Валентина Ржевская

Сторінки (8/785):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 »

V. S. Stus. Selected verses in English. Translated by V. S. Rzhevska

В.С.  Стус.  Обрані  вірші  англійською.  Переклад  В.С.  Ржевської
(тобто  мій)

З  оригіналів  наводяться  лише  назви  або  перші  рядки  (оригінали  іноді  мають  великий  обсяг)


Джерела  оригіналів:  Стус:  Палімпсести.  -  Українська  поетична  антологія.  А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-  Га.  2021.
Стус  В.  Крізь  сотні  сумнівів  я  йду  до  тебе.../  Васииль  Стус;  упоряд.,  передмова  Д.В.  Стуса;  худож.  оформлення  С.В.  Вдовиченко.  =  Харків:  Фоліо,  2024.  -  137  с.  -  (100  поезій).


Минає  час  моїх  дитячих  вір

The  time  of  my  childish  faiths  is  over,  it  is  to  become  past.
And  following  this  time  I  also  go,
I  won't  be  found  then.  And  I  don't  know,
if  I  would  be  able  to  recognize  my  old  coast  as  the  time  lasts,

if  would  know  it  when  sailing  on  a  new  boat.
For  I  am  alone,  I'm  taken  away  from  my  pains,
and  sailing  after  myself,  after  time,  after  days.
on  a  boat  that's  new,  the  one  that  I've  just  got.

Neither  those  in  heaven,  nor  the  whistle  of  grasses,
nor  the  play  of  the  waves  -  nothing  tells
anything  of  your  return.  Nothing  declares
the  answer  to  your  questions:
is  it  enough  or  let  us  start,
for  the  time  passes...
You're  sailing  alone,  taken  away  from  yourself,
And  you're  watching  a  wave,  rising  after  a  wave.

21.04.2026

This  verse  in  the  original  has  the  form  or  sonnet,  which  I  tried  to  preserve  in  this  translation.  The  past  participle  відринутий  is  translated  as  'taken  away'.

Мистецтва  він  не  знав.  Він  знав  життя  єдине

He  didn't  know  art.  He  knew  life  only.
He  was  profound,  thoughtful,  and  a  dreamer,
And  a  wise  man.  No,  he  was  a  dreamer  first!
But  what  as  to  the  end:  why  did  you  feel  it?
Why  did  you  predict  it?  Why  did  you  cry:  let  it  rise?
You  were  furious  in  grief.  When  grief  came,  you  didn't  speak.
You  were  like  a  tytan,  that  had  conquered
his  fear  in  the  heaviest  deed  of  sacrifice,
and  shook  away  the  curse  on  hot  days.
You  called,  and  your  call  was:  Love.
But  among  the  dear  ones  that  become
cold  when  losing  fire  the  purpose  is  -  
they  receive  the  ends  of  pain.
They  receive  the  ends  of  shout  -
and  you  are  full  of  anger  yourself.
A  wise  man  or  a  dreamer?    Youth,  stop  now,
fall  in  the  kind  eyes  and  give  yourself  to  dream,
and  bow  before  him,  as  before  a  miracle.

21.04.2026

Скажи,  що  прологом  ночі

Say  that  a  trembling  evening
may  be  a  prologue  to  the  night,
and  make  the  day  lose  its  light.  I'll  add:
let  this  night  be  ours.

21.04.2026.

Осінь  крилами  в  груди  б'є

Autumn  beats  my  breast  with  its  wings.
Oh,  my  Ukraine  of  autumn!
I'd  like  to  make  your  heart  more  cheerful,  not  mornful.
Why  do  I  lack  skills  for  this?!

21.04.2026.
Один  лиш  час  і  має  совість

 Nothing  but  time  has  conscience,
it  flows  and  flows  like  Dnipro.
I  don't  know  if  it's  evil  or  it's  good.
this  mysterious  unknown  
is  now  in  a  hurry  to  be  over.
And  it's  absolutely  all  the  same
whether  to  die  or  to  live,
God,  it's  all  the  same.  
You  or  not,  we'll  die  in  a  strange  land,
after  we've  searched  for  the  doorstep  of  the  fatherly  home.
21.04.2026.


У  цьому  полі  синьому,  як  льон.

It  was  in  this  field  that  was  so  blue,  so  like  blue  flax,
that  you  were  alone  and  not  a  soul  beside  you.
You  saw  them  there,  and  you  became  depressed:
you  saw  a  hundred  shadows  wandering  there  with  no  way.
That  was  in  the  field  that  was  so  like  blue  flax.
You  were  setnenced  there  to  simple  loneliness
to  know  your  fate  as  your  repentance
in  the  field  that  was  so  blue,  so  like  blue  flax.
The  hundred  black  shadows  there  were  becoming  taller,  they  were  growing,
and  moving  forward,  like  a  forest  of  spruce,
where  each  tree  was  growing  like  a  babe,
and  they  were  coming  closer.  So,  should  you  escape?
Should  you  let  your  own  way  to  be  rolled  up,  like  wires,  and  be  turning?
No,  no.  Withstand.  Withstand.  And  more  -  
you  should  stand.  And  here  only,
in  this  field  that  is  so  like  blue  flax.
And  you  should  get  to  know  your  loss  of  freedom,
here,  in  your  estranged  motherland.
Here,  in  this  field  that  is  so  blue,
so  like  blue  flax.
You  have  an  adversary,  you  have  a  hundred  adversaries.  
And  each  of  them  feels  grief,  once  and  again.
And  each  of  them  will  throw  a  curse  as  a  stone,
with  no  resraint:  there  are  no  prohibitions  known.
The  stones  will  fall,  and  no  matter  what  each  of  these  curses  takes,
for  your  loneliness  made  each  of  those  curses  hotter.
Your  soul  has  become  wild,  and  doesn't  see  your  body  any  longer.
It's  in  this  field  that  is  so  blue,  so  like  blue  flax.

02,  04.  04.2026.
Наснилися  мені  мої  кохані

I  slept  and  saw  all  my  loves  in  a  dream
and  each  of  them  was  a  stranger  and  not  mine,
and  each  of  them  was  washing  away  the  stone  of  my  faith
as  a  cold  stream  would  do  this.
And  each  of  them  was  wearing  marriage  garments,
and  carrying  a  sad  bunch  of  flowers,
that  was  as  thick  as  joy,
and  as  bright  as  pain.
That  was  the  pain  that  the  harder  to  sustain  it  grows,  the  more  attractive  it  becomes.
We  went  to  visit  someone  all  together,
and  fear  made  that  someone's  eyes  all  round,
for  someone  didn't  expect  to  meet  so  many  friends,
so  he  was  standing  pale,  and  sad,  and  with  no  hat.
Oh,  that  was  not  in  vain  that  this  parade
looked  like  a  funeral.  And  I  am  sad,
for  I  don't  know  which  of  my  roses  to  present,
whether  a  red  one  or  a  black  one,
so  that  I  wouldn't  provoke  sadness  by  my  present.
It  looks  like  a  hundred  deaths  took  me  by  my  hands,
and  made  me  perish  among  them.  It  has  been  a  day  quite  recently,
and  sleep  has  hardly  touched  my  eyes  at  the  time.

06.04.2016
Чи  витримаєш  ти  найтяжчий  іспит

My  love,  you  are  to  have  the  hardest  test.
How  will  you  manage?  Will  you  or  you  won't?
What  I'm  imagening  now  is  your  sad  lips,
and  the  all  pure  cheecks  of  Our  Lady,
that  are  covered  by  the  night  tears.  And  I  see  the  hand  -
lacking  defense,  so  thin,  so  lonely,
it's  writing  the  long  parting  on  the  wall.
And  I  imagine  that  you  wait  no  longer
for  any  good  that  would  come  from  your  doorstep.
And  you're  not  calling  the  one  who  was  put  to  towers
and  left  you  striken  by  grief  and  all  alone
with  the  trouble  as  big  as  the  whole  world,
as  giants  are  shown.

06.04.2016.
Ось  ось  воно,  блаженство  самоти
That  is  the  blesing  of  my  loneliness
and  the  pomp  of  calmness  -  covering  the  whole  planet.
There  is  so  much  strength  added  to  my  fasting,
I  have  so  many  thoughts  and  so  much  highness!
Say  now  -  have  you  desired  it  when  you  were  close  to  the  lake,
where  stars  were  hanging  in  spruces?
Was  it  in  the  dead  sea  that  your  soul  was  becoming  clearer?
Have  you  desired  it,  you,  madman?
Now  carry  your  desires,    that  haven't  become  ripe  yet,  
through  the  adit  of  deception.
And  do  not  ask  your  gods,  
who  have  been  deceiving  you  for  all  your  life,  
for  anything  more.
06.04.2026.

Летять  на  мене  сто  людських  жалів

A  hundred  human  griefs  are  flying  on  me  -
these  are  the  arrows  with  thin  voices  -  and
my  parents,  my  wife,  my  son  and  my  sister
all  hurt  my  soul.  My  loves,  my  soul
has  suffered  for  you  so  much,  having  received
one  and  the  most  burning  tear,  the  one  given  by    your  black  trouble  
and  by  the  days  of  our  immeasuruble  leaving  apart!  
I  am  walking  in  a  most  sickly  manner  
as  if  I  were  walking  by  stubs,  
and  each  step  of  mine  is  really  crying,
and  each  recollection  of  mine  does  hurt  my  heart.
And  what's  my  sin?  It  is  the  one  that  I  still  have  a  soul,
which  has  its  pains  received  from  the  pains  of  the  whole  Universe.
So  I  thank  God  for  my  rest  that  is  waiting  in  my  future.
It  doesn't  matter,  what  kind  of    rest  it  is.
Do  not  complain  that  you've  had  a  small  harvest.
It  was  a  heavy  one.  As  heavy  as  the  funeral  wheat.

14.04.2026
Ці  яблука  тримала  у  руках

My  wife...  she  held  these  apples  in  her  hands.
Three  or  four  days  before  today,  maybe.  And  a  wrinkle
of  pain  appeared  on  her  suffering  lips.
Some  years  that  have  passed  were  too  sincere  for  us.
Six  years,  I  think?  Six  years  and  a  month
belonging  to  the  seventh  year.  The  world  has  leaned  over
the  woodside  that  is  all  watched  by  the  spruces,
where  winds  are  saying  their  "U-hu-hu-hu!",  -
without  anyone  to  stop  them  or  protect  them.
Forgive  me,  love,  the  passion  that  I  have
for  martyrs  -  those,  that  exist,  and  those,  that  are  gone,
for  those  who  are  poor,  and  for  the  insulted,  and  for  the  paupers,
for  everyone  who  having  got  acquainted  with  their  grief,
presented  me  the  human  trouble  that  had  been  lasting
for  several  centuries.  It  seems  to  me,  that  the  present  has  happened  yesterday.

14.04.2026

It  happened  later  on,  in  several  years.  The  imprisoned  Poet  was  not  given  the  package  with  apples  from  his  wife  which  was  allowed  to  be  sent  quite  rarely,  and  the  delay  was  deliberate.    The  package  was  received  only  when  each  apple  had  become  black.  



Господи,  гніву  пречистого

My  God,  I  pray  You,  don't  believe  that  the  all  pure  anger
is  any  evil.  Wherever  I  ever  stand,
I  will  withstand  whatever  comes.  I  thank  you,
I  thank  you  for  the  fact  that  our  life's  short
although  my  hope  makes  it  as  long  as  centuries  are.
And  I  destroy  my  missing  with  my  thinking,
for  me  to  remain  forever  like  the  one
to  whom  his  life  was  given  by  my  mother,
and  whom  she  blessed  to  go  to  the  worlds.
And  that's  fine  that  she  could  not  save  me  from  the  trouble.
That's  fine,  as  it  shows.

14.04.2026

Ти  тут.  Ти  тут.    Вся  біла,  як  свіча.

You're  here.  You're  here.  You  are  as  white  as  a  candle  -
your  burning  is  so  bright  and  also  thin.
You  are  expressing  the  torn  frankness
and  ceasing  to  cry  behind  the  shoulder.
You're  here.  You're  here.  As  in  the  dream  that  I  have  been  longing  for,
you're  wrinkling  the  headscarf  with  your  fingers,
and  I,  judging  by  your  looks  and  passionate  moves,imagine  you  as  a  ghost.  And  then  -  there  is  a  river!
It  came  from  the  ancient  partings,  and  it  caught,
it  came,  it  rose,  it  caught  us  mercilessly.
A  troubled  wave  moves  so  fast  between  the  coasts,
that  want  to  move  as  fast,  as  horses  do.
Wait!  The  all  pure  one,  let  the  rain
of  all  the  memories  of  Svyatoshyn  fall  on  us.
Oh,  wait!  And  do  not  dare  to  go  to  the  city
of  that  dull  streets,  circles  and  squares.
For  you  broke  away,  you  went  -  the  slow  falling  down  in  the  mountains,
 the  lock,  the  destruction  of  a  continent,  
and  the  sudden  movement,  and  lingering,  and  the  shivering  of  hands,  
and  the  silent  trembling  of  eyelids.
You  went  -  by  a  long  tunnel  -  further  -
to  night  -  to  darkness  -  snow  -  to  the  heather  of  the  snow  tempest,
your  white  lips  became  swollen  with  tears.
Farewell.  Don't  turn  back.  And  don't  call.
Farewell.  Don't  turn  back.  The  anunciation
of  our  meeting  in  the  other  world
is  given  by  the  green  star  of  evening.
The  brittle  ruvine  heathered.
Say:  let  my  boy  live  without  me
for  centuries.  
Farewell.  Don't  look  back.  Look  back!!!

06.04.2026.

Тільки  тобою  білий  святиться  світ

You  are  the  only  holiness  in  this  world.
You  are  the  only  fulfillment  of  our  sight.
You  are  the  only  warmness  rising  from  the  ground  in  the  fields.
Yu  are  the  only  joy  that  a  child  knows,  and  that  is  right.
You  are  the  only  sweet  song  of  a  gueller-rose  rising  above  the  waters  -
you  are  the  only  one,  the  only  one.  Know,  that  I  know  this!
You  are  the  only  one  who  makes  my  heart  shout,
you  are  the  only  one  making  my  body  strong  enough
to  continue  going  in  this  world  tempest.
You  are  the  Only  One,  the  Only  One.  Know,  that  I  know  this!
04.04.2026.

The  line  Know,  that  I  know  this!  is  absent  in  the  original  and  was  added  for  the  sake  of  the  rhyme.  The  translator  believes  that  it  reflects  the  main  idea  of  the  verse.
Дозволь  мені  сьогодні  близько  шостої
Let  me  appear  today  around  6  p.m.,
when  evening  comes  around
and  transport  moves  at  pick  hours.
I'll  suddenly  fall  from  missing,  from  the  overspread  sky,
from  forgetness,  from  the  parting  with  no  limits,
made  drunk  by  the  long  strain.
I'll  suddenly  fall  to  Brest-Lytovsk  avenue,
to  that  forth  proseka  that  has  become  estranged,
where  only  the  mocking  noise  of  the  autotransport
will  tell  me  that  the  beating  of  fear  in  one's  heart
falls  into  the  same  tone  with  the  native  land.
I'll  tear  off  the  memory  of  forgotten  days  
that  became  a  dream  and  a  sad  reality
as  wounds  all  covered  with  a  scar,
I'll  tear  it  off  from  the  human  anthill  and  the  gap  of  years.
Aren't  you  against  that,  love,  aren't  you  against  that?
Oh,  don't  be  scared:  I'll  disappear,  I'll  dissolve,  I'll  get  lost  among  the  human  crowd,
so  that  your  frightened  look  won't  happen
to  strike  my  heart  like  a  knife.
So  don't  be  afraid:  I'll  pass  like  a  shadow.
I'll  enter  that  arch  of  torture  as  a  shadow,
I'll  touch  you  with  the  broken  wings,
with  the  lips  that  became  bare,  
so  that  the  corners  of  my  lips  would  share  your  sadness.
And  only  when  you  come  out  a  trum  quietly,
and  cross  the  street  as  a  thoughtful  girl,
who  is  guilty  before  the  whole  world
in  the  childish  clearness  of  her  look,
and  in  the  weakness  of  her  own  maiden  virtue,
when  you  cross  the  street  to  dive  into
the  crafted  dusk  of  spruce  that  will  be  watching  from  above,
then  I'll  tear  the  heart  for  you,
being  wounded  on  prickly  shrubbery,
following  your  trace  that  lay  over  the  whole  world
from  the  brink  of  my  heart.
I'll  go  along  your  steps,  like  a  dog  that  turned  mad,
I'll  hide  my  shame,  my  fear,  my  insult  and  joy,
and  desire,  and  the  cruellest  pain
within  the  gaps  made  by  your  feet.
I'll  be  but  a  shadow  of  a  shadow  of  a  shadow,
I'll  lose  my  face,  my  experience,  my  age,
I'll  fall  from  them,  as  the  only  veiny  leaf  of  my  heart,
I'll  roll  on  under  the  wind  of  my  own  tempests.
Here's  our  porch.  You  are  in  front  of  the  doors  already,
You've  pressed  the  belll's  button  -  and  you've  opened
 the  heaviest  gate  of  Heaven  so  easily.  I  hear  the  voice  of  our  boy.
I'd  like  to  shout.  But  I  have  no  strengh  enough  for  my  voice  to  sound.
...The  dream  is  over.  The  road  to  my  yard  crossed  along  by  a noose  was  swaying  on  the  wall.  And  the  pricky  wire
filled  with  the  night  was  running  by  the  frozen  wall
as  spiders.  The  deaf  lampshade  was  throwing  aside  the  prison  soup  of  the  night.  
The  dusk  was  hanging  above  the  fence.  The  harsh  sound  of  the  bell  as  cork  bate  the  mud  of  the  new  day  away  from  the  bottle  of  dreaming...

To  die  at  the  road  of  return  is  too  sweet,
for  God  not  to  give  us  a  headboard  of  our  fate.

04.  -  12.04.2026  
12.04.  -  Великдень.


Ти  хоре,  слово.

Word,  you  are  sick.  Your  sickness  is  really  hard,
and  who  would  ever  envy,  knowing  how  you  exist?
For  you  may  suit  prayers  or  a  poem  only,
but  you  reject  the  everyday  dullness  of  Svyatoshyn's  life.
The  worlds  are  being  ruined,  and  dry  land
replaces  water.  There's  so  much  pain  in  my  breast,
it  is  the  variation  of  what's  well  known,  of  that  eternal  theme
that  it  is  easier  to  die  than  to  understand
the  funeral  singing.  Good  Lord,  give  me  help,
give  to  the  one  struck  by  sickness  the  high  help.
Let  me  find  a  way  to  perish  as  a  man  should  do.
My  native  land  appeares,  shining  brightly.
Do  hear  me!  And  answer,  my  Beloved!
Just  don't  recall  me  with  a  word  lacking  kindness.

05.04.2026.
Усе  мов  сон  пропало  й  знебуло

Everything  has  passed  rapidly  as  a  dream
And  now  it  is  no  longer.  Fury,  don't  you  suppress  days?
A  strange  appearance  is  running  over  a  tree,
and  my  forehead  is  being  burnt  again  by  the  lack  of  faith.
And  a  shadow  is  running  above  the  days  that  have  passed,
And  a  blanket  of  fog  is  covering  time.
Poetry,  my  beauty,  my  ornament,
in  front  of  me  or  before  me  -  am  I  alive?  Tell  me  at  last!

06,09.04.2026
Зими  убогий  маскарад
The  winter's  poor  costume  ball
has  covered  the  life's  sleep.
There  are  so  many  lies  and  truths...  to  answer  them  all
one  return  won't  be  enough,  indeed.
There's  the  cross  that's  been  composed  and  sown
of  black  wires,
and  the  eternity  creates  its  eternal  myth
of  chorals,  of  masses,  of  cries.

06-07.04.2026.

 The  consequence  in  the  last  line  of  the  original  is  of  cries,  of  chorals,  of  masses.  It  was  changed  for  the  sake  of  the  rhyme.  The  change  becomes  reflected  upon  the  understanding  of  the  line,  for  chorals  and  masses  are  more  complicated,  than  cries.  But  one  may  argue  that  the  whole  line  is  written  for  the  sake  of  mentioning  cries  not  as  a  vocal  janre  only.

На  тихі  води  і  на  ясні  зорі

To  the  quiet  waters  and  bright  stars
a  swan  falls  with  her  white  bosom.
You,  lightening,  strike,  and  you,  thunder,  strike  loud,
if  one  has  so  much  grief  that  wings  cannot  be  opened.
You,  green  villages  and  you,  white  cities,
And  you,  dark  blue  rivers,  and  blue  valleys,
and  you,  Ukraine,  as  golden  as  a  dream,
do  wait  to  disappear!  My  land,  wait!
Don't  hurry  to  through  me  to  the  ways  of  death!
It  happened  where  the  hoofs  of  a  black  horse
throw  bright  sparks  around.  A  road  had  been  opened  there  once,
but  it  was  torn  over  at  the  very  aim.

07.04.2026.
...  А  пам'ять  любої  руки...
And  what  is  turning  the  rolls  of  days
is  the  memory  of  beloved  hand
that  is  so  charming,  so  white,  and  so  soft.
And  so  we'll  have  enough  thought  for  centuries,
the  one  so  dear,  the  one  of  gold.
04.04.2025.

Моя  кохано  ластівко  жоно!

My  love  my  swalow  dear  wife  of  mine!

I  dream  of  you  My  dream  is  even  hotter
then  our  love  has  been.  I  see  it  every  night  and  every  day.
It  shows  me  a  window  filled  with  dusk
And  you  are  shining  there,  you're  as  bright  as  a  bee.
You're  sad,  caressed  by  summer,  and  so  sweet.
And  my  desires  rise  in  me  as  a  hill,
I  won't  sustain  this  mass,  it  orders  me  to  fall
with  my  head  kept  straight,  it  orders  me  to  fall  into  a  gap  with  no  bottom...
So  long  is  the  dream,  and  so  short's  the  time
that  God  has  measured  for  us.  I  am  flying
to  fall  on  your  white  hands,  as  white  as  swans.
And  I'm  worried  -  when  falling  to  them,  I  may  miss  them.

03.04.2026.

Кажи,    акторе,    де  твої  лаштунки?
Come,  actor,  speak,  avail!  Where  is  your  curtain?
Because  your  part  is  over  now.  Where  is  your  stage?
There  are  several  high  types  of  trouble  bringing  you  presents,
bringing  them  in  many  hands,  for  you  are  perishing  alive.
Say,  actor,  say,  what  kind  of  stage  performance  is  this,
pushing  us  into  black  death  like  a  nail?
What  had  been  started  by  glory,  was  brought  to  the  end  by  horror,
And  horror  is  the  lord  with  the  supreme  power.
Come,  actor,  speak,  and  say  what  kind  of  curse  is  this  -  
poetry,  the  biggest  of  all  lies,
that  takes  us  with  the  hand  of  love  to  put  us  behind  the  bars,
and  then  proceeds  to  our  crucifiction?

03.04.2026.

Ти  сам?  Напризволяще?  Тож  існуй

You're  alone?  You  have  nobody?  Do  exist.
Do  understand,  that  trouble  does  not  know  eternity.
When  you'll  come  away,  it  will  make  you  a  company.
So  let  the  world  have  your  annunciation  for  this.
Be  glad  that  all  your  hours  will  come  to  rest.
If  joy  is  over,  the  end  of  trouble  comes  next.
The  road's  before  you,  you  don't  see  its  ending,
And  when  you're  in  the  interaction  of  the  new  roads,
All  what  your  hand  has  lost,  and  all  what  it  preserves,
is  certain  to  receive  the  transparent  future's  blessing.

07.04.2026.

Звільнися  од  чекання.  Задарма.

Abandon  waiting.    Waiting  leads  to  nothing.
You'll  have  it  all  -  your  sin,  and  your  repentance,
you'll  have  acquaintance  with  most  terrible  suffering,
and  get  to  know  that  there's  nothing  else.
Abandon  waiting.    Waiting  leads  to  nothing.  
You'll  have  it  all  -  long  nights  and  days,
and  a  long  way  -  with  neither  end,  nor  rest,
when  it  seems  that  you  would  better  lie  in  coffin,
than  live,  but  live  as  a  stranger  in  a  strange  land.
You'll  have  it  all  -  you'll  have  long  nights  and  days,
You'll  have  it  all  -  you'll  have  your  glory  and  your  shame.
You'll  have  sweet  meetings  and  your  partings,  too,
You'll  have  a  birth,  and  you  will  have  a  death
as  the  loud  sadness  plays  within  a  rain  gutter.  
Just  don't  allow  it.  Just  be  most  attentive
(you  will  have  all  -  your  glory  and  your  shame).
You  go  in  vain.  And  you  do  wait  -  in  vain.
It  is  like  looking  for  your  fate  with  a  hungry  heart.
Do  learn  to  spend.  Don't  take  a  thing,
that  is    most  carefully  guarded.
If  you  go  -  go  then.  If  you're  stopped  -  do  stand.
And  if  you  die  -  do  die.  It  gives  no  wisdom!
And  when  your  faith  falls  down,  like  a  powder  -
then  do  be  envious,  and  envy  to  the  dead.
For  it's  the  only  way.  The  only  way  to  have  one  spirit  is  this.  The  deadly  calmness
lies  over  everything.  So  go,  as  far
as  you're  the  one  making  present,  and  not  a  pauper,
who  calls  God  for  assistance.  Do  take  all,
take  all  that  has  been  written  for  you,
but  add  the  eternal  pain  to  touch  your  heart.
And  when  life  takes  you  as  its  toy  -  play  then!

07.04.2026


Крізь  сотні  сумнівів  я  йду  до  тебе

There  are  hundreds  doubts  to  pass,  yet  I  come  to  you,
I  pass  through  them  to  you,  the  good  and  truth  of  the  age.
I  pass  to  you  through  a  hundred  disappointments.  
My  soul,  that  longes  passionately  for  the  sky,
directs  the  tempestous  flight  towards  a  poll
of  high  fire  that  comes  under  the  light
of  your  desire  only.  You're  flying  to  the  place
where  any  human  traces  have  been  yet  unknown,
from  a  stage  to  another,  out  of  mortal  limits
to  human  desires,  out  of  the  black  voidness,
where  there  is  neither  happiness,  nor  trouble,
and  your  passion  inclines  you:  do  not  stop,  go  on.
That  is  the  true  way.  You  are  its  forerunner.



Вечірнє  сонце  соснами  погасне

The  evening  sun  will  lose  its  light  as  spruces,
pass  like  a  bird  and  be  burnt  out  close  to  a  star.
And  you'll  know  suddenly  what  is  to  live
(there  is  no  future,  there  is  only  the  present).
And  you  will  also  know  that  your  son's  small  bed
is  rising  like  the  hill  of  the  whole  Earth,
and  that  Ukraine  will  live  by  it  until  its  end,
and  that  it  will  live  by  its  miraculous  cold  fire,
where  the  big  orange  with  five  fingers
lay  above  the  frozen  blue  colour
so  bright  that  it  could  make  you  blind,
and  we  all  loved  everything  that  we  remembered,
and  we  remembered  as  long  as  we  felt  pain.
the  evening  sun  that  became  cold  in  spruces
the  scent  of  the  frozen  rags  on  the  pole
and  tears  (the  eyes  are  filled  with  them),
and  oranges  (like  naked  girls).
08.04.2026.

Моє  життя,  мій  Києве,  прощай!
My  life  my  Kyiv  farewell  to  you!
Forgive  oh  do  forgive  me  this  hard  parting
I  say  good  bye!  I  ask  you  for  your  hand
to  take  my  deadly  suffering  all  away
to  give  more  strength  to  enter  my  weak  heart.
My  life  my  Kyiv  What  I  need  is  faith
You  are  a  city  of  white  columns  but
I  saw  you  in  my  dream  as  multicoloured  glass.
And  now  I  have  a  road  but  have  no  way.
A  gap  that's  deadly  black  is  my  direction.
The  sun  makes  just  some  weаk  moves  where  it's  to  go  down  here.
But  there's  a  bird  there  becoming  most  beautiful
but  when  it's  flying  it  is  meant  to  fall.

03.04.2026

І  знов  Господь  мене  не  остеріг
And  Our  Lord  didnt't  warn  me  once  again,
He  didn't  give  His  grace,
and  the  road  that  is  rolled  out  in  front  of  me,
is  mine.
Good  bye  then,  till  we  meet  again  in  space,
and  good  bye,  till  we  see  each  other  again  in  time.

08.04.2026.

В  мені  уже  народжується  Бог

I  am  becoming  the  birthplace  of  God
He  is  being  born  in  me.  He's  half  remembered,
and  half  forgotten.  It  is  as  if  my  grandchild  
and  my  grandfather  were  waiting  till  I  die,  and  were  not  in  me.
It  is  as  if  this  was  happening  next  to  death,
where  the  one  alive  can  never  enter.
I  live  together  with  Him.  I  exist  together  with  Him,
when  there  is  no  one    else.  And  trouble  comes,
as  loud  as  a  cannonade.  He  is  salvation,
and  I  say  with  my  white  lips:  Good  Lord,  do  save  me.  
Do  save  just  for  a  moment,
and  then  I  will  awake  and  save  myself,
with  the  ability  of  my  own.  I'll  save  myself.
He  wants  to  come  out  of  me.  His  desire  is
to  give  me  the  final  destruction,  when  saving  me,
so  that  I'd  leave  myself,  as  if  I  were
a  sword  leaving  its  cover,  when  in  the  wind,  in  the  tempest.  
He  wants  to  come  out,  for  the  candle  of  pain  to  stop  burning,
For  the  darkness  of  obedience  to  save  me
by  another  existence.  By  another  life.  By  the  name  
that  wouldn't  be  my  proper  one  already:
you  see,  that  is  the  one,  the  general  case,
the  one  who's  governed  by  that  furious  God,
who'd  like  to  have  his  birthplace  within  me.
(And  I  will  keep  that  candle  burning  on,
for  it  to  help  me  to  avoid  the  untimely  dusk.
The  black  candle  of  the  brightest  hour
looks  like  achieving  victory,  but  secretly).

08.04.2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062658
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.05.2026


"Вишневий сад" і "Садок вишневий"

"Вишневий  сад"  і  "Садок  вишневий"

Відома  п'єса,  значення  помітне.
Там  жінка  дивиться  на  сад,  що  квітне.
Світ  чистоти  жаданої  вітає
Любов  принижена,  що  рану  має.
Художник,  раб  колишній,  втратив  волю
І  з  саду  вірш  почав  як  спротив  болю.
Маленький  сад  лиш  два  рядки  назвали,
Його  про  волю  мрії  закликали.
Я  пригадаю  для  хисткої  теми
Ті  сад  вишневий  і  садок  вишневий.
Сказали:  треба  за  рабів  відплати,
Тому  теж  треба  жінчин  сад  зрубати.
Їх  тихе  прощення  -  в  одній  печалі,
Їм  білі  квіти  мир  подарували.

26.01.2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2026


Про значну поетку, відому тривалим розладом здоров'я

Про  значну  поетку,  відому  тривалим  розладом  здоров'я

От  уявіть,  що  дивитесь  на  гору
І  бачите  не  висоту,  а  схили.
Так  не  повторюйте  "Бідненька!  Хвора!"
Бо  вдарили  ви  знов,  не  пожаліли.

Не  можете  не  знати  про  хворобу
Бо  це  ж  -  її  життєпису  частина,
Та  від  повторення,  ще  й  голосного,
Помітніше,  що  слабшає  людина.

Вона  ж  із  цим  боролася,  бажала,
Щоб  дух  протистояв  стражданню  тіла.
Не  варто,  щоб  слабкою  поставала:
Як  слово  зміцнює,  сказать  зуміла.

Вона  й  не  відкидає,  що  брутальне,
Хоч  недаремне,  з  неміччю  змагання.
Нехай  же  переможницею  стане,
Як  подолало  відчай  віршування.

04.03.2026.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2026


Образ полета

Образ  полета

Полет  как  обновленье,
воскрешенье.

Полет  как  разлученье,
разрушенье.

Тем  и  другим  он  представать  умеет.
Рассказчик  быть  им  хочет  иль  жалеет.

Он  в  средство  счастья  может  превратиться,
Когда  герой  способен  им  делиться.

Но  если  разделяет  он  героев,
Для  них  становится  причиной  боли.

Еще  в  рождественских  бывает  сказках,
Где  создает  счастливую  развязку.

Полет  -  напоминание  о  чуде,
Которое  вредит  иль  служит  людям.

Пускай  и  признано  обычным  в  жизни,
Из  песен,  сказок  удивленьем  брызнет.

25.12.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062598
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.05.2026


Б. Л. Пастернак Ты значил все в моей судьбе мій український переклад

Б.Л.  Пастернак  Ты  значил  все  в  моей  судьбе  український  переклад

Ты  значил  все  в  моей  судьбе.  (Рассвет)

Ты  значил  все  в  моей  судьбе.
Потом  пришла  война,  разруха,
И  долго-долго  о  Тебе
Ни  слуху  не  было,  ни  духу.

И  через  много-много  лет
Твой  голос  вновь  меня  встревожил.
Всю  ночь  читал  я  Твой  Завет
И  как  от  обморока  ожил.

Мне  к  людям  хочется,  в  толпу,
В  их  утреннее  оживленье.
Я  все  готов  разнесть  в  щепу
И  всех  поставить  на  колени.

И  я  по  лестнице  бегу,
Как  будто  выхожу  впервые
На  эти  улицы  в  снегу
И  вымершие  мостовые.

Везде  встают,  огни,  уют,
Пьют  чай,  торопятся  к  трамваям.
В  теченье  нескольких  минут
Вид  города  неузнаваем.

В  воротах  вьюга  вяжет  сеть
Из  густо  падающих  хлопьев,
И,  чтобы  вовремя  поспеть,
Все  мчатся,  недоев-недопив.

Я  чувствую  за  них  за  всех,
Как  будто  побывал  в  их  шкуре,
Я  таю  сам,  как  тает  снег,
Я  сам,  как  утро,  брови  хмурю.

Со  мною  люди  без  имен,
Деревья,  дети,  домоседы.
Я  ими  всеми  побежден,
И  только  в  том  моя  победа.

Мій  переклад:

Ти  все  для  мене  означав(Світанок)

Ти  все  для  мене  означав
За  тим  прийшли  війна,  руїна
І  довго-довго  я  не  знав,
чи  ще  колись  тебе  я  стріну.

Минуло  стільки  довгих  літ,
Й  говориш  ти,  знов  відчуваю...
Всю  ніч  читав  твій  заповіт
І  наче  знов  свідомість  маю.

До  натовпу  би,  до  людей,
Як  жвавий  ранок  ними  править.
Так  прагну,  хочу  втратить  день
І  на  коліна  всіх  поставить.

І  ось  на  сходах  я.  Побіг,
неначе  вперше  я  побачу
на  вулицях  ранкових  сніг,
самотнісь  -  мертву,  не  інакше.

Вогні  ось,  затишнй  є  чин,
чай,  до  трамваїв  -  поспішати...
і  вже  за  декілька  хвилин
не  вдасться  міста  упізнати.

У  брамі  -  хуртовини  сіть,
літати  грудки  снігу  мусять,
і  щоб  їм  часу  не  губить,
всі  їсти  кидають  -  і  в  русі.

Я  відчуваю  за  них  всіх,
мов  віддають  мені  останок.
Я  тану  сам,  як  тане  сніг,
І  сам  похмурий,  наче  ранок.

Ось  незнайомі  підійшли
або  знайомі,  та  недовго...
Вони  мене  перемогли,
в  тім  тільки  маю  перемогу.

23.03.2026.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2026


Б. Л. Пастернак. Два стихотворения Юрия Живаго Мій український переклад

Дуже  відомі  вірші.  Їх  вже  перекладено  українською,  але  я  спочтатку  зробила  свої  переклади,  а  потім  про  це  дізналася.  :-))))


Юрій  Живаго  (Б.Л.  Пастернак)

Оригинал
Зимняя  ночь

Мело,  мело  по  всей  земле
Во  все  пределы.
Свеча  горела  на  столе,
Свеча  горела.

Как  летом  роем  мошкара
Летит  на  пламя,
Слетались  хлопья  со  двора
К  оконной  раме.

Метель  лепила  на  стекле
Кружки  и  стрелы.
Свеча  горела  на  столе,
Свеча  горела.

На  озаренный  потолок
Ложились  тени,
Скрещенья  рук,  скрещенья  ног,
Судьбы  скрещенья.

И  падали  два  башмачка
Со  стуком  на  пол.
И  воск  слезами  с  ночника
На  платье  капал.

И  все  терялось  в  снежной  мгле
Седой  и  белой.
Свеча  горела  на  столе,
Свеча  горела.

На  свечку  дуло  из  угла,
И  жар  соблазна
Вздымал,  как  ангел,  два  крыла
Крестообразно.

Мело  весь  месяц  в  феврале,
И  то  и  дело
Свеча  горела  на  столе,
Свеча  горела.

Мій  переклад:

Зимова  ніч

Був  сніг,  був  всюди  по  землі,
летів  вже  звично.
Горіла  свічка  на  столі.  Горіла  свічка.

Як  влітку  комашня  летить  з  вікном  зустрітись
Так  сніг  летів  віконце  стріть,  мов  міг  дивитись.

Ліпила  заметіль  на  склі
кружечки  й  стрілки.
Горіла  свічка  на  столі.  Горіла  свічка.


На  стелі  -  світло,  й  видно  рух
тіней  поволі:
єднання  ніг,  єднання  рук,
єднання  долі.

І  впали  черевички  два  -
ось,  на  підлозі.
І  краплі  воску  з  нічника  -
на  сукні  сльози.

Й  губилось  в  сніжній  все  пітьмі,
ховалось  вічне.
Горіла  свічка  на  столі.  Горіла  свічка.

На  свічку  дихало  з  кута,
спокуса  гріла
Й,  мов  ангел  в  образі  хреста,
здімала  крила.

І  часто  в  лютому,  коли
сніг  правив  ніччю.
горіла  свічка  на  столі.  Горіла  свічка.

Переклад  08.03.2026.

Оригинал:

Гефсиманский  сад

Мерцаньем  звезд  далеких  безразлично
Был  поворот  дороги  озарен.
Дорога  шла  вокруг  горы  Масличной,
Внизу  под  нею  протекал  Кедрон.

Лужайка  обрывалась  с  половины.
За  нею  начинался  Млечный  путь.
Седые  серебристые  маслины
Пытались  вдаль  по  воздуху  шагнуть.

В  конце  был  чей-то  сад,  надел  земельный.
Учеников  оставив  за  стеной,
Он  им  сказал:  «Душа  скорбит  смертельно,
Побудьте  здесь  и  бодрствуйте  со  мной».

Он  отказался  без  противоборства,
Как  от  вещей,  полученных  взаймы,
От  всемогущества  и  чудотворства,
И  был  теперь,  как  смертные,  как  мы.

Ночная  даль  теперь  казалась  краем
Уничтоженья  и  небытия.
Простор  вселенной  был  необитаем,
И  только  сад  был  местом  для  житья.

И,  глядя  в  эти  черные  провалы,
Пустые,  без  начала  и  конца,
Чтоб  эта  чаша  смерти  миновала,
В  поту  кровавом  Он  молил  Отца.

Смягчив  молитвой  смертную  истому,
Он  вышел  за  ограду.  На  земле
Ученики,  осиленные  дремой,
Валялись  в  придорожном  ковыле.

Он  разбудил  их:  «Вас  Господь  сподобил
Жить  в  дни  мои,  вы  ж  разлеглись,  как  пласт.
Час  Сына  Человеческого  пробил.
Он  в  руки  грешников  себя  предаст».

И  лишь  сказал,  неведомо  откуда
Толпа  рабов  и  скопище  бродяг,
Огни,  мечи  и  впереди  —  Иуда
С  предательским  лобзаньем  на  устах.

Петр  дал  мечом  отпор  головорезам
И  ухо  одному  из  них  отсек.
Но  слышит:  «Спор  нельзя  решать  железом,
Вложи  свой  меч  на  место,  человек.

Неужто  тьмы  крылатых  легионов
Отец  не  снарядил  бы  мне  сюда?
И,  волоска  тогда  на  мне  не  тронув,
Враги  рассеялись  бы  без  следа.

Но  книга  жизни  подошла  к  странице,
Которая  дороже  всех  святынь.
Сейчас  должно  написанное  сбыться,
Пускай  же  сбудется  оно.  Аминь.

Ты  видишь,  ход  веков  подобен  притче
И  может  загореться  на  ходу.
Во  имя  страшного  ее  величья
Я  в  добровольных  муках  в  гроб  сойду.

Я  в  гроб  сойду  и  в  третий  день  восстану,
И,  как  сплавляют  по  реке  плоты,
Ко  мне  на  суд,  как  баржи  каравана,
Столетья  поплывут  из  темноты».

Мій  переклад:

Гефсиманський  cад

Були  далекі  і  байдужі  зорі,
Був  поврот  шляху  -  у  світлі  їх
Місцевість  -  під  Масличною  горою,
навколо  неї  -  шлях;  Кедрон  там  тік.

Галявинці  -  кінець  на  половині,
а  далі  -  Шлях  Чумацьий,  щоб  водить
Сріблясті  й  сивії  зросли  масліни,
Хотіли  по  повітрю  крок  зробить.

Наприкінці  -  чийсь  сад,    була  ділянка
Він  учнів  не  схотів  до  саду  брать  ,
Лише  сказав  Душі  в  скорботі  тяжко.
Тут  зачекайте,    і  не  будем  спать.

Він  зміг  миттєво,    просто  полишити
Мов  речі  ті,  які  б  він  позичав,
Й  могуть    у  всьому,  й  міць  дива  творити,
І  наче  смертні,  наче  ми,  він  став.

Здавався  світ  нічний  немилосердним
Для  знищення  і  небуття  мав  лад.
І  простір  Всесвіту  не  був  життєвим,
А  місцем  для  життя  був  тільки  сад.

І,    дивлячись  у  чорні  ці  провалля,
Ці  пустки  без  початку  і  кінця,
Щоб  чаші  Він  не  пив,  смерть  не  спіткала,
В  поту  кривавім  Він  молив  Отця.

Здійснив  моління  Він  й  від  горя  рушив:
За  огорожу  вийшов.  На  землі
Він  сном  подоланих  побачив  учнів:
Лежали  край  дороги  у  траві.

Їх  розбудив:  "Господь  звелів,  щоб  спільно
Йшли  ми  по  світу,  ви  ж  лягли,  мов  пласт.
Для  Сина  Людського  -  ось  мук  година:
Він  грішникам  до  рук  себе  віддасть".

Сказав  -  і  підійшли  сторонні  люди,
Якісь  раби  й  безхатченки  в  ту  мить.
Вогні,  мечі,  і  йде  найпершим  Юда.
Він  поцілує  й  зраду  цим  здійснить.

Петро  взяв  меч:  хотів  він  відсіч  дати
І  вухо  встиг  нападнику  відтять,
Та  чує:  "В  спорі  битися  -  не  варто.
Людино,  треба  зброю  заховать.

Чи  кількасот  крилатих  легіонів
Отець  з  небес  не  зміг  би  надіслать?
Тікали  б  вороги,  як  він  дозволив,
Не  стали  волосинки  би  чіпать.

Та  в  книзі  ми  Життя,  і  ось  сторінка,
Яка  дорожча  від  усіх  святинь.
Що  там  написано,  те  буде  швидко,
Нехай  збувається  воно.  Амінь.

Ти  бачиш,  хід  віків  на  притчу  схожий,
Коли  триває,  може  й  запалать.
Прославлю  велич,  що  лякати  може:
Мені  -  прийняти  муки  і  вмирать.

Я  вмру,  і  я  на  третій  день  повстану,
Й,  мов  ріками  -  плоти,  мені  на  суд
По  черзі,  наче  баржі  каравану,
Із  темряви  століття  попливуть".

18-21.03.2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2026


Г. С. Сковорода. Всякому городу нрав и права My English translation

Г.С.  Сковорода.  Всякому  городу  нрав  и  права  My  English  translation
Г.С.  Сковорода.  Всякому  городу  нрав  и  права  англ.  переклад

Оригінал

Всякому  городу  нрав  і  права,
Всяка  імієт  свой  ум  голова,
Всякому  серцю  своя  єсть  любов,
Всякому  горлу  свой  єсть  вкус  каков.
А  мні  одна  только  в  світі  дума,
А  мні  одно  только  не  йдет  с  ума.

Петр  для  чинов  угли  панскії  трет,
Федька  купец  при  аршині  все  лжет.
Тот  строїт  дом  свой  на  новий  манір,
Тот  все  в  процентах:  пожалуй,  повір!
А  мні  одна  только  в  світі  дума,
А  мні  одно  только  не  йдет  с  ума.

Тот  непрестанно  стягаєт  грунта,
Сей  іностранни  заводит  скота.
Ті  форміруют  на  ловлю  собак,
Сих  шумить  дом  од  гостей,  как  кабак,
А  мні  одна  только  в  світі  дума,
А  мні  одно  только  не  йдет  с  ума.

Строіт  на  свой  тон  юриста  права,
С  диспут  студента  тріщить  голова,
Тих  безпокоїт  Венерин  амур,
Всякому  голову  мучит  свой  дур.
А  мні  одна  только  в  світі  дума,
Как  би  умерти  мні  не  без  ума.

Тот  панегірик  сплітаєт  со  лжей,
Лікар  в  подряд  ставит  мертвих  людей,
Сей  образи  жирових  чтет  тузов,
Степка  біжит,  как  на  свадьбу,  в  позов.
Смерте  страшна!  замашная  косо!

Ти  не  щадиш  і  царських  волосов,
Ти  не  глядиш,  гді  мужик,  а  гді  цар  —
Все  жереш  так,  как  солому  пожар.
Кто  ж  на  єя  плюєт  острую  сталь?
Тот,  чия  совість,  как  чистий  хрусталь.
1760-і  рр.

My  English  translation:

H.S.Skovoroda

Know  that  each  city  has  its  way  and  rights,
And  every  head  always  thinks  as  it  tries.
Every  heart  chooses  what  love  to  embrace,
And  every  throat  enjoys  the  proper  taste.
The  only  thought  is  my  treasure,  indeed
The  only  thought  bothers  my  troubled  wit.


Pyotr  wants  an  ofice,  he  flatters  and  fights.
Fedka's  the  merchant,  he  sells  and  he  lies.
This  one  desires  a  new  style  for  his  house.
That  one  thinks  of  credits,  he  constantly  does.
The  only  thought  is  my  treasure,  indeed
The  only  thought  bothers  my  troubled  wit.

This  one  acquires  more  and  more  land,
That  one  acquires  more  and  more  foreign  cattle.
These  hunt  with  dogs  that  they  like  and  possess.
Those  keep  a  house  filled  with  hungry  guests.
The  only  thought  is  my  treasure,  indeed
The  only  thought  bothers  my  troubled  wit.

A  lawyer  has  deals  with  all  kinds  of  rights.
A  student  is  at  disputes,  and  almost  dies.
Those  fall  for  Cupid  of  Venus's  rule.
Everyone's  head  is  possessed  with  his  fool.
The  only  thought  is  my  treasure,  indeed
that  when  I  die  I  won't  be  without  wit.

One  wrote  a  praise  though  it's  clear  that  he  lied.
A  doctor  says  'Healhy'  of  a  patient  that  has  died.
One  imitates  those  who  don't  know  any  care.
Styopka  runs  to  the  court  as  if  he  would  marry  there.

You,  death,  you,  scythe,  you  kill,  you  don't  spare.
You  have  no  mercy  even  for  a  king's  hair.
You  see  no  difference  between  peasants  and  kings.
You're  just  a  merciless  fire  that  kills.

So,  who  may  spit  on  this  frightening  steel?
The  one  whose  conscience  is  all  crystal  clear.

8-10.04.2026.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062493
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.05.2026


Витривалість (за мотивами індійської казки)

Витривалість

(за  мотивами  індійської  казки)

Пан  знов  лікаря  турбує:
—  Все  нездужаю,  бідую...

Вітерець  —  тремтіти  маю.
Є  хмарки  —  я  застужусь.
Рятуватись  як,  не  знаю.
Крок  зробити  вже  боюсь!

Лікар  пояснив,  і  гарно:
—  Ти  розпещений,  в  цім  справа.

Звик  в  теплі  ти  ласувати,
Іншого  не  обереш.
Звик  від  холоду  втікати
І  гіркого  не  береш.

Пан  замислився  про  інше:
«Селянин  -  той  здоровіший!

Зраджують  його  надії,
А  працює  весь  свій  вік.
Та  як  я  він  не  хворіє  —
Має  захист  чоловік?

Житиме  в  моїх  хоромах,
То  чи  знатиме  хвороби?»

Думку  перевірить  варто,
Пан,  як  вирішив,  зробив:
Селянин  у  дім  багатий
Переїхав  і  радів.

Став  мов  пан,  даю  вам  слово.
Рік  радів  життю  такому.

А  за  рік  схотів  змінитись:
Був  без  черевиків  знов
І  вдалося  застудитись,
Як  калюжу  перейшов.

Захотів  урок  лишити:
—  Пане,  ти  навчись  терпіти!

Ти  дарма  жартуєш  -  отже,
Нам  себе  не  обдурить.
Не  для  мене  ці  розкоші,
Ти  як  я  не  зміг  би  жить.

Від  хворобок  не  страждаю,
Та  все  ж  гірше  лихо  знаю.


Може,  незначні  тривоги
Хоч,  трапляється,  тіснять,
Від  страшнішого  ще  горя
Як  щось  візьмуть,  прихистять…

Як  промови  -  то  завада,
Ти  прийми  мою  пораду.

Впертістю  біду  долаю.
Зносити  дрібне  навчись,
Щоб,  як  гірше  щось  спіткає,
Ти  йому  не  поступивсь.

15.  05.  2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2026


Обіцяне щастя (за мотивами японської казки "Щастя з неба і з-під землі")

Обіцяне  щастя

(за  мотивами  японської  казки  "Щастя  з  неба  і  з-під  землі")

На  островах,  де  сходить  сонце,  жив  зі  старенькою  старий.
Він  працював  весь  вік  і  добре,  та  зиск  від  цього  був  малий.

Ніч  новорічна,  і  старенький  побачив  дивовижний  сон:
До  них  з  небес  багатство  прийде  -  за  працю  їх,  без  перепон.

От  обіцянка!  Що  за  радість!  Та  як  би  сон  здійснитись  мав?
Працюй,  старенький,  як  раніше,  -  і  щоб  надії  не  лишав...

Весна.  Старий  приходить  з  поля.  "  Послухай,  жінко,  новину.
Згадаєш  сон  мій  новорічний?  Так  скарб  знайшов  я  -  як  зі  сну.

Із  золотом  глек  величезний  мотика  мацала    в  землі.
Не  уявляєш,  скільки  грошей...  Була  б  нам  хата,  може,  й  дві".

"То  що  ж,  це  золото  взяли  ви?"  "Хотів,  та  соромно  було:
З  небес  ми  матимемо  щастя  -  чиєсь  чуже  мене  знайшло".

"Так  ви  вчинили  справедливо:  навіщо  щастя  нам  чуже?
Для  нього  інший  хтось  господар  -  його  шукає,  мабуть,  вже.

Навіщо  нам  чимало  щастя?  Недобре,  як  занадто  є.
Комусь  підтримка  -  тільки  мрія...  Ні,  ми  ще  знайдемо  своє".

Почув  їх  бесіду  сусіда  -  то  був  жаднюга  між  людей.
Не  пригадаю,  як  він  звався...  Таро,  можливо?  Ні,  Гомбей.

"Ет,  дурники!  У  щедрість  грають.  Їм  успіху  не  цінувать.
Не  накопичити  їм  статків:  прийшло  щось  -  хочуть  дарувать.

Ви  не  схотіли  збагатитись.  То,  отже,  щастя  це  -  мені.
Умію  я  зібрати  статки  -  а  ви  розтринькали  свої!"

Гомбей  сказав  й  побіг  у  поле.  Чи  є  щасливий  там  наділ?
Так,  є.  Та  він  знайшов  на  гроші,  а  бджіл.  І  забагато  бджіл.

Гомбей  помститися  бажає:  покусаний  тепер  він,  злий.
Заткнув  він  глек  і  до  сусідів  на  дах  із  ним  заліз  мерщій.

І  глеків  вміст  до  димаря  їх  натхненно  сипле:  "Щастя  -  вам!
Винагороду  вам  за  щедрість  послати  любо  небесам!"

Хотів  бджіл  до  сусідів  слати...  Почув  здивований  він  крик,
та  радісний:  бо  золотії  монети  сипав  він  на  них.

Не  бджіл,  але  багатство  справжнє.  Старенький  наш  сказав  жоні:
"Це  щастя  -  з  неба,  отже,  наше.  Все  сталося,  як  уві  сні".

13.05.2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2026


Чудесний пастух (казка за мотивами грецьких міфів)

Чудесний  пастух

(казка  за  мотивами  грецьких  міфів)

Було  це  в  Греції,  було  в  часи  легенд.
Жив,    служачи  добру,  цар  молодий  Адмет.

Умів  людей  любить,    умів  і  керувать
(Таке  насправді  теж  можливо  відшукать).

Хати  царів  у  ті  часи  були  скромніш,
Ніж  ті  палаци,    що  прославились  пізніш.

Тому  Адмет-господар  мусив  слідкувать,
Хто  що  в  його  господі  мав  впорядкувать.

Ось  якось  гостя  в  хаті  цар  прийняв  своїй:
З'явивсь  до  нього  гарний  молодик  рудий.

Сказав:  Я  царський  син,  та  щоб  в  пошані  жив,
Потрібно,    щоб  я  рік  десь  пастухом  служив.

Умисно  ворога  я  матері  убив.
Про  те,  що  сталось,  я  ніколи  не  жалів.

Суд  виправдав  мене,    та  все  ж  пролив  я  кров.
Прийми  мене  служить,    щоб  чистим  став  я  знов.

Не  пожалієш  ти:  іще  музика  я
І  дуже  довго  слава  не  мине  моя.

Пророк  я,    і  поля  від  миші  бороню.
Смінфей  -  ім'я,    що  відбива  цю  роль  мою.

Адмет  все  вислухав,    повірити  схотів
Й  дав  згоду,    щоб  новий  пастух  йому  служив.

Один  зі  слуг  невдовзі  до  царя  прибіг:
Дізнайся,  що  новий  служник  твій  -  чарівник!

Як  виженем  стада  й  почнем  спостерігать,
А  цей  новий  на  флейті  починає  грать,

То  хижий  звір  іде  до  нього  із  лісів.
Вовки,    ведмеді  ходять  між  твоїх  корів.

Не  шкодять  їм  ніяк,    минає  мирно  час...
Ах,    любо  б  це  було...  Проте  лякає  нас!

Адмету  повідомлення  не  до  смаку,
Та  гостеві  надав  підтримку,    ще  й  яку:

Покірність  хижаків  така  для  вас  страшна,
Чи  музика?  Хай  чинить  чарівник  дива!

Минає  час  Худоба  ціла,    як  була.
Ще  білше  сили  і  здоров'я  здобула.

Багатшим,    ніж  раніше,    став  Адметів  край,
А  шкоди  для  царя  даремно  тут  шукай.

Сам  цар  радів,    та  більшість  служників  його
Брутальні  стали  до  товариша  свого.

Їх  заздрість  охопила.  Стало  гидко  їм,
що  пан  люб'язний  завжди  й  особливо  з  ним.

Як  втоми  з  нас  не  знаєш  тільки  ти  один,
То,    мабуть,    просто  брешеш  ти,    що  царський  син.

Твоє  ім'я  як  побажання  слід  сприймать:
Матуся  мріяла  життя  котові  дать.

В  очах  Смінфея  гнів,    мов  стріл  потоки,  був,
Та  перемогу  над  собою  він  здобув.

Служу  для  того,    щоб  навчитися  терпіть,
Інакше...  вмів  би  жалість  я  для  вас  відкрить.

Та  ти  ж  над  хижаками  явну  владу  мав,
казав  Адмет  -  чому  ж  людей  ти  дратував?

Не  варто  люди,    від  незнамого  тікать,
як  довело,    що  хоче  нам  допомагать.

Адмет  парубкував,    взять  жінку  побажав.
Царівну,    дядькову  дочку,  собі  обрав.

Відомий  звичай  в  ті  часи  іще  не  зник,
Щоб  жінку  взяв  той,    хто  в  змаганні  переміг.

Задумав  батько  зятя  сильного  знайти,
щоб  лева  й  кабана  -  живих  -  зміг  запрягти.

Хоча  Адмет  не  тільки  добрим  -  сильним  був,  
Не  вірив  він,    щоб  перемогу  хтось  здобув.

Смінфею,    ти  себе  пророком  називав.
Чи  доля,    щоб  Алкесту  я  за  жінку  взяв?

І  спосіб  я  назву,    та  спершу  хочу  знать,
Чи  ти  такого  тестя  не  боїшся  мать.

Лукавий  батечко,    від  правди  він  відпав.
Ти  ж  знаєш  добре,    що  свою  він  владу  вкрав.

Чув,    що  буває  помста  й  не  чека  її,
Повір  мені,    свої  скінчить  він  з  болем  дні.

Не  наближалася  б  родина  та  дурна...
Так,    та  куди  любов,    туди  і  голова.

Її  лиш  раз  в  житті,    хоч  зблизька,    бачив  я.
Хай  буде  тільки  ця  дружинонька  моя!

Підступний  батько,    так.  Вона  -  лише  Добро.
Якби  її  спасіння  в  дім  мій  привело!

Ти  любиш?  Просто  так,    а  краще  б  не  сказав.
Я  щастя  першу  милу  підкорить  не  мав.

Хоч  зможу  багатьох  привабити  й  бажать,
Як  відштовхнула  та  -  не  стану  забувать.

На  честь  красуні,    чию  юність  бережу,
Здобути  щастя  другові  допоможу.

Ось  чарівне  мастиво  -  перемоги  знак.
Алкесту  скоро  візьмеш  ти:  я  хочу  так!



Бенкет  весільний.  За  столом  лежить  Адмет.
Усім  єством  він  вдячність,    мов  солодкий  мед.

-  Смінфею,    в  моїм  домі  жінку  ти  візьми.
Минає  рік,    то  з  нами  ти  як  брат  живи!

-  Я  вдячний,    та  завершив  службу  і  піду.
Ще  й  віджену  від  вас  з  Алкестою  біду.

З  коханою  до  ліжка  цар  так  поспішав,
що  він  Артеміс-діві  викупу  не  дав

і  зіпсував  кінець  весільного  цим  дня.
Розкрив  він  ліжко.  Там  змія,    іще  змія...

Як  вам  здається?  Молодих  тоді  взяв  страх.
Жаліє  чоловік,  що  без  меча  в  руках.

Та  бачить  до  покою  увійшов  Смінфей,
Й  лишли  змії  переляканих  людей.

Злий  буревій,  та  ясні  промені  за  тим  -
Такий  Смінфея  посміх,  люба  радість  з  ним.

-  Ет,  друзі!  Гарно  шанували  ви  мене,
Проте  сестриця  відчуває  щось  дурне.

Вона  не  зла.  Нас  справді  важко  розрізнить.
Ревнує,    мабуть:  стали  ви  мене  любить.

Адмет
 -  Безумний  друже,    та  про  кого  мовиш  ти?!

Алкеста
-  Богів  розгніваєш!  Рятунок  як  знайти?!

Смінфей


-  Невже  ти,    друже,    здогадатись  ще  не  зміг?
Я  ж  Аполлон.  Сам  з  олімпійських  я  богів.

Адмет


-  У  те  я  вірив,    що  раніш  від  тебе  взнав.
Хто  я  такий,    щоб  бога  пастухом  тримав?

Аполлон

-  Людина  добра  ти.  Олімп  нагородив.
Я  радий,    що  весь  рік  у  тебе  прослужив.

Скінчилась  служба.  Аполлон  -  серед  богів.
За  нашу  доброту  свою  б  він  нам  явив.

26  -  29.03.2026.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2026


Про справді велике горе

Про  справді  велике  горе

Дитину  вбито.  По  одній  убили
із  боку  кожного.  Буває  й  більше.
Про  це  в  новинах  сумно  оголосять.
Гримаса  це  війни:  дитину  вбито.

Вона  могла  б  жорстокою  зробитись,
якби  жила.  Зле  серце  панувало  б:
жорстокість  звикла  бачити  людина.
тоді  чому  не  слід  в  жорстокість  вірить?

Або  жила  б,  та  глибоко  нещасна,
чи  він  би  жив...  Втрачай  -  не  відшкодують.
Звикай  до  злоби,  хоч  і  до  чужої.
Смерть  врятувала  б  від  життя  бридкого

Так,  коли  трапиться  раптова  втрата,
хтось  вирішить:  можливо,  це  на  краще?
Себе  та  інших  хоче  так  втішати
в  біді  натягнутим  цим  міркуванням.

Та  ось  могила.  А  над  нею  -  мати.
Уже  велять  віддати  їй  -  не  може.
Стоїть  і  батько,  сліз  не  витирає.
Його  тримають,  а  інакше  впав  би.

І  розумієш:  міркувать  не  варто.
Хай  жалість  не  веде  до  мудрування.

В  могилі  поховають  цій  надію
на  краще,  на  прекрасне,  світло  щастя...

Немає  виходу,  окрім  скорботи,
яка  б  уміла  виховать  відразу
до  війн,  до  їх  пихатого  безумства...
В  житті  тяжкому  діти  хай  зростають!

24.03.2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2026


О подлинно великом горе

О  подлинно  великом  горе

Убит  ребенок.  С  каждой  стороны  -
по  одному.  Случается,  что  больше.
Об  этом  в  новостях  печально  скажут.
Кривляется  война:  убит  ребенок.

Останься  жить,  он  мог  бы  стать  жестоким.
Не  знало  бы  препятствий  злое  сердце:
ведь  он  уже  привык  жестокость  видеть
вокруг  себя.  Зачем  в  нее  не  верить?
Иль  мог  бы  жить  он  глубоко  несчастным.
Он  иль  она.  Терять  без  возмещенья.
Пусть  не  к  своей  -  к  чужой  -    привыкнуть  злобе.
Смерть,  поспешив,  спасла  от  гадкой  жизни.

Так,  коль  нашла  внезапная  утрата,
решит  иной:  не  к  лучшему  ли  это?
Пытаешься  себя,  других  утешить
в  беде  натянутым  предположеньем.

Но  вот  могила.  Мать  стоит  над  нею,
уже  отдать  велят  ей  -  но  не  может.
Отец  стоит  и  слез  не  вытирает,
Когда  бы  не  держали.  он  упал  бы.

И  понимаешь:  рассуждать  не  стоит.
Пусть  мудрствовать  не  побуждает  жалость.
В  могиле  этой  погребут  надежду
на  лучшее,  прекрасное,  свет  счастья...

Нет  выхода  другого,  кроме  скорби.
которая  внушила  б  отвращенье
к  войне,  к  ее  надменному  безумью...
Жизнь  тяжела.  Но  пусть  растут  в  ней  дети!

24.03.2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062379
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.05.2026


Ch Aznavour Il faut savoir український переклад

Ch  Aznavour  Il  faut  savoir  укр


Уміти  слід  знов  посміхатись,
коли  найкраще  вже  спливло
і  тільки  гіршому  лишатись,
нуднішим  щоб  жття  було.

Уміти  слід  плекати  гідність,
хоч  спосіб  важко  віднайти
і  як  би  гірко  не  зробилось,
не  ображаючись,  піти.

Прийняти  долю,  що  всевладна,
Коли  ти  щастя  загубив.
Уміти  слід  свій  біль  ховати,
Та  я  зізнаюсь,  що  не  вмів.

Уміти  слід  піти  від  столу,
Коли  любов  скінчить  бенкет:
без  виразу  страждання  злого,
без  явних  відчаю  прикмет.

Уміти  слід  не  видать  болю,
Його  в  щоденності  сховай.
Не  дать  сльозам  нещастя  волі  -
Любов  так  каже  "Прощавай!"

Уміти  слід  дивитись  звично,
Хоч  серце  гине  у  борні,
Уміти  зберігать  обличчя,
Та  так  тебе  люблю,  що  важко  це  мені,
Уміти  слід...  та  я  не  вмію,  ні!

23.02.2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2026


А. Макаревич Он был старше нее український переклад

Макаревич  Он  был  старше  нее  український  переклад

Він  був  старший  за  неї.  Вона  гарна  була.
В  її  тілі  малім  душа  в  гостях  жила.
Вони  ходили  вдвох,  уміли  хиби  дрібні  пробачать.
І  всі  навколо  казали  "Слід  побратися  ім",
Та  дрібниця  одна  жорстоко  бавилась  ним.
Він  любив  її.  Вона  любила  ночами  літать.

Приспів
Він  страждав,
коли  темно  у  вікні.
Він  не  спав,
затвори  приладнав  міцні.
Він  ридав,
у  кухні  пив  він  чай  гіркий,
доки  ще  тривав  її  політ  нічний.

Вранці  знов  присягалася  вона:
вчора  це  востаннє  витівка  була.
Він  прощав.  Та  темне  знов  вночі  вікно,
і  вона  вилітала  все  одно.

Він  носив  їй  троянди,
ій  парфуми  купляв,
їй  пісні  складав  він
і  їй  вірші  читав.
Він,  мов  дурень  останній,  для  рятунку  нитку  схопив.
Він  боявся,  що  як  місяця  промінь  торкне,
Вона  забуде  той  шлях,  що  додому  веде,
І  однієї  ночі  цей  випадок  їх  розлучив.

Приспів

Він  три  ночі  й  три  дні
був  без  їжі  і  сну,
Він  сидів  край  вікна,
він  встромив  зір  у  тьму
Її  кликав  і  те.  що  зробила,  як  зміг  повторив.
Він,    як  місяць  заходив,  вікно  відчинив,
крок  зробив  -  що  вона,  то  тепер  він  вчинив,
і  злетів  як  вона,  та  донизу,  не  догори.

24-25  12.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2026


Про поеми Д. Павличка

Двоє  відомих  друзів  проти  суспільства,  чиї  недоліки  відомі

Про  поеми  Д.Павличка  "Золоторогий  олень"  і  "Поєдинок"

Я  часто  застосовую  метод  порівняння  і  звикла  до  нього.  Сильно  підозрюю,  що  думка  про  порівняння  цих  двох  поем  Дмитра  Павличка  з'явилася  саме  тому,  що  одна  поема  йде  одразу  після  іншої  в  збірці,  яку  я  читала.  Однак  ця  обставина  не  виключє  того,  що  між  двома  поемами  є  як  спільні,  так  і  відмінні  риси,  які  спонукають  читача  до  їх  порівняння.  Відмінностей  більше,  але  вони  стосуються  дрібніших  деталей.  Спільна  -  загальна  побудова.  Отже,  з  цієї  причини  пізніше  створений  "Поєдинок"  можна  аналізувати  на  основі  "Золоторогого  оленя"  (далі  -  "Олень"),  порівнюючи  з  ним.
Спільне.  В  обох  творах  головні  герої  -  пара  друзів,  один  -  старший  за  іншого.  Вони  віддані  один  одному  (як  друзі)  і  протиставлені  корисливому  суспільству  ,  яке  не  розуміє  цінності  справжньої  дружби  і  яке  очолює  монарх    -  негативний  персонаж  (у  "Олені"  це  -  безіменний  король,  у  "Поєдинку"  -  Нерон).  Для  обох  героїв  це  суспільство  створює  небезпеку,  і  в  обох  випадках  молодший  герой  стає  джерелом  порятунку  для  старшого  героя  і  для  себе.  (Однак  у  "Поєдинку"  порятунок  трагічний:  це  смерть  обох  героїв,  які  у  такий  спосіб  звільняються  від  розбещеного  неронівського  царства).  Читач  в  обох  випадках  має  поважати  двох  головних  героїв  і  презирати  суспільство,  де  вони  виявилися  в'язнями  (від  читача  очікується  таке  ставлення).
Відмінності.
1.  Жанр.  "Олень"  -  це  казка,  "Поєдинок"  -  історична  поема.  Від  казки  очікується  щасливий  кінець,  і  він  є.  Кінець  "Поєдинку"  трагічний,  але  є  моральною  перемогою  героїв,  тому  має  створювати  у  читача  позитивне  враження.  (Якщо  не  може  бути  щасливого  кінця,  хай  буде  позитивний).  
2.  Час  і  місце  дії.  У  "Олені"  це  -  умовна  дуже  значна  давнина  і  Карпати.
Це  було  давно-давно
У  Карпатськм  краї,
Ще  коли  літали  там
Райських  птахів  зграї.
Одразу  ж  наголошується,  що  світ  Карпат  -  фантастичний,  підходить  до  надзвичайних  подій.
Разом  з  тим,  казка  спонукає  до  гри  з  деталями,  які  б  порушували  цілісність  її  світу.  Згадуються  Коломия  -  отже,  вже  є  Коломия  -  і  вимірювання  відстані  у  кілометрах.  Згадуються  декілька  разів  храми  -  вони  необов'язково  мають  бути  християнськими,  але  найпростіше  уявити  саме  християнські.  
У  "Поєдинку"  місце  дії  -  Рим  часів  Нерона.  Його  репутація  вже  склалася  як  його  засудження:  головний  герой  зненавидів  Рим  за  "кровожерність  невситиму".  Коли  йдеться  про  літературний  Рим,  мається  на  увазі  точне  зображення  історичних  деталей,  хоча,  можливо,  з  узагальненням.
Щодо  деталей:  герої-гладіатори  починають  битися  між  собою  під  загрозою,  що  інакше  їх  розіпнуть  за  наказом  Нерона.  Християнство  на  той  час  -  нове  явище.  Героям  поеми  розп'яття  відоме  як  найстрашніший  спосіб  кари,  але  вони,  двоє  скіфів,  не  християни.  Коли  наприкінці  поеми  старший  герой  каже  "Та  жаль,  що  ми  не  вмерли  на  хрестах!"  можна  уявити,  що  так  в  основну  оповідь  вписують  появу  християнства.  Чому  жаль?  Тому,  що  так  були  б  бунтівниками  проти  Нерона?  Поділили  б  долю  Христа?  Між  ними  не  було  б  двобою?  Читач  має  або  обрати  одне  з  названого,  або  взяти  всі.
3.  Оповідач.  У  "Олені"  ніхто  з  персонажів  поеми  не  є  оповідачем.  "Автор  сеї  книжки"  згадується  лише  наприкінці  її:  він  бачив  оленя  вже  по  завершенні  дії  казки.  У  "Поєдинку"  є  оповідач:  це  старший  з  двох  героїв  -  гладіаторів.  Оскільки  він  вмирає,  не  вповні  зрозуміло,  кому  саме  і  за  яких  обставин  він  розповідає  про  попередні  події  і  як  взагалі  він  може  розповідати.  Можливо,  йдеться  про  його  спогади.  Можливо,  вони  звернені  до  інших  гладіаторів,  а  одночасно  -  до  читачів  поеми.  Герой  не  вважає  своїми  ворогами  тих,  хто  його  чує.  Висновок  про  слухачів  і  його  ставлення  до  них  можна  зробити  з  наступних  рядків:
Душі  моєї  тихе  сповідання  -
Це  все,  що  вам  передаю,  брати...

