться він ночі місцем скоро.
Він - тихі голоси, та ще не тиша.
Нагадує цей вечір пісню ніжну,
Яка в чиїйсь кімнаті ще лунає
І про добра бажання нагадає.
А завтра ранок спершу буде схожий
На дівчину, якій вже спать негоже.
13.08.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2026
Від перекладачки. Я зовсім не знала про цю поетку з Харкова. Дізналася про неї з книги про М.О. Лукаша, з яким вони були у дружніх стосунках, тому в книзі вміщено її нарис про нього російською - досить сильна проза. Стала шукати вірші І. Мельницької в Мережі, вони теж сподобалися. Тому вирішила один з віршів перекласти.
И.Мельницкая. Не говори о смерти. Замолчи! український переклад.
Оригінал:
Инна Мельницкая (1925 - 2020)
Не говори о смерти. Замолчи!
Еще не время говорить о смерти.
Пусть обозначен адрес на конверте,
И жизнь горчит, как сизый чад свечи, –
Она не выбор, а суровый долг,
А смерть, как трусость, – повод к укоризне.
Запомни: враг – пускай их целый полк! –
Не должен ликовать на нашей тризне.
Души ленивой песней не согреть.
Ступай вперед – и я пойду по следу.
Мы жить должны, чтоб одержать победу:
Лишь победив, мы можем умереть!
Мій український переклад:
Інна Мельницька (1925 – 2020)
Не говори про смерть тепер. Мовчи!
Не скоро говорити доведеться,
Хоча вже на конверті є адреса
Й життя, мов свічки сизий чад, гірчить, –
Воно обов'язок, не вибір, ні.
Неначе боягузтво, смерть картають.
А вороги – полк цілий ворогів! –
На нашій тризні свята хай не мають.
Душі пісням лінивим не зігріти.
Іди вперед – а я наздоганяю.
Щоб нам перемогти, ми жити маєм:
Життя звитяжцям тільки відпустити!
Переклад 12.08.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2026
Ось дивак, не перший, не останній.
Пам'ятають друзі вчинки гарні:
То він вдало розважає жартом,
То комусь віддасть свою кімнату,
То дотепний вірш імпровізує,
То комусь він вірш відредагує.
То відважно спокушає долю:
Згоден йти за іншого в неволю.
Легко він одягнений у холод,
Має він до слова справжній голод
І сидить в бібліотеці довго.
Від війни він має рану в ногу.
Що він робить? Він перекладає.
Кажуть, двадцять дві він мови знає.
А переклади його чарують,
Слова велич і красу дарують.
Посередник - будівничий гарний.
Добрий це дивак і майстер славний.
11.08.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2026
Пам'яті А.Б. Солов'яненка
(на мотив пісні з його репертуару "На горі діброва")
Ось голос високий, ось голос великий.
І вдома прославлений він,
і в світі широкім подяку теж має,
одна він з коштовних дивин.
Спокійно казав він, відверто казав він
про те, що дізнавсь від життя:
що має співак особистістю бути
і створить тоді майбуття.
Нехай його знають, нехай будуть вдячні,
шанують, бо вартий того.
Прожити зумів він як справжня людина
й творцем був мистецтва свого.
01.08.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2026
Жара, как дама важная, сидела,
смирив надменной властью дух и тело.
Ты, ливень, - смех. Обрушен с высоты,
Как объявленье важной простоты.
Грохочешь ты, и думать веселее:
Жара была, чтоб ты пришел за нею.
04.07.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065124
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.07.2026
Трапляється: холодний квітень, злий.
без звичних вже веселощів пестливих.
Трапляється, що сніг іде густий
і ображає правила сміливо.
Трапляється, що нас квітневий сум
Помітно роздратовує, дивує...
Та - Квітень він. І дотеп є для дум.
Хоча й сумуючи, він все ж жартує.
Трапляється: про горе розмовлять
Він буде, жарти сиплячи в розмову...
Сильніше буде так. Звичайним стать
Він може, пестячи теплом нас знову.
01.05.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2026
Апрель бывает холоден и зол
Без яркого привычного веселья.
Бывает, что и снегу он нашел,
И оскорбляет правила смелее.
Порою грусть его со всех сторон
Заметна, раздражает, удивляет...
Но он - Апрель. И остроумен он.
Пусть и грустя, он шутку призывает.
Бывает, что о горе говорит
Он, шутками рассказ перемежая...
Сильнее будет так. Обычный вид
Он может и вернуть, теплом лаская.
01.05.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064799
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.06.2026
Летняя ель
Мессией на Голгофе будешь,
А я держу мое дитя.
Л. Костенко, Свят-вечір, перевод мой
Уж близится, уж греет лето
(Взгляни-ка в календарь теперь).
Танцуя от призывов ветра,
В окошки дома смотрит ель.
Она была малышкой раньше,
Ее запомнили такой.
Не веселится и не страждет
С зеленой бархатной рукой.
Одной, другой... Она - близ окон...
Один, другой и третий ряд...
Им мир людей несхожих соткан,
Что мыслят, смотрят, говорят...
Но ель им протянула ветви,
Неузнанная, но глядит.
И, отвечая снова ветру,
Склонилась чуть и говорит:
"Хозяйкой праздника большого
Была я. Кончен он сейчас.
Что, ожидаете вы слова,
Каким предстанет новый час?
Вы помните, что праздник - в прошлом,
Вернуться должен через год.
Обычным был он - не был пошлым.
А что теперь за ним придет?
Не обзывайте злой и странной
За то, что нынче промолчу.
Понятно: не хочу обмана,
Зря обнадежить не хочу.
Но ни к чему и зря печалить:
ведь можно радость отыскать.
Коль будущность не мне исправить,
Не мне надежду отнимать.
Что ж, в новый праздник буду елью,
Когда еще смогу стоять...
Ответ мой скучен. Но точнее
Пока бессильна предсказать".
07.05.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064764
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.06.2026
"Ходи зі мною!" - тихо мовить вірш.
Не тягне за собою йти скоріш,
Та викличе бажання почитати,
Немов на хвилі до небес злітати.
11.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2026
"Пойдем со мной" - стихи негромко скажут.
Не то чтоб сразу следовать обяжут,
Но вызовут желание читать,
Как будто к небу на волне взлетать.
11.06.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064704
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.06.2026
О двусмысленной репутации иных героев
Герой немил бывает, коль победа
Страданием досталась непременно.
Но он среди героев должен быть,
Пока ее удастся сохранить.
17.04.2026
О слишком большой цене достижений
Страданье - достижения цена.
К платившим знает жалость пусть она.
17.04.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064519
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.06.2026
Про двозначну репутацію деяких героїв
Герой немилий нам, коли ціна
Його досягнень надто вже страшна.
Та має все ж героєм він вважатись,
Допоки перемозі - зберігатись.
17.04.2026.
Про надто велику ціну досягнень
Страждання - це досягнення ціна.
Нехай жаліє платників вона.
17.04.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2026
Ганьби не бійся. Той, кого ганьблять,
Трапляється, честь вміє поважать
Більш, ніж ті, хто ганьбить. Так може статись.
Причина є й від слави відвертатись.
17.04.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2026
Позор не страшен. Тот, кто заслужил,
Бывает, честью больше дорожил,
Чем обвинивший. Не всегда, но правда.
Страшиться прославлений больше надо.
17.04.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064459
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.06.2026
Игра звуков
после прочтения детских стихов Николая Винграновского
Тень катит кот, а зайчик замечтался.
На небе нежном невесть кто являлся,
Чтоб радостную сказку размотать
И маленькому "Милый мой!" сказать.
13.06.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064405
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.06.2026
Гра звуків
після читання дитячих віршів Миколи Вінграновського
Тінь котить кіт, а зайченя замріялось.
У небі ніжнім дехто є - чарує ось,
Щоб казку радісну нам розмотати
Й маленькому "Ти милий мій!" сказати.
14.06. 2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2026
Оригінал:
Іде кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Коли чує він: зима
Його біла підзива.
— Ти чого йдеш через лід
І лишаєш чорний слід?
— Бо я чорний,— каже кіт,—
Я лишаю чорний слід.
Коли ж біла ти сама,
То білій тут дотемна.
І пішов кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Стала зимонька сумна:
За котом ішла весна!
My English translation:
There's a cat. To dinner he is going,
leaving black footprints on the ice.
His dark colour he is showing.
Then he hears a white winter's call.
She is not content with what he is doing at all.
She says: "Tell me, why are you going
and leaving black footprints on the ice?
Blackness is growing".
"I'm but black", the cat says. "That is how I live.
Black is just the colour of footprints that my paws leave.
I am black, and you, winter, are white.
Keep your colour, stay white until night".
And the cat went to where he was going,
leaving black footprints on the ice.
His dark colour he was showing.
And winter became sad,
for it was spring that followed the cat.
Translation on 19.06.2026
Що робив штучний інтелект: редагував лексику, а саме переклад слова "слід" (там є декілька варіантів) і перевіряв правильність граматики. Остаточний варіант обирала я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064370
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.06.2026
Оригінал:
Ірина Жиленко
ВЕСНА. ОДА РАДОСТІ
Так грізно й негрізно живеться мені!
Фіранка рум'янить обличчя стіні.
І плаття моє білосніжно розквітло -
біжу по воді нареченою світла.
На мить (чи на вічність?)
розмаяло втому
квітучою гілкою, сонцем і громом.
Я - світло, я - вітер, я - біг по піску,
Я - дріж золотий, що поймає ріку.
Я - та, що на ранок збиває вогонь
з плечей, і очей, і з веселих долонь.
І жарко танцює в зеленому світлі,
І синьо тече по зеленому світу.
Мені б зараз натовп - плечем до плеча!
Щоб хором сміятись і хором кричать.
І плакать від щастя, і хрипнуть, і бігти,
зростать у собі екстатично, як вихор.
Мені б зараз - тишу - плече до плеча.
Щоб вірші писати і легко мовчать.
І плакать від щастя, і жити, і дихать,
зростать у собі екстатично, як вихор.
І, синє вікно розчинивши у біле,
схопитись за серце - бо свиснули стріли
веселого сонця крізь зливу багряну.
Я падаю в сад, затискаючи рану.
О захват! О сміх екстатичний! О дзвін!
О трави - обличчям в заграви колін!
О крові моєї багряний літак,
котрому довіку літать і літать,
усі обминаючи аеродроми,
наповнюють стіл лопотінням і громом.
Забути всі "ні"!
Тільки "так" і весна!
Бо іншого світу немає для нас.
У джинсах блакитних і в білому светрі
сідаю за стіл, розгортаючи нетрі
веселого ґвалту й печальних жалів.
Пишу. І сміюсь. І живу на землі!
My English translation:
Iryna Zhylenko
Spring. Ode to Joy
I live with so much stricking fire and with no fire at all.
There's a curtain, it creates a blush on the wall.
And my dress is blooming, it's clear like snow,
it's all white.
I'm running on the water, I'm the bride of light.
For a moment (or for eternity?) my tiredness is gone, there's no other.
It is dispelled with a blooming branch, with sun and with thunder.
I'm light, and I'm wind, I'm running on the sand,
I'm golden shivering, that will catch a river, that's set.
I'm the one that brushes fire off my shoulders and from my eyes,
and from my cheerful hands for mornings,
and who dances a hot dance in green light,
and who flows, coloured blue, in a green world, and keeps flowing.
I need a crwod now, to stand as close as possible,
for us to laugh all together, and to shout all together,
and to cry happily, and to hoarsen, and to run,
to grow in ourselves with ecstasy, as wind does. So it might be done.
I need quietness now, to stand as close as possible,
for me to write verses and to be silent easily,
and to cry happily, and to live, and to breathe,
to grow in ourselves with ecstasy, as wind does. So it is.
I'd like to open the blue window into whiteness,
and to clutch at my heart,
for the arrows of cheerful sun have whistled through the purple rain.
I'm falling into the garden, holding my wound, almost slain.
Oh, my excitement! Oh, my extatic laughter! Oh, ringing!
Oh, grasses, turned to the glow of my knees! So it is happening!
Oh, the purple airplane of my blood,
that is destined to continue the flight,
passing by all the airfields, this way or another,
filling my table with babbling and thunder.
Forget all the "no's!" There are only "yes's" and spring!
For there is no other world where we might be living.
I'm wearing blue jeans, and my sweter is white.
I'm writing at the table, and opening a thicket wide.
That is the thicket of regrets and of cheerful noise.
I write. And I laugh. And I live on the Earth!
Translated on 18.06.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064368
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.06.2026
Пісні є про світанок, і чимало.
Якісь із них не швидко помічали,
Та цінні всі для того, хто їх склав
І в них своє бажання світла вклав.
09.06.2026
Чимало є пісень про захід сонця,
Як погляд був прощальний у віконце
Чи просто з неба... Втримати несила,
Та заворожить мить, для слова мила.
09.06.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2026
Найдется много песен о рассвете.
Бывают незаметны песни эти,
Но дороги тому, кто их сложил,
Свое желанье света в них вложил.
09.06.2026
Немало в мире песен о закате,
Прибавят и еще к прощальной рати.
Не удается солнце удержать -
Но можно о мгновении сказать.
09. 06. 2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064315
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.06.2026
Оригінал
Все я знаю, коли я помру
Стану гномом в атласнім жилеті,
По мені буде гном'ячий труд
Золотить на сервізах букети.
Не герой, не пророк, не мудрець,
Що я вмію? Сміятись і плакать.
Пломенітиме мій каптурець
Між бокалів, як квіточка маку.
Я любитиму цукор і кмин,
Малиновий лікер і гостинці,
Серед довгої мами-зими
Буду спать в порцеляновій скриньці.
Я навчуся хороших манер,
В порцелянових дам делікатних,
Заведу собі тростку й лорнет.
А також - цвіркуна-музиканта.
І з маркізом зіграю в пікет,
А з маркізою вивчу дуетик,
І тихенько поскаржусь валету,
Що безсмертя моє залегке.
І століття, і друге, і третє,
В час, коли за віконечком сніг
У старенькім картатім жилеті
Буду жити на радість поетам
І малятам казки бубоніть.
О, не плачте, живі, по мені...
Мій переклад англійською:
I know it all. When I am dead, I will
become a dwarf who wears a satin waistcoat.
I will enjoy a lot the dwarf's labour,
that is painting the bouquets on tea sets with gold.
I'm neither a hero, nor a prophet, I'm not wise.
What can I do? I can only laugh and cry.
I will have a red hood looking like a poppy.
When I am among vineglasses, it will shine.
I will enjoy sugar and caraway,
And raspberry liquor, and take many sweets.
When mother the long winter conquers its way,
It will look into a porcelain box and see how the dwarf sleeps.
There will be tactful porcelain ladies
Who will teach me, and I'll have good manners.
When with a walking stick and lorgnette, I will look amusing,
And besides, I'll find a cricket, who will play music.
I will play a piquet with a marquis,
And I'll learn a nice duet with a marchioness,
And I'll complain softly to a jack,
that my immortality is too easy, no more, no less.
A century will pass, and another, and one more...
There will be snow behind the window,
And I will live in my old squared waistcoat.
Poets will like the way to inspiration that I'll show,
And children will listen to the tales that haven't been told.
You, who are alive, do not mourn me...
Translation 16.06.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064261
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.06.2026
Может ли смех быть бедой? Да, бывает,
Если душа издеваться желает,
Если она от добра отречется
И насмехаться со злобой возьмется.
Случай другой часто припоминают:
Если душе слез уже не хватает,
Хочет то выразить, что не дается
И, пустоту заполняя, смеется.
Могут ли слезы быть счастьем? Бывают.
Всякий припомнит такое, кто знает.
Чтобы не мог смех с издевкой явиться,
Слезы от радости могут пролиться.
10.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064208
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.06.2026
Поэт поэту может быть судьей
Не сострадательным, немилосердным,
К строке придраться, к выбранному слову -
Сурово указать на недостатки.
Читатель-непоэт добрей бывает:
Не станет он браниться - восхитится
И перечтет, другим читать предложит
И радостно достоинства расхвалит.
Поэт судить по-своему берется:
Свой опыт он в труде припоминает,
Ошибки те, что пережил, заметив.
Читатнль-непоэт подарок примет
Иль властью слова покорен без спора.
04.06.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064207
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.06.2026
Я - время. Жизней я людских художник.
Творю изображения событий.
Что прилижается. должно постигнуть,
Что нынче. завтра что, а что - позднее.
Рисунок может быть и не по нраву:
Всем угождать - и тяжело. и скучно.
А может тем же самым вдохновлять он:
Не вышло что-то - поменяем. значит.
Не думайте, что не могу менять я
того, что вам противно на рисунке.
Представьте вы характер изменений
точнее, и тогда возьмусь работать.
Не думайте, что тучи я отвергну,
когда для вас приятна в небе ясность.
За тучами найду я вдохновенье,
Найду и в грозах, бурях. Их не брошу.
Представьте лучше вы себе дорогу
И думайте: всегда движенье - лучше,
Чем просто так стоять. И вас потешу.
Пусть новые вас удивят пейзажи!
05.04.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064157
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.06.2026
Я час і я - людських життів художник.
Зображення подій творю постійно.
Що наближається. спіткати має.
Що нині. завтра що. а що - пізніше.
Не до вподоби може буть малюнок:
всім догоджати - важко. як і нудно.
А може він тим самим надихати:
не вийшло щось - то поміняти треба.
Не думайте. що змінювать не можу
Того. що вас дратує на малюнку.
Ви уявіть собі характер зміни
Точніше, а тоді я попрацюю.
Не думайте, що зневажаю хмари,
Коли для вас приємна в небі ясність.
За хмарами - також моє натхнення,
як і у грозах, бурях. Їх не кину.
А краще уявіть собі дорогу
і думайте, що рух - це завжди краще,
ніж просто так стояти. Вас потішу.
Нехай нові пейзажі вас здивують!
05.04.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2026
Политическая рифма
Вот еще одна из рифм хитростей: дипломат и ад.
Дипломаты ведь, стоит признать, часто ложь говорят,
но мешая с правдой и веря, что это необходимо.
Ведь они - исполнители. Могут порой бить и мимо.
И хоть известен стишок о шалаше и об атташе,
Рифму с адом все же запомнить придется уже.
Но добавить еще для точности не помешает:
Дипломаты порой остальных от ада при жизни спасают.
21.04.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064115
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.06.2026
Один поет кохану вихваляє
і відмовляється від простоти.
Подібність любій хоче він знайти
І між найвищого лише шукає.
А інший жарт серйозний обирає,
Від лестощів бажає геть піти.
Банальностей не схильний берегти:
Говорить про просте, немов співає.
Кохані - різні, тож їм обирать
Не треба, а читач обрати може.
На небо щось, а щось - на землю схоже...
Як щирість за красою відшукать?
За грою слів - любові глибина.
Ховається, та світло шле вона.
15.04.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2026
Пам'яті Януша Корчака
Відважний майстре добрая людино
Усім ви в горі нагадать змогли:
Добро існує, хоч лиха година.
Проте Мацюся ви навіщо вбили
рукою друга? Це ж кінець сумний.
Жорстоко з ними обома вчинили.
Міг далі жити ваш король малий.
Міг працювати, малювать, любити...
Щасливим бути.. втрати біль тяжкий!
Ви змалювали: він умів простити
і цим шляхетність духу показав.
По-різному герої можуть жити
і автори... Буває, що спіткав
кінець. як в книзі, автора - чи майже
такий. Нагода, щоб читач згадав
героя - і про спільні риси каже.
коли смерть, в чомусь схожу. автор прийме.
Порівнюють тут жваво, не інакше.
Від натовпу хтось, хтось - в двобої гине,
Хтось у виставі хворого зіграє
удаваного - і земля поглине.
Чи долі жарт, чи книга так вітає.
Щоб спромоглось життя твір нагадати?
Є думка. Вибору для всіх немає.
Ви не від друзів мали смерть прийняти -
від ворогів. Та з дітьми прийняли,
яких би не змогли ви врятувати.
Так високо ви справи підняли.
Проте не зможе ваш читач забути
й Мацюся смерті.. Стільки днів спливли,
з'єдналися в роки... Як далі бути?
Тут суперечку важко подолать.
Як читачеві біль свій проковтнути?
Нехай героя будуть пам'ятать
Нехай його, жаліючи, згадають
Як буде лиху час протистоять...
Нехай шанують вас й не забувають!
15.04.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2026
Памяти Януша Корчака
Отважный мастер, добрый человек,
хорошего вы много совершили,
напомнив о добре в жестокий век.
Но Матиуша вы зачем убили
рукою друга? Ведь печально столь.
С обоими жестоко поступили.
Ведь жить мог бывший маленький король.
Рабтать мог бы, рисовать, любить...
Он мог быть счастлив...но утраты боль!
Вы показали: он умел простить,
и этим высказал он благородство.
По-разному с героем может быть
И с автором... Порою доведется
похожую смерть автору принять
Иль не вполне, но все-таки возьмется
Читатель о герое вспоминать,
когда похожую смерть автор примет,
Сравнение захочет обсуждать.
Кто от толпы, кто на дуэли гибнет,
Кто - театральному спектаклю вслед,
Сыграв больного мнимого, в гроб снидет.
Судьбы ли шутка, книги ли привет,
Что жизнь напомнила произведенье?
Есть мысль. Единого ответа нет.
Не от друзей вы приняли мученье,
но от врагов. Но приняли с детьми,
которым не смогли бы дать спасенье.
Возвысили вы так дела свои.
Но кто о вас прочтет однажды, вспомнит
И Матиуша смерть... Проходят дни,
Сливаются в года, в века... Заспорит
читатель с книгой: ведь странна порой.
"Уж лучше б жил!" - порой читатель молвит.
Пусть помнится ваш царственный герой,
Пускай его, жалея, вспоминают,
Как будет время для беды другой...
Пускай вас чтят и вас не забывают!
12.04.2026 Пасха
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064015
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.06.2026
Ліричний герой пана Списотруса просить прекрасного друга після його смерті пам’ятати його вірші.
Sonnet XXXII
If thou survive my well-contented day,
When that churl Death my bones with dust shall cover,
And shalt by fortune once more re-survey
These poor rude lines of thy deceased lover,
Compare them with the bettering of the time,
And though they be outstripp’d by every pen,
Reserve them for my love, not for their rhyme,
Exceeded by the height of happier men.
O, then vouchsafe me but this loving thought:
‘Had my friend’s Muse grown with this growing age,
A dearer birth than this his love had brought,
To march in ranks of better equipage:
But since he died and poets better prove,
Theirs for their style I’ll read, his for his love.’
Як мій день спокою переживеш,
Коли кістки смерть порохом вкриває,
Ти, може статись, ще раз розгорнеш
Незграбне, що я, люблячи, складаю.
Це порівняєш з тим, що час привніс,
І збережи не найгарніші вірші
Ти за любов, не внаслідок тих рис,
Що кращі у поетів щасливіших.
Мені ж прошу з любов’ю присуд дать:
«Якби із часом Муза ще зростала,
Друг міг би й досконаліше писать:
Між перших буть Любов би спонукала.
Та він умер… Що ж, я вшаную знов
Красу їх слова — і його любов».
Переклад 02.06.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2026
Ліричний герой пана Списотруса просить любов зміцнюватися після тимчасової розлуки.
Sonnet LVI
Sweet love, renew thy force; be it not said
Thy edge should blunter be than appetite,
Which but to-day by feeding is allay’d,
To-morrow sharpen’d in his former might:
So, love, be thou; although to-day thou fill
Thy hungry eyes even till they wink with fullness,
To-morrow see again, and do not kill
The spirit of love with a perpetual dullness.
Let this sad interim like the ocean be
Which parts the shore, where two contracted new
Come daily to the banks, that, when they see
Return of love, more blest may be the view;
Else call it winter, which being full of care
Makes summer’s welcome thrice more wish’d, more rare.
Любове мила, будь міцніш! Невже
Грубіше лезо, ніж бажання, маєш?
Сьогодні ти наситилася вже,
А завтра гостроту знов здобуваєш.
Такою будь, любове. Нині дай
Очам на що дивитись аж до втоми,
А завтра знов дивись і не вбивай
Любові духу. Знищиш перепони!
Мов океан, сумна розлуко, будь,
Що молоде подружжя розділяє:
Щодня на берегах вони і ждуть,
Коли їх зустріч ще ясніш засяє.
Чи мов зима будь, клопіт чий неситий
Утричі збільшить вроду й розкіш літа.
27, 28.05.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2026
Ліричний герой пана Списотруса сумує за померлими друзями.
Sonnet XXX
When to the sessions of sweet silent thought
I summon up remembrance of things past,
I sigh the lack of many a thing I sought,
And with old woes new wail my dear time's waste:
Then can I drown an eye, unused to flow,
For precious friends hid in death's dateless night,
And weep afresh love's long since cancell'd woe,
And moan the expense of many a vanish'd sight:
Then can I grieve at grievances foregone,
And heavily from woe to woe tell o'er
The sad account of fore-bemoaned moan,
Which I new pay as if not paid before.
But if the while I think on thee, dear friend,
All losses are restored and sorrows end.
Коли солодких мовчазних думок
Скликаю суд, бажаючи згадати,
Я бачу, що нема вже багатьох,
Мав прикрості - то скаргам ще зростати.
Не звик я плакати, проте тоді
Оплачу друзів, що їх смерть сховала
У ніч безмежну. Слізоньки нові
Проллю за любими, що вже сконали.
І за минулим знов тоді мій сум,
Переживаю знов колишні втрати
І підсумок роблю гірких цих дум,
І знов плачу - мов не здійснив ще плати.
Та як тебе згадаю, милий друже,
Всіх повернув і серце вже не тужить.
31.05, 01.06.2026.
Ліричний герой пана Списотруса вважає, що прекрасний друг — поєднання всіх друзів, яких у нього вже немає.
Sonnet XXXI
Thy bosom is endeared with all hearts,
Which I by lacking have supposed dead,
And there reigns love and all love's loving parts,
And all those friends which I thought buried.