4.  Зображення  суспільства.  В  "Олені"  зображено  насправді  дві  людські  спільноти.  Одна  -  карпатські  мешканці.  Вони  не  втікають  від  праці,  поважають  свободу,  мають  таланти  до  художньої  творчості  і  музики  і  не  хочуть  насмаперед  власного  збагачення:
Прагуцульські  племена
Люди  роботящі
Обровляли  землю  там
Корчували  хащі.

Гарні  ставил  хати
Храми  будували.
Чарувала  скрипка  їх
Плакали  цимбали.

...

Бо  то  музика  -  душа
Клич  до  непокори!
Так  співають  так  живуть
Всі  гуцульські  гори!

...
Мудрі  люди  там,  і  їм
Золота  не  треба.

Найочевидніший  представник  такого  суспільства  -  батько  одного  з  героїв,  Василька,  який  гине  від  негативного  короля  і,    отже,  Василько  не  лише  звільняє  Оленя,  а  й  мститься.

Друга  спільнота  -  оточення  короля  -  з  очевидністю  корислива.

Графи,  принци,  паничі,
Слуги,  пажі,  кловни  -  
Б'ються,  повзають,  пищать  -  
Божевілля  повні.
Той  пролазить  уперед  
Хробаком,  той  -  рачки.
Кожен  хоче  більше  взять
Золотої  трачки.

У  "Поєдинку"  суспільство  Риму  зображене  як  глядачі  в  Колізеї,  з  очевидністю  негативне.

Побиті  звірі  -  боїща  останки  -
дивились  люто  більмами  вельмож.
Звапнілі  від  страху  патриціанки
Були,  як  бюсти  на  бар'єрах  лож.

...

Цирк  гнівався  і  закипав  злобою,
Хтось  там  прокльони  кидав  нам  свої,
Хтось  реготався  з  нашого  двобою  -
Не  гладіатори,  а  шахраї!

Хтось  там  підскакував,  мов  на  котурні,
Бив  дошкою  в  підлогу  кам'яну.
Як  вбитися  і  вмерти  -  вчили  дурні,
Розбуджені  й  рожеві  після  сну.

Гудів  безладно  Колізей,  мов  ринок.
Стихав,  свистів,  як  вихор  уночі.
Хитався  і  горів  наш  поєдинок,
Немов  на  вітрі  полум'я  свічі.

"Середня"  фігурка  в  "Олені"  -  "чоловічок",  який  не  належить  до  жадібного  королівського  двору,  але  відбирає  золоті  роги  за  їжу  для  оленя.  Сюди  ж  належить  оточення  "чоловічка".
5.  Зображення  негативного  монарха.  У  "Олені"  безумний  король  зображений  детальніше.  Він  -  вбивця  батька  Василька,  він  вважає,  що  має  право  поневолити  Карпати,  він  звертається  і  до  оленя,  і  до  Василька,  виголошує  монологи.  Зображення  Нерона  -  значно  стисліше,  можливо,  тому,  що  це  -  історична  особистість,  зображена  і  в  художній  літеатурі,  тому  про  неї  читач  уже  має  уявлення:

Лежав  у  позолоченім  кориті
Нерон  з  обвислим,  змореним  лицем.

Його  обличчя,  як  павук,  булькате,
Висіло  непорушно  в  сітях  сну.
Невже  я  мусив  кров'ю  тут  стікати
Щоб  розбудить  його  на  мить  одну?!

"Розп'яти  їх!"  -  сказав  Нерон  глумливо.

Епізод  в  "Олені",  коли  король  бере  Василька  на  службу  пажем  примусово,  за  те,  що  Василько  своєю  грою  не  давав  йому  спати,  може  нагадати  "Давню  казку"  Лесі  Українки.  Короля,  так  само,  як  і  лицаря  Бертольда,  дратує  заклик  до  свободи  у  творах,  які  він  чує,  але  Бертольд  дає  поетові  вибір:  придворний  поет  або  в'язень.  Король  не  дає  Василькові  вибору:  він  має  стати  пажем,  щоб  грати  те,  що  король  накаже.  Василько  користується  цим,  щоб  визволити  оленя,  і  виявляється  хитрішим  і  від  короля,  і  від  поета  з  "Давньої  казки".
6.  Головні  герої  -  друзі.  У  кожному  з  творів  пара  головних  героїв  -  друзі,  справді  віддані  один  одному,  старший  і  молодший.  В  "Олені"  золоторогий  олень  має  вважатися  старшим  у  парі,  хоча  фактично  він  має  бути  молодшим,  адже  він  -  тварина  і  має  бути  молодшим  від  хлопця  за  кількістю  років.  Василько  лишається  підлітком  на  весь  час  дії  казки.  Нам  повідомляють,  що  він  прожив  загалом  200  літ  і  по  тому  потрапив  на  небо,  а  олень  лишився  жити  на  землі  сивим.  Отже,  золоторогий  олень  -  безсмертний.
Про  особисте  життя  героїв.  Те,  що  олень  має  вважатися  старшим  з  двох  друзів,  доведено  його  любовною  історією.  У  оленя  є  нещаслива  історія  кохання,  у  Василька  немає  зовсім  ніякої.  Чомусь  Василько  не  намагається  знайти  собі  кохану  дівчину,  його  родина  по  смерті  батьків  -  лише  олень.  До  "Поєдинку"  було    б  дуже  спокусливо  впустити  тему  гомосексуалізму,  що  відповідало  б  зображенню  життя  в  стародавньому  Римі,  але,  зі  зрозумілих  причин,  -  ні.  Молодший  гладіатор  для  старшого  -  і  брат,  і  син.  Проте  старший  гладіатор  під  час  розповіді  про  бій  робить  обмовку:

Сумнішої  не  відав  я  облуди,  
Як  наша  бійка.  Під  удар  меча
Я  серце  підствляв.  Цілункам  груди
В  коханні  підставляє  так  дівча.

Отже,    він  має  якийсь  досвід,  про  який,  вмираючи,  згадує,  але  не  розповідає.
В  обох  випадках  молодший  друг  припиняє  неволю,  свою  і  старшого.  Василько,  виявляючи  розум,  організує  втечу  з  королівського  полону,  свою  і  оленя.  Молодший  герой-гладіатор  помилково  наносить  удар  старшому,    припиняючи  їх  удавану  бійку,  а  потім  вбиває  себе.
У  "Олені"  героїв  єднає  їх  дружба,  що  виникла  з  самоти  (у  золоторого  оленя  була  кохана,  але  покинула  його).  Для  "Поєдинку",  окрім  дружби,  головне,  що  єднає  героїв  -  вітчизна.  Вони  обидва  -  скіфи  і  планують  втекти  з  Риму.
У  жодному  з  творів  немає  очевидного  популярного  поділу  пари  героїв  "трагік  і  комік".  Можна  твердити,  що  обидва  вони  за  складом  характеру  -  радше  трагіки.  Можна  твердити,  що  у  "Поєдинку"  молодший  герой  -  радше  комік  (він  більш  легковажний),  який  за  логікою  ролі  має  скінчити  трагічно  (що  так  і  відбувається).
Золоті  роги,  від  яких  олень  не  може  відмовитися  назавжди,  можна  розглядати  як  аналог  таланту,  яким  володіє  музика  Василько:  таланту  не  можна  віддавати,  це  буде  зрадою  себе.  Гладіатори  мають  талант  до  бойового  мистецтва,  але  мають  відмовитися  від  нього  принаймні  на  час  -  щоб  не  бути  зрадниками  своєї  дружби,  не  вбити  друга  за  наказом  Нерона.

Висновок.  "Золоторогий  олень"  написаний  1965  р.,  а  його  нова  редакція  -  2013  р.  "Поєдинок"  написаний  1973  р.  Можна  твердити,  що  фінал  "Поєдинку"  -  це  помста  реалізму  за  щасливий  кінець  попередньої  казки.  Але  разом  з  тим  ця  помста  позбавляє  героїв-названих  братів  подальших  страждань  і  зокрема  -  зради  своєї  вірної  дружби  заради  задоволення  глядачів  у  Колізеї.  Герої  таки  стають  переможцями  над  суспільством,  не  вартим  поваги  -  як  раніше  ними  стали  золоторогий  олень  та  його  друг,  музика  Василько,  в  казці.  

18-19.04.2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062284
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2026


I. A. Malkovych. Selected verses in English. Translated by V. S. Rzhevska

I.A.  Malkovych.  Selected  verses  in  English.
Translated  by  V.S,  Rzhevska  
І.А.  Малкович.  Обрані  вірші  в  англійському  перекладі.
Переклад  В.С.  Ржевської  
Джерело  оригіналів.  Малкович  Іван.  Подорожник  з  новими  віршами.  ґВидання  4-те,  доповнене.  Вірші  вибрані  та  найновіші.  К:  А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА,  2017.  =  320  с.,  серія    "Українська  Поетична  Антологія".
Переклади  здійснено  з  дозволу  автора  оригіналів.  Проте  дозвіл  не  поширювався  на  розміщення  оригіналів  в  Мережі.  Тому  тут  з  оригіналів      -  лише  назви  або  перші  рядки.  А  переклади  наводжу  повністю.  
Подорожник
Cад  різдвяний
так  дивлюся  на  свої  гори
Враз  баранчик  народився.  Цикл
Пташина  елегія
Далеке  літо
Юна  моя  майбутня  дружина
Своїми  провинами  ангелячими
Напучування
Синочкові  на  першу  його  коляду  Диптих
Синові
Вдома
Сумного  й  неминучого  -  я  знаю...
Традиційний  портрет  поета
Леонтович
Отак  прожив  собі,  дивись...
Церква
З  нічних  молитов
З  янголом  на  плечі


Подорожник

A  plantain

There's  a  boy  wearing  a  torn  shirt,
he's  standing  at  the  road.
His  message  is  strange,
bu  it's  clear  that  he  considers  it  good.

-  My  place  is  here,  for  I'm  a  plantain,
so  put  me  at  your  wound.

Of  many  passers-by
no  one  stops,  no  one  stops,  though  they  could.
-  My  place  is  here,  for  I'm  a  plantain,
so  put  me  at  your  wound.

Suddenly  brakes  squeezed,
the  shirt  was  looked  through  by  a  wolf's  eye:
-  Why  are  you  wandering  here,  boy?
Weary  of  your  life?  Seek  to  die?

And  the  boy  moves  his  lips  in  a  pale  manner
through  the  laughter  as  through  knives,
standing  the  same  way  as  he  had  stood:

-  My  place  is  here,  for  I'm  ...  a  plantain,
so  put  me  at  your  wound...

Сад  різдвяний

The  Christmas  orchard

Look,  there  are  two  having  a  walk  together,
an  elder  one,  who  goes  together  with  a  child.
The  child  says  "I'm  God"  and  makes  some  snow  fall.
They  are  in  the  Christmas  orchard,  that's  a  delight.

It  is  the  calmest  of  all  orchards,
and  they  are  embraced  by  grace  there.
The  crunching  of  cold  feathers  is  heard,
it  is  made  by  the  small  white  geese  of  traces.

The  elder  one  stopped  surrounded  by  winter.
It  is  he  that  is  the  follower  here.
He  scoops  some  sky  with  angels  into  a  pot.
It  is  for  the  child  
to  make  him  a  pillow.


He  knows  that  the  kings  will  come,
he  knows  that    they  will  kneel,  and  honour  the  right,
he  knows  that  the  small  geese  will  grow  up  fast  at  night.

The  title  of  the  poem  is  translated  as  'the  Christmas  orchard',  not  'the  Christmas  garden'  to  introduce  the  play  of  sounds  with  the  word  'child'.

так  дивлюся  на  свої  гори

i  look  at  my  mountains
as  if  i  am  to  die  tomorrow

i  want  to  enjoy  watching  everything

even  that  little  bush  of  potatoes
that  gave  birth  in  the  ground
 like  a  hen

and  that  poppy,
it  is  so  fair  -
it  is  like  a  fair.

Враз  баранчик  народився

Suddenly  a  lamb  was  born

A  cycle

1.  The  land  before  Carpaty

It's  the  land  where  a  floyara  hardly  sings,
but  a  woodpecker  knocks  as  if  making  a  sacrifice,
it's  there  that  thin  lambs  and  beech  trees
look  like  boys  so  much,
that  this  may  be  a  surprise

2.  There  was  none  of  us  in  the  barn,
and  the  weather  had  the  working  day's  mood.
The  weak  rain  was  busy  
falling
on  the  wood.

Yesterday  we  had  all  left  our  house,
the  road  to  the  black  mountains  attracted  us.

Work  first,
thought  next.

Our  father  chose  the  mountains
to  think  in  that  place.

Suddenly  a  lamb  was  born
and  was  kicking  the  wood  with  his  hoofs:
so  he  hurt  three  hoofs  of  his,
and  he  pushed  off  
with  the  fourth  one
and  run  high  to  the  field  of  sky...

Then  I  came  to  the  barn
hoping  to  see  something  good...

Just  the  weak  rain  was  busy  
falling
on  the  wood.

3.  I  wish  that  lambs
never  grew  up  -  
that's  what  I  thought  
in  the  evening,
holding  this  frightened  miracle  
between  my  knees.

but  the  world's  what  it  is
and  I  don't  understand  
why  your  wool  will  be  
cut  off

for  you're  not  a  soldier
my  friend  the  lamb

4.  Mom  wrote  to  me:
'We  have  a  loss
your  lamb  died.

it  was  as  if  snow  from  a  fir  tree
fell  into  my  soul
because  all  of  a  sudden  I  recalled  
having  written  a  line  like  this
and  quite  recently:
"i  wish  that  at  least  lambs
never  grew  up..."

did  he  understand
that  he  would  never  be
as  he  was  at  the  moment
did  he  understand  it  all?

He  did
i'm  sure  that  he  did
for  he  nestled  in  the  barn's  corner
said  -  be  well  -
to  a  younger  lamb
and  passed  away  then

And  that  anotther  lamb  was  beating  him  with  a  small  hoof:
-  Let  us  play...
do  you  hear  me?-
and  then  that  another  lamb  lay  close  to  him  
to  make  the  small  hoof  wet  with  tears

Now  
when  I  watch  the  moon
I  see  the  lamb  there
he's  so  curly  and  sad  -
with  his  hoofs  up  -
looking  so  as  if  he  wants  
to  be  born  once  again

...  and  i  feel  well  with  my  friend  the  lamb

K.Moskalets  wrote  in  his  article  on  I.Malkovych  that  if  the  Little  Prince  wrote  poetry  it  would  have  been  like  that  of  I.Malkovych    in  his  youth.  This  may  be  a  friendly  compliment  but  turnes  out  to  be  more  than  that  if  one  compares  this  cycle  on  a  lamb  with  the  start  of  the  famous  tale  and  the  Prince's  wish  a  lamb  to  be  drawn  for  him.

Пташина  елегія

The  Birds  Elegy

Among  us  only  children
are  those  brothers
who  are  the  closest  to  birds  and  angels.

They  haven't  forgotten  how  to  fly
they  flutter  for  half  a  year
and  chirp  is  felt  in  their  voices

You  do  remember  the  mysterious  passion
of  all  children  to  bury  dead  birds
in  the  ground  and  to  place

small  crosses  at  their  heads
(it  is  as  if  they  were  burying  
the  bird's  nature  of  their  own
in  the  breast  of  a  frozen  bird)

and  recall  the  increased  eyeballs
and  these  eyes  -  as  large  as  half  a  face  -  
the  eyes  filled  with  sorrow  for  a  bird  -  isn't  it  then

that  children  lose  the  fury  of  their  cruelty  -  and  tenderness
enters  suddenly  and  warmly
what  we  call  the  soul  -  that  is  the  highest  moment.

when  an  angel  turns  into  a  human    being,
....................................................................


ask  your  friends  and  let  them
ask  others  and  then  you'll  recognize
to  your  surprise  -  how  many

graves  of  birds  on  the  earth  
are  made  with  the  childish  hands  
that  is  -  how  muh  tenderness  is  left  in  the  world!...

where  does  it  go?  why  doesn't  it  grow  with  us?
why  does  -  everyone  -  receive  the  soul  
only  once  and  in  a  grasp?

for  all  millers  -  those  who  live  on  spine  -
destroy  our  bones  persistently  -  
raise  our  heart  higher  and  higher  
(as  if  heart  would  see  farther)  

....................................................

only  this  sadness  that  is  not  to  be  fed  up,  as  years  pass  -
this  unmeasurable  sadness  with  the  eyes  of  a  child  
that  enters  us  -  replaces  the  soul  slowly  but  persistently  

replaces  the  soul  taken  by  the  wind  -
it  adds  to  it  -  makes  it  exhausted  -
and  becomes  the  lord  of  quiet  hearts  itself

the  soul  that  we  leave  after  us
becomes  more  and  more  sad

the  generations  that  come  to  this  world
become  more  lonely  and  more  sad

those  are  the  generations  of  people,
of  birds,
of  trees  

Далеке  літо

The  far  away  summer

The  parting  with  this  summer  was  so  empty  -
it's  far  away  now.  Though  it  may  be  missed,
it  won't  be  reached.  There's  glass  between  the  summer  and  me,
the  thinnest  one,  as  if  it  were  mist.

We  both  were  crossed  by  this  summer,
but  we  have  the  necessary  means  that's  helping  us:
it's  calmness.  We  don't  try  to  break  this  glass.
That's  our  protection  that  this  summer  gave.  

Юна  моя  майбутня  дружина
The  youthful  future  wife  of  mine

The  youthful  future  wife  of  mine
has  the  profile  marked  with  the  Egyptian  charm.
Noone  moves  as  smoothly  as  she,
and  she's  tender  enough  to  sleep  in  a  flower.
She  gives  a  look,
and  the  sleepy  an  green  heat  has  come.

I  love  her  dearly  and  this  makes  me  feel
as  if  I'm  growing  stronger,  braver,  and,  certainly,  serene  and  worthy.
And  that  is  not  only  because  she  knits  for  me
a  black  sweter,  that  looks  like  an  old  coat  of  armour's  copy.

She  is  endlessly  feminine,  up  to  her  purring,  her  speech  is  rolled  up  into  the  wind,
and  her  words  have  white  wings.
That's  why  I  believe  it  all  possible,  that  some  day  she'll  become  a  bird's  throat,
and  for  the  birds'  journey  to  find  warmness  she  leaves.

своїми  провинами  ангелячими

what  evil  can  you  cause  
by  your  offences  of  an  angel
you  small  child?

is  it  drawing  round  your  small  hand  
in  your  scholl  notebook?

is  it  the  godless  missing  of  a  few  stanzas  
when  singing  a  carol
to  be  able  to  visit  more  houses  this  way?

oh  cricket
with  the  trembling  leafs  of  langs

there's  but  one  thing
you  will  reproduce  these  stanzas
through  the  whole  life  of  yours
as  to  a  line
as  to  a  word
and  then  you  will  break  
each  syllable
into  many  voices
when  singing

Напучування

An  Instruction

Though  this  may  be
not  the  matter  of  the  greatest  importance
you  child
are  called  to  protect
the  tiny  candle  of  the  letter  "Ї"
with  your  small  hands
and  also
rising  on  your  small  toes
you're  to  protect  the  moonlike  sikle
 of  the  letter  "є"
which  was  taken  from  the  sky
together  with  the  thread
for  they  say  child
that  our  language  is  that  of  a  nightingale

these  words  are  nice

but  understand  
that  times  may  come
when  even  the  smallest  nightingale
won't  remember
our  language

so  we  cannot  rely
on  nightingales  only

child

Синочкові
на  першу  його  коляду

To  my  dear  boy
for  his  first  carol  singing

диптих
a  diptych


1.  A  boy  goes  with  the  flag  of  a  carol  
on  the  holiday
He  praises  another,  the  one  that  is  great
that  is  the  boy  of  the  same  age
in  the  sky
who  promised  him  a  reward,  
a  piece  of  chocolate.

The  carol  is  as  sweet  as  cutya
it  makes  the  mountains  of  snow  fall  apart
As  the  piece  of  chocolate  melts  in  the  mouth
faith  grows  stronger  in  the  childish  heart

2.  There's  the  green  cutya  of  hay
Christmas  is  dark  tonight
The  sad  child  of  God  in  the  sky
is  praised  by  a  human  child.
January  is  severe,  prison-like,
the  star  is  lonely,  when  the  message  is  told,
the  sky  is  mute...  What  these  two  kids  will  find
in  this  indifferent  and  cruel  world?    

cutya  is  a  traditional  Ukrainian  Christmas  meal

Синові

To  his  son

You're  the  only  one,  so  unique,
that  one  cannot  tell,  how.
And  how  shall  I  preserve  you?
What  is  to  be  done?

I'll  draw  a  picture  of  clowns  with  bells,
for  you  to  have  fun.
I'll  gather  seven  pockets  of  flat  stones
for  you  to  throw  them  on  water.
A  pleasure  that  you  will  miss.

And  I  want  to  fill  your  pillow  with  sky,
for  you  to  see  angels  in  dreams.
Just  call  me,  when  this  world,  that  shows  tenderness  rarely,
makes  you  cry.
I'll  be  like  a  true  friend,
a  horse  from  a  fairy  tale,
To  your  side  I  will  fly.

Вдома

At  home

I'll  come  again  for  two  or  three  days,
and  with  nothing  again.  Believe
that  I'll  give  no  help  there;
being  useless,  I  will  feel  sorry.
There  will  be  some  nervous  dialogues
almost  in  a  sort  of  a  dream,
and  with  that  I'll  only  make  my  parentss  worry.
What  shall  my  fate  give  me  here  next  time?
Shall  we  meet  again?  Shall  there  be  all  of  us?
I'm  leaving  and  see  the  parents  of  mine.
Mom  and  Dad  are  in  the  window  like  Huzul  icons  on  glass.

Сумного  й  неминучого  -  я  знаю...

Many  reasons  for  unavoidable  sadness
will  be  in  my  future.  I  know  them,  I  can  name  them:
there  will  be  fears,  and  illnessnesses,  and  deaths,
and  cicades  singing  in  my  native  desert,
and  betrayals  happening  against  the  will,
and  getting  awake,  and  another  star's  attraction  present...
Oh,  my  heart,  you  look  through  the  ribs
as  if  from  behind  the  bars,
you  observe  this  mad  change  of  scenes.
Oh,  my  heart,  why  were  you  given  to  a  man  like  this?
Why  were  you  given  to  me,  to  my  dull  body?
Was  it  for  you  to  suffer  more?  Was  it
for  me  to  lean  over  the  river  again?
To  drop  my  face  there?  Was  it  for  the  face
to  disappear,  taken  by  the  water,  
for  me  to  cry  in  mute  frustration?

The  traditional  portrait  of  a  poet

A  poet  is  very  delicate
a  creature:
he  cries  
over  each  tear
of  his
Now  there's  one  sitting  under  a  scarecrow
and  enjoying  peace

Three  sparrows  have  appeared  flying
The  thought  that  he  had  formed  
was  torn
by  their  wings

And  certainly
they  have  left  their  droppings
as  brave  sparrows  should
(at  least  some  buttons  
were  seen  on  the  coat)
The  poet  thinks:
-  And  what  about
this  good  man,
who's  standing  above  me
with  a  bowl  on  his  head?
Why  doesn't  he
make  these  morons
fly  away?
Oh,  I  see!  -
the  poet  narrows  his  eye
and  shakes  his  finger,  -
the  good  man  has  no  shoes
And  the  ground  is  already  cold
as  in  winter...
And  he  looks  most  worried  and  compassionate
while  unlacing
his  shoes.

Леонтович
Leontovych

the  christmas  new-york  moves  with  no  hurry  in  the  windows  of  a  cadilac  which  is  coloured  beige  and  pearly:
the  feastly  streets  are  covered  with  snow  and  illuminated  by  people  of  various  colours  who  are  shining  with  content  and  gladness
he  leaves  the  car  in  front  of  the  apple  store  at  fifth  avenue  and  goes  with  no  hurry  in  the  direction  of  rockfeller  center:  
-  the  christmas  installation  is  there  -  it  is  separated  by  the  road  from  the  main  christmas  tree  and  'schedryck"  is  played  again  and  again  
someone  from  the  cheerful  crowd  recognizes  him:
-  look  look  -  that's  no  one  else  but  mister  leontovych,  the  creator  of  the  carol  of  the  bells!
-  ukrainian  bell  carol  -  leontovych  adds  in  english  and  smiles
-  oh  yes  yes!...  may  i  have  your  autograph?
-  a  small  selfi  please!
-  and  with  us  too!
-  god  there  is  mister  leontovych  -  the  king  of  the  christmas  mood!
-  i  am  such  a  fan  of  your  musyca!
a  gentleman  of  thin  stature  with  a  small  grey  beard  passes  to  him  through  the  crowd  and  they  embrace  each  other  guickly  and  warmly
leontovych  turns  to  the  happy  people  who  gather  with  great  enthusiasm  to  make  a  photo  with  him
-  let  me  introduce  peter  vilhovsky  -  he  is  the  author  of  the  english  lyrics  for  "shedryck"...  and  my  fellow  contryman

.........................................................................................................................

i'm  standing  in  the  crowd  of  tourists  and  the  hail  of  tears  is  falling  down  my  face...
getting  frozen  as  they  fly  they  jump  on  the  sidewalk  of  cement  and  crack  under  the  feet  of  passers-by
leontovych  recognizes  me  steppes  to  meet  me  stretches  his  warm  hands:
-  what  happened?  why  are  you  crying  friend?
-  oh,  don't  ask  maestro  i  had  a  horrible  dream...
-  tell  it  me  then  and  forget  it  -  for  this  is  christmas!
-  the  dream  concerned...  you  maestro  leontovych...
-  me?  that's  another  reason  to  tell  it  -  speak!
-  i  dreamed...  that...  it  happened  many  years  ago...  it  was  in  1921...    a  chekist  asked  you  for  permission  to  stay  in  your  house  for  the  night...  to  give  him  lodging...  and  before  dawn...  no,  no...i  cannot...
-please,  do  continue!  i  do  not  fear  dreams  -
-and  before  dawn  he...  he  shot  you...
i  am  shivering  as  if  i  had  a  fever  
all  of  a  sudden  leontovych  burns  out  
a  dark  blue  gap  is  in  the  place  where  he  stood
i  close  my  eyes  and  open  them...
a  swallow  is  making  circles  above  fifth  avenue...
mister  leontovych  is  glad  to  make  more  and  more  photos  with  his  chirping  admirers...
it  is  as  if  i  came  out  from  a  tunnel  full  of  blood:
-  what  happiness  it  is  that  it  was  only  a  dream  -  i  wisper  to  myself  -  only  a  terriible  most  terrible  dream


Mykola  Leontovych,  a  great  Ukrainian  composer  and  son  to  a  priest,  died  in  the  way  that  the  author  saw  in  his  dream.  Namely,  he  was  murdered  by  a  checkist  whom  he  had  allowed  to  enter  his  house.  It  is  easy  to  conclude  that  the  murder  was  made  according  to  a  political  order  and  became  another  terrible  episode  of  fight  between  the  two  systems.  There  is  evidence,  however,  that  such  an  order  to  kill  Leontovych  did  not  exist.  The  checkist  acted  as  a  simple  bandit,  ans  his  actions  were  investigated  as  a  crime.  This  circumstance  does  not  give  much  ease  to  the  understanding  that  the  death  of  Leontovych  was  a  striking  tragedy.

The  punctuation  of  the  translation  preserves  that  of  the  original.

Отак  прожив  собі,  дивись...

Look,  that's  the  whole  life  I  have  lived,
as  if  the  only  knowledge  I  received
was  that  my  birth  happened  at  five  and  thirty
and  my  funeral  will  be  at  one  and  thirty.

I  came  from  somewhere,  and
there's  somewhere  where  I  went
I  almost  was  and  I  almost  was  not
Bu  some  will  mourn  me,
some  will  truly  mourn,
somehow
and  sometime
when  I  meet  my  end.

That  is  what  I  came  for,
being  meant  to  make  some  eyes  bright,
even  if  rarely,
and  to  inspire  some  spirits  to  rise.
Brightness  was  to  come  violin-like,
that  is,  most  tenderly,
and  gladness  was  to  be  celllo-like,
that  is,  wise.


Церква

Church

This  space  is  filled  with  intense,  passionate  wishes,
which  are  pressed  densley,
and  as  such  it  reaches
its  dome,  being  made  as  neatly
as  a  break.
There's  murmuring  here  and  there,
it  is  as  naked  as  flowers,
for  people  hear  easily  what  they  speak.
Health  to  their  children  and  more  years  to  live.  These  are  two  main  desires.

Their  needs  may  be  the  same,
no  matter  who  are  the  speakers,
but  each  prayer  is  to  serve  
its  proper  heroes,
the  breath  being  different  for  every  dream.

Like  swarming  bees,  all  flying  lines  have  the  same  destination.

it's  now  that  their  cause  deserves  attention,
they  strive  to  enter  the  Ear  of  the  Supreme.

Not  all  of  them  have  luck  and  energy  for  winning,
some  need  to  wait  too  long  before  achieving.

Some  may  spend  centuries
in  their  heavenly  dance...
But  even  then  He  will  bestow  His  grace,
and  send  a  sighn  by  which  it  is  expressed:
a  flower  may  bloom  above  
the  poor  one,  who  is  already  covered  with  grass.

З  нічних  молитов

From  the  night  prayers

Oh,  my  Lord,  do  put  a  stem  of  summer
to  each  lonely  person's  heart.
May  each  and  everyone  have  salvation,
when  in  this  world.
May  each  and  everyone's  heart  feel  great,  
when  surrounded  with  the  bright  ring  
that  shines  and  breaks
darkness  of  any  strength  and  duration,
as  we  have  been  told.
That  ring  is  the  circle  of  Your  faith.


З  янголом  на  плечі

Старосвітська  балада

With  an  angel  on  the  shoulder

A  ballad  in  the  old  style

Dark  it  is  at  the  world's  end
God  sent  His  candle,  for  He  cared
someone  lonely  there  is  feeling  bolder
with  an  angel  on  his  shoulder

There  he  goes,  not  to  return,
his  childish  faith  keeping  him  warm.
As  he  goes,  his  back  is  stricken
by  the  grey  pendulum  of  life.

No,  you  should  not  go  at  night
Even  if  Good  keeps  His  candle  bright.
You  won't  travel  any  longer
with  an  angel  on  your  shoulder

The  cold  wind  is  easy  to  hear
A  cruel  illness  is  drawing  near
And  the  grey  pendulum  strikes
And  the  angel  suffers  and  cries...

But  the  lonely  one  keeps  going
Though  the  candle  is  hardly  burning.
Good  my  angel,  you  keep  me  stronger,
Do  not  fall  down  from  my  shoulder!



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062283
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.05.2026


В. Стус. Як добре те, що смерті не боюсь я My English translation

Джерело  оригіналу:  Стус:  Палімпсести.  -  Українська  поетична  антологія.  А-Ба-Ба-Га-Ла_Ма-  Га.  2021.

Оригінал:

Як  добре  те,  що  смерті  не  боюсь  я
і  не  питаю,  чи  тяжкий  мій  хрест.
що  перед  вами,  судді,  не  клонюся
в  передчутті  недовідомих  верств.
Що  жив-любив  і  не  набрався  скверни,
ненависті,  прокльону,  каяття.
Народе  мій,  до  тебе  я  ще  верну,
і  в  смерті  обернуся  до  життя
своїм  стражденним  і  незлим  обличчям,
як  син,  тобі  доземно  поклонюсь
і  чесно  гляну  в  чесні  твої  вічі,
і  чесними  сльозами  обіллюсь.

Мій  переклад  англійською/My  English  translation.

How  fine  it  is  that  death  is  not  my  fear,
That  I  don't  ask  whether  the  cross  I'm  to  bear  is  heavy.
Judges,  it's  also  fine  that  I  don't  kneel
Before  you,  feeling  that  the  half-unknown  miles  will  be  many.
It's  fine  that  I  lived,  and  loved,  that  I  did  not  gain
Impurity  and  hatred,  curse,  penitence  in  my  strife.
My  people,  I  will  come  to  you  again,
When,  being  dead,  I  turn  my  face  to  life,
My  face,  that  will  be  tortured,  but  not  angry...
Your  son  I  am,  you'll  have  my  lowest  bow.
And  to  your  honest  eyes  I  will  look  honestly,
And,  when  I'm  dead,  to  my  native  land  I'll  go.

Переклад  10.12.2025.  З  іншими,  що,  можливо,  існують,  не  порівнювався.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053043
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.12.2025


Фильм о Джеке Киплинге и о его отце. Статья



О  фильме  «Мой  мальчик  Джек»(‘My  boy  Jack‘),  режиссер  Брайан  Кирк,  в  главных  ролях  Дэвид  Хейг  (Редьярд  Киплинг),  он  же  —  автор  пьесы,  по  которой  поставлен  фильм;  Дэниэл  Рэдклифф  (Джон  Киплинг),  2007.

                       Фильм  повествует  о  том,  как  Джон  Киплинг  (1897-1915)  в  Первую  мировую  отправился  в  армию,  служил  и  погиб.  Вначале  он  был  объявлен  пропавшим  без  вести.  Также  фильм  повествует  о  том,  как  его  отец,  знаменитейший  писатель,  проводил  его  на  войну  и  затем  встретил  известие  о  том,  что  потерял  сына.

                       В  самых  общих  чертах  можно  сказать,  что  этот  фильм  о  том,  как  отец  помог  сыну  отправиться  на  войну  и  затем  пережил  потерю.  Не  отец  отправил  сына  на  войну  защищать  империю  —  сын  отправился,  потому,  что  он  сам  хотел,  а  отец  помог  сыну  исполнить  его  желание.  И  потом  пожалел  об  этом.  А  о  своей  скорби  сказал  в  стихах.


                       Если  хотеть,  можно  увидеть  в  фильме,  по  крайней  мере  до  некоторой  степени,  критику  империалистической  идеи:  сын  идеолога  —  среди  жертв  войны,  ведущейся  в  том  числе  за  нее,  и  отец  должен  оплакивать  несомненно  любимого  сына.  Но,  наверное,  лучше  смотреть  этот  фильм  иначе:  как  семейную  трагедию,  часть  национальной.  И  как  трагедию  в  результате  стремления  человека  реализовать  свое  право  быть  личностью.

                 Что  меня  здесь  интересует:  как  организован  контраст  между  главными  героями,  отцом  и  сыном.  А  также  то,  как  отец  Киплинг  меняется  по  ходу  действия.

               Когда  главные  герои  какого-нибудь  произведения  —  контрастная  пара,  часто  бывает,  что  один  из  них  —  герой,  а  другой  —  комик.  Здесь  роль  комика  —  у  старшего  Киплинга.  Точнее  сказать,  первую  половину  своей  роли  он  —  комик.  Веселый,  очень  живой  дядька.  Не  стесняется  быть  смешным:  чтобы  рассказывать  пришедшим  в  гости  детям  сказку  —  конечно,  одну  из  своих  сказок  —  переодевается  в  индийский  костюм.  Он  уверен  в  себе,  эта  уверенность  и  создает  комизм.  Он  —  один  из  хозяев  жизни  и  привык  к  этому.  Дружит  —  именно  дружит  —  с  королем,  приезжает  к  нему  в  гости,  они  беседуют  наедине.  В  необходимости  защищать  империю  на  поле  боя  он  тоже  совершенно  уверен  и  призывает  к  этому.  По  его  мнению,  те,  кто  не  пойдет  на  фронт,  уважения  не  достойны.  Поэтому  такой  отец  совершенно  рад,  что  его  сын  хочет  на  войну.  Сына  не  берут  из-за  плохого  зрения;  отец  охотно  устраивает,  чтобы  сына  все-таки  взяли.  У  него  появляется  еще  одна  причина  быть  довольным  и  собой,  и  сыном.

                 Сын  Киплинг,  Джек,  —  очень  тихий  юноша.  Можно  сказать  —  у  него  обреченный  вид,  но  это  потому,  что  знаешь,  чем  история,  рассказанная  в  фильме,  окончится…  Он  негромок,  но  настойчив.  На  войне  он  несколько  грубеет,  чтобы  доказать  свое  возмужание,  но  добрым  и  достойным  любви  остается.  Очень  ожидаемый  вопрос:  а  заметен  ли  в  этом  фильме  образ  Гарри  Поттера?  Я  думаю,  что  здесь  этот  образ  использовали,  но  для  того,  чтобы  от  него  оттолкнуться.  Юноша  с  тем  же  лицом,  тоже  в  очках,  тоже  —  борец  на  стороне  добра,  но  в  другой  картинке  —  Первой  мировой  войны.

                 Джек  в  этой  паре  герой  не  только  потому,  что  идет  на  войну  и  проявляет  себя  хорошим  солдатом  (и  хорошим  командиром  для  своих  подчиненных.  Он  —  еще  и  молодой  командир).  Джек  хочет  создавать  свою  жизнь,  а  не  пользоваться  готовым,  хотя  готовое  дает  ему  очень  много.  В  отеческом  доме  ему  не  нравится.  Хотя  отец  и  сын  —  друзья,  они  же  —  и  стороны  конфликта,  создающего  в  действительности  сюжет  фильма.  Джек  уходит  на  войну  не  искать  подвига,  а  из  мира,  созданного  дома  его  отцом.  При  этом  не  подлежит  сомнению,  что  свою  семью  Джек  очень  любит,  знает,  как  семья  любит  его,  и  на  фронте  скучает  по  ней.  Он  только  хочет  самоутвердиться.

                 В  фильме  есть  еще  одна  контрастная  пара  персонажей.  Контрастные  они  в  двух  смыслах  —  по  отношению  к  отцу  с  сыном  и  между  собой.  Это  женские  персонажи  фильма:  жена  и  дочь  Редьярда  Киплинга,  мать  и  сестра  Джека.  Супруга  Киплинга-отца  —  заботливая  и  любящая.  Она  против  отправки  сына  на  поле  боя,  но  очень  активно  не  протестует.  Скорее  подчиняется  сложившейся  ситуации.  Дочь  и  сестра  Элси  по  прозвищу  Птичка  —  домашняя  бунтарка.  Она  спорит  с  отцом,  считает,  что  их  семья  дороже  империи,  боится  потерять  любимого  брата;  это  она  заявляет  отцу,  что  Джек  не  стремился  на  войну,  а  бежал  из  их  дома.  (Как,  может  быть,  помните,  у  супругов  Киплингов  была  еще  другая  дочь,  которая  умерла  маленькой,  и  она  —  прототип  отцовского  сказочного  персонажа,  Таффи,  которая  написала  первое  письмо.  В  этом  фильме  она  тоже  упоминается).

                 В  семью  успешнейшего  человека,  одного  из  лиц  страны,  пришло  то  же  горе,  что  и  в  миллионы  незнаменитых  семей  разных  стран.  Потеряв  сына,  отец  Киплинг  из  персонажа,  который  мог  производить  впечатление  комика,  превращается  в  трагика.  Сперва  он  еще  уверен  в  себе:  надеется  найти  сына  среди  пропавших  без  вести.  Они  ищут  вместе  с  женой.  Но  от  сослуживца  Джека,  бывшего  очевидцем,  семья  узнает  о  его  гибели.  Зрителю  показывают  эту  сцену,  чтоб  он  знал:  Джек,  действительно,  умер,  и  мужественно.  Отец  Киплинг  раздавлен.  Его  попытки  найти  какое-то  утешение  разбиваются  о  горе  матери.  И  отец  остается  только  с  горестным  сознанием  того,  что  сам  отправил  сына  к  oblivion  —  уничтожению  (значение  в  данном  случае).

                 Семья  Джека  выдержала  свое  новое  горе.  Но  фильм  оканчивается  на  печальной  ноте:  Джек  будет  жить  в  доброй  памяти  близких.  Он  будет  жить  вместе  с  отцовским  страданием;  eго  будут  вспоминать  отцовские  читатели.

                 «Yours  is  the  Earth  and  everything  that’s  in  it,/  And  –  which  is  more  –  you’ll  be  a  Man,  my  son!»  (C)  Тогда  весь  мир  ты  примешь  во  владенье,  Тогда,  мой  сын,  ты  будешь  Человек!  (С,  перевод  М.  Лозинского  —  первый,  который  когда-то  прочла  и  выучила  с  оригиналом  я.  «Человек»  —  также,  как  известно,  возможен  перевод  «Мужчина»).  Слабое,  но  напрашивающееся  утешение:  пожелание  отца  сын,  как  мог,  исполнил.  Джек  не  получил  мира  во  владенье  —  но  что  хочет  быть  настоящим  мужчиной,  за  короткую  жизнь  он  вполне  доказал.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053028
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 10.12.2025


R. Kipling. My boy Jack. Український переклад



Ще  один.  Ви  помітите,  що  не  дуже  точний.

Оригінал:

"Have  you  news  of  my  boy  Jack?"
Not  this  tide.
"When  d'you  think  that  he'll  come  back?"
Not  with  this  wind  blowing,  and  this  tide.


"Has  anyone  else  had  word  of  him?"
Not  this  tide.
For  what  is  sunk  will  hardly  swim,
Not  with  this  wind  blowing,  and  this  tide.


"Oh,  dear,  what  comfort  can  I  find?"
None  this  tide,
Nor  any  tide,
Except  he  did  not  shame  his  kind  -
Not  even  with  that  wind  blowing,  and  that  tide.


Then  hold  your  head  up  all  the  more,
This  tide,
And  every  tide;
Because  he  was  the  son  you  bore,
And  gave  to  that  wind  blowing  and  that  tide!

Мій  український  переклад:

Р.  Кіплінг.

Мій  син  Джек

-  Чи  є  звістка  про  сина  мого,
мого  сина  Джека?

-  Нині  для  вістей  немає  нагоди.

-  Коли  додому  він  буде,
він  буде  додому?

-  Не  очікуй  з  цим  вітром,
з  хвилею  цією:
щоб  прийшов  він  додому  -  немає  нагоди.

-  Може,  про  нього  інший  хтось  більше  знає?

-  Нині  для  вістей  немає  нагоди.
Хто  ліг  на  дно,  той  вже  не  випливає.
Не  очікуй  з  цим  вітром,
з  хвилею  цією:
щоб  він  виплив  -  немає  нагоди.

-  Як  же  втішусь  в  моєму  я  горі?
-  Для  втіхи  нині  немає  нагоди.
Не  буде  нагоди  і  згодом.
Хіба  що  ось  чим  втішайся:
він  в  бою  не  зганьбився  і  воїн  був  добрий.
Не  очікуй  з  цим  вітром,
з  хвилею  цією:
не  забудуть,  що  він  воїн  був  добрий.

То  є  сенс,  щоб  ти  голову  гордо  тримав,
То  є  нині  нагода
і  завжди  для  цього  буде  нагода.
Бо  був  це  син,  якому  життя  ти  дав,
щоб  гралися  ним  той  вітер  і  хвиля  та,
і  пригода!

Переклад  28.  11.  2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2025


R. Kipling. My boy Jack. Перевод



Еще  один.  Вы  заметите,  что  не  очень  точный.

Оригинал:

"Have  you  news  of  my  boy  Jack?"
Not  this  tide.
"When  d'you  think  that  he'll  come  back?"
Not  with  this  wind  blowing,  and  this  tide.


"Has  anyone  else  had  word  of  him?"
Not  this  tide.
For  what  is  sunk  will  hardly  swim,
Not  with  this  wind  blowing,  and  this  tide.


"Oh,  dear,  what  comfort  can  I  find?"
None  this  tide,
Nor  any  tide,
Except  he  did  not  shame  his  kind  -
Not  even  with  that  wind  blowing,  and  that  tide.


Then  hold  your  head  up  all  the  more,
This  tide,
And  every  tide;
Because  he  was  the  son  you  bore,
And  gave  to  that  wind  blowing  and  that  tide!

Мой  перевод:

Р.  Киплинг

Мой  сын  Джек

-  Что  слышно  о  сыне  моем,  моем  сыне  Джеке?

-  Известиям  нынче  -  не  случай.

-  Когда  ожидать  возвращенья,  его  возвращенья?

-  Не  жди  с  этим  ветром
и  с  волной  этой:
чтоб  он  возвратился  -  не  случай.

-  Может,  о  нем  кто  другой  больше  знает?


-  Известиям  нынче  -  не  случай.
Кто  потонул,  тот  плыть  вряд  ли  станет.
Не  жди  с  этим  ветром
и  с  волной  этой:
чтоб  плыл  он  -  не  случай.

-  Как  же  утешусь  я?  Слушай!

-  Утешенью  нынче  -  не  случай.
Не  будет  и  случая  лучше.
Разве  что  вот  чем  утешься:  отваги  примером  он  служит.
Так  стоит,  чтоб  гордостью  ты  просиял:
нынче  случай
и  всегда  для  этого  будет  случай.
Затем,  что  ведь  это  был  сын,
которому  ты  жизнь  дал,
чтоб  играли  им  тот  ветер  и  та  волна,
и  случай!

Перевод  27.11.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052971
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.12.2025


Подражание Киплингу

Подражание  Киплингу

(сжатый  пересказ  знаменитого  If.  Задуман  как  шуточный,  кроме  последней  строфы)

Если  все  тебя  клянут
За  свой  стыд  –  не  кайся.
Верь  в  себя,  хоть  не  поймут,
Все  ж  не  замыкайся.

Если  ждешь,  не  устаешь,
Лживым  не  уступишь,
К  ненависти  не  придешь,
Всех  учить  не  будешь;

Мысль  –  для  дела,  хоть  мечтал,
Но  мечтой  не  дышишь,
И  победу,  и  провал
Как  обманы  примешь;

Если  правду,  что  сказал
Переврут  –  ты  стерпишь,
То,  что  жизнью  создавал,
Рушат  –  ты  вновь  лепишь;

Если  тем,  что  мог  ты  взять,
Рисковать  ты  склонен
И,  утратив,  -  промолчать,
Будто  всем  доволен;

Если  вынудишь  себя,
Слвбый,  ты  сражаться:
Воля  ведь  велит  твоя
Все-таки  держаться;

Если  хамства  нет  в  тебе,
Как  и  нет  гордыни,
Ровен  в  дружбе  и  вражде,
Важен,  хоть  не  сильно;

Миг  живешь  недаром  свой  –
Мир  получишь  дивный,
Но  и  больше  :  мальчик  мой,
Будешь  ты  мужчиной!

10,  20.  11.  2025.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052926
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.12.2025


Наслідування Кіплінга

Наслідування  Кіплінга

(стислий  переказ  знаменитого  If.  Задуманий  як  жартівливий,  окрім  останньої  строфи)

Як  усі  тебе  клянуть
В  сум’ятті  –  не  кайся.
В  себе  вір,  хоч  не  збагнуть,
Втім,  не  замикайся;

Як  не  втомишся  чекать,
Брешуть  –  не  сприяєш,
Вмієш  геть  ненависть  слать,
Усіх  не  навчаєш;

Якщо  думка  –  то  для  справ,
І  накажеш  –  мрії.
Успіх  чи  провал  спіткав,
Знаєш,  що  нещирі;

Як  ту  правду,  що  сказав,
Викривлять    -  ти  стерпиш,
Що  життям  всім  будував,
Знищать  –  те  повернеш;

Як  усім,  що  міг  ти  взять,
Можеш  ризикнути,
А  програєш  –  так  мовчать:
Є  –  то  мало  бути;

Як  безсилий,  та  кортить
Все  ж  до  бою  братись,
Воля  бо  твоя  велить
Все-таки  триматись;

Як  не  станеш  литии  бруд,
Як  і  гордувати,
Як  не  згублять  ворог,  друг,
Хвалять,  та  не  надто;

Як  є  мить  –  наддай  сенс  їй,
Світ  за  це  здобудеш,
Та  ще  більше:  хлопче  мій,
Чоловіком  будеш!

10.11;    27.11.2005.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2025


R. Kipling. If український переклад

R.  Kipling.  If  

R.  Kipling.  If  український  переклад

Ще  один  :-)

Оригінал:


If  you  can  keep  your  head  when  all  about  you      
       Are  losing  theirs  and  blaming  it  on  you,      
If  you  can  trust  yourself  when  all  men  doubt  you,
       But  make  allowance  for  their  doubting  too;      
If  you  can  wait  and  not  be  tired  by  waiting,
       Or  being  lied  about,  don’t  deal  in  lies,
Or  being  hated,  don’t  give  way  to  hating,
       And  yet  don’t  look  too  good,  nor  talk  too  wise:

If  you  can  dream—and  not  make  dreams  your  master;      
       If  you  can  think—and  not  make  thoughts  your  aim;      
If  you  can  meet  with  Triumph  and  Disaster
       And  treat  those  two  impostors  just  the  same;      
If  you  can  bear  to  hear  the  truth  you’ve  spoken
       Twisted  by  knaves  to  make  a  trap  for  fools,
Or  watch  the  things  you  gave  your  life  to,  broken,
       And  stoop  and  build  ’em  up  with  worn-out  tools:

If  you  can  make  one  heap  of  all  your  winnings
       And  risk  it  on  one  turn  of  pitch-and-toss,
And  lose,  and  start  again  at  your  beginnings
       And  never  breathe  a  word  about  your  loss;
If  you  can  force  your  heart  and  nerve  and  sinew
       To  serve  your  turn  long  after  they  are  gone,      
And  so  hold  on  when  there  is  nothing  in  you
       Except  the  Will  which  says  to  them:  ‘Hold  on!’

If  you  can  talk  with  crowds  and  keep  your  virtue,      
       Or  walk  with  Kings—nor  lose  the  common  touch,
If  neither  foes  nor  loving  friends  can  hurt  you,
       If  all  men  count  with  you,  but  none  too  much;
If  you  can  fill  the  unforgiving  minute
       With  sixty  seconds’  worth  of  distance  run,      
Yours  is  the  Earth  and  everything  that’s  in  it,      
       And—which  is  more—you’ll  be  a  Man,  my  son!

Мій  переклад:

Якщо  ти  ясний  розум  бережеш
У  час  чужих  безумних  звинувачень,
Якщо  від  віри  в  себе  геть  не  йдеш,
Та  й  сумніви  чужі  умієш  бачить;

Якщо  не  втомлюєшся  ти  чекать,
Брехні  чужій  не  станеш  поступатись,
Якщо  умієш  геть  ненависть  слать
І  не  почнеш  собою  хизуватись;

Якщо  ти  влади  думці  не  даси
І  вмієш  ти  наказувати  мрії,
Здрібніти  доведеться  чи  зрости  -
Обидві  зміни  стрінеш  як  нещирі;

Якщо  ту  істину,  що  ти  сказав,
Ловці  дурних  жорстоко  перекрутять
І  стерпиш,  як  все  те,  що  збудував,
Зруйнують,  й  знов  почнеш,  бо  бути  мусить;

Якщо  все  те,  що  виграти  зумів,
Ти  можеш  знову  ризику  піддати,
Програти  -  і  без  жодних  скарги  слів
Утрачене  ти  станеш  знов  складати;

Якщо  залучиш  ти  до  боротьби
Єство  все  -  серце,  нерви,  сухожилля,
Яких  нема  -  такі  слабкі  вони,
Лиш  волі  зов  "Тримайся!"  дасть  зусилля;

Якщо  від  натовпу  нахабства  ти,
А  від  царя  -  пихи  не  станеш  брати,
Друг,  ворог  вразить  -  та  без  гостроти,
І  всі  тебе  цінують  -  хоч  не  надто;

Якщо  вкладаєш  сенс  у  кожну  мить  -
Прийми  весь  світ,  багатий  і  безмірний,
А  здобуток,  що  більше  слід  хвалить  -
Мій  сину,  чоловік  ти  і  людина!

Переклад  22.11.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2025


R. Kipling If перевод

R.  Kipling  If  перевод

Еще  один  :-)

Оригинал:
If  you  can  keep  your  head  when  all  about  you      
       Are  losing  theirs  and  blaming  it  on  you,      
If  you  can  trust  yourself  when  all  men  doubt  you,
       But  make  allowance  for  their  doubting  too;      
If  you  can  wait  and  not  be  tired  by  waiting,
       Or  being  lied  about,  don’t  deal  in  lies,
Or  being  hated,  don’t  give  way  to  hating,
       And  yet  don’t  look  too  good,  nor  talk  too  wise:

If  you  can  dream—and  not  make  dreams  your  master;      
       If  you  can  think—and  not  make  thoughts  your  aim;      
If  you  can  meet  with  Triumph  and  Disaster
       And  treat  those  two  impostors  just  the  same;      
If  you  can  bear  to  hear  the  truth  you’ve  spoken
       Twisted  by  knaves  to  make  a  trap  for  fools,
Or  watch  the  things  you  gave  your  life  to,  broken,
       And  stoop  and  build  ’em  up  with  worn-out  tools:

If  you  can  make  one  heap  of  all  your  winnings
       And  risk  it  on  one  turn  of  pitch-and-toss,
And  lose,  and  start  again  at  your  beginnings
       And  never  breathe  a  word  about  your  loss;
If  you  can  force  your  heart  and  nerve  and  sinew
       To  serve  your  turn  long  after  they  are  gone,      
And  so  hold  on  when  there  is  nothing  in  you
       Except  the  Will  which  says  to  them:  ‘Hold  on!’

If  you  can  talk  with  crowds  and  keep  your  virtue,      
       Or  walk  with  Kings—nor  lose  the  common  touch,
If  neither  foes  nor  loving  friends  can  hurt  you,
       If  all  men  count  with  you,  but  none  too  much;
If  you  can  fill  the  unforgiving  minute
       With  sixty  seconds’  worth  of  distance  run,      
Yours  is  the  Earth  and  everything  that’s  in  it,      
       And—which  is  more—you’ll  be  a  Man,  my  son!

Мой  перевод:

Когда  ты  ясный  разум  бережешь
Под  гул  чужих  безумных  обвинений,
Когда  к  себе  доверья  не  прервешь,
Причины  зная  для  чужих  сомнений;

Когда  ты  ждешь  и  не  устанешь  ждать,
Когда,  оболган,  лжи  не  уступаешь,
Не  будешь  ненависть  на  помощь  звать,
Разумником  большим  слыть  не  желаешь;

Когда  тебя  мечта  не  подчинит,
Не  станешь  только  ради  мысли  мыслить,
Победа  ли,  провал  -  не  поразит,
Привыкнешь  двух  обманщиков  в  них  видеть;

Когда  ты  вытерпишь,  что  переврут
Ту  правду,  что  сказал  -  прельстят  так  дурней,
Иль  что  твоей  разрушат  жизни  труд  -
Возобновишь  его  орудьем  скудным;

Когда  свой  выигрыш  поставить  весь
Ты  можешь,  просто  и  беспечно,  на  кон
И,  проиграв,  вновь  начинать,  как  есть,
Не  сокрушаясь  -  будто  так  и  надо;

Когда  в  борьбу  умеешь  ты  вовлечь
Всего,  все:  сердце,  нервы,  Сухожилья  =
Которых  больше  нет,  Не  приналечь,
Лишь  воли  зов  "Держись!"  дает  усилья;

Когда  не  наберешься  у  толпы
Ты  хамства,  у  царя  -  высокомерья,
Когда  бьет  друг  иль  враг  -  не  ранен  ты
И  важен  всем,  хоть  без  обожествленья;

Когда  твой  каждый  миг  недаром  взят,
Тогда  прими  весь  мир  -  богатый,  дивный,
Тогда,  и  это  -  много  больший  клад,
Мужчина  ты  и  человек  ты,  сын  мой!

Перевод  20,  21.  11.  2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052545
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.12.2025


Cон (Воскресение) , мій український переклад.

Cон  (Воскресение),  укр.  переклад.
Cон  (Воскресение),  украинский  перевод.
Cон  (Воскресение),  український  переклад.

Оригинал:

Снилось  мне...
Неожиданно  выпал  снег,
В  мире  наступили  тишина  и  свет,
Свет  и  тишина,  покой  и  белый  снег.
Жаль,  что  это  только  снилось  мне.

Снилось  мне...
По  притихшему  городу
Проплывает  медленное  облако,
Облако  покоя  в  сонном  городе.
Жаль,  что  это  только  снилось  мне.

Припев:
         И  теперь  наяву  я  живу  и  не  живу,
         Сохранить  пытаясь  тишину.
         Но  приходит  за  мной
         Сумасшедший  день  земной,
         И  меня  уводит  за  собой.

Снилось  мне...
Что  впервые  за  много  лет,
Счастье,  почему-то,  улыбнулось  мне,
Призрачное  счастье  в  суматохе  лет.
Жаль,  что  это  только  снилось  мне.

Снилось  мне...
Что  печали  кончаются,
Люди  одинокие  встречаются.
Встретятся,  молчат  и  улыбаются.
Жаль,  что  это  только  снилось  мне,
Жаль,  что  это  только  снилось  мне,
Жаль,  что  это  только  снилось...

Мой  украинский  перевод
Мій  український  переклад

Сон  мій  був:  раптом  сніг  з  висоти  зійшов
І  зі  снігом  тишу  й  світло  світ  знайшов.
Світло  й  тишу,  спокій  та  ще  білий  сніг...
Прикро,  що  це  тільки  сон  мій  був.


Сон  мій  був:  у  місті,  де  галас  зник,
Пропливає  хмаронька  неспішная.
Хмара  спокою  у  соннім  місті  цім,
Прикро,  що  це  тільки  сон  мій  був.


Приспів:  І  тепер  наяву
Я  живу  і  не  живу,
Тишу,  як  вдається,  бережу.

Та  за  мною  іде
Безуму  земного  день,
За  собою  геть    мене  веде...

Сон  мій  був:  що  вперше  за  довгий  час
Щастя  успіх  маю,  не  біль  образ.
Образ  щастя,  привид  в  метушні  років,
Прикро,  що  це  тільки  сон  мій  був.


Сон  мій  був:  що  печалі  кінчаються,
Хто  самотній  був,  ті  зустрічаються.
Стрінуться,  мовчать  і  посміхаються.
Прикро,  що  це  тільки  сон  мій  був.

Переклад  17.11.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2025


Как, право, ненависть хвалить легко!

Как,  право,  ненависть  хвалить  легко!
Ее  принять  нам  легче,  чем  отринуть.
Она  нас  поднимает  высоко,
Чтоб  вслед  за  тем  в  дурную  пропасть  скинуть.

Причины  есть  -  так,  стало  быть,  логична.
Известна  многим  -  так  она  обычна.
Толкает  в  бой  -  быть  может,  героична.
Большая  страсть  -  совсем  не  безразлична.

Выслушивая  разума  советы,
Она  им  управляется  подчас...
Да  не  привыкнем  к  ненависти!  Эта
Привычка  губит  не  других,  а  нас.

03.11.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051742
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.11.2025


Verses of Elizabeth of Russia. My English translation

Verses  of  Elizabeth  of  Russia.  My  English  translation

1)  Оригинал/Original:

Во  селе,  селе  Покровском,  среди  улицы  большой,
Разыгралась,  расплясалась  красна  девица  душа,
Красна  девушка  душа,  Авдотьюшка  хороша,
Разыгравши  говорила,  вы  подруженьки  мои,
5  Поиграемте  со  мной,  поиграемте  теперь.
Я  со  радости,  с  веселья  поиграть  с  вами  хочу.
Приезжал  ко  мне  детинка  из  Санктпитера  сюда:
Он  меня  красну  девицу  подговаривал  с  собой,
Серебром  меня  дарил,  он  и  золота  сулил.
10  Поезжай  со  мной  Дуняша,  поезжай  он  говорил,
Подарю  тебя  парчою,  и  на  шею  жемчугом;
Ты  в  деревне  здесь  крестьянка,  а  там  будешь  госпожа,
И  во  всём  етом  уборе  будешь  вдвое  хороша.
Я  сказала,  что  поеду,  да  опомнилась  опять,
15  Нет  сударик  не  поеду,  говорила  я  ему;
Я  крестьянкою  родилась,  так  нельзя  быть  госпожой;
Я  в  деревне  жить  привыкла,  а  там  буду  привыкать.
Я  советую  тебе  иметь  равную  себе,
В  вашем  городе  обычай,  я  слыхала  ото  всех,
20  Вы  всех  любите  словами,  а  на  сердце  никово,
А  у  нас  то  вить  в  деревне  прямая  простота.
Вот  чему  я  веселюся,  чему  радуюсь  теперь,
Что  осталась  жить  в  деревне,  а  в  обман  не  отдалась!

My  English  translation:


It  all  happened  in  a  village,
In  Pokrovskoe’s  large  street.
There  was  a  maid,  a  beauty,
Who  had  fun  there  and  danced.
Who  had  fun  there  and  danced.
Avdotiushka  was  so  nice!
Having  fun,  she  said:  “My  friends,
My  good  friends,  you’re  all  sweet  girls,
Let  us  now  play  all  together,
Please,  do  come  and  play  with  me!
I  would  like  to  share  my  joy,
And  my  happiness  with  you.
There  was  a  rich  young  fellow,
He  came  here  from  Sanktpiter,
And  he  asked  me,  a  fair  maiden,
To  leave  home  and  go  with  him.
He  presented  me  with  some  silver,
And  he  promised  to  give  gold.
“Please,  do  come  with  me,  Dunyasha,  -
So  he  said  –  do  come  with  me!
I’ll  present  brocade  to  you,
I’ll  give  pearls  for  your  fine  neck.
You  are  a  peasant  beauty  here,
You’ll  become  a  lady  there.
And  you  will  become  much  fairer,
When  you  were  these  garments  fine”.
First,  I  said  I  would  go  with  him,
After  that,  I’ve  changed  my  mind.
“No,  sir,  I  won’t  go  with  you.  –
That  was  what  I’ve  answered  him.
I  was  born  a  peasant  maiden,
So,  ladyship  is  not  for  me.
I  am  used  to  living  in  a  village,
There  I’ll  need  to  change  my  life.
My  advice  to  you  will  be  this:
Find  an  equal  to  yourself.
Everybody  has  told  me  earlier,
That  your  city’s  custom  is
To  love  everyone  when  speaking,
But  to  love  none  with  your  hearts.
And  we  here  in  the  village
Are  all  simple,  nothing  else.
If  we  love  anyone  when  speaking
He’ll  always  be  in  our  hearts.”
That  is  why  I  am  so  happy,
That’s  the  reason  for  my  joy:
I  remained  to  live  in  the  village,
And  did  not  succumb  to  lies”.

Translation  22.10.2025

2)Оригинал/Original:

Всякой  разсуждаетъ  какъ  всвете  бъ  жить
анидоумеваетъ  какъ  зрохомъ  бы  быть,
что  така  тоска  и  жизнь  Немила
когда  друхъ  незритъся  лучебъ  жиснь  лишиться
                               Вся  то  красота.

Я  нев  своей  мочи  огнь  утушить
Серцемъ  я  болею  да  чемъ  пособить,
что  всегда  разлучно  и  безтебе  скучно
лехъче  бъ  тя  незнати  нежель  такъ  страдати
                               Всегда  по  тебе.

Онещастие  злое  долъголь  мя  мучишь
очемъ  я  страдаю  то  не  даешь  зрить
Илия  одна  тебе  оданна
что  меня  мучити  темъ  ся  веселити
                               И  жиснь  лишити

Куда  красныя  дни  тогда  бывали
когда  мои  очи  тя  невидали
ахъ  небыли  вскуке  и  нивкакой  муке
какъ  цветъ  процветали.

My  English  translation:

Everyone  has  thoughts  on  their  way  of  life,
Everyone  imagines  the  way  to  decide,
But  what  sadness  it  is,  and  how  dark  life  is
When  I  don’t  see  my  friend,  let  my  life  end.
So  nice  it  is!

I  have  no  strength  to  stop  the  fire,
My  heart  is  sick,  I  cannot  oppose  my  desire,
I  despair  constantly,  I’m  missing  you  painfully,
I  wish  I  didn’t  know  you,  then  my  heart  wouldn’t  call  you,
To  me  all  the  time.
Oh,  my  cruel  misfortune,  you’re  torturing  me  for  so  long,
You  don’t  see  the  cause  of  woe  whereto  I  belong.
Am  I  the  only  one  in  your  hands,  so  that  you  blame  me,  constantly,  mock  me,
And  take  my  life  away.

Oh,  my  days  were  so  happy,  till  my  eyes  met  yours!
Now  I  suffer  badly,  but  then  my  days  knew  no  sadness,  discovered  no  sufferance,
They  blossomed  like  flowers.

3)Оригинал/Original:

Чистый  источник  ты  цветов  красивей,
;И  мне  приятней  всех  лугов,
Ты  и  кусточков  и  меня  щастливей;
;Гор  и  долинок  и  лесов,
 ;Да  не  тем,  что  струйки  льются
;По  зеленинькой  траве,
;И  что  в  рощах  раздаются
;Песни  птичек  при  тебе.

Нимфа  прекрасна  в  тебе  лице  мыла
 ;На  бережечку  сидючи,
Белые  ноги  в  воду  опустила,
;Тем  скрасила  твои  ключи.
;Тут  и  розы  устыдились
;От  её  прекрасных  уст,
 ;И  лилеи  наклонились,
;И  верьхи  закрыли  в  куст.

О  коль  щастливы  желты  те  песчинки,
;В  кои  ступала  ты  ногой!
Ах!  и  прекрасны  мягкие  травинки,
;Кои  лежали  под  тобой.
;Струйки  тихо  протекайте
;По  сыпучему  песку,
;И  следочков  не  смывайте,
;Смойте  лишь  мою  тоску.

 Жалуйтесь  со  мной  тихим  вы  шумочком,
;Что  не  посмел  я  молвить  с  ней;
Пенка  свивайся  белиньким  клубочком,
;Вид  кажи  её  грудей;
;Воды  пламень  погасите
30  ;К  той  закрытой  красоте,
;Или  Нимфу  покажите
;Во  своей  вы  чистоте.

My  English  translation:

Clear  source,  you’re  more  beautiful  than  flowers,
For  me,  you  have  more  pleasure  than  all  roses,
You  are  happier  than  bushes  and  lilies,
Than  mountains,  and  valleys,  and  meadows.
But  that  is  not  because  your  trickles  curl  on  the  Earth,  on  its  grass,
And  not  because  it  is  in  your  presence  that  birds  sing  their  songs.

A  nymph  washed  her  beautiful  face,
Sitting  on  your  coast.
She  put  her  white  legs  in  your  water,
Thus,  enriching  your  beauty  most.
Red  roses  became  ashamed  because  of  her  beautiful  lips’  neighbourhood,
Lilies  bowed,  their  heads  were  hidden  in  bushes,  so  good.

Ah!  So  happy  are  the  golden  sands,
Because  you  stepped  on  them.
Ah!  So  nice  are  the  soft  grasses,
Because  you  stood  on  them.
You,  trickles,  run  quieter  on  the  loose  sands,
Do  not  wash  away  her  steps,  but  do  wash  away  my  longing,  my  sadness.

Do  complain  with  me  by  noise,  but  not  loudly,
That  I  did  not  dare  to  speak  with  her.
Foam,  do  curl  tenderly  like  a  white  tangle,
Reminding  me  of  the  white  bosom  of  her.
Extinguish  the  fire  that  is  hidden  in  beauty  and  creates  roughness,
Or  show  me  this  nymph  in  her  brightest  and  most  attractive  kindness.

Translation  27.10.2025.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050448
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.10.2025


Н. Матвеева. Я леплю из пластилина. Мій український переклад.

Н.  Матвеева.  Я  леплю  из  пластилина  український  переклад.

Из  к/ф  "Почти  смешная  история".

Оригинал:

Я  леплю  из  пластилина
Пластилин  нежней,  чем  глина
Я  леплю  из  пластилина
Кукол,  клоунов,  собак
Если  кукла  выйдет  плохо
Назову  её  "Дурёха"
Если  клоун  выйдет  плохо
Назову  его  "Дурак"
Подошли  ко  мне  два  брата
Подошли  и  говорят
"Разве  кукла  виновата?
Разве  клоун  виноват?"
"Ты  их  лепишь  грубовато
Ты  их  любишь  маловато
Ты  сама  и  виновата
А  никто  не  виноват"
Я  леплю  из  пластилина
А  сама  вздыхаю  тяжко
Я  леплю  из  пластилина
Приговариваю  так
Если  кукла  выйдет  плохо
Назову  её  "Бедняжка"
Если  клоун  выйдет  плохо
Назову  его  "Бедняк"

Мій  український  переклад:

Ось  ліплю  я  з  пластиліну,
Пластилін  ніжніш  від  глини,
Ось  ліплю  я  з  пластиліну
Клоунів,  ляльок  і  псів.
Вийде  лялька  неприємна,
То  назву  її  "Дурепа",
Вийде  клоун  неприємним
"Дурня"  оберу  зі  слів.

Два  брати  дивились  пильно,
А  потому  кожен  вчив:
"То  хіба  ж  це  лялька  винна,
Чи  то  клоун  завинив?
Ти  стаатися  не  схильна,
Ти  і  любиш  їх  не  сильно,
Отже,  ти  сама  і  винна,
А  ніхто  не  завинив."


Ось  ліплю  я  з  пластиліну,
Пластилін  ніжніш  від  глини,
Ось  ліплю  я  з  пластиліну
І  нагадую  собі:
Вийде  лялька  неприємна,
То  назву  її  "Бідненька",
Вийде  клоун  неприємним
Оберу  "Бідар"  зі  слів.

Переклад  26.10.2025

Ще  один  приклад  того,  що  прості  вірші  перекладати  складно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2025


Юнна Мориц. Зрячее утро. Мій український переклад

Юнна  Мориц.  Зрячее  утро  український  переклад


Оригинал:

Зрячее  утро

Небесный  свет  пришел  издалека,
Расшевелил  слепые  облака,
И  за  глазком  глазок  пошел  светиться  ;
Мерцает  птица  пленчатым  глазком,
Взлетев  за  крылоглазым  мотыльком,
И  многоокий  облак  золотится!

И  все  живое  смотрит  ;  кто  куда,
И  путь  свой  держит  зрячая  вода,
И  зрячий  камень,  и  кустарник  зрячий…
В  природе  нет  ни  крапинки  слепой.
И  зоркий  сон  в  яйце  под  скорлупой
Разглядывает  облик  свой  цыплячий.

Мій  переклад:

Зрячий  ранок

Здалека  світло  в  небі  наступило,
Сліпі  хмарки  воно  розворушило,
Й  за  очком  очко  почало  світитися  –
Он  очком  плівчастим  птах  мерехтить,
За  крилооким  він  метеликом  летить,
Й  багатоокий  хмар  став  золотитися!

І  дивиться  живе  все  –  хто  куди,
І  є  свій  шлях  у  зрячої  води,
І  камінь  зрячий,  чагарник  теж  зрячий…
Нема  сліпої  й  цятки  в  світі  –  це  доречно,
І  сон  зіркий  під  шкаралупою  в  яєчку
Вже  розглядає  образ  свій  курчачий.

Переклад  24.10.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2025


Легка рима - 2



Сказати  дуже  легко:  вірші  -  грішні...
Якби  ми  з  вами  до  спасіння  вийшли!

22.10.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2025


Легкая рифма - 2

Стихи,  легко  рифмуетесь  с  грехами...
Когда  б  спасенье  нам  давалось  с  вами!

22.10.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050110
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.10.2025


Юнна Мориц В ЗЕМЛЕ УКРАИНСКОЙ. Мій український переклад

Оригінал:

Юнна  Мориц

В  ЗЕМЛЕ  УКРАИНСКОЙ

В  земле  украинской  немало  корней
и  много,  ох  много  в  ней  зерен!
В  далекие  веки  привеялся  к  ней
и  крепко  привился  мой  корень.
Там  Руфь  с  Авраамом  пахали  клочок
земли  ненаглядной  и  нищей.
Была  у  них  тачка,  соха,  и  бычок,
и  скрипка  –  духовною  пищей!
Они  эту  скрипку  с  собой  привезли
из  дальней  и  мне  неизвестной  земли,
хотя  и  могла  бы  наврать  я
(как  делают  многие  братья)
и  дать  описанье  Мадрида  и  Рима,
которых  прошли  они  якобы  мимо.
Наверно,  прошли!  Но  так  много  земель
прошли  эти  двое  скитальцев,
что  если  бы  я  их  считала  теперь  –
где  столько  взяла  бы  я  пальцев?

А  Руфь  с  Авраамом  купили  тесак,
топорик,  резец  и  рубанок,
и  красной  резьбою  их  сын  Исаак
долбил  сундуки  для  крестьянок,
пока  не  приехал  из  Винницы  Швец
(парижской  он  мебели  был  продавец!)
и,  красную  видя  работу,
издал  он  свистящую  ноту,
полез  в  саквояж,  извлекая  журнальчик:
–  Попробуй-ка  сделать  вот  это,  мой  мальчик!
И  ногтем  обвел  он,  без  лишней  риторики,
предмет  для  гостиной  времен  «директорики»,  –
немало  словечек  коверкал  мой  прадед,
но  это  искусства  его  не  изгадит!
Ведь  многие  мебели  сделаны  им  –
да  так,  что  учиться  поехал  он  в  Рим,
французских  декоров  отведал  он  тайны,
а  в  марте  вернулся  на  землю  Украйны.

А  скрипочка,  скрипка?  Да  где  же  она?
Играл  на  ней  Берко  и  Пиня.
В  хибаре,  в  кошмаре  –  во  все  времена
была  у  нас  эта  святыня!
Бывало,  тиха  украинская  ночь,
а  скрипка  поет  над  рекою,
и  мальчик,  которому  буду  я  дочь,
прижался  к  ней  смуглой  щекою...
Ах,  вот  она  скрипочка!  Мигом  нашлась!
Такие  тончайшие  вещи
находятся  там,  где  тончайшая  связь
прошла  сквозь  беспамятства  клещи,
прошла  невредимо  настолько  тонка
и  скрипочка  эта,  и  эта  щека,
и  мальчика  тонкое  плечико...
(Однажды  ему  не  смогу  я  помочь!
И  будет  тиха  украинская  ночь...
И  он  улетит  с  этой  скрипочкой  прочь,
щекою  прижав  ее  к  плечику,
как  подобает  кузнечику.)
Ах,  вот  она  скрипочка!  Вот  же  она!
Играл  на  ней  Берко  и  Пиня.
Тончайшей  струною  их  вечного  сна
привязана  я  к  Украине.

Мій  український  переклад:

Юнна  Моріц

У  землі  українській

У  землі  українській  всіляке  коріння
І  зерна  численні,  численні.
До  неї  привіявся  в  давні  століття
Мій  корінь,  привився  ж  він  певно.

Там  Рут  з  Авраамом  вдвох  клаптик  копали
Землі,  де  краса  і  жебрацтво.
Вони  мали  возик,  соху,  бичка  мали
І  скрипку  –  щоб  дух  харчувався!
Цю  скрипку  з  собою  вони  привезли,
Мені  невідомо,  з  якої  землі,  
Хоча  я  могла  б  і  збрехати
(в  цім  досвід  братів  перейняти)
І  опис  Мадриду  і  Риму  надати,
Бо  їх  довелось  моїм  предкам  минати.
Так,  мабуть,  минули!  Та  стільки  земель
Пройти  блукачам  довелося,
Що  я  не  змогла  б  рахувать  їх  тепер:
Ну,  де  б  стільки  пальців  знайшлося?
А  Рут  з  Авраамом  купили  тесак,
Різець  і  сокирку,  й  рубанок,
І  з  різбленням  ладно  їх  син  Ісаак  
Зробив  кілька  скринь  для  селянок,
А  згодом  приїхав  із  Вінниці  Швець
(паризьких  аж  меблів  він  був  продавець!)
І,  бачачи  ладну  роботу,
І  він  просвистів  свою  ноту,
Він  взяв  саквояж,  щоб  журнальчик  відкрити:
-  Мій  хлопчику!  Спробуй  оце  ось  зробити.
І  нігтем  окреслив  він  –  досить  риторики!  –
Предмет  для  вітальні  часів  “’директорики’”,  -
Мій  прадід  чимало  слівців  міг  псувати,
Та  творів  його  звичці  цій  не  зламати.
Чимало  є  меблів,  що  зроблені  ним,
До  Риму  поїхав  навчатися  він,
Французьких  декорів  пізнав  таємниці,
Був  в  березні  знов  на  землі  українській.


А  скрипонька,  скрипка?  Де  ж  ділась  вона?
На  ній  грали  Берко  і  Пиня.
В  халупці,  в  негоді  –  в  час  зла,  в  час  добра
Ми  цю  зберігали  святиню!
Було:  українська  ніч  тиха  така,
А  скрипка  співа  над  рікою,
І  хлопчик,  якому  я  буду  дочка,
До  скрипки  притиснувсь  щокою…
Ах,  ось  вона,  скрипонька!  Знайдена  вмить!
Бо  речі  найтонші,  дивніші,
Знаходяться  там,  де  зв'язку  не  згубить:
Він  пройшов  крізь  непам’яті  кліщі.
Пройшов  він  без  шкоди  –  настільки  тонка
І  скрипонька  ця,  і  хлопчинки  щока,
Який  він  тонкий,  явив,  граючи…
(Безсилля  мого  колись  трапиться  мить!
Ніяк  тиха  ніч  знов  не  буде  бринить…
Він  разом  зі  скрипонькою  відлетить,
Щокою  її  до  плеча  притискаючи,  
Як  коник  притиснуть  і  мав  би,  вчиняючи.)
Ах,  ось  вона,  скрипонька!  Зараз  візьму!
На  ній  грали  Берко  і  Пиня.
Так  от,  найтонша  струна  їх  вічного  сну  –
Мій  з  тобою  зв'язок,  Україно.

Переклад  22.10.2025


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2025


Юнна Мориц. Киев. Мій український переклад

Оригинал:

КИЕВ

Я  бы  ключ  колдовской  повернула  в  часах,
чтобы  время  затикало  вспять
и  Владимир,  сжимающий  крест  в  небесах,
в  десять  лет  осенил  мне  тетрадь.

Я  в  часах  повернула  бы  ключ  колдовской,
чтоб  закашлялось  детство  мое
над  серебряной  вербой,  дремучей  рекой,
где  русалочий  табор  поет.

Но  тогда  неминуемо  волей  судьбы
в  восемнадцать  покину  я  лет
этот  город,  где  так  небеса  голубы,
что  везде  оставляю  их  след!

Я  бы  ключ  голубой  повернула  в  часах,
где  зубчатым  колесиком  ходит  звезда…
Но  в  моих  не  поместится  больше  глазах
столько  слез,  чтоб  вернуться  сюда.

Мій  переклад:

Київ

Я  б  хотіла  в  годиннику  ключ-чаклуна  повернути
Так,  щоб  час  назворот  шлях  відкрив
І  Володимир,  що  хрест  в  небесах  стискає  рукою  могутньою,
В  десять  років  мій  зошит  поблагословив.

Я  б  в  годиннику  ключ-чаклуна  повернути  хотіла.
Хай  дитинство  моє  кашель  має
Там,  де  срібна  верба,  там,  де  річка  дрімлива,
Де  русалочий  табір  співає.

Та  тоді  моя  доля  звелить  неухильна,
Й  у  вісімнадцять  років  я  їхати  змушена  буду
З  цього  міста,  де  такі  небеса  блакитні,
Що  лишаю  я  слід  їх  повсюди.

Я  блакитний  би  ключ  повернула  в  годиннику  –  йди!,  –
В  тому,  де  коліщатком  зубчастим  –  зірці  ходити.
А  проте  стільки  сліз,  щоб  мені  повернутись  сюди,
Вже  очам  моїм  не  вмістити.

Переклад  20.10.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2025


А. Малишко. Поезiя. In English.

Оригінал:

А.Малишко
Поезiя

її  не  купиш  цвітом  провесен,
Ані  горлянкою,  ні  чином.
Поезія  -  це  діло  совісне,
Не  грайся  нею  безпричинно.

Така  собі,  не  знає  старості
І  на  чолі  не  ставить  дати,
Із  чорним  попелом  і  паростю
Стоїть  одвічно  біля  хати.

І  не  легкими  переливами  -
Важкою  кров'ю  серце  крушить.
Сяйне  крилом  своїм  малиновим,
А  чи  обніме,  чи  задушить.

My  translation:

A.  Malyshko.

Poetry

It  won't  be  bought  for  youthful  blooming,
Neither  for  shouting,  nor  for  an  office.
Poetry  is  what  your  conscience  is  doing,
So,  have  your  reason  for  its  stories.

It  doesn't  get  old,  though  it  lives  for  long,
It  won't  place  a  date  upon  your  forehead.
It  stands  forever  at  your  doors,
The  sprout  rises  or  the  ashes  are  left.

It  will  not  come  with  a  light  overflow,
Your  heart  will  bleed  as  if  in  battle.
The  crimson  wing  will  brightly  glow,
Its  choice  will  be:  embrace  you  or  strangle.

My  translation  03.04.2025.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049271
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.10.2025


Андрій Малишко. Поезія. Перевод

Оригинал:

ПОЕЗІЯ

Її  не  купиш  цвітом  провесен,
Ані  горлянкою,  ні  чином.
Поезія  —  це  діло  совісне,
Не  грайся  нею  безпричинно.

Така  собі,  не  знає  старості
І  на  чолі  не  ставить  дати,
Із  чорним  попелом  і  паростю
Стоїть  одвічно  біля  хати.

І  не  легкими  переливами  —
Важкою  кров’ю  серце  крушить,
Сяйне  крилом  своїм  малиновим,
А  чи  обніме,  чи  задушить.

Мой  перевод:

Поэзия

За  красоту  цветущей  молодости
Иль  крик,  иль  чин  —  не  продается.
Поэзия  есть  дело  совести,
Забавы  ради  не  дается.

Старенье,  старость  ей  не  ведомы,
Нарочно  дат  на  лбу  не  кажет,
У  дома  станет  —  так  не  временно,
Росток  взойдет  иль  пепел  ляжет.

Не  переливами  игривыми,
А  валом  крови  в  сердце  вступит,
И  если  уж  обнимет  крыльями  —
Любовь  подарит,  иль  погубит.

Перевод  09.  11.  2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049270
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.10.2025


Мемуары сэра Джона Любвеобильного. Проза


Мемуары  сэра  Джона  Любвеобильного

О  романе  Роберта  Ная  «Фальстаф»  (Robert  Nye,  «Falstaff»,  1976).

Об  этом  довольно  известном  романе  можно  отзываться  очень  по-разному.

Можно  увидеть  в  нем  сборник  скабрезных  описаний  личной  жизни  главного  героя.  Роль  их  в  романе  столь  велика,  что  игнорировать  их  просто  не  получится.  Можно  читать  эту  книгу  как  исторический  роман  об  Англии  конца  XIV  —  начала  XV  века.  А  можно  —  как  очень  поучительный  роман  о  том,  как  неожиданно  взаимодействуют  действительность  и  вымысел.

Начну  с  предостережения.  Кому  этого  ни  в  коем  случае  не  читать,  ибо  вы  с  первых  страниц  испортите  себе  настроение  (а  роман  толстый,  как  и  его  главный  герой):  тем,  кто  знает,  что  не  выносит  нарочито  скабрезных  описаний  и  не  простит  их  ни  при  каких  обстоятельствах.  И  знает,  что  из-за  них  не  сможет  увидеть  достоинств  книги,  даже  если  они  у  нее  есть.  Например,  ее  остроумия  и  кое-каких  не  лишенных  смысла  философских  рассуждений,  нескучных  по  форме.  Я  сперва  несколько  раз  морщилась,  и  даже  сильно,  но  решила,  что  лицам,  имеющим  отношение  к  памяти  поручика  Ржевского,  к  числу  которых  я  принадлежу,  следует  проявить  большую  читательскую  отвагу  и  меньшую  брезгливость.  Призванный  на  помощь  поручик  помог.  :-)  Затем,  мне  уже  известен  роман  того  же  автора  про  актера  Пиклхерринга,  где  скабрезностей  лишь  немногим  меньше,  а  я  от  этого  романа  получила  удовольствие.  Так  что  не  следовало  делать  вид,  что  я  не  знаю,  что  меня  ждет.


Но  кому  этот  роман  читать,  а  также,  видимо,  желательно  читать:  тем,  кому  интересна  широкая  тема  «шекспировское  наследие  в  художественной  литературе».  А  также  тем,  кому  интересна  вот  такая  литературная  игра:  берется  Известный  Литературный  Персонаж  и  сюжет  того  произведения  (произведений),  где  он  первоначально  фигурировал,  пересказывает  от  своего  имени.  То  есть  вносит  свои  характеристики  и  свое  личное  отношение,  и  добавляет  кое-что  еще,  чего  в  оригинальном  произведении  не  было.  То  есть,  он  Интерпретирует  и  Обогащает.  Насколько  ему  его  натура  позволяет.


Итак,  знаменитый  супергерой  сэр  Джон  Фальстаф  написал  мемуары.  Точнее,  он  продиктовал  мемуары  семерым  секретарям.  Поведав  миру  о  своей  жизни,  насыщенной  и  воинскими  свершениями,  и  постельными  развлечениями.  Об  участии  своем  в  Столетней  войне  и  последующем  отдыхе  в  своем  поместье…  А  как  это,  если  он  помер  в  шекспировской  пьесе  «Генрих  V»  в  1415  г.,  еще  до  битвы  при  Азинкуре,  а  прототип  его,  сэр  Джон  Олдкасл,  был  сожжен  в  1417  году?  О,  нет!  Оказалось  невозможным  так  просто  избавиться  от  сэра  Джона.  В  этом  романе,  хотя  роман  называется  «Фальстаф»,  герой  его  фигурирует  под  фамилией  Фастольф  (это  фамилия  другого  прототипа,  который  и  был  заметно  моложе,  чем  шекспировский  Фальстаф,  и  прожил  дольше:  его  годы  жизни  —  ок.  1378  —  1459).  В  романе  герой,  которому  уже  80  лет  (и  он  значительно  пережил  друга  своего,  короля  Генриха  V,  «принца  Хала»  (ум  .1422)),  спокойно  относится  к  тому,  что  могут  быть  разные  варианты  написания  его  фамилии:  как  он  заявляет,  способов  написания  имени  столько  же,  сколько  и  способов  доставить  приятное  даме.


В  романе  сто  глав.  В  первых  примерно  пятидесяти  речь  идет  о  детстве-юности  сэра  Джона,  о  его  происхождении,  происхождении  фамилии,  детских  играх,  службе  пажом  (и  первом  внимании  к  нему  дам),  обучении  в  монастыре,  формировании  взглядов  на  жизнь,  первых  любовных  приключениях,  приходе  в  Лондон,  начале  военной  службы  (в  Ирландии).  Начиная  с  середины,  примерно  в  сорока  главах  имеет  место  близкий  к  тексту  пересказ  двух  частей  шекспировской  хроники  «Генрих  IV»  и  событий  периода  Столетней  войны  в  правление  бывшего  принца  Хала,  то  есть  Генриха  V  (1413  —  1422),  включая  битву  при  Азинкуре,  с  несколько  меньшим  влиянием  шекспировской  хроники  «Генрих  V».  Пересказ  имеет  место  быть  от  имени  сэра  Джона.  То  есть  —  присущее  пьесам  изображение  «всех  на  равных»  исчезает,  и  сэр  Джон  получает  возможность  изложить  свою  личную  версию  и  личную  оценку  событий.  Затем  король  Генрих  V  умирает,  а  сэр  Джон  еще  некоторое  время  (в  объеме  десяти  глав)  продолжается.


Книга  объединяет  знаменитые  литературные  образы  с  их  историческими  прототипами.  Сэр  Джон  имеет  биографию  исторического  Фастольфа  и  взгляды  на  жизнь  (и  красноречие)  шекспировского  Фальстафа.


Его  взгляды  —  гимн  плоти.  Под  этим  надо  понимать  —  гимн  земным  радостям,  в  том  числе  в  тех  их  проявлениях,  которые  принято  считать  низменными.  Сэр  Джон  вовсе  не  такой  трус,  как  часто  о  нем  думают:  его  военная  карьера  свидетельствует  о  храбрости  и  некоторой  изобретательности  (например,  он  выигрывает  морское  сражение  с  французами  при  помощи  бочонков  с  вином,  а  с  ирландцами  воюет  при  помощи  самогона.  И  картофеля,  который  еще  не  завезли  :-)).  Но  при  этом  он  сохраняет  то  презрительное  отношение  к  идее  рыцарской  чести,  которое  высказывает  в  первой  части  хроники  «Генрих  IV»:  честь  —  это  род  надгробной  надписи  (буквально  —  мемориальная  доска  с  изображением  герба).  Он  ловок,  если  приходится  воевать,  и  это  помогает  его  победам;  он  бывает  задирист  (в  том  числе  его  могут  взбесить  плохие  стихи),  но  он  не  получает  восторга  от  кровопролития.  Какие  бы  мотивы  ни  были  у  жестокости,  он  по  характеру  не  жесток.


Чтобы  объяснить  жизнелюбие  и  вообще  мировоззрение  сэра  Джона,  ближе  к  началу  романа  дается  описание  «черной  смерти»  —  той  самой  знаменитой  эпидемии  чумы  XIV  века.  Сэр  Джон,  каким  он  изображен  в  романе,  этому  ужасу  противопоставлен.  Он  призван  наслаждаться  везде,  где  можно,  и  не  испытывает  презрения  к  грязи  (в  физическом  смысле).  При  этом  характер  у  него  скорее  мечтателя,  и  он  отлично  умеет  любоваться.  В  особенности  он  умеет  воспевать  простые  радости.  Например,  приход  мая.


Похождений  сэра  Джона  по  дамской  части  в  его  мемуарах,  действительно,  очень  много;  при  этом  у  его  возлюбленных  —  имена  шекспировских  героинь.  (В  романе  много  умело  расставленных  шекспировских  цитат  —  и  не  только  из  гарри-фальстафовского  цикла.  Например,  повара  сэра  Джона  зовут  Макбет,  а  первую  возлюбленную  сэра  Джона  —  Офелия).  Сэра  Джона  следует  назвать  развратным  —  и  он  этого  не  отрицает.  Но  в  защиту  его  можно  робко  заметить,  что  если  разврат  хладнокровен,  то  сэр  Джон  не  хладнокровен:  он  желает  не  только  брать,  но  и  дарить  наслаждение.  Описания  наслаждений  сэра  Джона  настолько  подробны,  что  временами  от  них  может  и  стошнить  (я  предупреждала.  И  демографическая  ситуация  от  этого  не  улучшится).  Но  когда  он  внезапно  влюбляется  без  обладания  в  прекрасную  незнакомку,  случайно  встреченную  им  в  церкви,  этот  эпизод  по  контрасту  со  всем  прочим  производит  сильнейшее  впечатление:  cэр  Джон  способен  на  возвышенный  порыв  духа.  И  это  очень  трогательно.  Иногда  сэр  Джон  ведет  религиозные  рассуждения.  Он,  несомненно,  грешник  —  но  он  развивает  мысль  о  прощении  и  спасении.  И,  если  читатель  позволит  голосу  вспоминающего  сэра  увлечь  себя,  то  захочет  поверить,  что  они  у  сэра  Джона  будут.  Во  всяком  случае,  если  этот  роман  читает  целомудрие,  то  лучше,  если  оно  воздержится  от  высокомерия.


О  принце  Генрихе,  друге  сэра  Джона,  следует  сказать,  что  его  сэр  Джон  характеризует  как  по  существу  актера.  Не  имею  возражений  —  в  особенности  потому,  что  образ  Генриха  в  значительной  мере  «сливается»  с  игравшими  его  актерами.  Дружба  принца  с  сэром  Джоном  объясняется  в  романе  тем,  что  сэр  Джон  как  раз  и  давал  принцу  эту  возможность  играть.  Главное  отличие  Генриха  от  сэра  Джона  в  том,  что  Генрих,  по  замечанию  сэра  Джона,  никогда,  даже  и  в  юношеских  развлечениях,  не  позволял  себе  удовольствия  полного  развода  с  головой  (что  также  в  общем  соответствует  характеру  Генриха  в  шекспировских  пьесах).  Сэр  Джон  утверждает,  что  косвенным  образом  их  дружба  способствовала  воспитанию  Генриха  как  будущего  героя:  он  позволял  принцу  насмешливые  проделки,  в  которых  сам  выступал  жертвой,  и  тем  самым  незаметно  внушал  принцу  Генриху  веру  в  его,  —  то  есть  принца,  —  силы.  В  хронике  «Генрих  IV»  принц  заранее  планирует,  когда  он  взойдет  на  трон,  расстаться  с  Фальстафом.  В  этом  романе  сэр  Джон  объясняет  разрыв  скорее  тем,  что  он  заставил  принца  усомниться  в  том,  что  именно  принц  убил  бунтовщика  Генри  Перси  Хотспера.  (Поскольку  сэр  Джон  претендует  на  то,  что  Хотспера  убил  он.  См.  финал  первой  части  «Генриха  IV»).  Сцена  разрыва  молодого  короля  и  сэра  Джона  после  коронации  Генриха  есть  и  в  романе,  но  впоследствии  сэр  Джон  принимает  участие  во  французской  кампании  Генриха  и  они  мирятся,  хотя  и  не  становятся  опять  друзьями.


Сэр  Джон  не  скрывает  недостатков  своего  друга-короля,  хотя  скорее  уважителен  к  нему,  а  иногда  и  рассказывает  о  Генрихе  скабрезные  анекдоты.  Можно  сказать  так:  сэр  Джон  в  романе  строг  к  строгому  и  педантичному  Генриху  Монмуту,  чья  педантичность  иногда  означает  жестокость  под  видом  добродетели.  Но  он  восхищен,  когда  возвращается  принц  Хал  —  а  это,  по  мнению  сэра  Джона,  происходит  накануне  Азинкура.  Главный  персонаж,  противопоставленный  в  этом  романе  сэру  Джону  —  не  Генрих.  Ближе  к  концу  романа,  когда  читатель  привык  к  голосу  рассказчика,  возникает  разрушитель  —  пасынок  сэра  Джона  Стивен  Скруп.  Он  один  из  секретарей,  которым  сэр  Джон  диктует  свои  мемуары;  но  Скруп  сэра  Джона  ненавидит  и  поэтому  не  пишет  того,  что  ему  говорят,  а  в  своих  вставках  разоблачает  ложь  сэра  Джона  и  объясняет  причины  своей  ненависти.  В  голосе  Скрупа  чувствуется  озлобление,  а  это  работает  против  него  —  тем  более,  что  он  рассчитывает  таким  маневром,  как  отказ  записывать  то,  что  ему  диктуют,  приблизить  кончину  сэра  Джона.


Под  конец  романа  сэр  Джон  в  тайной  письменной  исповеди  признается,  что  он,  действительно,  многое  в  мемуарах  сочинил,  в  том  числе  о  любовных  похождениях.  Но  это  потому,  что  он  хотел  быть  гигантом,  а  всего  лишь  толстяк.  Когда  узнаешь,  что  сэр  Джон,  в  соответствии  со  своим  образом  в  пьесах,  не  вполне  правдив,  и  многие  скабрезные  описания  в  романе  —  плод  его  возбужденного  эротического  воображения,  испытываешь  некое  облегчение:  все-таки  плотоядный  старик  не  был  любовником  своей  юной  племянницы  Миранды  …  Тем  не  менее,  сэра  Джона  жаль.  Может  быть,  потому,  что  читатель,  если  дошел  до  конца  романа,  уже  привык  к  его  голосу  и  готов  его  прощать.  Вымысла  в  исполнении  сэра  Джона  в  этом  романе  жаль  больше  истины  —    точнее,  претензий  на  истину  —  в  исполнении  Скрупа.  Тем  более,  что  факт  Скрупа  близорук,  хотя  и  по  понятным  причинам.  Скруп  не  знает,  что  такое  «картофель»  —  а  читатель  знает.  Скруп  никогда  не  слышал  имени  «Офелия»  —  но  читатель  слышал.


Общий  вывод.  Сэр  Джон  в  этом  романе  утверждает,  что  он,  как  и  всякий  человек,  создан  из  грязи  и  звезд.  Та  моя  часть,  которая  —  звезды,  при  чтении  его  мемуаров  сперва  ворчала,  но  потом  оценила,  что  ее  просят  пролить  благодетельный  свет  на  то,  что  ниже  …  А  та  моя  часть,  которая  —  грязь,  была  рада  узнать,  что  она  —  ближе  к  звездам,  чем  обычно  считается.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049203
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 09.10.2025


Мемуары доброго Пиклхерринга, первого Ариэля. Проза


Мемуары  доброго  Пиклхерринга,  первого  Ариэля

О  книге  Роберта  Ная  «Покойный  мастер/господин  Шекспир»  (Robert  Nye  (1939  —  2016).  ‘The  late  Mr.  Shakespeare’,  1998).

Жанр  этой  известной  книги  можно  определить  как  роман  —  пародию  на  научную  биографию  и  одновременно  на  мемуары.  Пародия,  однако,  имела  бы  меньше  смысла,  если  бы  не  была  серьезной.  О  книге  следует  сказать  прежде  всего,  что  в  ней  много  непристойностей,  иногда  вызывающих,  но  соответствующих  характеру  вымышленного  рассказчика;  поэтому  книга  не  подойдет  для  того  читателя,  который  не  пожелает  прощать  такой  подход  (но,  если  пожелает,  —  возможно,  в  итоге  об  этом  не  пожалеет).  Во-вторых,  книга  очень  остроумная.  В-третьих,  она  веселая,  но  веселая  в  частностях,  а  в  целом  скорее  печальная  —  хотя  и  жизнеутверждающая.  В-четвертых,  она  свидетельствует  о  глубоком  знании  описываемого  предмета  в  мелочах.  В-пятых,  она  выражает  уважение  к  фантазии.  В-шестых  и  в-последних:  она  представляет  собой  памятник  глубокой  и  искренней  любви  вымышленного  рассказчика  к  главному  герою  его  рассказа.  Товарищеской  и  сыновней  любви.


Если  вас  заинтриговало  это  вступление,  можно  двигаться  дальше.

Время  действия  —  1665  —  1666  гг.  Книга  начинается  во  время  эпидемии  чумы  в  Лондоне,  а  оканчивается  во  время  знаменитого  Великого  пожара.  Это  эпоха  Реставрации:  в  Англии  опять  популярен  театр,  но  вкусы  поменялись  и  шекспировские  пьесы,  хотя  известны,  иногда  признаются  устаревшими.  Они,  во  всяком  случае,  не  считаются  всегда  современными.  В  театре  теперь  играют  женщины,  а  пьесы  елизаветинского  и  яковлевского  времени  представляются  части  публики  более  грубыми,  нежели  в  нынешнее  время  прилично.  Это  огорчает  рассказчика  —  а  кто  он?  В  Лондоне  на  чердаке  над  борделем  —  не  самое  уютное,  но  характеризующее  и  эпоху,  и  персонаж  место  —  проживает  восьмидесятилетний  актер  Роберт  Рейнолдс  по  прозвищу  Пиклхерринг  (Picklherring,  в  переводе  —  «маринованная  селедка»).  Роберт  Рейнолдс  интересен  тем,  что  работал  —  то  есть,  простите,  об  актерах  лучше  говорить  «служил»….  Служил  он,  начиная  примерно  с  1596  года  в  легендарной  труппе  Слуг  лорда-камергера,  впоследствии  —  Слуг  короля,  бок  о  бок  с  мастером  Вильямом  Шекспиром  до  самого  конца  карьеры  последнего.  Именно  мастер  Шекспир  взял  мальчика-сироту  Пиклхерринга  в  театр,  для  начала  —  играть  маленького  принца  Артура  в  «Короле  Иоанне».  Затем  Пиклхерринг  сделался  исполнителем  женских  ролей,  и  играл  он  большинство  самых  знаменитых  шекспировских  героинь  —  Розалинду,  Офелию,  Корделию,  леди  Макбет,  Клеопатру  и  других.  В  завершение  театральной  деятельности  мастера  Шекспира  они  с  Пиклхеррингом  выступили  дуэтом:  Пиклхерринг  был  Ариэлем,  а  Шекспир,  как  вы  догадались,  —  Просперо.  Помимо  этого  Пиклхерринг,  по  собственному  признанию,  исполнял  при  мастере  Шекспире  обязанности  пажа  и,  значит,  проводил  с  ним  много  времени.  Теперь  мастер  уже  давно  —  в  могиле,  и  переживший  всю  труппу  и  эпоху  Пиклхерринг  принимается  писать  воспоминания  о  своем  господине  и  учителе.  А  заодно  —  о  себе,  о  жизни  и  о  путях  развития  английского  (и  вообще)  театра.


Я  сперва  решила,  что  Пиклхерринг  —  персонаж  вымышленный  и  задуман  он  как  комический  двойник  Шекспира,  поэтому  у  него  и  такое  прозвище,  напоминающее  составную  фамилию:  Shake-speare,  Pickle-herring.  Так,  да  не  так.  Оказалось,  что  английский  актер  Роберт  Рейнолдс  по  прозвищу  Пиклхерринг,  действительно,  жил  в  XVII  веке  и  упоминания  о  нем  встречаются  в  театроведческих  публикациях.  Дальше  —  больше:  в  известной  книге  С.  Гринблатта  «Will  in  the  World»  рассказывается  о  староанглийской  пантомиме,  где  пятеро  сыновей  умерщвляют  сумасшедшего  отца,  а  потом  один  из  них,  по  имени  как  раз  Pickle  Herring,  возвращает  отца  к  жизни.  То  есть  сюжет  этой  книги  —  разворот  известной  сентенции  «Шекспир  сделал  своего  умершего  сына  бессмертным».(Пиклхерринг  —  примерно  ровесник  умершего  в  11  лет  сына  Шекспира  Гамнета.  Старше  его  на  год  или  около  того).


Пиклхерринг,  как  быстро  можно  догадаться,  хотел  бы  видеть  в  мастере  Шекспире  своего  приемного  отца.  Мастер  Шекспир,  хотя  и  заслужил  любовь  тогда  еще  юного  Пиклхерринга,  по-видимому,  все  же  не  относился  к  нему  как  к  приемному  сыну  —  скорее  как  к  ученику  и  слуге,  а  также  как  к  инструменту  сценического  воплощения  замыслов.  К  тону  Пиклхерринга  порой  примешивается  горечь.  Он  объявляет  тогда,  что  его  воспоминания  —  это  еще  и  месть  актера,  подчинявшегося  чужому  вымыслу,  игравшего  множество  чужих  жизней  и  чаще  всего  —  женских  жизней.  Однако  в  любви  к  своему  покойному  господину  он  признается  на  первых  же  страницах,  и  в  дальнейшем  искренность  этого  признания  не  вызывает  сомнений.  Чего  бы  Пиклхерринг  не  писал.


Образ  Пиклхерринга  в  романе,  как  можно  ожидать,  многозначен.  Он  —  и  конкретный  исторический  персонаж,  и  намеренно  не  очень  плотно  сидящая  маска  автора,  предающегося  анализу  шекспировских  и  других  текстов,  и  дух  театра  всех  времен  и  народов  (мне  время  от  времени  хотелось  назвать  Пиклхерринга  «Петр  Иваныч  Уксусов»).  Он  чередует  голоса  болтуна,  литературного  и  театрального  критика,  собирателя  скабрезных  анекдотов,  поэта,  исследователя.


Пиклхерринг  …  вы  еще  не  забыли,  что  роман  на  самом  деле  —  о  Шекспире?  Но  необходимо  дать  как  можно  более  подробную  характеристику  рассказчика,  так  как  читатель  именно  в  его  обществе  будет  знакомиться  с  шекспировской  биографией  и  разными-около-нее-околицами.  Быстро  понимаешь,  что  Пиклхерринг  —  печальный  шутник:  одинокий  и  болтливый  старик,  которому  поболтать  особенно  и  не  с  кем,  и  он  пишет  свои  мемуары,  чтобы  отвлечься  от  одиночества  и  заново  пережить  насыщенную  молодость.  Он,  как  мы  сказали,  живет  в  Лондоне  над  борделем.  Он  беден  и  очень  стар.  Он  влюблен  в  молоденькую  проститутку,  у  которой  два  имени  —  Анна  и  Полли.  За  ней  он  иногда  подсматривает  (и  предупреждаю:  описания  того,  что  он  видит,  могут  быть  испытанием  для  иного  читателя.  Но  с  точки  зрения  замысла  эти  описания  в  романе  оправданы:  они  характеризуют  мир  Пиклхерринга  и  создают  переход  к  его  рассказу  о  трудной  любви  его  героя).  Полли  для  Пиклхерринга  —  одна  оставшаяся  муза  (аналог  и  госпожи  Анны  Шекспир,  и  смуглой  леди  сонетов  Люси  Нигро,  продажной,  но,  по  мнению  Пиклхерринга,  все  же  великолепной  дамы).  Ближе  к  концу  романа  рассказчик  открывает  читателю  больше  о  своей  жизни:  Пиклхерринг  —  совершенно  несчастный  человек,  переживший  трагедию,  после  которой  он  и  решил  собирать  материалы  для  шекспировской  биографии.  Получившаяся  книга,  таким  образом,  —  тот  смысл,  какой  еще  остался  в  его  жизни.


С  покойным  (на  момент  литературного  творчества  Пиклхерринга)  мастером  Шекспиром  они,  как  было  сказано,  проводили  вместе  очень  много  времени.  Поэтому  Пиклхерринг  наблюдал  своего  господина  в  самых  разных  ситуациях,  в  том  числе  —  за  работой,  не  говоря  о  том,  что  шекспировские  тексты,  и  не  только  драматические,  он  знает  профессионально.  Для  мастера  Шекспира  все  же  была  характерна  известная  скрытность.  Поэтому  от  воспоминаний  о  нем  Пиклхерринга  не  ожидается  полной  документальной  точности.  Даже  совсем  наоборот.  Когда  после  смерти  мастера  Пиклхерринг  предпринял  исследование  его  жизни,  он  собрал  в  значительной  мере  версии  и  байки.  Истинность  кое-чего  установил  исследовательским  путем.  Кое-что,  благодаря  наблюдениям,  он  знал.  Кое-что  сам  придумал.


У  Пиклхерринга  два  основных  метода  составления  биографии  своего  мастера  на  основании  собранных  пустейших  пустяков.  Пиклхерринг  очень  уважает  легенду  и  байку,  называя  их  «сельской  историей»  (country  history).  Потому  в  его  мемуарах  многочисленные  легенды,  версии  и  байки  соседствуют  между  собой  и  с  результатами  выводов  из  вполне  научного  анализа  текстов  и  тех  фактических  данных,  которыми  располагает  автор  книги.  Особенно  много  баек  в  главах  о  детстве  и  юношестве  пиклхеррингова  героя  (а  они  занимают  более  половины  книги,  состоящей  из  ста  глав).  Пиклхерринг,  например,  доказывает,  что  прототипом  (ближайшим)  монументального  образа  сэра  Джона  Фальстафа  следует  считать  отца  его  героя,  Джона  Шекспира,  с  которым  Пиклхерринг  был  знаком  и  который  Пиклхеррингу  симпатичен,  но  он  также  изображает  госпожу  Мэри  Шекспир  как  чародейку  и  считает  ее  (благодаря  признанию  ее  старшего  сына)  прототипом  колдуньи  Сикораксы  из  «Бури».  Иногда  он  приводит  взаимно  противоречивые  версии  и  байки,  не  всегда  для  того,  чтобы  оставить  из  них  только  одну.  Таким  образом,  та  недостаточность  известных  фактов  шекспировской  биографии,  на  которую  принято  сетовать,  компенсируется  сознательной  ставкой  на  жизнеспособность  легенд  и  версий.  (Пиклхерринг  —  стратфордианец.  Он  даже  воинствующий  стратфордианец).


В  чем  достоинство  такого  подхода  —  очень  понятно.  Часто  о  какой-то  истории  говорят,  что  это  истина  в  последней  инстанции,  тогда  как  это  скорее  легенда.  Здесь  же,  напротив:  вымыслы  искренне  дополняют  достоверность,  включая  и  плоды  серьезных  исследований.  Мне  бы  хотелось  обнаглеть  и  перевести  название  этого  романа  —  ‘The  Late  Mr.  Shakespeare’  —  буквально  «Покойный  мастер  Шекспир»  как  «То,  что  осталось  от  мастера  Шекспира»:  художественные  тексты,  научные  и  не  совсем  дискуссии,  и  множество  предположений,  переработок  и  баек.


Другой  метод  Пиклхерринга  —  обращать  внимание  на  нелогичные  и  художественно  вроде  бы  не  оправданные  детали  в  шекспировских  текстах.  Скажем,  если  какая-нибудь  деталь  выглядит  случайной  для  образа  и  сюжета,  она  может  быть  указанием  на  жизнь  автора,  который  эту  мелочь  где-то  нашел.  Поэтому  Пиклхерринг  тоже  ее  подбирает.  Он  демонстрирует  недюжинное  внимание,  замечая  такие  детали.  Его  вниманию  нужно  отдать  должное,  даже  если  читатель  и  не  будет  полностью  согласен  с  его  выводами.


Из  баек,  вставляемых  доблестным  Пиклхеррингом  в  шекспировскую  биографию  из  других  источников,  я  узнала  две.  В  повествовании  о  рождении  и  крещении  мастера  Шекспира  заметно  влияние  многократного  крещения  Тиля  Уленшпигеля  (что  мне  понравилось,  ведь  Уленшпигель,  это  —  «Я  —  ваше  зеркало!»  Что  лучше  найдешь  для  прозвища  актера?).  Другая  сразу  узнанная  мной  вставка  —  сказка  «Мистер  Фокс»,  которую  цитирует  Бенедикт  в  «Много  шума  из  ничего».  Повышенная  стыдливость  и  робость,  как  мы  признали,  не  способны  и  не  пытаются  сдержать  пиклхеррингову  музу.  Возможно,  читателю  понравится  и  запомнится  рассказ  о  внезапной  встрече  и  предполагаемом  любовном  приключении  Джона  Шекспира  с  королевой  Елизаветой,  вследствие  которого  на  свет  мог  появиться  вышеупомянутый  Вильям  (потому  что  это  —  его  папа).  Но  тот  же  Вильям  мог  появиться  на  свет  и  вследствие  любовных  приключений  своей  матери  на  стороне  —  опять,  же,  предполагаемых,  но  на  рассказ  о  них  может  заворчать  читательница  (потому  что  это  —  его  мама)  …  А  еще  немало  читателей  обоих  полов,  не  ожидавших  такого,  заворчит  на  очень  смело  предполагаемые  Пиклхеррингом  пикантные  подробности  слишком  раннего  сексуального  воспитания  юного  гения  …  Но  в  мемуарах  Пиклхерринга  есть  много  чего  помимо  скабрезностей.


Наверное,  самое  любопытное  в  познавательном  плане  —  это  размышления  о  театре  без  актрис  с  точки  зрения  актера,  игравшего  в  таком  театре  лучшие  женские  роли.  Пиклхерринг  уверен,  что  шекспировские  пьесы  много  теряют  в  постановке  из-за  того,  что  в  них  стали  играть  женщины,  и  поясняет  читателю,  (который  без  Пиклхерринга  мог  этого  не  замечать),  как  на  пьесы  повлияло  то,  что  они  предназначены  для  труппы  с  полностью  мужским  составом.  Заодно  он  обосновывает  мнение  пуритан,  отождествлявших  театр  и  разврат  …  Я  опасаюсь,  что  у  актрис,  ныне  играющих  в  спектаклях  по  шекспировским  пьесам,  мемуары  Пиклхерринга  могут  развить  комплекс  неполноценности  и  чувство  зависти  к  актерам-мальчикам.  Но  историю  театра  после  такого  ознакомления  представляешь  себе  лучше.


(Нет,  в  этом  романе  и  Пиклхерринг,  и  сам  Шекспир  —  всецело  традиционной  ориентации.  При  чтении  у  меня  временами  были  сомнения,  но  Пиклхерринг  настойчиво  просит  не  сомневаться).


Мастер  Шекспир  в  этой  книге  един  в  двух  лицах.  Как  персонажа  —  взрослого  человека,  с  которым  непосредственно  общался  рассказчик,  его,  как  кажется,  не  слишком  много  —  всего  несколько  запоминающихся  эпизодов.  Но  как  творческий  дух  он  —  везде,  так  как  Пиклхерринг  часто  говорит  о  шекспировских  произведениях.  Своего  господина  Пиклхерринг  называет  auctor  —  объединение  актера  и  автора.  Это  и  каждый  из  его  персонажей,  и  ни  один  из  них.  Господин  Пиклхерринга  может  быть  любым  человеком,  но  он  и  меньше,  чем  любой  человек.  При  таком  умении  перевоплощаться,  за  картами  он  недостаточно  сдерживается,  чтобы  его  лицо  не  выдало,  когда  ему  достается  выигрышная  комбинация.  В  одном  из  эпизодов  Пиклхерринг  вспоминает:  как-то  во  время  дождя  он  видел,  как  мастер  Шекспир  ловил  на  язык  дождевые  капли.  Это  в  глазах  Пиклхерринга  характеризует  его  господина  как  человека,  стремящегося  все  изведать.  Пиклхерринг  также  называет  своего  господина  отстраненной,  но  солнечной  натурой,  и  самым  разумным  человеком,  которого  он  знал  (не  беря  во  внимание  его  большой  роковой  любви,  к  которой  Пиклхерринг  предлагает  отнестись  снисходительно).


К  госпоже  Анне  Шекспир,  Пиклхерринг  питает  уважение  и  настаивает,  что  утверждения,  будто  бы  муж  ее  не  любил  (совершенно  и  никогда),  несправедливы  и  основаны  на  тенденциозном  истолковании  шекспировских  текстов.  Насколько  это  во  всех  смыслах  сильная  женщина,  Пиклхерринг  убедился  лично,  когда,  в  порыве  странного  вдохновения,  находясь  в  Стратфорде  после  шекспировских  похорон,  попробовал  тайком  примерить  на  себя  одежды  мистрис  Шекспир  и  повертеться  в  них  —  и,  застигнутый  врасплох,  был  изгнан  ею  с  применением  березовой  метлы,  сохранив  об  этом  событии  яркие  воспоминания.  «Прекрасного  друга»  Генри  Ризли,  графа  Саутгемптона,  Пиклхерринг  терпеть  не  может  и  сознается,  что  это,  вероятно,  из  ревности.  Также  Пиклхерринг  дает  почувствовать  свою  неприязнь  к  Бену  Джонсону,  завидовавшему  его  господину.


Насчет  «смуглой  леди»:  обращение  с  нею  отлично  иллюстрирует  методы  Пиклхерринга  как  биографа  —  он  тщательно  обосновывает,  но  предубежден.  Он  постепенно  рассматривает  несколько  предлагавшихся  кандидаток  и  развенчивает  их,  но  прежде,  чем  перейти  к  главной  даме,  напоминает  своему  читателю,  что  образы  дамы  и  друга  в  сонетах  могут  быть  собирательными.  Я  уже  совсем  привыкла  считать  «смуглой  леди»  Эмилию  Бассано,  в  супружестве  —  Ланье  (интересно  же:  «смуглая  леди»  —  дама-поэт),  но  Пиклхерринг  ее  не  уважает,  что  должно,  конечно,  возмущать  ее  поклонниц.  (Всякое  может  быть,  но,  наверное,  зря  Пиклхерринг  предпочитает  не  заметить  употребления  имени  Эмилия  в  шекспировских  пьесах,  а  равно  имени  героя-любовника  в  «Венецианском  купце»).  А  указывает  он  читателю  на  Люси  Нигро,  фрейлину  африканского  происхождения,  впоследствии  открывшую  бордель  с  уклоном  в  шоу-бизнес.  И  говорит  о  ней  с  таким  трепетом  (при  сознании  ее  пороков),  что  у  читателя  не  должно  быть  сомнений:  только  она  была  достойна  стать  прототипом  и  «смуглой  леди»,  и  шекспировской  Клеопатры,  как  истинно  царственная  распутница.  В  этом  романе  заведение  Люси,  посвященное  разного  рода  удовольствиям,  —  это  аналог  театра,  с  ним  связанный,  и  Люси  в  своем  мире  оказывается  женским  парным  персонажем  пиклхеррингова  мастера.  (Который,  однако,  подарив  ей  Клеопатру,  все  же  под  конец  жизни  вернулся  к  жене).


Пиклхерринг  обращается  иногда  к  воображаемым  читателям,  деля  их  по  половому  признаку  —  sir  и  madam.  Меня  сперва  рассердило  то,  как,  судя  по  этим  пометкам,  автор  представляет  свою  читательницу  —  как  любопытную  ханжу,  которую  как  раз  то,  на  что  она  фыркает  в  его  книге,  больше  всего  и  интересует.  И  вряд  ли  это  —  образ  дам  только  из  эпохи  Реставрации.  Обидное  мнение,  но  перекликается  со  словами  одного  из  моих  любимых  шекспировских  персонажей:  ты  будешь  бранить  то  во  мне  (буквально  —  те  части),  что  тебе  больше  всего  нравится…  Продолжалось  мое  раздражение  до  тех  пор,  пока  я  не  заметила,  что  мнение  Пиклхерринга  о  воображаемой  даме  улучшилось  и  он  пару  раз  словно  прочел  мои  мысли,  причем  оба  раза  высказал  своей  условной  читательнице  любезность.  Либо  автор  решил,  что  с  читательницами  лучше  не  ссориться,  либо  Пиклхерринг  решил  проявить  душевную  щедрость.  Неохота  признавать,  что  они  оба  знают  нравы  если  не  всех,  то  многих  женщин…


Оканчивается  роман  трагедией,  которую  побеждает  фантазия.  Пиклхерринг  дописал  мемуары  до  смерти  мастера  Шекспира.  В  это  время  разражается  Великий  пожар  Лондона,  обитатели  борделя  разбегаются,  и  Пиклхерринг,  оставленный  всеми  в  горящем  здании,  прыгает  с  чердака  …  Верная  смерть?  —  о,  нет.  Финал,  как  у  фильма  «Небеса  обетованные».  Пиклхерринг,  так  как  он  —  еще  и  Ариэль,  не  падает,  а  улетает.  Читатель  же  верит  в  то,  что  ему  ближе  —  но  хорошо  бы  любитель  нескромностей,  но  добрый  рассказчик  и  в  самом  деле  взлетел…


Самый  общий  вывод.  По-моему,  это  одна  из  тех  книг,  которые  неплохо  позволяют  читателю,  в  особенности  —  читательнице,  понаблюдать  над  собой.  Несколько  раз  в  самом  начале  чтения  я  думала,  что  не  выдержу  столь  изысканного  интеллектуального  испытания.  Однако  никак  нельзя  было  позволить  себя  победить,  поэтому  я  продолжала  настаивать  на  своей  выносливости.  Одна  часть  моей  читательской  сущности  жеманничала,  но  другая  повторяла,  что  жеманство  это  —  притворное,  и  отказаться  от  него  —  не  так  сложно.  Постепенно  я  привыкла  к  голосу  рассказчика  и  стала  сопереживать  ему.  Некоторые  исследовательские  предположения  автора,  может  быть,  и  спорны.  Но  я  не  исключаю,  что  теперь,  увидев  в  постановке  «Бури»  Ариэля,  буду  иногда  мысленно  восклицать:  «Пиклхерринг  прилетел!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049029
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 06.10.2025


О стихах Максима Рыльского Фальстаф. Проза.

У  одного  из  крупнейших  украинских  поэтов  Максима  Фадеевича  Рыльского/  (Максима  Тадейовича  Рильського,  1895—1964)  есть  лирическое  стихотворение  с  использованием  образов  из  шекспировской  хроники  «Генрих  IV».  Называется  «Фальстаф».  Я  его  пробовала  перевести  ).
 Далее  следует  небольшая  аналитическая  заметка  об  этом  стихотворении.  Предполагает  знание  хроники  "Генрих  IV",  обеих  частей.


Оригинал  еще  раз:

Максим  Рильський

Фальстаф

Коли  Уельський  принц  зійшов  на  батьків  трон,
Він,  як  наказує  традиції  закон,
Перед  підданцями  промову  мав  поважну.
Нараз,  густу  юрбу  розсунувши  одважно,
Товстий  з’явився  дід.  Його  червоний  ніс
На  масному  виду,  неначе  квітка,  ріс,
А  з-під  навислих  брів  блищали  очі  хитрі.
Високо  шапочку  піднявши  у  повітрі,
Він  крикнув:  «Принце  мій!  Діждались  пишних  свят!
Це  ж  я,  твій  вірний  друг,  супутник  твій  і  брат,
Фальстаф!  Привіт  тобі  од  хересу  й  дівчаток!»
Та  мови  п’яної,  охриплої  початок
Об  голос  Геніхів  розбився,  як  об  щит.
Принц,  не  бажаючи  давати  відповіт
На  крики  й  вигуки,  безстидні  та  шалені,
Промовив:  «Геть,  старий,  іди  собі  від  мене!
Тебе  не  знаю  я!  Такий  колись  мені
За  віку  юного  в  туманнім  снився  сні».

Так  молодість  моя,  як  невиразна  пляма,
Встає  й  безстидними  кричить  мені  устами:
«Це  я,  твій  вірний  друг!»  —  Але  її  привіт
У  мій  щоденний  труд  вдаряє,  як  у  щит,
І  я  на  вигуки  охриплі  та  шалені
Кажу  суворо  їй:  «Іди  собі  від  мене!
Тебе  не  знаю  я!  Така  колись  мені
Приснилася  в  тяжкім,  давно  забутім  сні!»

1925

Мой  перевод  ещё  раз:

Максим  Рыльский

Фальстаф

Когда  Уэльский  принц  венец  отцовский  взял,
Он,  как  обычай  непреложно  предписал,
К  народу  обращал  торжественное  слово.
И  вдруг,  стыда  не  зная  никакого,
Всех  растолкал  старик.  Толстяк,  чей  красный  нос,
На  роже  жирной,  как  цветок  ярчайший,  рос.
Густы  седые  брови,  взгляд  блестит  лукавством.
Подбросив  шапочку,  он  непокрыт  остался
И  крикнул:  «Принц  мой!  Среди  радостного  дня
Твой  спутник,  друг  и  брат  приветствует  тебя  —
Фальстаф!  Прими  трактира  поздравленья!»
Но  вдрызг  нелепые  хмельного  выраженья
О  голос  Генриха  разбились,  как  о  щит.
Не  пожелал  ответить  принц,  сердит,
На  возглас  наглого,  безумного  веселья,
Лишь  молвил:  «Прочь,  старик,  оставь  меня  немедля!
Тебя  не  знаю!  Человек  такой
Был  сном,  минувшим  в  век  мой  молодой!»

Так  молодость  моя,  пятном  уже  поблеклым,
Встает,  бесстыжая,  с  напоминаньем  громким:
«Я,  друг  твой,  здесь!»  —  Но  то,  что  прокричит,
О  повседневный  труд  ударит,  как  о  щит,
И  я  на  возгласы  безумного  веселья
Ей  строго  говорю:  «Оставь  меня  немедля!
Тебя  не  знаю!  Прежде  был  с  такой  —
Но  позабыт  тот  сон  тяжелый  мой!»

Перевод  23.10.2018


Помня  пьесы,  вы  заметите  различия  в  изображении  всего  эпизода  между  ними  и  стихами  Максима  Рыльского.  В  пьесах  Фальстаф  не  перебивает  Генриха,  когда  тот  говорит  речь  —  Генрих  шествует  с  коронации,  когда  к  нему  обращается  Фальстаф.  В  стихах  Фальстаф  раздвигает  толпу  "одважно"  -  отважно  —  но,  согласно  пьесам,  сэра  Джона  Фальстафа  обычно  не  подозревают  в  отваге,  скорее  наоборот.  Особо  отмеченный  очень  красный  нос  Фальстафа  —  это,  вероятно,  не  только  его  собственный  нос  алкоголика,  но  еще  и  напоминание  о  носе  Бардольфа,  чей  нос  был  заметен  своим  характерным  цветом,  вызванным  теми  же  причинами.  (А  Бардольфа  потом  повесят.  Фальстаф,  действительно,  обращается  к  Генриху  от  имени  всей  своей  компании).  Наконец,  изображение  Фальстафа  в  первой  части  стихотворения  таково,  что  можно  заключить:  лирический  герой  стихов,  который  описывает  сцену,  сочувствует  именно  Фальстафу.  (Глаза  не  просто  хитрые  —  они  блестят.  Фальстаф  подкидывает  не  шапку,  а  именно  «шапочку»  —  не  просто  небольшой  головной  убор,  но  и  небольшой  намек  на  уязвимость  расчувствовавшегося  сэра  Джона.  Упоминание  отваги  —  тоже  полезно,  чтобы  вызвать  сочувствие).  А  во  второй  части  оказывается,  что  лирический  герой  ассоциирует  себя  не  с  отвергнутым  сэром  Джоном,  а  с  отвергнувшим  Генрихом.
Что  меня  отдельно  заинтересовало  —  то,  что  в  отношении  Фальстафа  употребляется  слово  «дід»,  то  есть  «дед».  Это  звучит  несколько  неожиданно.  Почему?  Обычно,  из-за  того,  что  в  первой  части  хроники,  в  сцене  «пьесы  в  пьесе»  Фальстаф  изображает  Генриха  IV,  он  ассоциируется  не  с  дедом,  а  с  отцом  принца.  (Иногда  в  английских  текстах  его  называют  «a  father  figure».  Вопрос  влюбленности  сейчас  отставляем).  А  здесь  его  назвали  дедом.  Оттенки  значения  слова  «дед»  —  не  просто  «старик»,  больший  старик,  чем  отец,  но  и  «твои  корни»,  «глубина  твоего  происхождения»,  «твое  самое  нутро».  В  украинской  культурной  традиции  такое  значение,  может  быть,  даже  более  заметно,  в  связи  со  сравнительно  частым  присутствием  образа  деда.  (См.  например,  образ  деда  в  повести  Александра  Довженко  «Зачарованная  Десна»).
Я  захотела  подсчитать,  тянет  ли,  действительно,  Фальстаф  по  возрасту  на  деда  принца  Генриха.  Фальстаф  в  первой  части  хроники  определяет  свой  возраст  как  «some  fifty,  or,  by’r  Lady,  inclining  to  threescore»  —  «примерно  пятьдесят  или  около  шестидесяти».  Говорит  он  это  незадолго  до  битвы  при  Шрусбери,  то  есть  в  1403  г.  (С  точностью  соотносить  время  в  пьесах  с  историческим  нельзя,  по  сравнению  с  историческим  оно,  как  известно,  сильно  уплотнено).  Кроме  того,  во  второй  части  хроники  говорится,  что  он  служил  пажом,  и  Дж.  Бейт  в  своей  работе  «Душа  века»  посчитал,  что  это  должно  было  быть  около  1358  г.  У  меня  получилось,  что  Фальстаф  тянет  по  возрасту  на  деда  Генриха,  хотя,  возможно,  с  некоторой  натяжкой,  и  он,  может  быть,  несколько  моложе  генриховского  деда  по  отцовской  линии  Джона  Гонта,  кстати,  своего  тезки.  (Джон  Гонт  родился  в  1340  году.  Значит,  в  1403  году,  до  которого  он  не  дожил,  ему  было  бы  63  года.  Фальстаф,  предположим,  около  1347  года  рождения,  тогда  в  этой  сцене  в  таверне,  где  он  называет  возраст  «inclining  to  threescore  »  ему  где-то  56  лет.  В  этом  случае  он  старше  Генриха  IV,  отца  принца,  примерно  на  20  лет.  Сцена  коронации  принца  Генриха  по  истории  происходит  через  10  лет,  и  тогда  сэру  Джону  должно  быть,  при  моем  подсчете,  соответственно  66  лет  или  около  того.  Я  пыталась  считать  именно  возраст  Фальстафа,  а  не  сэра  Джона  Олдкасла,  его  прототипа).  Зачем  мне  все  эти  подсчеты?  —  для  развлечения.
Но,  хотя  Фальстаф  и  назван  в  стихах  Максима  Рыльского  «дедом»,  его  образ  в  этом  стихотворении  —  образ  оставленной  молодости.  Это  звучит  парадоксально,  но  может  быть.  Фальстаф,  как  известно,  ведет  принципиально  легкомысленный  образ  жизни.  С  этой  точки  зрения  он  по  характеру  «моложе»  принца  Генриха,  потому  что  Генрих  на  самом  деле  более  серьезен.  Молодость  устарела,  и  поэтому  ее  изгоняют.  Молодость  состарилась  —  но  скорее  принц  Генрих  внезапно  выглядит  постаревшим.
Стихи  Максима  Рыльского  «Фальстаф»  читаются  как  монолог  человека,  отказавшегося  не  просто  от  прошлого,  а  от  части  своей  личности.  Образ  «щита»,  появляющийся  в  этих  стихах,  тоже  в  этом  смысле  многозначен:  щит  —  это  стена  между  бывшими  друзьями,  разделение,  символ  внезапной  непреодолимой  холодности,  но  щит  —  это  и  защита  для  Генриха.  (А  если  нужна  защита,  значит,  вероятно,  принц  тоже  чувствует  собственную  уязвимость  перед  главным  воспоминанием  своей  докоролевской  жизни.  Он  в  этих  стихах  все  время  называется  именно  принцем,  хотя  по  существу  он  уже  король.  В  пьесе  же  в  соответствующей  сцене  ремарка  называет  его  королем.  Можно  припомнить,  что  слова  «принц»  и  «король»  могут  употребляться  как  синонимы.  Но  здесь  слово  «принц»  может  и  свидетельствовать  о  том,  что  превращение  Генриха  в  короля  произошло  еще  не  до  конца).
Лирический  герой  этих  стихов  знает,  что  отказ  его  от  прошлого  жесток,  и  знает,  что  этот  отказ  ему  необходим.  Но  это  не  значит,  что  он  сам  не  чувствует  боли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049026
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 06.10.2025


Максим Рильський. Фальстаф. Перевод



У  одного  из  крупнейших  украинских  поэтов  Максима  Фадеевича  Рыльского/  (Максима  Тадейовича  Рильського,  1895—1964)  есть  лирическое  стихотворение  с  использованием  образов  из  шекспировской  хроники  «Генрих  IV».  Называется  «Фальстаф».    Дальше  следуют  оригинал  стихотворения  и  моя  попытка  его  русского  перевода.

Максим  Рильський

Фальстаф

Коли  Уельський  принц  зійшов  на  батьків  трон,
Він,  як  наказує  традиції  закон,
Перед  підданцями  промову  мав  поважну.
Нараз,  густу  юрбу  розсунувши  одважно,
Товстий  з’явився  дід.  Його  червоний  ніс
На  масному  виду,  неначе  квітка,  ріс,
А  з-під  навислих  брів  блищали  очі  хитрі.
Високо  шапочку  піднявши  у  повітрі,
Він  крикнув:  «Принце  мій!  Діждались  пишних  свят!
Це  ж  я,  твій  вірний  друг,  супутник  твій  і  брат,
Фальстаф!  Привіт  тобі  од  хересу  й  дівчаток!»
Та  мови  п’яної,  охриплої  початок
Об  голос  Геніхів  розбився,  як  об  щит.
Принц,  не  бажаючи  давати  відповіт
На  крики  й  вигуки,  безстидні  та  шалені,
Промовив:  «Геть,  старий,  іди  собі  від  мене!
Тебе  не  знаю  я!  Такий  колись  мені
За  віку  юного  в  туманнім  снився  сні».

Так  молодість  моя,  як  невиразна  пляма,
Встає  й  безстидними  кричить  мені  устами:
«Це  я,  твій  вірний  друг!»  —  Але  її  привіт
У  мій  щоденний  труд  вдаряє,  як  у  щит,
І  я  на  вигуки  охриплі  та  шалені
Кажу  суворо  їй:  «Іди  собі  від  мене!
Тебе  не  знаю  я!  Така  колись  мені
Приснилася  в  тяжкім,  давно  забутім  сні!»

1925

Мой  перевод  по  мере  возможностей:

Максим  Рыльский

Фальстаф

Когда  Уэльский  принц  венец  отцовский  взял,
Он,  как  обычай  непреложно  предписал,
К  народу  обращал  торжественное  слово.
И  вдруг,  стыда  не  зная  никакого,
Всех  растолкал  старик.  Толстяк,  чей  красный  нос,
На  роже  жирной,  как  цветок  ярчайший,  рос.
Густы  седые  брови,  взгляд  блестит  лукавством.
Подбросив  шапочку,  он  непокрыт  остался
И  крикнул:  «Принц  мой!  Среди  радостного  дня
Твой  спутник,  друг  и  брат  приветствует  тебя  —
Фальстаф!  Прими  трактира  поздравленья!»
Но  вдрызг  нелепые  хмельного  выраженья
О  голос  Генриха  разбились,  как  о  щит.
Не  пожелал  ответить  принц,  сердит,
На  возглас  наглого,  безумного  веселья,
Лишь  молвил:  «Прочь,  старик,  оставь  меня  немедля!
Тебя  не  знаю!  Человек  такой
Был  сном,  минувшим  в  век  мой  молодой!»

Так  молодость  моя,  пятном  уже  поблеклым,
Встает,  бесстыжая,  с  напоминаньем  громким:
«Я,  друг  твой,  здесь!»  —  Но  то,  что  прокричит,
О  повседневный  труд  ударит,  как  о  щит,
И  я  на  возгласы  безумного  веселья
Ей  строго  говорю:  «Оставь  меня  немедля!
Тебя  не  знаю!  Прежде  был  с  такой  —
Но  позабыт  тот  сон  тяжелый  мой!»

Перевод  23.10.2018

Иллюстрация:  сериал  "Пустая  корона".  Генрих  -  Том  Хиддлстон,  Фальстаф  -  Саймон  Рассел  Бил.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048849
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.10.2025


Максим Рыльский. Фальстаф. In English

Максим  Рильский.  Фальстаф.  In  English.
Максим  Рильский.  Фальстаф.  My  English  translation.



Шанувальникам  шекспірівських  історичних  п’єс  відома  пара  контрастних  приятелів:  принц  Генріх  (він  же  –  Гаррі,  він  же  Гал  чи  Гел,  він  ще  Генрусик),  спадкоємець  престолу,  який  чомусь  любить  дуже  сумнівне  товариство,  а  згодом  –  король  Генріх  V,  який  майже  виграв  Столітню  війну,  і  його  комічний  наближений  сер  Джон  Фальстаф  (він  же  –  ФальстАф),  брехливий,  боягузливий,  сластолюбний,  але  дотепний,  практичний  і  життєлюбний.  Знаменита  сцена  в  фіналі  другої  частини  хроніки  “Генріх  IV”:  Генріх,  який  щойно  воцарився,  публічно  пориває  з  Фальстафом  всупереч  його  сподіванням.  У  цей  момент  Фальстафа  має  стати  шкода.

У  одного  з  кращих  українських  поетів  XX  ст.  Максима  Тадейовича  Рильського  є  вірш  з  використанням  цих  шекспірівських  образів.  Вірш  я  спочатку  спробувала  [url="https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048849"]перекласти  російською[/url],  а  тепер  ще  й  переказати  англійською.

Оригінал:
Максим  Рильський
Фальстаф

Коли  Уельський  принц  зійшов  на  батьків  трон,
Він,  як  наказує  традиції  закон,
Перед  підданцями  промову  мав  поважну.
Нараз,  густу  юрбу  розсунувши  одважно,
Товстий  з’явився  дід.  Його  червоний  ніс
На  масному  виду,  неначе  квітка,  ріс,
А  з-під  навислих  брів  блищали  очі  хитрі.
Високо  шапочку  піднявши  у  повітрі,
Він  крикнув:  «Принце  мій!  Діждались  пишних  свят!
Це  ж  я,  твій  вірний  друг,  супутник  твій  і  брат,
Фальстаф!  Привіт  тобі  од  хересу  й  дівчаток!»
Та  мови  п’яної,  охриплої  початок
Об  голос  Генріхів  розбився,  як  об  щит.
Принц,  не  бажаючи  давати  відповіт
На  крики  й  вигуки,  безстидні  та  шалені,
Промовив:  «Геть,  старий,  іди  собі  від  мене!
Тебе  не  знаю  я!  Такий  колись  мені
За  віку  юного  в  туманнім  снився  сні».
Так  молодість  моя,  як  невиразна  пляма,
Встає  й  безстидними  кричить  мені  устами:
«Це  я,  твій  вірний  друг!»  —  Але  її  привіт
У  мій  щоденний  труд  вдаряє,  як  у  щит,
І  я  на  вигуки  охриплі  та  шалені
Кажу  суворо  їй:  «Іди  собі  від  мене!
Тебе  не  знаю  я!  Така  колись  мені
Приснилася  в  тяжкім,  давно  забутім  сні!»

1925

My  English  translation:

Maksym  Rylsky
 Falstaff

The  Prince  of  Wales  acceded  to  his  father’s  throne.
He  followed  the  tradition  of  his  home,
Addressing  subjects  with  a  solemn  speech.
But  then  a  fat  old  man,  as  brave  as  if  he’d  run  unto  the  breach,
Pushed  through  the  crowd  with  joy.  His  big  red  nose
Grew  on  his  greasy  face  as  if  it  were  a  rose.
His  brows  were  thick  and  grey,  his  eyes  most  slyly  played.
Throwing  his  little  hat  up,  bar-headed  he  remained,
And  cried:  ‘My  royal  Hal!  At  last,  we  have  our  feast!
It’s  me,  thine  truest  friend,  thine  brother,  whom  thou’st  missed!
Falstaff!  Thine  sack  and  wenches  all  salute  thee!’
This  hoarse,  drunk  start  was  cut  immediately,
Breaking  at  Henry’s  voice,  as  if  it  were  a  shield.
The  prince  refused  to  join  the  talk,  indeed,
And  having  heard  this  shameful  greeting,  shouting  wild,
‘Away,  old  man!’  he  passionlessly  replied.
‘I  know  thee  not!  Thou  just  lookst  like  the  one,
Shown  in  a  foggy  dream,  when  I  was  young’.

My  youth  performs  this  part  now.  It’s  a  vague  spot,
That  shamefully  reminds  me  of  my  sport:
‘That’s  me,  your  truest  friend!’  But  its  frank  need
Is  daily  broken  at  my  hard  work’s  shield.
And  when  I  hear  this  hoarse  calling,  this  wild  cry
‘Away,  old  woman!’  I  severely  reply.
‘I  know  you  not!  You  just  look  like  the  one,
From  a  hard  dream  of  mine.  The  past  is  done’.

Translated  02.10.2025


Примітки:
-  as  brave  as  if  he’d  run  unto  the  breach  –  та,  що  потрапила  до  переказу,  цитата  з  шекспірівської  п’єси  “Генріх  V”,  монолога  короля  Генріха  “Once  more  unto  the  breach,  dear  friends,  once  more”  (в  перекладі  В.    Ружицького  “Крізь  вилом  пройдемо”).  Потрапила  вона  заради  рими  між  speech  і  breach.
-  Thou  and  you,  etc.  Мову  в  діалозі  Генріха  і  Фальстафа  наближено  до  старовинної,  шекспірівської,  англійської,  а  в  діалозі  ліричного  героя  з  його  молодістю  залишено  характерною  для  XX  ст.  (в  перекладах  п’єс  різниці  звичайно  не  видно).

Ілюстрація:  серіал  "Пуста  корона".  Генріх  -  Том  Гіддлстон,  Фальстаф  -  Саймон  Рассел  Біл.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048848
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.10.2025


Сонет о Караколе

Сонет  о  Караколе

Улитка  имя  молодцу  дала,
Чтоб  у  изъяна  было  оправданье.
Нашлось  и  средство,  кстати  в  испытаньях:
Горбун,  но  очень  ловок  —  все  дела.

Красавица  любимым  назвала
Его  и  не  жалеет  об  избранье:
Он  честен,  добр,  умен  —  вот  благ  собранье,
А  за  изъян  им  не  пренебрегла.

Жестоки  люди,  но  их  мог  любить
И  за  свободу  их  борьбу  возглавить.
Страдал,  но  злобе  не  поддался  он.
В  нем  силу  духа  стоит  похвалить:
Тьмой  искушенье  он  сумел  отставить,
Добру  служил  —  и  был  он  исцелен.

3.08.2025

Караколь  -  персонаж  сказки  Т.Габбе  "Город  мастеров"  и  фильма  по  сценарию  Н.  Эрдмана.  Слово  caracol  по-французски  означает  "улитка",  есть  еще  глагол  caracoler  -  гарцевать,  скакать  верхом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048770
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.10.2025


Сонет від імені Розалінди (з п'єси "Як вам це сподобається")

Сонет  від  імені  Розалінди

(з  п'єси  "Як  вам  це  сподобається")

Ні,  друже,  не  вбиває  нас  любов.
Лиш  брешуть  так,  нещастя  прикрашають.
Згадай,  який  захочеш,  приклад  знов  -
Причину  справді  зовсім  іншу  знайдуть.

Бувало,  присуд  смерті  оминав
Того,  кому  же  в  очі  подивилась.
Ось  я  про  дівчину  одну  чував  -
Все  майже  втратила,  та  жить  лишилась.

Що  ж?  З  долею  взялася  жартувать.
Немов  хлопчак  уїдливий,  убралась
Й  кохання  стала  грізно  викривать  -
Тому,  що  дуже  сильно  закохалась.

Як  дивишся  впритул,  то  й  не  впізнаєш...
Ти  не  вгадав,  що  з  нею  розмовляєш.

28.09.-  01.10.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2025


Some verses of L. Kostenko in my English translation. V. Rzhevska

Some  verses  of  L.Kostenko  in  my  English  translation

Деякі  вірші  Ліни  Костенко  в  моєму  англійському  перекладі

The  source  of  the  originals/  Джерело  оригіналів:  сборник  Костенко  Ліна.  Триста  поезій.  Вибрані  вірші.  –  К.:  А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га,  2019,  вид.  16.  –  416  с.:  серія  «Українська  Поетична  Антологія».

Вірші  наводяться  в  порядку,  в  якому  було  зроблено  переклади.  Форми  оригіналу  додержано  не  завжди.  Деякі  перекладено  білим  віршем.