How many a holy and obsequious tear
Hath dear religious love stol'n from mine eye
As interest of the dead, which now appear
But things removed that hidden in thee lie!
Thou art the grave where buried love doth live,
Hung with the trophies of my lovers gone,
Who all their parts of me to thee did give;
That due of many now is thine alone:
Their images I loved I view in thee,
And thou, all they, hast all the all of me.
У грудях ти усі серця зібрав -
Усіх, кого померлими вважав я.
Суцільний світ любові там постав,
Там - друзів всіх утрачене єднання.
І скільки я прощальних сліз пролив:
Любов до того спонукала щира.
Так друзям я віддав, що завинив...
Твоє, втім, серце зниклих прихистило.
Ти - та могила, де любов живе,
Трофеї друзів бережеш сердешних.
Частки з'єднали - віддали мене,
Що багатьох було - тобі належить.
В тобі - ті образи, що я любив.
Ти їх з'єднав й мене цим підкорив.
01.06.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2026
Выпьем-ка за кису
(на мотив Бернса и Лукаша)
Выпьем-ка за кису!
Пусть здорова будет,
Дольше пусть она живет
И на радость людям.
Не простая госпожа -
В свите королевской.
Смотрит ведь на королей,
ей - с почетом место.
Не игрушка она, нет -
госпожа, хозяйка.
Дом умеет охранить
от угрозы гадкой.
Хоть умеет поиграть
И учить нас станет.
Как ведет себя она,
Пусть понаблюдают.
Сладкое мяуканье,
Ум заметен в глазках...
Вот царица ночи,
Что пришла из сказок.
Выпьем-ка за кису!
Пусть здорова будет,
Дольше пусть она живет
И на радость людям.
14.04.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063616
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.06.2026
Вип'ємо за кицю
(на мотив Бернса і Лукаша)
Вип'ємо за кицю,
Хай здоров'я має!
Довше хай вона живе,
всіх нас розважає.
Киця - пані непроста,
почет королівський:
дивиться на королів
і підходить близько.
Ні не іграшка вона -
пані, господиня.
Вміє хату берегти
від лихої днини.
Хоч уміє гратися,
вміє і повчати.
Як поводиться вона,
слід спостерігати.
Муркотання гарнеє
і розумні очі...
Так поводиться вона,
як цариця ночі.
Вип'ємо за кицю,
Хай здоров'я має!
Довше хай вона живе,
всіх нас розважає.
05.04.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2026
В честь сэра Вальтера Скотта
Была гроза, гром громыхал
И в поле мальчуган лежал.
Ему тот гром не страшен был,
Не плакал мальчик, а хвалил.
И, услыхав удар опять,
Стал бить в ладоши и кричать:
"Еще! Еще!"
Срок наступил - он стал писать,
Героев прошлых воскрешать.
Он и разбойника хвалил,
Коль благородство тот явил.
Читатель, что талант признал,
романов новых ожидал:
"Еще! Еще!"
Писал и о бунтовщиках,
и об умерших королях.
Смог прошлое он приближать,
исследовать мог, сочинять.
И поясненя давал,
зачем вот так он написал:
"Еще! Еще!"
Ему и подражать взялись:
ученики легко нашлись,
его приемы подхватив
и что-то новое открыв.
Преемник дело продолжал...
Так получил развитье жанр.
Еще! Еще!
Считал он, что несет успех
в романах равенство для всех.
Пусть слава друга дорога,
Чрезмерно не унизь врага...
Пусть будут для тебя равны,
на них гляди с одной стены.
Еще! Еще!
Но мир умел он похвалить.
Не всякий сможет то ценить,
Но все же он умел призвать
Не ссориться, а обсуждать
Коль есть различия черты.
Совет разумной простоты.
Еще! Еще!
Не всякий согласится с тем.
Писатель - не учитель всем,
Не всех дано и развлекать...
Но пусть не бросят пировать
И храбрый Ричард, и брат Тук,
И Робин Локсли - третий друг.
Еще! Еще!
01.04.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063583
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.06.2026
На честь Роба Мосгілла, поета
Співай Мосгілле-веселун
хай довше славним будеш!
Дівчата вибачать усе
за те що ти їх любиш!
Мосгілле вмієш жартувать
ти ще й не завжди вірний...
Проте як схочеш похвалить -
пробачать неодмінно.
Свободу хочеш прославлять
і кличеш до братерства...
Ну як вважать невірністю
такий твій вибір серця?
Буваєш і суворим ти
та ще й несправедливим...
Це знають читачі нудні.
Ти - друг для друзів милих.
І спів веселих злидарів
умів ти записати:
бо знає той хто взнав біду
як на свій лад співати.
Улюбленець давно вже ти,
і люд не забуває,
як твій простий дзвінкий рядок
на музику лягає.
Співай Мосгілле-веселун
хай довше славним будеш!
Дівчатам любо пригадать
як вірно ти їх любиш!
31.03.2026
Мосгілл - прізвисько Роберта Бернса за назвою ферми
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2026
Перекажіть-но вірші, та чужі.
Ні не перекладайте не читайте
на пам'ять. Розкажіть лише про те
що в них сподобалось що відштовхнуло
що зрозуміло і незрозуміло.
Що головним вважаєте в цих віршах.
І - зволікання. Сором. "Надто складно" -
таке частіше неприємно визнать.
Ах, як проміння мало тут ясного!
Є хмари в роздумі. Такого більше.
Заплутаний малюнок бачить складно.
Як простоту ви кличете жадібно!
Ясною думка є. Химерна форма.
Такий собі ви уявляйте вихід,
щоб легше описать незрозуміле.
А може, автор просить так вчинити,
Щоб вас складним не відштовхнуть одразу
І щоб охайно більше підказать.
29.03.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2026
Перескажите-ка стихи чужие.
Нет, не переводите, не прочтите
на память. Расскажите лишь о том,
что в них понравилось, что оттолкнуло,
понятно что и непонятно было.
Что, их узнав, считаете в них главным.
И медлите. Вам стыдно. "Слишком сложно" -
в таком признаться чаще неприятно.
Нам мало здесь такого, как луч ясный!
В раздумьях- тучи. Здесь такого больше.
Рисунок - путанный, он неотчетлив.
Как жадно простоту теперь зовете!
Так мысль ясна. Причудлива лишь форма.
Такой себе представите вы выход,
чтоб легче рассказать о непонятном.
А может, предложил его сам автор,
чтоб сложностью не оттолкнуть вас сразу
и аккуратно больше подсказать.
28.03.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063511
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.06.2026
На мотив двох дуже різних віршів з однією назвою "Крила"
(вірші Д.Павличка та Л.Костенко)
Ми крила уявляємо як волю,
Як здатність над землею підійматись,
Землею ще й у значенні "звичайне".
Вони дають чудовий дар - злітати.
Хоч може буть політ і небезпечним:
Відповідальності він не скасує
За те, щоб не могли себе ми зрадить,
Не дозволяли чарувать неправді.
Та хто ж нас волі змусить зрікатись?
Обману іноді можна піддатись.
Йому служити буває мило,
Проте, як викритий, втратить силу.
Коли ми вірність їм зберігаєм,
То й не забудемо: крила маєм!
23.03.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2026
Про крила людини
(на мотив відомих віршів Ю.Моріц і Л.Костенко)
- Як крила маєш, мусиш горе знать,
коли на них не мжеш ти злітать!
Наблизить небеса немає змоги,
Лише чужий політ - так споглядать.
- Як до душі натхнення зазирне,
бажання полетіти обгорне.
Тоді ти і помітиш: "Маю крила"
Хай час їх бездіяльності мине!
07.03.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2026
О крыльях человека
(на мотив известных сттихотворений Ю.Мориц и Л.Костенко)
- Как, право, крылья горестно иметь,
когда на них не можешь ты взлететь!
Приблизить нееса не удается,
лишь можно на летающих смотреть.
- Коль душу вдохновение найдет,
так чувствуешь, что хочется в полет.
Тогда и замечаешь ты: "Есть крылья".
Чтоб пригодиться им
пусть час придет!
07.03.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063401
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.06.2026
Черговий часе великий,
скільки людського дріб'язку відкриваєш!
Щедро сіючи злочини, ти
про велич з тим нагадаєш.
Кого це дратує, той, у розумника граючись,
скажеш, чому так вчиняєш;
Ти минеш, а людям нове знання
про них самих залишаєш.
07.03.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2026
Очередное великое время,
сколько мелочи людской открываешь!
Злодеяния щедро сея,
о величии напоминаешь.
Кто не доволен, поумничав, может найти оправданье:
Ты пойдешь, а людям оставишь
о них самих новое знанье.
07.03.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063335
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.05.2026
Про вірші і народне мистецтво
Буває, що подивишся на скло,
що розмальоване й малюнок гарний, -
там квіти є, тварини є і люди, -
або мереживо притягне погляд,
або фігурка з глини до вподоби
і думаєш "Як радісно, що маєм
мистецтво це! Явити так багато
воно спроможнє, хоч мала картинка.
Нагадує дитинство теплотою.
Як не хвалити нам такого дива!"
Та можеш ти і більшого бажати
і думаєш "Як на картинці тісно!
Свій погляд на таку важливу справу,
подію чи пережвання сильне,
чому вмістити хочуть у дрібне?
Коли зросли ми, іграшки старі вже.
До них не слід у захваті звертатись.
До них нам слід звернути ніжний спогад,
але не більш! Тут мудрувати - дурість."
І з віршами трапляється щось схоже,
коли фольклорний образ закликають,
щоб про нагальне щось порозмовлять:
то переконує, а то дратує.
Так може вершник глиняний служить нам
з обличчям, що приємно пам'ятати,
мундир якого гарний. а кінь вірний.
На небеса злетіти можна з ним,
та вулицею проскакать не вдасться.
02.03.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2026
О стихах и народном искусстве
Бывает, что посмотришь на стекло
расписанное, где хорош рисунок -
там есть цветы, животные и люди, -
иль любоваться кружевом захочешь,
иль глиняная привлечет фигурка,
и думаешь "Как радостно, что живо
искусство это! Показать оно
так много может, пусть мала картинка.
И детство теплотой напоминает.
Как можно не хвалить такого чуда!"
Но, может быть, ты большего захочешь
И думаешь: "Как на картинке тесно!
Свое сужденье о важнешем деле,
событии, переживанье сильном
зачем на ней решили уместить?
Для взрослого игрушки устарели,
Не стоит к ним с вострогом возвращаться.
Их стоит приласкать с воспоминаньем,
не более! Жалка мудрить попытка."
Случиться может так и со стихами,
когда фольклорный призывают образ,
чтоб о волнующем потолоковать:
то убедительно, а то нелепо.
Так может глиняный служить нам всадник
с лицом, которое приятно помниить,
в мундире ладном, на лошадке верной
На небеса с ним можно полететь,
но проскакать по улице не выйдет.
02.03.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063275
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.05.2026
Про поетів і їх біографії
Він говірливим і дотепним був
І читача рядком вмів розважати.
У відповіь він похибки здобув,
Що не дозволили себе владнати.
Чи найсерйозніший був працівник,
Ті істини шукав, що зволікали,
А ті, хто дратувать його вже звик,
Пізніш його все ж поважати стали.
І пристрасний, і сильний дух - вона,
Такої не оцінювали низько.
Чи гра її скорила руйнівна,
І самознищення постало близько.
Поети, щоб творити, так жили...
Про це є довідки. Ви їх знайшли.
Потому - час до віршів їх звертатись.
Вже є знання.Ще можете дізнатись.
За інших авторів "передніми словами"
ось голос. Слух заволодіє вами.
Завершені чужі оповідання,
Тепер герой говорить сам до вас.
Підтвердження він дасть і спростування,
Та буде на поверхні - суті час.
01.- 02.03.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2026
О поэтах и их биографиях
Он говорлив и остроумен был,
Умел читателя строкой забавить.
Ответ нелепостей он получил,
Что не позволили себя исправить.
Иль был серьезнейшим трудягой он,
Искавшим истин, медливших открыться.
Те, кем когда-то был он раздражен,
Ему решили все же поклониться.
Она - страстна и в бедствиях сильна,
Не раз уж признавали с уваженьем.
Иль ранящей игрой увлечена,
И к ней приблизилась грань разрушенья.
Поэты, чтоб творить, так жизнью шли...
Об этом справки есть. Вы их прочли.
Затем то, что написано, берете...
Уже есть знанье, но еще найдете.
Вслед за чужими "вводными словами"
Вот голос.Слух овладевает вами.
Окончилось чужое представленье,
Герой теперь сам с вами говорит.
Сомненья будут, как и подтвержденья,
Но будет сущность а не внешний вид.
01.03.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063216
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.05.2026
Про "Гамлета" в перекладі Ю. Андруховича
(мій коментар з сайту видавництва).
Cпробую зазначити те, що в цій книзі може не подобатися. ;-))) Це не має ображати. Книгу нагороджено, вона має численних прихильників, а якщо щось побачила я, то, ймовірно. помітив і ще хтось.