The  order  of  the  verses  is  the  one  in  which  translations  were  made.  The  form  of  the  original  is  not  always  preserved.  Some  verses  are  translated  in  blank  verse.

1.  Оригінал:

Людей  на  світі  смуток  не  трима.
Розвію  хмару  над  життям  навислу.
Іронія  –  це  блискавка  ума,
Яка  освітить  всі  глибини  смислу.

My  translation:

What  keeps  us  in  the  world  is  not  our  sadness,
Now  come  away,  you,  boring  cloud  of  darkness.
Irony  is  the  lightning  of  cleverness,
Enlightening  the  darkest  depths  of  sense.

Переклад  20.09.2025

2.  Оригінал:

І  сум
і  жаль
і  висновки  повчальні
І  слово  непосильне  для  пера
Душа  пройшла  всі  стадії  печалі
Тепер  уже  сміятися  пора

My  translation:

First  sad,  then  sorry,  then  the  lessons  taken.
Then  comes  the  word  too  complex  to  express.
The  soul  has  passed  all  the  stages  of  aching,
So  laughter  is  the  only  act  that  rests.

Переклад  20.09.2025

3.  Оригінал:

Блискоче    ніч    перлиною    Растреллі.
З    гори    збігає    Боричів    узвіз.
І    солов'ї,    пташині    менестрелі,
всю    ніч    доводять    яблуні    до    сліз.
Цвіте    весна    садами    молодими,
шумлять    вітри,    як    гості    з    іменин.
В    таке    цвітіння,    князю    Володимире,
тобі    не    важко    бути    кам'яним?

My  translation:

The  Rastrelli  pearl  sparks  with  its  charm  through  the  night.
And  Borychiv  descent  runs  down  the  hill.
And  nightingales,  who  are  both  birds  and  singing  knights,
Make  apple  trees  drop  tears,  so  sweet  they  feel.
Spring  blossoms  rightly  with  the  gardens’  youth.
Winds  are  like  party  guests  who  joyfully  return.
Prince  Volodymyr,  now  avail  the  truth:
Aren’t  you  upset  because  you  were  made  of  stone?

Переклад  20.09.2025

4.  Оригінал:

Моя  любове!  Я  перед  тобою.
Бери  мене  в  свої  блаженні  сни.
Лиш  не  зроби  слухняною  рабою,
не  ошукай  і  крил  не  обітни!
Не  допусти,  щоб  світ  зійшовся  клином,
і  не  присни,  для  чого  я  живу.
Даруй  мені  над  шляхом  тополиним
важкого  сонця  древню  булаву.
Не  дай  мені  заплутатись  в  дрібницях,
не  розміняй  на  спотички  доріг,
бо  кості  перевернуться  в  гробницях
гірких  і  гордих  прадідів  моїх.
І  в  них  було  кохання,  як  у  мене,
і  від  любові  тьмарився  їм  світ.
І  їх  жінки  хапали  за  стремена,
та  що  поробиш,–  тільки  до  воріт.
А  там,  а  там...  Жорстокий  клекіт  бою
і  дзвін  мечів  до  третьої  весни...
Моя  любове!  Я  перед  тобою.
Бери  мене  в  свої  блаженні  сни.

My  translation:

My  Love,  I’ve  come!  My  place  is  now  before  you.

Do  let  me  enter  your  enchanting  dreams,

But  don’t  make  me  a  slave;  that  is  appalling.

Don’t  lie  to  me  and  do  not  cut  my  wings!

Let  me  not  ever  wholly  concentrate  on  this,

Let  me  not  ever  forget  my  life’s  sense,

And  when  I  go  my  way  between  the  poplar  trees

Let  the  heavy  sun  become  my  ancient  mace.

Don’t  ever  let  me  be  obsessed  with  trifles,

Don’t  let  me  stumble  on  the  roads  and  rush,

Don’t  let  my  ancestors  turn  in  their  graves,

And  all  these  people  were  proud  and  harsh.

I  am  in  love,  and  they  also  had  their  loves,

They  were  stricken,  and  they  wanted  more.

Their  women  were  catching  their  stirrups.

When  at  the  gates,  they  had  to  let  men  go.

And  after  that,  the  noise  of  war  was  growing,

The  swords  were  ringing  till  the  third  of  springs……

My  Love,  I’ve  come!  My  place  is  now  before  you.

Do  let  me  enter  your  enchanting  dreams!

 

Переклад  20-22.09.2025



5.  Оригінал:

Синички  на  снігу

Синички  голодом  намлілись  —
така  зима,  така  зима!..
Оце  б  у  вирій  полетіти,  —
так  батьківщини  ж  там  нема.

My  translation:

The  titmiсe  in  the  snow

The  titmiсe  are  tortured  by  famine.
When  does  this  winter  have  its  end?
A  warmer  land  could  probably  save  them,
But  this  won’t  be  their  motherland.

Переклвд  22.09.2025

6.  Оригінал:

Під  вечір  виходить  на  вулицю  він.
Флоренція  плаче  йому  навздогін.
Ці  сльози  вже  зайві.  Минуло  життя.
Йому  вже  в  це  місто  нема  вороття.
Флоренція  плаче:  він  звідси,  він  наш!
Колись  прокляла  і  прогнала  вона  ж.
Високий  вигнанець  говорить  їй:  ні.
У  тебе  ж  є  той  кондотьєр  на  коні.
І  площі  тієї  кільце  кам'яне,
де  ти  присудила  спалити  мене.
Вважай,  що  спалила.  Згорів  я.  Помер.
Сім  міст  сперечались,  що  їхній  Гомер.
А  ти  ж,  моє  місто,  —  єдине,  одне!  —
О,  як  ти  цькувало  і  гнало  мене!
Прославилось,  рідне.  Осанна  тобі.
Хай  ірис  цвіте  на  твоєму  гербі...
Дарує  їй  профіль.  Вінків  не  бере.
Де  хоче  —  воскресне,  де  хоче  —  умре.
Одежа  у  нього  з  тонкого  сукна.
На  скронях  його  молода  сивина.
Він  тихо  іде,  він  повільно  іде.
У  нього  й  чоло  ще  таке  молоде!
Хто  скаже  про  нього:  старий  він  як  світ?
Він  —  Данте.  Йому  тільки  тисяча  літ.

My  translation:

He  walks  at  night,  and  Florence’s  weeping  follows.

These  tears  are  truly  useless.  Life  has  passed,

He  won’t  return  to  this  now  grieving  city.

It  cries,  “He’s  ours,  it’s  here  that  he  belongs!”

But  it  was  that  same  Florence  who  did  curse  him,

Chased  him  away.  The  high  exile  says,  “No.

For  you  do  have  that  riding  condottiere,

And  you  do  have  the  stone  circus,  where

You  sentenced  me  to  burning.  So,  you  did.

Imagine  that  I’ve  burnt,  then.  Now  I’m  dead.

You  know  that  seven  cities  held  a  dispute,

Deciding  whose  Homer  was.  They  were  seven,

And  you,  my  city,  you’re  my  only  one,

How  did  you  persecute,  how  did  you  chase  me!

So  now  you’re  famous.  I  will  say  “Hosanna!”

Let  iris  bloom  in  your  fair  coat  of  arms…”

He  gives  her  profile,  and  he  takes  no  garlands.

He’ll  resurrect  and  die  where  he  chooses  himself.

He  wears  thin  broadcloth,  and  his  temples  are  gray,

But  that  grizzle  is  young.  He  goes  slowly,  calmly,

His  forehead  is  young,  still  very  young!

Who’ll  сall  him  “as  old  as  the  world?”  He’s  Dante,

And  he  has  lived  only  a  thousand  years!

Переклад  24.09.2025


7.  Оригінал:

Чекаю  дня,  коли  собі  скажу:
оця  строфа,  нарешті,  досконала.
О,  як  тоді,  мабуть,  я  затужу!
І  як  захочу,  щоб  вона  сконала.
І  як  злякаюсь:  а  куди  ж  тепер?!
Уже  вершина,  де  ж  мої  дороги?
...Він  був  старий.  Старий  він  був.  Помер.
Йому  лизали  руки  епілоги.
Йому  приснився  жилавий  граніт.
Смертельна  туга  плакала  органно,
Він  Богом  був.  І  він  створив  свій  світ.
І  одвернувся:  все  було  погано.
Блукали  руки  десь  на  манівцях,
тьмяніли  фрески  і  пручались  брили.
Були  ті  руки  в  саднах  і  в  рубцях  —
усе  життя  з  камінням  говорили.
Вже  й  небо  є.  А  стелі  все  нема.
Пішли  дощі.  Хитались  риштування.
Внизу  ревла  і  тюкала  юрма.
Вагою  пензля  металися  вагання.
А  він  боявся  впасти  на  юрму.
Сміялись  в  спину  скіфи  і  етруски.
І  він  зірвавсь.  Не  боляче  йому,
бо  він  розбився  на  камінні  друзки.
І  ось  лежить.  Нема  кому  стулить
його  в  одне  на  плитах  базиліки...
Прокинувся.  Нічого  не  болить.
Все  віднялось.  І  це  уже  навіки,
Нажився  він.  І  недругів  нажив.
Було  йому  без  року  дев'яносто.
Життя  стужив  і  друзів  пережив,
і  умирав  зажурено  і  просто.
Важкі  повіки...  стежечка  сльози...
і  жаль  безмірний  однієї  втрати:
"В  мистецтві  я  пізнав  лише  ази.
Лише  ази!  Як  шкода  умирати..."
Земля  пером.  Чудний  був  чоловік.
Душа  понад  межею  витривалості.
Щоб  так  шукати,  і  за  цілий  вік  —
лише  ази!  —  ні  грана  досконалості.
Ти,  незглибима  совісте  майстрів,
тобі  не  страшно  навігацій  Лети!
Тяжкий  був  час.  Тепер  кого  не  стрів,  —
усі  митці,  художники  й  поети.
Всі  генії.
На  вічні  терези
кладуть  шедеври  у  своїй  щедроті.
Той,  хто  пізнав  в  мистецтві  лиш  ази,
був  Мікеланджело  Буонарроті.

My  translation:

I’m  waiting  for  the  day  when  I  shall  say:

This  stanza’s  faultless;  I  have  reached  perfection.

It’s  not  my  happiness,  but  my  great  fear.

How  sad  I’ll  be,  desiring  its  demise!

Are  there  new  ways  for  me?  Where  to  go  next?

I  am  on  top,  so  where  shall  I  turn  now?

…He  was  an  old  man.  Old  he  was.  He  died.

His  hands  were  licked  by  many  epilogues.

He  dreamed  of  wiry  granite.  Mortal  anguish

Cried  like  an  organ’s  music.  He  was  God.

He  sculptured  his  new  world  and  turned  away:

It  was  ill  done  and  wrong  in  everything.

His  hands  were  lost  in  indirectness  then,

Frescoes  were  growing  dim,  lumps  were  resisting.

Scratches  and  scars  were  densely  on  his  hands,

For  he  has  passed  all  life  talking  to  stone.

There  is  a  sky.  But  there  is  no  ceiling  still.

It  started  raining,  and  the  scaffold  now  was  swaying.

The  crowd  was  roaring  and  in  dull  surprise.

He  hesitated,  so  the  brush  grew  heavier.

His  fear  was  of  falling  onto  the  crowd.

He  heard  the  proud  laughter  at  his  back:

The  Scythians  and  the  Etruscans  laughed.

And  so,  he  fell.  And  he  did  feel  no  pain,

For  he  was  all  broken  into  stone  pieces.

So  now  he  lies,  and  no  one  can  give  help.

No  one  can  join  these  pieces  into  one,

On  the  basilica’s  floor...  And  he  awoke.

He  felt  no  pain,  for  he  lost  everything.

It  was  forever.  He  has  lived  a  lot,

His  life  has  gained  him  enemies.  He  lived

For  ninety  years  without  a  single  month.

He  lived  in  sorrow,  outlived  his  friends,

And  met  his  end  in  sadness  and  simplicity.

Eyelids  so  heavy…  a  tear’s  little  road…

The  pain  of  one  loss  was  immeasurable:

“I  know  only  nuts  and  bolts  in  art.

But  nuts  and  bolts!  So,  I  grieve  that  I  die…”

Oh,  may  he  rest  in  peace.  He  was  so  strange:

His  soul  has  passed  the  brink  of  endurance,

He  searched  for  all  his  life,  but  what  he  found,

was  nuts  and  bones.  He  did  not  find  perfection.

 
Oh,  you,  you  endless  masters’  conscience!

The  navigations  of  Lethe  do  not  scare  you!

That  time  was  hard  indeed,  but  now  it’s  easier:

There  are  so  many  poets,  artists  everywhere!

And  they  are  geniuses,  all!  And  they  are  generous,

Enriching  time  with  masterpieces  daily.

The  one  who  knew  but  nuts  and  bolts  in  art

Was  Michelangelo  Buonarroti.

Переклад  24.09.2025

8.  Оригінал:

Давидові  псалми.  Псалом  16

Єдиний  Боже!  Все  обсіли  хами.
Веди  мене  шляхетними  шляхами.

І  не  віддай  цим  людям  на  поталу,—
вони  вже  іншу  віру  напитали.

Одплач  в  мені,  одплач  і  одболи,—
вони  ж  моїми  друзями  були!


My  translation:
Psalms  of  David.  Psalm  16

Oh,  God  the  one!  Boors  take  and  boors  possess.

I  pray  you,  lead  me  by  the  noble  ways.

Don’t  make  me  their  reproach!  It  must  be  said

That  there’s  another  faith  that  they  have  fed.

Do  stop  my  tears  and  make  me  free  of  pains,

For  those  people  used  to  be  my  friends!

Переклад  24.09.2025


9.  -  Оригінал:
ДАВИДОВІ  ПСАЛМИ
Псалом  1
Блажен  той  муж,  воістину  блажен,
котрий  не  був  ні  блазнем,  ні  вужем.
Котрий  вовік  ні  в  празники,  ні  в  будні
не  піде  на  збіговиська  облудні.
І  не  схибнеться  на  дорогу  зради,
і  у  лукавих  не  спита  поради.
І  не  зміняє  совість  на  харчі,  –
душа  його  у  Бога  на  плечі.
І  хоч  про  нього  скажуть:  навіжений,
то  не  біда  –  він  все  одно  блаженний.
І  між  людей  не  буде  одиноким,
стоятиме,  як  древо  над  потоком.
Крилаті  з  нього  вродяться  плоди,
і  з  тих  плодів  посіються  сади.
І  вже  йому  ні  слава,  ні  хула
не  зможе  вік  надборкати  крила.
А  хто  від  правди  ступить
на  півметра,  –
душа  у  нього  сіра  й  напівмертва.
Не  буде  в  ній  ні  сили,  ні  мети,
лиш  без’язикі  корчі  німоти.
І  хто  всіляким  ідолам  і  владам
ладен  кадити  херувимський  ладан,
той  хоч  умре  з  набитим  гаманцем,  –
душа  у  нього  буде  горобцем.
Куди  б  не  йшов  він,  на  землі  і  далі,
дощі  розмиють  слід  його  сандалій.
Бо  так  воно  у  Господа  ведеться  –
дорога  ницих  в  землю  западеться!

-  (Psalm  1
King  James  Version
1  Blessed  is  the  man  that  walketh  not  in  the  counsel  of  the  ungodly,  nor  standeth  in  the  way  of  sinners,  nor  sitteth  in  the  seat  of  the  scornful.

2  But  his  delight  is  in  the  law  of  the  Lord;  and  in  his  law  doth  he  meditate  day  and  night.

3  And  he  shall  be  like  a  tree  planted  by  the  rivers  of  water,  that  bringeth  forth  his  fruit  in  his  season;  his  leaf  also  shall  not  wither;  and  whatsoever  he  doeth  shall  prosper.

4  The  ungodly  are  not  so:  but  are  like  the  chaff  which  the  wind  driveth  away.

5  Therefore  the  ungodly  shall  not  stand  in  the  judgment,  nor  sinners  in  the  congregation  of  the  righteous.

6  For  the  Lord  knoweth  the  way  of  the  righteous:  but  the  way  of  the  ungodly  shall  perish.


16  Preserve  me,  O  God:  for  in  thee  do  I  put  my  trust.

2  O  my  soul,  thou  hast  said  unto  the  Lord,  Thou  art  my  Lord:  my  goodness  extendeth  not  to  thee;

3  But  to  the  saints  that  are  in  the  earth,  and  to  the  excellent,  in  whom  is  all  my  delight.

4  Their  sorrows  shall  be  multiplied  that  hasten  after  another  god:  their  drink  offerings  of  blood  will  I  not  offer,  nor  take  up  their  names  into  my  lips.

5  The  Lord  is  the  portion  of  mine  inheritance  and  of  my  cup:  thou  maintainest  my  lot.

6  The  lines  are  fallen  unto  me  in  pleasant  places;  yea,  I  have  a  goodly  heritage.

7  I  will  bless  the  Lord,  who  hath  given  me  counsel:  my  reins  also  instruct  me  in  the  night  seasons.

8  I  have  set  the  Lord  always  before  me:  because  he  is  at  my  right  hand,  I  shall  not  be  moved.

9  Therefore  my  heart  is  glad,  and  my  glory  rejoiceth:  my  flesh  also  shall  rest  in  hope.

10  For  thou  wilt  not  leave  my  soul  in  hell;  neither  wilt  thou  suffer  thine  Holy  One  to  see  corruption.

11  Thou  wilt  shew  me  the  path  of  life:  in  thy  presence  is  fulness  of  joy;  at  thy  right  hand  there  are  pleasures  for  evermore).

-  My  translation  of  L.  Kostenko’s  verse:
Psalms  of  David.  Psalm  1

Blessed  is  the  man,  and  he  is  truly  blessed,
That  doesn’t  pretend  or  show  too  much  subtleness,

That  either  on  feasts  or  after  having  worked  properly
Does  never  go  to  the  council  of  the  ungodly,

That  wouldn’t  be  seduced  to  play  the  traitor’s  dice
And  wouldn’t  ask  the  evil  ones  for  advice,

That  wouldn’t  change  his  conscience  to  rich  food.
God  will  protect  his  soul  and  do  him  good.

And  even  if  at  times  some  call  him  mad
That  changes  nothing.  He  remains  blessed.

He  won’t  be  lonely  among  other  people.
He’ll  stand  like  a  tree  that’s  planted  by  the  river.

It’s  winged  fruits  that  such  a  tree  will  give.
It’s  gardens  that  these  fruits  will  richly  leave.

No  glory  in  this  world  and  no  slunder
Will  ever  be  able  to  wound  his  wings  of  wonder.

But  he  who  left  the  Truth,  just  made  a  wrong  step,
Will  have  the  soul  appearing  gray,  half-dead.

It’ll  have  no  strength,  no  purpose,  be  all  useless.
It’ll  only  know  the  tongueless  crumps  of  muteness.

The  one  who  does  agree  to  burn  incence
To  all  the  idols  and  powers  with  no  sense

May  leave  a  big  purse  full  after  his  life,
But  still  his  soul  will  be  one  sparrow-like.

Wherever  he  goes,  let  it  be  for  years  or  hours,
Rains  will  dissolve  the  traces  of  his  sandals.

For  God  decided  so  and  so  performs:
The  vile  will  be  left  traceless  by  the  Earth.

Переклад  24.09.2025

10.  Оригінал:

Мене  ізмалку  люблять  всі  дерева,
і  розуміє  бузиновий  Пан,
чому  верба,  від  крапель  кришталева,
мені  сказала:  "Здрастуй!"  -  крізь  туман.
Чому  ліси  чекають  мене  знову,
на  щит  піднявши  сонце  і  зорю.
Я  їх  люблю,  я  знаю  їхню  мову.
Я  з  ними  теж  мовчанням  говорю.

My  translation:

Since  I  was  a  child,  all  trees  have  loved  me,
And  see  how  well  the  elderflower  Pan  knows  this.
He  knows  why  the  radiant  willow-tree
Said  “Greetings”  when  it  saw  me  through  the  mist
And  why  forests  want  me  back  to  their  storage,
Having  raised  the  sun  and  the  dawn  on  their  shield.
For  I  love  them.  I’m  not  a  stranger  to  their  language.
When  we’re  silent,  our  eloquence  we  wield.

28-29.09.2025.

11.  Оригінал:


Цариця  Савська  плакала  вночі.
А  вранці  встала  в  блиску  свої  слави,
вся  в  діамантах,  золоті,  парчі.
Усі  царі  гінців  до  неї  слали.

Вона  їх  брала  вродою  в  полон.
Ніхто  при  ній  розумним  не  здавався.
Аж  навіть  сам  премудрий  Соломон
на  всі  віки  від  неї  здивувався.

Красуня,  казка,  магія,  міраж.
В  садах  любові  царственна  троянда.
Вино  очей,  чаклунство  магарадж.
Хвилююче  мовчання  фоліанта.

Жагучий  сон,  мінливий  Орієнт.
Такий  вже  імідж  у  цариці  склався.
Коштовний  камінь  в  перстені  легенд,  —
цариця  Савська,  о,  цариця  Савська!

Вся  в  діамантах,  золоті,  парчі.
При  ній  сторожа  піша  і  комонна.
Цариця  Савська  плакала  вночі.
Але  про  це  нема  у  Соломона.

My  translation:

The  famous  Queen  of  Sheba  wept  at  night,
And  rose  again,  all  shining,  in  the  morning.
She  wore  brocade  and  gold,  and  diamonds  bright.
The  envoys  of  all  kings  have  seen  her  glory.

Her  beauty  was  the  means  to  capture  them.
When  she  was  present,  no  one  dared  to  seem  clever.

The  wisest  Solomon  proved  once  again,
How  she  surprised  him,  and  this  was  forever.

A  beauty  and  a  charming  tale  to  tell,
A  royal  rose  that  bloomed  in  the  gardens  of  love,
The  wine  of  eyes  and  maharajas’  spell,
The  silent  folio,  all  majic  put  above.

The  dream  of  longing,  the  changing  Orient…
This  way,  the  image  of  the  Queen  was  formed.
No  precious  stone  was  ever  praised  as  that,
In  so  many  legends…  Oh,  great  Queen  adored!

So  fine  brocade!  And  gold,  and  diamonds  bright,
And  splendid  guards.  No  one  could  serve  her  better…
The  famous  queen  of  Sheba  wept  at  night,
But  Solomon  says  nothing  on  the  matter.


29.09.2025

12.  Оригінал:

Храми

Мій  дід  Михайло  був  храмостроїтель.
Возводив  храми  себто  цілий  вік.
Він  був  чернець,  з  дияволом  воїтель,
печерник,  боговгодний  чоловік.
Він  був  самітник.  Дуже  був  суворий.
Між  Богом  —  чортом  душу  не  двоїв.
І  досі  поминають  у  соборах:
храмостроїтель  Михаїл.
Жив  у  землі,  мовчущий  не  во  злобі.
Труждався  сам,  нікого  не  наймав.
Він  працював  до  поту  на  возлоб'ї
і  грошей  зроду  шеляга  не  мав.
Ті  тридцять  срібних  теж  були  грошима.
Це  гріх.  Це  сльози  діви  Міріам.
Він  був  святий.  Він  жив  непогрішимо.
І  не  за  гроші  будував  свій  храм.
Різьбив  вівтар,  збивав  тесові  паперті,
клав  палець  свічки  тиші  на  вуста,
де  з  малювань,  тонких,  як  листя  папороті,
світився  лик  розп'ятого  Христа.
Він  ставляв  хори,  амфори  й  амвони.
В  єпархію  по  ладан  дибуляв.
А  щоб  кращіше  бамбиляли  дзвони,
шпіальтеру  до  міді  добавляв.
Він  баню  зводив,  не  зійшовши  з  місця.
Він  бляху  в  ромби  краяв,  мов  сатин,
коли  стояв  над  келією  місяць,
блідий,  як  німб,  загублений  святим.
Тягав  каміння  —  мурувати  брами.
Стругав  божник...  За  північ  не  куняв...
І  так,  у  мислях  збудувавши  храми,
торгующих  із  храму  виганяв.


My  translation:

Temples

Mykhailo,  my  grandfather,  was  a  temple  builder.
That  is,  he  built  temples  all  his  life.
He  was  a  monk,  he  fought  against  the  devil.
He  was  a  cave  dweller,  he  praised  God.
He  was  a  hermit,  and  a  very  strict  one.
God  and  the  devil  didn’t  share  his  soul,
He  never  would  allow  such  a  sharing.
He's  still  remembered  in  cathedrals,  where
He’s  called  “The  builder  of  some  temples,  Mykhailo”.
He  lived  in  the  ground,  in  silence,  but  not  in  anger.
He  worked  himself,  and  hired  nobody.
He  worked  to  have  sweat  on  his  forehead,
Of  money,  he  did  never  have  a  szelag.
The  thirty  pieces  of  silver  were  money.
They  were  money,  too,  and  were  a  sin.
‘Twas  they  that  caused  Virgin  Mariam  to  weep.
He  was  a  saint.  With  no  sin,  he  did  live.
It  wasn’t  for  money  that  he  built  his  temple.
He  carved  the  altar,  he  made  the  board  church-porch,
He  placed  the  candle  of  silence  as  a  finger,
If  the  face  of  Christ  Crucified  was  shining
From  those  pictures,  as  thin,  as  the  fern’s  leafs.
He  placed  the  finger  of  silence  to  the  lips  then.
He  made  choires,  amphoras  and  ambons,
He  hobbled  to  the  eparchia  for  incense,
And  for  the  bells  to  have  a  better  ringing
He  worked  with  copper,  adding  zinc  and  brass.
Remaining  in  his  place,  he  raised  the  dome,
He  cut  a  buckle  into  rhombuses  as  satin,
The  moon  above  the  cell  appearing  as  white,
As  a  nimbus  lost  by  a  saint  would  shine  all  white.
He  pulled  the  stone  to  make  the  temples’  gates…
He  planed  the  wood  to  make  an  icon-shelf...
He  didn’t  drowse  even  after  midnight  came…
T’was  in  his  thoughts  that  he  built  temples,  and  then
He  chased  the  money-lenders  from  the  temple.

Переклад  1.10.2025


13.  Джерело  оригіналу/The  source  of  the  original:  УкрЛіб  -  Бібліотека  української  літератури.

Оригинал:

Крила

А  й  правда,  крилатим  ґрунту  не  треба.
Землі  немає,  то  буде  небо.

Немає  поля,  то  буде  воля.
Немає  пари,  то  будуть  хмари.

В  цьому,  напевно,  правда  пташина...
А  як  же  людина?  А  що  ж  людина?

Живе  на  землі.  Сама  не  літає.
А  крила  має.  А  крила  має!

Вони,  ті  крила,  не  з  пуху-пір"я,
А  з  правди,  чесноти  і  довір"я.

У  кого  —  з  вірності  у  коханні.
У  кого  —  з  вічного  поривання.

У  кого  —  з  щирості  до  роботи.
У  кого  —  з  щедрості  на  турботи.

У  кого  —  з  пісні,  або  з  надії,
Або  з  поезії,  або  з  мрії.

Людина  нібито  не  літає...
А  крила  має.  А  крила  має!

My  translation:


On  wings

Those  who  have  wings  don't  need  ground,  and  that  is  right.

They  are  earthless,  but  the  sky  will  be  their  delight.

They  are  fieldless,  but  still  they  will  have  freedoms.

And  they  may  also  be  fogless,  but  clouds  are  among  their  belongings.

Here  is  probably  the  truth  for  birds.

And  what  to  say  of  humans?  What  are  the  needed  words?

A  human  being  lives  on  earth.  To  fly,  help  is  what  a  human  needs.

But  humans  are  not  wingless.  They  do  have  wings!

The  wings  of  humans  are  not  of  fluff  and  feathers,

But  the  wings  of  truth,  virtue,  and  trust  are  theirs.

Some  wings  are  of  love  that  does  not  deceive.

And  some  are  of  the  aspiration  that  we  do  not  leave.

Some  are  the  wings  of  one's  work    when  it  is  done  with  sincerity.

Some  are  those  of  one's  caring  when  it  is  with  generosity.

Some  wings  are  given  by  song  and  by  hopes,

Some  are  by  poetry  or  by  dreams.  So  life  goes,

A  human  doesn't  fly,  or  so  one  believes,

But  humans  are  not  wingless.  They  do  have  wings!


Translation  17.10.2025

14.  Джерело  оригіналу/The  source  of  the  original:  Ліна  Костенко.  Вибране.  Київ,  Видавництво  художньої  літератури  "Дніпро",  1989.

Оригінал:

Давидові  псалми.  Псалом  22

Боже  мій,  Боже  мій,  Боже!  Душу  врятуй  від  грабунку!

Далекі  слова  мого  крику  від  снів  мого  порятунку!

Боже  мій,  я  ж  Тебе  кличу!  Що  ж  Ти  робиш  зі  мною?

Що  ж  Ти  мій  голос,  Боже,  мені  ж  повертаєш  з  луною?

Боже,  хіба  ж  Ти  пустка?  Чом  же  Ти  одвернувся?

Наші  ж  батьки  Тебе  кликали  —  і  Ти  до  них  відгукнувся.

Ти  ж  їх  визволив,  Боже!  Були  вони,  Боже,  спасенні.

Були  вони  вільні,  Боже,  хоробрі  були  і  пісенні.

А  я  —  ніщо.  Одоробло.  Опудало  власних  городів.

Я  —  посміховисько  людське,  бидло  поміж  народів.

Не  віддаляйся  від  мене,  дай  мені  грім  Твоїх  кроків.

Немає  у  мене  війська,  немає  у  мене  пророків.

Бики  мене  оточили,  вже  їхня  злоба,  як  хащі.

Вже  пси  вишкіряють  на  мене,  як  леви,  криваві  пащі.

Я  ж,  як  вода,  розлитий,  душу  мою  загидили.

Серце,  як  віск,  розм’якло,  з  нього  виліплять  ідолів.

М’язи  мої  розв’язались,  вмерло  моє  терпіння.

Язик  моєї  розпуки  спалив  моє  піднебіння.

Бо  пси  мене  оточили,  бики  узяли  на  роги,

Обліг  злоязикий  натовп,  протяв  мені  руки  й  ноги.

Вже  ділять  мою  одежу,  уже  й  жеребкують  шати.

Чому  ж  ти  не  хочеш,  Боже,  на  поміч  мені  поспішати?!

Врятуй  мою  душу,  Боже,  благаю  Тебе,  нездвиженного,

Душу  мою,  одиначку,  із  лап  собаки  саженого!

Я  тихо  молився,  Боже,  тепер  я  кричу  вже  криком  –

прикрий  мою  душу,  Боже,  щитом  малим  і  великим!

Не  дай  мені,  Боже,  впасти  на  цьому  барвінку  хрещатому,  —

на  всі  свої  покоління  імення  Твоє  кричатиму!

Чи  я  завинив  чим,  Боже,  чи  я  для  того  й  родився?

Голос  мій  одинокий  об  вуха  Твої  розбився.

Увесь  я  уже  розлитий,  мов  чаша  гіркого  трунку.

Далекі  слова  мого  крику  від  снів  мого  порятунку!..

My  translation:

Psalms  of  David.  Psalm  22

My  God,  my  God,  God!  Do  save  my  soul  from  robbery!
The  words  of  my  roaring  are  far  from  the  dreams  of  salvation  that  come  to  me!

Oh  my  God,  I  cry  for  thee!  What  art  thou  now  performing?
I  hear  the  echo  of  my  praying  voice.  Why  is  it  returning?

God,  art  thou  emptiness?  Why  didst  thou  turn  away  again?
For  our  fathers  called  thee,  they  trusted  in  thee,  and  thou  truly  didst  answer  them.

God,  thou  hast  delivered  them!  They  were  saved  by  thee,  as  we  always  will  tell.
My  God,  they  were  free,  brave,  and  composed  songs  as  well.

And  I  am  a  clumsy  nothing.  A  worm.  A  scarecrow  in  the  gardens  that  belong  to  me.
I  am  a  reproach  of  men;  they  laugh  me  to  scorn,  none  respects  me,  but  everyone  despises  me.

Be  not  far  from  me,  give  me  thy  steps’  thunder.
I  do  not  have  any  troops,  and  prophets,  I  do  not  have  either.

Many  bulls  have  compassed  me,  their  anger  is  thickets-like,
Dogs  do  open  their  bloody  mouths  at  me;  they  are  lion-like.

And  I  am  split  like  water;  my  soul  is  awfully  dirtied.
My  heart  has  become  soft  as  wax,  and  idols  will  be  made  of  it.

My  muscles  are  untied,  and  my  patience  is  dead.
The  hot  tongue  of  my  despair  has  burned  my  palate.

For  many  dogs  have  compassed  me,  bulls  took  me  at  their  horns,
My  hands  and  my  feet  are  pierced  by  the  assembly  of  the  wicked,  by  which  I’m  inclosed.

They  part  my  garments  among  them,  and  cast  lots  upon  my  venture.
God,  why  don’t  thou  want  to  hasten  thee  to  help  me?  Don’t  treat  me  like  a  stranger!

Deliver  my  soul,  oh,  Lord,  I  beg  thee,  the  immovable,
Deliver  my  darling  from  the  power  of  the  mad  dog,  let  me  be  soothable.

Oh  Lord,  my  prayer  was  quiet,  but  now  I’m  roaring.
Do  cover  my  soul  with  the  small  and  big  shield,  save  it  from  those  who  are  torturing  it!

Lord,  do  not  let  me  fall  unto  this  periwinkle,  do  be  gracious,
I  will  declare  thy  name  unto  my  brethren,  unto  all  generations!

Oh  God,  am  I  guilty  of  anything,  or  is  that  the  purpose  of  my  life?
My  lonely  voice  has  been  broken  at  thine  ears,  it’s  defeated  in  the  strife.

I’m  all  spilt  already  like  a  cup  of  poison  that’s  bitter,  really.
The  words  of  my  roaring  are  far  from  the  dreams  of  salvation  that  come  to  me!

Translation  18  –  20.  10.2025.

And  I  am  a  clumsy  nothing  -  спроба  перекладачки  знайти  еквівалент  слову  одоробло  в  оригіналі.  A  worm  -  слово  в  перекладі  цього  псалма  в  Біблії  короля  Якова.  Образи  з  цього  англійського  перекладу  Біблії  -  Біблії  короля  Якова  -  жваво  використовувалися  мною  при  здійсненні  цього  мого  перекладу.

And  I  am  a  clumsy  nothing  -  is  the  translator's  effort  to  give  the  equivalent  from  the  word  одоробло  in  the  original.  A  worm  is  the  word  from  the  King  James'  version  of  the  translation  of  this  psalm.  The  images  from  the  the  King  James'  version  were  actively  used  by  me  in  this  my  translation.

15.  Оригінал:

ПІДМОСКОВНИЙ  ЕТЮД

По  двійко  лиж  -  і  навпростець  лісами,
в  сніги,  у  сосни,  в  тишу  -  без  лижні.
Сполохать  ніч  дзвінкими  голосами,
зайти  у  нетрі,  збитися  -  аж  ні!
То  там,  то  там  над  соснами  димочок,
і  в  крижаних  бурульках  бахроми
стоїть  такий  чудесний  теремочок  -
друбок  бурштину  в  кружеві  зими!
Там  Пастернак,  а  там  живе  Чуковський,
а  там  живе  Довженко,  там  Хікмет.
Все  так  реально,  а  мороз  -  чукотський,
а  ми  на  лижах  -  і  вперед,  вперед!
Ще  всі  живі.  Цитуємо  поетів.
Ми  ще  студенти,  нам  по  двадцять  літ.
Незрячі  сфінкси  снігових  заметів
перелягли  нам  стежку  до  воріт.
Зметнеться  вгору  білочка  біжйнка.
Сипнеться  снігом,  як  вишневий  сад.
І  ще  вікно  світилось  у  Довженка,
як  ми  тоді  верталися  назад.
Ще  нас  в  житті  чекало  що  завгодно.
Стояли  сосни  в  білих  кімоно.
І  це  було  так  просто  і  природно  -
що  у  Довженка  світиться  вікно...


My  translation:


A  study  near  Moscow



We  took  a  pair  of  skis  each  and  went  straight.

With  no  tracks,  we  went  to  forests,  pines  and  calmness.

The  night  awoke  because  of  our  clean  voices,

But  we  didn’t  turn  to  thickets.  No  one  did!

We  saw  smoke  over  the  pines,  here  and  there,

And  there  was  a  fairy  tale  castle,  a  wonder.

It  stood,  covered  with  the  knotting  of  icicles,

A  part  of  amber  in  the  winter’s  lace.

There  were  the  homes  of  Pasternak  and  Chukovskyy,

And  of  Dovzhenko,  and  of  Hikmet,  too.

It  was  all  real,  and  the  frost  was  heavy,

As  in  Chukotka.  We,  skiers,  went  forth.

We  were  all  alive.  We  quoted  poets.

We  were  students,  we  were  twenty  years  each.

And  snowdrifts  were  sphinxes,  the  blind  sphinxes,

That  crossed  our  way  before  we  were  at  the  gate.

A  squirrel,  a  small  fugitive,  run  upwards,

The  flocks  of  snow  fell  and  reminded  us

Of  cherry  orchard...  And  this  I  remember,

Of  our  return  home  after  this  adventure:

That  in  Dovzhenko’s  window  there  was  light.

And  life  had  everything  in  store  for  us.

And  pines  stood  wearing  white  kimonos.

And  it  was  simple  and  all  natural.

That  in  Dovzhenko’s  window  there  was  light.

Translation  20.10.2025

16.  Оригінал:

Гілочка  печалі
на  могилу  Пастернака

Паркан  тут  щільний,  наче  почерк,
коли  паперу  вже  в  обріз.
Стоїть  казковий  теремочок
у  білих  привидах  беріз.
А  тиша!  —  Нестеров,  Саврасов.
Ні  трас,  ні  диму,  ні  машин.
Перелилася  на  терасу
молочна  піна  черемшин.
Милуюсь  обрисами  хмарок,
Плекаю  свій  маленький  сад.
Живу.  Звірію  від  помарок,
як  і  півсотні  літ  назад.
В  печалі  обріїв  пастельних,
прорвавши  славі  сто  тенет,—
я  не  відлюдник,  не  пустельник,
я  просто-напросто  поет.
В  землі  копаюсь  —  діло  чисте
Я  ж  не  самотній  тут,  як  вовк.
У  мене  гарне  товариство  —
Шекспір,  і  Лєрмонтов,  і  Блок
Ота  в  печі  моїй  жарина,
і  пам'ять  —  досвіду  вдова.
Давно  повісилась  Марина,
але  мені  вона  жива.
Це  вже  навіки.  Це  той  вимір  -
поверх  бар'єрів  і  епох.
Приходить  зрідка  Володимир,
А  що,  посидимо  удвох.
Що,  громовержцю?  Що,  Юпітере?
Насперечалися  ущерть.
Тепер  у  нас  вже  є  арбітри  —
моє  життя  і  твоя  смерть.
Мій  розпач  давній,  затужавів.
Ну,  я  за  вами,  що  було  б?
Мій  спір  із  часом,  із  державою
не  вирішить  і  куля  в  лоб.
Хай  краще  вб'ють  мене  опричники.
Ліси..  Ліси...  Ліси...  Ліси...
Лише  далеких  електричок
передвечірні  голоси.
Лужечок  з  травами  нежатими
Останні  промені  навскіс.
І  цвинтарик,  де  я  лежатиму,
обнявши  корені  беріз...

My  translation

A  branch  of  sadness  to  Pasternak’s  grave

The  fence  is  very  dense  here,  like  handwriting,
When  one  lacks  paper.  There’s  a  fairy-tale  castle,
That  stands  surrounded  by  the  white  ghosts,
Those  of  the  birch  trees.  And  what  calmness  here!
These  are  the  Nesterovs’,  Savrasov’s  pictures!
There  are  no  tracks,  no  smoke,  no  cars  for  noise.
The  white  foam  of  cherry  trees  flows  on  the  terrace.
Here,  I  admire  the  outlines  of  the  clouds,
And  take  care  of  my  little  garden.  I  live.
And  blots  still  drive  me  angry  like  they  did
Some  half  a  century  ago.  The  sadness
Of  the  pastel  horizons  is  my  mood.
I’ve  torn  a  hundred  webs  to  glory.  I’m  no  hermit,
I  am  no  anchorite.  A  simple  poet,
That’s  what  I  am.  
To  dig  the  ground  is  clear,  and  I’m  not  lonely,
Not  like  a  wolf  here.  There’s  a  good  company,
It’s  one  of  Shakespeare,  Lermontov,  and  Block.
But  there’s  a  piece  of  coal  that  burns  my  hearth,
There’s  memory,  the  widow  of  experience.
The  years  have  passed  since  there  is  no  Maryna,
She’s  hanged  herself…  For  me,  she  is  alive.
It  is  forever.  That  is  the  dimension,
That  goes  above  all  barriers  and  all  epochs.
And  Volodymyr  comes  to  sit  together,
Sometimes…  It’s  rarely.  How  now,  thunderer?
How  now,  Jupiter?  We’ve  quarreled  painstakingly,
But  now  we  have  received  our  arbitrators,
They  are  the  life  of  mine,  the  death  of  yours.
My  old  despair  got  chilled.  If  I  had  been
Among  you,  what  would  have  appeared  then?
For  my  dispute  with  time  and  the  state  will  not  be  
Solved,  even  with  a  bullet  in  my  forehead.
Let  the  oprichniks  be  my  murderers…
And  there  are  forests…forests…forests…forests…
The  close-to-evening  voices  of  electric  trains,
The  only  voices  here…  The  lovely  meadow,
The  grass  unmown  there,  and  the  last  rays…
There  is  the  little  cemetery,  where  I’ll  lie,
I  will  embrace  the  roots  of  the  birch  trees  there.

Translation  21,  22.  10.  2025.







17.  Оригінал

Мати

Вона  була  красуня  з  Катеринівки.
Було  у  неї  п'ятеро  вже  вас.
Купляла  вам  гостинчика  за  гривеник,
топила  піч  і  поралась  гаразд.

Ходила  в  церкву,  звісно,  як  годиться.
Гладущики  сушила  на  тину.
Така  була  хороша  молодиця
і  мала  мрію  гарну  і  чудну.

У  ті  часи,  страшні,  аж  волохаті,
коли  в  степах  там  хто  не  воював,  —
от  їй  хотілось,  щоб  у  неї  в  хаті
на  стелі  небо  хтось  намалював.

Вона  не  чула  зроду  про  Растреллі.
Вона  ходила  в  степ  на  буряки.
А  от  якби  не  сволок,  а  на  стелі  —
щоб  тільки  небо,  небо  і  зірки.

Уранці  глянеш  —  хочеться  літати.
Вночі  заснеш  у  мужа  на  плечі.
Де  б  маляра  такого  напитати?
Навколо  ж  орачі  та  сіячі.

Уваживши  ту  мрію  дивовижну,
приходив  небо  малювать  шуряк.
Вона  сказала:
—  Перестань,  бо  вижену.
У  тебе,  —  каже,  —  небо,  як  сіряк.

Якийсь  художник  у  роки  голодні
зробити  небо  взявся  за  харчі.
Були  у  нього  пензлі  боговгодні,
став  на  ослін,  одсунув  рогачі.

У  нього  й  хмари  вигинались  зміями,
уже  почав  і  сонце  пломінке.
Вона  сказала:  —  Ні,  ви  не  зумієте.
Злізайте,  —  каже.  —  Небо  не  таке.

Вона  тим  небом  у  тій  хаті  марила!
Вона  така  була  ще  молода!
Та  якось  так  —  то  не  знайшлося  маляра.
Все  якось  так  —  то  горе,  то  біда.

І  вицвітали  писані  тарелі,
і  плакав  батько,  і  пливли  роки,  —
коли  над  нею  не  було  вже  стелі,
а  тільки  небо,  небо  і  зірки...

My  English  translation

Mother

She  was  a  Catherynivka-born  beauty,
she  had  shown  daylight  to  five  of  you,  good  kids.
She  led  the  house  well,  she  smiled  when  putting
ten  kopecks  on  the  table,  to  buy  you  sweets.

She  went  to  the  church,  observing  the  life's  convention.
She  put  her  pots  on  the  fence  to  make  them  dry.
This  was  a  woman  worthy  of  admiration.
Her  dream  was  nice  and  strange,  you  won't  deny.

Those  times  were  dreadful,  beastly,  full  of  kiling.
Wars  being  frequent,  not  many  lives  were  spared.
And  she  wanted  a  painting  on  her  ceiling,
A  picture  of  the  sky  to  make  her  glad.

She  never  heard  of  anyone  named  Rastrelli.
She  went  to  the  fields  for  beetroot  much  more  than  once.
But  she  was  well  with  no  sweets  in  her  belly.
She  wanted  but  the  sky,  the  sky  with  stars.

You  look  at  it  in  the  morning  and  feel  like  flying,
And  in  the  evenyng  you  rest  in  dear  husband's  arms.
But  who  would  make  the  picture  for  her  liking?
 There  are  but  plaughmen  and  sowers  here,  and  no  painter  thrives.

Her  brother-in-law  wanted  to  make  her  a  present,
And  statrted  painting,  following  his  belief.
-  Stop  now  or  come  away!  That's  awkward  -  she  protested.
-  Your  sky  looks  like  a  cow's  sheet.  Stop  or  leave!

A  true  artist  found  in  the  years  of  famine
agreed  to  work,  food  being  what  he  desired.
His  brushes  pleased  God  when  he  was  painting.
He  stood  on  the  bench,  putting  the  pot  hook  aside.

His  clouds  were  dragons,  ready  for  ravage,
he  started  the  bright  sun  with  rays  as  burning  leafs...
Bu  she  said:  -  No,  good  sir,  you  will  not  manage.
Come  down!  The  real  sky  is  not  like  this.

Her  dream  of  this  sky  was  constant,  so  inspiring,
She  was  still  young,  still  passionate,  inded.
But  either  there  was  no  painter  trying,
Or  there  was  grief,  or  other  trouble  interferred.

The  painted  plates  were  fading,  growing  darker,
And  father  wept,  and  years  passed  and  passed,
when  the  dull  ceiling  disappeared  above  her,
and  she  received  her  sky,  the  sky  with  stars.
 

18.  Оригінал

Я  дуже  тяжко  Вами  відболіла

Я  дуже  тяжко  Вами  відболіла.
Це  все  було  як  марення,  як  сон.
Любов  підкралась  тихо,  як  Даліла,
а  розум  спав,  довірливий  Самсон.

Тепер  пора  прощатися  нам.  Будень.
На  білих  вікнах  змерзли  міражі.
І  як  ми  будем,  як  тепер  ми  будем?!  —
такі  вже  рідні  і  такі  чужі.

Ця  казка  днів  —  вона  була  недовгою.
Цей  світлий  сон  —  пішов  без  вороття.
Це  тихе  сяйво  над  моєю  долею!  —
воно  лишилось  на  усе  життя.

My  English  translation

You  were  for  me  a  kind  of  striking  illness.
The  feeling  was  very  dream-like,  conquering,  deep.
Love  entered  calmly  
with  Delilah's  sweetness,  
and    Sense,    the  trustful  Samson,  was  asleep.

And  now  we  are  to  part.  Our  feast  is  over.
The  fontains  on  the  white  windows  are  frozen,
and  will  not  change.
So  how  shall  we  go  on.  if  our  pair  is  no  longer?!
How  shall  we?!  We're  so  close  and  yet  estranged.

This  tale  of  days  is  brief  and  won't  continue.
The  careless  dreaming  was  but  a  passing  state.
But  for  my  whole  life  I'm  sure  to  see  you,  
The  calm  light  that  is  shining  over  my  fate.

19  Оригінал

Скіфська  баба
Ти,  скіфська  баба,  кам'яна  незграба,
стоїш  в  степах...  Курай  і  бугила...
Яка  ж  ти  баба,  ну  яка  ж  ти  баба?!
За  сто  віків  дитя  не  привела!
Були  б  у  нього  кремінь-ноженята,
ото  вже  б  гупотіло  по  ланах!
Чого  смієшся?  Космос  нежонатий,
а  ти  стоїш  одна  у  полинах.
Невже  ж  таки  ніхто  не  женихався?
А  висить  же  в  музеях  твій  портрет.
Тобі  козацький  череп  усміхався,
та  це  —  минуле.  Ти  дивись  вперед.
Ти  звикла  —  коні,  гаківниці,  стріли,
зрадецькі  хани  з  профілем  шулік...
Ти  це  забудь.  Усе  це  застаріле.
Поглянь  навколо.  Це  —  двадцятий  вік.
А  ти  стоїш.  Звітріли  коси  й  руки.
Скришились  плечі,  —  може,  скажеш,  ні?
Були  б  у  тебе  кам'яні  онуки.
Ти  розумієш,  бабо?  Кам'яні!
Ото  —  літак,  а  не  якась  дараба.
Це  все  —  прогрес.  А  ти  стара  як  світ...
Сміється  баба,  клята  скіфська  баба,
сміється,  ухопившись  за  живіт.

My  English  translation

Scythian  Woman

Hey,  Scythian  woman,  there's  nothing  you're  doing,
You  are  a  statue  of  a  woman  made  of  stone,
and  you  stand  in  the  steppes,
tambleweet  and  cow  parsley  being  your  companions.
I  wonder  why  you're  always  called  a  woman,
for  you  haven't  given  any  birth  in  hundred  centuries!
And  if  you  had,  you'd  have  a  child  with  the  feet  of  flint,
he'd  be  so  loud  when  walking  round  the  fields!
Why  do  you  laugh?  You  know  that  Space  is  single,
and  you  are  standing  all  alone  in  wormwood.
Woman,  confess!  Is  it  true  that  you  never  had  a  wooer?
It  is  most  strange,  for  so  many  museums  boast  with  your  portrait.
A  Cosack  skull  saw  you  and  greeted  you  with  a  smile,
but  all  this  is  but  past  now.  It's  forward  where  you  should  look.
You're  used  to  seeing  horses,  hook  guns,  and  arrows  in  flight,
to  meeting  treacherous  khans  with  the  profiles  of  kites...
But  do  forget  it  all,  for  it's  all  out  of  date  now.
So,  look  around  to  see  the  twentieth  century.
And  you  are  standing  still,  your  hair  and  hands  being  weathered,
you  have  crumbled  shoulders  -  or  would  you  deny  this?
You  could  be  raising  stone  grandchildren.  
Do  you  see,  woman,  that  stone  could  be  their  flash?!
Look,  that's  not  a  darabah,  but  a  plane  flying.
All  this  is  progress,  and  you're  as  old  as  the  world...
She  does  nothing  but  laugh,  that  cursed  Scythian  woman,
she  embraces  her  belly  and  laughs,  being  all  mute  and  cold.

20  Оригінал

Малює  степ  мені  твоє  обличччя...

Малює  степ  мені  твоє  обличчя.
Він  весь,  як  ти  —  свобода  і  жага.
Він  любить  нас,  і  згадує,  і  кличе,
і  Чорний  Шлях  у  простір  запряга.

Там  віє  вітер,  він  за  бандуриста,
вже  років  триста  і  сто  раз  по  триста.
Вечірнє  сонце  надхиляє  глек.
Стовпи,  як  амфори  на  плечах,
несуть  натомлених  лелек.

Зоря  зорі  присвічує  каганчик.
Потроху  траса  стихне  і  замре.
На  скіфську  бабу  дивиться  тушканчик
і  хто  вона,  ніяк  не  розбере.

My  English  translation

The  steppe  is  drawing  your  face  for  me,
being  all  fredom  and  desire,  like  you,  no  less.
It  loves  us  both,  it  turns  to  us,  when  calling,
and  it  harnesses  the  Black  Way  into  space.

The  wind  that's  flying  there  serves  as  a  bandura  player,
So  many  centuries  pass,  and  it  has  been  a  story  teller.
The  evening  sun  is  turning  its  pot  down.
The  pillars  carry  the  tired  storcks  like  amphoras,
a  picture  that  is  not  to  be  forgotten  when  it's  shown.

The  star  devotes  its  flame  lamp  to  another,
the  sound  of  the  road  becomes  lower,  
leaving  us  all.

A  Scythian  woman  is  watched  by  a  jerboa,
that  doesn't  know  what  she  is  
and  what  she  is  for.

21.  Оригінал
Я  вранці  голос    горлиці  люблю

Я  вранці  голос  горлиці  люблю.
Скрипучі  гальма  першого  трамваю
я  забуваю,  зовсім  забуваю.

Я  вранці  голос  горлиці  люблю.

Чи,  може,  це  ввижається  мені
той  несказанний  камертон  природи,
де  зорі  ясні  і  де  тихі  води?  —

Я  вранці  голос  горлиці  люблю!

Я  скучила  за  дивним  зойком  слова.
Мого  народу  гілочка  тернова.
Гарячий  лоб  до  шибки  притулю.

Я  вранці  голос  горлиці  люблю...

My  English  translation

I  love  to  hear  the  voice  of  a  turtle  in  the  morning  
The  squeezing  sound  of  the  first  tram's  brakes
is  not  a  nice  gift  that  my  memory  takes
I  love  to  hear  the  voice  of  a  turtle  in  the  morning  

Or  I  may  just  imagine  this
unspeakable  tuning  fork  applied  by  Nature  for  us
imagine  like  bright  stars  and  quiet  waters
I  love  to  hear  the  voice  of  a  turtle  in  the  morning  

I've  missed  the  miraculous  wail  of  the  word
My  people  received  a  branch  of  thorn  in  the  world
I've  leaned  with  the  hot  forehead  aganst  the  window,  and  I'm  longing...
I  love  to  hear  the  voice  of  a  turtle  in  the  morning  

22.  Оригінал

Коти,  зайці,  ведмедики,  лисиці...

Коти,  зайці,  ведмедики,  лисиці,
рожева  мавпа  і  зелений  слон,-
мій  зоопарк,  і  плюшевий,  і  ситцевий,
і  черепаха,  взута  в  поролон.
Їм  в  шафі  тісно,  а  куди  подіти?
У  світі  теж  -  там  криза,  там  війна.
І  діти  виросли,  вони  уже  не  діти.
А  я  люблю  зеленого  слона.
Він  гарний  слон,  у  квіточки  і  в  цятки.
Тут  навіть  є  шовковий  леопард.
А  вже  століття  навіть  не  двадцяте,
ну,  але  то  вже  інший  зоопарк.
Там  все  хтось  в  когось  цілиться  наосліп,
ніякі  звірства  вже  не  дивина.
Великий  світ.  І  діти  вже  дорослі.
А  я  люблю  зеленого  слона.

My  English  translation

I  keep  cats,  hares,  and  teddy  bears,  and  foxes,
a  pink  monkey  and  a  green  elephant  at  home.
My  zoo  of  plush  and  cotton  lives  in  boxes
A  turtle  that  has  come  from  sea  wears  the  shoes  of  foam.

They  need  more  space,  but  there's  no  solution.
My  children's  childhood  is  now  far  behind.
The  world  endures  new  wars  or  revolutions,
and  the  green  elephant  is  a  favourite  of  mine.

It  has  the  ornament  of  spots  and  flowers,
There's  even  a  leopard  that  is  made  of  silk.
The  twentieth  century  is  no  longer  ours,
The  zoo  has  changed,  though  animals  still  can  speak.

They  are  but  humans  who  are  killing  blindly,
No  animal's  cruelty  will  be  declined.
Large  is  the  world.  And  children  have  grown  up  rapidly,
and  the  green  elephant  is  a  favourite  of  mine.

23.  Оригінал

Ісус  Христос  розп'ятий  був  не  раз

Ісус  Христос  розп'ятий  був  не  раз.
Там,  на  Голгофі,  це  було  уперше.
Умер  од  смерті,  може,—  від  образ,
і  за  життям  не  пожалів,  умерши.
А  потім  розп'яли  на  полотні,
у  мармурі,  у  гіпсі  і  в  граніті.
А  потім  розп'яли  його  в  мені,
і  розп'яли  на  цілім  білім  світі.
І  тіло  з'їли,  кров'ю  запили.
Ще  рік,  чи  два,  чи  десять,  чи  довіку?
І  продавали  образ  з-під  поли,
і  не  дають  умерти  чоловіку.
Куди  піду?  Куди  тепер  піду?
Де  на  землі  земля  обітована?
Казарми  в  Гефсіманському  саду,
І  всі  народи  —  як  розкрита  рана…

My  English  translation

It  didn't  happen  once  that  Christ  was  crucified.
The  scene  at  Calvary  launched  the  prolonged  killing.
Death,  maybe,  insults  tok  Him,  and  He  died.  
And  having  left,  He  did  not  regret  Hiss  leaving.
He  died  in  many  pictures  after  the  start,
And  many  sculptures  made  their  contribution.
And  then  He  brought  His  cross  straight  into  my  heart,
And  then  the  whole  world  watched  His  execution.
They  ate  His  body  and  they  drunk  His  blood,
For  how  many  times  is  this  scene  to  be  repeated?
The  image  of  the  Cross  is  sold  around.
The  Man  is  ready,  but  His  death  is  not  permitted.
Where  shall  I  go?  Where  is  the  Promised  Land  for  me?
I'd  like  to  find  it  if  I  only  could.
There  are  the  soldiers'  barracks  in  the  garden  of  Gethsemany,
And  all  the  peoples  feel  as  an  open  wound...

24.  Оригінал
Свят-Вечір
Мороз  малює  у  віконці.
Узваром  дихає  кутя.
І  Мати  Божа  на  іконці
у  хустку  кутає  дитя.
Побудь  дитиною,  синочку.
Твоє  дитинство  золоте.
Ще  вітер  віє  у  терночку
і  дерево  на  хрест  росте.
Ще  час  не  сплинув  за  водою.
Ще  Юда  спить  у  сповитку.
Он  гурт  з  різдвяною  звіздою
уже  на  ближньому  кутку.
Поколядують  і  засіють.
Ще,  може,  буде  і  життя.
Ти  на  Голгофі  вже  Месія,
а  на  руках  іще  дитя.

My  English  translation
A  Christmass  Eve

Blessed  is  the  night!  An  icon's  waiting,
Cutya  is  breathing  with  uzvar.
And  Our  Lady  is  embracing
Her  Child,  and  thinking  of  the  star.

My  dear  Boy,  receive  my  warmness,
Childhood  is  sweet,  enjoy  it  all.
The  wind  is  howling  in  the  bush  of  thorns,
The  tree  that'll  serve  for  the  cross  is  small.

Your  time  of  gold  haven't  been  taken  away  by  water.
Judas  is  sleeping  in  infant  bands.
The  carol  singers  are  at  the  nearest  corner,
and  bear  a  star,  one  of  those  that  cover  candles.

The  star  will  shine,  and  they  will  sing  carols,  the  feast  will  have  such  splendour!
Life  may  go  on,  all  sufferings  left  behind...
You'll  come  to  Calvary,  and  when  there,  you'll  be  Messiah,  the  Saviour,
But  now,  when  in  my  hands,  you  are  a  child.

25.  
Оригінал
Климена
Орел  впинався  кігтями  в  рамено,
клював  печінку...  Але  не  про  те  я.
А  як  тоді  жилось  тобі,  Климено,
нещасна,  вірна  жінко  Прометея?

Ой,  можна  жити  в  пущі  і  в  пустелі
і  можна  харчуватися  корою.
Але  коли  підходила  до  скелі
і  бачила...  як  він...  спливає  кров'ю!

І  як  та  кров  по  каменю  рудому
стікає  вниз  і  капає,  червона...
Ковтала  сльози  і  брела  додому
чучикати  свого  Девкаліона.
Тужити,  ждати,  жити,  як  в  пустелі.
Чекать,  що  хтось  у  спину  засміється:
—  Це  та,  що  в  неї  чоловік  на  скелі!
Він,  кажуть,  злодій.  Щось  украв,  здається.

My  English  translation
Clymene

The  eagle  tortured  his  shoulder  with  its  talons,
and  pecked  his  liver...  That  is  not  my  subject.
I'd  like  to  speak  of  you  today,  Clymene,
the  unhappy  and  faithful  wife  of  Prometheus.
I  will  describe  your  life  in  those  days.
One  can  live  in  forest  and  in  desertt  constantly,
One  can  survive  when  having  bark  as  one's  meal,
But  it  was  not  your  fate.  You  were  to  approach
that  rock  and...  see  him  there...  there,  losing  his  blood!
You  saw  his  blood  flowing  down  the  red  stone,
you  saw  its  drops  of  the  brightest  red  to  fall  down...
What  were  you  to  do  then?  You  swalowed  tears  when  srtolling  home
to  bounce  the  baby  Deucalion  on  your  knees.
What  next?  You  were  to  miss,  to  wait,  
to  live  as  if  you  were  in  desert,
expecting  to  hear  that  someone  at  your  back  laughs:
-  That  is  the  one  whose  husband  is  chained  at  the  rock!
They  say,  he  is  a  thief.  He  must  have  stolen  something.

26.
Оригінал
Кобзар  співав  в  пустелі  Кос-Аралу

Кобзар  співав  в  пустелі  Косаралу,
У  казематах  батюшки-царя.
Кайдани,  шаленіючи,  бряжчали,
Щоб  заглушити  пісню  Кобзаря.
А  пісня  наростала  у  засланні.
А  пісня  грати  розбивала  вщент.
Правдивій  пісні  передзвін  кайданів  –
То  тільки  звичний  акомпанемент.

My  English  translation

When  in  Kos-Aral's  desert,  the  Kobzar  sung  persistently,
spending  his  time  in  the  prisons  of  good  daddy  the  tsar.
The  irons  there  rung  most  furiously,
trying  to  sielence  each  new  song  of  the  Kobzar.

An  the  song  was  breaking  the  bars,  creating  chaos,
the  message  of  the  exiled  being  clear  and  strong.
When  truth  is  song  out,  the  sound  of  irons
is  common.  They  do  nothing  but  play  along.

27.  Оригінал

Повернення  Шевченка

Заслання,  самота,  солдатчина.  Нічого.
Нічого  —  Оренбург.  Нічого  —  Кос-  Арал.
Не  скаржився.  Мовчав.  Не  плакав  ні  від  чого.
Нічого,  якось  жив  і  якось  не  вмирав.

Вернувся  в  Петербург,  і  ось  у  Петербурзі  —
після  таких  років  такої  самоти!  —
овацію  таку  йому  зробили  друзі!  —
коли  він  увійшов.
І  він  не  зміг  іти.

Він  прихилився  раптом  до  колони.
Сльоза  чомусь  набігла  до  повік.
Бо,  знаєте...  із  каторги  в  салони...
не  зразу  усміхнеться  чоловік...

My  English  translation

Shevchenko's  return

Exile,  and  loneliness,  and  soldjiey.  And  nothing.
It  was  nothing  in  Orenburg,  in  Kos-Aral.  
And  no  complaints.  And  sielence.  And  no  crying.
"Nothing"  was  his  refrain,  allowing  to  survive.

When  he  was  back  in  Petersburgh,  it  happened  -
after  so  many,  many  years  spent  alone!
His  friends  saluted  him  warmly  as  he  entered,
Met  with  a  waive  of  praise,  he  simply  could  not  go.

He  leaned  on  a  column,  being  struck  by  sudden  tiredness.
An  unexpected  tear  appeared  in  his  eye...
In  irons  first,  but  then  adored  by  noble  intellectuals...
The  change  is  truly  drastic,  and  one  waits  to  smile.

28.  Оригінал

І  тільки  злість  буває  геніальна

І  тільки  злість  буває  геніальна.
Господь,  спаси  мене  від  доброти!
Така  тепер  на  світі  наковальня,
що  треба  мати  нерви,  як  дроти.

А  нерви  ж  мої,  ох  нерви,
струни  мої,  настренчені  на  епохальний  лад!
А  мені  ж,  може,  просто  хочеться  щастя,
тугого  й  солодкого,  як  шоколад.

Ну,  що  ж,  епохо,  їж  мене,  висотуй!
Лиш  вісь  земну  з  орбіти  не  згвинти.
Лежить  під  небом,  чистим  і  високим,
холодний  степ  моєї  самоти.

Козацький  вітер  вишмагає  душу,
і  я  у  ніжність  ледве  добреду.
Яким  вогнем  спокутувати  мушу
хронічну  українську  доброту?!

А  по  ідеї:  жінка  ж  —  тільки  жінка.
Смаглява  золота  віолончель.
Справляло  б  тіло  пристрасті  обжинки
колисками  і  лагодом  ночей.

Була  б  така  чарівна  лепетуха,
такі  б  ото  улучила  слова,
що  як  по  змісту,  може,  й  в'януть  вуха,
а  як  по  формі  —  серце  спочива.

Хто  ж  натягнув  такі  скажені  струни
на  цю,  таку  струнку,  віолончель,
що  їй  футляр  —  усі  по  черзі  труни
вготованих  для  музики  ночей?!

І  щось  в  мені  таке  велить
збіліти  в  гнів  до  сотого  коліна!
І  щось  в  мені  таке  болить,
що  це  і  є,  напевно,  Україна.

My  English  translation

We  have  genious  only  when  infuriated.
God,  save  me  from  kindness,  that  is  too  soft!
The  world  has  now  turned  into  such  hammer  and  anvil,
that  we're  in  need  of  such  nerves  that  would  be  made  like  wires.

And  you,  my  nerves,  oh,  you,  the  nerves  of  mine!
You're  strings,  and  you  are  tuned  to  play  the  epoch  out.
And  what  i  really  need  may  be  just  hapiness,
that  would  remind  of  chocolate,  tight  and  sweet.

So,  epoch,  eat  me,  eat  and  suck  me  out,
Just  do  not  push  the  axes  of  the  Earth  out  of  the  Orb.
So  cold  is  now  the  taste  of  my  lonelinesss.
And  it  lies  under  the  sky  which  is  so  high,  so  clear.

The  Cosack  wind  will  come  and  whip  my  soul
making  me  hardly  able  to  stroll  and  enter  tenderness.
Is  there  any  fire  by  which  I  shall  repent
the  chronic  fault,  that  is  Ukrainian  kindness?

And  I  was  designed    to  be  only  a  woman.
A  cello  that  would  be  coloured  with  darkness,  with  goldness.
I  coild  have  bubbled  so  charminhly!  My  words
could  have  given  pain  to  ears  as  to  their  meaning,
and  could  have  given  rest  to  heart  as  to  their  form.

So  who  did  put  these  irritating  strings
on  this  most  refined  cello?  For  its  cover
is  nothing  but  a  sequence  of  all  coffins
of  the  nights  that  were  destined  to  enjoy  music.

There's  something  in  me  that  infuriates
And  orders  to  leave  rage  to  generations,
that  are  to  come,  to  no  less  than  seven  of  them.
And  there's  something  in  me  that  gives  me  great  pain,
And  this  must  be  Ukraine.

29.  Оригінал

Яка  різниця  хто  куди  пішов
Яка  різниця  —  хто  куди  пішов?
Хто  що  сказав,  і  рима  вже  готова.
Поезія  —  це  свято,  як  любов.
О,  то  не  є  розмовка  побутова!

І  то  не  є  дзвінкий  асортимент
метафор,  слів,  —  на  користь  чи  в  догоду.
А  що,  не  знаю.  Я  лиш  інструмент,
в  якому  плачуть  сни  мого  народу.

My  English  translation

It  makes  no  difference  for  me  who  went  there
Who  said  what  matters,  giving  a  rhyme  for  creation.
Poetry  is  not  a  feast,  it's  no  love's  pair.
It's  not  just  an  everyday  conversation.

These  are  no  musical  words,  receiving  much  content,
And  it's  not  made  to  serve  or  to  satisfy.
I  don't  know  what  it  is.  I'm  but  an  instrument,
wherein  the  dreams  of  my  people  come  to  cry.

30.  Оригінал

Вечірнє  сонце,  дякую  за  день
Вечірнє  сонце,  дякую  за  день!
Вечірнє  сонце,  дякую  за  втому.
За  тих  лісів  просвітлений  Едем
і  за  волошку  в  житі  золотому.
За  твій  світанок,  і  за  твій  зеніт,
і  за  мої  обпечені  зеніти.
За  те,  що  завтра  хоче  зеленіть,
за  те,  що  вчора  встигло  оддзвеніти.
За  небо  в  небі,  за  дитячий  сміх.
За  те,  що  можу,  і  за  те,  що  мушу.
Вечірнє  сонце,  дякую  за  всіх,
котрі  нічим  не  осквернили  душу.
За  те,  що  завтра  жде  своїх  натхнень.
Що  десь  у  світі  кров  ще  не  пролито.
Вечірнє  сонце,  дякую  за  день,
за  цю  потребу  слова,  як  молитви.

My  English  translation

Good  evening  sun,  I  thank  you  for  the  day:
I  thank  you  for  the  tiredness  of  mine,
for  the  Eden  of  forests  made  bright  by  your  rays,
for  a  cornflower  found  in  the  rye.
I  thank  you  for  your  start  and  for  your  brightest  top,
And  for  my  tops  that  were  burnt  hotly,
I  thank  you  for  tomorrow  that  doesn't  agree  to  stop,
and  for  yesterday  that  has  played  its  tune  nicely.
For  the  sky  in  the  sky,  for  the  childish  laughter's  cause,
for  my  desired  and  necessary  actions.
Good  evening  sun,  I  thank  you  for  all  those
whose  souls  haven't  been  made  impure  by  any  destruction,
For  the  feeling  that  tomorrow  I'll  be  inspired,
for  the  fact  that  somewhere  in  the  world  blood  hasn't  been  shed...
Good  evening  sun,  I  thank  you  for  the  day,
and  for  my  need  of  words  as  prayers  that  will  be  said.

31.  Оригінал

Забіжу  за  наслідки  й  причини

Забіжу  за  наслідки  й  причини.
Оселюся  в  дальній  далині.
Тиша  сутінковими  очима
усміхнеться  лагідно  мені.
Сонце  переглянеться  із  плесом,
джерело  заб’ється  дзвонкове.
Слово,  приголомшене  прогресом,
непритомне  слово  оживе.

My  English  translation

All  consequences  and  reasons,  I  leave  you  behind  me.
A  place  that's  far  away,  you'll  be  my  home.
The  dusk-eyed  quietness  will  smile  so  friendly,
that  I'll  feel  fine  there,  all  confusuion  gone.


The  sun  will  exchanhe  looks  with  the  pool  in  the  wilderness,
The  source  of  sound  will  ring,  starting  to  act,
And  you,  the  world,  that  had  been  struck  by  progress,
you'll  have  your  conscience  back,  and  resurrect.

32.  Оригінал.

Стоїть  у  ружах  золота  колиска

Стоїть  у  ружах  золота  колиска.
Блакитні  вії  хата  підніма.
Світ  незбагненний  здалеку  і  зблизька.
Початок  є.  А  слова  ще  нема.
Ще  дивен  дим,  і  хата  ще  казкова,
і  ще  ніяк  нічого  ще  не  звуть.
І  хмари,  не  прив'язані  до  слова,
от  просто  так  -  пливуть  собі  й  пливуть.
Ще  кожен  пальчик  сам  собі  Бетховен.
Ще  все  на  світі  гарне  і  моє.
І  світить  сонце  оком  загадковим.
Ще  слів  нема.  Поезія  вже  є.

 My  English  translation

The  golden  craddle  is  all  filled  with  roses.
The  khata  is  awake  and  watching  the  new  world,
that's  all  mysterious,  hiding  is  causes.
There  is  the  start,  although  there  is  no  word.

The  smoke  is  strange,  and  the  khata  is  a  fairy-tale  place,
and  nothing  has  received  its  proper  name,
and  clouds  have  no  word  for  them  in  space.
They  simply  move,    though  they  don't  remain  the  same.

Each  finger  is  a  Beethoven  for  itself.
The  world  is  splendid,  it  is  all  for  me.
The  son  gives  light  when  glancing  into  a  cave...
There  are  no  words,  but  there  is  poetry.

34.  Оригінал

МАРКОВА  СКРИПКА

Сумління  --  річ  тендітна  і  марка.
Вже  дехто  з  нього  й  пилу  не  стирає.
Маркові  що?  Є  скрипка  у  Марка.
Де  хтось  би  плакав,  а  Марко  заграє.
Грай,  Марку,  грай!  Веселу,  не  яку.
Куди  ж  ти,  Марку,  дінешся?  Ти  --  вічний.
На  кожне  лихо  маєм  по  Марку:
Марко  Пекельний  і  Марко  Стоїчний.
Міркуєш,  Марку:  так-то  воно  так.
А  все  не  так,  і  ти  міркуєш  марно.
Закінчив  польку,  починай  гопак,--
грай,  Марку,  грай,  бо  дуже  граєш  гарно!
Воно,  звичайно,  що  там  говорить.
Отож-бо  й  є,  нема  чого  балакать.
А  що  поробиш,  хай  воно  згорить,
сміятись  краще  все-таки,  ніж  плакать.
Та  й  те  сказати,  як  його,  гай-гай!
Воно  й  спочити  --  щастя  недолуге.
Смеркає  --  грай!  Розвиднюється  --  грай!
Бо  світ  великий,  --  як  не  те,  то  друге.
Бо  що  було,  а  що  і  загуло.
Біда  біду,  як  кажуть,  перебуде.
Не  може  ж  буть,  щоб  якось  не  було,
вже  як  не  є,  а  якось  воно  буде.
Ти,  Марку,  грай!  Ти  знай  собі  одне,
що  що  кому  коли  не  заманеться,  --
біда  мине,  і  щастя  теж  мине,  --
те,  що  ти  граєш,  тільки  зостанеться.

My  English  translation

Mark's  violin

Our  conscience  is  a  tender  thing,  and  easy  to  mark.
Some  keep  it  covered  with  dust,  they  behave  carefully.
But  there's  a  violin,  and  it  is  cherished  by  Mark.
When  someone  else  weeps,  Mark  will  play,  and  most  cherefully.

So  play,  good  Mark!  Play,  and  give  us  relief!
You  are  eternal,  but  you're  never  boring.
We  have  a  Mark  for  any  case  of  grief:
a  hellish  Mark,  and  also  Mark  the  stoic.

Mark,  you  are  thinking  that  you'll  have  your  luck.
Luck  waits  to  come,  although  you  wouldn't  abuse  it.
If  polka's  over,  time  is  for  hopack,
so  play,  Mark,  play,  for  yours  is  so  beautiful  music!

What  shall  we  say?  There's  nothing  we  can  add.
And  nothing  will  be  changed  by  resort  to  speaking.
Let  it  be  burnt,  it  will  not  make  us  sad.
Laughter  is  better  than  a  new  turn  to  weeping.

If  we  complain,  what  difference  can  be  shown?
We're  busy.  It's  too  late  when  our  rest  is  taken.
So  play  when  dusk  comes.  And  do  play  at  dawn.
The  world  is  large.  Not  this  but  that  will  happen.

A  change  appeared,  and  what  passed,  did  pass.
Trouble  troubles  trouble,  and  then  it  turns  to  nothing.
Whatever  future  comes,  it  will  be  ours.
The  way's  unknown,  but  we'll  arrive  at  something.

You,  Mark,  just  play.  You  should  remember  this:
No  matter  what  we  think  of  losing  and  gaining,
We'll  part  with  grief,  and  part  with  happiness.
We  will  remain  with  nothing  but  what  you're  playing.









адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048727
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.10.2025


Король i жебрачка. Мій український переказ

Король  i  жебрачка  український  переказ

Переказ  балади
King  Cophetua  and  the  Beggar-Maid.
Балада  знаменита  в  тому  числі  завдяки  деяким  згадкам  у  шекспірівських  п'єсах,  де  контекст  дозволяє  припустити  іронічне  ставлення  драматурга  до  її  сюжету.  Найвідомішу  з  цих  згадок  винесено  в  епіграф  переказу.
Я  намагалася  зробити  цей  переказ  ближчим  до  оригіналу,  ніж  свій  російський  переказ,  який  зробила  раніше:  тепер  я  досвідченіша,  включила  у  переказ  більше  образів  з  оригіналу.


Оригінал:

King  Cophetua  and  the  Beggar-Maid

I  read  that  once  in  Affrica
A  princely  wight  did  raine,
Who  had  to  name  Cophetua,
As  poets  they  did  faine.
From  natures  lawes  he  did  decline,
For  sure  he  was  not  of  my  minde,
He  cared  not  for  women-kind
But  did  them  all  disdaine.
But  marke  what  hapned  on  a  day;
As  he  out  of  his  window  lay,
He  saw  a  beggar  all  in  gray.
The  which  did  cause  his  paine.
The  blinded  boy  that  shootes  so  trim
From  heaven  downe  did  hie,
He  drew  a  dart  and  shot  at  him,
In  place  where  he  did  lye:
Which  soone  did  pierse  him  to  the  quicke,
And  when  he  felt  the  arrow  pricke,
Which  in  his  tender  heart  did  sticke,
He  looketh  as  he  would  dye.
«What  sudden  chance  is  this,»  quoth  he,
«That  I  to  love  must  subject  be,
Which  never  thereto  would  agree,
But  still  did  it  defie?»
Then  from  the  window  he  did  come,
And  laid  him  on  his  bed;
A  thousand  heapes  of  care  did  runne
Within  his  troubled  head.
For  now  he  meanes  to  crave  her  love,
And  now  he  seekes  which  way  to  proove
How  he  his  fancie  might  remoove,
And  not  this  beggar  wed.
But  Cupid  had  him  so  in  snare,
That  this  poor  begger  must  prepare
A  salve  to  cure  him  of  his  care,
Or  els  he  would  be  dead.
And  as  he  musing  thus  did  lye,
He  thought  for  to  devise
How  he  might  have  her  companye,
That  so  did  ‘maze  his  eyes.
«In  thee,»  quoth  he,  «doth  rest  my  life;
For  surely  thou  shalt  be  my  wife,
Or  else  this  hand  with  bloody  knife,
The  Gods  shall  sure  suffice.»
Then  from  his  bed  he  soon  arose,
And  to  his  pallace  gate  he  goes;
Full  little  then  this  begger  knowes
When  she  the  king  espies.
«The  gods  preserve  your  majesty,»
The  beggers  all  gan  cry;
«Vouchsafe  to  give  your  charity,
Our  childrens  food  to  buy.»
The  king  to  them  his  purse  did  cast,
And  they  to  part  it  made  great  haste;
This  silly  woman  was  the  last
That  after  them  did  hye.
The  king  he  cal’d  her  back  againe,
And  unto  her  he  gave  his  chaine;
And  said,  «With  us  you  shal  remaine
Till  such  time  as  we  dye.
«For  thou,»  quoth  he,  «shalt  be  my  wife,
And  honoured  for  my  queene;
With  thee  I  meane  to  lead  my  life,
     As  shortly  shall  be  seene:
Our  wedding  shall  appointed  be,
And  every  thing  in  its  degree;
Come  on,»  quoth  he,  «and  follow  me,
Thou  shalt  go  shift  thee  cleane.
What  is  thy  name,  faire  maid?»  quoth  he.
«Penelophon,  O  King,»  quoth  she;
With  that  she  made  a  lowe  courtsey;
A  trim  one  as  I  weene.
Thus  hand  in  hand  along  they  walke
Unto  the  king’s  pallace:
The  king  with  courteous,  comly  talke
This  begger  doth  embrace.
The  begger  blusheth  scarlet  red,
And  straight  againe  as  pale  as  lead,
But  not  a  word  at  all  she  said,
She  was  in  such  amaze.
At  last  she  spake  with  trembling  voyce,
And  said,  «O  King,  I  doe  rejoyce
That  you  wil  take  me  for  your  choyce,
And  my  degree  so  base.»
And  when  the  wedding  day  was  come,
The  king  commanded  strait
The  noblemen,  both  all  and  some,
Upon  the  queene  to  wait.
And  she  behaved  herself  that  day
As  if  she  had  never  walkt  the  way;
She  had  forgot  her  gowne  of  gray,
Which  she  did  weare  of  late.
The  proverbe  old  is  come  to  passe,
The  priest,  when  he  begins  his  masse,
Forgets  that  ever  clerke  he  was
He  knowth  not  his  estate.
Here  you  may  read  Cophetua,
Through  long  time  fancie-fed,
Compelled  by  the  blinded  boy
The  begger  for  to  wed:
He  that  did  lovers  lookes  disdaine,
To  do  the  same  was  glad  and  faine,
Or  else  he  would  himselfe  have  slaine,
In  storie,  as  we  read.
Disdaine  no  whit,  O  lady  deere,
But  pitty  now  thy  servant  heere,
Least  that  it  hap  to  thee  this  yeare,
As  to  that  king  it  did.
And  thus  they  led  a  quiet  life
During  their  princely  raine,
And  in  a  tombe  were  buried  both,
As  writers  sheweth  plaine.
The  lords  they  tooke  it  grievously,
The  ladies  tooke  it  heavily,
The  commons  cryed  pitiously,
Their  death  to  them  was  paine.
Their  fame  did  sound  so  passingly,
That  it  did  pierce  the  starry  sky,
And  throughout  all  the  world  did  flye
To  every  princes  realme.

Мій  переказ:

Король  і  жебрачка

Молодий  Адам  Купідон,  той,  хто  зробив  такий  відмінний  постріл,  коли  король  Кофетуа  закохався  у  дівчину  -  жебрачку.  Меркуціо.  В.  Шекспір.  Ромео  і  Джульєтта,  акт  2,  сцена  1.

В  перекладі  Ірини  Стешенко

"Чи  подратуй  її  синка  сліпого,
Хлопчиська  Купідона,  що  так  влучно
Пустив  стрілу,  й  король  Кофетуа
В  жебрачку  раптом  закохався!"

Ця  оповідь  —  в  літописі,
Тож  зовсім  не  нова.
При  владі  був  десь  в  Африці
Король  Кофетуа.

Природу  дратувать  бажав,
Дівчат,  жінок  не  поважав
І  вперто  шлюбу  уникав.
На  погляд  мій,  дивак.

Та  якось  бачить  він  з  вікна:
Жебрачка-дівчина  одна,
В  лахмітті  сірому  й  сумна...
Здійснилась  доля  так.


Хлопчисько  той,  легкий  штукар,
Що  губить  нас  без  меж,
Віддать  його  Венері  в  дар
Задумав  врешті-решт.

Божок  стрілу  безжально  взяв,
У  серце  цілив  і  стріляв.
Холоднокровний  біль  пізнав
Уперше  за  життя.

«Був  вільний  —  волі  не  зберіг.
З  любові  я  сміятись  звик.
То  що  ж  тепер?  Потрапить  зміг
В  полон  без  вороття?»

Король  жебрачку  покохав
І  бачить  жереб  свій.
Даремно  ліків  би  шукав,
Палає  крижаний.

«Тебе  дружиною  назву,
Вінець  на  тебе  одягну,
Як  ні  —  тоді  я  смерть  прийму,
Я  зникну,  наче  дим!»

Іде  надвір  її  шукать,
Жебрачку  милою  назвать.
Цій  дівчині  і  не  вгадать,
До  шлюбу  стане  з  ким.

-  Королю  наш!  Віки  живи!  -
кричали  жебраки.
-  А  нас  хоч  трохи  наділи.
Щоб  їли  діточки!

Він  гроші  кинув  жебракам,
До  любої  підходить  сам.
Щаслива  мить  то  —  бідарям,
Веселий  галас,  крик…


Вона  останньою  була,
Хто  гроші  взяв  —  так  зволікла.
На  нього  очі  підняла,
Миліші  від  усіх!

-  Не  бійся,  серденько,  ходім:
Гріха  нам  не  вчинять.
Бажаю  відданим  твоїм
Я  чоловіком  стать.

Не  бачив  кращих  на  землі,
Вже  жінки  не  шукать  мені,
Слід  тільки  вимитись  тобі,
Життя,  любов  —  твої!

Як  звешся  ти?  -  був  ніжним  тон.
Відповіла:  -  Пенелопон.
Присіла  низько,  та  не  сон  -
Піднесення  її.


Король  з  жебрачкою  удвох,
Рука  з  рукою,  йдуть.
Він  хоче  в  час  палких  розмов
Кохану  пригорнуть.

Вона  почервоніла  вмить,
За  тим  же  почала  біліть
Та  не  одразу  —  говорить:
Здивований  дух  став.

Тремтів  і  голос:  «Пане  мій,
Я  рада  ніжності  твоїй;
Адже  мій  зовсім  рід  низький,
Та  ти  мене  обрав!»

Король  не  бачив  перепон,
Вчинив,  як  обіцяв.
Свою  красу  Пенелопон
Він  за  дружину  взяв.

Лахміття  сіре  геть  зняла,
Вбрання  розкішне  одягла,
Немов  весняний  квіт,  була
І  це  —  від  перших  днів.

Так  проповідник  видатний.
В  промовах  —  завжди  показний,
Забув  про  досвід  свій  шкільний,
Коли  не  він  ще  вчив.

Про  цих  коханців  що  сказать?
Амур  звитягу  мав.
Задумав  короля  з.єднать
З  жебрачкою  —  з.єднав.

Любові  ти  не  зневажай,
Могуть  хлопчиська  визнавай,
Пересторогу  теж  приймай:
Він  викаже  себе.

Коли  до  тебе  я  тягнусь,
Нехай  смішним  не  видаюсь.
Інакше  —  думать  не  берусь,
Підкорить  хто  тебе…


Ця  оповідь  —  в  літописі,
Тож  зовсім  не  нова.
Ось  разом,  як  в  житті  —  в  землі
Кофетуа  й  жона.

Панове  сльози  пролили,
Жалобу  пані  одягли,
В  народу  ж  втіху  відняли  -
Заміни  він  не  мав…


До  зір  їх  слава  піднялась,
По  світу  з  вітром  рознеслась
І  ця  ось  пісенька  знайшлась,
Що  я  тобі  співав.

Переклад  25  —  31.08.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2025


О поэте — знаменитом переводчике

О  поэте  —  знаменитом  переводчике


Он  во  множество  миров
Нас  охотно  вводит:
С  чужеземных  языков
Славно  переводит.

Мир  один  бывает  зол,
А  другой  —  приятен.
Он  для  них  слова  нашел,
Потрудившись  кстати.

Может  призраков  призвать,
Страх  считать  уместным
И  о  нежности  сказать,
Что  ему  известна.

Это  добрый  человек,
Знавший  и  страданье,
И  влюбленный  в  книгу  век
Дал  ему  признанье.

Два  задания  назвав,
Так  сказал  посредник:
Переводчик  в  прозе  —  раб,
А  в  стихах  —  соперник.

Хоть  с  делением  таким
Можно  и  поспорить,
Благодарность  все  ж  —  за  ним,
Трудно  прекословить.

Кто  спокоен,  мог  узнать
Много  злоключений…
О,  не  будем  забывать
Мы  его  творений!

15.08.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048324
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.09.2025


Суперечність

Суперечність

Заради  правди  кинемось  на  рифи!
Ні,  автори.  Ви  збрешете  —  для  рими.
В  житті  ви  мові  маєте  служити,
Вона  звелить,  вам  —  рішення  схвалити.
В  неправді  на  фантазію  пошлетесь,
Від  правди  же  відважно  відвернетесь.
Шляху  цього  звичайно  не  лишати,
Та  треба  вам  героя  зображати,
Як  стать  за  правду  мова  зобов*яже,
Піднести  словом  душу  вам  накаже.
Один  із  ста,  можливо,  двоє,  троє
І  проживуть,  як  виразили  в  слові,
Страх  муки  і  мовчання  відкидають...
Так  всі  поети  виправдання  мають.
 
25.08.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2025


Противоречие

Противоречие

Во  имя  правды  бросимся  на  рифы!
Нет,  авторы.  Солжете  —  ради  рифмы.
Живете  вы  у  речи  в  подчиненье.
Она  велит  —  вы  примете  решенье.
В  неправде  на  фантазию  сошлетесь,
От  правды  же  бесстрашно  отвернетесь.
Плывете,  часто  с  данностью  не  споря,
Но  надобно  изобразить  героя,
Когда  речь  правду  защитить  обяжет,
Возвысить  словом  душу  вам  прикажет.
Один  из  сотни,  может,    двое,  трое
И  проживут,  как  выразили  в  слове,
Не  испугавшись  горя  и  молчанья…
И  в  этом  —  всем  поэтам  оправданье.

24.08.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048249
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.09.2025


Коли Життя -коротке! ти заплачеш

Коли  "Життя  -коротке!"  ти  заплачеш,
Відбудеться  лиш  те,  що  бути  має:
Уже  не  здалека  ти  крапку  бачиш,
Минуле  вже  велике,  ще  зростає.
Тоді  пригадуй  далечінь  широку:
Просила  так  її  забудувати;
Приймаючи  таке  щодня,  щороку,
Не  поспішати  треба  —  обирати...
Ти  думаєш:  широкий  простір  зник,
Та  ось  чому  коротке  хитрувало:
Щоб  спокійніше  рушив  мандрівник,
Воно  спочатку  довге  удавало.

23.08.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2025


Когда заплачешь, что жизнь коротка

Когда  заплачешь,  что  жизнь  коротка

Когда  заплачешь,  что  жизнь  коротка,
Ты  сделаешь  лишь  то,  что  быть  должно:
Уж  видно  точку  не  издалека,
Минувшее  заметно  подросло.


Тогда  припомни,  как  тянулась  ширь
И  как  себя  просила  заполнять,
Как  думалось:  застроишь  ты  пустырь,
Спешить  не  стоит  —  стоит  избирать…

Ты  думаешь:  уж  шири  не  найти…
Но  есть  у  краткой,  чтоб  хитрить,  причина:
Чтоб  путнику  спокойнее  идти,
Она  вначале  притворялась  длинной.

23.08.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048150
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.09.2025


Сонет про Гамлета, який раптом побажав жити

Сонет  про  Гамлета,  який  раптом  побажав  жити

-  Мій  принце!  Чи  насправді  хочеш  вмерти?
Запам'ятали  добре:  ти  вважаєш,
Що  тисне  вже  нестерпно  світ  безсердий,
Проте  чи  щиро  смерті  ти  бажаєш?

Її  ти  закликав,  та  сам  убив  ти.
Хоч  визнаєш,  що  з  цим  страшний  зробився,
Зміг  страту  друзів-зрадників  здійснити,
І  радий,  що  живий  іще  лишився.

-  Вчинили  зло.  Я  -  засіб  для  відплати
В  руках  небес.  Служу  їм  і  караю.
Піду  в  свій  час  до  милої,  що  втратив.
Коли  -  не  відаю,  та  бути  має.

Актор  я,  складова  у  грі  чужій.
Та  ницість  не  накаже  грі  моїй!

02.09.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2025


Про картину «Маленький хворий Вакх» Караваджо

Про  картину  «Маленький  хворий  Вакх»  Караваджо

Художник  ось,  підводиться  на  ліжку…
Хоч  смерть  і  зла,  та  все  ж  Мікеле  –  зліший.

Він  має  муку,  більшу  від  хвороби,
Й  скорботу  цю,  наступницю  –  гульбі,
Вчиняючи  зусиллям  болі  спротив,
Він  відіб’є,  позуючи  собі.

Цей  погляд,  кращий  від  багатослів’я,
Цікавість  підказала  «Ось  який  я…»

Він  скорчений,  бенкетів  бог  з  ознобом,
На  голові  він  листя  розтріпав.
На  тьмі  зробив  він  з  себе  пляму  жовту:
Згори  –  насмішка,  жалість  –  у  кутках.

Страшний  він?  Він  веселий?  Я  не  знаю,
Та,  дивлячись,  дружити  з  ним  бажаю.

Бо  і  таке  є  серед  див  тривалих,
Відоме,  та  не  кине  дивувать  –
Лягає  світло  золоте  на  хмари:
Прощаючи,  їх  може  прикрашать.

14.09.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2025


Сонет до сестри Хуани

Сонет  до  сестри  Хуани

Люб'язна  сестро!  Ви  колись  рядки
Складали  про  кохання  нещасливе...
Чи  це  було  зізнання,  і  правдиве,
Чи  тільки  гралися  Ви  залюбки?
А  читачі  так  судять,  говіркі:
Хоч  правду  ми  шукаємо  дбайливо,
І  вигадка,  якщо  краса  в  ній  дивна,
Породжує  струмки  похвал  дзвінкі.

То  Ви  кохали?  І  страждання  знали?
У  розумі  Ви  щастя  не  знайшли,
І  ось  чому  Ви  монастир  обрали...
З  численних  правил  винятком  були,
І  зізнавались,    мабуть,  Ви,  і  грали...
Слова  Ваш  ясний  розум  зберегли.

04.08.2025

Cестра  Хуана  -  Хуана  Інес  де  ла  Крус  (1648-1695)  -  знаменита  поетка  Мексики,  монахиня  -  ієронімітка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2025


Сонет к сестре Хуане

Сонет  к  сестре  Хуане

Любезная  сестра!  Когда  Вы  строки
Слагали  о  большой  любви  несчастной,
Исполнили  наказ  Вы  правды  властной
Иль  преподали  нам  игры  уроки?
Читателей  известны  оговорки:
Хоть  правду  знать  хотелось  бы  нам,  ясно,
Но  построенье  вымысла  прекрасно,
Рождает  сладкие  похвал  потоки.
Так  Вы    любили?  И  страданье  знали?
Ум  ненасытный  горечь  Вам  доставил,
И  потому  Вы  монастырь  избрали?…
Вы,  исключение  из  многих  правил,
И  признавались,  верно,  и  играли…
Ум  привлекательность  в  словах  оставил.

04.08.2025

Сестра  Хуана  -  Хуана  Инес  де  ла  Крус  (1648-1695),  знаменитая  поэтесса  Мексиики,  монахиня-иеронимитка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047901
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.09.2025


МИ Цветаева Мне тебя уже не надо Мій український переклад

МИ  Цветаева

Мне  тебя  уже  не  надо

Оригинал:

Мне  тебя  уже  не  надо,
Милый  —  и  не  оттого  что
С  первой  почтой  —  не  писал.

И  не  оттого  что  эти
Строки,  писанные  с  грустью,
Будешь  разбирать  —  смеясь.

(Писанные  мной  одною  —
Одному  тебе!  —  впервые!  —
Расколдуешь  —  не  один.)

И  не  оттого  что  кудри
До  щеки  коснутся  —  мастер
Я  сама  читать  вдвоём!  —

И  не  оттого  что  вместе
—  Над  неясностью  заглавных!  —
Вы  вздохнёте,  наклонясь.

И  не  оттого  что  дружно
Веки  вдруг  смежатся  —  труден
Почерк,  —  да  к  тому  —  стихи!

Нет,  дружочек!  —  Это  проще,
Это  пуще,  чем  досада:

Мне  тебя  уже  не  надо  —
Оттого  что  —  оттого  что  —
Мне  тебя  уже  не  надо!

3  декабря  1918

Мій  український  переклад:

Вже  мені  тебе  не  треба,
Любий  —  й  не  тому,  що
Якнайшвидше  не  писав.


Й  не  тому,  що  ці  рядки,
Що  в  печалі  я  писала,
Ти  зі  сміхом  розбереш.

Ті,  що  я  сама  писала
І  тобі  самому!  -  вперше!
Розчаруєш  ти  —  не  сам.


Й  не  тому,  що  твоєї  щоки
Кучері  тоді  торкнуться  -
Вмію  я  й  сама  читати  вдвох!

Й  не  тому,  що  спільно  -
Над  неясністю  заглавних!  -
Ви  зітхнете,  як  нахилитесь.

Й  не  тому,  що  дружно
Вії  ви  заплющите  —  важкий  бо
Почерк,  -  та  ще  й  —  вірш!


Ні,  дружечку!  -  Я  не  в  гніві,
Не  ображена  на  тебе.
Справа  ось  в  чім  —  справа  ось  в  чім  -
Вже  мені  тебе  не  треба!


Переклад  21.07.2025

(Мене  дещо  засмучує,  що  мій  переклад  може  надто    сильно  перетинатися  з  іншими,  які.  можливо.  вже  існують.  Варіантів  тут  надто  мало.  Інших  перекладів  я  не  дивилася).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2025


Ещё дуют холодные ветры Мій український переклад

Ещё  дуют  холодные  ветры  Мій  український  переклад


Оригінал:

А.С.  Пушкин

Ещё  дуют  холодные  ветры
И  наносят  утренни  морозы,
Только  что  на  проталинах  весенних
Показались  ранние  цветочки,
Как  из  чудного  царства  воскового,
Из  душистой  келейки  медовой
Вылетала  первая  пчёлка,
Полетела  по  ранним  цветочкам
О  красной  весне  поразведать,
Скоро  ль  будет  гостья  дорогая,
Скоро  ли  луга  позеленеют,
Скоро  ль  у  кудрявой  у  берёзы
Распустятся  клейкие  листочки,
Зацветёт  черёмуха  душиста.

1828


Мій  переклад:

О.С.  Пушкін

Ще  вітри  холодні  подувають,
Ще  утворюють  ранкові  морози,
Щойно  на  весняних  протавках
Квіточки  ранні  з’явились,
Як  з  предивного  царства  воскового.
З  духмяної  келійки  медяної
Вилетіла  найперша  бджілка,
По  ранніх  квіточках  полетіла
Про  весну  пригожу  дещо  взнати:
Чи  скоро  до  нас  буде  люба  гостя,
Чи  скоро  луги  зеленими  стануть,
Чи  скоро  в  кучерявої  берези
Клейке  листячко  розгорнеться,
Розквітне  черемшина  духмяна.

 Переклад  12.09.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2025


Сонет до інфанти Маргарити

Сонет  до  інфанти  Маргарити

Був  батька  Вашого  слугою  вірним
Митець,  що  більш,  ніж  раз,  Вас  написав
І,  щоб  Ваш  образ  любим,  рідним  став
Для  багатьох  дівчат,  створив  причину.

А  інший,  що  з  ворожої  країни,
Митцем  був  слова.  Зло  він  викривав,
Яке  у  Вас  побачити  бажав:
Хоч  шати  пишні,  серце  зле  в  дитини.

Одна  Ви,  і  не  слід  їх  розділяти:
Жорстокість,  що  у  казці,  пригадають,
Як  і  картини,  ніжність  де  стрічати.
Зіркі  теж  дечого  не  помічають,
А  фантазера  справа  —  уявляти...
Вас,  споглядаючи,  не  забувають.

15.08.2025

Митець,  що  більш,  ніж  раз,  Вас  написав  -  Веласкес.  А  інший,  що  з  ворожої  країни  -  оскар  Вайльд,  у  даному  випадку  -  як  автор  казки  "День  народження  інфанти".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2025


Сонет к инфанте Маргарите

Сонет  к  инфанте  Маргарите

Художник,  Вашего  отца  слуга,
Удачно  написал  Вас  больше  раза,
И  стали,  как  увидят  Вас,  так  сразу
Для  многих  девочек  Вы  дорога.

Художник  слова  из  страны-врага
В  принцессе  юной  зла  узрел  заразу,
И  обличенье  —  цель  его  рассказа:
Пышны  наряды,  сущность  зла  —  нага.

Одна  Вы,  а  не  стоит  разделять:
Жестокость  в  сказке  так  же  знаменита,
Как  на  полотнах  —  нежности  печать.
И  зоркому  —  не  всякое  открыто,
А  фантазера  дело  —  сочинять…
Встречая  взгляды,  Вы  не  позабыты.

3.07.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047603
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.09.2025


А. Макаревич. Я возьму тебя с собой в небеса Мій український переклад

А.  Макаревич.  Я  возьму  тебя  с  собой  в  небеса  український  переклад

Оригинал:

Я  возьму  тебя  с  собой  в  небеса
До  небес  лететь  всего  полчаса
Пронесу  по  всем  кругам,  погрущу
А  потом  тебя  назад  отпущу
Ты  сто  лет  как  не  со  мной,  я  привык
Но  если  хочешь  побывать  в  той  стране
Очень  важно,  чтобы  ты  в  этот  миг
Просто  вспомнила  бы  вдруг  обо  мне
И  в  момент,  когда  поддатый  медбрат
Зафиксирует  летальный  исход
Мы  с  тобою  полетим  на  закат
А  напротив  станет  виден  восход
Проплывая  в  тишине  голубой
Прочь  отбросив  якоря  наших  тел
Мы,  должно  быть,  посмеёмся  с  тобой
Что  про  это  я  тебе  уже  пел
Чуть  повыше  облаков  наливных
Только  небо  без  краёв  и  границ
Там  ты  встретишь  всех  ушедших  родных
А  ещё  людей  с  повадками  птиц
Посмотри  последний  раз  в  вышину
Видишь,  солнце  бьёт  небесный  прибой
Вот  и  всё,  а  дальше  мне  одному
Я  был  счастлив  повидаться  с  тобой
Я  возьму  тебя  с  собой  в  небеса
До  небес  лететь  всего  полчаса
Пронесу  по  всем  кругам,  погрущу
А  потом  тебя  назад  отпущу
А  потом  тебя  назад  отпущу
А  потом  тебя  назад  отпущу
А  потом  тебя  назад  отпущу
А  потом  тебя  назад  отпущу



Мій  український  переклад:

До  небес  тебе  з  собою  візьму,
Пів  годинки  —  і  туди  підійму.
По  всіх  колах  пронесу,  покручу,
А  тоді  тебе  назад  відпущу.

Ми  сто  років  вже  не  разом,  звик  я,
Та,  як  хочеш    той  видвидати  край,
Ось  умова:  в  мить  мого  відбуття
Просто  ти  мене  раптово  згадай.

І  у  мить,  коли  п'яничка-медбрат
Зафіксує,  що  я  кинув  цей  світ,
Оберемо  захід  з-поміж  принад
Й  злетимо.  Навпроти  буде  ще  й  схід.

Приймуть  нас  лани,  блакитні  й  ясні,
Так,  як  якорі,  відкинем  тіла
І  сміятись,  мабуть,  будем  тоді,
Що  про  це  вже  в  мене  пісня  була.

Трохи  вище  за  рум'яні  хмарки
Тільки  небо  розгорнулось  без  меж.
Тут  всіх  рідних,  хто  пішов,  стрінеш  ти,
А  також  —  людей  крилатих,  авжеж!

Що  ж,  востаннє  посміхнися  хмаркам.
Бачиш:  сонце  б'є  небесний  прибій.
Ось  і  все.  А  далі  рушу  я  сам.
Дуже  вдячний  нашій  зустрічі  цій.


До  небес  тебе  з  собою  візьму.
Пів  години  —  і  туди  підійму.
По  всіх  колах  пронесу,  покручу,
А  тоді  тебе  назад  відпущу.


Переклад  24.07.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2025


А. Дольский Возвращение Одиссея Мій український переклад


А.  Дольский    Возвращение  Одиссея  український  переклад



Оригинал:


А.  Дольский
Возвращение  Одиссея

Раздвигаю  я  ветви  взглядов,
и  слова,  как  листва  шуршат.
Я  туда,  где  мне  будут  рады,
но  встречать  меня  не  спешат,
и  не  ставят  на  стол  закуски,
и  нельют  ги  вина,  ни  речей,
а  встречают  там  безыскусно,
словно  ранней  весной  грачей.
Слишком  долго  бродил  я  где-то
и  был  нужен,  хотя  не  мил.
Там  я  бросил  чужое  лето,
там  -  весну  не  свою  забыл.
Там  я  спорил  о  том,  что  ясно,
и  не  верил  словам  детей...
Был  я  грешным,  святым  и  разным,
застревая  в  сетях  путей.
Мне  вернуться  давно  пора  бы  -
не  найти  все  равно  руно.
Где  мой  остров?  Там  будут  рады,
Где  мой  остров?  Или  окно...
Буду  долго  стоять  у  двери
под  последним  своим  дождем.
Я  не  верю,  нет,  я  не  верю,
что  меня  там  никто  не  ждет.
Серые  облака  -белые  от  гусей.
Итака,  Итака,  я  твой  Одиссей.

1956

Мій  переклад


А.  Дольський

Повернення  Одіссея

Поглядів  гілля  розсуваю,
і,  мов  листя,  слова  тремтять.
Я  —  туди  йду,  де  привітають,
Хоч  не  поспішають  стрічать,
Не  накриють  столу  розкішно,
І  не  ллють  ні  вина,  ні  промов.
Зустрічають  там  просто  й  втішно,
Мов  грачів  навесні  бачать  знов.


Вже  давно  я  кудись  полинув,
Де  не  любий,  потрібний  був.
Там  я  літо  чуже  покинув,
Там  весну  не  свою  забув.
Сперечався  про  ясне  навмисно,
Відкидав  слова  дітлахів.
Був  я  грішним,  святим  і  різним,
І  губився  серед  шляхів.

Я  давно  повернутись  маю  -
Все  одно  не  знайду  руна.
Де  мій  острів?  Там  привітають.
Чи  на  острові?  Чи  край  вікна?...
За  дверима  стоятиму  довго
Під  останнім  дощем  своїм.
Я  повірить  не  маю  змоги,
Що  не  ждуть,  що  я  став  чужим.

Сіра  хмаринонько,
Від  гусей  побілій...
Ітако,  Ітако,
Я  Одіссей  твій.



Переклад  22.07.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2025


АС Пушкин Если жизнь тебя обманет Мій український переклад

АС  Пушкин

Если  жизнь  тебя  обманет  украинский  перевод

Если  жизнь  тебя  обманет  український  переклад

Оригінал:

Если  жизнь  тебя  обманет,
Не  печалься,  не  сердись!
В  день  уныния  смирись:
День  веселья,  верь,  настанет.

Сердце  в  будущем  живет;
Настоящее  уныло:
Все  мгновенно,  все  пройдет;
Что  пройдет,  то  будет  мило.




Мій  переклад:

Як  життю  дурити  вдасться,
Ти  образи  не  впускай!
Маєш  прикрість  -  то  чекай,
Буде  радість,  сподівайся.

Серцю  —  майбуттям  лиш  жить,
Дійсність  —  прикра,  нею  нудиш.
Все  мине,  як  кожна  мить,
А  минуле  вже  полюбиш.


Переклад  21.07.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2025


А. Вознесенский Ностальгия по Настоящему. Мій український переклад

А.  Вознесенский    Ностальгия  по  Настоящему  український  переклад


Оригинал:

А.  Вознесенский

Ностальгия  По  Настоящему

Я  не  знаю,  как  остальные,
но  я  чувствую  жесточайшую
не  по  прошлому  ностальгию  —
ностальгию  по  настоящему.

Будто  послушник  хочет  к  Господу,
ну  а  доступ  лишь  к  настоятелю  —
так  и  я  умоляю  доступа
без  посредников  к  настоящему.

Будто  сделал  я  что-то  чуждое,
или  даже  не  я  —  другие.
Упаду  на  поляну  —  чувствую
по  живой  земле  ностальгию.

Нас  с  тобой  никто  не  расколет.
Но  когда  тебя  обнимаю  —
обнимаю  с  такой  тоскою,
будто  кто-то  тебя  отнимает.

Одиночества  не  искупит
в  сад  распахнутая  столярка.
Я  тоскую  не  по  искусству,
задыхаюсь  по  настоящему.

Когда  слышу  тирады  подленькие
оступившегося  товарища,
я  ищу  не  подобья  —  подлинника,
по  нему  грущу,  настоящему.

Все  из  пластика,  даже  рубища.
Надоело  жить  очерково.
Нас  с  тобою  не  будет  в  будущем,
а  церковка...

И  когда  мне  хохочет  в  рожу
идиотствующая  мафия,
говорю:  Идиоты  —  в  прошлом.
В  настоящем  рост  понимания.

Хлещет  черная  вода  из  крана,
хлещет  рыжая,  настоявшаяся,
хлещет  ржавая  вода  из  крана.
Я  дождусь  —  пойдет  настоящая.

Что  прошло,  то  прошло.  К  лучшему.
Но  прикусываю,  как  тайну,
ностальгию  по-настоящему.
Что  настанет.  Да  не  застану.


Мій  український  переклад:

А.  Вознесенський

Ностальгія  за  Дійсністю

Я  не  знаю,  як  інші  люди,
А  я  відчуваю  без  милості
Ностальгію  не  за  минулим,  -
Ностальгію  тяжку  за  Дійсністю.

Наче  послушник  хоче  до  Господа  -
А  лише  до  ігумена  пустять  його.
Так  і  я,  я  благаю  доступу,
Хай  він  буде  прямий  —  до  дійсного.

Наче  я  вчинив  осоружне  щось,
Чи  від  інших  ця  осоруга.
На  галявину  впав  —  і  чую  ось
За  живою  землею  тугу.

Нас  з  тобою  ніхто  не  розколе,
Та,  коли  тебе  пригортаю,
Пригортаю  з  такою  нудьгою,
Наче  хтось  чужий  це  припиняє

Коли  чую  тиради  ганебненькі
Товариша,  що  помилився,
Думаю:  підроблений  —  ось  який,
Дійсний  був  колись  —  загубився.

Столярка,  до  саду  відчинена,
Викупом  самоті  не  буде.
Не  мистецтво  вигадок  кличу  я,
Дійсного  відсутність  —  так  нудить.

Усе  з  пластика.  Навіть  веретище.
Нарисово  жить  так  набридло!
Не  для  нас  з  тобою  —  майбутнє  вже,
А  церковка...

І  коли  регоче  в  пику  мені
Мафія,  що  безумство  плекає,
Я  кажу:  Для  безумства  —  минулі  дні,
В  дійсному  —  розуміння  зростає.

Чорної  води  потік  з  крану,
Іржава  вода  розливається.
Червоної  води  потік  з  крану,
А  живої  води  дочекаюся

Що  минуло  —  минуло,  сердешне,
Та  в  собі  зачиняти  стану
Ностальгію  я  за  прийдешнім,
Що  настане.  Хай  не  застану!


Переклад  20  —  21.07.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2025


Д. Сухарев Две женщины Мій український переклад

Д.  Сухарев  (Сахаров)  Две  женщины  украинский  перевод

Оригінал:

Две  женщины  проснулись  и  глядят  –
Проснулись  и  глядят  в  окно  вагона.
Две  женщины  умылись  и  сидят  –
Друг  дружку  наряжают  благосклонно.

Две  тайны  примеряют  кружева,
Им  так  охота  выглядеть  красиво!
Одна  из  них  пять  платьев  износила  –
Она  пять  лет  на  свете  прожила.

Одна  пять  лет  на  свете  прожила
И  повидала  разного  немало.

Другая  пять  смертей  пережила
И  пятый  свой  десяток  разменяла.

Две  ясности,  две  хитрых  простоты
Играют  в  дурачка  на  нижней  полке,
А  сам  дурак  лежит  на  верхней  полке,
Заглядывая  в  карты  с  высоты.

Там  на  заход  валетик  желторотый,
Там  на  отбой  четыре  короля,
Там  козырями  черви  под  колодой,
Там  за  окном  летучая  земля.

И  карты  сообщают  так  немного,
И  так  земля  летучая  легка,
И  так  длинна,  так  коротка  дорога,
Что  можно  спать,  не  слушая  гудка.

1978  г.

Мій  український  переклад;

Д.Сухарєв

Дві  жінки

Прокинулись  дві  жінки,  й  піднялись  -
З  вікна  вагону  жваво  визирають.
Умилися  дві  жінки,  й  зайнялись  -
Ось  одна  одну  щедро  так  вбирають.

Дві  таємниці  справа  обняла,
Бо  так  бажають  гарно  виглядати...
Одна  п'ять  суконь  встигла  поміняти  -
Вона  уже  п'ять  років  прожила.

Вона  уже  п'ять  років  прожила,
На  світі  вже  побачила  чимало,
А  інша  —  п'ять  смертей  пережила
І  п.ятий  свій  десяток  розміняла.
Розміняла....
Дві  ясності,  дві  хитрі  простоти
У  дурня  на  полиці  нижній  грають,
А  з  верхньої  сам  дурень  споглядає,
У  карту  зазирає  з  висоти.

Там  на  захід  валетик  жовторотий,
Там  на  відбій  —  чотири  королі,
Там  козирі  —  це  чирви  підколодні,
Там  за  вікном  —  трива  політ  землі.
І  карти  мало  так  повідомляють,
Й  летить  земля  легенька  легко  так,
Й  дорога  так  гнітить  і  розважає,
Що  можна  спать  й  не  слухати  гудка.

Переклад  17.07.2025.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2025


Сонет о Нино Чавчавадзе и Наташе Ростовой

Сонет  о  Нино  Чавчавадзе  и  Наташе  Ростовой

"Зачем  пережила  тебя  любовь
Моя?"  Так  знаменито  сожаленье!
Когда  его  перечитают  вновь,
Способно  вдохновить  на  рассужденье.


Не  лучше  ли  ей  с  новым  мужем  быть,
Который  показался  бы  достойным
Хозяйкой  сделаться,  детей  растить
И  жить  в  заботах  радостных,  спокойных?

Не  отпустить  ли  чувства  к  мертвецу,
Как  столь  любимой  автором  девице,
Что  изменила  князю-удальцу,
Чтоб  с  добрым  чудаком  соединиться?


Так  в  этой  переменчивость  мила!
Но  та  смысл  жизни  в  верности  нашла.


2.07.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047335
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.09.2025


Сонет о разбитом сердце

Сонет  о  разбитом  сердце

Боль  прошлую  желаешь  призывать,
Мешаешь  удовольствие  с  печалью,
Которой  уж  давно  бы  перестать
Положено:  был  свет,  но  лишь  в  начале.

Тебе  давно  уж  следует  забыть  
Лицо  и  голос,  и  занятный  случай  -  
Начало  чувству  смог  он  положить,
О  продолженье  плач  свой  долгий  слушай.

Ошибка  сердца  —  вот  одна  из  тем,
Желающих  некстати  возвращаться.
Не  тот  был  лучшим  —  но  он  был  не  тем,
А  вычеркнуть  его  и  не  удастся.

Любви  грустившей  место  опустело:
Уж  не  болит,  но  помнит,  как  болело.

1.07.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047134
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.09.2025


Уйду я, и останется строка…

Уйду  я,  и  останется  строка,
Которую  прочтут,  быть  может,  люди,
А  то  и  нет:  довольно  далека
Она  от  многих  праздных  взглядов  будет.

Но  все-таки  скажу:  строка  была,
Хоть  меньше,  чем  хотела,  пригодилась.
Была  дорогой.  Я  по  ней  прошла
И  в  свой  черед  за  точкой  растворилась.

30.06.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047133
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.09.2025


Sir Th. Wyatt Go, burning sighs, unto the frozen heart Перевод

Sir  Th.Wyatt  Go,  burning  sighs,  unto  the  frozen  heart

Источник  оригинала:  Sir  Thomas  Wyatt.  The  Complete  Poems.  Edited  by  R.A.  Rebholz.  Penguin  Random  House  1978.

Оригинал:

THE  LOVER  SENDETH  SIGHS  TO  MOVE
 
HIS  SUIT

Go,  burning  sighs,  unto  the  frozen  heart.
Go  break  the  ice  which  pity’s  painful  dart
Might  never  pierce;  and  if  mortal  prayer
In  heaven  may  be  heard,  at  last  I  desire
That  death  or  mercy  be  end  of  my  smart.
Take  with  thee  pain  whereof  I  have  my  part
And  eke  the  flame  from  which  I  cannot  start,
And  leave  me  then  in  rest,  I  you  require.
Go,  burning  sighs.
[10]  I  must  go  work,  I  see,  by  craft  and  art
For  truth  and  faith  in  her  is  laid  apart.
Alas,  I  cannot  therefore  assail  her
With  pitiful  plaint  and  scalding  fire
That  out  of  my  breast  doth  strainably  start.
Go,  burning  sighs.

Мой  перевод:

Влюбленный  посылает  вздохи,  чтобы  помогли  его  ухаживанию

Горячие  вздохи!  К  сердцу  холодному  вас  отсылаю,
Разбить  ту  льдину,  что  жалости  дротик  отбила,  желаю.
И  коли  молитву  смертную  на  небесах  услыхать,
Одного  лишь  я  страстно,  без  устали  буду  желать:
Пусть  со  смертью  иль  с  милостью  муки  конец  я  узнаю.
Возьмите  с  собою  ту  боль,  от  которой  я  так  страдаю,
Ей  пошлите  огонь,  в  котором  сейчас  я  сгораю,
Так  покой  получу,  об  этом  я  вас  умоляю,
Горячие  вздохи!

Нужен  мне  труд,  к  хитрым  уловкам  я  прибегаю,
Ведь  правды  и  верности  в  ней  вовсе  не  замечаю.
Но,  увы,  чтоб  сдалась,  я  бессилен  ее  побуждать,
Хоть  звучать  горьким  жалобам,  и  в  груди  огню  не  стихать,
От  которого  боль  жестокую  я  ощущаю,
Горячие  вздохи!

Перевод  04.06.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041067
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.06.2025


Sir Thomas Wyatt. BEHOLD, Love, thy power how she despiseth перевод

Sir  Thomas  Wyatt.  BEHOLD,  Love,  thy  power  how  she  despiseth  перевод

Оригинал:

REQUEST  TO  CUPID  FOR  REVENGE  OF
 
HIS  UNKIND  LOVE.

BEHOLD,  Love,  thy  power  how  she  despiseth  ;
   My  grievous  pain  how  little  she  regardeth  :
The  solemn  oath,  whereof  she  takes  no  cure,
Broken  she  hath,  and  yet,  she  bideth  sure,
Right  at  her  ease,  and  little  thee  she  dreadeth  :
       Weaponed  thou  art,  and  she  unarmed  sitteth  :                              
To  thee  disdainful,  all  her  life  she  leadeth  ;
To  me  spiteful,  without  just  cause  or  measure  :
Behold,  Love,  how  proudly  she  triumpheth.
       I  am  in  hold,  but  if  thee  pity  moveth,
Go,  bend  thy  bow,  that  stony  hearts  breaketh,
And  with  some  stroke  revenge  the  displeasure
Of  thee,  and  him  that  sorrow  doth  endure,
And,  as  his  lord,  thee  lowly  here  entreateth.
                               Behold,  Love  !

Мой  перевод:

Просьба  к  Купидону  отомстить  его  недоброй  возлюбленной

Амур,  погляди,  как  тобой  она  пренебрегает,
Боли  тяжкой  моей  вовсе  не  замечает!
Клятвы  своей  она  не  соблюдала,
Забыла  ее,  будто  и  не  давала.
Спокойной  сила  твоя  не  пугает,
Ты  вооружен,  она  оружьем  не  обладает,
Живет,  и  к  тебе  презренья  не  оставляет,
Ко  мне  же  злобу  лишь  проявляла.
Амур,  погляди,  как  она  побеждает!

Я  -  узник.  Когда  ты  тот,  кто  жалость  знает,
Возьми  лук,  что  из  камня  сердца  разбивает,
И  пусть  бы  расплату  она  узнала
За  тебя  и  за  того,  кого  оскорбляла,
Кто  тебя,  господина  своего,  умоляет,
Амур,  погляди!


Перевод  04.06.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041065
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.06.2025


Sir Th. Wyatt. Ah, my heart, what aileth thee. Перевод

Оригинал:


Ah,  my  heart,  what  aileth  thee
To  set  so  light  my  liberty,
Making  me  bond  when  I  was  free?
Ah,  my  heart,  what  aileth  thee?

When  thou  were  rid  from  all  distress,
Void  of  all  pain  and  pensiveness,
To  choose  again  a  new  mistress,
Ah,  my  heart,  what  aileth  thee?

When  thou  were  well,  thou  could  not  hold;
To  turn  again,  that  were  too  bold;
Thus  to  renew  my  sorrows  old,
Ah,  my  heart,  what  aileth  thee?

Thou  know'st  full  well  that  but  of  late
I  was  turned  out  of  Love's  gate;
And  now  to  guide  me  to  this  mate,
Ah,  my  heart,  what  aileth  thee?

I  hoped  full  well  all  had  been  done;
But  now  my  hope  is  ta'en  and  won;
To  my  torment  to  yield  so  soon,
Ah,  my  heart,  what  aileth  thee?

Мой  перевод:

Сердце,  что  тебе  неможется,
Быть  свободным  уж  не  хочется?
Кто  был  волен  -  в  цепи  просится.
Сердце,  что  тебе  неможется?

Жить  бы,  да  покою  радоваться,
На  тревоги  не  оглядываться,  -
Нет,  велишь  ты  новой  кланяться...
Сердце,  что  тебе  неможется?

И,  спокойствия  не  жалуя,
Снова  ты  взялось  за  старое,
Принесло  мне  боль  немалую...
Сердце,  что  тебе  неможется?

Ты  страдание  усвоило:
Нас  любовь  прогнать  изволила  ...
Западню  ты  приготовило.
Сердце,  что  тебе  неможется?

Я  надеялся,  что  беду  изжил,
Но  недолог  век  у  надежды  был:
Хоть  боролся  я,  все  же  уступил.
Сердце,  что  тебе  неможется?

Перевод  18  -  19.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040985
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.06.2025


Sir Th. Wyatt. Ah, my heart, what aileth thee український переклад

Sir  Th.  Wyatt.  Ah,  my  heart,  what  aileth  thee  український  переклад


Оригінал:

Ah,  my  heart,  what  aileth  thee
To  set  so  light  my  liberty,
Making  me  bond  when  I  was  free?
Ah,  my  heart,  what  aileth  thee?

When  thou  were  rid  from  all  distress,
Void  of  all  pain  and  pensiveness,
To  choose  again  a  new  mistress,
Ah,  my  heart,  what  aileth  thee?

When  thou  were  well,  thou  could  not  hold;
To  turn  again,  that  were  too  bold;
Thus  to  renew  my  sorrows  old,
Ah,  my  heart,  what  aileth  thee?

Thou  know'st  full  well  that  but  of  late
I  was  turned  out  of  Love's  gate;
And  now  to  guide  me  to  this  mate,
Ah,  my  heart,  what  aileth  thee?

I  hoped  full  well  all  had  been  done;
But  now  my  hope  is  ta'en  and  won;
To  my  torment  to  yield  so  soon,
Ah,  my  heart,  what  aileth  thee?

Мій  український  переклад:

Серденько,  чому  страждаєш,
Мою  волю  зневажаєш,
Скути  вільного  бажаєш?
Серденько,  чому  страждаєш?

Зовсім  ти  турбот  не  знало,
Біль  і  сум  ти  відкидало  –
Та  нову  любов  обрало.
Серденько,  чому  страждаєш?

Доброго  ти  не  трималось,
До  старого  поверталось,
Знов  до  прикрості  вдавалось…
Серденько,  чому  страждаєш?

Знаєш  ти,  що  нещодавно
Вийшов  я  з  любові  брами,
Та  штовхаєш  ти  до  дами.
Серденько,  чому  страждаєш?

На  кінець  я  сподівався,
Та  з  надією  розстався,
Швидко  з  мукою  спізнався…
Серденько,  чому  страждаєш?

Переклад  4-5.06.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2025


Гвидо Кавальканти. Баллада. Перевод

Гвидо  Кавальканти.  Баллада    


Оригинал:

GUIDO  CAVALCANTI.  BALLATA.

Perch’io  non  spero  di  tornar  già  mai,
ballatetta,  in  Toscana,
va  tu  leggera  e  piana
dritt’a  la  donna  mia,
che  per  sua  cortesia
6ti  farà  molto  onore,



Tu  porterai  novelle  di  sospiri
piene  di  doglia  e  di  molta  paura;
ma  guarda  che  persona  non  ti  miri.
che  sia  nemica  di  gentil  natura:
chè  certo  per  la  mia  disaventura
tu  saresti  contesa,
tanto  da  lei  ripresa
che  mi  sarebbe  angoscia:
dopo  la  morte  poscia
pianto  e  novel  dolore.


Tu  senti,  ballatetta,  che  la  morte
mi  stringe  sì  che  vita  m'  abandona,
e  senti  come  ’l  cor  si  sbatte  forte
per  quel,  che  ciascun  spirito  ragiona.
Tant’è  distrutta  già  la  mia  persona
ch’io  non  posso  soffrire.
Se  tu  mi  voi  servire
mena  l’anima  teco,
molto  di  ciò  ti  preco.
quando  uscirà  del  core.




De!  ballatetta  mia,  a  la  tu’  amistate
quest’anima  che  trema  raccomando:
menala  teco  nella  sua  pietate
a  quella  bella  donna  a  cui  ti  mando.
De!  ballatetta,  dilli  sospirando,
quando  li  se’  presente:
—  questa  vostra  servente
ven  per  istar  con  voi,
partita  da  colui,
che  fu  servo  d’amore.  —


Tu,  voce  sbigottita  e  deboletta,
ch’esci  piangendo  de  lo  cor  dolente,
co’  l’anima  e  con  questa  ballatetta
va  ragionando  de  la  strutta  mente.
Voi  troverete  una  donna  piacente,
di  sì  dolce  intelletto,
che  vi  sarà  diletto
starle  davanti  ognora.
Anim’,  e  tu  l’adora
sempre  nel  suo  valore.

Перевод:

Гвидо  Кавальканти.  Баллада

Вернуться  уж  не  надеюсь,
В  Тоскану,  балладушка,  я,
Затем  шлю  тихонько  тебя.
Лети  прямиком  к  моей  милой!
Она  в  доброте  очевидной
Тебя  примет,  любезность  узнаешь.

Ты  ей  расскажешь  о  вздохах
Полных  скорби,  великой  боязни,
Но  пусть  не  увидит  только
Тот,  кто  к  нежности  неприязнен
Тебя:  приведешь  меня  к  казни.
Ведь  милая  возмутится
И  станет  с  тобою  браниться.
А  это  меня  удручит,
После  смерти  боль  причинит,
Новых  слез  причиной  ты  станешь.

Балладушка,  время  пришло,
Смерть  велит,  чтоб  с  жизнью  расстался,
Сердце  бьется  так  тяжело...
Дух  каждый  в  том  убеждался.
Я  так  страданью  предался,
Что  не  в  силах  боль  выносить.
Если  мне  ты  хочешь  служить,
То,  как  только  моя  душа
Из  сердца  выйдет,  спеша,
Пусть  к  милой  ее  отправишь!

Ах,  балладушка!  Будь  любезна
К  душе,  что  дрожит,  умоляя.
Отправь  ее  ты  к  чудесной,
Жалость  в  этом  ко  мне  проявляя.
Ты  так  скажи  милой,  вздыхая,
Как  явишься  перед  ней:
«Вы  –  со  служанкой  своей,
А  тот,  кто  любви  был  слугой,
Прислал  ее  к  вам,  дорогой!»
Пусть  так  обо  мне  ей  скажешь!

Ты,  голос,  утративший  силы,
Что  из  сердца  с  плачем  выходит,
С  душой  и  с  балладушкой  к  милой
Лети:  ум  страдающий  просит.
Пусть  принять  она  вас  соизволит!
Так  она  нежна  и  мила,
Что  всегда  бы  радость  была
Рядом  с  нею  вам  оставаться.
Душа  моя,  ей  восхищаться
Никогда  ты  не  перестанешь!

Перевод  03-04.06.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040914
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.06.2025


К Дантову юбилею



Мыслитель  и  политик,  и  поэт,
Был  властью  ты,  но  сделался  изгнанник,
В  цветущем  городе  тебя  уж  нет.

Порой  навяжется  другой  начальник,
Возьмется  не  по-старому  судить  -
От  гибели  спасаться  должен  странник.

Ты  помнишь,  что  Любовь  смогла  открыть,
Когда  в  дороге  странником  явилась:
Забудь  тоску,  с  другой,  вернувшись,  быть.

Такая  встреча  уж  не  повторилась:
Дороги  новой  должен  ты  искать,
Возможность  возвращенья  отдалилась.

И  на  дороге  новой  повидать
Тебе  изрядно  встречных  –    жизнь  когда-то
Назвал  ты  новой,  где  –  любви  сиять.

Тебе  порою  скажут:  сложновато…
Описываешь  ты  загробный  мир,
Но  многим  ли  живым  то  чтенье  надо?

Иные  скажут:  ясной  мысли  пир.
Здесь  образы  –  страх,  суд  и  возвышенье
К  прекрасному.  Не  будет  автор  сир.

Найдет  читателей  произведенье
Твое  лишь  раз,  а  может  –  вновь  придет
И  сложное  их  очарует  чтенье.

Ты  людям  показал  высокий  взлет,
Чтоб  знали,  как  дух  поднимает  выше,
И  возвращенье  так  произойдет
К  тому,  что  Солнце,  и  светила  движет.
   
31.05.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040851
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.06.2025


Of such rashe verdicts as are gyuen in dispraise of Poets. Перевод

Приписывается  Ричарду  Тарлтону
великому  английскому  комику  XVI  в.
Источник  оригинала:  https://quod.lib.umich.edu/e/eebo2/B16042.0001.001?rgn=main;view=fulltext


The  Authours  iudgement  of  such  rashe  verdicts  as  are  gyuen  in  dispraise  of  Poets.  Перевод
Оригинал:
The  Authours  iudgement  of  such  rashe  verdicts  as  are  gyuen  in  dispraise  of  Poets.


IF  men  may  credite  such  records,
as  inke  and  paper  showes
To  spring  from  Poets  learned  heads,
which  cunningly  disclose
The  strange  varieties  of  things,
the  choice  of  mens  delites,
The  heaue;s,  the  earth,  the  seas,  the  shoare,
the  gods,  and  ghostly  sprites,
The  secreate  mysteries  of  Starres,
and  planets  in  degr;e,
description

With  euery  sundry  office,  that
to  them  belonging  be.
How  creatures  first  receivde  their  shapes,
how  monsters  beare  the  bell,
The  glory  of  celestiall  powers,
which  in  the  heauens  dwell:
How  crooked  Chao•  was  disperste,
which  lay  in  loathsome  lumpes,
Vnfurnished  with  Natures  gifts:
how  al  things  in  their  dumpes
Lay  drownde  in  silence  fearfull  pawes,
til  rocks  were  rent  asunder,
How  at  the  laste  one  Lambe  by  death,
did  shew  his  workes  of  wonder,
Howe  earthly  Princes  had  their  rule,
howe  came  in  noble  blouds,
How  first  the  artificiall  barkes
did  cut  the  foming  floudes:
How  Sun  and  Moone  do  k;epe  their  course,
how  all  things  in  their  kinde,
Y;elde  reuerence  to  the  sacred  seates
of  god  with  harte  and  minde.
If  these  things  be  of  true  reporte,
as  sure  no  doubt  they  be,
description

Deny  not  Poets  their  due  praise
whose  works  are  lefte  to  s;e:
Their  watchfull  toile,  their  busie  care,
their  quaking  hand  and  quills,
Their  whetted  wits  for  knowledge  sake:
profoundnesse  in  their  skills,
Doth  serue  vs  as  a  Christall  glasse
to  gaze  vpon  our  folly,
Wherin  our  faults  are  portrayde  out,
though  shewes  do  make  vs  holy.
But  some,  whose  ydle  mindes  are  bent
to  leade  a  carelesse  daunce,
And  f;ede  the  present  time,  without
regarde  of  future  chaunce,
Thinke  Nature  hath  bestowde  hir  gifts
with  such  sufficient  store,
That  Arte  can  stande  them  small  in  st;ede,
to  make  their  knowledge  more.
Thus  Fancie  f;edes  their  fond  conceits,
whereby  the  sw;ete  delites,
That  auntient  writers  erst  haue  had
to  cheare  their  dulled  sprites,
Are  drowned  in  Obliuions  denne,
so  wrested,  and  so  wrung,
description

That  all  their  scrolls  and  sw;ete  records,
must  n;eds  decay  ere  long.
The  carping  crue  that  holds  in  spite,
that  best  contents  the  wise,
In  finding  faults  with  others  workes
haue  Argus  hundred  eies:
They  rifle  volumes  leafe  by  leafe,
verbatim  to  suruay
The  substaunce,  or  the  circumstance:
and  then  in  scorne  they  say:
This  probleme  here  is  ill  applide,
that  tearme  is  much  abusde.
Here  is  a  lame  discourse  ind;ede,
there  Priscians  pate  is  brusde:
Thus  are  the  Poets  toste  and  turnde:
their  labours  rent  to  ragges:
And  all  the  sw;etenesse  of  their  time,
truste  vp  in  Tinkers  bagges:
The  silly  labourer  that  toiles
in  shoures  of  haile  and  snow,
Doth  make  a  pastime  of  his  paine,
a  welfare  of  his  woe.
Such  is  his  hope,  that  Vesper  commes,
and  Phoebus  turnde  to  rest,
description

He  shall  receiue  his  earned  due,
to  vse  as  he  thinkes  best.
So  lights  the  writers  lot,
who  beates  his  busied  braine,
For  no  rewarde,  but  to  receiue
goodwill  to  quite  his  paine.
The  houering  Bee  that  houereth  long
about  the  fragrant  floure,
With  hoppes  and  skippes  to  searh  and  s;eke
the  sw;ete  leafe  from  the  soure,
Doth  at  the  laste  in  quiet  hiue
sucke  vp  the  pleasante  hony,
Which  to  hir  selfe  doth  pleasure  bring,
and  y;eldes  hir  maister  mony.
The  labouring  Horse,  whiche  in  the  yoke
goeth  grudging  euery  day,
At  night  receiues  in  shewe  of  thankes,
both  litter,  corne  and  hay.
Then  since  that  neither  Bee  nor  Beast
do  thankefulnesse  eschue,
Let  busy  Findfaults  cease  to  grudge,
giue  Caesar  C•sars  due.
But  what  meane  I  on  such  reproofe
to  argue  all  this  while?
description

As  though  that  for  a  Poets  praise
I  writ  this  ragged  stile?
Not  so,  I  neuer  scalde  the  cliffe
whereas  the  sacred  nurse
Of  learning,  hath  hir  residence,
so  much  my  hap's  the  worse.
I  neuer  dranke  the  dainty  drops
that  issue  from  the  font,
Wheras  eche  scholler  claimes  degr;e
to  rest  in  high  account,
Yet  am  I  as  a  subiect  sworne
to  reuerence  their  d;eds,
And  to  refreshe  their  worthy  worke,
that  darke  obliuious  w;eds
Not  ouergrowe  their  fragrant  floures,
whose  vertues  do  surpasse,
To  open  secreate  mysteries,
which  else  eclipsed  was.
But  if  my  former  ydle  daies
to  study  had  bin  bent,
Or  if  that  God  and  Fortune  to
had  giuen  their  consent,
That  I  amongste  the  learned  might
haue  claimde  but  lowest  roome,
description

Then  in  great  letters  all  of  golde
vpon  Apolloes  Toombe,
I  woulde  haue  writ  such  memories
in  honor  of  his  name,
That  should  haue  bin  a  double  meanes
to  beautifie  his  fame.
But  wishes  nought  preuaile,
I  y;elde  to  losse  of  time,
Sith  verse  and  I  so  diffrent  are,
Ile  presse  in  ragged  rime,
To  manifest  the  m;ere  goodwill
that  I  to  learning  owe,
No  painted  words,  but  perfect  d;eds,
shall  my  inuention  showe.
Not  that  I  prease  for  praise,
I  shoote  not  at  that  white,
But  for  to  conquere  sluggish  slouth,
I  choose  this  newe  delite:
And  if  these  trifles  fondly  pende
which  I  present  in  place,
Not  wittily,  though  willingly
may  win  your  graunt  of  grace,
Then  haue  I  scalde  the  doubtfull  forte,
the  victorie  is  mine.;1+  pages  missing;

Мой  перевод:

Мнение  автора  о  поспешных  приговорах,  осуждающих  поэтов

Коль  можно  верить  нам  в  рассказ  бумаги  и  чернила,
В  то,  что  поэтам  сведущим  ученость  их  открыла  –
В  разнообразие  существ  и  виды  наслажденья,
И  в  небо,  землю  и  в  моря,  в  богов  и  в  приведенья,
Какие  тайны  есть  у  звезд  и  что  за  уровни  планет,
Какое  изобилье  дел,  которым  движим  целый  свет:
Созданьям  формы  как  даны,  как  правили  гиганты,
Какие  силы  в  небесах  –  их  нам  восславить  надо;
Как  хаос  был  распространен,  везде  валялся  в  комьях,
Природой  не  украшенных,  как  все  тела  в  бесформье
Сжимало  лишь  молчание  –  но  скалы  растворились,
И  Агнец  принял  смерть,  и  так  нам  чудеса  явились;
Земные  государи  как  царили,  сделав  сколько;
Как  созданные  корабли  пересекли  потоки,
Каков  путь  Солнца  и  Луны,  и  как  их  все  подобье,
Умом  и  сердцем  Господу  свершает  славословье,  -
Коль  правда  то,  что  говорят  –а  в  этом  нет  сомненья,
поэтам  не  откажем  мы  в  любви  и  прославленье.
Они  внимательны  в  трудах  и  перьев  не  бросают.
Ум  острый  –  знанию  слуга,  и  ловкость  проявляют.
Все  вместе  –  зеркало  для  нас,  чтоб  дурь  в  нем  отражалась.
Ведь,  глядя  на  свои  грехи,  мы  обретаем  святость.
Иные  все  ж,  чей  ум  ленив  и  в  пляске  беззаботной,
Кому  из  настоящего  предвидеть  не  угодно,
Считает,  что  Природа  так  дары  распределила,
Что  уж  Искусство  знанья  их  обогатить  не  в  силах.
Воображение  им  льстит,  а  славные  созданья,
То,  что  писали  древние  для  их  образованья,
Должно  забвенье  поглотить:  ведь  все  в  них  так  неверно,
Что  свиткам,  содержащим  их,  -  истлеть  уж  несомненно.
Придирчивость  жестокая  не  пощадит,  цепляясь,
Того,  что  мило  мудрецам,  глядит  в  сто  глаз,  как  Аргус.
Тома  она  пропашет  и  усердно  изучает
Суть  или  обстоятельства,  а  после  замечает:
Нет,  тема  не  раскрыта  здесь,  слова  звучат  так  странно,
Стиль,  право,  слишком  неуклюж,  вот  шишка  Присциану.
Поэты  так  унижены,  в  трудах  их  –  лишь  помехи,
И  сладость  вся  их  времени  –  во  власти  неумехи.
Работник  глупый  тот,  что  града,  снега  груды  сыплет,
Доволен  этой  болью,  благодать  свою  в  ней  видит.
Надеется,  что  вечером,  как  Солнце  отдыхает,
Получит  он,  что  заслужил,  как  хочет,  тратить  станет.
Поэтов  участь  легче  так,  что  мозг  свой  утруждают.
Не  за  награду,  просто  так  пусть  муку  отпускают.
Пчела,  что  всюду  порошок  сбирает  ароматный,
Что  ищет,  как  бы  заменить  ей  горечь  на  отраду,
В  уютном  улье  наконец  вкушает  мед  чудесный,
Приносит  это  радость  ей,  хозяину  же  -  средства.
А  лошади,  что  днем  в  трудах,  работает  усердно,
Ночами  отдых  настает,  дают  зерно,  и  сено.
Так,  раз  и  лошадь,  и  пчела  награду  получают,
Пускай  придиры  бормотать  о  должном  прекращают.
Но  для  чего  же  нужно  мне  сейчас  ворчанье  это,
Как  будто  грубо  так  пишу  я  в  похвалу  поэтам?
Нет,  не  взбирался  я  на  гору  ту,  где  обитает
Святое  просвещение,  что  знаньем  насыщает.
Не  пил  и  вкусных  капель  я,  тех,  что  со  лбов  струятся
Всех  школяров,  что  к  степеням  отличия  стремятся.
Нет,  только  тот  я,  кто  являет  к  их  делам  почтенье
И  хочет  их  труды  спасти  от  мрачного  забвенья.
Не  превзойти  мне  сладости,  чья  добродетель  явна,
И  не  удастся  мне  раскрыть  хранимой  прежде  тайны,
Но  если  б  прежде  не  гулял,  учился  со  стараньем
И  если  бы  Господь  с  Судьбой  свое  согласье  дали,
То  на  последнем  месте  был  бы  я  среди  ученых
И  золотыми  буквами  на  гробе  Аполлона
Во  славу  имени  его  такое  написал  бы,
Что  преумножить  я  сумел  бы  эту  славу  дважды.
Но  это  лишь  желание,  я  время  лишь  теряю,
Не  мне  писать  стихи,  и  строки  грубые  слагаю,
Чтоб  добровольно  выразить  свой  долг  перед  ученьем.
Пусть  добрым  делом  выскажусь,  не  ярким  изреченьем.
Не  похвалы  себе  прошу,  не  мастерством  блистаю,
Но,  чтобы  леность  покарать,  забаву  выбираю.
И  если  той  безделицей,  что  создал  я  с  любовью,
Не  ловко,  но  с  желанием,  вы  будете  довольны,
То  крепость  грозную  я  взял,  победа  мне  досталась.

(окончание  утрачено)

18,  20.05.-  22.05.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040394
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.05.2025


Приписується Річардові Тарлтону

великому  англІйському  коміку  XVI  в.

Оригінал:

If  these  things  be  of  true  reporte,
as  sure  no  doubt  they  be,
Deny  not  Poets  their  due  praise
whose  works  are  lefte  to  sée:
Their  watchfull  toile,  their  busie  care,
their  quaking  hand  and  quills,
Their  whetted  wits  for  knowledge  sake:
profoundnesse  in  their  skills,
Doth  serue  vs  as  a  Christall  glasse
to  gaze  vpon  our  folly,
Wherin  our  faults  are  portrayde  out,
though  shewes  do  make  vs  holy.


Мій  переклад:

Приписується  Річардові  Тарлтону

Як  правда  те,  що  я  кажу  –
а  сумнівів  немає,
нехай  поетів  прославлять
ніхто  не  забуває.
Адже  уважна  праця  їх
і  пір’я  їх  невтомні,
дотепність  –  засіб  знань  значних,
уміння  безумовні.
Все  разом  –  дзеркало  для  нас,
свою  щоб  дурість  знали,
щоб,  бачачи  свої  гріхи,
ми  святість  здобували.

Переклад  19.05.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2025


Приписывается Ричарду Тарлтону

великому  английскому  комику  XVI  в.

Оригинал:

If  these  things  be  of  true  reporte,
as  sure  no  doubt  they  be,
Deny  not  Poets  their  due  praise
whose  works  are  lefte  to  sée:
Their  watchfull  toile,  their  busie  care,
their  quaking  hand  and  quills,
Their  whetted  wits  for  knowledge  sake:
profoundnesse  in  their  skills,
Doth  serue  vs  as  a  Christall  glasse
to  gaze  vpon  our  folly,
Wherin  our  faults  are  portrayde  out,
though  shewes  do  make  vs  holy.