У "Гамлеті" багато крилатих виразів, які відомі як завдяки оригіналу, так і завдяки ранішим перекладам. Ю. Андрухович прагне досягти того, щоб його переклад був своєрідним, упізнаваним - це цілком зрозуміле бажання. Робить він це за рахунок перекладу цих крилатих виразів, і це іноді вдається, а іноді ні. Наприклад. "щось не так у данськім королівстві" - це випадок невдачі, бо зникла гнилизна. В оригіналі там якась гнилизна у данськім королівстві. Читачеві може не подобатися бруд, але саме цей образ пояснює, з чим саме має боротися Гамлет. У відомому вислові, зверненому до друга Гораціо, замість філософії з'явилися знаючі суб'єкти. Тут, начебто, нема до чого чіплятися, але Сократ - теж філософ. навряд чи невідомий Гамлетові, і він не відносив себе до знаючих суб'єктів. А приклад вдалого експерименту: "хтивість, як і хисткість Жіночий має рід" (замість "Frailty, thy name is woman!" , цитую за пам'яттю).
Тому я думаю, що ця книга найкраще підходить для шекспірознавців-колекціонерів, які вже добре знають п'єсу і колекціонують її різні видання для свого задоволення. А як чийсь взагалі перший "Гамлет" українською, для першого знайомства з п'єсою, краще підійдуть точніші переклади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063169
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2026
Об очень разнообразном авторе
Замечено, что он бывает груб
И грязен так, что не назвать иначе,
А может быть, напротив, чист и нежен
И нежностью предложит любоваться.
Его бы выбранить - но брани мало,
А много есть похвал, есть благодарность.
По свету путешествует он скоро,
Хоть должен быть тяжелым, неуклюжим.
А дело в том, что он земле подобен,
Которая пускай грязна, но кормит.
Что встретилось на ней - то описал он,
Смог разное увидеть - тем и дорог.
27.05.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063167
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.05.2026
Великое противостояние (о повести Льва Кассиля)
Когда-то Марс висел над нашим домом,
Как красный ангел с поднятым мечом,
И люди снизу на него смотрели,
Пусть заняты делами, но смотрели,
Затем, что зрелище бывает редко,
Хоть и грозит: ведь войны предвещает.
И повесть мне припомнилась из детства,
Где девочка и кинорежиссер,
О том, что случая ловить не надо,
Держаться крепко за него не надо,
А лучше говорить с судьбой спокойно,
Коль примется испытывать - ответить.
И вот опять пришла пора стать против.
Изрек противник - знаешь ты, что скажешь.
Но если он - в тебе? Тогда что скажешь?
Не только впереди, но за плечами
Он может быть, и жить, как дома, в сердце.
Когда б спросить у той, из детства, книги...
Она б с ответом не спешила, верно,
Но все-таки сказала бы: ты - личность.
Не средство для интриг чужих ты - личность.
Гони обман, что хочет подчинить,
Тогда придет удача, будет выход.
26.05.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063103
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.05.2026
Царь обезьян Сунь Укун
Друзья, привет! Я - обезьяний царь,
что персики волшебные крал встарь.
Потом отбыть на Запад поручили:
Священные так книги получили.
Силен я был, хотел сильнее стать,
чтоб Равным Небу стали называть.
Нашлись у небожителей вопросы...
Теперь же Будда я Победоносный.
А что я мудр, слыхали вы не раз:
То подтверждает не один рассказ.
Умею плавать и летать, сражаться...
Мне семьдесят два облика годятся.
Что мною небеса возмущены,
что я - мятежник говорите вы...
Пускай! Кто проиграл - тот и мятежник,
кто победил или прощен - не грешник.
Прощенный грешник - это случай мой:
хоть слишком горд - но с сердцем, с головой.
За гордость получил я воздаянье.
Ну, а потом - прощен был за старанье.
Я был - познавший пустоту мудрец.
Заминка - на пути, хорош конец.
Ведь принцип есть самоопределенья -
Со мной такое вышло приключенье.
Слыхал, что дамы часто говорят:
Как жаль что Царь Прекрасный не женат.
Но я, чтоб быть прощенным, стал монахом,
А то усилия пошли бы прахом.
Когда вам нужен влюбчивый герой -
приятель Чжу Бацзе как раз такой.
О тех, кто покорил его, расскажет,
Присоочинить вы захотите даже.
Привлек немало женских взоров сам
Учитель наш, красавец Сюань Цзан.
Иль соблазнить иль съесть его пытались...
Но нет. С учениками повстречались.
А я? Всех обезьян зову детьми:
Для них в утеху - подвиги мои.
Когда вы вновь на Гору к нам придете,
Цветы, плоды от нас вновь в дар возьмете.
26.03.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063101
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.05.2026
Майстер, який шукає
До образів Мікеланджело Буонарроті в художній літературі належать два у творах Ліни Костенко: у знаменитому вірші "Чекаю дня, коли собі скажу..." і в драматичній поемі "Сніг у Флоренції".
У вірші Мікеланджело - головний герой, у драматичній поемі - можна сказати, другорядний, але другий за значенням персонаж. Тут він допомагає розповісти про долю і пояснити особисту трагедію головного героя - скульптора Джованфранческо Рустичі, який не зміг реалізуватися в мистецтві так, як хотів би.
У вірші ім'я Мікеланджело Буонарроті з'являється лише в останньому рядку. До того читач має здогадатися, про кого йдеться: старий, якому було "без року дев'яносто", скульптор і художник, згадує, як працював на височині, уявляє, що впав звідти... Як виявляється, у перших рядках вірша Мікеланджело має стати зразком для авторки: страшна для неї мить досягнення досконалості ніколи не настане, пошук триватиме завжди, і це - добре. В останніх рядках нарешті названий Мікеланджело, який визнав, що пізнав у мистецтві лише ази, - докір для багатьох сучасних митців, які мало вимогливі до себе, "всі генії". Між цими початком і кінцем - зображений як сон передсмертний спогад Мікеланджело про своє життя, присвячене невтомним пошукам у мистецтві. У цьому спогаді Мікеланджело-творець протиставлений навіть Богові, який у Біблії бачить, що "вельми добре" все, що він вчинив. Про Мікеланджело у вірші сказано:
"Він богом був. І він створив свій світ.
І одвернувся: все було погано".
(Фреска на стелі Сикстинської капели, що зображує Бога, Який, лежачи на спині, відділяє світло від темряви, може, справді, нагадати Мікеланджело - автора цієї фрески за роботою).
Суспільство представлене у цьому вірші залежно від того, як воно бачить створюване. Доки Мікеланджело живе і працює, "внизу ревла і тюкала юрма", а він боявся впасти на неї. Мікеланджело перед смертю "лизали руки епілоги". Є і, так би мовити, вчителі, зразки з минулого, що постають як конкуренти - "сміялись в спину скіфи і етруски". Є й інші, стисло згадані, стосунки з суспільством: Мікеланджело "недругів нажив" і "друзів пережив". Те, наскільки тяжкий вічний пошук, охоплено рядком "вагою пензля мстилися вагання". Вагання роблять роботу складнішою раніше, ніж стане зрозуміло, чи досконалішим буде твір.
Використання образу Мікеланджело для повчання начебто самозакоханих сучасних митців виглядає вдалим. Проте, як здається, хоча б хтось із цих митців міг би захиститися від такого докору. Принаймні хтось міг би сказати: "Ні, я не вважаю себе генієм. І я не великий Мікеланджело. Та я працюю і вже зробив дещо - те, що зміг. Це не означає, що я не продовжу".
У драматичній поемі "Сніг у Флоренції" і Джованфранческо Рустичі, і Мікеланджело свома долями засвідчують: митцеві потрібний замовник, навіть хоча може поламати йому життя. Лишається друге і найважливіше питання, чи зможе дух митця за будь-яких умов зберегти свободу.
Мікеланджело тут - другорядний персонаж, який не з'являється на сцені, а час від часу постає у спогадах головного героя, Рустичі. Для початку проголошується, що Мікеланджело, на відміну від Рустичі, ніколи не дозволяв замовникам нав'язати йому свою волю. Однак це епізод з біографії Мікеланджело, коли за наказом П'єро, сина Лоренцо Пишного, він мав зробити статую зі снігу, дав назву всій драматичній поемі і визначив її головний образ. У подальшому вважається, що зі снігу ліпить молодий Рустичі, коли розважається і задовольняє забаганки панів замість того, щоб шукати шляху до чогось єдиного.
Рустичі й Буонарроті - те, що можна назвати "товариші". Вони ровесники, разом навчалися у садах Лоренцо Пишного бути скульпторами. Рустичі одразу ж визнає, що Мікеланджело - геній, згодом - що він подвижник, бо боронить флорентійську республіку. Сам Рустичі уявляє себе як когось протилежного - не генія і життєлюба, який шукає задоволення від життя і зручних для праці умов. Рустичі у своїх спогадах весь час згадує Буонарроті з повагою, не виявляє злої заздрості. Лише наприкінці спогадів заздрість з'являється з розумінням того, наскільки багато створив Мікеланджело - хоча міг би й більше. Повага Рустичі до Мікеланджело в молоді роки виявляється в тому, що саме йому та Леонардо Рустичі просить показати для суду свою скульптурну групу - Іоанна Хрестителя, Левіта й Фарисея.
У вірші життя Мікеланджело показане узагальнено. У драматичній поемі - радше у розвитку, через згадку деяких подій: навчався у садах Лоренцо, мусив зробити статую зі снігу для його сина, мусив зробити статую для папи Юлія II, яку згодом розбили, боронив Флоренцію, працював у Римі для пап. Це потрібно для порівняння з головним героєм, Рустичі, який згадує своє життя.
Мікеланджело встиг здійснити більше, ніж Рустичі, бо не бажав догоджати замовникам і був відданий мистецькому пошукові. Однак, за зауваженням Рустичі, він пішов на зраду самого себе: будучи відданий ідеї флорентійської республіки, він служив римським папам. Тому наприкінці життя начебто успішний Мікеланджело - "невільник у лавровому вінку".
Драматична поема містить описи, насичені реалістичними деталями. Молодий Мікеланджело, роблячи статю для П'єро, "Не спав. Не їв. Ні з ким не говорив.
Змарнів. Промерз. Втомився. Занедужав.
Але створив ту статую, створив!"
Старий Мікеланджело, який живе у Римі, "згорбатів у труді, посивів у скорботі". Ширяться плітки про нього, від яких "людям чорно в роті" - вони випереджають майбутні епілоги, що будуть лизати руки.
Спиираючись на вірш, можна твердити: це саме потреба вічно шукати досконалості зберегла для творчого духу Мікеланджело свободу від замовників. Однак можна ще зауважити: в обох цих творах авторка звертається до образу Мікеланджело - скульптора й живописця (у драматичній поемі - ще й воєнного інженера), не згадуючи про нього як про поета (який за життя не мав визнання як такий офіційно і досить низько сам оцінював свою поетичну творчість). Зображений у цих творах Мікеланджело-поет міг би надати їм і іншого звучання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063059
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2026
Ліричний герой пана Списотруса просить прекрасного друга не брехати про його позитивні риси.
Sonnet 72
O, lest the world should task you to recite
What merit lived in me, that you should love
After my death, dear love, forget me quite,
For you in me can nothing worthy prove;
Unless you would devise some virtuous lie,
To do more for me than mine own desert,
And hang more praise upon deceased I
Than niggard truth would willingly impart:
O, lest your true love may seem false in this,
That you for love speak well of me untrue,
My name be buried where my body is,
And live no more to shame nor me nor you.
For I am shamed by that which I bring forth,
And so should you, to love things nothing worth.
72
Щоб світ тебе не спонукав назвати,
До мене що збудить любов могло,
Мене по смерті краще забувати:
В мені щось доброчесне не жило.
Хіба що вигадаєш, збрешеш славно,
Щоб більше я здобув, ніж право є.
Мене знайшла б хвала по смерті гарна,
Такої бідна правда не дає.
Нехай любов себе не зрадить щира,
Не варто зовсім, люблячи, брехать.
Мої ім'я та тіло до могили
Хай підуть, щоб нам сорому не знать.
Що створено - в тім сором мій тяжкий,
В тім, що негідне любиш, був би твій.
22.05.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2026
Ліричний герой пана Списотруса намагається уявити причини розриву з прекрасним другом.
Sonnet LXXXVIII
When thou shalt be disposed to set me light,
And place my merit in the eye of scorn,
Upon thy side against myself I'll fight,
And prove thee virtuous, though thou art forsworn.
With mine own weakness being best acquainted,
Upon thy part I can set down a story
Of faults conceal'd, wherein I am attainted,
That thou in losing me shalt win much glory:
And I by this will be a gainer too;
For bending all my loving thoughts on thee,
The injuries that to myself I do,
Doing thee vantage, double-vantage me.
Such is my love, to thee I so belong,
That for thy right myself will bear all wrong.
Повага важить. Як зроблюсь легеньким
для тебе я, зневагу щоб збудить,
то проти себе битимусь гарненько,
все - щоб твою чесноту захистить
у зради час. Я ж тут знавець найкращий.
Від імені твого повісти можу
За що я потерпаю, непутящий,
Чому розрив для нас тобі - день гожий.
Тобі ... але й для себе щось здобуду,
Служник в усіх думках - з любов'ю твій.
Тоді з подвійним виграшем я буду,
Коли твій виграш станеться - біль мій.
Тобі належить я настілький радий,
Що витерплю все - для твоєї правди.
07.05.2026
Sonnet LXXXIX
Say that thou didst forsake me for some fault,
And I will comment upon that offence;
Speak of my lameness, and I straight will halt,
Against thy reasons making no defence.
Thou canst not, love, disgrace me half so ill,
To set a form upon desired change,
As I'll myself disgrace: knowing thy will,
I will acquaintance strangle and look strange,
Be absent from thy walks, and in my tongue
Thy sweet beloved name no more shall dwell,
Lest I, too much profane, should do it wrong
And haply of our old acquaintance tell.
For thee against myself I'll vow debate,
For I must ne'er love him whom thou dost hate.
Назви якийсь недолік як причину
Розриву - я одразу ж підхоплю.
Скажи "кульгавий" - відтворю провину,
І миті захисту не приділю.
Любове, ні, ти не принизиш гірше
На користь для свого бажання змін.
Його я знаю й сам себе принижу,
Я був знайомий, а зроблюсь чужим.
Де ти гулятимеш, вже не з'явлюся,
Любив ім'я - та вже не повторю.
Хіба що я, невіглас, помилюся
Й так розповім про близькість цю твою.
Як схочеш ти, то я й з собою в спорі:
Ненавидиш - то я не дам любові.
08-09.05.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2026
Ліричний герой пана Списотруса уявляє свій розрив з прекрасним другом (і себе — в ролі сера Джона Фальстафа)
Sonnet XLIX
Against that time, if ever that time come,
When I shall see thee frown on my defects,
When as thy love hath cast his utmost sum,
Call'd to that audit by advised respects;
Against that time when thou shalt strangely pass
And scarcely greet me with that sun thine eye,
When love, converted from the thing it was,
Shall reasons find of settled gravity,--
Against that time do I ensconce me here
Within the knowledge of mine own desert,
And this my hand against myself uprear,
To guard the lawful reasons on thy part:
To leave poor me thou hast the strength of laws,
Since why to love I can allege no cause.
А буде час - і він колись настане -
Коли мої недоліки збагнеш,
Любов рахунком, здійсненим вже, стане,
Чужі поради слухати почнеш.
А буде час, як йтимеш ти спокійно
і поглядом не схочеш привітать,
любов від днів колишніх буде вільна,
забуде, нащо ще могла б тривать.
А буде час... Не хочу, та чекаю.
Заслуги знаю я усі свої,
Та проти себе руку підіймаю
В Суді - щоб дії захистить твої.
Щоб стався наш розрив - закон бажає,
Як я підстав в нім , щоб любить, не знаю.
01.05.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2026
Продовження знаменитого сонету 66. Ліричний герой пана Списотруса не розуміє, чому прекрасний друг має жити у враженому злом світі.
Sonnet LXVII
Ah! wherefore with infection should he live,
And with his presence grace impiety,
That sin by him advantage should achieve
And lace itself with his society?
Why should false painting imitate his cheek
And steal dead seeing of his living hue?
Why should poor beauty indirectly seek
Roses of shadow, since his rose is true?
Why should he live, now Nature bankrupt is,
Beggar'd of blood to blush through lively veins?
For she hath no exchequer now but his,
And, proud of many, lives upon his gains.
O, him she stores, to show what wealth she had
In days long since, before these last so bad.
Багато зла... і він тут жити має.
Навіщо? Щоб принадою гріх став?
Нехай гріха прибуток так зростає.
З ним будучи, себе щоб прикрашав?
Чому подоба має неправдива
Красу живу для мертвого вкрадать?
Навіщо вроді меншій марить дивом,
Даремної подібності шукать?
Навіщо так? Він взяв все у Природи,
Їй мало крові для життя свого.
Що їй належить - це його господа,
Хоч багатьом - хвала, дохід - його.
О, треба, щоб його вона плекала,
Бо з ним покаже, що до горя мала.
30.04.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2026
Ліричний герой пана Списотруса у жартівливій формі жаліє, що прекрасний друг - не жінка.
Sonnet XX
A woman's face with Nature's own hand painted
Hast thou, the master-mistress of my passion;
A woman's gentle heart, but not acquainted
With shifting change, as is false women's fashion;
An eye more bright than theirs, less false in rolling,
Gilding the object whereupon it gazeth;
A man in hue, all 'hues' in his controlling,
Much steals men's eyes and women's souls amazeth.
And for a woman wert thou first created;
Till Nature, as she wrought thee, fell a-doting,
And by addition me of thee defeated,
By adding one thing to my purpose nothing.
But since she prick'd thee out for women's pleasure,
Mine be thy love and thy love's use their treasure.
Мій любчику...ні, любонько! Твоє
Обличчя створене, щоб буть жіночим.
Природи явний вираз в цьому є,
І добрий ти, та не мінливий, точно.
Жіночі переваги без їх вад
Ти маєш, та спокуси слать не хочеш.
Зібрання чоловічих ти принад,
Ти нас - дивуєш, а жінок - захопиш.
Яка б із тебе жіночка була!
Проте Природа, хитра від кохання,
Тобі детальку зайву додала...
Ніщо це - чоловічим сподіванням.
Як для жінок ти маєш призначатись,
Мені - любов, коштовністю ж їм гратись.
27.04.2026.
Звичайно сонет вживається як доказ гетеросексуальності ліричного героя. Однак видатний сучасний шекспірознавець Дж. Бейт звертає увагу, що слово nothing окрім "ніщо" означає також вагіну, що надає текстові неоднозначності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2026
Сонет про Емілію Ланьє як можливу смуглу леді
Сказали нам: поет її кохав.
Поетку він за пару зміг обрати.
Захопливим їх спільний образ став:
Могли ж дискутувати, ще й писати.
Фатальна пані більш не мовчазна.
Письменницям слід дякувати красно
За те, що наближається вона:
Освічена...і сильна...і нещасна.
Є місце сумніву. Шукають вад
У твердженні - цікавому, напевно.
Про пані слід запам'ятать хоча б
Те, що хотіла виправдати Єву.
Думок тут можна вислухать чимало.
Найголовніша ж ця: вони кохали...
19.04.2026.
Сонет про Анну Шекспір
Відомо нам: поет її кохав
І полишав її, щоб повертатись.
Він був актором, і писав, і грав,
У тому, що відкрив, умів зізнатись.
Її було завдено ганьбить:
Мовляв, вона була його не варта...
Але тепер заведено хвалить:
Раніше судді поспішали надто.
Читач про ліжко жартувати звик:
Чом не найкраще заповів їй милий...
Він справді перед нею був боржник,
Доводить випало любові силу.
Багато вибачень було чи мало,
Зберігся вірш. Отож - вони кохали.
19.04.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2026
Ліричний герой пана Списотруса захоплений прекрасним другом, красу якого бажає зберегти у своїх віршах.
Sonnet XVIII
Shall I compare thee to a summer's day?
Thou art more lovely and more temperate:
Rough winds do shake the darling buds of May,
And summer's lease hath all too short a date:
Sometime too hot the eye of heaven shines,
And often is his gold complexion dimm'd;
And every fair from fair sometime declines,
By chance or nature's changing course untrimm'd;
But thy eternal summer shall not fade
Nor lose possession of that fair thou owest;
Nor shall Death brag thou wander'st in his shade,
When in eternal lines to time thou growest:
So long as men can breathe or eyes can see,
So long lives this and this gives life to thee.
Подобу маєш ти якусь? День літа?
Ні, більше й стриманіш краса твоя.
Вітри бруньки травневі рвуть відкрито,
А літа час недовгий, знаю я.
Буває, надто сильно зігріває
Зір неба, та колись і він йде в тінь.
Хто гарний, той колись красу втрачає:
Наказ природи це, вимога змін.
Проте для тебе літо вічним стане.
Краси не втратиш, сумнівів не май!
Нахабно смерть звать тінню перестане
Тебе - бо візьме вічність у свій край.
Допоки зір і дихання існують,
Рядки ці хай тобі життя дарують.
27.04.2026.
Sonnet XIX
Devouring Time, blunt thou the lion's paws,
And make the earth devour her own sweet brood;
Pluck the keen teeth from the fierce tiger's jaws,
And burn the long-lived phoenix in her blood;
Make glad and sorry seasons as thou fleets,
And do whate'er thou wilt, swift-footed Time,
To the wide world and all her fading sweets;
But I forbid thee one most heinous crime:
O, carve not with thy hours my love's fair brow,
Nor draw no lines there with thine antique pen;
Him in thy course untainted do allow
For beauty's pattern to succeeding men.
Yet, do thy worst, old Time: despite thy wrong,
My love shall in my verse ever live young.
Їж, Часе! Кігті леву затупляй,
Землі її ж створіння з'їсть наказуй
І тигру зуби з пащі видирай,
В її ж крові ти птаху Фенікс спалюй!
Засмучуй пори року й весели,
Ти ходиш швидко, то ж роби, що схочеш,
Зі світом, плинні втіхи забери.
Забороню один, з найгірших, злочин.
Нехай години любого чола
Не зіпсують, не кресли ти і зморшок
Старим пером. Я хочу, щоб була
Особа - приклад вроди якнайдовше.
Та шкодь, як схочеш, Часе - старигане!
В рядках цих любий юним вічно стане.
28.04.2026.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2026
Без текстів оригіналів, тому що з ними файл не вдавалося завантажити.
Ліричний герой пана Списотруса вмовляє юного й гарного аристократа одружитися, щоб продовжити рід і таким чином зберегти свою красу й інші позитивні риси.
Sonnet I
Найкращих бачимо. І треба плоду
від них нам, щоб так смерть перемогти.
Троянда зникне, та нащадок згодом
Краси зуміє пам'ять зберегти.
Та ти в своїх очах лиш пару маєш.
Вогонь свій живиш паливом своїм.
Таке багатсто жваво витрачаєш -
Став сам для себе ворогом лихим.
Окраса світу юна ти, початок
Лише того, що принесе весна.
Та берегти - твій спосіб витрачати
І згине в зародку краса ясна.
Світ ліпше пожалій! Земля чекає
На тебе й те, на що світ право має.
21.04.2026
Sonnet II
От знатимеш облогу сорока
ти зим! Вони по собі зморшки лишать.
Постане втрата для краси тяжка:
Здаватметься кропива гарніше.
Спитають: "Де ж коштовність днів палких?
Була краса - куди ж її сховали?"
І буде сором, похвальба з сумних
сказать: "Живе тепер в очах запалих".
Та похвальба була б, і без брехні,
Якби сказав: "Гарненька ось дитинка,
що підсумує кошти всі мої,
зі старістю розплатиться, і швидко".
Оновиться так знов той, хто старіє.
Нащадок юний кров твою ж зігріє.
21-22.04.2026
Sonnet III
"Обличчя, утвори свою подібність" -
Так, дивлячись у дзеркало, скажи.
Бо світ дуритиме собі лиш вірність,
і проти материнства не згріши.
Цнотлива де, яка тобі відмовить,
Не пустить своє поле обробить?
Хто, себелюб, труну із себе ж зробить,
Не схоче у нащадках далі жить?
Немов у дзеркало, на тебе мати
Подивиться, щоб бачить квітень свій.
Так і в своєму зможеш споглядати
Не зморшки, ні - а знов час золотий.
Та, як для спогадів не хочеш жити,
Вмри сам - щоб в смерті образ свій згубити.
22.04.2026
Sonnet IV
Прегарний марнотрате! Нащо гордо
На себе спадок вроди витрачать?
Дає не дар нам - позику Природа
І, щедра, хоче щедрим позичать.
Що ж, красеню скупий, чому жалкуєш
багатство дати, що колись придбав,
щоб роздавать його? Чом лихварюєш,
як забагато хочеш ти від справ?
Коли з собою ти угоду маєш,
то сторона обдурена - це ти.
Коли перед Природою постанеш,
що зможеш їй про скарб розповісти?
Рахунок ось: що втрачено - в могилу,
не втрачене дитя примножить миле.
22.04.2026.
Sonnet V
Творці-години, що зробили ніжно
Той образ, що всім любо споглядать,
Зруйнують, мов тирани, вроду пишну:
Її майстерно вміють руйнувать.
Бо літо час, який не спочиває.
В полон зимі жахливій віддає:
не стало листя, сніг красу ховає,
мороз панує, голий світ, як є...
Якби не сутність літа, що лишилась
як в'язень-рідина між стін скляних,
краса для нас з красою б загубилась
і не згадала б радощів своїх.
Та втратять тільки вигляд взимку квіти.
Солодку сутність їм не загубити.
23.04.2026
Sonnet VI
То не дозволь зимі псувать нахабно
Яскраве літечко твоє - в тобі ж.
Фіал прикрась; зроби те місце гарним,
де ти красу від втрати прихстиш.
Тобою виплата благословилась -
То боржником не був ти в лихваря.
Якщо від тебе десять в світ з'явились -
Чи доля щастям не бринить твоя?
З них кожному б - ще десять народити...
Зросло б і щастя в десять ще разів.
І що з тобою смерть змогла б зробити,
Коли таких нащадків ти створив?
Щедрішим будь, щоб не завоювала
Смерть, ласі хробаки не спадкували.