Мой  перевод:

Коль  правда  то,  что  говорят  –  
а  в  этом  нет  сомненья,
поэтам  не  откажем  мы
в  любви  и  прославленье.
Они  внимательны  в  трудах
и  перьев  не  бросают.
Ум  острый  –  знанию  слуга,
И  ловкость  проявляют.  
Все  вместе  –  зеркало  для  нас,
Чтоб  дурь  в  нем  отражалась.
Ведь,  глядя  на  свои  грехи,
Мы  обретаем  святость.

Перевод  18.05.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040032
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.05.2025


Про сера Томаса Ваєтта і родину Тюдорів

Моєму  татові,
доктору  фізико-математичних  наук  
Сергію  Володимировичу  Ржевському
(1951  –  2023)
 

 
Про  сера  Томаса  Ваєтта  і  родину  Тюдорів

Одна  з  причин  цікавитись  на  початку  XXI  ст.  добою  Відродження  може  бути  в  тому,  що  між  цими  двома  епохами  помітні,  за  бажання  узагальнювати,  деякі  спільні  риси:  значні  досягнення  в  інтелектуальній  сфері  й  політична  нестабільність,  те,  що  людину  ставлять  у  центр  Всесвіту,  даючи  їй  можливість  проявити  свою  нікчемність  –  як,  втім,  і  свої  позитивні  риси.  У  часто  цитованому  прозовому  монолозі  Гамлета  чоловік  –  і  «окраса  всесвіту»,  і  (в  уявленні  розчарованого  героя)  «квінтесенція  праху»  1.  
Поширений  погляд,  що  в  Англії  Відродження  розпочинається  за  царювання  знаменитого  короля  Генріха  VIII  Тюдора  (1491–1547,  при  владі  з  1509).  Можливо,  пригадаєте,  що  Генріх  спочатку  одержав  від  папи  римського  титул  Захисника  Віри  за  твір  на  підтримку  католицизму,  але  потім  порвав  з  папським  престолом  і  сам  очолив  церкву  в  Англії,  що  він  хотів  бути  гарним  закоханим  чоловіком,  але  одружувався  шість  разів,  і  двох  з  шести  його  дружин  було  страчено…  Одна  з  дійових  осіб  цієї  драматичної  доби  –  сер  Томас  Ваєтт2    ((Sir  Thomas  Wyatt  або  Wyat,  1503–1542)1503–1542),  поет  і  дипломат.  Ці  життєві  ролі  взаємодіяли,  бо  він  запровадив  до  англійської  літератури  форми  поезії,  які  розвинулися  за  кордоном.
Життя  Ваєтта  та  декількох  поколінь  його  родини  виявилося  тісно  переплетеним  із  життям  знаменитої  королівської  династії  Тюдорів.  Як  відомо,  ця  династія  прийшла  до  влади  внаслідок  вторгнення  з-за  кордону  і  воєнної  перемоги:  в  битві  при  Босворті  22  серпня  1485  р.  війська  англійського  короля  Річарда  III  (1452–1485)  з  династії  Йорків  були  переможені  військами  претендента  на  англійський  престол  Генрі  Тюдора,  графа  Річмонда  (1457–1509).  Річард  загинув  у  битві  і  згодом  став  прототипом  великого  літературного  персонажа,  уособлення  неситого  владолюбства.  (Як,  можливо,  пригадаєте,  в  сучасній  історичній  науці  триває  суперечка,  наскільки  обґрунтована  така  оцінка  саме  історичного  Річарда,  адже  нова  династія  була  зацікавлена  в  його  інтенсивній  демонізації,  проте  образ  Річарда  III  з  шекспірівської  п’єси  зберігає  значення  саме  як  яскраве  художнє  узагальнення  певних  людських  якостей,  незалежно  від  конкретних  імені,  місця  й  часу).  Генрі  став  першим  монархом  династії  Тюдорів  Генріхом  VII  і  одружився  з  небогою  померлого  Річарда,  принцесою  Єлизаветою  Йоркською.  Генріхові  VII  довелося  утверджувати  свою  владу,  і  він  увійшов  в  історію  як  сильний  король.
Батько  Томаса  Ваєтта,  дворянин  з  графства  Кент  Генрі  Ваєтт  (близько  1460–1536),  за  Річарда  ІІІ  зазнав  утисків  як  прибічник  Генрі  Тюдора,  але  новий  король  виявив  йому  ласку:  Генрі  Ваєтт  увійшов  до  Таємної  ради.  Коли  у  1509  р.  воцарився  юний  –  18-річний  –  Генріх  VIII,  Генрі  Ваєтт  зберіг  місце  в  Таємній  раді  і  увійшов  до  кола  осіб,  призначених  наглядати  за  справами  під  час  юності  нового  короля.  Він  мав  і  декілька  інших  відзнак.  Синові  Томасу  Генрі  Ваєтт  дав  гарну  освіту.  Заведено  вважати,  що  Томас  вступив  до  коледжу  Святого  Іоанна  в  Кембриджі.  
Томас  Ваєтт  був  одружений  з  Елізабет  Брук,  дочкою  лорда  Кобема,  проте  їх  шлюб,  формально  зберігаючись,  фактично  розпався,  бо  Томас  звинуватив  дружину  в  невірності.  Подружжя  Ваєттів  стало  жити  окремо  десь  з  1526  р.
В  історії  європейських  міжнародних  відносин  це  була  доба  так  званих  «італійських  воєн»  (1494–1559)  –  суперництва  за  землі  і  панівне  становище  в  Італії,  яка  ще  не  була  єдиною  державою,  між  Францією  та  Іспанією,  король  якої  з  1516  р.  Карл  I  Габсбург  (1500–1558)  був  також  з  1519  р.  імператором  Священної  Римської  імперії  під  іменем  Карла  V.  Генріх  VIII,  який  був  одружений  з  тіткою  імператора  Карла,  Катериною  Арагонською  (1485–1536)  і  мав  мрію  здобути  славу  завойовника  Франції,  змінював  свою  позицію  у  цьому  протистоянні,  укладаючи  союзи  то  з  тією,  то  з  іншою  стороною,  залежно  від  обставин.  Його  лорд-канцлер,  архієпископ  Йоркський  Томас  Вулсі  (1473?–1530),  намагався  забезпечити  для  Генріха  роль  арбітра  в  цих  конфліктах  3.  
З  1527  р.  Генріх  став  вживати  заходів  для  того,  щоб  анулювати  шлюб  з  Катериною  Арагонською:  він  прагнув  одружитися  з  молодшою  коханою,  яка  народила  б  йому  сина.  Від  шлюбу  з  Катериною  Генріх  мав  дочку  Мері  (1516–1558),  яка  була  на  той  час  його  спадкоємицею,  проте  король  хотів,  щоб  йому  спадкував  саме  син:  це  зміцнило  б  молоду  династію,  допомогло  б  уникнути  її  залежності  чи  від  іноземної  держави,  чи  від  внутрішньої  аристократії  (адже  дочка-спадкоємиця  мала  б  коритися  чоловікові).  Те,  що  королева  Катерина  доводилася  тіткою  імператорові,  відіграло  роль  при  організації  її  спротиву  рішенню  чоловіка  покинути  її.
Дипломатична  діяльність  Томаса  Ваєтта  в  1526  та  1527  рр.  у  Франції,  Венеції  та  Римі  стосувалася  створення  Коньякської  Ліги  –  союзу  проти  імператора  Карла,  куди  увійшли  король  Франції  Франциск  I  (1494–1547),  який  звільнився  з  полону  імператора  і  відкинув  договір  з  ним  як  нав’язаний  в  полоні,  папа  римський  Климент  VII  (Джуліо  Медічі,  1478–1534),  правителі  Мілану,  Флоренції  та  Венеції.  Генріх  VIII  офіційно  був  протектором  Ліги  і  надав  їй  фінансування.  Ваєтт  був  помічником  головного  представника  Англії,  який  здійснював  дипломатичні  доручення  щодо  Ліги,  але  у  1527  р.  головний  представник  зламав  ногу  і  його  завдання  перейшли  до  ще  зовсім  молодого  Ваєтта.  У  1526  р.  найманці  на  службі  імператора  вдерлися  до  Італії,  протидіючи  Лізі;  Ваєтт  потрапив  у  полон  і  був  викуплений.  Широко  відомим  трагічним  епізодом  цієї  війни  стало  розграбування  Риму  найманцями  імператорської  армії  у  травні  1527  р.  –  il  Sacco  di  Roma.  Під  тиском  імператора  Карла  папа  Климент  не  міг  задовольнити  бажання  короля  Генріха  й  анулювати  його  шлюб;  це  і  призвело  врешті-решт  до  розриву  Генріха  VIII  з  папським  престолом.  Кардинал  Вулсі,  який  не  зміг  організувати  анулювання  шлюбу,  втратив  у  1529  р.  посаду  лорд-канцлера  і  був  би  страчений,  якби  не  помер.
Є  підстави  вважати,  що  Томас  Ваєтт  співчував  королеві  Катерині  Арагонській:  він  присвятив  їй  переклад  твору  Плутарха  «Про  спокій  духа»  (його  переклад  –  «The  Quyete  of  mynde»),  який  зробив  з  латинського  перекладу  наприкінці  1527  р.  і  який  було  опубліковано  1529  р.  Цей  переклад  Ваєтта  став  майже  єдиною  його  працею,  опублікованою  за  його  життя,  єдиною,  дата  створення  якої  точно  відома,  однією  з  дуже  небагатьох,  які  мають  очевидну  посвяту  і  яка  прив’язана  до  конкретних  місця  й  часу.    4    Доброчесна,  сильна  духом  королева  Катерина,  молодша  дочка  знаменитих  «католицьких  королів»  Іспанії  Фердинанда  й  Ізабелли,  була  популярна  в  Англії,  проте,  можливо,  Ваєтт  мав  і  особисті  причини  не  схвалювати  анулювання  королівського  шлюбу.  
Пізніше,  у  1537–1538  рр.  та  1539–1540  рр.  Томас  Ваєтт  був  англійським  послом  в  Іспанії.  На  шляху  туди  в  1537  р.  він  написав  листа  своєму  синові,  який  нещодавно    одружився,  із  закликом  до  доброчесного  життя  і  побажанням  шлюбу,  щасливішого  за  шлюб  батьків.  Повідомляють,  що  у  1537  р.  на  шляху  до  імператорського  двору  під  час  перетину  кордону  між  частинами  Іспанії,  Каталонією  та  королівством  Арагон,  англійську  місію  зупинили  та  обшукали.  Коли  Ваєтт  як  посол  заперечив  проти  сплати  мита,  йому  відповіли:  «Якби  Христос  або  святий  Франциск  йшли  з  усіма  учнями,  і  їм  не  вдалося  б  врятуватися».  Посланець  імператриці,  який  віз  від  неї  імператорові  шовкову  квіточку,  яку  вона  зробила,  теж  був  підданий  обшуку  .  5.
У  цей  час  ставлення  до  Англії  в  католицькому  світі  було  зіпсоване  через  розрив  Генріха  VIII  з  папою  римським.  Становище  далі  ще  ускладнилося,  коли  з’явилася  перспектива  франко-іспанського  перемир’я.  Ваєтт  мав  покращити  стосунки  Генріха  VIII  з  імператором  Карлом  і  не  допустити  союзу  імператора  з  Франциском  I  проти  Генріха  VIII.  Існувала  можливість  династичного  шлюбу,  який  зміцнив  би  зв’язки  між  імператором  та  англійським  королем  —  шлюбу  між  двоюрідними  сестрою  й  братом  Мері,  дочкою  Генріха  VIII  та  Катерини  Арагонської,  та  принцом  з  королівської  сім’ї  Португалії  —  інфантом  Луїшем  (1506—1555).  Вони  були  двоюрідними  братом  і  сестрою  імператора  Карла  V,  бо  і  Карл,  і  Луїш,  і  Мері  були  дітьми  сестер  —  іспанських  принцес,  дочок  Фердинанда  й  Ізабелли.  Проте  жодна  зі  сторін  насправді  не  хотіла  цього  шлюбу.  Згодом,  у  1554  р.,  як  відомо,  англійська  королева  Марія  I  вийшла  заміж  за  сина  Карла  V,  отже  –  свого  двоюрідного  небожа,  майбутнього  великого  короля  Іспанії  Філіппа  II  (1527–1598).  Шлюб  їх  не  вважається  щасливим;  Марія  померла  раніше  за  чоловіка  і  виявилася  другою  з  чотирьох  його  дружин.  Запобігти  такому  договору  між  імператором  Карлом  та  Франциском  I,  де  не  брав  би  участі  й  англійський  король,  теж  не  вдалося.  У  травні  1538  р.  Ваєтт  був  відісланий  імператором  до  Англії  з  пропозиціями  до  Генріха  VIII.  Імператор  обіцяв  не  укладати  договору  з  Франциском  I,  якщо  Ваєтт  повернеться  протягом  25  днів.  За  відсутності  Ваєтта  18  червня  1538  р.  між  імператором  і  королем  Франції  було  укладено  Ніццьке  перемир’я  на  10  р.;  Ваєтт  повернувся  22  червня.  У  грудні  1538  р.  папа  римський  Павло  III  (1468–1549)  відлучив  Генріха  VIII  від  церкви,  що  підсилило  небезпеку  спільного  іспано-французького  вторгнення  до  Англії;  проте  імператор  і  король  все  ж  замало  довіряли  один  одному,  і  такого  вторгнення  не  відбулося.
Ваєттові  переважно  не  щастило  у  виконанні  дипломатичних  доручень,  він  пережив  небезпеки  і  мав  нагоди  переконатися  у  мінливості  долі.  Проте  під  час  перебування  у  Франції  та  Італії  він  одержав  змогу  наблизитися  до  їх  культурних  здобутків,  міг  навіть  особисто  познайомитися  з  цікавими  для  нього  іноземними  письменниками-сучасниками.  Дипломатія,  як  і  література,  показувала  йому  можливості  слів  як  засобу.  У  культурній  сфері  Томас  Ваєтт  виявився  успішнішим  дипломатом,  ніж  у  політичній,  хоча  цікавість  до  політичних  умов  його  діяльності,  як  дипломатичної,  так  і  літературної,  зберігається,  що  відображено  і  в  художніх  творах.
Сер  Томас  Ваєтт  (він  був  посвячений  у  лицарі  в  1535  р.  6)  вважається  засновником  ліричної  поезії  англійського  Відродження,  автором,  який  запровадив  до  англійської  поезії  форми  сонета  і  рондо;  він  використовував  також  дантівські  терцини.  Його  відносять  до  поетів-петраркістів,  тобто  літературних  наступників  великого  Франческо  Петрарки  (1304–1374),  який  оспівав  свою  любов  до  мадонни  Лаури,  прекрасної  й  недосяжної.  Загалом  творчість  Ваєтта  багата  на  різні  форми  та  жанри:  окрім  сонетів  і  рондо  він  писав  пісні,  балади,  епіграми,  сатири,  переспіви  псалмів.
Форма  сонета  виникла,  як  вважається,  в  Італії  у  XIII  ст..,  назва  походить  від  провансальського  слова  sonnet  (пісенька).  Сонет  завжди  складається  з  14  рядків,  розташування  рим  у  них  на  практиці  допускає  різні  варіанти,  хоча  найбільше  відомі  окремі  типи,  що  виникли  в  італійській  та  французькій  поезії.  Це  та  з  твердих  форм  європейської  поезії,  яка  одержала  найбільше  поширення  7.  Ваєтт  для  зручності  застосування  англійської  мови  створив  форму  сонета  з  трьох  катренів  8  і  кінцевого  двовірша;  властива  його  сонетам  система  рим  —  abba  abba  cddc  ее.  Форма  рондо  виникла  у  французькій  поезії  XIV  ст.  Класичне  рондо  має  складатися  з  15  рядків  у  трьох  строфах  по  дві  рими  за  схемою  aabba,  abbr,  aabbar,  де  r  —  це  рефрен,  що  не  римується  і  повторює  перші  слова  першого  рядка  9.
Популярність  сонетів  Петрарки  сприяла  популярності  форми  сонета.  Томас  Ваєтт  і  перекладав  англійською  сонети  Петрарки,  і  писав  оригінальні  твори,  використовуючи  петрарківські  теми  й  образи.  Іноді  він  міг  перекласти  лише  першу  строфу  петрарківського  сонета,  а  далі  надати  запозиченому  образу  свою  інтерпретацію  10.  Ваєтт  продовжував  відому  поетам,  включаючи  Петрарку,  традицію:  до  того,  що  вже  існує,  додавати  нове  11.  Часто,  дуже  часто  кохана  ліричного  героя  Ваєтта  жорстока  до  нього,  міняється  до  нього,  насміхається  з  нього…  Ліричний  герой,  втім,  –  також  непостійний  у  своїх  почуттях,  у  чому  зізнається.  Коментатори  радять  читачеві  і  пам’ятати  про  явище  «куртуазної  любові»,  гри  в  кохання,  яка  була  важливим  складником  культури  того  часу,  хоча  іноді  –  невідомо,  коли  –  гра  могла  перетворюватись  на  серйозне.  Нарешті,  переважна  більшість  поетичних  творів  Ваєтта  була  опублікована  після  його  смерті  –  у  1557  р,,  у  колективній  збірці,  яка  за  іменем  свого  видавця,  Річарда  Тоттеля  (близько  1530  –  близько  1594),  має  в  літературознавстві  скорочену  назву  «Тоттелівська  збірка»  («Tottel’s  Miscellany»).  Заголовки  у  цій  збірці  редакторські.  Там,  де  заголовок  черговий  раз  сповіщає  про  почуття  закоханого,  можливо,  первісно  йшлося  про  інші  переживання  –  кар’єрні  або  сприйняття  політичних  подій,  почуття  не  автора,  а  інших  осіб  12.  Ваєтт  у  своїй  поезії  говорить  не  лише  від  імені  коханця,  що  переживає  пригоди,  а  й  від  імені  царедворця,  знайомого  з  усталеними  формами  придворного  життя,  з  його  спокусами  та  загрозами,  його  вишуканою  грою  та  непевністю.  Серед  тем  творів  Томаса  Ваєтта  присутня  і  тема  змін  –  коли  на  гірше,  коли  на  краще,  і  не  завжди  це  можна  тлумачити  лише  як  зміни  у  коханні.  
У  традиційній  відповіді  на  питання  «хто  був  прототипом  жорстокої  коханої»  –  ще  один  зв’язок  між  долею  Ваєтта  і  долею  королівської  родини  (або,  можна  сказати,  між  мистецтвом  і  політикою).  Вважається,  що  нещасливий  у  шлюбі,  але  гарний  і  талановитий  Ваєтт  був  закоханий  в  Анну  Болейн  (близько  1501–1536)  –  чарівну  й  освічену  фрейліну,  майбутню  другу  дружину  Генріха  VIII,  причину  розриву  короля  Англії  з  папою  римським,  яка  стала  вінчаною  королевою  Англії  і  матір’ю  великої  Єлизавети  I  (1533–1603),  але  несподівано  була  страчена  за  звинуваченням  –  навряд  чи  справедливим  –  у  багаторазовій  подружній  зраді.  Непрямі  підтвердження  версії  про  любов  Ваєтта  до  Анни  і  про  те,  що  до  шлюбу  Анни  з  королем  вони  були  коханцями,  коментатори  знаходять  у  творах  Ваєтта.  За  бажання  гратися  в  асоціації  і  наполягати  на  зв’язку  часів,  можна  побачити  в  темноокій  брюнетці  Анні  Болейн  (чи,  точніше,  героїні  ваєттівських  творів)  попередницю  «смуглої  леді»  шекспірівських  сонетів.  Принаймні,  можна  твердити,  що  таке  тлумачення  творів  Ваєтта  вплинуло  на  художній  образ  –  чи  то  пак  образи  –  Анни  Болейн  у  інших  авторів.  Відомо,  що  Ваєтт  згодом  зустрів  іншу  кохану,  Елізабет  Даррелл,  фрейліну  Катерини  Арагонської  –  про  те,  що  ліричний  герой  має  нове  кохання,  сповіщають  і  твори  Ваєтта.  
Та  також  відомо,  що  Ваєтт  був  у  дружніх  стосунках  з  організатором  як  умов  для  анулювання  шлюбу  Генріха  VIII  з  Катериною  Арагонською,  так  і  пізнішої  загибелі  Анни  Болейн  –  знаменитим  головним  радником  Генріха  VIII  і  своїм  черговим  тезкою  Томасом  Кромвелем  (близько  1485  —  1540),  юристом,  який  теж  відвідав  Італію,  сином  коваля,  який  зробив  кар’єру  другої  людини  в  країні,  став  графом  Ессексом,  але  був  страчений,  коли  втратив  королівську  милість.  Існують  дві  основні,  такі,  що  взаємодіють,  версії  загибелі  королеви  Анни  Болейн.  За  однією,  король  Генріх  захотів  позбавитися  колись  коханої  дружини  у  такий  спосіб,  щоб  законність  його  нового  шлюбу  не  викликала  сумнівів:  Анна  народила  дочку  Єлизавету,  але  не  змогла  народити  сина.  За  іншою,  ініціатором  загибелі  Анни  вважається  сам  Томас  Кромвель:  у  нього  зіпсувалися  стосунки  з  Анною,  і  крім  цього,  Кромвель  став  працювати  на  зближення  Англії  з  імператором  Карлом  V,  і  з  огляду  на  це  позбавитися  Анни  було  б  корисним  13.  Після  смерті  Анни  Болейн,  Генріх  взяв  шлюб  з  Джейн  Сеймур  (1508—1537),  яка  вважається  контрастною  за  вдачею  до  Анни,  тихою  та  лагідною,  народила  йому  такого  бажаного  спадкоємця-хлопця,  майбутнього  короля  Едварда  VI  (1537—1553),  але  померла  за  дванадцять  днів  по  тому.  Король  Едвард  помер  зовсім  юним  –  15-річним  –  і  найбільше  відомий  навіть  не  політикою  утвердження  протестантизму  в  Англії,  а  як  прототип  героя-принца  з  роману  Марка  Твена  «Принц  і  жебрак»  (1881).  Зі  свого  боку,  Томас  Кромвель  втратив  ласку  й  захист  короля  тоді,  коли  у  пошуках  протестантського  альянсу  організував  Генріху  четвертий  шлюб  (1540)  –  з  німецькою  принцесою  Анною  Клевською  (1515—1557),  яка  при  особистій  зустрічі  не  сподобалась  королю,  і  їх  шлюб  було  майже  одразу  анульовано.
Через  близькість  до  Томаса  Кромвеля  сер  Томас  Ваєтт  став  персонажем  сучасної  нам  художньої  літератури:  він  з’являється  у  серії  романів  видатної  письменниці  Гіларі  Мантел  (1952—2022)  «Вулфголл»,  «Везіть  тіла»  і  «Дзеркало  і  світло»,  де  звичайний  негідник  англійської  історії,  хоча  й  важливий  будівельник  англійської  державності,  творець  королівської  зверхності  над  церквою  в  Англії,  отже  –  англійського  суверенітету  Томас  Кромвель  постає  як  змальований  з  очевидною  авторською  симпатією  головний  герой.  Безпосередньо  від  письменниці  сер  Томас  Ваєтт  одержує  облесливу  характеристику  як  «джентльмен  необмеженого  інтелекту»  14,  а  романний  Томас  Кромвель  висловлюється  про  сера  Томаса  Ваєтта  так  (дещо  вульгарно,  але  з  захопленням):
 «Він  говорить  не  для  того,  аби  послухати  свій  голос,  сперечається  не  лише  через  бажання  довести  свою  перевагу.  Ваєтт  не  складає  любовних  віршів  одразу  шести  жінкам,  як  Джордж  Болейн  15  ,  що  сподівається  заманити  в  темний  куток  хоча  б  одну  і  засунути  в  неї  свій  член.  Ваєтт  пише,  коли  хоче  застерегти  або  засудити,  –  і  не  заради  того,  щоб  зізнатись  у  своїх  почуттях,  а  з  метою  їх  приховати.  Йому  відома  честь,  але  не  відомі  хвастощі.  Ваєтт  –    чудовий  придворний,  проте  добре  знає,  що  цього  замало.  Вивчає  світ  без  презирства,  приймає  без  заперечення.  Він  утратив  ілюзії,  проте  в  нього  залишилися  надії  16.  Його  очі  розплющені,  а  вуха  чують  те,  чого  не  чують  інші»  17  .
Син  сера  Томаса  Ваєтта  від  його  шлюбу,  сер  Томас  Ваєтт  Молодший  (1521–1554),  згодом  за  царювання  королеви  Марії  I,  дочки  Генріха  VIII  і  Катерини  Арагонської,  був  незадоволений  бажанням  королеви  вийти  заміж  за  іспанського  принца  Філіппа,  тому  взяв  участь  у  змові  в  інтересах  дочки  Генріха  VIII  і  Анни  Болейн  Єлизавети  і  був  страчений.  Його  ж  син  Джордж  Ваєтт  (1554–1624)  став  першим  біографом  Анни  Болейн.
Сер  Томас  Ваєтт  декілька  разів  за  своє  життя  був  ув’язнений.  У  травні  1534  р.  він  потрапив  до  в’язниці  Фліт  через  бійку  з  лондонською  сторожею  (the  Serjeants  of  London),  у  якій  одного  зі  сторожі  було  вбито,  але  швидко  дістав  волю.  Мабуть,  найвідоміший  широкому  читачеві  факт  біографії  Ваєтта:  у  травні  1536  р.  він  перебував  у  Тауері  одночасно  з  Анною  Болейн  і  її  п’ятьма  гаданими  коханцями,  але  і  тоді  дістав  волю.  (Іноді  припускають,  що  ціною  цього  могли  стати  свідчення  проти  Анни  і  звинувачених  у  перелюбі  з  нею  18).  Ще  інший  раз  був  у  січні  1541  р.:  Ваєтта  було  обвинувачено  у  державній  зраді  за  зневажливий  відгук  про  короля  і  контакти  з  родичем  Генріха  VIII,  який  став  ворогом  короля,  кардиналом  Реджинальдом  Поулом  (1500–1558).  Раніше  Ваєтт  планував  вбити  Поула  19  ;  це  не  вдалося,  проте  ми  можемо  вважати,  що  не  лише  Поулові,  але  й  Ваєттові  пощастило.  Відома  написана  Ваєттом  захисна  промова,  у  якій  він  намагався  спростувати  гадані  обвинувачення  і,  зокрема,  звернув  увагу  на  те,  що  зміна  в  слові  одного  складу,  чи  на  письмі,  чи  усно,  може  для  розуміня  правди  дуже  прислужитися  чи  спричинити  хибу  20.  Тоді  Ваєтт  до  суду  дістав  помилування  на  прохання  п’ятої  дружини  Генріха  VIII,  юної  Катерини  Говард  (близько  1521–1542),  кузини  Анни  Болейн.  Томас  Кромвель  на  той  час  вже  наклав  головою  –  в  день  весілля  Генріха  й  Катерини  Говард  (28  липня  1540),  але  і  Катерину  згодом  було  страчено  за  звинуваченням  у  подружній  зраді…  Генріха  пережила,  хоча  не  надовго,  його  шоста  дружина,  Катерина  Парр  (1512–1548),  розумна,  навіть  письменниця,  для  якої  король  був  третім  чоловіком.  Після  смерті  короля  Катерина  Парр  взяла  четвертий  шлюб  —  з  братом  Джейн  Сеймур  Томасом,  але  невдовзі  померла.
Сер  Томас  Ваєтт  не  дожив  до  сорока  років,  але  помер  не  на  ешафоті  —  від  хвороби.  У  своїй  національній  літературі  він  мав  значних  спадкоємців.  Його  слова  —  і  вияв  діалогу  культур,  і  ілюстрація  до  популярної  у  нащадків  різноманітної  епохи,  і  слід,  який  людина,  навіть  не  розкриваючи  вповні  своєї  особистості,  залишила  по  собі  в  поезії.
1.  В.  Шекспір.  Гамлет,  принц  Датський  (дія  друга,  сцена  2),  переклад  Л.  Гребінки.  
2.  Передають  також  як  Вайєтт  або  Ваятт.  Щоб  відрізнити  від  його  сина  Томаса,  поета  називають  також  сером  Томасом  Ваєттом  Старшим.
3.  Детальніше  про  це,  наприклад:  Ржевська  В.  Договірно-правова  діяльність  короля  Англії  Генріха  VIII  та  кардинала  Томаса  Вулсі  як  складова  «італійських  війн»  у  XVI  ст..  Актуальні  проблеми  міжнародних  відносин.  –  2012.  –  Вип.  127,  ч.II.  –  С.  90  –  103.
4.  Brigden  S.  Thomas  Wyatt.  The  Heart’s  Forest.  .  London:  Faber  &  Faber,  2012.  P.  132.
5.  Letters  and  papers,  foreign  and  domestic,  of  the  reign  of  Henry  VIII.  London:  Printed  for  her  Majesty’s  Stationery  Office.  1891.  Vol.XII,  Part  II.  P.45.
6.  Table  of  Dates.  Sir  Thomas  Wyatt.  The  Complete  Poems.  Edited  by  R.A.  Rebholz.  Penguin  Random  House  1978.  P.  35.
   7.  Гаспаров  М.  Л.  Сонет  //  Краткая  литературная  энциклопедия  /  Гл.  ред.  А.  А.  урков.  —  М.:  Сов.  энцикл.,  1962—1978.
Т.  7:  «Советская  Украина»  —  Флиаки.  —  1972.  —  Стб.  67—68.
https://feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke7/ke7-0671.htm
   8.  Катрен  —  чотирирядкова  строфа,  що  містить  в  собі  завершену  думку.  А.  Квятковский.  Поэтический  словарь.  Москва:  Советский  писатель,  1966.  С.  132.  
   9.  Гаспаров  М.  Л.  Рондо  //  Краткая  литературная  энциклопедия  /  Гл.  ред.  А.  А.  Сурков.  —  М.:  Сов.  энцикл.,  1962—1978.
Т.  6:  Присказка  —  «Советская  Россия».  —  1971.  —  С.  392.
https://feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke6/ke6-3922.htm
 10.  Детальний  науковий  огляд  лірики  Ваєтта  і  її  значення:  Боковець  А.  Лірика  Томаса  Вайєтта  у  контексті  англійської  ренесансної  поезії  першої  половини  XVI  століття.  Ренесансні  студії.  –  2012.  –  Вип.  18–19.  –  С.  3  –  34.
 11.    Brigden  S.  Op.cit.  6,  ‘P.157.
12.    Цю  ідею  розвиває  Н.Шулман  у  книзі:  Shulman  N.  Graven  with  Diamonds.  The  Many  Lives  of  Thomas  Wyatt.  Courtier,  Poet,  Assasin,  Spy.  London:  ShortBooks,  Ltd.  2012.
 13.    Цю  версію  висловлено:  Ives  E.  The  life  and  death  of  Anne  Boleyn:  'the  most  happy'.  Oxford:  Blackwell  Publishing,  2005.  P.  312–315.
 14.    Буквально  ‘a  gentleman  of  unlimited  intellect’.У  перекладі  В.  Михалюка  «джентльмен,  людина  напрочуд  розумна».  
   15.  Джордж  Болейн  (близько  1503/1504–1536)  –  молодший  брат  Анни  Болейн,  відомий  у  свій  час  як  поет  і  страчений  серед  гаданих  коханців  Анни.  Втім,  один  з  віршів,  приписуваних  Томасу  Ваєтту,  приписується  також  Джорджеві  Болейну.
   16.  Буквально  «Він  не  має  ілюзій,  та  має  надії  ».  (‘He  has  no  illusions  but  he  has  hopes’).  
 17.    Мантел  Г.  Везіть  тіла.  Роман  /  Пер.  з  англ..  В.  Михалюк.  –-    Харків:  Вид-во  «Ранок»:  «Фабула»,  2024.  –  С.  302-303.
   18.  N.  Shulman.  Op.cit.  P.  194.
   19.  N.  Shulman.  Op.cit.  P.  283-284,  288.  
   20.  N.  Shulman.  Op.cit.  P.  328-336.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038849
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2025


Наш ответ Анне Андреевне

Шуточный,  конечно,  ответ  на  знаменитое  стихотворение  Анны  Андреевны  Ахматовой  "Эпиграмма"  (1958)  из  цикла  "Творчество:

Могла  ли  Биче  словно  Дант  творить,
Или  Лаура  жар  любви  восславить?
Я  научила  женщин  говорить,
Но,  Боже,  как  их  замолчать  заставить?!

Наш  ответ  Анне  Андреевне

Поэтом  Биче  не  решилась  быть,
Лауры  строф  судьба  не  сохранила,
Но  мненье  есть,  что  та  могла  творить,
Кого  ославило  перо  Уилла.

23.  02.  2020

Анна  Андреевна,  как  известно,  была  "нестратфордианцем",  но  популярный  кандидат  на  роль  прототипа  "смуглой  леди  сонетов",  дама-поэт  Эмилия  Бассано  Ланье/Ланьер  (1569  -  1645),  подходит  для  ответа  на  "Эпиграмму".  Историк  А.  Л.  Рауз  объявил  о  своей  уверенности,  что  это  Эмилию  следует  считать  прототипом  "смуглой  леди",  в  1970-е  годы,  уже  после  кончины  Анны  Андреевны.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038395
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.04.2025


Сонет о Гамлете, вдруг пожелавшем жить

Сонет  о  Гамлете,  вдруг  пожелавшем  жить


-  Мой  принц!  Ты  правда  хочешь  умереть?
Запомнили,  как  ты  провозглашаешь,  
Что  злобу  мира  нет  уж  сил  терпеть,  
Но  искренне  ли  смерти  ты  желаешь?

Ты  призывал  ее,  но  сам  убил.
Хоть  признаешь,  что  с  этим  стал  ты  страшным,
Еще  друзей-предателей  казнил,
И  радуешься,  что  живой  пока  что.

-  Меня  рукой  карающей  своей
Избрали  небеса…  Служу  задаче.
Нет  больше  милой  –  и  уйду  я  к  ней.
Когда,  не  знаю  –  но  не  быть  иначе.

Актер  я,  часть  большой  игры  чужой…
Но  подлости  не  послужу  игрой!

24.04.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038386
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.04.2025


Isabella Witney. The Manner of her Will. Український переклад

Раніше  робила  [url="https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937956"]російський  переклад[/url]  цієї  міської  поеми,  тепеп  зробила  український.

Ізабелла  Вітні  (роки  життя  невідомі,  публікувалася  в  період  1567–1573).  Перша  в  історії  англійської  літератури  професійна  поетка  або  принаймні  перша  в  історії  англійської  літератури  жінка,  яка  опублікувала  світську  поезію.  Про  життя  Ізабелли  вкрай  мало  точних  відомостей,  окрім  того,  що  вона  опублікувала  дві  збірки  віршів  –  у  1567  та  у  1573  рр.,  першу  –  видимо,  у  співавторстві.  Судячи  з  творів,  Ізабелла  належала  до  дрібного  дворянства,  певний  час,  як  було  заведено,  служила  в  Лондоні  у  знатнішої  пані  і  вважала,  що  може  займатися  літературною  діяльністю  доти,  доки  не  вийде  заміж  і  не  присвятить  себе  родині.  Найзнаменитіший  твір  –  опублікована  у  збірці  1573  р.  міська  поема  «Спосіб  її  заповіту,  і  що  вона  залишила  Лондону»  («The  Manner  of  Her  Will,  and  What  She  Left  to  London»),  у  якій  авторка,  уявляючи  Лондон  як  недоброго  до  неї  коханого,  з  яким  розлучається,  складає  опис  Лондона  другої  половини  XVI  ст.

Мій  український  переклад:

Ізабелла  Вітні  

Спосіб  її  заповіту,  і  що  вона  залишила  Лондону  

Авторка,  хоча  не  бажає  полишати  міста,  за  дружнього  сприяння  змушена  поїхати.  Тому  вона  уявляє,  що  готується  вмерти,  і  складає  заповіт  у  наступний  спосіб:  перераховує  товари  й  багатства,  які  залишила  тут  в  такому  достатку,  і  призначає  Лондон  єдиним  виконавцем  своєї  останньої  волі

Вступ.  Звернення  до  Лондона

Вже  скоро  маю  від’їжджать  –  
Прощай  же,  місто  славне!
На  жаль,  не  можу  пригадать,
Щоб  милість  ти  являло.

Тому  причин  я  для  нудьги
Багато  не  згадаю,
Та  маю  визнати:  я  з  тих,
Хто  довго  полишає.  

Жінки  є  (я  серед  таких),
Що  люблять  так  негідних,
Що,  віддаляючись  від  них,
Страждають  дуже  сильно.  

Час  тільки  допоможе  нам:
З  ним  можемо  навчитись,
Зміцніти  нашим  як  серцям
Чи  краще  примиритись.

Твою  жорстокість  нині  я  
Доречно  б  пригадала:
У  скруті,  серед  сум’яття,
Підтримки  я  не  мала.

І  року  на  твоїй  землі
Даремно  не  прожити,
І  завжди  мусила  тобі
Я  за  вбрання  платити.

Так,  так,  жорстоким  ти  було,
Добрішим  вже  не  станеш,
Та  що  було  –  то  вже  спливло,
Як  йдеш,  то  пробачаєш.

З  любов’ю  й  милосердям  свій
Я  заповіт  складаю.
Які  скарби  лишу  тобі,
У  ньому  називаю.

Тож  відійди  і  зачекай,
Мені  ж  –  майно  ділити.
Кого  згадаю,  поважай,
Не  спробуй  обдурити!

Заповіт

Здорова  я  й  при  розумі,
Та  грошенят  замало.
Що  є,  тим  я  розпоряджусь,
Допоки  гірш  не  стало.

Спочатку  тілу  і  душі
Я  долю  призначаю:
На  службу  Господу  хай  йдуть,
Допоки  мову  маю.

Як  замовчу,  до  Господа
Душа,  в  могилу  –  тіло,
Допоки  не  примусять  встать,
Щоб  нас  усіх  судили.

Тоді  вони  зустрінуться,
Щоб  вічно  радість  мати,
І  вірю:  друзів  всіх  моїх
Нещастям  не  спіткати.

Таке  ось  рішення  моє
Про  тіло  і  про  душу.
Засвідчіть:  розум  мій  міцний,
Це  проявити  мушу.

Тепер  про  речі  вирішу,
Які  тут  полишаю.
Хай  ті,  кому  призначу  їх,
Мої  бажання  знають.

Я  залишаю  Лондону  –
Бо  тут  зросла  до  того  –
Палаци  й  храми,  навіть  весь
Собор  Павла  Святого.

Ще  будуть  гарні  вулиці,
На  них  людей  все  більше.
Це  все  утримувати  слід,
То  залишу  я  й  інше.


Лишу  для  їжі  м’ясників  –
Вбиватимуть  щоденно.
Край  Темзи  –  пивоварів  ще
І  пекарів  численних.

А  посту  хто  додержує  ,
Ті  риби  потребують.
Аж  дві  ось  з  нею  вулиці,
Де  часу  не  марнують.

На  Вотлінг-Стріт  і  Кантвік-стріт
Є  з  вовною  крамниці,
Як  не  брехня,  на  Фрайдей-стріт
Шукати  льон  годиться.

А  тим,  чий  норов  вже  такий,
Що  треба  їм  дорожче,
Лишу  крамниці,  де  –  шовки,
Нехай  беруть,  що  хочуть.

На  Чіп    чепуруни  хай  йдуть,
Із  шовком  поруч  прямо
Я  ювелірів  залишу  –
Щасливі  будьте,  дами!

Тут  є  і  блюда  –  вам  в  буфет,
Для  поглядів  принади.
Із  сріблом,  як  і  з  золотом,
Для  вашої  відради.  

Берети,  капелюшки  тут
І  нескінченні,  видко.
Не  пасуватиме  один  –  
То  інший  знайдеш  швидко.

Як  треба  вам  мережива  –
Ось  галерея  Біржі  .
Тут  будуть  тасьма,  рукави
І  пречудові  брижі  .

Якщо  дрібниць  потрібно  вам  –
Там,  гребінець  чи  ножик  –
Край  Стокс    лишаю  хлопчика,
Знайти  вам  допоможе.

На  Бірчін-лейн  панчохи  я
Всіх  розмірів  лишаю.
Хай  пані  будь-яка  і  пан,
Що  схоче,  обирає.

Як  черевиків  треба  вам  –
Сент-Мартін    хай  всміхнеться,
А  ліжка  будуть  в  Корнвеллі  ,
З  усім,  що  додається.

Жіночих  треба  вам  кравців  –
Живе  край  Боу    більшість.
Там  знайдете  такого,  що
Послужить  якнайліпше.

Кравців  для  кавалерів  теж  
Є  вулиці,  й  чимало.
Вам  зроблять  до  землі  плащі
З  облямуванням  гарним.  

Край  Темпл-Бар  –  артилерія,
Край  Тауер-Гілл  –  пістолі.
Край  Фліта  є  мечі  й  щити,
Їх  знайдете  доволі.

Поїли  ви  та  одяглись,
Все  –  за  моїм  бажанням.
Для  рота  і  для  черева
Теж  треба  піклування.

Лишаю  вам  аптекарів  –
Й  солодким  щоб  поїли,
Для  хворих  –  лікарів  лишу,
Хвороби  щоб  спинили.

І  забіяки  теж  тут  є  –
Без  бійок  їм  не  жити.
Щоб  заспокоїти  таких,
Їм  треба  кров  пустити.

Знавців-хірургів  їм  лишу  –
Хай  ліки  призначають,
Живуть  хай  довше  крутії
І  чесні  не  вмирають.

Вам  треба  солі,  круп,  свічок  –
Чого  іще  шукати?
Це  є  у  багатьох  місцях,
Не  стану  шкодувати.

Вам  доведеться  оплатить
Покупки,  достеменно.
Потреба  у  монетах  є  –  
Тому  ось  Двір  монетний.

Ось  Двір  Сталевий.  Вина  тут,
Сумним  щоб  веселитись,
І  красені,  що  поки  що
Не  можуть  оженитись  .

Вони  у  пошуках  дівок  
(Якихось  вдасться  стріти).
Дівки  ж  без  заохочення
Не  стануть  їх  любити.

Будинки  поруч  залишу,
Де  б  відпочили  люди.
Хай  тут  вони  змивають  бруд  –
Повітря  чистим  буде.

Хай  щосуботи  страдники,
Від  праці  вже  безсилі,
Сюди  приходять  відпочить  –
Гарнішають  в  неділю.

Коли  потрібно  щось  шукать,
Не  буде  пошук  довгим:
Я  в  Лондон  мало  принесла,
Та  не  взяла  нічого.

Ось  так  я  з  городянами
Старалась  поділитись.
Тепер  причину  бідним  дам
Про  мене  щоб  молитись.

В’язницям  дещо  я  лишу,
Хоча  і  небагато,
Та  за  пожертву  їм  я  все  ж
Їх  згадки  буду  варта.

Спочатку  Каунтер.  Хай  боржник
Розтрати  уникає.
Буває,  що  і  чесний  хтось
Від  неї  потерпає.

Як  друзі  їх  не  викуплять,
То  грізна  буде  доля.
Лиш  Яма  випадає  їм
З  кімнаткою  Тісною  .

Хай  Ньюгейт    має  сесію,
На  місяць  раз  проводить.
Заразі  злочинів  нехай
Зростати  не  дозволить.

Суд  декому  життя  лиша,
Тавро  їм  тільки  ставить,
Та  захист  дорогий  такий,
Що  шле  на  жебри  навіть.

А  тих,  хто  смерті  заслужив,  -
Присяжні  так  вважають  –
На  Голборн-Гілл  нехай  везуть  :
Ганьбу  так  довшу  знають.

Та  шкапу  залишу  я  їм  –
Вона  їх  муки  зменшить.
Вона  доправить  їх  туди  ,
Де  стратять  їх  нарешті.

Хоч  Фліт    не  поблизу  стоїть,
Як  раптом  не  згадаю
Його,  мене  він  прокляне
Скоріш,  ніж  поховають.

Нехай  йому  –  папіст  старий,
Це  буде  стовп  під  дахом,
Й  для  милостині  скриньку  дам
Я  в’язням-бідолахам.

Що,  перехожі,  дивно  вам,
Чом  смієтесь  таємно?
Тому,  що  не  згадала  я
Ще  Ладгейта  ,  напевно.

Не  маю  наміру  брехать
Чи  жартувать  сьогодні.
Вважала,  що  для  мене  він,
Як  вистачить  здоров’я

І  як  мені  повірить  хтось
Так,  щоб  заборгувала:  
Коли  надійде  час  платить,
Сховатись  тут  бажала.

Я  б  заховалась  серед  тих,
Хто  впертості  не  зрадить:
Вже  краще  боржником  помре,
Ніж  кредитору  платить.

Та  надто  нині  я  слабка,
Ніхто  не  довіряє…
Інакше  буде:  Ладгейту  
Банкрутів  залишаю.

А  палітурникам-майстрам,
Що  край  Павла  Святого,
Бажаю  я  в  достатку  жить:
Їх  праця  –  до  вподоби.

Хай  серед  них  мій  видавець  
Також  прибуток  має:
Хто  друг  мені,  за  твором  цим
До  нього  завітає.

Дівчатам  бідним  удівців
Лишаю  я  багатих.
Хай  поберуться,  та  живуть:
Їх  щастя  знайде  раптом.

А  вдів  багатих  молоді
Хай  наречені  мають.
Наказую  їм:  хай  жінок
Належно  поважають.

Не  можна,  щоб  прикраси  їх  
У  хаті  нудьгували.
А  з  грішми  луснуть  гаманці:
Порожні  швидше  б  стали!

Нехай  край  брами  кожної,
Де  в’їхать  в  Лондон  можна,
Торговки  фруктами  усіх
Стрічають  перехожих.

Лишить  щось  маю  Смітфілду  :
Колись  тут  проживали  
Мої  батьки.  Безпам'ятність
Негарною  б  назвали.

Тому  нехай  торгують  тут
І  кіньми,  і  биками,
І  буде  тут  лікарня  хай
З  кульгавими  й  сліпцями.

Бедлама    не  забуду  теж:
Я  часто  тут  бувала.
Йому  лишаю  багатьох,
Хто  мовить  геть  без  ладу.

Лишу  сторожу  Брайдвеллу  ,
Де  грішниць  покарають;
Хай  ріжуть  крейду,  хай  прядуть
І  млин  хай  обертають.

Не  можете  спокійно  жить
І  любите  судитись  –
Я  в  іннах  судових  лишу
Старанних  вам  юристів.

Згадаю  Канцлерський  я  суд:
В  його  лишаю  іннах  
Чимало  я  молодиків,
І  жвавих,  і  кмітливих.

Ось  книги  їм  у  торгівців  –
Є  скрізь,  знайти  не  важко!
Від  Лондона  усіх  скарбів
Нехай  їм  буде  частка.

Як  від  навчання  втомляться,
Розваг  як  побажають  –
Танцюють  хай,  фехтують  хай
І  хай  у  теніс  грають.

Неділями  принаймні  хай
Ще  матимуть  розваги:
Хай  їм  актори  про  дива
Показують  вистави.

Ось  що  лишаю,  Лондоне.
Дари  розподіляла
І  зовні,  і  всередині
Тебе,  і  пригадала

Все  те,  що  користь  принесе.
Дивись,  будь  доброчесний:
Коли  мене  не  буде  тут,
Роздай  мій  спадок  чесно.

Нічого  не  назвала  я,
З  чим  в  путь  піду  останню,
Але  ж  я  буду  на  землі
Саме  роздратування.

Хай  тільки  саван  матиму,
Що  від  ганьби  вкриває.
Ховають  хай  без  галасу
Й  ніхто  вже  не  згадає.

Ні  дзвонів,  ні  оплакувань
Не  треба  замовляти,
Не  хочу  я  і  поминок:
Без  сенсу  це  розтрата.

А  краще  порадій,  що  я
З  нікчемного  йду  світу
І  що,  щоб  всі  мої  дари
Як  слід,  розподілити,

Єдиний  виконавець  –  ти:
Бо  я  тебе  любила,
І,  щоб  дарунки  іншим  дать,
Довір’ям  наділила.

Тобі  згодиться  помічник  –
Про  нелегке  прошу  я  -  
Тож  доленька  щасливая
Тобою  хай  керує

І  розоритись  не  дає.
Живи  щасливо  й  мирно;
Нехай  дні,  щастя  служники,
Дадуть  все,  що  потрібно.

Прийми  ж  цю  допомогу,  хай  
Веде  тебе  в  усьому…  
Вже  стомлена  я  і  слабка,
Тому  скінчу  на  цьому.

Тим,  хто  захоче  розпитать,
З  тобою  як  розсталась,
Скажи,  що  поспішала  я
І  коротко  прощалась.

Як  зичить  хтось  мені  добра
Чи  скучить  хтось  за  мною,
Звели  їм  менше  сумувать
Для  любого  спокою.

Як  шкода  їм,  що  я  пішла,
То  нагадай,  що  гірко
Я  тут  страждала,  та  від  них
Не  здобула  підтримки.

Прощай  же  тисячу  разів!
Нехай  зло  не  спіткає,
Нехай  звитяжцем  будеш  ти,
А  ворог  твій  тікає!

І  хоч  вже  не  побачимось  –
Я  маю  певність  в  тому  –
Щоб  завжди  був  щасливим  ти,
Бажатиму  невтомно.

Двадцятий  нині  жовтня  день,
Як  календар  нам  каже,
Рік  нині  тисяча  п’ятсот
Сімдесят  третій  також

Від  часу,  як  Христос  родивсь.
Я  власноруч  писала
І  заповіт  свій  Лондону
Вручила,  як  сказала.

А  свідки  –  ось  вони:  Папір,
Перо  та  ще  й  Чорнило,
І  Час  мені  пообіцяв,
Що  берегтиме  силу

Моїх  велінь.  Нехай  рідня
Не  буде  заважати…
На  цьому  замовкаю  я,
Бо  маю  від’їжджати.

Finis  .  Ізабелла  Вітні

Переклад  21  -  23.04.2025

       Країнознавчі  коментарі  будуються  на  коментарях  у  виданні:  Women  Writers  in  Renaissance  England.  An  Annotated  Anthology  edited  by  Randall  Martin.  Pearson  Education  Limited,  2010.
   У  1563  р.  державою  було  встановлено  три  пісні  дні,  коли  було  заборонено  їсти  м’ясо;  від  посту  звільнялися  хворі.  Судчи  з  висловлювання  в  оригіналв    –  ‘and  such  as  orders  do  observe’,  «для  таких,  хто  додержує  посту»  –  піст  не  всіма  додержувався  однаково  суворо.
   Чіп  –  Чіпсайд,  можливо,  найулюбленіша  для  городян  і  приїжджих  з  вулиць  Лондона.
   Галерея  Біржі  –  в  оригиналі  її  назва  Pawn.  Це  крита  галерея  Королівської  біржі,  де  велася  торгівля.
   Брижі  –  в  оригіналі  назва  ruff  (раф).
   Стокс  –  ринок  в  центрі  лондонського  Сіті,  названий  так,  ймовірно,  тому,  що  раніше  на  цьому  місці  стояли  колодки.
   Сент-Мартін  —  ймовірно,  Сент-Мартін-ле-Гран  (St  Martin-le-Grand)  у  східному  кінці  Сент-Мартінс  Лейн  (St  Martin’s  Lane),  де  продавалися  дешеві  одяг  й  взуття.
   Корнвелл  (Cornwall)  –  ймовірно,  це  помилка  в  оригіналі  й  має  читатися  Корнгілл  (Cornhill),  де  був  великий  ринок.
   Боу  –  церква  Сент-Мері-ле-Боу.
   Двір  Сталевий  (Stillyard)  –  подвір’я  купців  Ганзи,  де  продавалися  рейнські  вина.
   Не  можуть  оженитись    –  підмайстрам  заборонялося  одружуватись  протягом  семи  років  їх  служби.
 Каунтер  —  далі  перераховуються  декілька  лондонських  в’язниць  (можливо,  тому,  що  Ізабелла  побоювалася  потрапити  до  в’язниці  за  борги).  Каунтер  –  дві  в’язниці  для  боржників.
   Яма  (‘the  Hole’)  –  камера  для  ув’язнених  зовсім  без  грошей.  Ув’язнені  в  ній  мали  простягати  кошик,  щоб  перехожі  кидали  туди  їжу.  
   З  кімнаткою  Тісною  (в  оригіналі  little  ease)  –  тісна  камера,  де  в’язень  не  міг  ані  стояти,  ані  сидіти.
   Ньюгейт  –  знаменита  лондонська  в’язниця  для  злочинців.  Колись  її  було  відремонтовано  за  гроші,  що  залишилися  після  знаменитого  лорд-мера  Річарда  Віттінгтона  (якому  легенда  подарувала  кішку).
 На  Голборн-Гілл  нехай  везуть    –  через  Голборн  засуджених  до  смерті  везли  до  місця  страти  на  Тайберн.
   Вона  доправить  їх  туди  –  буквально  «або  зламає  їм  шиї,  або  помчиться  від  натовпу».
   Фліт    –  знаменита  в’язниця  для  тих,  кого  визнали  винуватими  Зоряна  палата  чи  Канцлерський  суд  (і  туди  ж  відправляють  сера  Джона  Фальстафа  і  його  компанію  наприкінці  другої  частини  шекспірівського  «Генріха  IV»).
   Ладгейт  –  в’язниця  для  боржників  і  банкрутів.
   Мій  видавець  –  його  звали  Річард  Джонс.
   Смітфілд  –  в  ньому  знаходились  ринок  коней  і  шпиталь  Святого  Варфоломія,  а  також  проводився  Варфоломіїв  ярмарок  (див.  однойменную  п’єсу  Бена  Джонсона).
   Бедлам  —  знаменитий  дім  душевнохворих  у  лікарні  Святої  Марії  Віфлеємської  (див.  «Короля  Ліра»).  Туди  ходили  дивитися  на  них  для  розваги.
   Брайдвелл  –  там  знаходилася  жіноча  в’язниця.
   Інни  –  судові  (the  Inns  of  Court,  і  зараз  існують)  і  Канцлерського  суду  (the  Inns  of  Chancery)  –  служили  центрами  підготовки  юристів.  Їх  називали  третім  університетом  Англії.
Finis  —  кінець  (лат.).  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2025


Милые бранятся



На  сцене  Бенедикт  и  Беатриче,
Дразниться,  как  сойдутся,  —  их  обычай.

И  зритель  смотрит  на  смешную  пару
В  комедии  прославленной  и  старой.

Он  слишком  знает,  дальше  что  случится:
В  конце  должны  насмешники  жениться.

А  ведь  могли  они  и  разбежаться,
И  колкостей  взаимных  испугаться.

Они  могли  всегда  шутить,  встречаясь,
В  серьезном  и  себе  не  признаваясь.

Их  подтолкнула  дружеская  шалость,
Но  дело  довершить  беде  досталось.

Вот  говорят  о  горе  и  обиде,
И  нежный  огонек  впервые  виден,

И  нет  острот  блестящего  тумана,
Который  им  мешал  признаться  явно.

Среди  беды  —  пусть  зритель  удивится  —
Любви  благословение  родится.

04.04.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038315
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.04.2025


«Венеціанський купець» і штучний інтелект. Стаття



18.04.2025.  Сьогодні  керувала  секцією  на  студентській  науковій  конференції.  Дуже  скоро  після  початку  було  оголошено  повітряну  тривогу.  Довелося  спускатися  до  підвалу  й  проводити  конференцію  там.
Керівництво,  бажаючи  показати,  які  ми  сучасні,  спустило  тему  «Штучний  інтелект  та  міжнародні  відносини».  (Спустило  не  до  підвалу,  а  як  загальну  тему  конференції).  Тема  нашої  секції,  відповідно  –  «Штучний  інтелект  і  міжнародне  право».
Студенти,  до  мого  задоволення,  впоралися  добре.  Розповідали  про  вплив  штучного  інтелекту  на  правила  ведення  війни  і  на  діяльність  міжнародних  судових  установ:  в  тому  числі,  на  одержання  доказів  і  на  їх  можливу  підробку  з  допомогою  deepfake.
Мені  спало  на  думку  обговорити  зі  студентами,  як  штучний  інтелект  міг  би  вплинути  на  вирішення  справи  в  шекспірівському  «Венеціанському  купці».  Студенти  п’єси  не  знали,  але  вислухали  переказ  сюжету  й  мої  пропозиції  з  цікавістю.
Як,  ймовірно,  пам’ятаєте,  там  йдеться  про  фунт  людського  м’яса,  який  негативний,  та  яскравий  і  неоднозначний  лихвар-єврей  Шейлок  думає  відсудити  (тобто  вирізати)  як  пеню  в  купця  Антоніо,  позитивного,  та  антисеміта  й,  видимо,  таємного  гея.  А  гарна  дівчинка  Порція,  перевдягнена  юним  доктором  права  Балтазаром,  вирішує  справу  й  рятує  Антоніо,  оскільки  вексель  не  дає  Шейлокові  права  пролити  кров  Антоніо  чи  вирізати  хоч  трохи  більше  чи  менше,  ніж  фунт  м’яса  (що  практично  неможливо  реалізувати).
Студенти  одразу  ж  розумно  припустили,  що  такий  договір  про  фунт  м’яса  має  бути  визнаний  недійсним.  Так  воно  й  мало  б  бути.  Людське  м’ясо  не  є  об’єктом  цивільного  обігу,  і  сам  Шейлок  спочатку  пропонує  укласти  договір  жартома.  Чинність  договору  можна  було  б  оспорити,  та  сама  Порція  проти  цього,  щоб  не  створювати  прецеденту.  (У  їх  Венеції  є  прецеденти).
Я  спробувала  розвинути  думку,  що,  якби  справу  вирішував  штучний  інтелект,  міг  би  вирішити  її  і  на  користь  Шейлока,  і  на  користь  Антоніо.
1) На  користь  Шейлока.  Це,  ймовірно,  легше.  Штучний  інтелект  в  ролі  судді  не  боровся  б  за  милосердя,  прочитав  би  договір  поза  контекстом  (закон  проти  іноземців,  що  посягають  на  життя  венеціанців,  на  який  посилається  Порція)  і  присудив  би  фунт  м’яса  позивачеві.  Таким  чином,  концепція  п’єси  гине.  Штучний  інтелект  був  би  неупереджений  і  не  прагнув  би,  як  Порція,  врятувати  Антоніо.
2) На  користь  Антоніо.  Це  складніше,  але  також  можливо.
A) Штучний  інтелект  як  виконавець  міг  би  вирізати  в  Антоніо  точно  фунт  м’яса,  але  навіть  він  не  зміг  би  не  пролити  крові.
B) Штучний  інтелект  міг  би  вирізати  фунт  м’яса  не  в  живого,  а  в  штучного  Антоніо  –  комп’ютерної  моделі,  персонажа  мультфільму:  щоб  і  задовольнити  позивача,  і  уникнути  вбивства.
C) Одна  гарна  студентка  в  своїй  доповіді  зауважила,  що  рішення  штучного  інтелекту  залежать  від  завантаженої  до  його  пам’яті  практики.  У  цьому  випадку  міг  би  вирішити  справу  на  основі  італійської  новели,  яка  послужила  джерелом  сюжету  шекспірівської  п’єси.
Та  обрати,  який  спосіб  застосує  штучний  інтелект,  яку  програму  запустити,  все  одно  мала  б  людина.  Все  одно  потрібна  людина  для  вирішення  справи,  навіть  якщо  машина  буде  суддею.
В  підвалі  витратили  час  із  сенсом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038066
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2025


Хвала миру. До читача


До  числа  послідовників  Джеффрі  Чосера  (біля  1342/43  –  1400),  найбільшого  поета  англійського  Середньовіччя,  належить  Джон  Лідгейт  (біля  1370  –  біля  1451),  монах  бенедиктинського  монастиря  в  Бері-Сент-Едмундс.  Він  народився  в  селищі  Лідгейт,  у  графстві  Саффолк,  був  освічений,  відвідав  Париж,  писав  у  багатьох  жанрах  і  став  виключно  плідним  автором:  вважається,  що  написане  ним  складає  близько  145  тисяч  рядків.  Деякі  твори  приписувалися  йому,  але  згодом  його  авторство  було  спростоване.  Сучасники  визнавали  його  найталановитішим  з  послідовників  Чосера.
Лідгейт  жив  у  часи  Столітньої  війни,  і  це  мало  відобразитись  у  його  творчості.  За  його  життя  Англія  досягла  найбільших  за  цю  війну  успіхів  і  згодом  їх  втратила.
Серед  найзначніших  творів  Лідгейта  –  «Книга  про  Трою»  (Troy  Book),  переклад,  а  точніше  –  переказ  «Historia  destructionis  Troiae»  («Троянської  історії»)  італійського  автора  Гвідо  делле  Колонне.  Книга  Лідгейта  написана  між  1412  та  1420  на  замовлення  Генріха,  принца  Уельського,  який  став  королем  Англії  Генріхом  V  (царював  у  1413  –  1422)  і  одним  з  англійських  героїв  Столітньої  війни:  він  одержав  перемогу  у  битві  при  Азенкурі  25  жовтня  1415  р.,  досяг  укладення  у  1420  р.  миру  в  Труа,  за  яким  Англія  й  Франція,  залишаючись  двома  окремими  державами,  мали  перебувати  під  владою  англійських  королів  з  династії  Ланкастерів,  одружився  з  дочкою  французького  короля  і  помер  в  статусі  спадкоємця  французького  престолу;  тесть,  душевнохворий  король  Франції  Карл  VI  (царював  у  1380  –  1422),  пережив  його  майже  на  два  місяці.
Король  Генріх  –  герой  поеми  «Облога  Гарфлера  і  битва  при  Азенкурі,  1415»,  опублікованої  вперше  близько  1530  р.
4
без  імені  автора.  Джон  Лідгейт  часто  визнається  автором  цієї  поеми  (найправильніше  буде  сказати,  що  вона  йому  приписується),  яка  містить  художні  вільності,  але  показує  жорстокість  середньовічної  війни.  Характер  короля  Англії  зображено  тут  як  складний,  чого  і  слід  було  очікувати:  король  то  висловлює  увагу  до  радників,  то  азартний,  то  жорстокий,  то  побожний  і  милосердний.  Автор  висловлює  королю  свою  симпатію,  хвалячи  його  побожність,  відвагу  і  прив’язаність  до  рідної  землі.
Лідгейт  писав  і  вірші  про  куртуазну  любов,  і  недобрі  сатири  проти  жінок,  але  на  честь  Богородиці  створив  вірші,  що  прославляють  Її  як  Даму  серця  автора  напередодні  Валентинова  дня.  У  цьому  творі  перераховані  й  інші  жінки,  гідні  поваги  чи  просто  цікавості,  яких  слід  було  знати  поетові  цієї  епохи,  та  всіх  їх  перевершує  Богородиця.  Цей  твір  звернений  до  вдови  Генріха  V  і  матері  його  сина,  Генріха  VI  –  Катерини  де  Валуа  (1401  –  1437),  дочки  короля  Франції  Карла  VI,  знаменитої  красуні  з  не  найлегшою  долею,  яка  могла  б  стати  королевою  одночасно  і  Англії,  і  Франції,  якби  Генріх  V  прожив  трохи  довше.  Згодом  королева-мати  Катерина  вийшла  заміж  за  валлійця  Оуена  Тюдора,  і  вони  стали  предками  знаменитої  англійської  королівської  династії  Тюдорів  (1485  –  1603).  У  «Хвалі  миру»,  де  кожна  зі  строф  завершується  словом  peace  («мир»),  автор  із  допомогою  численних  біблійних  і  частково  античних  асоціацій  переконує  читачів  у  цінності  миру.
Належна  до  історії  світової  літератури  творчість  Джона  Лідгейта  –  дзеркало  його  часу,  але  також  може  слугувати  зв’язку  часів,  бодай  і  дуже  віддалених  між  собою.
З  глибокою  повагою,
перекладачка

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037387
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2025


Хвала миру. To the reader


Among  the  followers  of  Geoffrey  Chaucer  (c.  1342/43  –  1400),  the  greatest  poet  of  the  English  Middle  Ages,  is  John  Lydgate  (c.  1370  –  c.  1451),  a  monk  in  the  Benedictine  abbey  of  Bury  St.  Edmunds.  He  was  born  in  the  village  of  Lydgate,  Suffolk,  was  well-learned,  visited  Paris,  wrote  in  many  genres  and  became  a  most  prolific  author:  it  is  believed,  that  he  has  written  about  145  thousand  lines.  Some  works  were  attributed  to  him,  but  later  his  authorship  of  them  was  denied.  Contemporaries  believed  him  to  be  the  most  talented  of  Chaucer’s  followers.
Lydgate  lived  in  the  times  of  the  Hundred  Years  War,  and  this  had  to  be  reflected  in  his  works.  During  his  life,  England  achieved  its  greatest  success  in  this  war  and  then  lost  it.
Among  the  most  significant  of  Lydgate’s  works  is  ‘Troy  Book’,  which  is  a  translation,  or,  to  be  exact,  a  retelling  of  ‘Historia  destructionis  Troiae’  (‘History  of  the  destruction  of  Troy’)  of  an  Italian  author  Guido  delle  Colonne.  Lydgate’s  book  was  written  between  1412  and  1420  on  the  commission  of  Henry,  Prince  of  Wales,  who  became  King  of  England  Henry  V  (reigned  in  1413  –  1422)  and  one  of  the  English  heroes  of  the  Hundred  Years  War:  he  won  the  battle  of  Agincourt  25  October  1415,  in  1420  achieved  the  conclusion  of  the  Peace  of  Troyes,  according  to  which  England  and  France,  though  remaining  two  separate  states,  were  to  be  ruled  by  English  kings  of  Lancaster  dynasty,  married  the  daughter  of  the  French  king  and  died  having  the  status  of  the  heir  to  the  French  throne;  his  father-in-law,  the  mentally  ill  King  of  France  Charles  VI  (ruled  in  1380  –  1422),  outlived  him  for  almost  two  months.  King  Henry  is  the  character  of  the  poem  ‘The  Siege  of  Harfleur  and  the  Battle  of  Agincourt,  1415’,  first  published  c.  1530  with  no  author’s  name.  John  Lydgate  is  often  recognized  as  the  author  of  this  poem  (it  will  be  most  correct  to  say  that  it  is
6
attributed  to  him),  which,  though  obtaining  a  poetic  license,  demonstrates  the  cruelty  of  medieval  war.  The  character  of  the  King  of  England  is  expectedly  depicted  here  as  complex:  the  king  is  sometimes  attentive  to  his  councillors,  sometimes  hazardous,  sometimes  cruel,  sometimes  pious  and  merciful.  The  author  expresses  his  sympathy  to  the  king,  praising  his  piety,  bravery  and  devotion  to  his  motherland.  Lydgate  wrote  both  verses  on  courtly  love  and  unkind  satire  against  women,  but  in  honour  of  Our  Lady,  he  created  verses  that  praise  Her  as  the  Lady  of  the  author’s  heart  on  the  eve  of  St.  Valentine’s  Day.  In  this  work,  other  women  worthy  of  respect  or  just  of  interest,  whom  a  poet  of  the  epoch  had  to  know,  are  also  named,  but  Our  Lady  excelles  them  all.  This  work  is  addressed  to  Henry  V’s  widow,  Catherine  de  Valois  (1401  –  1437),  daughter  of  French  king  Charles  VI,  a  renowned  beauty  whose  fate  was  not  the  easiest,  and  who  might  have  become  Queen  of  both  England  and  France,  had  Henry  V  lived  a  bit  longer.  Later  Queen  Mother  Catherine  married  a  Welshman  Owen  Tudor,  and  they  became  ancestors  of  the  famous  English  royal  dynasty,  the  Tudors  (1485  –  1603).  In  ‘A  Praise  of  Peace’,  where  each  stanza  ends  with  the  word  ‘peace’,  the  author  persuades  his  readers  of  the  value  of  peace  with  the  help  of  numerous  Biblical  and  partly  Graeco-Roman  associations.
Belonging  to  the  history  of  world  literature  and  being  the  mirror  of  their  author’s  time,  the  works  of  John  Lydgate  may  also  serve  the  joining  of  times,  even  though  the  distance  between  those  times  may  be  a  large  one.
With  best  regards,
the  translator

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037358
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 09.04.2025


Хвала миру. К читателю


К  числу  последователей  Джеффри  Чосера  (ок.  1342/43  –  1400),  крупнейшего  поэта  английского  Средневековья,  принадлежит  Джон  Лидгейт  (ок.  1370  –  ок.  1451),  монах  бенедиктинского  монастыря  в  Бери-Сент-Эдмундс.  Он  родился  в  деревне  Лидгейт,  в  графстве  Саффолк,  был  образован,  посетил  Париж,  писал  во  многих  жанрах  и  стал  исключительно  плодовитым  автором:  считается,  что  написанное  им  составляет  около  145  тысяч  строк.  Некоторые  произведения  приписывались  ему,  но  затем  его  авторство  было  опровергнуто.  Современники  признавали  его  наиболее  талантливым  из  последователей  Чосера.
Лидгейт  жил  во  времена  Столетней  войны,  и  это  должно  было  отразиться  в  его  творчестве.  При  его  жизни  Англия  достигла  крупнейших  за  эту  войну  успехов  и  затем  их  утратила.
Среди  наиболее  значительных  произведений  Лидгейта  –  «Книга  о  Трое»  (Troy  Book),  перевод,  а  точнее  –  пересказ  «Historia  destructionis  Troiae»  («Троянской  истории»)  итальянского  автора  Гвидо  делле  Колонне.  Книга  Лидгейта  написана  между  1412  и  1420  по  заказу  Генриха,  принца  Уэльского,  ставшего  королем  Англии  Генрихом  V  (царствовал  в  1413  –  1422)  и  одним  из  английских  героев  Столетней  войны:  он  одержал  победу  в  битве  при  Азинкуре  25  октября  1415  г.,  добился  заключения  в  1420  г.  мира  в  Труа,  по  которому  Англия  и  Франция,  оставаясь  двумя  отдельными  государствами,  должны  были  находиться  под  властью  английских  королей  из  династии  Ланкастеров,  женился  на  дочери  французского  короля  и  умер  в  статусе  наследника  французского  престола;  тесть,  душевнобольной  король  Франции  Карл  VI  (царствовал  в  1380  –  1422),  пережил  его  почти  на  два  месяца.
Король  Генрих  –  герой  поэмы  «Осада  Гарфлера  и  битва  при  Азинкуре,  1415»,  опубликованной  впервые  около
8
1530  г.  без  имени  автора.  Джон  Лидгейт  часто  признается  автором  этой  поэмы  (правильнее  всего  будет  сказать,  что  она  ему  приписывается),  содержащей  художественные  вольности,  но  показывающей  жестокость  средневековой  войны.  Характер  короля  Англии  изображен  здесь  как  сложный,  чего  и  следовало  ожидать:  король  то  высказывает  внимание  советникам,  то  азартен,  то  жесток,  то  благочестив  и  милосерден.  Автор  выражает  королю  свою  симпатию,  хваля  его  благочестие,  отвагу  и  привязанность  к  родной  земле.  Лидгейт  писал  и  стихи  о  куртуазной  любви,  и  недобрые  сатиры  против  женщин,  но  в  честь  Богородицы  создал  стихи,  прославляющие  Ее  как  Даму  сердца  автора  в  канун  Валентинова  дня.  В  этом  произведении  перечисляются  и  другие  женщины,  достойные  уважения  или  просто  интересные,  которых  следовало  знать  поэту  той  эпохи,  но  всех  их  превосходит  Богородица.  Это  произведение  обращено  к  вдове  Генриха  V  и  матери  его  сына,  Генриха  VI  –  Екатерине  де  Валуа  (1401  –  1437),  дочери  короля  Франции  Карла  VI,  знаменитой  красавице  с  не  самой  легкой  судьбой,  которая  могла  бы  оказаться  королевой  одновременно  и  Англии,  и  Франции,  если  бы  Генрих  V  прожил  немногим  дольше.  Впоследствии  королева-мать  Екатерина  вышла  замуж  за  валлийца  Оуэна  Тюдора,  и  они  стали  предками  знаменитой  английской  королевской  династии  Тюдоров  (1485  –  1603).
В  «Хвале  миру»,  где  каждая  из  строф  оканчивается  словом  peace  («мир»),  автор  при  помощи  многочисленных  библейских  и  частично  античных  ассоциаций  убеждает  читателей  в  ценности  мира.
Принадлежащее  к  истории  мировой  литературы  творчество  Джона  Лидгейта  –  зеркало  его  времени,  но  также  может  служить  связи  времен,  пускай  и  очень  отдаленных  между  собой.
С  глубоким  уважением,
переводчица

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037357
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 09.04.2025


И музы, и творцы. Посвящение и вступление

Посвящение  и  вступление  к  моему  сборнику  :  И  музы,  и  творцы.  Несколько  поэтесс  эпохи  европейского  Возрождения  /  сост.  и  пер.  Валентины  Ржевской.  2-е  изд.,  доп.  –  Одесса  :  «Фенікс»,  2021.  С.  3,  5.