23.04.2026
Sonnet VII
Глянь: світло благодатне Схід вітає,
піднесене яскраве ним чоло.
Всяк зір присягу вірності складає -
підданців пильних на шляху знайшло.
Ось на височину вже здійнялося -
На нього схожий красень молодий.
Ніщо живе уваги не зреклося -
Шлях радо споглядає золотий.
Проте, коле готується сідати,
Бо стомлене - так, як старі, повір! -
Служник колишній стане зневажати
І вже байдуже відвертає зір.
Мине й для тебе повних сил година,
На самоті вмреш - як не буде сина.
23.04.2026
Sonnet VIII
Сам - музика, а слухаєш - сумуєш.
Не будуть радості ворогувать.
Чому тебе дратує те, що любиш,
Те, що немиле, нащо закликать?
Як згода звуків в шлюбі ображає
Твій слух то, мабуть, ось що чуєш ти:
Вона тобі цим ніжно докоряє,
Бо хочеш ролі всіх в собі знайти.
Послухай-но, як їм вдається грати:
Струн декілька - немов сім'я міцна.
Дитину, батька і щасливу мати
Ласкава нота з'єднує одна.
І всі без слів тобі дать знати згодні:
"А ти - ніщо, тому, що ти самотній".
23.04.2026.
Sonnet IX
Яка ж завада? Страх сліз удовиці -
тому твоя самотність ця сумна?
Бездітним помирати не годиться:
мов та ти будеш, що жила сама.
А удовицею світ цілий стане
В сльозах, що ти подоби не лишив.
Вдовиця інша дітям в очі гляне -
того побачить, хто їх їй створив.
Те, що загубить в світі марнотрат,
Хоч змінить місце, світ все ж далі тішить.
Краси ж, що втрачена, не взять назад.
Хто вжитку їй не дасть, той просто нищить.
Хто вчинить так, себе ганьбить і губить.
Нехай не твердить, що він інших любить!
24.04.2026
Sonnet X
Твій сором, тільки сором - заявлять
"Я так люблю..." Себе ти розважаєш!
Хоч багатьох любов ти зміг дістать,
Що сам байдужий, з цим не приховаєш!
Ненавидиш ти сильно, хочеш вбить.
Кого? Себе. Таку плануєш змову.
Руйнуєш гарний дім, де маєш жить,
А не відновиш: зла бажаєш дому.
Зміни-но думку - ставлення зміню.
Чи злості жити краще, ніж любові?
Підтримай вчинком зовнішність свою.
Хоча б для себе добрим будь доволі.
Мене ти любиш - хай такі, як ти,
Ще з'являться, щоб вроду зберегти.
24.04.2026
Sonnet XI
Ти зникнеш хутко, але ти й зростеш
Теж хутко в спадкоємці молодому.
Своєю свіжу кров його назвеш,
Як буде старість нападать готова.
В крові цій - мудрість, розвиток, краса.
Старіння, безум, кволість - поза нею.
За шістдесят вже років небеса
Спинили б світ - із думкою твоєю.
Є ті, хто створений не щоб давать -
жорстокі і брутальні, і потворні.
Бездітними хай будуть помирать,
Ти ж поважай прикмет дари чудові.
Ти - мов печатка у руці природи:
Створи багато копій. Вмреш ти згодом.
24.04.2026.
Sonnet XII
Як чую часу я новий привіт,
Як дивний день підкорить ніч жахлива,
Або як бачу вже не юний квіт
І чорні кучері в полоні срібла,
Як голими дерева бачу я,
Які раніш худобу захищали,
Та скошене вже пишне покриття:
Його із сивиною заховали, -
Твою красу я маю пригадать:
З тобою теж влаштує час прощання.
Окрасам всім себе слід віддавать
І вмерти, інших бачачи зростання.
Час хоче бить - безсилі всі, це видно,
Окрім дітей: дадуть затримку гідну.
24.04.2026.
Sonnet XIII
Якби собі належав завжди ти!
Ні, любий, прийде смерть тебе забрати.
Готуйся ж до кінця, вмій віднайти,
Кому красу твою слід передати.
Той вигляд, що позичено тобі,
Ти збережеш, він в смерті не загине.
Собі належатимеш знов тоді,
Коли його твій спадкоємець прийме.
Від лиха хай врятують гарний дім.
Господарю й зими не слід впустити,
І смерті, вічно - з холодом міцним.
Для них хто ж згодний двері відчинити?
Це марнотрат і успіх свій покаже.
Ти ж батька мав! Хай син твій теж так скаже.
25.04.2026.
Sonnet XIV
Не по зірках з небес читати вмію,
Для знань я маю зорі, тв свої.
Назвуть не добрі чи лихі події,
Хвороби, голод, витівки річні
Погоди, долю з кожної хвилини:
Чи слід буремного чекати дня.
Не вкажуть, як владарювати гідно,
Та маю я від зір своїх знання.
Воно - з очей твоїх. Я маю змогу
Буть впевнений, бо їх незмінний вид:
Краси й чесноти буде перемога,
Як згодишся ти свій продовжить рід.
Не згодний ти? То провіщаю я:
Краса й чеснота вже без майбуття.
25.04.2026.
"Вид" у значенні "вигляд, зовнішність" зустрічається у І.П. Котляревського та М.М. Коюбинського.
Sonnet XV
Згадаю: тим, кому зростати - доля,
Лиш мить у досконалості являть,
А світ цей - для вистав, не більше, поле,
Які зіркам - творить й коментувать.
Згадаю: зовсім як рослини - люди.
Підтримають їх й спинять небеса.
Хто молодий - хвалитись гучно буде,
Настане час - забудеться краса.
Мінливості такої розуміння
Мені нагадує: багатший ти.
От замишляє час твоє падіння,
День юності щоб в ніч міг перейти.
Проте, мій любий, з часом на війні
Прикраси, що він взяв, я дам нові.
26.04.2026
Sonnet XVI
Та захисту ще ліпшого чому б
Не мати прот часу-кровопивці,
Ніж вірш безплідний мій? Нехай йому
Ти допоможеш, захист хай здійсниться!
Живеш в години щастя нетрвкі,
Садки дівочі послужить готові,
І міг би мати ти живі квітки,
Що штучній поступилися б подобі.
Родина хай відроджує життя,
Моє перо тут, як і час, безсиле
Зробить, щоб сутність і краса твоя
Були й ніколи світу не лишили.
Віддай себе - і вічно жити зможеш,
Своїй подобі милій будь художник.
26.04.2026.
Sonnet XVII
Нехай твої чесноти опишу,
Хто ж відповість з майбутніх "Віру маю?"
Про тебе, мов могила, я скажу:
Покаже незначне, життя ж ховає.
Я б написав, що погляд твій - мов мед,
Склав вірш новий, що прославляти буде...
Майбутній скаже: "Бреше цей поет.
Таких небесних рис не мають люди".
В писань моїх їх свіжість відберуть:
Старий це мовить - диво і неправда.
"Захопленням поета" їх назвуть,
і пісеньки старі дадуть їм раду.
Як з'явиться малий з твоїм обличчям,
Ти житимеш у ньому й вірші - двічі.
26.04.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2026
Корінна - Овідієві
Передмова. Кохану Овідія, зображену в його "Любовних елегіях", звати Корінна. Є авториитетний погляд, що це може бути збиральний образ. У "Скорботних елегіях" Овідій повідомляє, що його. справді, надихнула жінка, якій він дав хибне ім'я Корінни. Так звали грецьку поетку V ст. до н.е., вчительку Піндара; лише фрагменти творчості Корінни збереглися до наших часів.
Знаючи це, спокусливо уявити, що вибір хибнгого імені для коханої вказує: вона також віршує.
Гра стає ще захопливішою, якщо пам'ятати ось про що: Шекспіра за поему "Венера й Адоніс" порівнювали за його життя з Овідієм, а популярна, хоча, звичайно, зовсім не єдина кандидатура на роль прототипа "смуглої леді сонетів" - Емілія Бассано Ланьє/ Ланьєр. також поетка. У цьому випадку, пара повторилася. (;))))
Далі йде лист від імені Корінни (з "Любовних елегій") Овідієві, де вона пропонує погляд на осіб й події в "Елегіях" зі свого погляду. Це - поширений літературний прийом. "Елегії" переказано не зовсім точто (наприклад, зовсім відсутня згадка про елегію, де відбувається спільна вечеря з обдуреним чоловіком). Корінна наполягає, що Овідій також неточний у своєму зображенні дійсності. Та як вона його, так і він її, нехай і пізніше, надихнув.
Корінна - Овідієві
О, красномовний Назоне! Вигнанцю пише Корінна.
Названа іменем цим, маю безсмертною стать.
Тільки не знаю, чи зможеш здійснити: такий світ мінливий.
Клявся у вірності й ти - все ж мене зрадив не раз
і, наче вітер, верткий, зумів ти виправдать зради.
Нині дружині своїй пишеш, як любиш її.
З Понту твій заклик, твій плач, щоб Цезаря краще просила:
Хай ненадійного він до Риму поверне скоріш.
Напівказкових ти пань оспівував гарно чесноти...
Літнього горе знайшло, юність свою ти забув.
Ні, не зречешся, хитруне! Твої назву я провини,
Спить хай сумління твоє, пам'ять пробудиться хай!
Дівчина скромна була я, в усім батькам підкорялась...
Дівам визнати слід: шкода в покірності є.
Як неразумний наказ, і життя згубить наше може
Батьківський промах - на жаль, зі мною сталося так.
Я же юна була, не змогла б передбачить нещастя:
Діва, заміж пішла за старого багатія.
Так і овечку бідненьку ведуть на вівтар, на заклання.
Правди не знає вона, смерті назустріч іде.
Знала б, що буде, то геть бігла б до порятунку...
Ліжко нещасне - повазі шлюбу не врятувать.
Та без поваги і ліжко щасливе мукою буде.
Шлюб потребує обох. Чи будуть? Взнати нам як?
Першу правду гірку я з чоловіком пізнала,
Як я з тобою зійшлась, другу пізнала гірку.
Люблячи слово душею, у віршах шукала розради.
Тут лицятись до мене, поете, ти розпочав.
Мовив натхненно, любові шукав, наче вірний прихильник.
Слухала я, наче вірш, в шлюбі я вірна була.
Вірити станемо ми в усе, про що кажуть нам книги,
Вигадку приймемо ми, мов правду, - то далі як жить?
Як пам'ятаєш, в чім вигадка є, в ній розради шукати безпечно:
Зовсім забутись не дасть, втішить на певний нас час.
Та обіцяв ти у віршах цю радість, мені незнайому...
Міцно трималася я; ти сумував і чекав.
Я пожаліла тебе, та все ж напоумить хотіла.
Страхом було почуття, билась із полум'ям я...
І я до тебе прийла - у розпущеній туніці вільно,
Спека була... Не забув, як ми зустрілися, ти!
Приклад мій тільки один, як чесноста втрапляє до пастки,
Хоч в неї захист і був... Пристрасть перемогла.
Далі скажу я, Назоне. Як солодко нам було разом!
Втіхи відкрились мені, пізнала я й гіркоту.
Знаю: коханець-поет - це зло, з найгірших зол в світі.
Він не любові шука - приводу хоче для слів.
Може хвалити красу й неправдиві провини припише
так, як уява звелить: тільки б мовчати не став.
Та не базіка простий він, він - відданий жрець Аполлона.
Слово життю він дає, життя в словах він шука.
Хибне у віршах ім'я недосконалим захистом стало.
Вірив брехні чоловік, інші знайомі - не всі.
Ті, хто вгадати зумів, що з тобою кохання ділю я,
Стали плітки розпускать. Звідниця раптом прийшла.
Як спокушала вона, я у відповідь гордо мовчала.
Звідницю, втім, ти почув. Ревнощі гору взяли.
Те, що здалося тобі, прийняв ти мов правду одразу.
Звідницю хтів описать. Ось поспішав ти чому.
Стриманість - тільки нудьга. Розтріпав мені зачіску в гніві
Ти, а потім жалів, каявся віршем також.
Користолюбною звав: від тебе платні вимагала...
Відшкодування лише шкоди, яку ти вчинив.
Далі не краще було. Втомивсь ти красу вихваляти.
Як коси втратила я, ти розповів, сміючись.
Ти уявив, що, як завагітнюю, плоду позбавлюсь.
Перелякався, про це з сумом правдешнім писав.
А похвали... Як подрузі добрій чекать їх від того,
Хто заявити зумів: до кожної кличе любов?
Цю ось чому ти обрав? Сам зменшуєш нині причини.
Так, ти вузди не бажав, вірність зневажив цілком.
Знаємо, як пройшла випробування Пенелопа.
Вірність вона берегла, хоч не був їй вірним Улліс.
Та що було б, якби Пенелопа раптово дізналась,
Що базіка про неї надто її чоловік?
Що він безжально жіночі її відкрив таємниці
І, щоб було цікавіш, вигадки ще додає?
Може, вірність вона й зберегла б, і був би славніший
Подвиг її. Так терпіть будь-якій з нас не дано.
Знаю, що в книзі твоїй уявляє його глузування
З того лише, що проста. Далі чіпляння не жде.