Моей  маме.
Переводчица


К  читателю

Женщины  любят  читать  о  женщинах,  в  особенности  о  сильных  личностях,  чьи  истории  жизни  занимательны,  –  это  если  не  безупречная  истина,  то  распространенное  мнение.  Женщины  любят  писать  о  женщинах  –  это  мнение  столь  же  распространено.  Переводить  написанное  авторами-женщинами,  жившими  в  эпоху  Возрождения,  –  значит  объединять  эти  увлекательныe  занятия.


В  этом  сборнике  участвуют:  одна  великая  королева,  две  знатные  дамы  и  две  дамы  не  столь  знатные,  но  красноречивые.  Высказываются  они  на  довольно  разнообразные  темы.  Их  стихи  –  о  религии  и  о  политике;  о  страданиях,  опасностях  и  победах;  о  шутках  судьбы  и  ее  серьезности;  об  утратах,  тоске  и  преданности;  об  обидах  и  прощении.  О  семейных  привязанностях.  О  мире  большого  города  и  о  настроении  природы  в  поместье.  О  необходимости  справедливости  и  защиты  женского  достоинства.  Конечно,  было  бы  очень  заметно  отсутствие  чего-то  ожидаемого,  если  бы  отсутствовала  тема  любви.


Почти  все  эти  женщины  были  музами  других  авторов  –  или  же  существуют  такие  предположения.


При  помощи  стихов  они  могут  приблизиться  к  нам,  а  мы  –  посетить  их  в  их  мире,  увидеть  из  него  наш  и,  –  если  захотим,  –  беседуя  с  ними,  себя  самих  рассмотреть  лучше.


Будем  благодарны  им  за  это.


С  уважением  и  пожеланиями  здоровья,
переводчица

Иллюстрация:  обложка  с  фотографиями,  которые  сделал  папа.

В  оформлении  книги  использованы  фотографии  С.В.  Ржевского.  В  верхнем  ряду  слева  направо:  купол  собора  Святого  Петра,  Ватикан;  Вестминстерское  аббатство,  Лондон.  В  нижнем  ряду  слева  направо:  Кафедральный  собор  Пресвятой  Девы  Марии,  Солсбери;  Дворец  дожей,  Венеция

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037250
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 08.04.2025


О Виттории Колонна



Биографическая  статья  из  моего  сборника:  И  музы,  и  творцы.  Несколько  поэтесс  эпохи  европейского  Возрождения  /  сост.  и  пер.  Валентины  Ржевской.  2-е  изд.,  доп.  –  Одесса  :  «Фенікс»,  2021.  C.  7-12.

Виттория  Колонна,  маркиза  ди  Пескара

(1490/1492–1547)


Италия  эпохи  Возрождения  –  не  единое  государство,  и  несколько  из  числа  итальянских  государств  той  эпохи  нужно  назвать,  чтобы  представить  читателю  Витторию  Колонна.  Семья  Колонна  принадлежала  к  высшей  аристократии  Рима;  из  этой  семьи  происходил  один  из  римских  пап,  Мартин  V  (Оддоне  Колонна,  1369–1431,  понтификат  с  1417).  Отец  Виттории,  знаменитый  кондотьер  Фабрицио  Колонна  (ум.  1520)  –  персонаж  трактата  Никколо  Макиавелли  (1469–1527)  «О  военном  искусстве»,  где  выступает  как  выразитель  идей  Макиавелли  об  этом  предмете.  Мать  Виттории,  Агнесе  ди  Монтефельтро  (1470–1523)  была  из  рода  герцогов  Урбино.


Брак  Виттории  (1509)  с  Ферранте  (Фернандо)  д'Авалосом,  маркизом  ди  Пескара  (1490–1525),  был  заключен  в  знак  союза  ее  семьи  с  аристократической  семьей  жениха  из  Неаполитанского  королевства.  Оно  ко  времени  их  свадьбы  находилось  под  властью  короля  Арагона  –  одного  из  государственных  образований  в  основе  Испании.


Виттория  была  предана  мужу  и  писала,  что  они  –  плоть  единая.  Но  известно,  что  Ферранте  увлекался  другими  женщинами;  детей  в  браке  не  было;  к  тому  же  Ферранте  долго  был  на  войне,  выступая  на  стороне  императора  Священной  Римской  империи  Карла  V,  он  же  –  король  Испании  Карл  I  (1500–1558)  против  короля  Франции  Франциска  I  (1494–1547).  Все  же  по  крайней  мере  один  раз  Ферранте  послушался  совета  жены.  Ферранте  обеспечил  Карлу  победу  в  знаменитой  битве  при  Павии  (1525),  когда  Франциск  был  взят  в  плен,  но  за  этот  успех  Ферранте  не  был  достаточно  вознагражден.  Когда  ему  затем  предложили  участвовать  в  изгнании  Карла  из  Италии,  Виттория  возразила.  Ферранте  не  стал  выступать  против  Карла,  а,  напротив,  –  выступил  против  Милана,  власти  которого  предложили  этот  план.  Осаждая  герцогский  замок  в  Милане,  Ферранте  умер  от  ран  –  или,  предположительно,  от  яда.


После  смерти  мужа  Виттория  прожила  вдовой  немногим  больше  двадцати  одного  года.  Сперва  она  хотела  уйти  в  монастырь,  причем  выбрала  монастырь  с  очень  строгим  уставом.  Но  этому  воспротивился  сам  папа  римский  Климент  VII  (Джулио  Медичи,  1478–1534,  понтификат  c  1523),  попросту  запретив  монахиням  принимать  ее  под  страхом  отлучения  от  церкви.  Виттория,  однако,  могла  жить  при  монастыре  в  качестве  гостьи,  не  становясь  монахиней.


В  дальнейшем  Виттория  так  и  постаралась  уподобить  свою  жизнь  в  миру  монашеской.  Она  жила  в  монастырях  как  гостья,  оплакивала  мужа,  предавалась  размышлениям  о  религии.  Вместе  с  тем  она  оставалась  сиятельнейшей  маркизой  ди  Пескара  –  знатной  дамой,  авторитетной  фигурой,  обладающей  политическим  влиянием,  которое  иногда  могла  использовать.  Но  более  известна  она  благодаря  своей  добродетельной  жизни,  своей  поэзии,  сперва  распространявшейся  только  в  рукописях,  своим  религиозным  исканиям  и  своей  дружбе  с  людьми  литературы  и  искусства,  тянувшимися  к  ней  и  глубоко  уважавшими  ее.


В  поэзии  Виттории  Колонна  выделяют  две  темы.  Одна  –  тоска  по  умершему  любимому  мужу.  Здесь  в  Виттории  усматривают  последовательницу  великого  Франческо  Петрарки  (1304–1374)  и  его  сонетов  к  мадонне  Лауре,  хотя  лирика  Виттории  обладает  своеобразием.  Другая  тема  –  религия.  Исследователи  отмечают,  что  религиозная  лирика  Виттории  отражает  ее  интерес  к  идеям  протестантизма,  распространявшимся  в  то  время  в  Европе.  Виттория  никогда  не  порывала  с  католической  церковью,  но  была  согласна,  что  ее  необходимо  реформировать.


Среди  друзей  Виттории  были  Бальдассаре  Кастильоне  (1478–1529),  автор  популярнейшего  трактата  «Придворный»,  и  Пьетро  Бембо  (1470–1547)  –  кардинал,  поэт  и  литературный  критик,  автор  трактата  «Рассуждение  в  прозе  о  народном  языке».  Она  переписывалась  с  сестрой  Франциска  I  Маргаритой  Наваррской  (1492–1549),  также  писательницей,  увлекшейся  идеями  протестантизма.


Духовным  наставником  Виттории,  которым  она  всей  душой  восхищалась  и  к  которому  чрезвычайно  привязалась,  был  кардинал  Реджинальд  Поул  (1500–1558),  происходивший  из  английской  королевской  семьи  Йорков  и,  следовательно,  –  родственник  со  стороны  матери  английского  короля  Генриха  VIII  Тюдора  (1491–1547,  царствовал  с  1509).  А  король  Генрих,  как  известно,  долго  не  имел  наследника  мужского  пола,  что  делало  йоркских  родственников  потенциально  опасными  и  создавало  для  них  опасность.  Кардинал  Поул  был  сторонником  реформы  католической  церкви,  но  не  разрыва  Англии  с  папским  престолом.  Разрыв  этот  произошел  вследствие  «Большого  дела  короля»  (the  King's  Great  Matter,  1527–1533).  Знаменитейший  исторический  сюжет,  семейная  драма  с  национальными  и  международными  последствиями:  Генриху  VIII  потребовалось  аннулировать  брак  с  королевой  Екатериной  Арагонской,  а  с  помощью  Климента  VII  сделать  этого  не  удалось.  Тогда  на  помощь  королю  Англии  пришли  решительные  меры:  вывод  церкви  из  подчинения  папе  и  подчинение  ее  королю.  Генрих  VIII  ожидал  поддержки  Реджинальда  Поула,  которому  сперва  оказывал  милость,  но  тот  и  словом,  и  делом  выступил  против  короля.  Генрих  ответил  грозно:  были  казнены  брат  и  мать  кардинала  Поула.  Мать,  племянница  двух  королей  Англии,  лично  не  виновная  в  действиях  против  царствующего  короля,  умерла  особенно  мучительно  (1541).


Поул  попросил  Витторию  Колонна  стать  его  приемной  матерью,  хотя  разница  в  возрасте  между  ними  была  недостаточной.  Виттория  сделала  его  своим  наследником  –  однако  кардинал  был  вынужден  отказаться  от  наследства  маркизы  в  пользу  ее  родни.  Позднее  кардинал  Реджинальд  Поул  стал  в  Англии  архиепископом  Кентерберийским.  Это  произошло  в  правление  королевы  Марии  I  (1516–1558,  царствовала  с  1553)  –  дочери  Генриха  VIII  и  Екатерины  Арагонской,  старавшейся  защитить  память  матери  и  вернуть  страну  к  католицизму.  По  совпадению,  как  бы  знаменующему  конец  этапа  в  истории  страны,  королева  и  архиепископ  умерли  в  один  день.


Самый  знаменитый,  самый  любимый  потомками  из  друзей  Виттории  Колонна  –  великий  скульптор  Микеланджело  Буонарроти  (1475–1564).  Скульптор  –  и  художник,  и  архитектор,  и  военный  инженер,  и  поэт.  Если  заходит  речь  о  Виттории  Колонна  –  ее  представляют  как  друга  Микеланджело;  в  биографиях  Микеланджело  есть  и  должно  быть  место  для  Виттории  Колонна.  Они  встречались,  с  удовольствием  беседовали,  обменивались  письмами  и  подарками.  Виттория  подарила  Микеланджело  рукопись  своих  духовных  стихов,  Микеланджело  делал  ей  в  подарок  рисунки  и  посвящал  стихи.


Она  –  жена,  но  муж  в  ней  говорит,
И  даже  божество;  и  так  случилось:
Cо  мной,  внимавшим,  чудное  свершилось,
Кто  мною  был  –  мне  не  принадлежит.
Я,  право,  рад,  и  чудо  не  страшит:  Тот  бывший  «я»,  вознесшись,  стал  мудрее,
Он  с  жалостью  вниз  смотрит  на  меня.
И  так  влечет  ее  прекрасный  вид,
Что  мыслить  суетно  уже  не  смею:
В  красе  других  лишь  смертность  вижу  я.
Спасительница  дивная  моя,
В  огне  и  водах  к  счастью  Вы  ведете,
Пусть  мне  меня  назад  Вы  не  вернете!1.


Ирвинг  Стоун  в  своем  романе  о  Микеланджело  «Муки  и  радости»  («Агония  и  экстаз»)  (1961)  изобразил  чувство  Микеланджело  к  Виттории  как  позднюю  страсть,  оставшуюся  без  ответа  из-за  верности  маркизы  покойному  мужу.  Все  же  биографы  чаcто  считают  поздней  любовью  Микеланджело  прекрасного  юношу  Томмазо  Кавальери,  а  Витторию  именно  другом.  Судя  по  сохранившимся  свидетельствам,  Виттория  и  Микеланджело  дорожили  этой  дружбой  и  знали,  что  оба  дорожат  ею.  В  одном  из  сонетов  Микеланджело  говорит  Виттории,  что  может  создать  их  общий  портрет  –  в  камне  или  в  красках,  подчеркивая,  как  Виттория  прекрасна  и  как  он  жалок,  чтобы  их  видели  вместе  спустя  столетия.  Этот  портрет  должен  был  дать  обоим  долгую  жизнь  и  свидетельствовать  о  любви  Микеланджело  к  маркизе.  Биографы  с  тех  пор  создают  их  общие  портреты  в  слове,  хотя  и  не  такие,  как  предлагается  в  этом  сонете  –  подчеркивая  скорее  не  контраст,  а  душевную  близость.


Первый  биограф  Микеланджело,  художник  Асканио  Кондиви  (1525–1574)  сообщает,  что  Микеланджело  был  влюблен  в  божественный  дух  маркизы2.  Он  также  передает  воспоминание  Микеланджело,  часто  упоминаемое  с  тех  пор  в  биографиях.  Микеланджело  пережил  Витторию  и  жалел  о  том,  что,  когда  пришел  к  ней,  уже  лежащей  на  смертном  одре,  поцеловал  не  ее  лоб  или  лицо,  а  только  руку3.


Cтихи  Виттории  Колонна  были  впервые  изданы  в  1538  г.  без  ее  разрешения,  и  до  ее  смерти  вышло  всего  12  их  изданий.  Вслед  за  этим  примером  в  Италии  было  опубликовано  множество  сборников  стихов,  написанных  женщинами.

1  Перевод  В.  Ржевской.


2  Condivi  A.  Vita  di  Michelagnolo  Buonarroti  raccolta  per  Ascanio  Condivi  da  la  Ripa  Transone.  URL:  http://archiv.ub.uni-heidelberg.de/artdok/volltexte/2009/714/  P.  47.


3  Condivi  A.  Op.  cit.  P.  48.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037249
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 08.04.2025


О Елизавете Тюдор



Биографическая  статья  из  моего  сборника:  И  музы,  и  творцы.  Несколько  поэтесс  эпохи  европейского  Возрождения  /  сост.  и  пер.  Валентины  Ржевской.  2-е  изд.,  доп.  –  Одесса  :  «Фенікс»,  2021.  -  С.23-26.


Елизавета  Тюдор

(королева  Англии  Елизавета  I)

(1533–1603,  царствовала  с  1558)


Превосходное  образование  и  склонность  к  творческой  деятельности  –  важные  черты  образа  Елизаветы  I,  знаменитой  Глорианы,  способствующие  длительному  интересу  к  ее  личности.  Елизавету  часто  представляют  как  актрису  на  престоле,  использующую  артистизм  в  политических  целях,  но  при  этом  отдают  должное  и  другим  ее  талантам  –  в  том  числе  музыканта  и  писателя.


Первый  историк  царствования  Елизаветы  Уильям  Кемден  (1551–1623)  во  вступлении  к  книге  о  ее  царствовании  «Анналы»  с  восторгом  пишет  об  образовании  и  одаренности  своей  героини.  Еще  до  восшествия  на  престол  Елизавета  изучила  латынь,  греческий,  французский  и  итальянский  языки4  (впоследствии  она  владела  не  менее,  чем  семью  языками,  в  число  которых  входили  также  испанский  и  уэльский5,  в  каком-то  объеме  известный  ей  с  детства6,  предположительно,  от  ее  прислужницы  Бланш  Парри  (1507/8–1590)).  Под  руководством  своего  учителя  Роджера  Аскэма7  (1515?–1568)  Елизавета  в  юности  прочла  многих  классиков  античной  литературы  (всего  Цицерона,  многое  из  «Историй»  Тита  Ливия,  речи  прославленного  афинского  оратора  Исократа,  две  из  которых  Елизавета  перевела  на  латынь,  трагедии  Софокла),  прочла  Новый  Завет  на  греческом  языке,  а  также  познакомилась  с  догматикой  протестантизма  в  изложении  немецкого  гуманиста  и  теолога  Меланхтона  (Филиппа  Шварцерда,  1497–1560).  Роджер  Аскэм  восхищался  способностями  воспитанницы:  «Ее  ум  свободен  от  женской  слабости,  ее  упорство  равно  мужскому,  и  ее  память  долго  удерживает  то,  что  быстро  схватывает»8.  На  основе  знакомства  с  классиками  Елизавета  выработала  свой  литературный  стиль;  по  сообщению  Кемдена,  она  ежедневно  читала  и  предавалась  литературному  творчеству  «не  суеты  ради,  но  ради  упражнений  в  жизни  и  добродетели,  так  что  по  учености  она  была  даже  чудом  среди  государей  своего  времени»9.


Склонность  к  чтению  и  литературную  одаренность  Елизавете  было  от  кого  унаследовать.  Ее  знаменитый  отец  Генрих  VIII,  кроме  прочих  причин  для  долгой  славы,  был  отлично  образован,  писал  стихи  и  музыку.  Известно  два  стихотворения,  приписываемых  матери  Елизаветы,  королеве  Анне  Болейн  (ок.  1501–1536),  а  также  ее  двустишие,  адресованное  Генриху  VIII  и  сохранившееся  в  записи  ее  рукой.  Брат  Анны,  следовательно  –  родной  дядя  Елизаветы,  Джордж  Болейн  (ок.  1503/1504–1536)  писал  стихи,  хотя  в  наше  время  уже  невозможно  установить,  какие  именно  принадлежат  ему.  Вероятно,  к  ним  относится  одно  из  стихотворений,  приписываемых  его  сестре  Анне,  'Oh  Death,  rock  me  asleep'.  Родственником  со  стороны  матери  Елизавете  приходится  один  из  наиболее  значительных  поэтов  эпохи  Генриха  VIII,  Генри  Говард,  граф  Сарри10  (1517—1547),  как  и  мать  Елизаветы,  и  Джордж  Болейн,  казненный  ее  отцом,  человек  весьма  беспокойный  и  один  из  основоположников  формы  сонета  в  английской  литературе,  а  также  основоположник  в  ней  белого  стиха.  Писательницей  была  и  последняя  мачеха  Елизаветы  –  шестая  жена  Генриха  VIII,  королева  Екатерина  Парр  (1512–1548).


Известные  стихи  Елизаветы  читаются  как  поэтические  иллюстрации  к  ее  биографии.  Так,  в  1554  г.  Елизавета  подозревалась  в  участии  в  заговоре  против  своей  сводной  сестры,  королевы  Марии  I.  Вначале  Елизавета  была  заключена  в  Тауэр,  а  затем  около  года  находилась  под  арестом  в  королевской  резиденции  в  Вудстоке,  дабы  ее  контакты  с  сообщниками  были  исключены.  Ко  времени  этого  заключения  относятся  стихи  «Надпись  на  стене  в  Вудстоке».


Соперничество  королев  Елизаветы  Тюдор  и  Марии  Стюарт  (1542—1587)  носило  не  только  политический,  но  и  личный  характер.  Среди  многих  причин  для  сопоставления  двух  королев,  ставшего  таким  популярным  и  в  науке,  и  в  художественных  произведениях,  —  также  и  то,  что  обе  они  были  образованными  женщинами  и  поэтами.  Стихотворение  Eлизаветы  'The  doubt  of  future  foes  exiles  my  present  joy'  (в  этом  сборнике  —  «Тень  новой  смуты  гонит  прочь  покой»)  написано,  по-видимому,  около  1568  г.  под  влиянием  бегства  Марии,  лишившейся  престола,  из  Шотландии  в  Англию.  Елизавета  опасается  угрозы  своей  власти  со  стороны  Марии,  которую  называет  в  этих  стихах  «дочерью  раздора»  ('daughter  of  debate').


Вероятно,  самое  известное  стихотворение  Елизаветы  –  'On  Monsieur's  Departure'  («На  отъезд  Месье»,  в  этом  сборнике  —  «Елизавета  Тюдор  —  на  отъезд  французского  принца»,  приводятся  русский  и  украинский  переводы).  «Месье»  («Господин»)  –  это  титул  Франсуа11,  герцога  Алансонского  и  Анжуйского  (1555—1584),  младшего  брата  королей  Франции  Франциска  II,  Карла  IX  и  Генриха  III,  младшего  сына  другой  знаменитой  государственной  дамы  эпохи  –  королевы  Екатерины  Медичи  (1519–1589).  Переговоры  о  браке  между  ним  и  Елизаветой  были  длительны;  Месье  дважды  приезжал  в  Англию.  Он  был  много  моложе  предполагаемой  невесты  и  некрасив.  Елизавета,  по  всей  видимости,  хотела  воспользоваться  этой  возможностью  все-таки  создать  свою  семью,  однако  перспектива  брака  королевы  с  женихом-католиком  вызвала  резкое  неприятие  части  подданных  Елизаветы,  и  в  1582  г.  ей  пришлось  проститься  с  Месье,  как  выяснилось,  навсегда.  К  этому  времени  и  относят  появление  стихотворения  'On  Monsieur's  Departure',  в  котором  Елизавета  сожалеет  о  том,  что  роль  королевы  вынуждает  ее  скрывать  и  подавлять  свои  истинные  чувства.  Авторы  художественных  книг  и  фильмов  иногда  предполагают,  что  недостижимый  возлюбленный,  о  котором  идет  речь  в  этих  стихах,  –  другая,  более  давняя  привязанность  Елизаветы,  ее  друг  детства,  а  затем  —  фаворит  Роберт  Дадли,  граф  Лестер  (1532/1533–1588).  Елизавета  не  могла  выйти  за  него  замуж  по  политическим  причинам,  но  его  последнее  —  предсмертное  —  письмо  сохранила  до  конца  своих  дней.


Елизавета  любила  заниматься  литературным  переводом.  Среди  авторов,  которых  она  переводила,  –  сестра  Франциска  I  Маргарита  Наваррская,  Цицерон,  Гораций,  Плутарх,  Сенека,  Боэций.


В  силу  своего  исключительного  положения  и  благодаря  созданному  ей  образу  королева  была  главной  музой  своей  эпохи  в  своей  стране.  Она  стала  музой,  в  частности,  для  великого  поэта  Эдмунда  Спенсера  (1552/1553–1599)  и  для  своего  фаворита  сэра  Уолтера  Роли  (ок.  1552/1554  –  1618).

4  Camden  W.  The  Introduction.  Annales  Rerum  Gestarum  Angliae  et  Hiberniae  Regnante  Elizabetha  (1615  and  1625)  with  the  annotations  of  Sir  Francis  Bacon.  A  hypertext  critical  edition  by  Dana  F.  Sutton.  The  University  of  California,  Irvine.  Posted  March  27,  2000.  Revised  February  1,  2001.  URL:

5  Queen  Elizabeth  I  facts  and  myths.  Royal  Museums  Greenwich.
URL:
6  Education  of  Queen  Elizabeth  I.  Elizabethan  Era.  URL:
7  Передают  также  как  «Ашэм»  или  «Эшем».

8  Plowden  A.  Tudor  Women,  Queens  and  Commoners.  Cheltenham:  The  History  Press,  2002.  P.  123.

9  Camden  W.  Op.  cit.

10  Передают  также  как  «Серрей»  или  «Суррей».

11  Eго  полное  имя  было  Эркюль  Франсуа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037199
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 07.04.2025


Об Изабелле Уитни



Биографическая  статья  из  моего  сборника:  И  музы,  и  творцы.  Несколько  поэтесс  эпохи  европейского  Возрождения  /  сост.  и  пер.  Валентины  Ржевской.  2-е  изд.,  доп.  –  Одесса  :  «Фенікс»,  2021.  С.  32-35.


Изабелла  Уитни


(годы  жизни  неизвестны,  публиковалась  в  период  1567–1573)


Изабеллу  Уитни  называют  первой  профессиональной  поэтессой  в  истории  английской  литературы  или,  по  крайней  мере,  первой  в  истории  английской  литературы  женщиной,  опубликовавшей  светскую  поэзию12.  О  жизни  ее  известно  с  достоверностью  лишь  то,  что  она  опубликовала  два  сборника  стихов  в  1567  и  1573  гг.  Первый  сборник,  видимо,  был  коллективным  сборником,  в  котором  она  участвовала:  два  стихотворения  в  нем  подписаны  инициалами  Is.  W.  Выводы  о  жизни  и  личности  Изабеллы  можно  делать,  толкуя  ее  стихи.  Но  делать  предположения  о  личности  автора  на  основании  его  художественных  произведений  –  увлекательное  занятие,  требующее  строгой  оговорки:  выводы  не  будут  безупречны,  так  как  автор  может  фантазировать.  Фантазий  автора  даже  следует  ожидать.  Однако  именно  тот  образ,  который  им  создан,  прежде  всего  воспримет  читатель.


Произведения  подсказывают,  что  Изабелла  Уитни  принадлежала  к  мелкому  дворянству  и  находилась  на  службе  в  Лондоне  в  1560-е  гг.  По-видимому,  она  служила  у  более  знатной  дамы,  как  было  принято;  по-видимому,  однажды  лишилась  этой  службы.  Также  судя  по  стихам,  Изабелла  нуждалась  в  деньгах  и  не  могла  похвастаться  крепким  здоровьем.  Однажды  она  уехала  из  Лондона.  В  то  время,  как  были  написаны  ее  изданные  стихи,  она  не  была  замужем  –  может  быть,  у  нее  был  неудачный  роман  (это,  опять  же,  то,  что  стихи  позволяют  и  даже  побуждают  вообразить).  Она  считала,  что  может  заниматься  литературной  деятельностью  лишь  до  тех  пор,  пока  не  выйдет  замуж  и  не  погрузится  в  следующие  из  этого  заботы.  У  нее  было  также  по  крайней  мере  три  сестры  и  два  брата,  которым  она  адресовала  письма  в  стихах.


Предполагают,  что  Изабелла  была  младшей  сестрой  Джеффри  Уитни  (ок.  1546  –  ок.  1601)  родом  из  Чешира,  опубликовавшего  в  1586  г.  книгу  «Выбор  эмблем»  ('The  Choice  of  Emblems').  В  завещании  Джеффри  не  упомянута  сестра  по  имени  Изабелла:  или  Джеффри  ее  пережил,  или  она  вышла  замуж  и  упоминается  в  завещании  брата  под  своей  новой  фамилией.


Первый  сборник,  где  опубликованы  произведения  Изабеллы,  –  «Копия  письма,  недавно  написанного  в  стихах  молодой  благородной  дамой  ее  неверному  любовнику.  С  предупреждением  всем  молодым  благородным  дамам  и  просто  девушкам  опасаться  мужской  лести.  Сочинение  Из.  У.  Дополнено  любовным  письмом  молодого  человека,  наивернейшего  в  любви,  непостоянной  и  вероломной  девице»  ('The  Copy  of  a  letter,  lately  written  in  meeter,  by  a  yonge  Gentilwoman:  to  her  unconstant  Lover,  With  an  Admonition  to  al  yong  Gentilwomen,  and  to  all  other  Mayds  in  general  to  beware  of  menns  flattery.  By  Is.  W.  Newly  ioyned  to  a  Loveletter  sent  by  a  Bacheler,  (a  most  faithfull  Lover)  to  an  unconstant  and  faithles  Mayden').  Изабелла  признана  автором  двух  стихотворений,  опубликованных  в  этом  сборнике.  Одно  –  письмо  к  возлюбленному,  который  женится  на  другой.  Лирическая  героиня  его  не  без  труда  прощает  и  желает  ему  обрести  невесту,  сочетающую  в  себе  всяческие  достоинства.  Другое  стихотворение  –  то  самое  предупреждение  девушкам  и  женщинам,  что  мужчина,  объясняющийся  им  в  любви,  может  быть  неискренен.  Чтобы  избежать  страданий,  его  следует  испытать.  (Мысли  этих  стихов  можно  противопоставить  мысль  знаменитой  баллады  Фридриха  Шиллера  «Перчатка»:  если  возлюбленная  испытывает  –  значит,  она  не  любит).  Хотя  название  «копия  письма»  как  будто  располагает  читателя  поверить,  что  стихи  вдохновила  подлинная  история,  здесь  сказалось  и  влияние  великого  поэта  Древнего  Рима  Публия  Овидия  Назона  (43  г.  до  н.э.  –  17/18  г.  н.э.),  певца  любви  и  затем  изгнанника.  В  «Копии  письма»  заметно  знакомство  с  поэмой  Овидия  «Героиды»,  где  героини  античной  мифологии  пишут  письма  мужьям  и  возлюбленным.  «Предупреждение»  прямо  содержит  ссылку  на  поэму  Овидия  «Искусство  любви»:  вот  где  учат,  как  обманывать  доверчивых...  Два  последних  стихотворения  в  сборнике  –  конечно,  мужские  жалобы  на  женскую  неверность.

Другой  сборник  Изабеллы  Уитни  –  «Милый  букетик,  или  симпатичное  собрание,  содержащее  сто  десять  философических  цветов»  ('A  Sweet  Nosegay,  Or  pleasant  Posye:  contayning  a  hundred  and  ten  Phylosophicall  Flowers').  Сто  десять  цветов  –  это  сто  десять  четверостиший,  афоризмов  в  стихотворной  форме.  В  сборник  «Милый  букетик»  вошли  также  письма  автора  в  стихах  родственникам  и  друзьям,  а  также  три  ответа  на  эти  письма.  Сюда  вошло  и  наиболее  знаменитое  произведение  Изабеллы  Уитни  –  ее  поэма  «Завещание  Лондону»  ('The  Manner  of  Her  Will,  and  What  She  Left  to  London').


Сюжет  этой  городской  поэмы  строится  на  двузначности  выражения  «я  оставляю»  –  «я  расстаюсь»  и  «я  отдаю  по  завещанию».  Лирическая  героиня,  собираясь  расстаться  с  Лондоном,  осматривает  его  на  прощанье  и  завещает  разным  объектам  в  нем  то,  что  там  и  так  есть,  а  некоторым  лицам  в  нем  –  то,  что  у  них  уже  есть,  либо  то,  что  им  хотелось  бы  получить.  Долго  рассказывает,  где  какие  покупки  можно  сделать;  затем  переходит  к  перечислению  тюрем,  на  основании  чего  предполагают,  что  Изабелла  опасалась  попасть  в  тюрьму  за  долги;  упоминает  и  другие  пункты.  Все  вместе  складывается  в  длинное,  но  живое  описание  Лондона  второй  половины  XVI  в.  Авторский  юмор  поэмы  временами  –  грубый,  временами  –  грустный.  Голос  автора  звучит  как  голос  человека,  который  долго  шутит,  потому  что  опечален.  Лирическая  героиня  еще  и  представляет  себе  Лондон  как  возлюбленного,  с  которым  расстается.  Она  желает  ему  счастья,  хотя  признает,  что  он  не  раз  огорчил  ее.


К  сожалению,  нельзя  с  уверенностью  сказать,  была  ли  чьей-нибудь  музой  Изабелла  Уитни,  но,  должно  быть,  ее  музой  был  Лондон.  И,  может  быть,  теперь  она  –  одна  из  его  муз.

12  Isabella  Whitney  on  False  Lovers.  Female  &  Male  Voices  in  Early  Modern  England.  An  Anthology  of  Renaissance  Writing  /  edited  by  Betty  S.  Travitsky  and  Anne  Lake  Prescott.  New  York:  Columbia  University  Press,  2000.  P.  357.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037198
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 07.04.2025


О Мэри Сидни



Биографическая  статья  из  моего  сборника:  И  музы,  и  творцы.  Несколько  поэтесс  эпохи  европейского  Возрождения  /  сост.  и  пер.  Валентины  Ржевской.  2-е  изд.,  доп.  –  Одесса  :  «Фенікс»,  2021.  С.62-66.


Мэри  Сидни  Герберт,  графиня  Пембрук
(1561–1621)


Поэт,  переводчик  и  меценат  Мэри  Сидни  принадлежала  к  семейству,  стоявшему  вблизи  трона  Англии.  Ее  дед  по  материнской  линии,  Джон  Дадли,  герцог  Нортумберленд  (1504–1553),  был  на  вершине  власти  в  стране  в  конце  царствования  cына  Генриха  VIII,  юного  короля  Эдуарда  VI  (1537–1553,  царствовал  с  1547).  Джон  Дадли  принял  меры  к  тому,  чтобы  после  смены  монарха  власть  осталась  у  семьи  Дадли.  Король  решил  изменить  порядок  наследования,  лишая  прав  на  престол  своих  сестер  –  Мэри  и  Елизавету.  Вместо  них  его  преемницей  должна  была  сделаться  леди  Джейн  Грей  (ок.  1537–1554),  юная  родственница  королевской  семьи  по  боковой  линии,  брак  с  которой  Джон  Дадли  устроил  одному  из  своих  сыновей.  План  не  удался,  и  в  царствование  Марии  I  Джон  Дадли  был  казнен  –  как  и  погубленные  интригой  Джейн  и  ее  муж.  Но  один  из  других  сыновей  Джона  Дадли,  Роберт,  впоследствии  граф  Лестер,  стал  фаворитом  следующего  монарха  –  Елизаветы  I.  Отец  Мэри,  сэр  Генри  Сидни  (1529–1586),  занимал  должности  лорда  председателя  совета  Уэльса  и  марки14,  а  также  лорда  наместника  Ирландии.  Мать  Мэри  (тоже  Мэри,  между  1530  и  1535  –  1586),  дочь  Джона  и  сестра  Роберта  Дадли,  была  приближенной  придворной  дамой  королевы  Елизаветы  I.


Из  этой  семьи  происходит  даже  несколько  поэтов,  самый  известный  из  которых  –  старший  из  братьев  Мэри,  сэр  Филип  Сидни  (1554–1586).


Один  из  героев  своей  страны,  сэр  Филип  Сидни  имеет  славу  «последнего  английского  рыцаря»  и  рыцаря  протестантизма.  В  отличие  от  осторожной  королевы,  он  считал,  что  бороться  за  протестантское  дело  открыто  с  оружием  в  руках  необходимо.  Хотя  Филип  Сидни  и  был  крестником  самого  короля  Испании  Филиппа  II  (1527–1598)15,  он  воспитывался  как  протестант;  решающим  образом  его  взгляды  определило,  по  всей  видимости,  то,  что,  будучи  юным  путешествующим  дворянином,  он  оказался  в  Париже  во  время  Варфоломеевской  ночи  (1572)16.  Филип  ожидал,  что  активно  проявит  себя  в  государственной  деятельности,  но  длительное  время  должен  был  ограничиваться  участием  в  придворных  турнирах  и  меценатством.  Выступив  против  брака  королевы  с  Франсуа  Алансонским  и  Анжуйским,  Месье,  он  попал  в  немилость  к  королеве,  хотя  она  и  стала  впоследствии  крестной  его  дочери.  Временное  удаление  от  двора  способствовало  той  славе,  какую  в  конце  концов  получил  Филип  Сидни:  у  него  появилось  больше  возможностей  для  литературной  деятельности.  Среди  его  произведений  –  пасторальный  роман  «Аркадия»,  посвященный  им  своей  сестре  и  другу  Мэри,  в  замужестве  –  графине  Пембрук.  Мэри  была  образованна  и  любознательна:  знала  латынь  и  греческий,  а  также  французский  и  итальянский  языки,  искусно  вышивала,  интересовалась  химией.


Когда  же  сэр  Филип  Сидни  был,  наконец-то,  отправлен  в  Нидерланды  оказывать  поддержку  на  войне  с  Испанией,  он  был  ранен  в  стычке  у  города  Зютфен  и  умер  от  последствий  ранения  незадолго  до  того,  как  ему  исполнилось  бы  тридцать  два  года.  Смерть  его  вызвала  в  Англии  скорбь  многих,  выражавшуюся,  в  частности,  в  сочинении  поэтических  произведений,  посвященных  памяти  покойного.


Для  Мэри  Сидни,  в  замужестве  –  Герберт,  графини  Пембрук,  было  существенным  то,  что  она  –  сестра  героического  Филипа  Сидни.  Она  посвятила  себя  сохранению  памяти  брата,  отредактировала  и  издала  его  произведения.  Филип  Сидни  начал  перелагать  английскими  стихами  псалмы  Давида.  Мэри  продолжила  и  окончила  эту  работу,  выполнив  большую  ее  часть.  Переводы  псалмов  Мэри  сопроводила  стихами  в  честь  королевы,  которую,  выражая  восхищение  ее  одаренностью  и  политическими  достижениями,  она  сравнивает  с  царем  Давидом,  и  в  честь  ангельского  духа  сэра  Филипа.


Псалмы  в  английском  стихотворном  переводе  стали  наиболее  известным  трудом  Мэри  Сидни  Герберт,  графини  Пембрук,  доставив  ей  славу  переводчика  и  религиозного  поэта.  Они  распространялись  в  рукописи  и  были  популярны.  К  другим  произведениям  Мэри  принадлежат  перевод  «Превосходного  рассуждения  о  жизни  и  смерти»  французского  писателя  и  политика-гугенота  Филиппа  Дюплесси-Морне  (де  Морне,  1549–1623),  перевод  трагедии  французского  поэта  и  драматурга  Робера  Гарнье  (1544–1590)  «Антоний»  о  знаменитом  политике  и  полководце  Древнего  Рима,  возлюбленном  Клеопатры,  а  также  перевод  «Триумфа  смерти»  Франческо  Петрарки.  Из  оригинальных  (не  являющихся  переводами)  стихов  Мэри  сохранилось  мало.  Одно  из  этих  произведений  –  диалог  в  стихах  по  поводу  планировавшегося  визита  королевы  Елизаветы  в  поместье  Пембруков  Уилтон-хаус.  В  этой  сценке  двое  пастухов  прославляют  королеву  под  именем  Астреи,  богини  справедливости.


От  брака  (1577)  с  Генри  Гербертом,  графом  Пембруком  (ум.  1601),  заключенного,  когда  невесте  было  пятнадцать  лет,  а  жениху  –  за  сорок,  у  Мэри  было  четверо  детей.  К  несчастью,  две  дочери  умерли  рано.  Двум  сыновьям,  Уильяму  (1580–1630)  и  Филипу  (1584–1650),  посвящена  при  своем  издании  одна  из  великих  книг  мировой  литературы  –  сборник  пьес  «Господина  Уильяма  Шекспира  комедии,  истории  и  трагедии»,  иначе  «Первое  Фолио»  (1623).  Распространено  мнение,  что  старший  из  братьев,  Уильям  Герберт,  граф  Пембрук  (также  писавший  стихи)  мог  быть  прототипом  (или  одним  из  прототипов)  «прекрасного  друга»  из  шекспировских  сонетов.  Якобы  Мэри,  желая  таким  оригинальным  способом  побудить  сына  жениться,  заказала  Уильяму  Шекспиру  (1564–1616)  написать  первые  семнадцать  сонетов  (в  одном  из  которых,  третьем,  упоминается,  хотя  не  названа  по  имени,  мать  их  адресата).  В  пользу  этой  версии  высказался,  например,  известный  современный  британский  писатель  Питер  Акройд  в  своей  биографии  Шекспира17.  Она  отражена  также  в  книге  «Смуглая  леди.  Три  новеллы  о  Шекспире»  советского  писателя  Юрия  Домбровского  (1969).  Джордж  Бернард  Шоу  считал,  что  Мэри  Сидни  Герберт,  графиня  Пембрук  –  прототип  одного  из  шекспировских  персонажей,  вдовствующей  графини  Руссильонской,  матери  Бертрама,  из  комедии  «Все  хорошо,  что  хорошо  кончается»  (значит,  как  Бертрам  изображен,  наверное,  Уильям  Герберт)18.  Все  же  Уильям  Герберт,  граф  Пембрук  как  прототип  «прекрасного  друга»  уступает  в  популярности  другому  аристократу,  старше  его  по  возрасту  –  Генри  Ризли,  графу  Саутгемптону  (1573–1624).


Среди  поэтов,  принадлежащих  к  кругу  Мэри,  были  Эдмунд  Спенсер  и  Сэмюэл  Дэниэл  (1562–1619),  посвятивший  ей  свои  сонеты  к  Делии  и  написавший  трагедию  о  Клеопатре,  парную  трагедии  «Антоний».  Графине  Пембрук  посвятила  стихотворение,  ища  ее  покровительства,  другая  женщина,  также  английский  религиозный  поэт  того  времени  –  Эмилия  Бассано,  в  замужестве  Ланье.

14  Пограничный  район  Англии  и  Уэльса.

15  Филипп,  тогда  еще  –  не  испанский  король,  а  наследник  престола,  стал  мужем  английской  королевы  Марии  I.  Когда  для  семьи  Дадли  наступили  тяжелые  времена  из-за  неудачной  попытки  Джона  предотвратить  воцарение  Марии,  Филипп  способствовал  улучшению  положения  этой  семьи,  возвращению  ей  земель  и  титулов.

16  Володарская  Л.И.  Первый  английский  цикл  сонетов  и  его  автор.  Сидни  Филип.  Астрофил  и  Стелла.  Защита  поэзии.  Москва:  Наука,  1982.  С.  259.

17  Ackroyd  P.  Shakespeare:  The  Biography.  London:  Vintage  Publishing,  2009.  P.  284–285.

18  Эту  мысль  Шоу  высказал  в  предисловии  к  своей  комедии  «Смуглая  леди  сонетов»  (1910).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037152
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.04.2025


Об Эмилии Бассано Ланье



Биографическая  статья  из  моего  сборника:  И  музы,  и  творцы.  Несколько  поэтесс  эпохи  европейского  Возрождения  /  сост.  и  пер.  Валентины  Ржевской.  2-е  изд.,  доп.  –  Одесса  :  «Фенікс»,  2021.  С.  74-80.


Эмилия  Бассано  Ланье

(1569–1645)

Эмилия  Бассано,  по  мужу  Ланье,  была  дочерью,  женой  и  матерью  английских  придворных  музыкантов;  она  пережила  и  отца,  и  мужа,  и  сына.  Отец  ее,  Баптиста  Бассано  (ок.  1512–1576),  принадлежал  к  известной  семье  придворных  музыкантов,  приехавшей  из  Венеции.  Он  был,  вероятно,  крещеный  еврей.  С  матерью  Эмилии,  Маргарет  Джонсон  (ок.  1544–1587),  они  не  были  повенчаны.  Эмилия  воспитывалась  при  дворе  Сьюзан  Берти,  вдовствующей  графини  Кентской  (1554–после  1596),  где  получила  хорошее  образование  и,  должно  быть,  впервые  познакомилась  с  идеями  защиты  достоинства  женщин.


В  историю  литературы  Эмилия  вошла  как  первая  женщина,  опубликовавшая  сборник  стихов  на  английском  языке  в  XVII  веке,  как  религиозный  поэт  и  как  женщина,  уверенно  и  красноречиво  высказывающая  в  своем  творчестве  идеи  необходимости  защиты  женского  достоинства,  по  тем  временам  вызывающие.


Рано  оставшись  сиротой,  Эмилия  сделалась  еще  прежде,  чем  ей  исполнилось  двадцать  лет,  любовницей  женатого  человека,  много  старше  ее  и  принадлежавшего  к  высшей  знати  страны.  Это  был  Генри  Кэри,  барон  Хансдон  (ок.  1524/26–1596)  –  двоюродный  брат  королевы  Елизаветы  I,  сын  ее  тетки  со  стороны  матери  Мэри  Болейн.  Вероятно,  он  был  не  только  двоюродным,  но  и  сводным  братом  королевы  –  непризнанным  внебрачным  сыном  Генриха  VIII,  почему  и  получил  имя  Генри.  Когда  Эмилия  забеременела,  Хансдон  выдал  ее  замуж  (1592)  за  Альфонсо  Ланье,  также  придворного  музыканта.  Имя  сына  Эмилии,  Генри  (1593–1633),  должно,  по-видимому,  указывать  на  то,  что  отцом  его  был  лорд  Хансдон.


Альфонсо  растратил  приданое  жены,  и  хотя  он  участвовал  в  предприятиях  фаворита  королевы  Роберта  Девере,  графа  Эссекса  (1565–1601),  благосостояния  семье  это  не  принесло.  У  Альфонсо  и  Эмилии  была  общая  дочь,  которая,  к  несчастью,  умерла  маленькой.  Альфонсо  умер  в  1613  г.


В  1597  г.  Эмилия  консультировалась  о  будущем  у  астролога  Саймона  Формана  (1552–1611).  Форман,  кроме  прочего,  знаменит  своим  дневником,  ставшим  одним  из  источников  по  истории  Лондона  конца  XVI  –  начала  XVII  вв.  В  дневнике  есть  записи  об  Эмилии  и  о  том,  как  Форман  пытался  сделать  ее  своей  любовницей.  По-видимому,  это  ему  не  удалось,  что  вызвало  его  раздражение  против  Эмилии,  отразившееся  в  записях19.


В  1611  г.  Эмилия  издала  сборник  стихов  'Salve  Deus  Rex  Judaeorum'  –  «Привет  Тебе,  Господи,  Царь  Иудейский».  Собственно  'Salve  Deus  Rex  Judaeorum'  –  это  поэма,  обращенная  к  Маргарет  Расселл,  в  замужестве  Клиффорд,  графине  Камберленд  (1560–1616),  добродетелями  которой  автор  продолжительно  восхищается.  Эмилия  прибегает  к  библейскому  сюжету  Страстей  Господних,  чтобы  воспеть  женщин  из  Библии.  Наиболее  известным  местом  поэмы  стало  «Оправдание  Евы»,  в  котором  автор  доказывает,  что  Ева  виновна  лишь  в  доверчивости  и  в  любви  к  мужу,  с  которым  хотела  поделиться  обретенным  знанием,  и  провозглашает,  что  вина  Евы  перед  человечеством  меньше,  чем  вина  мужчин,  казнивших  Христа.


Кроме  того,  сборник  содержит  несколько  обращений  в  стихах  и  прозе  к  читательницам  и  в  особенности  к  тем  из  них,  кто  мог  бы  оказать  покровительство  поэту.  В  их  числе  –  королева  Анна  (1574–1619),  жена  нового  короля  Иакова  I,  и  Мэри  Сидни  Герберт,  графиня  Пембрук.  В  стихах  к  королеве  Анне  соседствуют  библейские  образы  и  образы  античной  мифологии.  Автор  прославляет  царствующую  королеву,  прося  ее  о  покровительстве,  но  при  этом  высказывается  с  уважением  и  о  королеве  Елизавете  I.


В  сборник  вошло  и  большое  стихотворение  «Описание  Кукема»  ('The  Description  of  Cook-ham').  В  нем  Эмилия  вспоминает,  как  составляла  компанию  графине  Камберленд  и  ее  дочери  Анне  во  время  их  пребывания  в  поместье  Кукем.  Эмилия,  должно  быть,  была  учительницей  Анны.  «Описание  Кукема»  считается  первым  в  английской  литературе  стихотворением  об  усадьбе  ('a  country-house  poem').  Интересно  оно  описанием  того,  как  природа  выражает  определенное  настроение:  все  в  Кукеме  счастливо  принимать  леди  Маргарет  и  грустит,  когда  леди  Маргарет  готовится  к  отъезду.  Интересно  оно  также  сетованиями  автора  на  общественное  неравенство,  разделяющее  людей,  которые  иначе  могли  бы  всегда  быть  друзьями.


В  сборник  вошли  отдельные  обращения  к  леди  Маргарет  (в  прозе)  и  к  ее  дочери  Анне  (в  стихах).  Стихи  к  Анне,  в  замужестве  –  графине  Дорсет  (1590–1676),  исполнены  глубокого  религиозного  чувства  и  восхищения  их  адресаткой,  которую  автор  призывает  во  имя  Бога  посвятить  себя  делам  милосердия.  При  этом  стихи  содержат  и  элементы  социальной  критики:  по  мнению  автора,  знатность  определяется  не  происхождением,  а  личными  качествами  человека.


Отзывов  современников  о  сборнике  Эмилии  не  осталось20.  Автору  пришлось  пережить  новые  испытания.  Школа,  которую  Эмилия  открыла,  оказалась  неудачным  предприятием;  Эмилия  была  арестована  за  долги21;  ее  сын  Генри  умер  при  жизни  матери,  хотя  оставил  ей  двух  внуков.  От  двора  Эмилии  удалось  добиться  пенсии.


Интерес  к  личности  и  сборнику  Эмилии  Ланье  вызывают  не  только  ее  феминистические  идеи,  но  и  биографическая  версия,  способная  пробудить  воображение  тех,  кто  ее  узнает,  –  хотя  необязательно  убедить.


В  1973  г.  историк  А.Л.  Рауз,  изучавший  дневники  Саймона  Формана,  заявил  с  уверенностью,  что  это  Эмилия  –  прототип  знаменитой  «смуглой  леди  сонетов».  То  есть,  это  она  была  любовницей  Шекспира,  заставлявшей  его  страдать  от  ревности  и  изменившей  ему  с  его  покровителем.  Рауз  допустил  неточности,  и  его  идентификация  легендарной  роковой  женщины  не  стала  общепризнанной,  хотя  имеет  сторонников  и  вызвала  к  жизни  исторические  романы,  где  Шекспир  и  Эмилия  изображены  как  любовники.

Конечно,  рекомендуется  помнить,  что  «смуглая  леди»  может  быть  вымышленным  персонажем  или  если  не  вполне  вымышленным,  то  собирательным  образом.  Женившемуся  в  восемнадцать  лет  на  беременной  невесте  и  долго  жившему  отдельно  от  семьи  Шекспиру  приписывают  многочисленные  любовные  похождения  в  его  «лондонский  период»  –  по  вкусу  того,  кто  приписывает,  хотя  и  не  вовсе  без  оснований.  Знаменит  анекдот  из  серии  «актерские  проказы»  о  том,  как  молодой  Шекспир  отбил  у  молодого  Ричарда  Бербеджа  (ок.  1567–1619),  главного  актера  их  труппы,  неизвестную  даму,  назначившую  свидание  исполнителю  роли  Ричарда  III.  Эмилия  Ланье  остается  одним  из  возможных  прототипов  образа  возлюбленной  из  сонетов.  Не  лишним  будет  привести  замечание  о  Шекспире  его  друга-соперника,  также  великого  драматурга  и  также  не  отличавшегося  в  молодости  целомудрием  Бена  Джонсона  (1572–1637):  «Свои  пороки  он  искупал  своими  добродетелями,  в  нем  было  больше  такого,  чем  следует  восхищаться,  нежели  такого,  что  следует  прощать»22.  (Бен  Джонсон,  однако,  сделал  эту  запись  в  связи  с  творчеством,  а  не  с  личной  жизнью).  Но  версия  о  том,  что  великий  поэт  и  драматург  мог  любить  женщину,  также  известную  как  поэт,  обращает  на  себя  внимание  пишущих  женщин.  Было  высказано  мнение,  что  публикация  'Salve  Deus  Rex  Judaeorum'  в  1611  г.  –  это  ответ  Эмилии  на  публикацию  шекспировских  сонетов  в  1609  г.23


Наверное,  весомый  аргумент  в  пользу  версии,  что  Эмилия  Ланье  была  прототипом  «смуглой  леди»  –  то,  в  каких  контекстах  в  шекспировских  пьесах  появляется  имя  Эмилия.  Например,  по  мнению  Алисон  Финдлей,  автора  словаря  «Женщины  у  Шекспира»,  это  имя  ассоциируется  у  Шекспира,  по-видимому,  с  привязанностью  между  женщинами,  с  женской  общностью  и  силой24.  Нельзя  не  вспомнить  жену  Яго  –  соответствующий  персонаж  есть  в  новелле  Джамбаттисты  Джиральди  Чинтио  (1504–1573),  послужившей  источником  сюжета  трагедии  «Отелло»,  но  там  у  жены  негодяя-поручика  нет  имени  и  она  остается  в  живых  в  финале.  Некоторые  реплики,  относящиеся  к  Эмилии  в  пьесе,  приобретают,  как  кажется,  особое  звучание,  если  предположить:  они  написаны  из  расчета  на  то,  что  их  услышит  бывшая  любовница,  находящаяся  в  публике,  и  она  должна  себя  узнать.  Объясняя  Дездемоне,  что  жены  изменяют,  потому  что  мужья  заслуживают  («Отелло»,  акт  4,  сцена  3),  Эмилия  рассуждает  в  духе  «Оправдания  Евы»,  хотя  к  моменту  написания  «Отелло»  (ок.  1603)  оно  еще  не  издано.  Когда  Эмилия  называет  Бьянку,  любовницу  Кассио,  проституткой  (strumpet),  та  отвечает:  «Я  не  проститутка,  но  веду  жизнь  такую  же  порядочную,  Как  и  вы,  так  оскорбляющая  меня»  ('I  am  no  strumpet,  but  of  life  as  honest  As  you  that  thus  abuse  me')  («Отелло»,  акт  5,  сцена  1);  между  тем  Бьянка  –  действительно,  куртизанка.  При  всем  том  Эмилия  –  положительный  персонаж.  Она  только  невольно  способствует  гибели  своей  госпожи  и  подруги  и  сама  погибает,  разоблачая  клевету  Яго.  А  ведь  есть  еще  и  другие  Эмилии.  Есть  аббатиса  в  «Комедии  ошибок»:  она  объясняет  ревнивой  жене  Адриане,  что  не  следует  из  ревности  слишком  сильно  упрекать  мужа,  а  то  он  с  ума  сойдет,  и  объявляет  о  своем  намерении  излечить  мужа  Адрианы  от  якобы  настигшего  его  именно  по  этой  причине  безумия  («Комедия  ошибок»,  акт  5,  сцена  1).  Если  Эмилия  –  имя  любовницы,  то  вся  сцена  может  быть  недоброй  шуткой  молодого  Шекспира  в  адрес  его  многострадальной  супруги.  Есть  придворная  дама  королевы  Гермионы,  несправедливо  обвиненной  мужем  в  неверности  в  «Зимней  сказке»,  –  пьесе,  сюжет  которой  напоминает  «Отелло»,  но  конец  счастливый.  Есть  принцесса  в  «Двух  знатных  /  благородных  родичах»25  ('The  two  noble  kinsmen')  –  написанной  в  соавторстве  пьесе,  сюжет  которой  взят  из  «Кентерберийских  рассказов»  Чосера.  Из  соответствующего  «Кентерберийского  рассказа»  –  «Рассказа  рыцаря»  –  в  пьесу  пришло  и  имя  Эмилия  (точнее,  у  Чосера  –  Эмили).  Принцесса  становится  предметом  любовного  соперничества  между  главными  героями,  но  сама  не  влюблена  ни  в  кого  из  них.  Сперва  она  ничего  не  знает  об  их  любви,  а  узнав,  затрудняется  выбрать  из  двоих  одного.  Эмилия  добра  и  просит  о  милосердии  к  обоим  героям,  когда  им  угрожает  казнь  (акт  3,  сцена  6),  но  может  показаться,  что  в  способности  вызвать  зрительские  симпатии  она  несколько  уступает  другому  женскому  персонажу  пьесы,  хотя  и  считающемуся  в  литературной  критике  задуманным  как  комический26,  –  Дочери  тюремщика,  влюбленной  в  одного  из  героев,  Паламона,  который  и  становится  мужем  Эмилии.


Все  эти  построения  увлекательны,  хотя  не  до  конца  убедительны.  Как  бы  то  ни  было,  образ  Эмилии-поэта  оказался  дополнен  образом  Эмилии-музы.  И  наоборот,  сторонникам  соответствующей  версии  «смуглая  леди»  представляется  не  только  как  музыкант  (об  этом  прямо  говорится  в  сонете  128),  но  и  как  поэт.

19  Woods  S.  Lanyer.  A  Renaissance  Woman  Poet.  New  York,  Oxford:  Oxford  University  Press,  1999.  P.  27.
20  Brackett  V.  The  Facts  on  File  Companion  to  British  Poetry,  17th  and  18th  Centuries.  New  York:  Facts  On  File,  Inc.,  2008.  P.  252.
21  Brackett  V.  Op.  cit.  P.  251.
22  Jonson  Ben.  On  Shakespeare.  Timber:  Or  Discoveries.  URL:  http://home.hiwaay.net/~paul/jonson/discshake.html
23  Pogue  K.E.  Shakespeare’s  Friends.  Westport,  CT:  Praeger,  2006.  P.  65.  24  Findlay  A.  Women  in  Shakespeare.  A  Dictionary.  London  &  New  York:  Continuum,  2010.  P.  126.
24  Findlay  A.  Women  in  Shakespeare.  A  Dictionary.  London  &  New  York:  Continuum,  2010.  P.  126.
25  Заглавие  в  переводе  Н.А.  Холодковского  –  «Два  знатных  родича»,  в  переводе  С.Б.  Лихачевой  –  «Два  благородных  родича».  Второй  вариант  перевода  заглавия  более  близок  к  содержанию  пьесы.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037151
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 06.04.2025


Стихи Елизаветы I Тюдор. Переводы



Стихи  Елизаветы  I  часто  переводят.
Несколько  моих  переводов,  сделанных  в  разное  время.  Тексты  оригиналов  -  в  основном  с  сайта  Luminarium.


WRITTEN  ON  A  WALL  AT  WOODSTOCK.
by  Princess  Elizabeth  (Elizabeth  I)

O  FORTUNE!  how  thy  restless  wavering  State
Hath  fraught  with  Cares  my  troubled  Wit!
Witness  this  present  Prison  whither  Fate
Hath  borne  me,  and  the  Joys  I  quit.
Thou  causedest  the  Guilty  to  be  loosed
From  Bands,  wherewith  are  Innocents  inclosed;
Causing  the  Guiltless  to  be  strait  reserved,
And  freeing  those  that  Death  had  well  deserved:
But  by  her  Envy  can  be  nothing  wrought,
So  God  send  to  my  Foes  all  they  have  thought.

ELIZABETH  PRISONER.
A.D.  M.D.LV.


Надпись  на  стене  в  Вудстоке

Судьба-изменщица,  как  можно  мне
изыскивать  все  новые  печали?
Гляди-ка:  мне  досталось  быть  в  тюрьме,
и  радости  немногие  пропали.
По  милости  твоей  свободен  грешный,
а  праведник  —  в  темнице,  безутешный.
Безвинный  держит  чувства  взаперти,
злодею  же  открыты  все  пути.
Но  завистью  победы  не  добиться;
пускай  врагам  удел  мой  отомстится!

Елизавета,  узница,
1555  г.

Перевод  19.01.2014





Следующее  знаменитое  двустишие  имеет,  оказывается,  более,  чем  один  вариант  оригинала.  Потому  возможно  разное  прочтение.  Изменяется  субъект  действия.

WRITTEN  WITH  A  DIAMOND  ON
HER  WINDOW  AT  WOODSTOCK.
by  Princess  Elizabeth  (Elizabeth  I)

Much  suspected  by  me,
Nothing  proved  can  be,
Quoth  ELIZABETH  prisoner.

Надпись  алмазом  на  окне  в  Вудстоке

Многое  могу  подозревать,
ничего  не  в  силах  доказать.

Елизавета,  узница

Перевод  19.01.2014

Такой  оригинал  я  нашла  на  сайте  Luminarium  и  сделала  соответствующий  перевод.
Но  другой  вариант  текста  оригинала  опубликован  в  издании:  Marcus,  Mueller  and  Rose  (eds),  Elizabeth  I:  Collected  Works,  p.  46.

Much  suspected  [of]  me,
Nothing  proved  can  be.

Quoth  Elizabeth,  the  prisoner


Что  можно  передать  как:


Могут  многое  подозревать,
ничего  не  в  силах  доказать.

Елизавета,  узница

Перевод  24.03.2020

(что  представляется  более  близким  к  тогдашнему  положению  Елизаветы).




WRITTEN  IN  A  FRENCH  PSALTER.
by  Princess  Elizabeth  (Elizabeth  I)

No  crooked  leg,  no  bleared  eye,
No  part  deformed  out  of  kind,
Nor  yet  so  ugly  half  can  be
As  is  the  inward,  suspicious  mind.

Your  loving  mistress,
Elizabeth


Надпись  во  французской  псалтыри

Хромого,  кривого  зовем  мы  «урод»,
за  тела  изъян  попрекаем  людей,
но  тот,  кто  таится  и  зла  всюду  ждет,
названья  урода  достоин  верней.

Ваша  любящая  госпожа
Елизавета

Перевод  19.01.2014




Следующее  стихотворение  представляет  собой  перевод  Елизаветы  из  знаменитого  трактата  «Утешение  философией»,  написанного  римским  философом  и  государственным  деятелем  начала  VI  века  Боэцием  (в  тюрьме,  в  ожидании  казни).

Queen  Elizabeth’s  Translation  of
Boethius’  The  Consolation  of  Philosophy

[All  human  kind  on  earth]

ALL  human  kind  on  earth
From  like  beginning  comes:
One  father  is  of  all,
One  only  all  doth  guide.
He  gave  to  sun  the  beams
And  horns  on  moon  bestowed;
He  men  to  earth  did  give
And  signs  to  heaven.
He  closed  in  limbs  our  soul
Fetched  from  the  highest  seat.
A  noble  seed  therefore
Brought  forth  all  mortal  folk.
What  crake  you  of  your  stock
Or  forefathers  old?
If  your  first  spring  and  author
God  you  view,
No  man  bastard  be,
Unless  with  vice  the  worst  he  feed
And  leaveth  so  his  birth.

(Wr.  1593;  pub.  1899)


Как  я  попробовала  это  перевести:

(Елизавета  переводит  из  Боэция)

Имеет  род  людской
Один  живой  исток:
Один  у  всех  Отец
Помог  прийти  нам  в  мир.
Он  солнцу  дал  лучи,
Согнул  луны  рога,
Дал  звезды  —  небесам
И  дал  земле  —  людей.
Нам  душу  ниспослал
Из  горних  Он  высот,
И  свыше  род  ведет
Всяк  смертный  человек.
Что  ж  хвалит  он  вовек
Со  знатным  родом  связь?
Коль  помнишь,  что  Господь    —
Отец  наш  и  Творец,
Ублюдков  в  мире  нет,
Но  тот,  кто  пестует  порок,
Тем  предает  род  свой.

Перевод  08.—  09.01.2014




In  defiance  of  Fortune

Never  think  you  Fort;ne  can  bear  the  sway
Where  virtue’s  force  can  cause  her  to  obey.


В  пренебрежение  судьбе

Не  верьте,  что  судьба  —  всему  глава:
У  добрых  дел  —  творить  судьбу  права.

Перевод  09.01.2014,  26.02.2021.





The  doubt  of  future  foes  exiles  my  present  joy
And  wit  me  warns  to  shun  such  snares  as  threaten  mine  annoy;
For  falsehood  now  doth  flow,  and  subjects’  faith  doth  ebb,
Which  should  not  be  if  reason  ruled  or  wisdom  weaved  the  web.
But  clouds  of  joys  untried  do  cloak  aspiring  minds,
Which  turn  to  rain  of  late  repent  by  changed  course  of  winds.
The  top  of  hope  supposed,  the  root  of  rue  shall  be,
And  fruitless  all  their  grafted  guile,  as  shortly  ye  shall  see.
The  dazzled  eyes  with  pride,  which  great  ambition  blinds,
Shall  be  unsealed  by  worthy  wights  whose  foresight  falsehood  finds.
The  daughter  of  debate  that  discord  aye  doth  sow
Shall  reap  no  gain  where  former  rule  still  peace  hath  taught  to  know.
No  foreign  banished  wight  shall  anchor  in  this  port;
Our  realm  brooks  not  seditious  sects,  let  them  elsewhere  resort.
My  rusty  sword  through  rest  shall  first  his  edge  employ
To  poll  their  tops  that  seek  such  change  or  gape  for  future  joy.


Тень  новой  смуты  гонит  прочь  покой,
Засады  всюду  видит  разум  мой.
Повсюду  ложь  и  лесть,  не  верят  мне,
Что  значит:  мудрость  не  царит  в  стране.
Но  честолюбцы  —  те  оживлены,
Надежды  призраком  возбуждены.
Да  только  моему  ростку  —  взойти,
А  привитой  измене  —  не  цвести.
Того,  кто  предал,  жалок,  слеп,  спесив,
Мне  верный  ум  укажет,  прозорлив.
Раздора  дочь  плодов  удачи  не  пожнет:
Любовь  к  согласию  на  помощь  мне  придет.
Врагу  в  моих  пределах  не  стоять,
Мятежной  проповеди  не  звучать.
Мой  ржавый  меч,  да  будешь  ты  со  мной,
Гордыню  укротишь,  вернешь  покой.

Перевод  -  ноябрь  2010.


ON  MONSIEUR’S  DEPARTURE

by  Elizabeth  I,  Queen  of  England

I  grieve  and  dare  not  show  my  discontent;
I  love,  and  yet  am  forced  to  seem  to  hate;
I  do,  yet  dare  not  say  I  ever  meant;
I  seem  stark  mute,  but  inwardly  do  prate.

Since  from  myself  another  self  I  turned.

My  care  is  like  my  shadow  in  the  sun  —
Follows  me  flying,  flies  when  I  pursue  it,
Stands,  and  lies  by  me,  doth  what  I  have  done;
His  too  familiar  care  doth  make  me  rue  it.
No  means  I  find  to  rid  him  from  my  breast,
Till  by  the  end  of  things  it  be  supprest.

Some  gentler  passion  slide  into  my  mind,
For  I  am  soft,  and  made  of  melting  snow;
Or  be  more  cruel,  Love,  and  so  be  kind.
Let  me  or  float  or  sink,  be  high  or  low;
Or  let  me  live  with  some  more  sweet  content,
Or  die,  and  so  forget  what  love  e’er  meant.

1582

Елизавета  Тюдор  —  на  отъезд  французского  принца

Так  горько  мне,  —  а  с  виду  я  беспечна,
Люблю,  —  а  ненавидящей  кажусь.
Свои  дела  я  отрицаю  вечно,
Храню  молчанье,  а  в  душе  бранюсь.
Я  и  не  я,  и  лето,  и  зима,
Себя  другую  я  играть  должна.

Со  мной  печаль  моя,  как  тень  моя,  —
Преследует,  но  не  услышит  зова;
Привязанность  его  гнетет  меня,
Любовь  свою  я  проклинать  готова.
Но  этой  старой  страсти  колдовства
Мне  не  избыть,  покуда  я  жива.

Хочу  искать  себе  любви  иной,
Лечить  страданье  нежностью  целебной,
А  нет  —  со  смертью  пусть  придет  покой:
Жестокость  эта  будет  милосердна.
Любовь,  мне  дай  утешиться  и  жить
Иль  позабыть,  что  значило  «любить».

Перевод  9.09.  2013.



Переводы  (кроме  переводов  "Надписи  алмазом  на  окне  в  Вудстоке")  опубликованы  на  бумаге  в  сборнике:  И  музы,  и  творцы.  Несколько  поэтесс  эпохи  европейского  Возрождения  /  сост.  и  пер.  Валентины  Ржевской.  2-е  изд.,  доп.  –  Одесса  :  «Фенікс»,  2021.  –  С.  27-31.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037010
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.04.2025


Aemilia Lanyer. To the Queenes most Excellent Majestie. Перевод

Aemilia  Lanyer.  To  the  Queenes  most  Excellent  Majestie.  Перевод

Перевела  стихотворение,  целью  которого  является  обратить  внимание  августейшей  особы  на  скромного  автора  и  испросить  для  него  (точнее,  для  нее)  покровительства  этой  особы.

Уже  известная  мне  госпожа  Эмилия  Бассано,  в  замужестве  Ланье,  обращается  в  стихах  к  новой  королеве  -  Анне  Датской,  супруге  Иакова  VI  и  I,  покорнейше  предлагая  ее  вниманию  свою  книгу  'Salve  Deus  Rex  Judaeorum'  ("Привет  Тебе,  Господи,  Царь  Иудейский').  Королева  -  одна  из  аристократических  дам,  которым  Эмилия  адресовала  стихи  в  поисках  их  покровительства,  но,  конечно,  наиболее  высокопоставленная.
В  этих  стихах  можно  заметить  несколько  женских  персонажей:  королеву,  достоинства  которой  автор  восхваляет,  самого  автора,  сетующую  на  свои  невзгоды  (в  надежде,  что  королевская  милость  положит  им  конец),  предыдущую  королеву  -  Елизавету  I,  которую  автор  любит  и  расположения  которой  некогда  удостоилась,  и  Еву,  которую  автор  уважает  и  защищает.
Что  может  быть  интересно  в  этих  стихах:  соседство  мифологических  персонажей  с  библейскими.  Что,  вероятно,  несколько  затрудняет  восприятие  стихов  -  хотя,  конечно,  выражает  дух  эпохи.
Понятно,  что  этот  жанр  -  похвала  монарху,  чтобы  монарх  отблагодарил,  просьба  о  вспоможении,  облеченная  в  поэтическую  форму,    -  может  вызывать  читательскую  иронию,  и  распространенность  жанра  такой  иронии  способствует.  Но  критика,  с  которой  я  ознакомилась,  предлагает  увидеть  в  этих  стихах  и  известную  долю  аккуратно  скрытой  авторской  иронии:    автор  напоминает  нынешней  королеве  о  славе  королевы  предыдущей,  которая  хорошо  относилась  к  автору.  Опять  же,  эти  стихи  -  еще  одна  возможность  для  автора  заявить  о  своем  уважении  к  Еве.

Источник  оригинала:  Whitney  I.,  Sidney  M.,  Lanyer  AE.  Renaissance  Women  Poets  /  edited  by  Danielle  Clarke.  London:  Penguin  Books,  2000.

Оригинал:
Aemilia  Lanyer
To  the  Queenes  most  Excellent  Majestie

Renowned  Empresse,  and  great  Britaines  Queene,
Most  gratious  Mother  of  succeeding  Kings;
Vouchsafe  to  view  that  which  is  seldome  seene,
A  Womans  writing  of  divinest  things:
Reade  it  faire  Queene,  though  it  defective  be,
Your  excellence  can  grace  both  It  and  Mee.

For  you  have  rifled  Nature  of  her  store,
And  all  the  Goddesses  have  dispossest
Of  those  rich  gifts  which  they  enjoy’d  before,
But  now  great  Queene,  in  you  they  all  doe  rest.
If  now  they  strived  for  the  golden  Ball,
Paris  would  give  it  you  before  them  all.

From  Juno  you  have  State  and  Dignities,
From  warlike  Pallas,  Wisdome,  Fortitude;
And  from  faire  Venus  all  her  Excellencies,
With  their  best  parts  your  Highnesse  is  indu’d:
How  much  are  we  to  honor  those  that  springs
From  such  rare  beauty,  in  the  blood  of  Kings?

The  Muses  doe  attend  upon  your  Throne,
With  all  the  Artists  at  your  becke  and  call;
The  Sylvane  Gods,  and  Satyres  every  one,
Before  your  faire  triumphant  Chariot  fall:
And  shining  Cynthia  with  her  nymphs  attend
To  honour  you,  whose  Honour  hath  no  end.

From  your  bright  spheare  of  greatnes  where  you  sit,
Reflecting  light  to  all  those  glorious  stars
That  wait  upon  your  Throane;  To  virtue  yet
Vouchsafe  that  splendor  which  my  meannesse  bars:
Be  like  faire  Phoebe,  who  doth  love  to  grace
The  darkest  night  with  her  most  beauteous  face.

Apollo’s  beams  doe  comfort  every  creature,
And  shines  upon  the  meanest  things  that  be;
Since  in  Estate  and  Virtue  none  is  greater,
I  humbly  wish  that  yours  may  light  on  me:
That  so  these  rude  unpollisht  lines  of  mine,
Graced  by  you,  may  seeme  the  more  divine.

Look  in  this  Mirrour  of  a  worthy  Mind,
Where  some  of  your  faire  Virtues  will  appeare;
Though  all  it  is  impossible  to  find,
Unlesse  my  Glasse  were  chrystall,  or  more  cleare:
Which  is  dym  steele,  yet  full  of  spotlesse  truth,
And  for  one  looke  from  your  faire  eyes  it  su’th.

Here  may  your  sacred  Majestie  behold
That  mightie  Monarch  both  of  heav’n  and  earth,
He  that  all  Nations  of  the  world  controld,
Yet  tooke  our  flesh  in  base  and  meanest  berth:
Whose  daies  were  spent  in  poverty  and  sorrow,
And  yet  all  Kings  their  wealth  of  him  do  borrow.

For  he  is  Crowne  and  Crowner  of  all  Kings,
The  hopefull  haven  of  the  meaner  sort,
Its  he  that  all  our  joyfull  tidings  brings
Of  happie  raigne  within  his  royall  Court:
Its  he  that  in  extremity  can  give
Comfort  to  them  that  have  no  time  to  live.

And  since  my  wealth  within  his  Region  stands,
And  that  his  Crosse  my  chiefest  comfort  is,
Yea  in  his  kingdome  onely  rests  my  lands,
Of  honour  there  I  hope  I  shall  not  misse:
Though  I  on  earth  doe  live  unfortunate,
Yet  there  I  may  attaine  a  better  state.

In  the  meane  time,  accept  most  gratious  Queene
This  holy  work,  Virtue  presents  to  you,
In  poore  apparell,  shaming  to  be  seene,
Or  once  t’appeare  in  your  judiciall  view:
But  that  faire  Virtue,  though  in  meane  attire,
All  Princes  of  the  world  doe  most  desire.

And  sith  all  royall  virtues  are  in  you,
The  Naturall,  the  Morall,  and  Divine,
I  hope  how  plaine  soever,  beeing  true,
You  will  accept  even  of  the  meanest  line
Faire  Virtue  yeelds;  by  whose  rare  gifts  you  are
So  highly  grac’d,  t’exceed  the  fairest  faire.

Behold,  great  Queene,  faire  Eves  Apologie,
Which  I  have  writ  in  honour  of  your  sexe,
And  doe  referre  unto  your  Majestie,
To  judge  if  it  agree  not  with  the  Text:
And  if  it  doe,  why  are  poore  Women  blam’d,
Or  by  more  faultie  Men  so  much  defam’d?

And  this  great  Lady  I  have  here  attired,
In  all  her  richest  ornaments  of  Honour,
That  you  faire  Queene,  of  all  the  world  admired,
May  take  the  more  delight  to  looke  upon  her:
For  she  must  entertaine  you  to  this  Feast,
To  which  your  Highnesse  is  the  welcom’st  guest.

For  here  I  have  prepar’d  my  Paschal  Lambe,
The  figure  of  that  living  Sacrifice;
Who  dying,  all  th’Infernall  powers  orecame,
That  we  with  him  t’Eternitie  might  rise:
This  pretious  Passeover  feed  upon,  O  Queene,
Let  your  faire  Virtues  in  my  Glasse  be  seene.

And  she  that  is  the  pattern  of  all  Beauty,
The  very  modell  of  your  Majestie,
Whose  rarest  parts  enforceth  Love  and  Duty,
The  perfect  patterne  of  all  Pietie:
O  let  my  Booke  by  her  faire  eyes  be  blest,
In  whose  pure  thoughts  all  Innocency  rests.

Then  shall  I  thinke  my  Glasse  a  glorious  Skie,
When  two  such  glittring  Suns  at  once  appeare;
The  one  repleat  with  Sov’raigne  Majestie,
Both  shining  brighter  than  the  clearest  cleare:
And  both  reflecting  comfort  to  my  spirits,
To  find  their  grace  so  much  above  my  merits

Whose  untun’d  voyce  the  dolefull  notes  doth  sing
Of  sad  Affliction  in  an  humble  straine;
Much  like  unto  a  Bird  that  wants  a  wing,
And  cannot  flie,  but  warblesforth  her  paine:
Or  he  that  barred  from  the  Suns  bright  light,
Wanting  daies  comfort,  doth  comend  the  night.

So  I  that  live  clos’d  up  in  Sorrowes  Cell,
Since  great  Elizaes  favour  blest  my  youth;
And  in  the  confines  of  all  cares  doe  dwell,
Whose  grieved  eyes  no  pleasure  ever  view’th:
But  in  Christs  suffrings,  such  sweet  taste  they  have,
As  makes  me  praise  pale  Sorrow  and  the  Grave.

And  this  great  Ladie  whom  I  love  and  honour,
And  from  my  very  tender  yeeres  have  knowne,
This  holy  habite  still  to  take  upon  her,
Still  to  remaine  the  same,  and  still  her  owne:
And  what  our  fortunes  doe  enforce  us  to,
She  of  Devotion  and  meere  Zeale  doth  do.

Which  makes  me  thinke  our  heavy  burden  light,
When  such  a  one  as  she  will  help  to  beare  it:
Treading  the  paths  that  make  our  way  go  right,
What  garment  is  so  faire  but  she  may  weare  it;
Especially  for  her  that  entertaines
A  Glorious  Queene,  in  whome  all  woorth  remains.

Whose  powre  may  raise  my  sad  dejected  Muse,
From  this  lowe  Mansion  of  a  troubled  mind;
Whose  princely  favour  may  such  grace  infuse,
That  I  may  spread  Her  Virtues  in  like  kind:
But  in  this  triall  of  my  slender  skill,
I  wanted  knowledge  to  performe  my  will.

For  even  as  they  that  doe  behold  the  Starres,
Not  with  the  eie  of  Learning,  but  of  Sight,
To  find  their  motions,  want  of  knowledge  barres
Although  they  see  them  in  their  brightest  light:
So,  though  I  see  the  glory  of  her  State,
Its  she  that  must  instruct  and  elevate.

My  weake  distempred  braine  and  feeble  spirits,
Which  all  unlearned  have  adventur’d,  this
To  write  of  Christ,  and  of  his  sacred  merits,
Desiring  that  this  Booke  Her  hands  may  kisse:
And  though  I  be  unworthy  of  that  grace,
Yet  let  her  blessed  thoghts  this  book  imbrace.

And  pardon  me  (faire  Queene)  though  I  presume,
To  doe  that  which  so  many  better  can;
Not  that  I  Learning  to  my  selfe  assume,
Or  that  I  would  compare  with  any  man:
But  as  they  are  Scholers,  and  by  Art  do  write,
So  Nature  yeelds  my  Soule  a  sad  delight.

And  since  all  Arts  at  first  from  Nature  came,
That  goodly  Creature,  Mother  of  Perfection,
Whom  Joves  almighty  hand  at  first  did  frame,
Taking  both  her  and  hers  in  his  protection:
Why  should  not  She  now  grace  my  barren  Muse,
And  in  a  Woman  all  defects  excuse.

So  peerelesse  Princesse  humbly  I  desire,
That  your  great  wisedome  would  vouchsafe  t’omit
All  faults;  and  pardon  if  my  spirits  retire,
Leaving  to  ayme  at  what  they  cannot  hit:
To  write  your  worth,  which  no  pen  can  expresse,
Were  but  t’ecclipse  your  Fame,  and  make  it  lesse.


Мой  перевод:


Эмилия  Бассано  Ланье


Ее  Превосходнейшему  Королевскому  Величеству

Британии  властительница,  мать
Властителей,  в  ком  вам  настанет  смена,
Вот  то,  что  редко  можно  повстречать:
Труд  женский  -  о  божественном  поэма.
Пускай  несовершенна,  но  прочтите  -
И  милость  совершенства  окажите.

Сокровища  природы  все  -  у  вас,
Богинь  лишили  вы  их  украшений:
У  вас  -  дары  богатые  сейчас,
Какими  славились  они  издревле.
Парис,  когда  б  судьей  был  в  наше  время,
Вам  присудил  бы  яблоко  немедля.

Величественны,  как  Юнона,  вы,
Подобие  Паллады  -  в  мудрой  силе,
Венерой  щедро  вы  одарены  -
Достоинства  богинь  соединили.
Как  должно  будет  чтить  потомков  ваших?
Они  от  той  родятся,  кто  всех  краше.

Муз  числите  средь  подданных  своих,
Все  мастера  идут  для  вас  трудиться.
Сатиры  и  толпа  богов  лесных
При  вашем  торжестве  спешат  склониться.
И  Цинтия  сама,  и  нимф  собранье
Чтят  вас,  чье  бесконечно  почитанье.

Так  на  величья  небосводе  вы
Звезд  отражаете  сиянье  ясных,
Что  служат  вам.  И  с  этой  вышины
Блеск  -  скромной  добродетели  дать  властны.
Подобны  будьте  в  том  прекрасной  Фебе,
Что  свет  дарует  ночи  в  темном  небе.

Созданьям  всем  лучи  шлет  Аполлон,
Не  хочет  отказать  в  них  и  последним.
Нет  выше  добродетели  ни  в  ком,
Затем  прошу:  свой  луч  пошлите  мне  вы,
Чтоб  эти  строки,  хоть  небезупречны,
Смогли  напомнить  все-таки  о  вечном.

Вот  зеркало  достойной  мысли  -  вам.
В  нем  -  вашим  добродетелям  являться,
Но  все  они  заметны  здесь  едва  ль:
Все  -  лишь  в  стекле  чистейшем  отразятся.
Мое  же  тускло,  но  чиста  в  нем  правда,
В  него  взглянуть  -  стыдиться  вам  не  надо.

В  нем  виден  Тот  могучий  Властелин,
Кто  правит  небесами  и  землею,
Кто  всем  народам  мира  -  Господин,
Но  скромную  избрал  меж  смертных  долю.
Страдал  Он,  в  бедности  Он  обретался,
Но  от  Него  -  монархов  всех  богатство.

Он  коронует  всю  земную  власть
И  радует  надеждами  подвластных.
Нам  от  Него  дано  ту  весть  узнать,
Что  в  Царствии  Его  наступит  счастье.
Он  нам  во  всех  невзгодах  помогает,
В  недолгой  нашей  жизни  утешает.

Мое  богатство  все  -  в  Его  краях,
Мне  Крест  Его  дарует  утешенье.
В  Его  лишь  Царствии  -  моя  земля,
Надеюсь  там  не  ведать  униженья.
Здесь  многие  я  знаю  неудачи,
Но,  может  быть,  там  буду  жить  иначе.

Пока  же,  государыня,  принять
Прошу  вас  добродетели  творенье.
Неловко  перед  вами  ей  предстать:
Свой  дар  подносит  вам  в  одежде  бедной.
Но  добродетель,  пусть  и  не  нарядна,
Для  всех  властителей  земли  желанна.

Природы,  нравственности,  божества
Наделены  вы  лучшими  дарами,
Что  следуют  монарху.  И  слова
Примите  даже  в  скромном  сочетанье,
Коль  пишет  добродетель:  одарили
Вас  ею,  чтоб  вы  всех  превосходили.

Взгляните,  как  стараюсь  защитить
В  честь  пола  вашего  стихами  Еву.
Прошу  вас  по  прочтенье  рассудить,
Пересказала  ли  Писанье  верно.
А  если  так,  зачем  жен  обвинили
Мужья,  хоть  сами  больше  согрешили?

Я  госпожу  достойнейшую  здесь
Одела,  как  ей  следует,  богато  -
В  одежды  чести,  чтобы  вам  смотреть
Приятней  было  на  нее:  ведь  надо
Ей  выступить  для  вас  хозяйкой  пира,
Где  ожидает  вас  нетерпеливо.

Пасхальный  Агнец  явится  на  нем,
Живущий  Тот,  чье  Жертвоприношенье:
Он  принял  смерть  -  и  ад  Им  побежден,
А  нам  -  дано  с  Ним  в  Вечность  воскрешенье.
Пусть  Агнец  драгоценный  вас  насытит
И  взор  ваш  добродетель  вашу  видит.

И  та,  чья  совершенна  красота,
Кто  вам  во  всех  чертах  своих  подобна,
В  ком  набожность  высокая  чиста,
Кто  посвящает  жизнь  любви  и  долгу,
В  чьих  помыслах  царит  невинность  дивно,  -
Благословит  пусть  взглядом  эту  книгу.

Тогда  сравню  не  с  зеркалом  ее,
А  с  небом,  где  два  солнца  засияли:
Одно  -  явив  величие  свое,
И  оба  -  свет  яснейший  затмевая,
 А  также  -  утешенье  мне  даруя,
Дав  сверх  заслуги  благодать  такую.

Груб  голос  мой,  и  в  нем  печаль  слышна.
Пою  я  о  лишениях,  о  скорби,  -
Как  птица,  что  осталась  без  крыла,
Взлететь  бессильна,  но  поет  о  боли,
Иль  тот,  к  кому  свет  солнца  не  проникнет:
В  тоске  о  дне,  он  ночь  хвалить  привыкнет.

Так  я  в  темнице  горести  живу,
Хоть  милости  Элизы  знав  великой.
Печалей  только  вижу  череду,
Утехи  от  меня  теперь  неблизко.
Но  сладость  есть  в  страдании  Христовом  -
Я  с  ней  и  скорбь,  и  гроб    воспеть  готова.

А  та,  кому  -  с  любовью  мой  почет,
Кого  от  юных  лет  моих  я  знаю,
Вовек  святых  одежд  не  предает,
Себе  упорно  верность  сохраняет.
То,  что  мы  делаем  по  принужденью,
Она  свершает  из  благого  рвенья.

Должно  быть,  бремя  женское  легко,
Когда  она  нести  его  поможет.
Той,  кто  от  зла  уводит  далеко,
В  прекраснейший  наряд  одеться  можно,
Как  той,  кто  с  вами  должен  повстречаться,  -
C  владычицей,  в  которой  все  прекрасно.

Вы  к  радости  способны  вознести
Мою  привыкшую  к  упадку  Музу,
Чтоб  в  вашу  славу  мне  -  свой  вклад  внести,
В  ответ  на  милость,  что  покончит  с  грустью.
Но,  хоть  усердствовала  я  немало,
Жалею,  что  мне  знаний  недостало.

Ведь  тот,  кто  будет  звезды  наблюдать,
Не  прибегая  к  помощи  ученья,
Не  может  о  движенье  их  узнать,
Хоть  без  препятствий  видит  их  свеченье.
Пусть  мне  дано  величье  ваше  видеть,
Дано  лишь  вам  -  наставить  и  возвысить.

Мой  беспокойный  ум,  мой  слабый  дух
Внушили  мне  при  недостатке  знанья
Мысль  о  Христе  писать,  чтоб  этот  труд
Мог  ваших  рук  коснуться,  их  лобзая.
Пусть  благодати  я  такой  не  стою,
Примите  книгу  мыслью  вы  благою.

Прошу  простить,  что  смела  посягнуть
На  то,  что  лучше  делают  другие:
Ученостью  не  думаю  блеснуть
И  не  стремлюсь  подобной  быть  мужчине.
В  руках  мужчин  -  искусство  как  орудье,
Но  мне  природа  утешеньем  будет.

Начало  всех  искусств  -  она  одна,
Мать  совершенства,  чудное  творенье.
Юпитер  создал  ведь  ее  сперва,
Защита  он  -  и  ей,  и  тем,  кто  с  нею.
Она  простит  стихам  -  слог,  бледный  cлишком,
Простит  и  то,  что  в  женщине  не  вышло.

О  несравненная,  прошу  и  вас:
Простите  неудачу,  коль  заметно,
Что  в  цель  порой  не  удалось  попасть,
Хоть  к  ней  присматривалась  я  усердно.
Портрет  ваш  точный,  будь  такой  возможен,
Прекрасным  слишком  счесться  был  бы  должен.

Перевод  14.-20.06.2021

Британии  властительница  -  Анна  Датская  (1574  –  1619),  дочь  короля  Дании  Фредерика  II  и  жена  Иакова  Стюарта  (1566  –1625)  ,  короля  Шотландии  (как  Иаков  VI)  и  Англии  (как  Иаков  I).  Была  известна  как  меценат;  в  особенности  любила  представления  в  жанре  масок,  в  которых  участвовали  и  профессиональные  актеры,  и  придворные.
Цинтия  (Кинфия)  и  ниже  Феба  -  другие  имена  богини  Дианы.

Смогли  напомнить  все-таки  о  вечном  -  буквально:  "чтобы  эти  грубые,  неотделанные  строки  мои,  вознагражденные  вами,  казались  более  божественными".

И  та,  чья  совершенна  красота  -  дочь  королевы  Анны,  принцесса  Елизавета  Стюарт  (1596–1662),  впоследствии  -  жена  курфюрста  Пфальцского  Фридриха  V  и  недолго  -  королева  Богемии.

Элиза  -  королева  Елизавета  I.

Себе  упорно  верность  сохраняет  -  девиз  Елизаветы  I  был  'Semper  eadem'  -  "Всегда  одна  и  та  же".

Прекрасным  слишком  счесться  был  бы  должен  -  буквально:  "описать  ваши  достоинства,  что  неподвластно  никакому  перу,  означало  бы  затмить  вашу  славу  и  уменьшить  ее".

Перевод  опубликован  на  бумаге  в  сборнике:  И  музы,  и  творцы.  Несколько  поэтесс  эпохи  европейского  Возрождения  /  сост.  и  пер.  Валентины  Ржевской.  2-е  изд.,  доп.  –  Одесса  :  «Фенікс»,  2021.  –  С.81-86.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037009
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.04.2025


Девчата и шекспиры

Может  быть,  помните  остроумные  стихи  Александра  Иванова  "Хлопцы  и  шекспиры",  пародию  на  стихи  другого  поэта.  В  ответ  на  них  у  меня  получилось  зарифмованное  сочинение  о  шекспировских  героинях  (не  всех).  Оно  много  длиннее,  чем  стихотворение  А.  Иванова.


Девчата  и  шекспиры

Не  надо,  хлопцы,  нам  шекспиров,
Они  мой  вызывают  гнев.
Не  надо  гениев,  кумиров,
Ни  просто  "гениев",  ни  "евг".


А.  Иванов,  пародия  на  стихи  М.  Годенко

Нет,  хлопцы,  нам  шекспиров  надо.
Девчата  также  говорят,
Что  им  ни  складу  нет,  ни  ладу,
Когда  строптивицы  молчат

И  той  игры  не  продолжают,
Где  паре  отвечать  -  закон.
Пусть  шуткой  Кати  побеждают
И  Петька  будет  укрощен!

А  как  же  милая  Джульетта?
Ведь  так  с  Ромео  хороша.
А  королева  Маб?  Ведь  это
Меркуциев  всех  госпожа.

Нужны  шекспиры.  Мы  отыщем,
Кто  смог  бы  слово  заточить.
Ну  как  же  нам  без  Беатриче,
Чтоб  Бенедикта  покорить?

Так  много  в  мире  неурядиц,
Шекспирам  труд  -  их  описать.
Не  обойдемся  без  проказниц,
Чтоб  сэра  Джона  наставлять.

А  как  Титанию  забудем?
Когда  Основа  к  ней  пришел,
Из  сказки  вывод  не  был  труден:
Любви  достоин  и  осел.

И  Порция  нам  пригодится:
Жестокость  ей  отвращена.
Девчат,  чтоб  праву  поучиться,
Сумеет  вдохновить  она.

Переодетая  Виола
Так  своевременно  нашлась!
И  Розалинда,  право  слово,
На  счастье  в  брюки  облеклась.

Принцесса  Кейт  немного  скажет,
Но  все  же  мир  приблизит  так.
Уж  не  разят  в  военном  раже,
И  грозный  Генрих  –  вновь  остряк.

И  мавр  красноречив  влюбленный,
Ведь  вдохновенье  получил:
Его  жалеет  Дездемона
(А  дальше  –  Яго  навредил).

Есть  оклеветанная  Жанна
И  Маргарита  слишком  зла…
Вот  это  жаль,  хоть  и  не  странно:
Ошибка  в  пьесы  путь  нашла.

Да  и  Макбетова  супруга:
Хоть  любит,  пакостная  столь…
Вред  принесла  ее  услуга,
Зато  –  великая  ведь  роль!

Припомним  также  Клеопатру:
Красотку  долго  не  бранишь.
Вот  украшение  –  театру:
Грешит  –  а  восхищает  лишь.

Вы  скажете  о  «смуглой  леди»:
Клеймит  неверную  сонет!
На  замечание  ответим:
Брюнеткой  найден  свой  поэт.

Что  сострадаем  мы  не  всуе,
Напомнят  героини  вновь:
Вот  вам  Офелии  безумье
И  вот  Корделии  любовь.

Миранда  новизне  открыта:
Хоть  средь  чудес  она  живет,
От  острова  устала,  видно,
И  больший  мир  ее  зовет.

Девчата  в  зеркала  глядятся  –
Затем  Шекспир  и  нужен  им,
Ведь  зеркало  –  театр.  Коль  злятся
Порою  хлопцы  –  защитим!


29,  30.03.2025

Порция  -  в  данном  случае  героиня  "Венецианского  купца".  Жанна  -  Жанна  д'Арк,  демонизированная  в  первой  тетралогии  шекспировских  хроник.  Маргарита  -  Маргарита  Анжуйская,  жена  Генриха  VI.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036736
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.04.2025


Sir Thomas Wyatt. Whoso list to hunt ? I know where is an hind ! Переклад

Оригінал:

THE  LOVER  DESPAIRING  TO  ATTAIN  UNTO
HIS  LADY’S  GRACE  RELINQUISHETH  THE  PURSUIT.

WHOSO  list  to  hunt  ?  I  know  where  is  an
hind  !
But  as  for  me,  alas  !  I  may  no  more,
The  vain  travail  hath  wearied  me  so  sore  ;
I  am  of  them  that  furthest  come  behind.
Yet  may  I  by  no  means  my  wearied  mind
Draw  from  the  deer  ;  but  as  she  fleeth  afore
Fainting  I  follow  ;  I  leave  off  therefore,
Since  in  a  net  I  seek  to  hold  the  wind.
Who  list  her  hunt,  I  put  him  out  of  doubt
As  well  as  I,  may  spend  his  time  in  vain  !
And  graven  with  diamonds  in  letters  plain,
There  is  written  her  fair  neck  round  about  ;
‘  Noli  me  tangere  ;  for  Cæsar’s  I  am,
And  wild  for  to  hold,  though  I  seem  tame.’

Переклад:


Закоханий  у  відчаї  відмовляється  добиватись  коханої


Гей,  хто  на  лови?  Оленицю  знаю.
Було,  хотів  її  я  домогтись…
Дарма!  І  мрії  навіть  мав  зректись:
Вперед  мисливих  почет  пропускаю.
Хоч  не  далася,  міцно  все  ж  тримає:
Куди  летить,  туди  й  мені  тягтись,
Я  ледь  при  тямі…Годі,  відступивсь:
Облишу,  сіть-бо  вітру  не  спиняє.
Хто  ще  женеться  —  відчай  жде  і  їх.
На  шийці  в  олениці  гра  намисто,
Там  напис  з  діамантів  променистих,
Щоб  всяк  дізнатись  про  загрозу  міг:
«Мене  не  руш!  Лиш  Цісарева  буду.
Хоч  ніжна  я,  та  муки  вам  здобуду.»


Переклад  06.11.2015


Найвідоміший  сонет  Ваєтта,  який  обіграє  образ  сонета  190  Франческо  Петрарки.  У  сонеті  Петрарки  з’являється  біла  лань  (una  candida  cerva,  в  українському  перекладі  А.  Перепаді  «Пречиста  лань  на  травах  лугових  На  сході  сонця  весняної  днини»);  лань  має  також  золоті  роги,  які  мають  нагадувати  коси  Лаури.  Навколо  шиї  лані  у  Петрарки  –  напис  діамантами  й  топазами  «Nessun  mi  tocchi  (…)libera  farmi  al  mio  Cesare  parve»  (у  перекладі  А.  Перепаді  «Не  руш  мене!  (…)  Сам  Кесар  дарував  мені  свободу»).  У  сонеті  Петрарки  переслідувач  лані  один;  у  Ваєтта  їх,  видимо,  декілька,  і  характер  переслідуваної  олениці  з  очевидністю  інший,  ніж  у  джерелі.
Поширений,  хоча  не  єдиний,  погляд,  що  сонет  Ваєтта  натхненний  його  коханням  до  Анни  Болейн,  яка  належить  Генріхові  VIII.  Висловлювався  також  погляд  що  під  Цісарем,  якому  належить  олениця,  може  матися  на  увазі  імператор  Карл  V  (адже  Ваєтт  був  послом  в  Іспанії),  і  тоді  йдеться  про  іншу  жінку.    
«Мене  не  руш!»  В  оригіналі  латиною:  «Noli  me  tangere».  Це  слова  Христа  до  Марії  Магдалини  після  Воскресіння:  «Не  торкайся  до  Мене»  (переклад  І.  Огієнка).  Петрарка  використав  легенду,  за  якою  через  триста  років  по  смерті  Цезаря  спіймали  оленя  з  діамантовим  написом  на  шиї  «Не  торкайся  до  мене,  я  належу  Цезарю»  .  Латинський  девіз  «Noli  me  tangere  quia  Caesaris  sum»  («Не  торкайся  до  мене,  я  належу  Цезарю»),  був,  як  вважають,  написаний  на  ошийниках  олениць  Цезаря  (імператора).
Недоліком  перекладу  можна  вважати  слова  «Лиш  Цісарева  буду»,  адже  оленицю  вже  відзначено  як  належну  Цісареві.  Однак  це  можна  тлумачити  і  в  тому  сенсі,  що  Цісар  –  той,  кому  здасться  олениця  як  своєму  панові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2025


Сонет про вірші до ворога

-  Складати  маєте  рядки,  коли
Любов  велить  –  чи  з  ніжністю,  чи  з  болем.
Щоб  почуття  жило,  слова  знайшли
Вас  легко,  чи  трудились  ви  доволі.

Та  ворога  бажаєте  картать
Чи  вразити  –  і  засіб  ваш  той  самий.
Щоб  яскравішим  осудові  стать,
Віршуєте  –  й  з  любові  віршували.

Принижувати  нащо  засіб  цей,
Тому  відразі  нащо  слугувати,
Що  для  любові  вас  знайшло?  –  Усе
Без  змін,  насправді:  треба  нам  сказати.

-  Як  вірш  складеш,  щоб  виражати  злобу,
Твоя  поезія  -  це  тільки  мова.

23.03.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025


Сонет о стихах к врагу



-  Вы  строки  составляете,  когда
Любовь  велит  –  изящно  иль  грубее.
Легко  приходят  иль  не  без  труда
Слова,  чтоб  чувству  в  них  предстать  живее.

Но  вот  врага  желаете  бранить  
И  уязвить  –  и  то  же  средство  ваше.
Чтоб  осужденью  явственнее  быть
Взялись  за  слово  –  как  с  любовью  раньше.

Зачем  же  средство  это  унижать
И  ставить  отвращению  на  службу
То,  что  любви  служило?  –  Избежать
Нам  строк  нельзя  и  здесь:  сказать  ведь  нужно.

-  Коль  злобу  выразить  стихам  позволишь,
Твоя  поэзия  –  язык.  Всего  лишь.

23.03.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036127
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.03.2025


Now, O now, I needs must part Український переклад



Слова  однієї  з  пісень  композитора  Джона  Дауленда  (Доуленда,  Давленда,  Довленда),  можливо,  написані  композитором.

Оригінал:

Now,  O  now,  I  needs  must  part,
Parting  though  I  absent  mourn.
Absence  can  no  joy  impart:
Joy  once  fled  cannot  return.
While  I  live  I  needs  must  love,
Love  lives  not  when  Hope  is  gone.
Now  at  last  Despair  doth  prove,
Love  divided  loveth  none.

Sad  despair  doth  drive  me  hence,
This  despair  unkindness  sends.
If  that  parting  be  offence,
It  is  she  which  then  offends.

Dear,  when  I  am  from  thee  gone,
Gone  are  all  my  joys  at  once.
I  loved  thee  and  thee  alone,
In  whose  love  I  joyed  once.
And  although  your  sight  I  leave,
Sight  wherein  my  joys  do  lie,
Till  that  death  do  sense  bereave,
Never  shall  affection  die.

Dear  if  I  do  not  return
Love  and  I  shall  die  together,
For  my  absence  never  mourn,
Whom  you  might  have  joyed  ever.
Part  we  must,  though  now  I  die.
Die  I  do  to  part  with  you.
Him  despair  doth  cause  to  lie,
Who  both  lived  and  died  true.

Мій  український  переклад:

Час,  так,  час  розлуки  нам
Настає,  я  маю  в  путь.
Як  розлука,  то  сумна,
Радості  не  повернуть.
Як  живу  я,  то  люблю,
Без  Надії  не  любить.
Відчай  вчить,  я  узнаю,
Що  любові  не  ділить.

Відчай  мій  жене  мене,
Шле  його  недоброта.
Як  провина  в  цьому  є,
Лиш  її  –  провина  та.

Як  тебе  залишу  я,
Втіхи  всі  залишу  теж.
Тільки  ти  –  любов  моя,
Щастя  тільки  ти  несеш.
Радість  у  тобі  була  –
Вже  тебе  не  бачить  знов.
Доки  смерть  ще  не  взяла,
Не  помре  моя  любов.

Відчай  мій  жене  мене,
Шле  його  недоброта.
Як  провина  в  цьому  є,
Лиш  її  –  провина  та.

Як  уже  не  повернусь,
То  помру  з  любов’ю  разом.
Не  сумуй,  що  не  з’явлюсь,
Тішитись  могли  б  ми  красно.
Нам  –  розлука,  смерть  –  мені,
Смерть  –  тебе  щоб  залишить.
Відчай  змусив  до  брехні,
А  хотілось  в  правді  жить.

Відчай  мій  жене  мене,
Шле  його  недоброта.
Як  провина  в  цьому  є,
Лиш  її  –  провина  та.
 
Переклад  12.03.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025


Now, O now, I needs must part Перевод



Красивая  песня  Джона  Дауленда,  он  же  Доуленд  (John  Dowland).  Слова  неизвестного  автора,  может  быть  -  самого  композитора.  Постаралась  перевести.
Предположительно,  это  песня  о  вынужденном  расставании  Франсуа  "Месье"  с  Елизаветой  Генриховной  (услышала  в  передаче  на  BBC).


Источник  оригинала:  https://en.wikipedia.org/wiki/Now_o_now_I_needs_must_part  Там  еще  есть  аудиоролик  с  красивым  исполнением.

Оригинал:

Now,  O  now,  I  needs  must  part,
Parting  though  I  absent  mourn.
Absence  can  no  joy  impart:
Joy  once  fled  cannot  return.
While  I  live  I  needs  must  love,
Love  lives  not  when  Hope  is  gone.
Now  at  last  Despair  doth  prove,
Love  divided  loveth  none.

Sad  despair  doth  drive  me  hence,
This  despair  unkindness  sends.
If  that  parting  be  offence,
It  is  she  which  then  offends.

Dear,  when  I  am  from  thee  gone,
Gone  are  all  my  joys  at  once.
I  loved  thee  and  thee  alone,
In  whose  love  I  joyed  once.
And  although  your  sight  I  leave,
Sight  wherein  my  joys  do  lie,
Till  that  death  do  sense  bereave,
Never  shall  affection  die.

Dear  if  I  do  not  return
Love  and  I  shall  die  together,
For  my  absence  never  mourn,
Whom  you  might  have  joyed  ever.
Part  we  must,  though  now  I  die.
Die  I  do  to  part  with  you.
Him  despair  doth  cause  to  lie,
Who  both  lived  and  died  true.

Мой  перевод:

Час,  да,  час  разлуки  нам
Наступил,  и  я  грущу.
Так  удел  в  печали  дан,
Счастья  уж  не  возвращу.
Коль  живу,  Любовь  нужна,
Без  Надежды  ей  не  быть.
Вот  Отчаянья  стена:
Сердца  ведь  нельзя  делить.

Я,  отчаявшись,  уйду,
Гонит  та,  что  недобра.
Коль  увидят  здесь  вину,
То  виновна  лишь  она.

Как  тебя  оставлю  я,
Уж  не  будет  мне  утех.
Только  ты  –  любовь  моя,
Был  с  тобой  мой  счастлив  век.
На  тебя  уж  не  взгляну  –
Не  порадуюсь  я  вновь,
Смерть  однажды  я  приму  –
Лишь  тогда  умрет  любовь.

Я,  отчаявшись,  уйду,
Гонит  та,  что  недобра.
Коль  увидят  здесь  вину,
То  виновна  лишь  она.

Коль  я  не  вернусь  к  тебе,
То  умру  с  любовью  вместе.
Не  печалься  обо  мне,
Счастья  опустеет  место.
Расстаемся,  смерть  принять
Должно  мне  –  уйду  я  так.
От  отчаянья  солгать
Должен  лжи  всегдашний  враг.

Я,  отчаявшись,  уйду,
Гонит  та,  что  недобра.
Коль  увидят  здесь  вину,
То  виновна  лишь  она.


Перевод  10.03.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035150
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.03.2025


Лис-мастер. Сказка

Лис-мастер

 (по  мотивам  словенской  сказки  «Лис»)


Так  бывало  уж  не  раз  и  нынче  жаль:
В  дальний  край  везет  дочь  царскую  корабль.
Чужеземный  царь  украл,  чтоб  взять  женой
И  красавицей  гарем  пополнить  свой.

Так  бывает  –  сценка  эта  не  из  сна:
Вот  в  охранника  царевна  влюблена.
Добрый  юноша  приставлен  стражем  к  ней,
И  она  для  стража  стала  всех  милей.

Так  бывает  –  и  не  в  первый  раз  сказать:
Вот  влюбленные  задумали  бежать.
Вот  они  садятся  втайне  на  челнок,
Через  море  путь  их  неизвестный  лег.

Так  случается:  вот  встретили  корабль
Из  отечества  царевны.  Послан  вдаль
Он  спасти  ее,  но  ловок  капитан:
Сброшен  юноша,  потехой  морю  дан.

-  Эй,  лис!  Ты  за  доску  держись!
Давай-ка  сговоримся:
Коль  ты  в  беде  товарищ  мой,
С  бедой  вдвоем  сразимся!

Вон  берег  близок  впереди:
Встречает  нас  удача!
Держись,  держись!  Мы  приплывем,
И  отдых  я  назначу.
-  Вот  и  приплыли,  человек!
Недолгим  отдых  будет.
Тебя  зовут  еще  дела,
Вернуться  надо  к  людям.

Да,  я  умею  говорить,
Оставь-ка  удивленье.
Не  просто  так  связало  нас
Морское  приключенье.

Слыхал  ты  часто:  лис  хитер,  –
Что  ж,  убеждайся  нынче!
Ты  отдохни,  и  путь  домой
Мы  сообща  поищем.

-  Ты,  лис,  изрядно  удивил,
Но  подчиняюсь  только.
Чтоб  смог  явиться  к  милой  я,
Вдвоем  построим  лодку!

Капитан  царевне  мужем  хочет  стать,
Но  ее  заданье  должен  исполнять:
Пусть  он  мастера  умелого  наймет,
Тот  –  палаты  для  царевны  возведет

И  распишет  новый  для  неё  дворец…
Угодит  –  пойдет  царевна  под  венец.
Два  дворца  уж  для  царевны  возвели,
Но  заказчицу  сердитой  лишь  нашли

Исполнители.  Остался  третий  раз  –
Юный  стражник  хочет  пробовать  сейчас.
Днем  рабочим  раздает  приказы  он,
Ну  а  ночью  в  чертежи  лис  погружен.
Вот  и  время,  чтобы  завершен  был  труд.
Царь,  царевна,  с  ними  –  капитан  идут
Посмотреть  дворец,  что  уж  расписан  был.
Объясняет  мастер,  что  изобразил:

–  Прошу  на  лестницу  ступить:
Царевнино  рожденье  –
Картина  первая.  За  ней
Продолжим  восхожденье.

Вторая  вот  картина.  Здесь
Царевна  с  первой  куклой.
Наивность  детства  передать
Зовут  задачей  трудной,

Но  сделал  я.  А  третья  вот:
Царевна  с  книгой  первой.
Что  будет  умницей  расти  –
Я  показал  отменно.

Царевна  вот  –  в  кругу  семьи:
Сюжет  всегда  уместный.
Я  постарался  показать
Прекрасную  невесту.

Но  вот  –  похищена  врагом.
Нельзя  здесь  воздержаться,
Чтоб  подлеца  не  осудить…
Прошу  теперь  спускаться.

Улыбается  царевна:  «Милый  друг!
Ты  нашелся  –  объявлю  об  этом  вдруг».
Капитан  разгневан,  но  молчит  пока,
Сжала  рукоять  меча  его  рука.
–  Вот  дальше  воин  молодой:
Царевной  он  пленился
И  помогает  ей  бежать,
В  несчастье  пригодился.

Здесь  их  изобразил  вдвоем:
Что  воин  смелый,  видно,
Героев  взгляды  говорят,
Что  чувства  их  взаимны.

Но  вот  какой-то  персонаж
Украсть  победу  хочет
И  в  море  воина  столкнул…
Уж  не  обманет  больше.

Капитан  из  ножен  тянет  меч:  хотел
Он  соперника  убить,  но  лис  успел
Под  ноги  ему  скользнуть  и  друга  спас.
Вместо  лжи  пускай  раздастся  правды  глас.

Всем,  что  видит,  царь,  понятно,  удивлен,
Объясненья  получить  желает  он,
И  царевна  руку  милого  берет,
О  спасении  своем  рассказ  ведет.

Ну,  а  лис?  Как  оглянулись  –  он  пропал,
Вместо  лиса  пред  собраньем  муж  предстал.
Ясен  взор  его,  мозоли  –  на  руках,
И  о  том,  кто  был  он,  рассказал  он  так:

–  В  великом  городе  служил
Я  мастером  усердным.
Исполнил  не  один  заказ,
Природу  видел  верно.
Но  конкурент…  Хотел  вредить
Из  зависти  позорной
И  чары  на  меня  наслал.
Ох,  интриган  он  вздорный!

Не  то,  чтоб  был  всегда  я  чист,
Но  все  ж  не  опускался
До  средств  таких.  И  в  лисьей  я
Вдруг  шкуре  оказался.

Условье  было:  вновь  вернусь
Я  в  облик  человечий,
Коль  человек  мне  жизнь  спасет,
А  я  –  добром  отвечу.

Ты,  парень,  пожалел  меня,
Хоть  видел  только  зверя,
И  я  тебе  сумел  помочь,
В  свое  искусство  веря.

Что  ж,  вот  для  молодых  –  дворец,
Создатели  –  мы  оба:
Жених,  что  нужно,  рассказал,
Я  стал  –  помощник  слова.

Так  бывало  много  раз,  и  скажем  вновь:
Жениха  с  невестой  тешит  пусть  любовь.

Так  бывало  много  раз,  и  хорошо:
Чудный  мастер  пусть  их  радует  еще.

25.02.2025

Источник  сюжета  этой  сказки  –  словенская  сказка  «Лис»  (перевод  И.  Макаровской  //  Сказки  народов  Югославии.  Москва:  «Художественная  литература»,  1984,  С.147-151).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034135
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.02.2025


Наказанная надежда. Статья

Дневниковая  заметка  июня  2016  г.

Наказанная  надежда

О  романе  Александра  Грина  «Дорога  никуда»  и  двух  его  экранизациях.

Одно  свидетельство  того,  как  мир  меняется  неожиданно  для  своих  жителей.  «Дорога  никуда»  начинается  с  того,  что  у  кафе  под  названием  «Отвращение»  проблемы  с  клиентурой,  а  в  наше  время,  наверное,  это  был  бы  успешный  проект…  Правда,  он  остался  бы  проектом,  что  называется,  «на  целевую  аудиторию»,  но  аудитория  была  бы  много  шире.  Только  хозяину  пришлось  бы  завести  еще  какое-нибудь  оформление,  соответствующее  обманчивому  названию:  в  окнах  фигурки  уродцев  с  большими  масками-лицами  поставить,  что  ли…И  собирались  бы  на  его  вкусную  и  здоровую  пищу  все  любители  страшненького  в  округе…


Я  запомнила  телеспектакль  «Человек  из  страны  Грин»  всего  лишь  по  каким-то  кадрам,  виденным  в  детстве.  Решила,  что  раз  теперь  есть  такая  возможность,  неплохо  бы  посмотреть  его  полностью.  Заодно  посмотрела  экранизацию  киностудии  Довженко  и  прочла  сам  роман.  Пишу  заметку  ради  замеченных  отличий  между  романом  и  обеими  экранизациями.


Сначала  я  решила  (согласно  сравнительному  методу,  к  которому  я  привыкла),  что  роман  «Дорога  никуда»  разрабатывает  ситуацию  «Больших  надежд»  Диккенса:  человека  поманили  мечтой  о  счастье,  а  потом  ее  разрушили.  Я  неправильно  решила.  В  «Дороге»  это  только  завязка  сюжета,  и  речь  идет  не  о  подарке,  который  оборачивается  против  одаряемого,  а  о  том,  что  в  конце  самых  больших  усилий  и  слишком  большой  надежды  стоит  ничего.  Сюжет  второй  части  —  очень  распространенная  жизненная  история.  Например  (мне  рассказывали),  молодой  человек  шел  вечером  по  парку.  Увидел,  как  группа  гуляк  пристает  к  незнакомой  девушке.  Он  вступился  за  нее,  потому  что  не  мог  не  вступиться,  и  его  избили  до  полусмерти,  а  девушка  убежала.


Что  мне  больше  всего  нравится  в  романе  как  читателю  —  это  сочетание  необычных  фраз  и  созданных  в  слове  образов  с  названием,  которое  встречается  не  только  здесь.  «У  нее  была  несчастная  любовь»  —  можно  было  бы  так  сказать,  а  сказано  «Жизнь  сердца  уже  неласково  коснулась  ее»,  и  это  здорово  сказано.  Речь  идет  о  печальном,  но  удовольствие  от  того,  что  встречены  такие  слова,  может  даже  перевесить  печаль.  И  при  этом  —  название,  которое  уже  было,  название  уже  существующей  картины.  Я  думаю,  нужно  иметь  большую  смелость,  чтобы,  умея  так  придумывать  с  помощью  слов,  взять  не  стремящееся  быть  единственным  название.


Об  односерийном  фильме  «Дорога  никуда»  не  хочется  много  говорить.  Самая  заметная  черта  этого  фильма  —  недостаток  денег  при  его  создании.  Но  один  из  простых  и  удачных  приемов  здесь:  роль  дома  Футроза  играет  киевский  «дом  с  химерами».  Когда  главный  герой,  Тиррей,  входит  в  него,  он  как  бы  входит  в  чудесный  интересный  мир…который  скоро  его  вынудят  оставить.


А  вот  зато  двухсерийный  фильм  «Человек  из  страны  Грин»  по  сценарию  Вадима  Коростылева  —  это  трагическая  фантазия,  даже  несколько  изменяющая  идею  самого  романа.  Идея  романа,  по-видимому,  в  строках  письма  умирающего  Тиррея:  однажды  жизнь  может  привести  к  мысли,  что  слишком  сильное  желание  наказуемо,  а  лучшие  люди  не  нужны.  «Чего  я  хотел?  Вероятно,  всего  лучшего,  что  может  пожелать  человек.  Я  хотел  так  сильно,  как,  видимо,  опасно  желать….  я  много  мог  бы  сделать,  но  в  такой  стране  и  среди  таких  людей,  каких,  может  быть,  нет!»  А  идея  этого  фильма,  наверное,  в  том,  что  жизнь  страшно  испытывает  совершающих  добрые  дела.  Она  испытывает  их  не  только  опасностью  для  них  самих,  которая  может  возникнуть  (как  в  истории  Тиррея).  Она  испытывает  сознанием  того,  что  их  попытки  бесполезны,  значит  —  их  жизнь  бесполезна.  И  все  же  такой  человек  не  откажется  от  своих  дел,  потому  что  не  может  отказаться.  Именно  он  так  устроен,  что  не  боится  идти  «дорогой  никуда».


В  обоих  фильмах  главной  заметной  фигурой  рассказанной  истории  —  если  не  вообще  главным  героем  —  получается  Галеран.  (В  двухсерийном  фильме  главными  получаются  два  персонажа:  Галеран  (Юрий  Гребенщиков)  и  Стомадор  (Алексей  Петренко),  сделанный  из  романных  Стомадора  и  Кишлота).  Происходит  это,  может  быть,  потому,  что  в  романе  для  создания  образа  Тиррея  очень  важен  внутренний  монолог  —  не  обязательно  его  речь  от  первого  лица,  как  в  письме,  а  описание  того,  что  он  думает,  чувствует,  что  с  ним  происходит.  Ни  в  одном  из  фильмов  этого  передать  не  удалось,  еще  и  потому,  что  герой  очень  юный  —  и  моложе,  чем  в  романе.


(Узнала  с  интересом,  что  в  фильме  «Человек  из  страны  Грин»  Тиррея  играют  братья:  мальчика  —  сын  Юрия  Яковлева  Антон,  а  взрослого  —  его  брат  по  матери  Александр  Сергеев.  Все  комментаторы,  чьи  отзывы  я  читала,  в  восторге  от  мальчика  в  этом  фильме…видать,  я  —  самая  сдержанная.  Но  то,  что  исполнявшие  роль  Тиррея  Давенанта  ребята  в  родстве  с  великим  поручиком  Ржевским,  очень  мне  льстит).


Кого  сильно  изменили  в  обоих  сценариях  —  это  отрицательного  папашу.  В  романе  он  просто  дурной  и  гадкий,  и  сказано,  что  началось  это  с  его  слабохарактерности.  В  фильме  «Человек  из  страны  Грин»,  где  его  играет  Евгений  Евстигнеев,  этому  образу  добавили  вызывающего  содержания.  Папаша  Давенант  вдруг  становится  устрашающе  силен,  потому  что  провозглашает  в  лицо  папаше  Футрозу  идею,  которая  звучит  убедительно  и  найдет  своих  сторонников:  благотворительность  —  это  несерьезно  и  не  поможет.  Это  всего  лишь  установление  зависимости.  «Кусочек  коры,  найденный  под  ногами  во  время  прогулки.  Кусочек  коры,  из  которой  вы  начали  строгать  кораблик…Охотно  верю,  что  вы  этот  кораблик  выстругаете,  но  обычно  эти  кораблики  пускают  в  лужи…»  Так  папа  Франк  Давенант  ломает  жизнь  сыну  потому,  что  сломал  свою,  но  под  видом  ложного  благодеяния  —  якобы  возвращения  свободы  от  богатого  покровителя.  Вот  это  называется  —  искушение,  и  папаша  Футроз  в  исполнении  Юрия  Богатырева  —  тот  из  положительных  персонажей  фильма,  кто  его  не  выдерживает,  отказавшись  после  этой  беседы  помогать  мальчику.


(В  этом  месте  я  вспоминаю  песню  Босоножки  о  султане  и  мудреце  из  перевода  «Сирано  де  Бержерака»,  сделанного  Вл.  Соловьевым.  Папа  Франк  Давенант-Евстигнеев  провозглашает  ту  же  мысль,  которая  в  песне  Босоножки  считается  мудростью,  но  только  в  устах  папы-Давенанта  она  звучит  как  жестокая  ложь).


А  в  фильме  «Дорога  никуда»  папу  Давенанта  заметно  реабилитировали:  он  не  один  ломает  сыну  жизнь,  отправившись  вымогать  у  Футроза,  но  подпал  под  влияние  какого-то  сообщника,  который  его  и  заставляет.  Ближе  к  концу  фильма  они  оба  получают  возможность  немного  исправиться  в  глазах  зрителя,  когда  помогают  Тиррею  и  Галерану  бежать  из  тюрьмы.  И  Футроз  в  этом  фильме  —  совсем  не  гриновский  Футроз:  это  человек,  умеющий  быть  властным,  а  не  добряк,  всегда  погруженный  в  чтение  и  потому  никаких  особых  высот,  несмотря  на  деньги,  не  добившийся.  Видно,  что  этот  Футроз  сделал  какую-то  карьеру;  в  таком  случае  могут  странно  прозвучать  его  слова,  которыми  он  в  фильме  объясняет  разрыв  с  Тирреем  после  того,  как  неожиданно  узнал,  что  у  Тиррея  есть  отец-проходимец:  «Я  ненавижу  ложь».  Не  привыкает  ли  ко  лжи  человек,  делающий  успешную  карьеру?  Но,  может  быть,  здесь  и  нет  противоречия:  этот  Футроз  ненавидит  ложь  именно  поэтому,  и  чужую,  и  случавшуюся  свою.  На  Футроза  из  книги  гораздо  больше  похож  тот  же  персонаж  в  фильме  «Человек  из  страны  Грин»,  в  исполнении  Юрия  Богатырева.  Хотя  его  не  представляют  так  подробно,  как  в  книге,  всю  рассказанную  в  книге  историю  его  и  его  семьи  можно  угадать  по  этому  человеку,  по  тому,  как  он  входит  и  разговаривает.


Главную  героиню,  освобождающую  Тиррея  из  тюрьмы,  в  обоих  фильмах  также  изменили  очень  заметно  по  сравнению  с  романом.  В  романе  выходит  так,  что  Тиррей,  хоть  и  умирает,  спасает  Консуэло  из  ее  брака  с  Ван-Конетом.  Это  более-менее  сохранилось  в  фильме  «Дорога  никуда»,  но  там  Консуэло  объединили  со  старшей  дочерью  Футроза  Роэной  (ее  играет  Екатерина  Стриженова).  А  в  фильме  «Человек  из  страны  Грин»  можно  предположить,  что  брак  заключается  по  расчету  и  Консуэло  все  же  выйдет  замуж  за  человека,  которого  теперь  точно  не  уважает.  Во  всяком  случае  похоже,  что  жених  в  этом  уверен…хотелось  бы  мне,  чтоб  Консуэло  его  таки  бросила!


Название  кафе  «Отвращение»  и  принцип  контраста  в  романе  и  в  фильме  «Человек  из  страны  Грин»  придумал  хозяин  кафе,  а  Галеран  произносит  монолог  о  том,  почему  эта  оригинальность  не  оправдывается.  В  фильме  «Дорога  никуда»  совсем  наоборот:  сам  Галеран  придумал  название.  Может  быть,  это  показывает,  насколько  изменились  люди,  а  может  быть  —  на  монолог  Галерана  в  фильме  не  хватало  времени.


Еще  несколько  отличий  между  романом  и  фильмом  «Человек  из  страны  Грин»  возникли  из-за  того,  что  фильм  адресован  детям,  а  роман  недетский.  В  первой  части  романа  Тиррею  16  лет,  в  первой  части  этого  фильма  —  13.  Нехороший  папа  Франк  Давенант  в  романе  предлагает  сыну  обольстить  старшую  дочку  Футроза  Роэну,  которая  старше  Тиррея  на  три  года.  В  детском  фильме  такого  поворота  быть  не  может,  но  то,  что  главный  герой  здесь  —  мальчик  и,  стало  быть,  его  краткое  счастье  —  детское  впечатление,  придает  всей  истории  еще  более  пронзительное  звучание.


В  сцене  в  таверне  антигерой  Георг  Ван-Конет  говорит  о  любви,  что  это  «поплевывание  в  дверную  щель».  Марта,  таким  образом,  оскорблена  тем,  что  любовь  он  сводит  к  физиологии  и  говорит  о  ней  грубо.  В  детском  фильме  такого  откровенного  образа  быть  не  может,  Ван-Конет  говорит  просто  (но  озлобленно):  «Любовь  —  это  тьфу!»  Фраза  не  настолько  четкая,  как  в  романе,  но  из-за  того,  что  исчезло  вульгарное  упоминание  секса,  оказывается,  что  Ван-Конетом  оскорблена  любовь  в  более  широком  смысле,  чем  чувство  жениха  и  невесты  —  Любовь  во  всех  проявлениях.  За  нее  и  заступается  Давенант.


В  книге  Франк  Давенант  поет  уличную  песню  о  проститутке.  Потом  он  эту  песню  цитирует  сыну  применительно  к  себе.  Это  должно  означать  «Я  стал  проституткой»,  в  смысле  «Для  меня  нет  непродажного».  (Впоследствии  в  романе  появляется  две  девушки  нестрогого  поведения,  одна  из  них  —  инфернальная  женщина  Рыжая  Катрин  —  положительный  персонаж.  Так  что  папа  Давенант  —  даже  хуже).  В  детском  фильме  звучит  песня  «О  вате  в  ушах»,  которая  провозглашает  основную  тему  первой  серии:  спасения  не  должно  быть,  так  как  всем  —  все  равно.  Эта  песня  предвосхищает  сцену  диалога  Франка  Давенанта  с  Футрозом  и  то,  что  папа  Давенант  заявит  благотворителю  своего  сына:  оставь  его  в  покое!


В  романе  есть  намеки,  по  которым  можно  угадать:  в  другой,  несостоявшейся  жизни,  если  бы  Тиррей  не  расстался  с  семьей  Футроза,  он  мог  бы  стать  женихом  его  дочери  Элли.  Почему  именно  ее,  если  он  влюблен  в  обеих  девушек?  Потому  что  в  конце  романа  нам  показывают:  Тиррей  умер,  а  разошедшаяся  с  ним  Элли  стала  несчастной,  именно  ее  семейная  жизнь  не  устроена.  Она  встретила  кого-то  ошибочного.  У  нее  тоже  есть  какая-то  «дорога  никуда»,  которая  как  бы  равняется  такой  же  дороге  Тиррея.  Но  эта  ошибка  для  нее  уже  стала  дороже  воспоминания,  поэтому  ее  последние  слова,  завершающие  роман:  «Я  помню.  Ты  права.  Но  я  и  без  того  не  в  духе,  а  потому  –  прости,  не  сумею  сказать.»


В  фильме  «Человек  их  страны  Грин»  настолько  безнадежного  финала  быть  не  может  —  у  зрителя  не  должно  быть  впечатления,  что  юные  приятельницы  Тиррея  его  забыли.  Это  означало  бы,  что  папа  Франк  Давенант  был  прав,  утверждая,  что  благотворительность  для  их  семьи  —  ничего  не  значащее  занятие  от  скуки.  Элли,  узнав  о  судьбе  Тиррея,  плачет:  «Я  все  помню,  все  помню!»  В  смысле:  и  как  мы  могли  допустить  такую  несправедливость!  (Здесь  Элли,  может  быть,  не  несчастна  в  любви:  в  сцене  в  таверне  Тиррея  Баркет  упоминает,  что  она  должна  открыть  брачный  сезон).


По  обоим  фильмам  видно,  что  роман  экранизировать  трудно.  В  фильме,  наверное,  нельзя  поставить  две  «дороги  никуда»  —  дорогу  Тиррея  в  первой  части  и  работу  над  подкопом  в  тюрьму,  чтобы  освободить  его,  во  второй  —  так,  чтобы  они  переживались,  как  при  чтении,  поэтому  в  фильмах  нужно  было  еще  что-то  изобрести.  Видно,  что  у  авторов  экранизаций  были  разные  прочтения  романа  и  не  одни  и  те  же  цели  при  постановке.  В  фильме  «Человек  из  страны  Грин»,  кажется,  стремились  внушить:  вы  можете  подумать,  что  главный  герой  жил  и  погиб  зря,  но  на  самом  деле  —  не  зря,  потому  что  мы,  авторы  и  зрители,  к  которым  фильм  обращается,  на  его  стороне.  «Дорога»  —  это  жизнь,  которой  не  надо  бояться,  несмотря  ни  на  что  (и  на  шастающих  по  ней  Ван-Конетов  и  Давенантов-старших).  А  в  более  позднем  фильме  «Дорога  никуда»,  хотя  кое-что  в  истории  смягчили,  осталось  впечатление  падения  в  бездну  (главный  герой  погибает  в  океане)  и,  действительно,  пути  никуда.


Я  случайно  знаю,  откуда  взялась  фамилия  Давенант.  Это  фамилия  известного  английского  драматурга  XVII  века  сэра  Вильяма  Давенанта  (1606  -1668),  который  считался  или  крестником,  или  незаконным  сыном  Шекспира.


Стало  интересно,  случайное  это  заимствование  или  со  смыслом.  Вот,  например,  одна  из  героинь  «Бегущей  по  волнам»,  Биче  Сениэль,  наверное  неслучайно  названа  так,  потому  что  «Биче»  —  это  уменьшительное  от  «Беатриче»,  а  этот  персонаж  —  притягивающая  героя,  но  недостижимая  для  него  возлюбленная.  Фамилия  Тиррея  тоже  при  всех  многочисленных  отличиях  может  иметь  в  виду  ссылку:  мальчик,  который  хотел  бы  иметь  другого  отца.  А  Галеран  —  тот,  кто  нуждался  в  сыне

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033827
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 22.02.2025


В. Коростильов. Пісні з к/ф "Лікарів учень". Мої українські переклади

1) Оригинал:

ПЕСНЯ  О  ВЛЮБЛЕННОМ  МЕНЕСТРЕЛЕ
(Муз.  М.  Таривердиева,  сл.  В.  Коростылева)

Идет  по  свету  менестрель,
Поет  не  "тра-ля-ля"
Он  песню  бережно  несет
Про  дочку  короля.
За  что  бродячий  менестрель
Ей  стал  однажды  люб,
Пускай  узнает  вся  земля,
Узнает  добрый  люд.

Вот  перед  ней,  вот  перед  ней,
Вот  перед  ней  какую  трель  рассыпал  менестрель.

Два  озера  -  твои  глаза,
Я  в  них  окончу  путь
Я  просто  выбрать  не  могу,
В  каком  мне  утонуть…
Я  просто  выбрать  не  могу
И  я  покуда  жив,
Но  я,  как  в  песне  соловей,
Перед  тобой  не  лжив

Вот  перед  ней,  вот  перед  ней,
Вот  перед  ней  какую  трель  рассыпал  менестрель.

И  руки  нежные  твои
Струятся  как  ручьи
Они  текут,  творя  добро,
Они  пока  ничьи…
Манят  пришельца  два  ручья,
Чтоб  он  напился  всласть
Я  только  выбрать  не  могу,
К  которому  припасть.

Вот  перед  ней,  вот  перед  ней,
Вот  перед  ней  какую  трель  рассыпал  менестрель

Твои  глаза,  твои  глаза  -
Высоких  два  окна
И  люди  говорят,  что  в  них
Любовь  ко  мне  видна…
И  я  на  цыпочки  привстал,
Чтоб  выше  стать  чуть-чуть,
Я  только  выбрать  не  могу,
В  какое  заглянуть.

Вот  перед  ней,  вот  перед  ней,
Вот  перед  ней  какую  трель  рассыпал  менестрель.

Идет  по  свету  менестрель,
Поет  не  "тра-ля-ля"
Он  песню  бережно  несет
Про  дочку  короля.
За  что  бродячий  менестрель
Ей  стал  однажды  люб,
Пускай  узнает  вся  земля,
Узнает  добрый  люд.


Вот  перед  ней,  вот  перед  ней,
Вот  перед  ней  какую  трель  рассыпал  менестрель.

   

Мій  переклад:

В.  Коростильов.  Пісня  про  закоханого  менестреля

Іде  по  світу  менестрель,
Співа  не  "тра-ля-ля".
Він  пісню  бережно  несе
Про  доньку  короля.
Чому  це  мандрівний  співак
Став  до  вподоби  їй,
Хай  вся  дізнається  земля,
Весь  добрий  люд  мерщій.

Ось  що  співав,  ось  що  співав,
Ось  що  для  неї  менестрель  складав.

Два  озера  –  в  очах  твоїх,
У  них  скінчу  я  путь.
Не  можу  просто  вибрати,
В  якому  потонуть.
Не  можу  просто  вибрати,
То  поки  що  живий,
Проте,  мов  соловей  в  піснях,
Співак  я  щирий  твій.

Ось  що  співав,  ось  що  співав,
Ось  що  для  неї  менестрель  складав.

І  ніжні  рученьки  твої
Струмлять,  мов  ручаї.
Течуть,  вчиняючи  добро,
І  поки  нічиї…
І  ваблять  ручаї  мене,
Щоб  спрагу  вгамував,
Не  можу  просто  вибрати,
З  якого  б  пити  став.

Ось  що  співав,  ось  що  співав,
Ось  що  для  неї  менестрель  складав.

А  очі,  очі  –  два  вікна,
Високих  та  ясних,
І  люди  кажуть,  що  любов
До  мене  видно  в  них…
Навшпинячки  підвівся  б  я,
Щоб  трохи  вищим  стать,
Не  можу  просто  вибрати,
В  яке  з  них  заглядать.

Ось  що  співав,  ось  що  співав,
Ось  що  для  неї  менестрель  складав.

Іде  по  світу  менестрель,
Співа  не  "тра-ля-ля".
Він  пісню  бережно  несе
Про  доньку  короля.
Чому  це  мандрівний  співак
Став  до  вподоби  їй,
Хай  вся  дізнається  земля
Весь  добрий  люд  мерщій.

Що  заспівав,
Що  заспівав,
Що  їй  у  мандрах  менестрель  складав.

Переклад  20.02.2025

2) Оригинал:

ПЕСНЯ  ГРУСТНОГО  МЕНЕСТРЕЛЯ
(Муз.  М.  Таривердиева,  сл.  В.  Коростылева)

Я  б  хотел  глухим  родиться  —  да,  да,  да,
Я  б  хотел  глухим  родиться  —  не  беда,
Но  зато  бы  не  услышал  да,  да,  да,
Что  меня  ты  не  полюбишь,
Что  меня  ты  не  полюбишь,
Что  меня  ты  не  полюбишь,
НИ-КОГ-ДА!

Я  б  хотел  немым  родиться  —  да,  да,  да,
Я  б  хотел  немым  родиться  —  не  беда,
Но  зато  бы  не  сказал  я  —  да,  да,  да,
Что  тебя  не  разлюблю  я,
Что  тебя  не  разлюблю  я,
Что  тебя  не  разлюблю  я,
НИ-КОГ-ДА!

И  слепым  готов  я  даже-  да,  да,  да,
И  слепым  готов  я  даже-  не  беда,
Но  зато  на  белом  свете  —  да  ,  да,  да,
Я  тебя  бы  не  приметил,
Я  тебя  бы  не  приметил,
Я  тебя  бы  не  приметил,
НИ-КОГ-ДА!

Только  это  все  напрасно  —  да,  да,  да,
Слышу,  говорю  и  вижу  —  вот  беда,
Слышу,  говорю  и  вижу
Слышу,  говорю  и  вижу
Но  тебе  не  стану  ближе,
Но  тебе  не  стану  ближе,
Но  тебе  не  стану  ближе,
НИ-КОГ-ДА!



Мій  переклад:

В.Коростильов

Пісня  сумного  менестреля

Краще  б  я  глухим  родився  –  так,  так,  так,
Краще  б  я  глухим  родився,  та  не  вкляк,
Бо  тоді  я  не  почув  би,  так,  так,
Що  мене  ти  не  полюбиш,
Що  мене  ти  не  полюбиш,
Що  мене  ти  не  полюбиш,
Вже  ніяк!

Краще  б  я  німим  родився  –  так,  так,  так,
Краще  б  я  німим  родився,  та  не  вкляк,
Бо  тоді  я  не  сказав  би  так,  так,
Що  тебе  не  розлюблю  я,
Що  тебе  не  розлюблю  я,
Що  тебе  не  розлюблю  я,
Вже  ніяк!

І  сліпим  я  був  би  навіть  –  так,  так,  так,
І  сліпим  я  був  би  навіть,  та  не  вкляк.
Бо  тоді  у  цілім  світі,  так,  так,
Я  тебе  б  геть  не  помітив,
Я  тебе  б  геть  не  помітив,
Я  тебе  б  геть  не  помітив,
Вже  ніяк!

Тільки  скаржуся  даремно  –  так,  так,  так,
Голос,  слух  і  зір  зі  мною  –  та  я  вкляк,
Голос,  слух  і  зір  зі  мною,
Голос,  слух  і  зір  зі  мною,
Та  не  буду  я  з  тобою,
Та  не  буду  я  з  тобою,
Та  не  буду  я  з  тобою,
Вже  ніяк!

Переклад  20.02.2025

3)
Оригинал:

ПЕСНЯ  О  ВЧЕРАШНЕМ  ПРАЗДНИКЕ
(Муз.  М.  Таривердиева,  сл.  В.  Коростылева)

Вчерашний  всегда  осыпается  праздник,
Но  память  об  этом  сегодня  нас  дразнит
Кричат  огоньки  из  вчерашнего  счастья,
Которым  сегодня  ты  веришь  отчасти.
Которым  сегодня  ты  веришь  отчасти,
Огонькам  из  вчерашнего  счастья.

А  в  общем  и  целом  —  конечно,  не  веришь
Вчера  —  это  значит,  захлопнуты  двери.

Но  завтра  придет  к  человеку  не  просто
Взрослеет  любовь  как  вчерашний  подросток
И  солнышко  блещет,  блестит  и  блистает,
Но  завтра  —  оно  без  вчера  не  настанет.
Но  завтра  —  оно  без  вчера  не  настанет,
И  солнышко  блещет,  блестит  и  блистает.

А  в  общем  и  целом  —  конечно,  не  веришь
Вчера  —  это  значит,  захлопнуты  двери.


Мій  переклад:

В.Коростильов


Пісня  про  вчорашнє  свято

Вчорашнє  завжди  осипається  свято,
Та  треба  його  нам  сьогодні  згадати,
Зі  щастя  вчорашнього  вогники  кличуть,
Сьогодні  хоч  трохи  їм  вірити  зичать,
Сьогодні  хоч  трохи  їм  вірити  зичать,
Зі  щастя  вчорашнього  кличуть.

Проте  взагалі  їм  звичайно  не  віриш:
Учора  –  це  значить,  дверей  не  відчиниш.

Та  завтра  не  просто  знаходить  людину,
Зростає  любов,  мов  вчорашня  дитина,
І  сонечко  –  ясне,  ярке  та  яскраве,
Та  завтра  –  без  вчора  воно  не  настане,
Та  завтра  –  без  вчора  воно  не  настане,
І  сонечко  –  ясне,  ярке  та  яскраве.

Проте  взагалі  їм  звичайно  не  віриш:
Учора  –  це  значить,  дверей  не  відчиниш.


Переклад  21.02.2025

4)
Оригинал:

В.  Коростылев.  Песня  о  сказке


А  сказка  -  фонарик,  что  светит  в  ночи
Для  тех,  кто  при  сказке  сидит  и  молчит,
И  смотрит  на  сказку,  и  верит,  и  верит,
Что  в  сказку  ведут  не  поэты,  а  двери.
Откроешь  и  выйдешь,
Откроешь  и  выйдешь,
Откроешь  и  выйдешь,
И  сказку  увидишь.

Конечно,  в  нее  не  все  вместе  въезжают,
У  каждого  сказка  своя,  не  чужая,
А  сказкой  захочешь  с  другим  поделиться,
Другой  тебе  скажет:  плетешь  небылицы.
И  даже  про  двери,
И  даже  про  двери,
И  даже  про  двери
Не  очень  поверит.

Конечно,  у  каждого  тайные  сказки,
А  тайные  сказки  не  терпят  огласки,
Там  очень  прекрасно,  там  очень  опасно,
А  сказка  -  она  не  бывает  напрасной.
Светла  и  печальна,
Светла  и  печальна,
Светла  и  печальна,
Ведь  сказка  -  молчанье.



Мій  переклад:


В.  Коростильов.  Пісня  про  казку

А  казка  –  ліхтарик,  що  світить  вночі
Для  тих,  хто  при  казці  сидить  і  мовчить,
Її  споглядає,  і  віру  в  те  має,
Що  казку  не  слухає  він  –  відчиняє.
Дверцята  штовхаєш,
Дверцята  штовхаєш,
Дверцята  штовхаєш
І  казку  побачиш.

Звичайно,  до  неї  не  спільно  в’їжджають,
У  кожного  казка  своя,  не  чужая,
А  казкою  з  іншим  захочеш  ділитись,
І  інший  тобі  відповість:  ет,  дурниці.
Що  є  там  дверцята,
Що  є  там  дверцята,
Що  є  там  дверцята,
Він  вірить  не  надто.

Для  кожного  казка  –  своя  таємниця,
Таємне  для  всіх  відкривать  не  годиться,
Там  щось  зачарує,  а  щось  налякає,
А  казка  –  вона  просто  так  не  буває.
Там  світло  й  печалі,
Там  світло  й  печалі,
Там  світло  й  печалі,
Бо  казка  –  мовчання.  

Переклад  20.02.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2025