Довго терпіла я, й рішення є: тривай-но, розваго!
Гарно вигадуєш ти - стану насправді така.
Сам ти писав: перешкоди зміцнюють силу бажання.
Слухати стану тебе, більше створю перешкод.
Щедрий коханцю! Я пригадаю тобі перукарку,
Так, як і інших усіх, на кого дивитися став.
Був на початку пустункою ти задоволений навіть:
Я побажала сама злитись зі словом твоїм.
Тривога перемогла. Ти зрад моїх врешті злякався,
Краще відчув наш зв'язок - став ти інакше писать:
Ніби за те мене любиш, за що і ненавидиш палко -
Все за розпусту, за тьму... знаю, де так ти сказав.
Був ти раніш легковажним, зате тепер взнав страждання.
Вірш твій збагачено так - я тобі допомогла.
Що засмутило іще: Венера суворість явила.
Ти був покараний і як чоловік слабкість взнав.
Як засоромився ти! Проте і про сором склав вірші.
Я ж могла сердитись лиш. Нащо мені здавсь такий?
Плине життя. Трьох уже чоловіків я змінила,
Мала і друзів також.. досвід якийсь здобула.
Ту, що на вірш надихнула, слід, очевидно, жаліти:
Будуть за віршем її швидко судить, ще й чужим.
Як вона доброчесна, жорстокою буде вважатись,
А про поета її скажуть: короткий мав зір.
Як не така бездоганна, її будуть лаять за вади,
А перебільшено що, не побажають гадать.
Якщо відкинутий був він за вітряність, їй відому,
Не обережною, ні, а нерозумною звуть.
Не пожаліють її, а заздрять, і досить помітно:
Хочуть до віршів також. Як я дивуюсь тому!
Все ж може статись, Назоне, що вірш твій ще житиме довго.
Будуть читать про любов, доки стоятиме Рим.
Часто тривке зниважають: вважають, що дане навіки.
Охороняють крихке: вабить дрібничка легка.
Так і кохану твою будуть знать, хоч під іменем хибним,
Стане охочий судить... Знати не можем цього.
Кликав мене до Сульмони колись ти, де води здорові.
Нині, щоб бачить тебе, за море я не пущусь,
Та ти зі мною, Назоне. У спогадах все ж ти зі мною.
Дивно, та визнаю все ж - я пам'ятаю тебе.
18 - 19.05.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2026
Об опасности для поэта
быть заподозренном в лицемерии
- Спокойно говоря, добра желаешь,
Но гневом жарким тотчас же пылаешь.
Гнев делает опасность ту сильней,
Что не поверят тишине твоей.
- Прости, но я не лгал - переменился.
Веленью жизни властной подчинился.
Не знаем, что придется нам писать,
Когда она захочет диктовать.
14.05.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062775
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.05.2026
Мій віршик про Сикстинську капелу
Мій підлогою й стелею нема сполуки,
Ніхто не просвілює душу незрячу.
Аж ось я: схопивши голову в руки,
Сиджу на білій хмарині і плачу.
Дм. Павличко
Не хочу вірить. що сполуки немає
між підлогою й стелею у капелі.
Сполука - це погляд, який єднає
Глядача і фрески у цій системі.
Розумію сум. Радість пам'ятаю,
Дану зустріччю, й не хочу, щоб зникла.
Увійшов сюди той, чий погляд блукає.
Може зараз чи згодом відчути світло.
20.05.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2026
On reading Vasyl Stus and about him
He wanted to improve the world... He managed little.
He gained imprisonment, he knew suffering there.
The works that he wrote were condemned, too.
It was proclaimed that one should abstain from reading them.
He wrote, he translated and quarrelled with God,
quarrelled to find Him within himself.
He was not to laugh at when fighting,
but what he wanted was to say more.
He was devoted to his wife and son,
but he did not preserve his freeedom for them.
He remained a love and a hero for them
and they were preserving what he was writing.
He can annoy when he uses the words of dialect,
because their meaning may be not clear to the reader.
But the good purpose is seen here:
he wants to preserve something that is rare.
He still managed to improve the world, ar list a little.
for he is read widely, and those who read him
know by the play of colours in his verses
that the man managed to withstand the trouble.
16.04.20026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062699
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.05.2026
Читаючи Василя Стуса і про нього
Хотів покращить світ... Вдалось замало:
Дістав неволю, муку так пізнав,
І твори засудили, що писав:
Мовляв, ви краще б їх читать не стали.
Писав, перекладав і сперечався
Він з Богом - щоб знайти Його в собі.
Він не бував смішним у боротьбі,
Проте іще сказати намагався.
Дружину й сина віддано любив,
Хоч не зберіг для них своєї волі.
Для них лишився любим і героєм,
І зберігали те, що він творив.
Слівцями з діалекту дратувати
Він може: їх ще зрозуміти треба.
Та гарна тут ввижається потреба:
Він рідкісне бажає зберегти.
Світ білий все ж таки покращить зміг
Хоч трохи він: адже його читають,
По тому знаючи, як барви грають,
Що вистояв в нещасті чоловік.
09.04.2026 Великий Четвер
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2026
В.С. Стус. Обрані вірші англійською. Переклад В.С. Ржевської
(тобто мій)
З оригіналів наводяться лише назви або перші рядки (оригінали іноді мають великий обсяг)
Джерела оригіналів: Стус: Палімпсести. - Українська поетична антологія. А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма- Га. 2021.
Стус В. Крізь сотні сумнівів я йду до тебе.../ Васииль Стус; упоряд., передмова Д.В. Стуса; худож. оформлення С.В. Вдовиченко. = Харків: Фоліо, 2024. - 137 с. - (100 поезій).
Минає час моїх дитячих вір
The time of my childish faiths is over, it is to become past.
And following this time I also go,
I won't be found then. And I don't know,
if I would be able to recognize my old coast as the time lasts,
if would know it when sailing on a new boat.
For I am alone, I'm taken away from my pains,
and sailing after myself, after time, after days.
on a boat that's new, the one that I've just got.
Neither those in heaven, nor the whistle of grasses,
nor the play of the waves - nothing tells
anything of your return. Nothing declares
the answer to your questions:
is it enough or let us start,
for the time passes...
You're sailing alone, taken away from yourself,
And you're watching a wave, rising after a wave.
21.04.2026
This verse in the original has the form or sonnet, which I tried to preserve in this translation. The past participle відринутий is translated as 'taken away'.
Мистецтва він не знав. Він знав життя єдине
He didn't know art. He knew life only.
He was profound, thoughtful, and a dreamer,
And a wise man. No, he was a dreamer first!
But what as to the end: why did you feel it?
Why did you predict it? Why did you cry: let it rise?
You were furious in grief. When grief came, you didn't speak.
You were like a tytan, that had conquered
his fear in the heaviest deed of sacrifice,
and shook away the curse on hot days.
You called, and your call was: Love.
But among the dear ones that become
cold when losing fire the purpose is -
they receive the ends of pain.
They receive the ends of shout -
and you are full of anger yourself.
A wise man or a dreamer? Youth, stop now,
fall in the kind eyes and give yourself to dream,
and bow before him, as before a miracle.
21.04.2026
Скажи, що прологом ночі
Say that a trembling evening
may be a prologue to the night,
and make the day lose its light. I'll add:
let this night be ours.
21.04.2026.
Осінь крилами в груди б'є
Autumn beats my breast with its wings.
Oh, my Ukraine of autumn!
I'd like to make your heart more cheerful, not mornful.
Why do I lack skills for this?!
21.04.2026.
Один лиш час і має совість
Nothing but time has conscience,
it flows and flows like Dnipro.
I don't know if it's evil or it's good.
this mysterious unknown
is now in a hurry to be over.
And it's absolutely all the same
whether to die or to live,
God, it's all the same.
You or not, we'll die in a strange land,
after we've searched for the doorstep of the fatherly home.
21.04.2026.
У цьому полі синьому, як льон.
It was in this field that was so blue, so like blue flax,
that you were alone and not a soul beside you.
You saw them there, and you became depressed:
you saw a hundred shadows wandering there with no way.
That was in the field that was so like blue flax.
You were setnenced there to simple loneliness
to know your fate as your repentance
in the field that was so blue, so like blue flax.
The hundred black shadows there were becoming taller, they were growing,
and moving forward, like a forest of spruce,
where each tree was growing like a babe,
and they were coming closer. So, should you escape?
Should you let your own way to be rolled up, like wires, and be turning?
No, no. Withstand. Withstand. And more -
you should stand. And here only,
in this field that is so like blue flax.
And you should get to know your loss of freedom,
here, in your estranged motherland.
Here, in this field that is so blue,
so like blue flax.
You have an adversary, you have a hundred adversaries.
And each of them feels grief, once and again.
And each of them will throw a curse as a stone,
with no resraint: there are no prohibitions known.
The stones will fall, and no matter what each of these curses takes,
for your loneliness made each of those curses hotter.
Your soul has become wild, and doesn't see your body any longer.
It's in this field that is so blue, so like blue flax.
02, 04. 04.2026.
Наснилися мені мої кохані
I slept and saw all my loves in a dream
and each of them was a stranger and not mine,
and each of them was washing away the stone of my faith
as a cold stream would do this.
And each of them was wearing marriage garments,
and carrying a sad bunch of flowers,
that was as thick as joy,
and as bright as pain.
That was the pain that the harder to sustain it grows, the more attractive it becomes.
We went to visit someone all together,
and fear made that someone's eyes all round,
for someone didn't expect to meet so many friends,
so he was standing pale, and sad, and with no hat.
Oh, that was not in vain that this parade
looked like a funeral. And I am sad,
for I don't know which of my roses to present,
whether a red one or a black one,
so that I wouldn't provoke sadness by my present.
It looks like a hundred deaths took me by my hands,
and made me perish among them. It has been a day quite recently,
and sleep has hardly touched my eyes at the time.
06.04.2016
Чи витримаєш ти найтяжчий іспит
My love, you are to have the hardest test.
How will you manage? Will you or you won't?
What I'm imagening now is your sad lips,
and the all pure cheecks of Our Lady,
that are covered by the night tears. And I see the hand -
lacking defense, so thin, so lonely,
it's writing the long parting on the wall.
And I imagine that you wait no longer
for any good that would come from your doorstep.
And you're not calling the one who was put to towers
and left you striken by grief and all alone
with the trouble as big as the whole world,
as giants are shown.
06.04.2016.
Ось ось воно, блаженство самоти
That is the blesing of my loneliness
and the pomp of calmness - covering the whole planet.
There is so much strength added to my fasting,
I have so many thoughts and so much highness!
Say now - have you desired it when you were close to the lake,
where stars were hanging in spruces?
Was it in the dead sea that your soul was becoming clearer?
Have you desired it, you, madman?
Now carry your desires, that haven't become ripe yet,
through the adit of deception.
And do not ask your gods,
who have been deceiving you for all your life,
for anything more.
06.04.2026.
Летять на мене сто людських жалів
A hundred human griefs are flying on me -
these are the arrows with thin voices - and
my parents, my wife, my son and my sister
all hurt my soul. My loves, my soul
has suffered for you so much, having received
one and the most burning tear, the one given by your black trouble
and by the days of our immeasuruble leaving apart!
I am walking in a most sickly manner
as if I were walking by stubs,
and each step of mine is really crying,
and each recollection of mine does hurt my heart.
And what's my sin? It is the one that I still have a soul,
which has its pains received from the pains of the whole Universe.
So I thank God for my rest that is waiting in my future.
It doesn't matter, what kind of rest it is.
Do not complain that you've had a small harvest.
It was a heavy one. As heavy as the funeral wheat.
14.04.2026
Ці яблука тримала у руках
My wife... she held these apples in her hands.
Three or four days before today, maybe. And a wrinkle
of pain appeared on her suffering lips.
Some years that have passed were too sincere for us.
Six years, I think? Six years and a month
belonging to the seventh year. The world has leaned over
the woodside that is all watched by the spruces,
where winds are saying their "U-hu-hu-hu!", -
without anyone to stop them or protect them.
Forgive me, love, the passion that I have
for martyrs - those, that exist, and those, that are gone,
for those who are poor, and for the insulted, and for the paupers,
for everyone who having got acquainted with their grief,
presented me the human trouble that had been lasting
for several centuries. It seems to me, that the present has happened yesterday.
14.04.2026
It happened later on, in several years. The imprisoned Poet was not given the package with apples from his wife which was allowed to be sent quite rarely, and the delay was deliberate. The package was received only when each apple had become black.
Господи, гніву пречистого
My God, I pray You, don't believe that the all pure anger
is any evil. Wherever I ever stand,
I will withstand whatever comes. I thank you,
I thank you for the fact that our life's short
although my hope makes it as long as centuries are.
And I destroy my missing with my thinking,
for me to remain forever like the one
to whom his life was given by my mother,
and whom she blessed to go to the worlds.
And that's fine that she could not save me from the trouble.
That's fine, as it shows.
14.04.2026
Ти тут. Ти тут. Вся біла, як свіча.
You're here. You're here. You are as white as a candle -
your burning is so bright and also thin.
You are expressing the torn frankness
and ceasing to cry behind the shoulder.
You're here. You're here. As in the dream that I have been longing for,
you're wrinkling the headscarf with your fingers,
and I, judging by your looks and passionate moves,imagine you as a ghost. And then - there is a river!
It came from the ancient partings, and it caught,
it came, it rose, it caught us mercilessly.
A troubled wave moves so fast between the coasts,
that want to move as fast, as horses do.
Wait! The all pure one, let the rain
of all the memories of Svyatoshyn fall on us.
Oh, wait! And do not dare to go to the city
of that dull streets, circles and squares.
For you broke away, you went - the slow falling down in the mountains,
the lock, the destruction of a continent,
and the sudden movement, and lingering, and the shivering of hands,
and the silent trembling of eyelids.
You went - by a long tunnel - further -
to night - to darkness - snow - to the heather of the snow tempest,
your white lips became swollen with tears.
Farewell. Don't turn back. And don't call.
Farewell. Don't turn back. The anunciation
of our meeting in the other world
is given by the green star of evening.
The brittle ruvine heathered.
Say: let my boy live without me
for centuries.
Farewell. Don't look back. Look back!!!
06.04.2026.
Тільки тобою білий святиться світ
You are the only holiness in this world.
You are the only fulfillment of our sight.
You are the only warmness rising from the ground in the fields.
Yu are the only joy that a child knows, and that is right.
You are the only sweet song of a gueller-rose rising above the waters -
you are the only one, the only one. Know, that I know this!
You are the only one who makes my heart shout,
you are the only one making my body strong enough
to continue going in this world tempest.
You are the Only One, the Only One. Know, that I know this!
04.04.2026.
The line Know, that I know this! is absent in the original and was added for the sake of the rhyme. The translator believes that it reflects the main idea of the verse.
Дозволь мені сьогодні близько шостої
Let me appear today around 6 p.m.,
when evening comes around
and transport moves at pick hours.
I'll suddenly fall from missing, from the overspread sky,
from forgetness, from the parting with no limits,
made drunk by the long strain.
I'll suddenly fall to Brest-Lytovsk avenue,
to that forth proseka that has become estranged,
where only the mocking noise of the autotransport
will tell me that the beating of fear in one's heart
falls into the same tone with the native land.
I'll tear off the memory of forgotten days
that became a dream and a sad reality
as wounds all covered with a scar,
I'll tear it off from the human anthill and the gap of years.
Aren't you against that, love, aren't you against that?
Oh, don't be scared: I'll disappear, I'll dissolve, I'll get lost among the human crowd,
so that your frightened look won't happen
to strike my heart like a knife.
So don't be afraid: I'll pass like a shadow.
I'll enter that arch of torture as a shadow,
I'll touch you with the broken wings,
with the lips that became bare,
so that the corners of my lips would share your sadness.
And only when you come out a trum quietly,
and cross the street as a thoughtful girl,
who is guilty before the whole world
in the childish clearness of her look,
and in the weakness of her own maiden virtue,
when you cross the street to dive into
the crafted dusk of spruce that will be watching from above,
then I'll tear the heart for you,
being wounded on prickly shrubbery,
following your trace that lay over the whole world
from the brink of my heart.
I'll go along your steps, like a dog that turned mad,
I'll hide my shame, my fear, my insult and joy,
and desire, and the cruellest pain
within the gaps made by your feet.
I'll be but a shadow of a shadow of a shadow,
I'll lose my face, my experience, my age,
I'll fall from them, as the only veiny leaf of my heart,
I'll roll on under the wind of my own tempests.
Here's our porch. You are in front of the doors already,
You've pressed the belll's button - and you've opened
the heaviest gate of Heaven so easily. I hear the voice of our boy.
I'd like to shout. But I have no strengh enough for my voice to sound.
...The dream is over. The road to my yard crossed along by a noose was swaying on the wall. And the pricky wire
filled with the night was running by the frozen wall
as spiders. The deaf lampshade was throwing aside the prison soup of the night.
The dusk was hanging above the fence. The harsh sound of the bell as cork bate the mud of the new day away from the bottle of dreaming...
To die at the road of return is too sweet,
for God not to give us a headboard of our fate.
04. - 12.04.2026
12.04. - Великдень.
Ти хоре, слово.
Word, you are sick. Your sickness is really hard,
and who would ever envy, knowing how you exist?
For you may suit prayers or a poem only,
but you reject the everyday dullness of Svyatoshyn's life.
The worlds are being ruined, and dry land
replaces water. There's so much pain in my breast,
it is the variation of what's well known, of that eternal theme
that it is easier to die than to understand
the funeral singing. Good Lord, give me help,
give to the one struck by sickness the high help.
Let me find a way to perish as a man should do.
My native land appeares, shining brightly.
Do hear me! And answer, my Beloved!
Just don't recall me with a word lacking kindness.
05.04.2026.
Усе мов сон пропало й знебуло
Everything has passed rapidly as a dream
And now it is no longer. Fury, don't you suppress days?
A strange appearance is running over a tree,
and my forehead is being burnt again by the lack of faith.
And a shadow is running above the days that have passed,
And a blanket of fog is covering time.
Poetry, my beauty, my ornament,
in front of me or before me - am I alive? Tell me at last!
06,09.04.2026
Зими убогий маскарад
The winter's poor costume ball
has covered the life's sleep.
There are so many lies and truths... to answer them all
one return won't be enough, indeed.
There's the cross that's been composed and sown
of black wires,
and the eternity creates its eternal myth
of chorals, of masses, of cries.
06-07.04.2026.
The consequence in the last line of the original is of cries, of chorals, of masses. It was changed for the sake of the rhyme. The change becomes reflected upon the understanding of the line, for chorals and masses are more complicated, than cries. But one may argue that the whole line is written for the sake of mentioning cries not as a vocal janre only.
На тихі води і на ясні зорі
To the quiet waters and bright stars
a swan falls with her white bosom.
You, lightening, strike, and you, thunder, strike loud,
if one has so much grief that wings cannot be opened.
You, green villages and you, white cities,
And you, dark blue rivers, and blue valleys,
and you, Ukraine, as golden as a dream,
do wait to disappear! My land, wait!
Don't hurry to through me to the ways of death!
It happened where the hoofs of a black horse
throw bright sparks around. A road had been opened there once,
but it was torn over at the very aim.
07.04.2026.
... А пам'ять любої руки...
And what is turning the rolls of days
is the memory of beloved hand
that is so charming, so white, and so soft.
And so we'll have enough thought for centuries,
the one so dear, the one of gold.
04.04.2025.
Моя кохано ластівко жоно!
My love my swalow dear wife of mine!
I dream of you My dream is even hotter
then our love has been. I see it every night and every day.
It shows me a window filled with dusk
And you are shining there, you're as bright as a bee.
You're sad, caressed by summer, and so sweet.
And my desires rise in me as a hill,
I won't sustain this mass, it orders me to fall
with my head kept straight, it orders me to fall into a gap with no bottom...
So long is the dream, and so short's the time
that God has measured for us. I am flying
to fall on your white hands, as white as swans.
And I'm worried - when falling to them, I may miss them.
03.04.2026.
Кажи, акторе, де твої лаштунки?
Come, actor, speak, avail! Where is your curtain?
Because your part is over now. Where is your stage?
There are several high types of trouble bringing you presents,
bringing them in many hands, for you are perishing alive.
Say, actor, say, what kind of stage performance is this,
pushing us into black death like a nail?
What had been started by glory, was brought to the end by horror,
And horror is the lord with the supreme power.
Come, actor, speak, and say what kind of curse is this -
poetry, the biggest of all lies,
that takes us with the hand of love to put us behind the bars,
and then proceeds to our crucifiction?
03.04.2026.
Ти сам? Напризволяще? Тож існуй
You're alone? You have nobody? Do exist.
Do understand, that trouble does not know eternity.
When you'll come away, it will make you a company.
So let the world have your annunciation for this.
Be glad that all your hours will come to rest.
If joy is over, the end of trouble comes next.
The road's before you, you don't see its ending,
And when you're in the interaction of the new roads,
All what your hand has lost, and all what it preserves,
is certain to receive the transparent future's blessing.
07.04.2026.
Звільнися од чекання. Задарма.
Abandon waiting. Waiting leads to nothing.
You'll have it all - your sin, and your repentance,
you'll have acquaintance with most terrible suffering,
and get to know that there's nothing else.
Abandon waiting. Waiting leads to nothing.
You'll have it all - long nights and days,
and a long way - with neither end, nor rest,
when it seems that you would better lie in coffin,
than live, but live as a stranger in a strange land.
You'll have it all - you'll have long nights and days,
You'll have it all - you'll have your glory and your shame.
You'll have sweet meetings and your partings, too,
You'll have a birth, and you will have a death
as the loud sadness plays within a rain gutter.
Just don't allow it. Just be most attentive
(you will have all - your glory and your shame).
You go in vain. And you do wait - in vain.
It is like looking for your fate with a hungry heart.
Do learn to spend. Don't take a thing,
that is most carefully guarded.
If you go - go then. If you're stopped - do stand.
And if you die - do die. It gives no wisdom!
And when your faith falls down, like a powder -
then do be envious, and envy to the dead.
For it's the only way. The only way to have one spirit is this. The deadly calmness
lies over everything. So go, as far
as you're the one making present, and not a pauper,
who calls God for assistance. Do take all,
take all that has been written for you,
but add the eternal pain to touch your heart.
And when life takes you as its toy - play then!
07.04.2026
Крізь сотні сумнівів я йду до тебе
There are hundreds doubts to pass, yet I come to you,
I pass through them to you, the good and truth of the age.
I pass to you through a hundred disappointments.
My soul, that longes passionately for the sky,
directs the tempestous flight towards a poll
of high fire that comes under the light
of your desire only. You're flying to the place
where any human traces have been yet unknown,
from a stage to another, out of mortal limits
to human desires, out of the black voidness,
where there is neither happiness, nor trouble,
and your passion inclines you: do not stop, go on.
That is the true way. You are its forerunner.
Вечірнє сонце соснами погасне
The evening sun will lose its light as spruces,
pass like a bird and be burnt out close to a star.
And you'll know suddenly what is to live
(there is no future, there is only the present).
And you will also know that your son's small bed
is rising like the hill of the whole Earth,
and that Ukraine will live by it until its end,
and that it will live by its miraculous cold fire,
where the big orange with five fingers
lay above the frozen blue colour
so bright that it could make you blind,
and we all loved everything that we remembered,
and we remembered as long as we felt pain.
the evening sun that became cold in spruces
the scent of the frozen rags on the pole
and tears (the eyes are filled with them),
and oranges (like naked girls).
08.04.2026.
Моє життя, мій Києве, прощай!
My life my Kyiv farewell to you!
Forgive oh do forgive me this hard parting
I say good bye! I ask you for your hand
to take my deadly suffering all away
to give more strength to enter my weak heart.
My life my Kyiv What I need is faith
You are a city of white columns but
I saw you in my dream as multicoloured glass.
And now I have a road but have no way.
A gap that's deadly black is my direction.
The sun makes just some weаk moves where it's to go down here.
But there's a bird there becoming most beautiful
but when it's flying it is meant to fall.
03.04.2026
І знов Господь мене не остеріг
And Our Lord didnt't warn me once again,
He didn't give His grace,
and the road that is rolled out in front of me,
is mine.
Good bye then, till we meet again in space,
and good bye, till we see each other again in time.
08.04.2026.
В мені уже народжується Бог
I am becoming the birthplace of God
He is being born in me. He's half remembered,
and half forgotten. It is as if my grandchild
and my grandfather were waiting till I die, and were not in me.
It is as if this was happening next to death,
where the one alive can never enter.
I live together with Him. I exist together with Him,
when there is no one else. And trouble comes,
as loud as a cannonade. He is salvation,
and I say with my white lips: Good Lord, do save me.
Do save just for a moment,
and then I will awake and save myself,
with the ability of my own. I'll save myself.
He wants to come out of me. His desire is
to give me the final destruction, when saving me,
so that I'd leave myself, as if I were
a sword leaving its cover, when in the wind, in the tempest.
He wants to come out, for the candle of pain to stop burning,
For the darkness of obedience to save me
by another existence. By another life. By the name
that wouldn't be my proper one already:
you see, that is the one, the general case,
the one who's governed by that furious God,
who'd like to have his birthplace within me.
(And I will keep that candle burning on,
for it to help me to avoid the untimely dusk.
The black candle of the brightest hour
looks like achieving victory, but secretly).
08.04.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062658
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.05.2026
"Вишневий сад" і "Садок вишневий"
Відома п'єса, значення помітне.
Там жінка дивиться на сад, що квітне.
Світ чистоти жаданої вітає
Любов принижена, що рану має.
Художник, раб колишній, втратив волю
І з саду вірш почав як спротив болю.
Маленький сад лиш два рядки назвали,
Його про волю мрії закликали.
Я пригадаю для хисткої теми
Ті сад вишневий і садок вишневий.
Сказали: треба за рабів відплати,
Тому теж треба жінчин сад зрубати.
Їх тихе прощення - в одній печалі,
Їм білі квіти мир подарували.
26.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2026